Олег1964
-
Число публикаций
3373 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
39
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Олег1964
-
-
19 марта 2013 года безпредельные судьи николаевской апелляции Колосовский и Базовкина с третьей судьей-кивалой Яворской своим определением закрыли производство в части требований заемщика о признании недействительными п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 договора (этих требований заявлено не было), а в отношении другой части решение оставлено без изменений. Причем судьи ссылались одновременно на ст. 308 и ст. 310 ЦПКУ, применение которых одновременно невозможно по причине взаимоисключения.Выкладывайте, ждём
Получу полную ухвалу - выложу.
Решение местного суда здесь :
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=66914
Вот ухвала николаевской апелляции:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/30180037
Кассация на эту ухвалу 1 апреля будет в ВССУ.
-
Можно поменять предмет иска - просить признать недействительным договор частично. Как Вы и думаете.
Второй вариант - первоначальный иск с добавлением третьего лица, второго истца либо еще ответчиков.
А дальше ссылка на решение ВССУ и обязательно Постанову ВСУ.
Спасибо, а где это Постановление ВСУ, направьте, пожалуйста.
Постанова ВСУ 6-80цс12 от 12.09.12
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...6d?OpenDocument
-
Можно поменять предмет иска - просить признать недействительным договор частично. Как Вы и думаете.Подскажите, а если я об этой противозаконной услуге указывала в иске по недействительности и мне первая, и вторая инстанции отказали,как быть? Что еще раз подать относительно только части договора о неверно указанной услуге за РКО, и указать решение ВССУ, как новое основание для рассмотрения?
Второй вариант - первоначальный иск с добавлением третьего лица, второго истца либо еще ответчиков.
А дальше ссылка на решение ВССУ и обязательно Постанову ВСУ.
-
Рецепт, по моему, в Постанове ВСУ №6-63цс12 от 11.07.12г.:Ищется рецепт, как обойти признание выполнением. Эти выводы не мое личное мнение, это обкатано на практике в судах (мной в том числе).
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Законодавець пов’язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Пунктом 1.2 цього договору було передбачено, що кредит надається банком ОСОБА_1 готівкою з відкритого для цієї мети на її ім’я позичкового рахунку. Також судом встановлено, що банк перерахував на позичковий рахунок ОСОБА_1 обумовлену кредитним договором грошову суму, яку та в той же день зняла з рахунку.
Посилання ОСОБА_1 на те, що грошей з відкритого на її ім’я позичкового рахунку вона не знімала не може бути підставою для визнання кредитного договору та укладених в подальшому додаткових до нього договорів недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні.
Кредитный договор консенсуальный, а не реальный.
-
В понедельник-вторник ухвала будет.Выкладывайте, ждём
Кроме того, уже готов новый иск по этому делу с третьей стороной в Оболонский суд г. Киева. Будем бить врага (Еврокапитал) на его территории.
И если этот форум читает директор Еврокапитала ШУТКЕВИЧ АРТЕМ МИКОЛАЙОВИЧ - предупреждаю, что если не будет в добровольном порядке исполнено решение Центрального суда г. Николаева от 27.07.11, то 26.03.13 будет обращение в прокуратуру о совершении должностным лицом криминального правонарушения (ч.2 ст.382 ККУ (до пяти лет)).
-
Это неправильно. Срок исковой давности начинается с момента окончания срока исполнения договора. ч.5 ст.261 ЦКУ.Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.
немного не по теме но все же
уже не первый раз встречаю, что Банк просит применить исковую давность в исках по признанию договоров недействительными, мотивируя тем что с момента заключения прошло больше 3 лет, и суды стоят на стороне банков
-
Отличное решение.У меня ощущение, что судья не дружит с головой ( хотя нужно отметить, что в Святошинском суде этот диагноз можна применить к 90% судейского состава): в мотивации одно, в решении - с точностью до наоборот. Может быть, я чего-то не понимаю?
Установив, что стороны не заключили договор, судья обязан отказать в иске.
Поскольку никаких прав и обязательств между сторонами нет. Защищать суду нечего.
На нет и суда нет.
-
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ун. № 2608/12919/12
пр. № 2/759/504/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(з а о ч н е)
28 лютого 2013 року
Святошинський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Зайця Т.О.
при секретарі Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними,
В С Т А Н О В И В:
28.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпормбанк», визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна №4181 та виключити з реєстру запис про заборону відчуження нерухомого майна №7642 - двохкімнатну квартиру загальною площею 44,70 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке було включене в реєстр, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні кредитного договору позивача було введено в оману, а відповідачем діяв з використанням нечесної підприємницької практики.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про слухання справи повідомлений, причин неявки суду не повідомив.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, направила заперечення на позов, просила відмовити в задоволенні позову, а розгляд справи проводити без її участі (а. с. 243-246).
Ухвалою суду від 03.10.2012 року до участі у справі залучено ПАТ «Дельта Банк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» заперечував проти задоволення позову.
У зв'язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення позивача та представника ПАТ «Дельта Банк», дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 17.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 1320/ФКВ-07, згідно п. 1.1 якого позивачу надано кредит в сумі 83 300,00 дол. США, терміном до 16.10.2022 року, з процентною ставкою 12 %, комісією за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісією за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісією за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту (а. с. 16-21 - копія договору).
При укладенні кредитного договору сторони погодили графік платежів за договором, в якому розраховано сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку (а. с. 22-23). Відповідно до вказаного розрахунку подорожчання кредиту у перший рік становить 55 693,35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, реальна процентна ставка становить 12,71 %.
Відповідно до графіку платежів за договором, затвердженого сторонами, подорожчання кредиту (витрати по кредиту) у перший рік мало становити 55 693, 35 грн., у наступний рік 14 072,07 грн. Витрати по кредиту в наступні роки кредитування повинні складати не більше 14 072,07 грн. на рік. Графік платежів на весь строк кредитування сторонами не затверджено.
В якості забезпечення виконання зобов'язань по Договору кредиту, 17.10.2007 року між сторонами укладений іпотечний договір №1320/Zфквіп-07, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,70 кв. м., жилою площею 28,90 кв. м. (а. с. 24-25 - копія договору).
Згідно наданих позивачем розрахунків реальних витрат по кредитному договору, підтверджених розрахунковими документами, витрати по кредиту за перший рік кредитування становили 57 049,22 грн., за другий рік - 76 505,41 грн., за третій рік - 76 420,76 грн. (а. с. 15 - розрахунок, а. с. 65-152 - розрахункові документи).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку реальної процентної ставки за договором № 1320/ФКВ-07, реальна процентна ставка становить 15,70 % (а. с. 12-14 - розрахунок).
Висновком експертного дослідження від 26.10.2012 року, складеного за листом ОСОБА_1, встановлено, що вказаний у Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 55 693,35 грн. за перший рік кредитування обрахований із порушеннями п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10 травня 2007 року, так як не враховує платежі на користь третіх осіб - страхування предмету застави та нотаріальні послуги, що в перший рік кредитування склали 1 484,70 грн. Розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 14 072,07 грн. за другий рік кредитування вказаний невірно, оскільки, виходячи з умов кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, сума платежів у другій рік кредитування складає 9 024,09 дол. США (що по курсу НБУ на дату укладання кредитного договору складає 45 571,63 грн.) та 5 047,98 грн., що в сумі становить 50 619,61 грн. на користь банку, та 1 484,70 грн. за страхування. У Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року вказано: «Витрати по кредиту (подорожчання кредиту) в наступні роки кредитування розраховуються аналогічно першим двом рокам і будуть складати щорічно не більше ніж за другій рік кредитування (14 072,07 грн.)». Це не відповідає дійсності, оскільки, виходячи з умов кредитного договору, подорожчання кредиту у наступні роки буде перевищувати вказану суму до 2013 року кредитування включно. В порушення п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168 від 10 травня 2007 року не вказане абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування. Розмір реальної процентної ставки вказано в розмірі 12,71%, що не відповідає дійсності, оскільки виходячи з умов кредитного договору розмір реальної процентної ставки без врахування платежів на користь третіх осіб, складає 14,98%. Реальна відсоткова ставка, визначена із врахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, складає 15,6%. Абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року складає 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.); у п'ятий рік - 42 034,75 грн. (або 8 029,71 дол. США та 1 484,70 грн.); у шостий рік - 38 619,98 грн. (або 7 353,52 дол. США та 1 484,70 грн.); у сьомий рік - 35 277,62 грн. (або 6 691,67 дол. США та 1 484,70 грн.) і т.д. (а. с. 219-240 - Висновок експертного дослідження).
З урахуванням наведеного, встановленими є наступні обставини справи: між сторонами підписаний договір про надання споживчого кредиту, у кредитному договорі № 1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року встановлена процентна ставка 12 %, комісія за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісія за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісія за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту. При укладенні договору банк повідомив позивача, що подорожчання кредиту у перший рік становитиме 55 693, 35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, а реальна процентна ставка становитиме 12,71 %. Відповідач не повідомив ОСОБА_1 про абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування, тобто не зазначив у договорі детальний розпис загальної вартості кредиту. Надані позивачем розрахунки та докази спростовують зазначені ТОВ «Укрпромбанк» в договорі дані щодо реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за перші два роки кредитування. Реальна відсоткова ставка, визначена з урахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17.10.2007 року, складає 15,6%, абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору становить 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.) Вказані розрахунки здійснені станом на дату підписання кредитного договору.
Предметом спору є визнання недійсними вказаних договорів з тих підстав, що при укладенні кредитного договору позивачу не була надана інформація про вартість кредиту, невірно зазначена сума абсолютного подорожчання кредиту та реальна процентна ставка. На думку позивача, банк уклав договір з використанням нечесної підприємницької практики, що є порушення законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого договори є недійсними.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за N 541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту (п. 3.3 Правил).
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил ТОВ «Укрпромбанк» було зобов'язане зазначити в кредитному договорі загальну (сукупну) вартість кредиту, шляхом зазначення реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).
Суд враховує те, що в кредитних правовідносинах кредит є товаром, а абсолютне значення подорожчання кредиту - це його ціна у грошовому виразі. При укладенні кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» не зазначило абсолютного значення подорожчання кредиту (тобто ціну кредиту), що свідчить про порушення вказаних положень законодавства та відсутність у договорі істотної умови - детального розпису загальної вартості кредиту для споживача.
Пункт 3.2 Правил встановлює, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Кредитний договір не містить графіку платежів, передбаченого п. 3.2 Правил. У додаток до кредитного договору сторони підписали графік платежів за Договором, який містить суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість супутніх послуг, проте не містить інших фінансових зобов'язань споживача (страхування, послуги нотаріуса). Вказаний графік складений лише на перші два роки кредитування, а не на кожний платіжний період (весь період кредитування), як закріплено в п. 3.2 Правил.
Кредитний договір передбачає 15 років кредитування, проте не містить графіку платежів на весь період. Починаючи з 2009 року (на наступні 13 років,), договір не містить графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом. Тобто, на порушення п. 3.2 Правил, кредитний договір не містить такої істотної умови як графік платежів.
Пункт 3.8 Правил закріплює положення, відповідно до якого у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Дана вимога Правил була порушена ТОВ «Укрпромбанк», жодних заперечень та доказів спростувань даної обставини відповідач не надав.
Вказані умови встановлені Правилами і є обов'язковими для застосування банками при укладанні кредитних договорів з споживачами, а тому такі умови є необхідними та обов'язковими для договорів даного виду.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив у п. 14, що суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК)
В силу Закону та Правил обов'язковими (істотними) умовами кредитного договору є: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача із зазначенням реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі); графік платежів на весь строк кредитування; попередження про валютні ризики.
Судом встановлено, що в даній справі відсутня згода за всіма істотними умовами договору, а саме, відсутня згода сторін щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, яка є обов'язковою в силу ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил, відсутня згода сторін щодо графіку платежів за кожним платіжним періодом (тобто, на весь період кредитування), що є обов'язковим в силу п. 3.2 Правил, не виконана вимога про попередження споживача щодо валютних ризиків, що є обов'язковим в силу п. 3.8 Правил. За таких обставин кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки правочин не є укладеним, через відсутність встановлених законодавством умов, необхідних для його укладення.
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.
ОСОБА_1 обґрунтовує правові підстави для визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити відповідні дії саме недійсністю кредитного договору, проте, суд відмовляє у визнанні кредитного договору недійсним, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити певні дії.
Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.
Керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п. 3.2, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, ст. ст. 638 ЦК України ст. ст. 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні позову.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 05.03.2013 року.
СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ
-
19 марта 2013 года безпредельные судьи николаевской апелляции Колосовский и Базовкина с третьей судьей-кивалой Яворской своим определением закрыли производство в части требований заемщика о признании недействительными п.п. 2.2.3, 4.1, 4.3 договора (этих требований заявлено не было), а в отношении другой части решение оставлено без изменений. Причем судьи ссылались одновременно на ст. 308 и ст. 310 ЦПКУ, применение которых одновременно невозможно по причине взаимоисключения.У постанові від 12 вересня 2012 року № 6- 8цс 12 Верховний Суд України зазначив, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Зазначені положення законів залишилися поза увагою апеляційного суду.
Прекрасно, что есть ссылка на Постановление ВСУ.
Единственное считаю странным, зачем некоторые коллегии ВССУГУД (считающие себя великими теоретиками права) направляют дело на новое рассмотрение в апелляционный суд, если можно просто оставить в силе решение первой инстанции.
Получу полную ухвалу - выложу.
Решение местного суда здесь :
-
Об этом прежде всего должен позаботится заемщик в исковом требовании к банку.
подскажите как, готовлю кассацию на отказ апелляции по недействительности. судью как "завороженные утверждали. В договоре указано, Вы подписали, банк прав, до сих пор не могу отойди
Обычно в иске либо в письменных объяснениях добавляю такое:
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004).
Принцип правової визначеності має за мету забезпечити учасників правовідносин можливістю точно спрогнозувати результати своїх дій, бути впевненими в незмінності свого правового статусу, набутих прав і обов’язків. Цей принцип передбачає гарантування судового захисту, а також прогнозованість судових рішень, які не будуть змінюватися залежно від юрисдикції, регіону чи інших чинників. Принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання та існуючих правовідносин.
Елементом верховенства права є також принцип рівності всіх перед законом і судом.
У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом». Він міститься і в ст. ст. 5, 10 ЦПК України. Очевидно, що рівність перед судом означає не просто рівний правовий статус всіх учасників процесу, що виступають в однакових правових ролях, не лише створення рівних прав та можливостей для сторін при відстоюванні своїх інтересів у судовому засіданні, але й однакове ставлення суду до вирішення схожих за своїм змістом справ.
Відтак, подібні справи мають вирішуватися однаково.
Представник позивача вважає за необхідно додати рішення судів, що вступили в законну силу до та після ухвалення Верховним Судом України Постанови 6-80цс12 від 12 вересня 2012 року:
Дальше решения судов.
-
Об этом прежде всего должен позаботится заемщик в исковом требовании к банку.Главное, что бы о ней вообще вспоминалось при однаковом материально-правовом регулировании какого-либо вопроса.
-
Определение ВССУ об отказе Райффайзен Банк Аваль и обязательстве судов рассмотреть недействительными пункты договора о комиссии за обслуживание кредит, нет расчета, нарушен ЗУ "О защите прав потребителей":
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry69043
http://reyestr.court.gov.ua/Review/28310047
При принятии этого решения судьями ВССУ в соответствии с ч.2 ст.214 и ст.360-7 ЦПКУ была применена правовая норма Постановы ВСУ 6-80цс12 от 12.09.2012 г.
Постанова ВСУ работает не только в отношении Еврокапитала и это радует.
-
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
26 грудня 2012 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І.,Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М.,Ситнік О.М.,
Разом з тим, ОСОБА_6 просив визнати недійсними п. 1.7., 5.7. та 10.1. щодо сплати комісії та санкцій у разі прострочення у сплаті комісії.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Оскільки у спірному договорі передбачена плата за обслуговування кредиту, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця визначені суми погашення основного боргу та погашення відсотків, та де непередбачено розміру щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору (а.с. 183-185, т. 2).
Оскільки судами не встановлено фактичні обставини справи та не застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами не визначено, чи належним чином обраховано банком розмір заборгованості за кредитним договором, враховуючи конкретні умови його виконання позичальником, узгоджені сторонами при підписанні кредитного договору.
За таких обставин судові рішення про відмову у визнанні недійсними пунктів 1.7., 5.7. та 10.1. кредитного договору та задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» необхідно скасувати. а справу у цій частині передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року в частині відмови у позові ОСОБА_6 про визнання недійсними пунктів 1.7., 5.7., 10.1. кредитного договору № 014/2554/82/60523 від 11 вересня 2007 року та задоволення позову публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.О. Гвоздик Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік
При принятии этого решения судьями ВССУ в соответствии с ч.2 ст.214 и ст.360-7 ЦПКУ была применена правовая норма Постановы ВСУ 6-80цс12 от 12.09.2012 г.
Постанова ВСУ работает не только в отношении Еврокапитала и это радует.
-
На нашем форуме есть такие женщины, упорству которых могут позавидовать многие мужчины!
С праздником, милые женщины! Счастья и любви !
-
По-моему, хороший иск. Обоснованный.АУ ФОРУМЧАНЕ!!! Не бросайте в "одиночестве"!
-
Ч. 2 ст. 214 ЦПКУ (При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу- (Статтю 214 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3932-VI від 20.10.2011 )) и ст. 360-7 ЦПКУ (1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.Ребята, я не против, но кто реально на практике добивался внесения в реестр ведомостей о совершении судьей преступления предусмотренного ст. 375 ЦК за игнорирование позиции по применение норм материального права изложенного в Постановлении ВСУ?
2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом) - это довольно "новые" статьи ЦПКУ.
05 марта 2013 года ожидаю решение Подольского районного суда г. Киева, где судья откровенно хочет проигнорировать Постанову ВСУ 6-80цс12 от 12.09.12.
Если это случиться - будет заявление о криминальном правонарушении. А там посмотрим.
-
Відповідно до частини другої статті 360-7 ЦПК України невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Кримінальний Кодекс України:
Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Стаття 382. Невиконання судового рішення
1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -
карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -
караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
-
Я. Романюк, І. Бейцун «Правова природа обов’язковості рішень Верховного Суду України та вдосконалення механізму забезпечення єдності судової практики», журнал «Право України», № 11-12, 2012 року
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/...D8?opendocument -
Как бывшему офицеру (еще той советской армии, где знали, что есть честь), очень приятно. Спасибо !!!Поздравляем мужчин форума с днем защитника Отечества!
Кто, как не вы, достойны поздравлений! Счастья, здоровья и пусть трудные ситуации обходят вас стороной!
Спасибо за все,
и самые-самые наилучшие пожелания вам и вашим близким!
-
30 января 2013 года ВССУ принял еще одно определение по Еврокапиталу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/29246223 , которым отменил решение Апеляционного суда Николаевской области от 14 июня 2012 года: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24667300 , которым, в свою очередь, было отменено решение Ленинского районного суда г. Николаева от 23 апреля 2012 года: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25270153
Решение местного суда от 23 апреля 2012 года было принято недавно назначенным в суд молодым судьей после того, как был изменен предмет иска (признание недействительным договора в целом) с добавлением новых оснований иска.
Не ожидал от молодого судьи такого решения. Оказался судья с совестью.
Жаль, что решение не оставлено в силе, как просил в кассационной жалобе. Поборемся за него снова в апелляции.
-
Постанова ВСУ 6-80цс12 работает.
30 января 2013 года ВССУ наконец рассмотрел дело, по которому и был собственно пересмотр: http://reyestr.court.gov.ua/Review/29057206, отменил решение Апелляционного суда Николаевской области от 31 августа 2011 года: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21319679
и оставил в силе решение Центрального районного суда г. Николаева от 27 июля 2011 года: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17436002
В режиме телефонных переговоров менеджер Еврокапитала Игорёк категорически заявил, что добровольно решение суда исполнять не будут. Директор компании не захотел со мной говорить. Боится, наверное.
И вот что я думаю. Помимо исполнительного листа и принудительного исполнения решения суда может обратиться в прокуратуру с заявлением о криминальном правонарушении с ссылкой на Статтю 382. КК України: Невиконання судового рішення: Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню ч.2 Ті самі дії, вчинені службовою особою, -караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.?
-
Вода камень точит.Здесь нужно именно защиту прав потребителей применить. И её можно всунуть:
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (преамбула ЗПП).
Стаття 2. Законодавство про захист прав споживачів
1. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Только судьям не вобьёшь.
-
Кредитор не является потребителем. Он является дающим потребительский кредит. Вот на это никто не обращает внимания.Ну, тогда товарисч обкурился - Постанова от 30.03.2012 , т.е. и полугодие не закончилось. Как можно судебную практику за весь год дать?
И в той же Постанове есть дежурная оговорочка, что кредитор не является потребителем. Отсюда вытекает, что может смело обратиться в ТС.
И вот поэтому никакого третейского суда быть не может.
-
Выходит, что может. Особенно, если есть письменное согласие второго супруга на получение потребительского кредита с оговоркой, что кредит используется на нужды семьи и в интересах семьи.выходит, что брал кредит один из супругов, но иск может подать и второй супруг?
Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними":
8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 ).