Определение ВАСУ об отказе ВБР банку в признании постановления НБУ об отнесении его к неплатежеспособным

[ANTIRAID]

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року

м.Київ

К/800/19811/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представників

позивача - Еседуллаевої Л.М.,
відповідача - Рудалевої Л.В.,

інші учасники процесу не з»явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 березня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року

у справі №826/18887/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

до Національного банку України

треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія", 

 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг", 

 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТТ-Трейдинг", 

 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитяча косметика", 

 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТТ ТРЕЙД", 

 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіопласт", 

 7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Лізингова 

 Компанія", 

 8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс", 

 9) Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМОЙЛ-ТРАНС", 

 10) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИАД-К", 

 11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Престиж", 

 12) Приватне підприємство Виробнича фірма "АСТ", 

 13) Державне підприємство "Український інститут промислової власності", 

 14) Приватне сільськогосподарське підприємство"Колос", 

 15) Публічне акціонерне товариство "Кожухівське", 

 16) Фізична особа-підприємець ОСОБА_7

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" звернулося до суду з позовом до Національного банку України скасування постанови. Товариство просило суд скасувати пункт 1 та пункт 3 постанови Національного банку України від 27 листопада 2014 року №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до категорії неплатоспроможних".

Свою позовну заяву мотивував тим, що не погоджується з постановою правління Національного банку України №743 в частині віднесення ПАТ "ВБР" до категорії неплатоспроможних, оскільки санкції Ради Європи по відношенню до ОСОБА_9 були введені до набуття чинності закону, який встановив санкції міжнародних інституцій у якості підстав для вжиття заходів впливу. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", як юридична особа, не несе відповідальності за дії чи бездіяльність засновників та власників істотної участі. Банк має стабільний економічний стан, в його діях немає порушень банківського законодавства, що свідчить про відсутність загрози для вкладників та інших кредиторів. 

 Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

 Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з того, що постанова Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до категорії неплатоспроможних", у тому числі в частині пунктів 1 та 3, прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність", а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" нормативно та документально не підтверджуються.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить повністю скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов в повному обсязі.

Національний банк України подав до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 1, 3 постанови Правління НБУ від 27 листопада 2014 року №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до категорії неплатоспроможних" з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ "ВБР", названий банк віднесено до категорії неплатоспроможних та доручило департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду не пізніше дня, наступного за днем прийняття цієї постанови, повідомити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про прийняття НБК рішення про віднесення ПАТ "ВБР" до категорії неплатоспроможних.

Таке рішення мотивовано застосуванням Радою Європейського Союзу санкцій до власника 100 відсотків статутного капіталу ПАТ "ВБР" - ОСОБА_9, не вжиття банком заходів щодо наявності у власника істотної участі в банку бездоганної ділової репутації та не наданням до НБУ інформації про повідомлення про підозру ОСОБА_9.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року №2121-III.

 Приписами пункту 1 частини першої статті 76 названого Закону, на Національний банк України покладено обов'язок прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі зокрема неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

Згідно з приписами частин п'ятої, шостої статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 75 Законом України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. 

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про банки і банківську діяльність", власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 19 названого Закону, керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

Ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи (частина 1 статті 2 Закону №2121-III).

 Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" має стабільний фінансовий стан, що підтверджується відповідними звітами та аудиторськими висновками. Постанова НБУ від 27.11.2014 року №743 грубо порушує законодавство України та Європейську конвенцію з прав людини. На його думку, судами попередніх інстанцій порушено статті 58, 61 Конституції України, статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод статтей, статті 2, 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та статті 218, 250 Господарського суду України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм статті 61 Конституції України про індивідуальність юридичної відповідальності особи та притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення, з огляду на таке. 

 Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_9 є власником 100 відсотків статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку". 

6 березня 2014 року здійснено офіційне опублікування Регламенту Ради Європейського Союзу №208/2014 від 05 березня 2014 року та Рішення Ради Європейського Союзу 2014/119 CFSP від 05 березня 2014 року 2014/119 CFSP) про застосування Радою Європейського Союзу санкцій до ОСОБА_9.

 Тобто, ділова репутація власника істотної участі у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" не може вважатися бездоганною.

 Постановою Правління НБУ від 25 вересня 2014 року №599/БТ Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" віднесено до категорії проблемних, при цьому її мотивовано тим, що застосування Радою Європейського союзу санкцій до акціонера ПАТ «ВБР» створює репутаційні, юридичні ризики для ПАТ «ВБР», сприяє виникненню ризику ліквідності, що становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ «ВБР».

 3 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подало до НБУ план заходів, спрямований на покращення показників діяльності. Разом з тим, цей план не передбачав усунення в строк до 180 днів порушення ПАТ "ВБР" вимог законодавства, зокрема щодо наявності у власника істотної участі в банку бездоганної ділової репутації, у зв'язку із чим відповідач повідомив про необхідність доопрацювання вказаного плану.

14 листопада 2014 року позивач подав повторно до НБУ план заходів, спрямований на покращення показників діяльності, який також не передбачав усунення зазначеного вище порушення.

 Оскільки позивачем не було усунено обставини, які сприяли віднесенню банка до категорії проблемних, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" не приведено свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства про банки і банківську діяльність, НБУ, на виконання обов'язку, закріпленого приписами частини 1 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», прийняв постанову про віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем у встановлений Законом строк було усунено обставини, які сприяли віднесенню банка до категорії проблемних. 

Крім того, необхідно зазначити, що ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не оскаржував саму постанову Правління Національного банку України №599/БТ від 25.09.2014 щодо віднесення Банку до категорії проблемних.

Безпідставним є посилання скаржника на порушення норм статтей 2, 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки Національний банк України приймаючи постанову №599/БТ від 25.09.2014 року вживав заходів щодо попередження настання негативних наслідків для вкладників та інших кередиторів Банку. 

Посилання скаржника на стабільний фінансовий стан Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", на відповідні звіти та аудиторські висновки є безпідставними, оскільки зазначене не підтверджує вжиття позивачем, як проблемним банком, заходів з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства та не може бути самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Не можливо погодитись з твердженням скаржника про порушення судами норм статті 218, 250 Господарського суду України, оскільки Національний банк України не наділений господарською компетенцією стосовно банків і безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо них.

Оскаржувана постанова прийнята Національним банком України за порушення Банком банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України і не є адміністративно-господарською санкцією, на яку поширюються вимоги статті 250 Господарського кодексу України.

Крім того, у колегії суддів Вищого адміністративного суду України критичне ставлення до посилання скаржника на порушення судом статті 58 Конституції України про незворотність дії закону у часі, а також щодо дії санкцій лише на території Європейського Союзу, оскільки застосування санкцій до ОСОБА_9 стало підставою для прийняття постанови про визнання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" проблемним банком, водночас правомірність її прийняття не стосується предмета доказування і не може бути досліджена у межах спірних правовідносин.

Також необґрунтованим є посилання скаржника на порушення судом статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки висновок судів попередніх інстанцій про правомірність рішення Національного банку України щодо віднесення ПАТ «ВБР» до категорії неплатоспроможних жодним чином не обмежує гарантованого Конвенцією права на справедливий суд та права на ефективний засіб юридичного захисту. 

На підставі вказаного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про недоведеність позивачем підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №826/18887/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55191624