Постановление ВС-КГС об отсутствии неодинакового применения в деле о защите чести и деловой репутации

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 761/17347/15-ц
провадження № 61-9214зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник позивача - ОСОБА_6,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія», Служба безпеки України,

розглянув без повідомлення та виклику учасників справи заяву ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія», Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1» (далі - ТОВ «Студія 1+1»), товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна» (далі - ТОВ «Інформаційне агентство 112 Україна»), товариства з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія» (далі - ТОВ «Савік Шустер Студія»), Служби безпеки України (далі - СБУ), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, а також ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у публічному виступі, який транслювався на вітчизняних телеканалах, а саме: на телеканалі «1+1» у випуску новин «ТСН», на телеканалі «112 Україна» у випуску новин та під час ток-шоу «ІНФОРМАЦІЯ_4», такого змісту: «Заступник Генерального прокурора, який у жовтні «кришував» і фактично сприяв злочинній діяльності, є фігурантом цього кримінального провадження. Я називаю це прізвище, це громадянин України, 1963 року народження, його прізвище ОСОБА_3»; «Я приїду разом зі спецпідрозділом «Альфа» для отримання дозволу на затримання і доставку на допит фігуранта справи»; «Есть материалы о коррумпированной схеме, которая только в течение 2014-2015 годов нанесла ущерб государственному бюджету на более чем миллиард гривен. В этой схеме задействованы бывший министр Ставицкий и в то время заместитель Генерального прокурора ОСОБА_3, который останавливал в октябре 2014 года правоохранительные органы, в частности МВД»; «горить під Києвом, відповідальних немає, два рази зупиняли міліцію, питання: хто? Я відповідально встаю, і кажу, мій колега ОСОБА_9 говорить правду, зупиняли міліцію заступники Генерального прокурора, один з них працював у жовтні 2014 року, ось в чому, правда»; «Три місяці тому за поданням першого заступника Голови СБУ, дійсно, одному із заступників Генпрокурора, коли він працював, було вручено від Служби безпеки, і я вручав, коли було невідомо про його злочин або про його правопорушення».

Позивач також просив суд зобов'язати ОСОБА_5 спростувати зазначену інформацію, поширену ним у публічному виступі, який транслювався на вітчизняних телеканалах, а саме: на телеканалі «1+1» у випуску новин «ТСН», на телеканалі «112 Україна» у випуску новин та під час ток-шоу «ІНФОРМАЦІЯ_4», у той самий спосіб, у який вона була поширена, протягом 15 днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у прямому ефірі поширив зазначену інформацію, яка стосується особи позивача та стала доступною необмеженому колу осіб, оскільки була проголошена публічно як в засобах масової інформації і на інтернет-ресурсах: телеканал «1+1», новини «ТСН», телеканал «112 Україна», на сайтах Інтернет-ресурсів «Факты и комментарии», «Українська правда», «Бізнес».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, який був гостем ток-шоу «ІНФОРМАЦІЯ_4»на каналі «112 Україна», навіть після того, як причетність ОСОБА_3 до ситуації «БРСМ» була спростована Генеральною прокуратурою України, продовжив поширення недостовірної інформації стосовно позивача.

Вважає, що поширення ОСОБА_5 інформація є недостовірною, і її поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у публічному виступі, який транслювався на вітчизняних телеканалах: «1+1», власником якого є ТОВ «Студія 1+1», у випуску новин «ТСН» та «112 Україна», власником якого є ТОВ «Інформаційне агентство 112 Україна», у випуску новин, в частині, що стосується особи ОСОБА_3, а саме інформацію такого змісту: «Заступник генерального прокурора, який у жовтні «кришував» і фактично сприяв злочинній діяльності, є фігурантом цього кримінального провадження. Я називаю це прізвище, це громадянин України, 1963 року народження, його прізвище ОСОБА_3»; «Есть материалы о коррумпированной схеме, которая только в течение 2014-2015 годов нанесла ущерб государственному бюджету на более чем миллиард гривен. В этой схеме задействованы бывший министр Ставицкий и в то время заместитель Генерального прокурора ОСОБА_3, который останавливал в октябре 2014 года правоохранительные органы, в частности МВД».

Зобов'язано ТОВ «Студія 1+1» і ТОВ «Інформаційне агентство 112 Україна» за рахунок ОСОБА_5 протягом місяця після набрання законної сили цим рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що стосується ОСОБА_3, шляхом оголошення резолютивної частини цього рішення на телеканалах «1+1» у випуску новин «ТСН» та «112 Україна» у випуску новин. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів поширення відповідачами стосовно нього інформації, яка не відповідає дійсності і яка підлягає спростуванню.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме позивач повинен надати докази на підтвердження поширення стосовно нього інформації, яке здійснене відповідачем ОСОБА_5 в ефірі телеканалів «1+1», «112 Україна», а також під час ток-шоу «ІНФОРМАЦІЯ_4» на телеканалі «112 Україна».

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження поширення спірної інформації саме відповідачами.

Також належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Проте, таких відомостей ні позовна заява, ні матеріали справи не містять, а судом першої інстанції не вирішено питання про притягнення до участі у справі належних відповідачів - власників веб-сайтів, на яких була поширена інформація, яку оспорює позивач.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, суд касаційної інстанції виходив із того, що всупереч вимогам статей 10, 213 ЦПК України суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 поширив інформацію у такий спосіб, як повідомлення в публічних виступах, на підтвердження чого матеріали справи містять відеозаписи та роздруківки з інтернет-видань. Також під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції представники ОСОБА_5 не заперечували факту поширення вказаної інформації. Повідомлення в публічних виступах є самостійним способом поширення інформації.

У червні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року з підстав, установлених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах, а саме: пункту 2 частини четвертої, частини сьомої статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію».

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року у справі № 6-14346св15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-47945св14, від 21 березня 2012 року у справі № 6-44680св11, від 14 березня 2012 року у справі № 6-46889св11, від 06 лютого 2013 року у справі № 6-40294св12, від 18 лютого 2015 року у справі № 6-42386св14, від 22 лютого 2017 року у справі № 552/3749/15-ц, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року у справі № 6-28256св11, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року у справі № 3-7гс13, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені вище норми матеріального права.

Посилаючись на наведене, заявник просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 03 липня 2017 року відкрито провадження у справі, зупинено виконання судових рішень першої та касаційної інстанцій, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, надіслано копії цієї ухвали та заяви особам, які беруть участь у справі.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цвиільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року, у яких просив у задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

15 лютого 2018 року заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи та додані до неї матеріали, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відлповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 360-5 ЦПК України (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 публічно поширив про позивача інформацію, яка стала доступною необмеженому колу осіб, оскільки проголошена публічно як в засобах масової інформації, так і на інтернет-ресурсах.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 277 ЦК України поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України). Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначені підстави звільнення від відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 10 червня 2015 року у справі № 6-14346св15, дійшовши висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати;

- від 25 лютого 2015 року у справі № 6-47945св14, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, дійшов висновку, що недостовірна інформація підлягає спростуванню саме Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Союз Чорнобиль України», оскільки президент та голова виконавчого комітету союзу діяли не як фізичні особи, а як керівники цієї громадської організації;

- від 21 березня 2012 року у справі № 6-44680св11 міститься висновок суду касаційної інстанції про те, що недостовірна інформація шкодить діловій репутації позивача, така інформація поширена на брифінгу СБУ третьою особою у справі як керівником Центру взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю СБУ, а тому судові рішення про задоволення позову слід залишити без змін;

- від 14 березня 2012 року у справі № 6-46889св11, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що поширена інформація щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди є недостовірною, не відповідає дійсності та порушує право позивачів на повагу до честі, гідності та ділової репутації;

- від 06 лютого 2013 року у справі № 6-40294св12 зроблений такий висновок : якщо посадова чи службова особа виступають, не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме така особа. Суди на зазначене уваги не звернули та передчасно задовольнили позов. Таким чином, суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

- від 18 лютого 2015 року у справі № 6-42386св14 суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не з'ясував, чи є поширена інформація фактичним твердженням або оціночним судженням та чи можуть ці вислови бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), і чи можна перевірити їх на предмет відповідності дійсності, та з цих підстав скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

- від 22 лютого 2017 року у справі № 552/3749/15-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що обставини, які пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, суд з'ясовував неналежним чином, чим порушив норми процесуального права (статті 10, 60, 61, 179 ЦПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року у справі № 6-28256св11 у задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовлено. Зокрема, міститься висновок про те, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року у справі № 3-7гс13 судові рішення про часткове задоволення позову щодо захисту ділової репутації та спростування інформації скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Отже, з порівняння змісту наведених судових рішень можна зробити висновок, що обставини, встановлені судами у цих рішеннях, є відмінними від обставин, встановлених у справі, що переглядається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розглядідвох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог, оскільки обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у цих справах не є подібними.

У зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення на підставі оцінки зібраних у справі доказів. У поданій заяві про перегляд судових рішень заявник фактично порушує питання про переоцінку обставин, які, на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позову, та зібраних на підтвердження цих обставин доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у судових рішеннях, про перегляд яких подано заяву, немає посилань на статтю 30 Закону України «Про інформацію». Отже, агрументи заяви про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема статті 30 Закону України «Про інформацію», є безпідставними.

Доводи представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у заяві про перегляд судових рішень щодо неправильного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК Україниу редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, у задоволенні заяви про перегляд судових рішень слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною третьою статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, пунктом 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_5, поданої його представником ОСОБА_6, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія», Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовити.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74687735

[ANTIRAID]

Это наше решение. Данная категория дел о защите чести и деловой репутации, а также обязательстве опровергнуть информацию имеет множество различных нюансов. В данном случае иск был удовлетворен и на бывшего главу СБУ Наливайченко возложена обязанность опровергнуть распространенную недостоверную информацию.