Постановление ОАСК об обязательстве НАБУ предоставить общественности подписанный меморандум с ФБР

[ANTIRAID]

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 листопада 2018 року 14:58 № 826/1288/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Кравець Р.Ю., Бабенко Я.В., від відповідача - Сотник А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом Громадської організації "Правова держава" до Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов громадської організації "Правова держава" в якому позивач просить суд:

«Визнати протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України ненадання інформації по Запиту на інформацію від 21.12.2017р. та Запитах на інформацію від 11.01.2018р.

Зобов'язати Національне антикорупційне бюро України надати належним чином завірену копії Меморандумів про взаєморозуміння, що був укладений між Федеральним бюро розслідування США та НАБУ, САП за період з 2014 року по день подання позовної заяви.»

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач дізнався з відкритих джерел про укладення угод та направив відповідачу запит про надання інформації, проте, відповідачем було відмовлено у наданні копії угод. Позивач стверджує про суспільне значення запитуваної інформації та відсутність підстав для відмови у доступі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що тексти укладених угод є конфіденційною інформацією, у зв'язку з тим, що Федеральне бюро розслідування США не надає дозволу на оприлюднення текстів угод. При цьому відповідач вказує на те, що дана сторона угоди не є суб'єктом владних повноважень, у розумінні українського законодавства, натомість є юридичною особою, яка заперечує проти оприлюднення тексту угоди. 

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2017 року до Національного антикорупційного бюро України громадською організацією «Правова держава» було направлено запит на інформацію, в якому було висловлено прохання надати належним чином завірену копію угоди про співробітництво, що була укладена між Федеральним бюро розслідувань США та будь-яким українським правоохоронним відомством (НАБУ, САП тощо) за період з 2014 року по день направлення запиту.

При цьому позивач послався на наявну в мережі Інтернет інформацію про укладення таких угод.

Відповідач, листом від 02 січня 2018 року, надав відповідь на вищевказаний запит, за змістом якого повідомив про існування Меморандумів про взаєморозуміння між НАБУ та ФБР США від 29.06.2016р. та від 29.06.2017р. та про те, що зміст зазначених Меморандумів є конфіденційним та не підлягає розголошенню.

11 січня 2018 року позивачем було направлено відповідачу запити на інформацію, за змістом яких позивач просив повідомити про особу, уповноваженої на підписання Меморандуму про взаєморозуміння між НАБУ та ФБР США, повноважень даної особи, а також інформацію про те ким саме та на підставі чого було накладено статус конфіденційності на Меморандум про взаєморозуміння між Національним антикорупційним бюро України та Федеральним бюро розслідувань США.

Також позивачем було направлено повторний запит на інформацію, за змістом якого позивач просив надати належним чином завірену копію копії Меморандуму про взаєморозуміння, що був укладений між Федеральним бюро розслідування США та НАБУ, САП за період з 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи 19 січня 2018 року позивачу було направлено листи №10-204/2647 та №10-204/2648, за змістом яких повідомлено про особу, уповноважену на укладення угод та обмеження у наданні інформації.

Також відповідачем було надіслано на адресу позивача копії запитуваних Меморандумів з інформацією, доступ до якої не було обмежено.

Таку інформацію, на думку відповідача, становила назва документу - Меморандум про взаєморозуміння між Національним антикорупційним бюро України та Федеральним бюро розслідування (відділ по боротьбі з міжнародною корупцією), підпис уповноваженої особи відповідача та дата підписання з боку відповідача. Решта документів, наданих відповідачем позивачу, складалась з чистих аркушів паперу. 

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду.

Відповідачем, на вимоги суду, було надано суду частину Меморандумів, якою, на думку відповідача, було встановлено вимоги про нерозголошення та конфіденційність змісту документа.

Такою частиною відповідачем було визначено пункт 7.3 наступного змісту:

«Передбачається, що зобов'язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації про існування цього МПВ мають продовжувати діяти після припинення терміну дії цього МПВ. Учасники погоджуються, що інформація, отримана в результаті обміну інформацією згідно з цим МПВ, може стати такою, що підлягає розголошенню, відповідно до національних законів та нормативно- правових актів Учасників, а також відповідно до будь-яких міжнародних угод та договорів, об'єктами яких можуть бути Сполучені Штати Америки та Україна.»

Судом було запропоновано відповідачу надати переклад даного тексту з англійської версії Меморандумів з метою усунення можливості різних тлумачень, проте, судом не отримано тексту пункту 7.3, який би відрізнявся від вищенаведеного. 

З викладеного вище тексту суд робить наступні висновки:

- ним встановлено зобов'язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації про існування Меморандуму про взаєморозуміння, а не конфіденційність тексту;

- ним встановлено обмеження у розголошенні інформації, отриманої в результаті обміну інформацією згідно з цим Меморандумом;

- ним не встановлено жодного обмеження на розповсюдження тексту, у випадку поширення інформації про існування.

Відповідно до наданих відповідачем пояснень, Національне антикорупційне бюро України не заперечує, що на офіційному веб - сайті Національного бюро розміщувалася інформація про укладення зазначених меморандумів. Проте, як стверджує відповідач, у листі аташе з правових питань ФБР посольства США в Україні від 28.02.2018р. зазначено, що будь - які публічні заяви щодо змісту Меморандумів про взаєморозуміння можуть здійснюватися лише за погодженням з НАБУ та ФБР.

Суд, розглядаючи дані заперечення висловлює наступну правову позицію.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

В силу статті 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Натомість відповідач обмежив позивача у доступі до всього документа, не конкретизувавши жодного положення, яке не може бути оприлюднене.

Судом також не встановлено будь - якого конфлікту між правом на захист приватної інформації та правом на одержання інформації. При цьому суд виходить з того, що позивач, як і його контрагент, не є особами приватного права, натомість є державними установами та правоохоронними органами. 

Позивач, який у цих спірних правовідносинах діє як приватна особа, вважає, що запитувана ним інформація становить публічний інтерес і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

В свою чергу відповідачем не доведено, що запитувана позивачем інформація використовується в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації не переважає суспільний інтерес в її отриманні. 

З огляду на викладене суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що існування будь - яких інших документів, зазначених позивачем в позовних вимогах, під час розгляду справи не встановлено, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Громадської організації "Правова держава" задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України щодо надання інформації на запити Громадської організації "Правова держава" від 21.12.2017р. та від 11.01.2018р.

3.Зобов'язати Національне антикорупційне бюро України надати засвідчені копії Меморандумів про взаєморозуміння, укладеного Національним антикорупційним бюро України від 29.06.2016р. та від 29.06.2017р.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.12.2018.

Суддя С.К. Каракашьян

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78290601

[ANTIRAID]

Это решение по нашему иску к НАБУ. Суд прямо указал, что ответчиком не доказано, что запрашиваемая истцом информация используется в интересах национальной безопасности, территориальной целостности или общественного порядка с целью предотвращения беспорядков или преступлений, для охраны здоровья населения, для защиты репутации или прав других лиц, предотвращения разглашения информации, полученной конфиденциально, или для поддержания авторитета и беспристрастности правосудия, а разглашение информации может нанести существенный вред этим интересам, а вред от обнародования такой информации не преобладает над общественным интересом в ее получении.

Надеюсь, что НАБУ не будет тратить бюджетные и грантовые деньги на продолжение спора, транспортировку юриста на служебном автомобиле в суд и из суда, а просто исполнит законное решение суда и будет заниматься своими непосредственными обязанностями, а не скрывать от граждан Украины взятые на себя обязательства перед иностранной разведывательной службой.