[исключительная подсудность]

может Вы и правы... хотя я считаю, что предмет договора и предмет иска понятия юридически разные, иск не имущественный и возник относительно правоотношений по договору (прав и обязанностей), спора относительно предмета договора нет. нарисую апелляцию, а там видно будет, может у коллегии будет иное мнение чем у суда первой инстанции.

[исключительная подсудность]

Добрый вечер участникам форума!

Прошу высказать свои мнения относительно нижеследующего.

Был подан иск (не имущественный спор) к банку и частному нотариусу, суть иска такова: 1) признать правоотношения по договору ипотеки прекратившимися; 2) обязать нотариуса исключить из реестров записи об обременении имущества.

Суд по ходатайству банка узрел в исковый требованиях иск относительно недвижимого имущества (ст.114 - исключительная подсудность) и постановил определение об передачи иска за подсудностью в другой суд.

Наверно я что-то не понимаю, но как не крути нет тут спора относительно недвижимого имущества, иск в целом - не имущественный, первое требование - окончание правоотношения (п.7 ч.2 ст.16 ГКУ), второе требование второстепенное (ч.2 ст.593 ГКУ) и зависит от первого, по сути это - обязательство совершить определенное действие, но никак не требования относительно недвижимого имущества!

Прав ли я в своих размышлениях? Была ли у кого подобная практика?

[Банкрутство й заробітня платня]

Да все просто, суд говорит, вот когда с вами расчитаються, вот тогда у вас и появиться право на средний (за весь период)

...

Кроме того, есть решение ВХСУ где определено, что средний заработок - єто штрафная санкция по отношению к предприятию, а т.к. действует мораторий...

Ну... все так просто быть не может, так как должностные лица должны действовать в порядок и способ предусмотренные законом, и процессуальным кодексом определены четкие основания для возвращения иска без рассмотрения, вот я и интересуюсь.

Кроме того, ВСУ в порядке пересмотра сформулирована правовая позиция (обязательная для всех судов) о том, что средний заработок не является штрафной санкцией и мораторий на нее не распространяется.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Вот так и живем... Нормы материального права не изменились а позиции судов поменялись, и это при том что согласно ч.6 ст.4 ГКУ гражданские отношения регулируются одинаково на всей территории Украины. Если вдруг мне удастся при случае создать практику относительно того, что ИНН-сделка, поделюсь наработками.

Спасибо за диалог,

Удачи.

[Банкрутство й заробітня платня]

Есть разьяснение КСУ по ст. 233 КЗоТ, где: Суд считает, что трехмесячный срок для обращения работника в суд с заявлением о взыскании среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и возмещении причиненного при этом морального вреда, начинает истекать со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что собственник или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты, фактически с ним рассчитался.

Интересно и на какую норму суд ссылается возвращая исковое заявление или отказывая в иске?

[Банкрутство й заробітня платня]

на ликвидатора письмо примерно такое: прошу Вас подтвердить признание моих требований к банкроту, а также сообщить сумму требований и очередь кредиторов. Параллельно иск в суд о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, уточнивши судове рішення тим, що посилання суду першої інстанції на те, що виконавчий напис нотаріуса, акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна не є правочинами й на них не поширюються вимоги ст. 215 ЦК України, є помилковим.

а я о чем???

ИНН не сделка.

Апелляция поправила 1 инстанцию.

Апелляцию поддержал ВСУ.

не совсем так, для полноты картинки выкладываю решения 1-ой и 2-ой инстанции.

№ № 2-231\09, 2-631\09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року м.Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Дзюба М.В.

при секретарі - Петрухіной Т.Л.

з участю представника позивача за основним позовом Попова Р.В

відповідачів за основним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

їх представника ОСОБА_3

представників відповідача за зустрічним позовом Карпачової Г.М. та

Тазієва Д.Р.

представника третьої особи за основним позовом Солоха І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

основним позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі їх законних представників про виселення з жилого приміщення,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ОТП Банк», Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, Філії «Донецький аукціонний центр» Державної Акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів, приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Задорожної Ірини Геннадіївни, приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Апалько Марини Юріївни про визнання виконавчого напису, акту ВДВС про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2008 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 17.03.2008 року недійсним

позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки від 22.03.2006 року недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за основним позовом - ЗАТ «ОТП Банк» в особі його філії в м.Донецьку звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив виселити їх та їх неповнолітніх дітей в особі їх законних представників з квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи відповідач за основним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними виконавчий напис №6991 від 06.12.2006 року, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Задорожною Іриною Геннадіївною, акт ВДВС Приморського РУЮ м.Маріуполя про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2008 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна від 17.03.2008 року, виданого нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М. Ю.

Відповідачка за основним позовом ОСОБА_2 також звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки №PML-102/124/2006 від 22.03.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП «Банк».

Зазначені позови об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представники позивача за основним позовом Мальцев М.О. та Попов Р.В. позовні вимоги ЗАТ «ОТП Банк» підтримали в повному обсязі, просили основний позов задовольнити в повному обсязі та виселити відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом з їх дітьми з квартири АДРЕСА_1. Зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та у їх задоволенні просили відмовити. В обґрунтування свого позову пояснили, що 22.03.32006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк України», правонаступником якого в даний час є ЗАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав від банку грошову суму в розмірі 150400 гривень з метою подальшого придбання житла. Умови договору, порядок та строки повернення кредитних коштів були визначені договором. В той же день було також укладено договір іпотеки, предметом якої стала придбана ОСОБА_1 на отримані кредитні кошти квартира АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_1 прийняті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконав, погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені договором термін не здійснював, через що вже 04.07.2006 року на його адресу було направлено на його адресу письмове повідомлення, а 21.08.2006 року - вимогу про виконання боргових зобов'язань достроково в повному обсязі. Але ОСОБА_1 з того став ігнорувати вимоги банку, через що банк, як іпотекодержатель, 15.11.2006 року звернувся до нотаріусу із заявою про видачу виконавчого напису. В подальшому, після звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття 19.12.2006 року виконавчого провадження, проводились прилюдні відкриті торги - 11.07.2007 року та 18.09.2007 року, але квартира не була реалізована ані з першого, ані з другого разу. У зв'язку віз тим, що торги не відбулися, ДВС запропонував залишити нереалізоване майно за банком. Банк дав на це згоду та актом від 22.02.2008 року непродане майно боржника ОСОБА_1 передано у власність банку. 17.03.2008 року видане приватним нотаріусом маріупольського нотаріального округу видане свідоцтво про придбання майна . В теперішній час ОСОБА_1 відмовляється звільнити займане ним жиле приміщення, через що банк вимушений звертатись до суду із позовом про виселення його та членів його сім'ї, які без письмової згоди банку вселились та мешкають в займаному приміщенні. Зустрічні позови вважав необґрунтованими, оскільки порушень діючого законодавства під час звернення стягнення на майно не було допущено, а згоду на укладення ОСОБА_1 договору іпотеки його дружина ОСОБА_2 дала в письмовій формі, та така заява була посвідчена приватним нотаріусом Апалько М. Ю.

Відповідач за основним позовом - позивач за зустрічним ОСОБА_1 просив у задоволенні основного позову банку про виселення відмовити та задовольнити його позов та позов ОСОБА_2 В обґрунтування пояснив, що він дійсно 22.03.2006 року уклав кредитний договір з банком та договір іпотеки, за яким придбану ним за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_1 було переданої іпотеку банкові. ВІ подальшому через фінансові труднощі він перестав виплачувати банкові грошові кошти. Про припинення дії кредитного договору він не знав. 24.01.2007 року до нього додому прийшли державний виконавець Приморського ВДВС з експертом для оцінки майна. З цим актом він був не згодний, однак повторної оцінки проведено не було. В подальшому він звертався до банку з метою часткового погашення кредитної заборгованості, однак представники банку ухилялись від зустрічей та надання йому роз'яснень, а 26.05.2008 року він отримав листа від банку з копією витягу БТІ про реєстрацію права власності на цю квартиру за ЗАТ «ОТП Банк». Вважав, що при проведенні публічних торгів було порушено його права, його ніхто про них не повідомляв, через що він не мав можливості прийняти в них участі. Також він не згодний з експертною оцінкою вартості майна.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_3 просила у задоволенні основного позову відмовити, задовольнити зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наполягаючи на тому, що процедуру прилюдних торгів було проведено із значними порушеннями, а тому акт ДВС про реалізацію предмета іпотеки, нотаріальне свідоцтво про придбання майна та виконавчий напис мають бути визнані недійсними.

Відповідачка за основним позовом ОСОБА_2 проти основного позову заперечувала, підтримала свій позов, який просила задовольнити, посилаючи на те, що 22.03.2006 року згоду на передачу квартири в іпотеку вона не давала, а наданий банком документ - нотаріально посвідчена раніше, ніж укладено договір купівлі-продажу квартири, судом не може бути прийнятий до уваги.

Залучений до участі у справі судом як відповідач за основним позовом ОСОБА_6, який також фактично мешкає в спірній квартирі, до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. В своїй заяві проти позову ЗАТ «ОТП Банк» заперечував.

Представник третьої особи за основним позовом - Служби у справах дітей Приморської райадміністрації Маріупольської міської Ради Солоха І.Г. проти задоволення позову банку в частині виселення малолітніх дітей заперечувала, мотивуючи заперечення відсутністю у дітей іншого житла.

Представники Приморського ВДВС Маріупольського управління юстиції Карпачова Г.М. та Тазів Д.Р., які приймали участь у справі як представники третьої особи за основним позовом та відповідачі за позовом ОСОБА_1 суду пояснили, що порушень під час здійснення виконавчого провадження за заявою банку про виконання виконавчого напису нотаріусу не було, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними виконавчого напису нотаріусу Задорожної І. Г., акту ВДВС про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна, не має. У задоволенні цього позову просили відмовити.

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Задорожна І.Г., приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М. Ю., філія «Донецький аукціонний центр» Донецької акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» до суду не з'явились, в надісланих на адресу суду листах проти задоволення позову заперечували та у позові просили відмовити, виклавши мотивування своїх заперечень.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що основний позов ЗАТ «ОТП Банк» про виселення є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

За положеннями ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб

22.03.2006 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством (надалі - ЗАТ) «ОТП Банк» (на той час - АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладено кредитний договір №ML-102\124\2006, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 150400 гривень для використання на придбання нерухомого майна чи інвестиційного договору, в результаті виконання якого отримає у власність нерухоме майно. Тим же договором передбачені права та обов'язки сторін, порядок та строки повернення грошових коштів.

22.03.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

В той же день, 22.03.2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладено договір іпотеки №PML-102\124\2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9. За цим договором з метою забезпечення виконання зобов'язань до кредитним договором від 22.03.2006 року ОСОБА_1 надав банку в іпотеку придбане ним за отримані кредитні кошти майно - квартиру АДРЕСА_1.

Пунктом 1.8 кредитного договору від 22.03.2006 року передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині та повернення всієї суми кредиту ОСОБА_1 у разі невиконання ним своїх зобов'язань за цим договором.

Аналогічні положення містяться в ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, за якими якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.

Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором №ML-102\124\2006 своєчасно, належним чином та в повному обсязі не виконав, внески погашення заборгованості не здійснював, через що вже 04.07.2006 року ЗАТ «Райффайзенбанк Україна» направив на його адресу письмове повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором.

Через повторне невиконання вимог банку про погашення заборгованості за кредитним договором, ЗАТ «Райффайзенбанк Україна» вимогою від 21.08.2006 року запропоновував ОСОБА_1 на підставі п.п.1.1, 1.9 укладеного між ним та банком кредитного договору протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги повернути банку всю суму отриманих ним кредитних коштів.

Однак ОСОБА_1 ані у встановлений строк, ані до теперішнього часу, прийняті на себе зобов'язання не виконав та банкові не повернув всю суму грошових коштів, остаточно визнавши в судовому засіданні факт відсутності в нього грошових коштів для цього. Тому суд в подальшому не приймає до уваги ствердження та письмові заяви ОСОБА_1 про надання йому можливості врегулювати суперечки з банком та викупити у банка спірну квартиру, оскільки судом протягом досить тривалого часу для цього створювались всі умови та неодноразово надавалась така можливість, однак він так і не реалізував свій намір.

Як зазначено в ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається в володінні заставодавця чи третьої особи. Правовідносини, пов'язані із зверненням стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, регулюються Законом України «Про іпотеку», який набрав чинності з 01.01.2004 року.

За умовами договору іпотеки від 22.03.2006 року, а також згідно ст..ст.12, 33 Закону України «Про іпотеку», заставодержатель - банк має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме - кв.АДРЕСА_1.

Відповідно до ст..12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, Іпотекодержавець має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За ст..38 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержателю надається право продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо дане право буде визначено в рішенні суду.

15.11.2006 року ЗАТ «Райффайзенбанк Україна» як іпотекодержатель, реалізував своє право на здійснення виконавчого напису нотаріусом.

21.11.2006 року до приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Задорожної І. Г. надійшла заява ЗАТ «ОТП Банк» про вчинення виконавчого напису та надані всі необхідні документи.

28.11.2006 року приватним нотаріусом Задорожною І.Г. на адресу ОСОБА_1 направлено телеграму про намір вчинити виконавчий напис, в якій було запропоновано в триденний термін повідомити банк та її про виконання обов'язків за кредитним договором від 21.11.2006 року. Однак від ОСОБА_1 не надійшло інформації про бажання оскаржувати виконавчий напис або виконувати обов'язки за кредитним договором, у зв'язку із чим 06.12.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, на підставі якого та разом з завою банку, Приморським ВДВС Маріупольського управління юстиції 19.12.2006 року відкрито виконавче провадження.

В подальшому, на підставі укладеного між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» та Приморським ВДВС №188\4 від 14.06.2007 року, нерухоме майно боржника, на яке було звернуто стягнення, а саме квартира АДРЕСА_1 було виставлено на продаж на прилюдних торгах, які проводились 11.07.2007 року та повторно - 18.09.2007 року, однак двічі не відбулись через відсутність купівельного попиту.

Після надання іпотекодержателем згоди на передачу йому у власність непроданого майна, 22.02.2008 року старшим державним виконавцем Приморського ДВС маріупольського МУЮ складено акт про реалізацію предмета іпотеки, який разом з постановою про передачу непроданого майна стягувачеві, стали підставою для подальшого оформлення стягувачем - ЗАТ «ОТП Банк» права власності на спірну квартиру - АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про придбання майна, виданого 17 березня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ЗАТ «ОТП Банк». Зазначене свідоцтво зареєстроване в Маріупольському БТІ, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18707345 від 06.05.2008 року.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що факт порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитною угодою мав місце, порядок звернення стягнення на заставлене майно через невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором порушено не було, порушень закону під час проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 не має, а тому підстав для визнання недійсним виконавчого напису нотаріусу Задорожної І. Г., акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна, виданого приватним нотаріусом Апалько М. Ю., у суду не має. Не вбачає суд в діях приватних нотаріусів Задорожної І. Г. та Апалько М. Ю. порушень діючого законодавства при здійсненні виконавчого напису та видачі свідоцтва про право власності на придбане майно, та їх дії відповідали вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в позасудовому порядку, оскільки вони є необґрунтованими з правової точки зору та не відповідають діючому законодавству.

Посилання ОСОБА_1 на вимоги ст..215 ЦК України в обґрунтування позовних вимог суд в даному випадку також не бере до уваги, оскільки положення цієї статті поширюються на правочини, а за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами, в тому числі свідоцтво про придбання майна тощо.

Безпідставними суд визнає також ствердження ОСОБА_2 про те, що вона не давала згоду на передачу ОСОБА_1 придбаної квартири в іпотеку банкові, оскільки така її згода була виражена в письмові формі, посвідчена нотаріусом Апалько М. Ю. та залучена до справи. При цьому, діючим законодавством конкретні вимоги щодо часу надання такої згоди, окрім вимоги щодо передування її укладанню договору іпотеки, не встановлені. З цих же підстав суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору іпотеки та у його задоволенні відмовляє в повному обсязі.

Оскільки з 06.05.2008 року власником квартири, в якій мешкають відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх двоє неповнолітніх дітей та ОСОБА_6, є ЗАТ «ОТП Банк», підстав для скасування цього права власності у суду не має, тому суд вважає позовні вимоги ЗАТ «ОТП Банк» про виселення відповідачів із спірної квартири на підставі ст..109 Житлового кодексу України такими, що підлягають задоволенню та в межах позовних вимог приймає рішення щодо виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей з цієї квартири, а також відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з них на користь позивача понесені судові витрати в загальній сумі 47 гривень, підтверджені відповідними квитанціями.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст..ст.575, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Виселити ОСОБА_1,ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ «ОТП Банк», Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, Філії «Донецький аукціонний центр» Державної Акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів, приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Задорожної Ірини Геннадіївни, приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Апалько Марини Юріївни про визнання виконавчого напису, акту ВДВС про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2008 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 17.03.2008 року недійсним - ВІДМОВИТИ.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки від 22.03.2006 року недійсним - ВІДМОВИТИ.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ «ОТП Банк» у відшкодування понесених судових витрат 47 гривень.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у 20 денний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

В судовому засіданні 12.03.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини, рішення в повному обсязі виготовлено 17 березня 2009 року.

СУДДЯ

Справа № 22ц-431\2008 головуючий у 1-ій інстанції Дзюба М.В.

Категорія 42 суддя-доповідач Сорока Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Дяченка В.М.,

суддів - Сороки Г.П., Козлова О.М.,

при секретарі - Тишкевич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у М.Маріуполі справу за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючих в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6, про виселення з жилого приміщення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, Філії «Донецький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання виконавчого напису, акту Відділу державної виконавчої служби про реалізацію предмета іпотеки від 22 лютого 2008 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 17 березня 2008 року недійсними, та за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Приморського районного суду М.Маріуполя від 12 березня 2009 року позов Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ЗАТ «ОТП Банк») задоволено та виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП Банк», Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі ВДВС), Філії «Донецький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (далі Державний аукціонний центр), приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання виконавчого напису, акту ВДВС про реалізацію предмета іпотеки від 22 лютого 2008 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 17 березня 2008 року недійсними відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки від 22.03.2006 року недійсним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗАТ «ОТП Банк» у відшкодування судових витрат 47грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ «ОТП Банк» відмовити, а його позов та позов ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду, та, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ «ОТП Банк» відмовити, а її позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представників ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ «ОТП Банк» відмовити, а зустрічні позови задовольнити, пояснення відповідачки ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ «ОТП Банк» відмовити, а її позов задовольнити, заперечення представника ЗАТ «ОТП Банк» -Мальцева М.О., представника нотаріуса ОСОБА_8 - ОСОБА_12, які просили апеляційні скарги відхилити, рішення залишити без зміни, думку представника органу опіки та піклування ОСОБА_13, яка просила апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення в інтересах дітей, позов ОСОБА_4 задовольнити, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, письмові пояснення нотаріуса ОСОБА_8, представника ЗАТ «ОТП «Банк» Мальцева М.О., письмові заперечення Філії «Донецький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» та додатково надані документи щодо укладання договору іпотеки, договору кредиту, реалізації предмета іпотеки, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни з таких підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у встановленому законом порядку.

Відповідно вимог ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення проводиться добровільно або в судовому порядку з підстав, встановлених законом.

Згідно ч.3 цієї статті 3вернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, які проживають в ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення всі громадяни, які проживають в ньому, зобов'язанні на письмову вимогу кредитора або нового власника цього приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цього повідомлення. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший узгоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частками (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30 - денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодавця залишиться без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 22.03.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» (на той час АКБ «Райффайзенбанк Україна») і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-102\124\2006, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 150400грн. зі строком повернення до 23.03.2026 року для придбання нерухомого майна. Згідно умов кредитного договору (п.1.4, п.1.5) ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно погашати кредит та відсотки за користування кредитними коштами відповідно до графіку (Додаток 1 до договору). Відповідно до п. 1.9.1, п. 1.9.2 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому виконання зобов'язань повинно бути проведено позивальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Вимога вважається надісланою в день її направлення за адресою позивальника, що зазначена в цьому договорі. Згідно п.1.9.3 вказаного договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа і з цього часу договір вважається розірваним.

Відповідно до п.6.1 даного договору всі зміни та доповнення до договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані сторонами. Всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній у відповідності до цього договору, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур'єром за місцем знаходження відповідної сторони (п.6.2). Відповідно до п.8.1 договору сторони зобов'язані негайно повідомляти одна одну про зміну своїх реквізитів. При підписані договору ОСОБА_3 зазначив своє місце проживання: АДРЕСА_2.

22.03.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_1.

В цей же день 22.03.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №PML-102\124\2006, згідно якого на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 22.03.2006 року ОСОБА_3 передав банку в іпотеку придбану ним за отримані кредитні грошові кошти квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст.6 цього договору іпотекодержатель має право на задоволення за рахунок предмета іпотеки всіх фактичних вимог у разі несплати іпотекодавцем будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань. Жодне положення цього договору не може тлумачитись як таке, що обмежує права іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав, передав ОСОБА_3 зазначену в договорі суму кредитних коштів, а ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно, належним чином та в повному обсязі не виконав, внески на погашення заборгованості відповідно до графіку не здійснював, у зв'язку з чим 04.07.2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» направив на його адресу письмове повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором і необхідність її погашення з попередженням, що у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, буде поставлено питання про дострокове повернення всієї суми за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане повідомлення було вручено ОСОБА_3 19.07.2006 року.

У зв'язку з непогашенням заборгованості за кредитним договором 21.08.2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» направив ОСОБА_3 вимогу з посиланням на п.1.1, п.1.9 кредитного договору про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги. Дана вимога була вручена ОСОБА_3 08.09.2006 року.

У встановлений строк ОСОБА_3 прийняті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконав та не повернув всю суму грошових коштів за кредитним договором, у зв'язку з чим 15.11.2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» як іпотекодержатель реалізував своє право на здійснення виконавчого напису нотаріусом.

21.11.2006 року до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Задорожної І.Г. надійшла заява ЗАТ «ОТП Банк» про вчинення виконавчого напису та надані всі необхідні документи.

28.11.2006 року приватним нотаріусом Задорожною І.Г. на адресу ОСОБА_3 направлено телеграму про намір вчинити виконавчий напис, в якій боржнику було запропоновано в триденний термін повідомити банк та її про виконання зобов'язань за кредитним договором. Телеграма вручена матері 28.11.2006 року. Однак від ОСОБА_3 ніякої інформації нотаріусу не надійшло, у зв'язку з чим 06.12.2006 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором і плати за вчинення виконавчого напису на загальну суму 169844грн. 03 коп.

19.12.2006 року на підставі даного виконавчого напису нотаріуса і заяви ЗАТ «ОТП Банк» Приморським ВДВС було відкрито виконавче провадження.

На підставі укладеного між Приморським ВДВС та Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» договору №188\4 від 14.06.2007 року, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 було виставлено на продаж на прилюдних торгах, які були призначені на 11.07.2007 року та повторно на 18.09.2007 року. Однак двічі торги не відбулися із-за відсутності купівельного попиту.

Після надання іпотекодержателем згоди на передачу йому у власність непроданого майна, 22.02.2008 року старшим державним виконавцем Приморського ВДВС складено акт про реалізацію предмета іпотеки, який разом з постановою про передачу непроданого майна стягувачеві від 27.12.2007 року, стали підставою для видачі 17.03.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Апалько М.Ю. свідоцтва про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 іпотекодержателем ЗАТ «ОТП Банк». Дане свідоцтво 06.05.2008 року зареєстровано в БТІ м.Маріуполя в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18707345.

13.05.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_3 вимогу про добровільне виселення з квартири з усіма особами, які проживають з ним, протягом 30-денного терміну, яка одержана його дружиною ОСОБА_4 26.05.2008 року. У встановлений строк відповідачі добровільно з квартири не виселилися.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що ОСОБА_3 було порушено зобов'язання за кредитним договором, та враховуючи те, що стягнення на заставлене майно проведено у встановленому порядку у зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за кредитним, договором, а також того, що при укладанні договору іпотеки, видачі виконавчого напису нотаріусом, проведенні прилюдних торгів по реалізації предмета іпотеки, видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна порушень закону не встановлено, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договору іпотеки, виконавчого напису нотаріуса, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна, у зв'язку з чим в задоволені позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовив.

Виходячи з того, що власником квартири, в якій мешкають відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх двоє неповнолітніх дітей та ОСОБА_15, є ЗАТ «ОТП «Банк», та, враховуючи те, що підстав для скасування цього права власності не встановлено, суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку про задоволення позову ЗАТ «ОТП Банк» та виселив ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх двох неповнолітніх дітей зі спірної квартири.

З такими висновками та рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення основного позову ЗАТ «ОТП Банк» та відмову в задоволенні позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що судом не враховано вимоги ст.40 Закону України «Про іпотеку», що стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку не вирішувалось, банк не ставив питання про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням спірної квартири, тому відсутні підстави для виселення їх з дітьми з квартири, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з обставин справи, вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом поза увагою залишено, що його у встановленому порядку ніхто не повідомляв про хід виконавчого провадження, що йому не було надано строк для добровільного виконання рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, ніякими доказами не підтверджені та спростовуються наявними в матеріалах справи копією постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомленням державного виконавця про необхідність погашення боргу та явки до Приморського ВДВС і надання документів про погашення боргу у добровільному порядку, актом опису та арешту майна, яке передано на зберігання боржнику, повідомленнями Донецького аукціонного центру про призначення прилюдних торгів та іншими наявними в матеріалах справи документами. Окрім цього, дії державного виконавця у встановленому законом порядку та встановлені строки ОСОБА_3 не оскаржував, що він сам підтвердив у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що у виконавчому провадженні відсутні протоколи про проведення прилюдних торгів, протокол про придбання предмету іпотеки іпотекодержателем, що акт про реалізацію предмета іпотеки та акт про виконання робіт складено не у відповідності з вимогами закону, а також про те, що допущено порушення закону при здійсненні прилюдних торгів, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, з яких вбачається, що про проведення прилюдних торгів сторонам виконавчого провадження своєчасно направлялись повідомлення, поміщувалось оголошення в місцевих газетах, що прилюдні торги двічі не відбулися із-за відсутності купівельного попиту, що непроданий предмет іпотеки Приморським ВДВС передано іпотекодержателю на підставі його заяви про залишення майна за собою в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору у відповідності з вимогами ч.ч.5, 6 ст.61, ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження» та не суперечать вимогам ст.ст.41, 43 Закону України «Про іпотеку», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68\5 від 27.10.1999 року з наступними змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд не врахував те, що не було згоди органу опіки та піклування на розпорядження жилим приміщенням - передачу квартири в іпотеку, на яку мають право неповнолітні діти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи спірна квартира була придбана ОСОБА_3 22.03.2006 року за кредитні кошти і в цей же день він передав дану квартиру в іпотеку на забезпечення зобов'язань за кредитним договором, на момент укладання договору іпотеки в квартирі неповнолітні діти не проживали та не були зареєстровані, вона з дітьми вселилась в квартиру 18.04.2006 року, тобто після укладання договору іпотеки на порушення умов п.5.2, п.5.3 договору іпотеки від 22.03.2006 року без письмової згоди іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що судом залишено поза увагою те, що ЗАТ «ОТП Банк» набув право власності на квартиру, знаючи, що в ній проживає вона з сім'єю, тому прийняв на себе всі обтяження попереднього власника, що Банк її не повідомляв про необхідність виселення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з вимог закону та матеріалів справи, з який вбачається, що вимога про виселення з квартири ОСОБА_3 з усіма особами, які проживають в цій квартирі ЗАТ «ОТП Банк» направлялась на ім'я ОСОБА_3 рекомендованим листом і отримана нею.

Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не спростовують правильність висновків та рішення суду першої інстанції.

Ніяких нових обставин чи доказів, які б не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність рішення суду відповідачами не надано. Додатково надані апеляційному суду документи по укладанню договорів кредиту та іпотеки, додаткова угода від 19.09.2007 року до договору №188\4 від 14.06.2007 року, акт №188\4 про виконання робіт (послуг) від 19.09.2007 року, примірники газет з оголошеннями про реалізацію спірної квартири на прилюдних торгах, бухгалтерська довідка не спростовують, а підтверджують правильність висновків та рішення суду першої інстанції.

Помилкове посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що виконавчий напис нотаріуса, акт ВДВС про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтво про придбання нерухомого майна не є правочинами і на них не поширюються вимоги ст.215 ЦК України не впливає на правильність рішення суду і відповідно до вимог ст.308 ЦПК України не може бути підставою для скасовування рішення суду.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, у зв'язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 12 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

...

Позиция и хозяйственных судов, и судов общей юрисдикции, что ИНН не сделка.

Поэтому ее и не признают недействительной.

Если выложите ссылки на решения ВГСУ или ВССУГУД, где ИНН признана сделкой, то готов вступить в дискуссию.

относительно недействительности ИНН, в приведенном ниже примере отказано в удовлетворении на том основании что истец просил признать не подлежащей исполнению вместо того чтоб просить признать недействительной.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 р.

№ 6/282/08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

Шаргала В.І.,

судді:

Мачульського Г.М..,

Швеця В.О.

за участю представників сторін:

позивача

не з’явився

відповідача

Біленка Б.В. дов. б/н від 18.02.2009 р.

3-тіх осіб

не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей Агро"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р.

у справі

№6/282/08 господарського суду Миколаївської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей Агро"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Банк"

Треті особи

1. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Малежик Д.А.

2. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про

визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Прометей Агро" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ або банк) "Унікредит Банк", третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Малежик Д.А., та просило визнати виконавчий напис нотаріуса №833 від 17.12.2007 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю –предмет іпотеки, що належить ТОВ "Прометей Агро" на праві власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що напис нотаріуса вчинений всупереч положенням ст. 8 Закону України "Про нотаріат", оскільки заборгованість позивача перед банком за кредитною угодою не була безспірною, а позивачем ця заборгованість була оспорена.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008 року (суддя Ткаченко О.В.), позов задоволений, виконавчий напис нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Малежик Д.А. №833 від 17.12.2007 року визнаний недійсним, оскільки боржник - ТОВ "Прометей Агро" заперечував визначений банком розмір кредитної заборгованості, тому цей напис вчинений всупереч положенням ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

За апеляційною скаргою ТОВ "Унікредит Банк" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року (судді: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.) скасоване, в позові відмовлено.

Разом з тим, в процесі апеляційного провадження до участі у справі як третю особу залучено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ТОВ "Прометей Агро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що на момент вчинення напису заборгованість не була безспірною.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ "Унікредит Банк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до встановлених обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2004 року між Банком та ТОВ "Прометей Агро" (Позичальник) укладений кредитний договір №273-СВ, за умовами якого банк відповідно до заявок позичальника надає кошти частками, загальна сума кредиту становить 3 млн. доларів США.

На забезпечення названого кредитного договору сторонами 31.01.2006 року укладений іпотечний договір, відповідно до якого товариство передало банку в іпотеку нежитлову будівлю –офіс, що розташований в м. Миколаєві по вул. Потьомкінська, 111 "а". Вартість предмета іпотеки –70 000 грн.

У зв'язку з виникненням заборгованості в розмірі 3 525 932 грн. та 32 691 грн. по вищезазначеному кредитному договору приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Малежик Д.А. вчинений виконавчий напис нотаріуса №833 від 17.12.2007 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю –предмет іпотеки, що належить ТОВ "Прометей Агро" на праві власності. За вказаним виконавчим написом Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України відкрите виконавче провадження.

Вважаючи виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням закону, ТОВ "Прометей Агро" звернулось до господарського суду та просило визнати цей напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 50 цього Закону встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

З приписів частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд, зокрема, може захистити цивільне право або інтерес особи у спосіб, встановлений законом.

З приписів Закону України "Про нотаріат" вбачається, що у разі вчинення нотаріусом виконавчого напису всупереч приписам законодавства, такі дії нотаріуса оскаржуються до суду і в такому випадку вчинений нотаріусом акт визнається недійсним.

Позовні вимоги ТОВ "Прометей Агро" обґрунтовані саме посиланням на невідповідність виконавчого напису вимогам закону, а відтак, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає нормам вищенаведеного законодавства, тому апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей Агро" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. у справі №6/282/08 залишити без змін.

Головуючий суддя В. І. Шаргало

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя В.О. Швець

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Это сделка нотариуса?

Серый, я не против дискуссии.

Но на чем базируется Ваше мнение.

В нашей стране оно возможно любое, но есть судебная практика.

Пожалуйста изучите ее.

Я в свое время так и сделал.

Позиция и хозяйственных судов, и судов общей юрисдикции, что ИНН не сделка.

Поэтому ее и не признают недействительной.

Если выложите ссылки на решения ВГСУ или ВССУГУД, где ИНН признана сделкой, то готов вступить в дискуссию.

как вариант приведен ниже, но если у судов позиция что ИНН не сделка почему в своих решениях о признании ИНН такой что не подлежит исполнению суды ссылаются на ст.215 ГК Украины?

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Луспеника Д.Д., Мазурка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ЗАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 й ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, про виселення з жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП Банк», Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі – Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ), філії «Донецький аукціонний центр державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання виконавчого напису, акта відділу державної виконавчої служби про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними й за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_4 , на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 22 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 150 400 грн. для купівлі нерухомого майна на строк до 23 березня 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов’язання між ними також одночасно був укладений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 свої зобов?язання за кредитним договором своєчасно, належним чином та в повному обсязі не виконав, внески погашення заборгованості не здійснював і станом на 4 липня 2006 року виникла заборгованість за кредитом, у зв’язку із чим 4 липня 2006 року йому було надіслано письмове повідомлення про погашення заборгованості, а 21 серпня 2006 року – вимогу про дострокове виконання боргових зобов?язань у повному обсязі (150 400 грн. – сума кредиту, 7 708 грн. – відсотки за користування кредитом, 5 356 грн. 79 коп. - пеня). У зв?язку з невиконанням позичальником цієї вимоги банком як іпотекодержателем 15 листопада 2006 року було реалізовано право на здійснення виконавчого напису нотаріуса на договір іпотеки. У подальшому, після звернення стягнення на предмет іпотеки, відкриття виконавчого провадження та проведення прилюдних торгів, майно залишилось нереалізованим. Актом від 22 лютого 2008 року непродане майно боржника ОСОБА_3 передано у власність банку, а 17 березня 2008 року було видано свідоцтво про його придбання. На підставі ст. 109 ЖК України, ст. ст. 40, 49 Закону України «Про іпотеку» та умов договору про іпотеку позивач просив суд виселити відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, їхніх неповнолітніх дітей і ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що в установленому законом порядку його не було повідомлено про необхідність добровільного виконання виконавчого напису й акт про реалізацію предмета іпотеки був складений з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 47 Закону України «Про іпотеку»; при цьому була занижена оцінка іпотечної квартири, про час і місце проведення прилюдних торгів його не повідомляли, виконавчий напис не відповідає вимогам закону, відсутній договір на реалізацію арештованого майна та протоколи про проведення прилюдних торгів, акт про реалізацію предмета іпотеки не відповідає вимогам закону. На підставі ст. 215 ЦК України позивач просив суд визнати виконавчий напис № 6991 від 6 грудня 2006 року, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, акт Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ про реалізацію предмета іпотеки від 22 лютого 2008 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна від 17 березня 2008 року, видане приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, недійсними.

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 1996 року є дружиною ОСОБА_3, хоча в договорі іпотеки зазначено, що він не знаходиться в зареєстрованому шлюбі, і вона не давала згоди на укладення 22 березня 2006 року договору іпотеки між ОСОБА_10 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», тому просила суд на підставі ст. 65 СК України й ст. 215 ЦК України визнати його недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року, позов ЗАТ «ОТП Банк» задоволено: виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 – з квартири АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, до якого приєдналася ОСОБА_4, просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції, виходив із того, що власником квартири, реалізованої з прилюдних торгів, в якій мешкають відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, їхні неповнолітні діти та ОСОБА_7, є ЗАТ «ОТП Банк» і підстав для скасування цього права власності судом не встановлено, тому на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вони підлягають виселенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_4, суд виходив із того, що ОСОБА_3 було порушено зобов?язання за кредитним договором, стягнення на заставлене майно проведено в установленому законом порядку, а під час укладення договору іпотеки, видачі виконавчого напису нотаріусом, проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки, видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна порушень чинного законодавства не встановлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, уточнивши судове рішення тим, що посилання суду першої інстанції на те, що виконавчий напис нотаріуса, акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна не є правочинами й на них не поширюються вимоги ст. 215 ЦК України, є помилковим.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 22 березня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на придбання нерухомого майна на суму 150 400 грн. У цей же день ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_2 та згідно з договором іпотеки передав її банку в іпотеку для забезпечення виконання кредитного договору. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору 6 грудня 2006 року приватним нотаріусом учинено виконавчий напис про звернення стягнення на спірну квартиру, після чого було відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього напису. Оскільки двічі прилюдні торги не були проведені через відсутність покупців, за згодою іпотекодержателя – ЗАТ «ОТП Банк» - на підставі акта державного виконавця предмет іпотеки переданий стягувачеві у власність і 17 березня 2008 року приватним нотаріусом банку було видане свідоцтво про придбання майна, яке зареєстроване в бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя. 13 травня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» надіслав ОСОБА_3 вимогу про добровільне виселення зі спірної квартири з усіма особами, які з ним проживають, а у зв’язку з невиконанням такої вимоги банк звернувся до суду з указаною вище позовною заявою.

Оспорюючи виконавчий напис, ОСОБА_3, зокрема, зазначав про порушення приватним нотаріусом вимог Закону України «Про нотаріат» щодо підстав для вчинення такого напису. У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди як першої, так і апеляційної інстанції обмежились лише загальною фразою про те, що дії приватного нотаріуса відповідають вимогам закону. Проте суди не дали належної оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що він не отримував повідомлення приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису; не перевірили його доводів про те, що напис міг бути виданим лише в разі безспірності заборгованості. При цьому суд не звернув уваги на те, що у справі немає даних про його належне повідомлення та відсутнє обґрунтування суду правильності дій приватного нотаріуса відповідно до вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» і Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, ОСОБА_4, між іншим, зазначала про те, що не давала згоди на передачу спільного майна подружжя – спірної квартири – в іпотеку. При цьому відповідно до вимог ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою всіх співвласників. Пославшись на те, що ОСОБА_4 надала таку згоду, яка нотаріально завірена, суди в порушення вимог ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів у достатньому та взаємному зв’язку між собою не дали правової оцінки тому, що ОСОБА_3 придбав, знаходячись у шлюбі з нею, спірну квартиру 22 березня 2006 року, а згоду ОСОБА_4 надала 14 березня 2006 року (т.1, а.с. 165), коли ні її чоловік, ні вона ще не були співвласниками квартири та ще не було укладено кредитного договору й договору іпотеки.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Положення про проведення торгів).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відхиляючи доводи ОСОБА_3 щодо порушення процедури проведення прилюдних торгів, які вплинули на їх результат, суди послалися на те, що такі доводи є безпідставними, а боржник у ході вчинення виконавчих дій такі дії державного виконавця не оскаржував.

Разом з тим у порушення вимог ст. ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди не спростували доводи ОСОБА_3 про те, що його не було повідомлено про оцінку та переоцінку майна – спірної квартири, що є обов’язком державного виконавця відповідно до п. 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, і про проведення прилюдних торгів (дата, час, місце, стартова ціна реалізації майна), що передбачено п. 3.11 Положення про проведення торгів, а акт про реалізацію предмета іпотеки не відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про іпотеку». Суди не звернули уваги на те, що наявні у справі повідомлення на адресу ОСОБА_3 надіслані за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 154, 156), у той час як згідно з актом опису й арешту квартири, підписаним ОСОБА_3, убачається, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 152-153). Без правової оцінки залишились доводи ОСОБА_3 про значне заниження експертної оцінки нерухомого майна та надані ним докази, які свідчать про те, що спірна чотирикімнатна квартира продана за 185 524 грн. при її оцінці на момент купівлі в 230 547 грн.

Отже, суд не дав оцінки тому, що прилюдні торги проведено без відома боржника – позивача, що є порушенням його прав у виконавчому провадженні. Посилання апеляційного суду на те, що боржник не оскаржив такі дії державного виконавця до суду є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не знав про такі дії, а, дізнавшись про них, оскаржив їх до суду в цій справі, тому вони підлягають перевірці.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: М.І. Балюк

В.Г. Данчук

Д.Д. Луспеник

В.А. Мазурок

[Банкрутство й заробітня платня]

у Вас есть решение суда о взыскании задолженности по зароботной плате?

[Скасують чи не скасують??????]

Личное мнение относительно кассации: трудно усваивается, а это значит что суду легче не открывать производство чем вникать в суть.

Из всего прочитанного жемчужиной среди груды ракушек есть тот факт что истец не просил в иске указать начальную цену для реализации предмета ипотеки и наверняка в иске не указан способ реализации ипотеки.

Согласно содержанию ч.4 ст.119 ГПКУ исковое заявление должно соответствовать другим требованиям установленным законом.

Для обращения взыскания на предмет ипотеки другие требования указаны в ст.39 ЗУ "Об ипотеке"которые суд обязан отобразить в своем решении.

В соответствии с ст.11 ГПКУ суд рассматривает дела в пределах заявленных исковых требованиях. Статья 19 Конституции гласит о том, что должностные лица должны действовать в порядке и способом предусмотренным законом.

Таким образом установление судом в своем решении способа реализации ипотеки и начальной цены ипотеки при отсутствии соответствующего прошения в исковом заявлении является выходом за пределы заявленных исковых требований, что является недопустимым. (кроме того, законом предусмотрено два варианта способа реализации предмета ипотеки по решению суда: публичные торги и процедура продажи предусмотренная ст.38 ЗУ "Об ипотеке", суд без прошения истца самостоятельно выбрал для него механизм восстановления своего нарушенного права). Считаю суд должен был оставить исковое заявление без рассмотрения на основании п.8 ч.1 ст.207 ГПКУ.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18.12.2009 N 14

Про судове рішення у цивільній справі

...

3. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК ( 1618-15 ) суд

розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та

зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ),

статті 1 ЦПК ( 1618-15 ) та з урахуванням положення частини

четвертої статті 10 ЦПК ( 1618-15 ) вийти за межі заявлених вимог

(вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у

більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у

випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право

вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити

питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням

батьківських прав (частина друга статті 166 Сімейного кодексу

України) ( 2947-14 ); застосувати наслідки недійсності нікчемного

правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України

( 435-15 ); далі - ЦК).

...

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12.06.2009 N 2

Про застосування норм

цивільного процесуального законодавства

при розгляді справ у суді першої інстанції

...

7. ... Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 )

виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового

розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини

першої статті 207 ЦПК( 1618-15 )...

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

...

п.с. Не встречал, что бы в решениях о признании написи не подлежащей исполнению, она признавалась недействительной в мотивировочной части решения.

Она может не соответствовать закону.

...

а не о соответствии ли закону говорится в ч.1 ст.203 ГКУ? и не является ли это основанием для применения ст.215 ГКУ? если в мотивирующей части нет аргументации для этого и нужно разъяснение суда я так считаю (личное мнение).

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

...

ИНН - не сделка.

Весьма спорный вопрос, возьмем хотя бы решение суда приведенное kapitoha_ku, если ИНН не сделка, почему суд при вынесении решения руководствуется ст.215 ГКУ которая регламентирует недействительность сделки?

[Скасують чи не скасують??????]

личное мнение: суд должен и обязан при обращении кредитора рассмотреть дело и вынести решение о взыскании задолженности с имущественного поручителя до момента окончания процедуры банкротства, в противном случае после окончания процедуры банкротства у суда не будет оснований для взыскания задолженности с имущественного поручителя, т.к. обязательства по залоговому договору будут прекращены.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

kapitoha_ku, как при веденное Вами решение относится к данной теме?

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Получается в итоге что признание в суде ИН не подлежащей исполнению ,но исполненной ДВС просто бумажка которая ничего не решает?

Всё же остаётся вопрос что с ней делать и как ?

...

Как вариант: для начала нужно просмотреть полный текст решение суда о признании ИНН не подлежащей исполнению с целью найти по тексту решения ссылку суда на недействительность ИНН, если по тексту решения таковой ссылки нет попросить суд разъяснить решение суда, мол не подлежит исполнению в силу недействительности или как? Это нужно для того, что согласно ч.3 ст.61 ГПКУ обстоятельство недействительности установленное в решении суда в последующем доказывать не придется. После получения нужного результата можно ставить вопрос о признании публичных торгов недействительными, так как недействительная сделка (ИНН) не создает никаких последствий кроме как тех что связанны с ее недействительностью.

Новый собственник может ссылаться на ч.2 ст.388 ГКУ, но в противовес ему прямые нормы конституции, а именно ст.41 которая гласит о том, что никто не может быть противоправно лишен права частной собственности, право частной собственности нерушимо! А продажа имущеста в процессе исполнения недействительной ИНН является противоправным лишением собственности.

P.S. Приведенное выше всего лишь мое личное мнение.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Прошу обратить внимание, что согласно ч.2 ст.388 ГКУ имущество не может быть истребовано у добросовестного приобретателя, если оно было продано в порядке, установленном для исполнения судебных решений.

[Скасують чи не скасують??????]

может возможно найти еще один выход из данной ситуации и заниматься им параллельно с подачей кассации, чтоб дополнительно себя подстраховать.я так понимаю полученные банком 2,5 млн. в процессе банкротства полностью не покрыли существующий долг? или это полная сумма признанная ликвидатором в процессе?

[Скасують чи не скасують??????]

можно просто обрисовать ситуацию которая у Вас сложилась?

[Поддельное решение суда]

Если пойти более простым путем: через адвоката в суд который якобы выносил решения отправить запрос примерно следующего содержания: прошу подтвердить факт вынесения судьей __________ решения от __.__.____ года по гражданскому делу №____ по иску Ф.И.О. к Ф.И.О. об ______________.

Отрицательный ответ будет основанием для пересмотра проигранных Вами решений по вновь открывшимся обстоятельствам.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

to Серый

оспаривается само решение =ИНН, она же и является исполнительным документом, потому, если признается такой документ не подлежащим исполнению, то исходя из ваших суждений суд должен написать в решении: в части еще не исполненной исполнителем, признаем не подлежащей исполнению, а в той части, что ГИС успела исполнить, все нормально. не кажется ли вам это абсурдом?

исходя из моих суждений суд признает ИНН не подлежащей исполнению и на этом все, с момента вступления решения суда в законную силу ГИС закрывает производство на той стадии на которой оно находиться.

Кроме того, согласно правовой позиции ВСУ сформулированной в порядке пересмотра - публичные торги являются сделкой и относятся к договорам купли-продажи. Таким образом если не была нарушена процедура проведения публичных торгов предусмотренная временным положением, торги состоялись на тот момент правомерно и покупатель является добросовестным приобретателем. Добросовестность - презюмируется.

Согласно другой правовой позиции ВСУ истребовать имущество у добросовестного покупателя можно только путем предъявления вендикационного иска в случае предусмотренном ст.288 ГКУ.

Правовые позиции приведены ниже.

Правова позиція

у справі №6-116цс12

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу .

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

...

«Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом пред’явлення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову в разі, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.» (Постанова від 31.10.12 №6-66цс12, Постанова від 31.10.12 №6-53цс12, Постанова від 03.10.11 №6-36сц11 )

[Поручитель, ....]

не подходит. Они же предупреждают о своем визите, и в дом(ворота) не ломятся, а просто стоят на улице и говорят нецензурные гадости. Сказали, приедут еще раз, и если не пущу, будут брать ухвалу на принудительный вход. Я, конечно, буду оспаривать, все-таки это не залоговое имущество, и кроме этого дома, в котором куча народу (3 малолетних и несовершеннолетних) прописано, есть еще и участки. Но участки это мурло не хочет, ему мой дом подавай.

Хотя кнопка не помешает, конечно....

Как вариант: затягивайте процесс взыскания, подайте сначала иск о признании кредитного договора недействительным и тяните его предварительно обеспечив исковые требования запретом ГИС совершать исполнительные действия (п.2 ч.1 ст.152 ГКУ), потом иск о мнимости, потом иск об отсутствии согласия супруга и т.д. при удачном раскладе можете затянуть процесс на годы...

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Где практика подтверждающая Вашу позицию?

...

Прямой практики привести не могу, это лишь мнение, на стороне ГИС я строил бы защиту именно таким образом.

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

Когда суд выносит решение по ИНН как не подлежащей исполнению, то что тогда исполнял ГИС?

...

про просили суд одновременно исключить имущество из акта описи и ареста? имхо.

Личное мнение: на момент принудительного исполнения ГИС исполнительной надписи последняя еще не была признана такой, что не подлежит исполнению, и мне не известны нормы которые гласили бы о том, что признаная такой что не подлежит исполнению ИНН не подлежит исполнению с момента ее совершения, следовательно на тот момент действия ГИС были вполне правомерны (снова подчеркиваю, это личное мнение), для того чтоб имущество по ИНН не реализовалось во время судебных тяжб, следует просить суд обеспечения иска на основании п.6 ч.1 ст.152 ГПКУ.

Относительно исключения имущества из акта описи и ареста поясняю, на момент создания данной темы действовала старая редакция ЗУ "Об исполнительном пр-ве", в соответствии с п.7 ч.1 ст.34 которого добавление в иск требования об исключении имущества из акта описи и ареста уже являлось основанием для обязательной приостановки исполнительного производства и любые действия ГИС (кроме приостановки ИП) при наличии такого требования были неправомерны.

P.S. человеку свойственно ошибаться и невозможно знать все обо всем, если сможете привести нормы согласно которых ИНН признанная такой что не подлежит исполнению, не подлежит исполнению с момента совершения а не с момента вступления решения суда в законную силу, признаю бессмысленость своих размышлений и заберу все сказанное обратно

[виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню]

ВЫ приводите как пример практику ВСУ по сделкам добровольным...

Это, отступление от основной темы насчет изобретения велосипеда