Постановление ВС-КГС о незаконности блокирования и не возврата средств Приватбанком

[ANTIRAID 3,982]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 755/11610/16-ц
провадження № 61-36289св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»; банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»; банк), про стягнення коштів.

Вимоги обґрунтовував тим, що він на підставі анкет-заяв відкрив банківські карткові рахунки та отримав електронні платіжні засоби - платіжні картки ПАТ КБ «ПриватБанк».

Станом на 20 липня 2016 року на його банківських рахунках знаходилися грошові кошти в сумі 732 839 грн 43 коп. та 13 636,04 доларів США.

З 11 листопада 2014 року відповідач заблокував указані банківські рахунки та зупинив надання будь-яких платіжних послуг за ними.

У зв`язку з цим він неодноразово звертався до банку з заявами про розблокуванням належних йому банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними, а також про переведення грошових коштів з його рахунків безготівковим шляхом на особистий рахунок в іншому банку.

У відповідь на такі звернення він отримав три листи, у жодному з яких банк не повідомив про причини перешкоджання здійснення ним його права власності на належні йому кошти, що зберігаються на відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Вважав такі дії відповідача неправомірними.

03 серпня 2017 року, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти:

- за рахунком № НОМЕР_1 - в розмірі 69 197 грн 38 коп., відповідно до статті 625 ЦК України: три відсотки річних - 5 664 грн 71 коп., інфляційні втрати - 57 048 грн 89 коп., згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню (три відсотки) - 2 026 099 грн 29 коп.;

- за рахунком № НОМЕР_2 - в розмірі 650 232 грн 85 коп., відповідно до статті 625 ЦК України: три відсотки річних - 53 230 грн 02 коп., інфляційні втрати - 536 076 грн 15 коп., згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню (три відсотки)- 19 038 817 грн 85 коп.;

- за рахунком № НОМЕР_3 - в розмірі 10 917 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 893,73 долари США, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню (три відсотки) - 319 661,47 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_4 - в розмірі 2 718,64 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 222,56 доларів США, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню (три відсотки) - 79 601,78 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_5 - в розмірі 13 409 грн 20 коп., відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних - 1097 грн 72 коп., інфляційні втрати - 11 055 грн 04 коп., згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню (три відсотки) - 392 621 грн 38 коп.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди зробили висновки про те, що, враховуючи відсутність доказів щодо подання позивачем АТ КБ «ПриватБанк» належно оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу йому коштів, а також щодо відмови банку у здійсненні таких дій (відмови у видачі чи перерахуванні коштів), підстав для стягнення сум у заявленому розмірі немає.

Короткий зміст касаційної скарги 

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що, починаючи з листопада 2014 року, він неодноразово звертався до посадових осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про роз`яснення йому причин заблокування його банківських рахунків і перерахунок коштів на банківський рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк».

У свою чергу представники банку направляли йому листи, у тому числі в електронному вигляді, в яких зазначали, що питання щодо перевірки стану рахунків потребує більш детального розгляду, обмеження по рахункам установлені фінансовим моніторингом.

23 березня 2017 року банк надіслав йому повідомлення про розірвання договорів та закриття рахунків, до якого приєднав примірник заяви про перерахування залишків коштів, яка не відрізняється від тієї, яку він ( ОСОБА_1 ) направляв до цього банку.

08 квітня 2017 року він безпосередньо звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» (місто Маріуполь Донецької області) з метою проходження ідентифікації та подання письмової заяви про перерахування залишків коштів на інший рахунок у строки, зазначені у вищевказаному повідомленні. Однак співробітник банку повідомив його про те, що він не має доступу до файлу за його рахунками.

17 квітня 2017 року він повторно прибув до відділення банку, де його знову проінформували про неможливість доступу до даних, а також відмовили у прийнятті його заяви про перерахування коштів. Дані обставини підтверджені відеозаписом, який проводився за участю свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і співробітників охоронної фірми та актом про факт відмови у прийнятті цієї заяви.

Вищезазначене свідчить про те, що його рахунки заблоковані без законних на те підстав.

Обставини справи

Суди встановили, що на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк» відкриті рахунки з розміщеними грошовими коштами на них (станом на 23 червня 2017 року):

на рахунку № НОМЕР_3 (угода від 22 вересня 2014 року) сума залишків у валютному еквівалентні складає 270 907 грн 72 коп.;

на рахунку № НОМЕР_2 (угода від 03 вересня 2007 року) сума залишків у валютному еквівалентні складає 650 232 грн 85 коп.;

на рахунку № НОМЕР_1 (угода від 25 жовтня 2012 року) сума залишків у валютному еквівалентні складає 119 197 грн 38 коп.;

на рахунку № НОМЕР_4 сума залишків у валютному еквівалентні складає 67 461 грн 17 коп.,

на рахунку № НОМЕР_5 (угода від 28 липня 2014 року) сума залишків у валютному еквівалентні складає 13 409 грн 20 коп. 

Починаючи з 11 листопада 2014 року позивач неодноразово звертався до банку з заявами, у яких просив пояснити причини блокування з 11 листопада 2014 року його банківських рахунків та здійснити перерахування коштів на рахунок, відкритий в іншому банку.

На момент звернення до суду банк коштів ОСОБА_1 не повернув, що стало підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не звертався до банку у визначеному законом порядку щодо перерахування або видачі йому коштів і не надав доказів відмови відповідача у вчиненні таких дій.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, зазначивши при цьому, що станом на 06 лютого 2017 року існували об`єктивні обставини, які унеможливлювали зняття/перерахування коштів із рахунків позивача, оскільки на них був накладений арешт.

Колегія з таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки (стаття 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (у редакції, чинній на час подання позивачем заяв банку у період із 11 листопада 2014 року до 06 лютого 2015 року)). 

За змістом статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (у редакції, чинній на час подання позивачем заяв банку у період із 11 листопада 2014 року до 06 лютого 2015 року) суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов`язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 цього Закону на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства.

У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті Спеціально уповноважений орган проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє та аналізує її. У разі підтвердження мотивованої підозри Спеціально уповноважений орган готує і подає відповідні узагальнені матеріали протягом строку зупинення такої операції до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства.

У такому разі строк зупинення фінансової операції продовжується на сім робочих днів з дня подання відповідних узагальнених матеріалів, за умови що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 14 робочих днів.

Спеціально уповноважений орган інформує в день подання узагальнених матеріалів відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про день закінчення строку зупинення фінансової операції.

У разі якщо за результатами перевірки ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму не підтверджуються, Спеціально уповноважений орган зобов`язаний невідкладно скасувати своє рішення про зупинення видаткових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Порядок зупинення та поновлення проведення фінансових операцій визначається суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та Спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-четвертій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Схожі за змістом норми містяться у статтях 5 і 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Пунктом 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» передбачено, що банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Із листопада 2014 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з заявами, у яких просив пояснити причини блокування його банківських рахунків і неможливості перерахувати кошти.

В установлені законом строки АТ КБ «ПриватБанк» не поновив проведення фінансових операцій, до правоохоронних органів із заявами не звертався, позивача про причини подальшого призупинення фінансових операцій не повідомив.

При апеляційному перегляді даної справи суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин не врахував, не перевірив правомірності дій банку щодо блокування карткових рахунків у період із 2014 року до 2017 року (відкритих на ім`я позивача), не дослідив, чи мали місце з боку банку порушення вимог законодавства, за наслідками яких були заблоковані його карткові рахунки, належним чином не оцінив тривале листування сторін і обставин визнання банком неможливості перерахування коштів, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про можливість залишення без змін рішення місцевого суду про відмову у стягненні коштів із мотивів неподання банку розпорядження про перерахування коштів на інший рахунок.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82541018

[ANTIRAID 3,982]

Это наше решение. Верховный суд прямо указал на неправомерность действий Приватбанка по блокированию и не возврату средств. К сожалению, таких случаев довольно много, однако НБУ на них закрывает глаза.

Верховный суд отменил решения об отказе в удовлетворении требований о возврате средств и направил дело для продолжения рассмотрения в суд апелляционной инстанции. При это суд указал, что при апелляционном пересмотре данного дела суд апелляционной инстанции не проверил правомерности действий банка по блокированию карточных счетов в период с 2014 до 2017 года (открытых на имя истца), не исследовал, имели ли место со стороны банка нарушение требований законодательства, по результатам которых были заблокированы его карточные счета, должным образом не оценил длительную переписку сторон и обстоятельств признания банком невозможности перечисления средств, вследствие чего пришел к преждевременному выводу о возможности оставления без изменений решения местного суда об отказе во взыскании средств из мотивов непредставление банку распоряжение о перечислении средств на другой счет.