Постанова ВП ВС про скасування наказу Міністерства юстиції України щодо анулювання реєстраційних дій вчинених під час судового провадження

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

24 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 752/30324/21

Провадження № 14-125цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О. С.,

суддівБанаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, за касаційними скаргами ОСОБА_3 , поданою адвокатом Лозинською Ольгою Леонідівною, та ОСОБА_1 , поданою адвокатом Артюховим Дмитром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року,

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» (далі - ТОВ «Інвесткомм») та Міністерства юстиції України (далі - Міністерство юстиції України, Мін`юст, Міністерство), в якому посилалася на те, що ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки, квартира).

1.2. На забезпечення виконання умов кредитного договору від 25 листопада 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (далі - ПАТ «Банк «Юнісон», банк) та ОСОБА_2 , останній договором від 26 листопада 2013 року передав зазначену вище квартиру в іпотеку. Крім того, поручителем за цим кредитним договором виступило Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «УАХК»).

1.3. У подальшому ТОВ «УАХК» здійснило часткове погашення кредитної заборгованості і 29 липня 2019 року зареєструвало за собою право іпотекодержателя.

1.4.27 січня 2020 року ТОВ «УАХК» відчужило право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Інвесткомм», яке 21 травня 2020 року в рахунок погашення кредитних зобов`язань зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки.

1.5. 17 березня 2020 року в процедурі ліквідації ПАТ «Банк «Юнісон» на користь компанії «Меліган Груп ЛТД» на підставі договору про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера були передані решта зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 18 165 706,43 грн (основний борг і нараховані проценти станом на 17 березня 2020 року). Отже, ТОВ «УАХК» не погасило весь борг за умовами кредитного договору.

1.6. 01 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора від 29 липня 2019 року про реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «УАХК», на рішення приватного нотаріуса, який діяв як державний реєстратор, від 27 січня 2020 року про реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «Інвесткомм» та на рішення приватного нотаріуса, якій діяв як державний реєстратор, від 21 травня 2020 року про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Інвесткомм».

1.7. В липні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. У березні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ «Інвесткомм», в якому просив визнати за ним право власності на квартиру.

1.8. Наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4451/5 рішення державного реєстратора від 21 травня 2020 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Інвесткомм» було скасовано.

1.9. На виконання наказу № 4451/5 державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області 15 січня 2021 року та 22 травня 2021 року зареєстрував припинення іпотеки та відповідно припинення обтяження за нею ТОВ «Інвесткомм» (рішення № 56167762 та рішення № 58287519 відповідно). 4 лютого 2021 року державний нотаріус зареєстрував право власності на квартиру за ОСОБА_2 (рішення № 56462477).

1.10. 25 червня 2021 року ОСОБА_2 подарував квартиру ОСОБА_7 . Того ж дня державний реєстратор вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на цю квартиру за останньою.

1.11. 05 липня 2021 року ОСОБА_4 передала квартиру в іпотеку ОСОБА_3 .

1.12. У липні 2021 року ТОВ «Інвесткомм» звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора від 15 січня 2021 року, від 22 травня 2021 року, від 04 лютого 2021 року, від 25 червня 2021 року та від 05 липня 2021 року.

1.13. На цей час у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа № 752/13486/20 за позовом ТОВ «Інвесткомм» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Інвесткомм» про визнання права власності на квартиру.

1.14. Наказом від 08 жовтня 2021 року Міністерство юстиції України скасувало рішення від 15 січня 2021 року № 56167762 про реєстрацію припинення іпотеки, від 22 травня 2021 року № 58287519 про реєстрацію припинення обтяження, від 04 лютого 2021 року № 5642477 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , прийняті державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., від 22 червня 2021 року № 5962179 про внесення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В. В., від 05 липня 2021 року № 59100531, № 59100164 про реєстрацію іпотеки та обтяження, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., - щодо квартири АДРЕСА_1 .

1.15. Позивачка посилається на те, що зазначений вище наказ Міністерства юстиції України ухвалений з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), оскільки на час розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» на вирішенні суду перебувала справа № 752/13486/20, предметом спору в якій є квартира. Така обставина згідно зі статтею 37 Закону № 1952-IV виключала розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм».

1.16. Крім того, розглянувши скаргу, Міністерство юстиції України перейняло функції суду з питань визначення правомірного власника квартири, у той час як матеріали реєстраційної справи та матеріали відповідної судової справи відрізняються за наповненням та можливістю встановити дійсного власника майна.

1.17. Посилаючись на те, що наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 порушує права позивачки як власника квартири, вона просила визнати протиправним і скасувати його.

2. Короткий зміст судових рішень і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що на час розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «Інвесткомм» у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , тобто розглядався спір щодо того ж нерухомого майна. Ця обставина відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952-IV виключала можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора.

2.3. Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 .

2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Міністерство юстиції України може відмовити у задоволенні скарги на дії державного реєстратора лише в разі розгляду судом спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, тобто при наявності одночасно цих трьох складових. Разом з тим спір у справі за первісним позовом ТОВ «Інвесткомм» про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру не є тотожним заявленим у скарзі до Міністерства ні за предметом, ні за підставами.

2.5. Крім того, апеляційний суд вказав на те, що згідно з листом ДП «Національні інформаційні системи» від 03 вересня 2021 року через техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, у червні-серпні 2021 року вчинялися несанкціоновані дії у Державному реєстрі прав, зокрема реєстраційні дії державного нотаріуса Мартинюк Є. Р., що слугувало підставою для прийняття наказу про скасування реєстраційних рішень.

2.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний позивачкою наказ ухвалено Міністерством юстиції України у межах його компетенції, підстав для визнання його протиправним і скасування з наведених у позовній заяві ОСОБА_4 підстав відсутні.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1.10 травня 2023 року представник ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 37 Закону № 1952-IV та не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, про те, що у Міністерства юстиції України немає повноважень розглядати скарги за наявності судового спору щодо нерухомого майна.

3.3.Крім того, заявник послався на те, що апеляційний суд не врахував позицію Конституційного Суду України від 16 листопада 2022 року щодо юридичної визначеності.

3.4.Заявник також вважає, що є підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 щодо застосування статті 37 Закону № 1952-IV.

3.5.18 травня 2023 року представник ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.6.Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував відсутності у колегії Міністерства юстиції України компетенції щодо розгляду скарг на реєстраційні дії за нотаріальними правочинами. Реєстраційні дії для державної реєстрації відповідних прав, вчинені на підставі нотаріального договору, не можуть розглядатися окремо, оскільки право власності та інші права у такому випадку посвідчуються саме нотаріальним договором, який не визнано недійсним. Тобто, на думку заявника, за будь-яких обставин колегія Мін`юсту мала відмовити в задоволенні скарги з підстав непідвідомчості вимог, викладених у скарзі Мін`юсту, а саме реєстраційних дій, які вчинені на підставі нотаріальних договорів дарування та іпотеки.

3.7.Крім того, при прийнятті оскарженої постанови не було застосовано висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, відповідно до якого наявність судового спору щодо нерухомого майна виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього майна.

3.8.У липні 2023 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якій просило залишити цю скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

3.9.Відзив мотивований тим, що у Міністерства юстиції України були підстави та повноваження розглядати скаргу на дії державних реєстраторів і після встановлення порушень, допущених останніми, Міністерство обґрунтовано скасувало рішення реєстраторів. Підстава для відмови в задоволенні скарги за пунктом 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV була відсутня, тому оспорюваний наказ Міністерства юстиції України є законним та обґрунтованим.

3.10.7 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відзив Міністерства залишив без розгляду.

4. Рух справи в суді касаційної інстанції

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

4.2. Ухвалами Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, повернуто, в іншій частині відкрито касаційне провадження за його скаргою.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 .

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відмовлено Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзивів на касаційні скарги та передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.6. Передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтована тим, що:

- необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20. Згідно з цим висновком наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з тих самих підстав і щодо того самого предмета є підставою для відмови Міністерством юстиції України у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- необхідно підтримати висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, від 8 березня 2023 року у справі № 910/17491/21, від 24 січня 2023 року у справі № 570/277/22 і від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/13671/20, згідно з яким розгляд Мін`юстом скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна;

- «розумний читач, який повністю володіє мовою», зрозумів би текст норми так, що у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачена заборона на розгляд Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Недотримання заборони, встановленої у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), є самостійною підставою для скасування наказу Міністерства;

- наявність підстав для «кваліфікації заборони», передбаченої у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виключає необхідність аналізувати інформацію про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета та підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

4.7. Ухвалою від 08 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 09 лютого 2008 року, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 . До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру внесена 26 листопада 2013 року (номер запису 3537329) (т. 1 а.с. 26, 36)

5.2. На забезпечення виконання умов кредитного договору від 25 листопада 2013 року, укладеного між ПАТ «Банк «Юнісон» та ОСОБА_2 , останній договором від 26 листопада 2013 року передав квартиру в іпотеку банку. Крім того, поручителем за цим кредитним договором виступило ТОВ «УАХК».

5.3. У подальшому ТОВ «УАХК» здійснило часткове погашення кредитної заборгованості і 29 липня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» Рашков А. Г. здійснив державну реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «УАХК» (номер запису 47987701).

5.4. 27 січня 2020 року ТОВ «УАХК» відчужило право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Інвесткомм». 21 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В. зареєструвала право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Інвесткомм» (номер запису 36569165).

5.5. 17 березня 2020 року в процедурі ліквідації на підставі договору про передачу залишкового майна (активів) ПАТ «Банк «Юнісон» передало частину зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 18 165 706,43 грн (основний борг і нараховані проценти станом на 17 березня 2020 року) компанії «Мелігант Груп ЛТД» .

5.6. У липні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. У березні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ «Інвесткомм», в якому просив визнати за ним право власності на квартиру.

5.6.1. Позов ТОВ «Інвесткомм» було обґрунтовано тим, що мешканці квартири не виконують вимоги нового власника про звільнення житла. Натомість зустрічний позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що ТОВ «Інвесткомм» не є власником квартири, оскільки рішення державного реєстратора про перехід права власності щодо цієї квартири від ОСОБА_2 до товариства та відповідний запис про це були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4451/5. Тому ОСОБА_2 вважає себе належним та легітимним власником квартири.

5.7. Так, наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4451/5 за скаргою ОСОБА_2 , поданою 01 квітня 2020 року, сковано рішення державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» Рашкова А. Г. від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «УАХК» та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І. В. від 21 травня 2020 року про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Інвесткомм» (т. 1 а.с. 43).

5.7.1. Підставою для прийняття такого рішення став висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 38-42).

5.7.2. Висновок мотивовано тим, що на момент вчинення державної реєстрації прав іпотекодержателя за ТОВ «УАХК» діяла заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо квартири, яку державний реєстратор Рашков А. Г. не встановив.

5.7.3. Рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Інвесткомм» скасовано з тих підстав, що до заяви про цю реєстрацію не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату.

5.8. На виконання наказу № 4451/5 державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області 15 січня 2021 року та 22 травня 2021 року прийняв рішення про реєстрацію припинення іпотеки та відповідно про реєстрацію припинення обтяження за нею ТОВ «Інвесткомм» (рішення № 56167762 та № 58287519 відповідно). 04 лютого 2021 року державний нотаріус зареєстрував право власності на квартиру за ОСОБА_2 (рішення № 56462477).

5.9. 25 червня 2021 року ОСОБА_2 подарував квартиру ОСОБА_7 . Того ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В. В., діючи як державний реєстратор, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 (номер запису 42694705).

5.10. 05 липня 2021 року ОСОБА_4 передала квартиру в іпотеку ОСОБА_3 , про що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцеивич О. О., діючи як державний реєстратор, внесла до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідні записи (номер запису про іпотеку 42819208, номер запису про обтяження 42818936).

5.11. У липні 2021 року ТОВ «Інвесткомм» звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій просило скасувати рішення державних реєстраторів: від 15 січня 2021 року про припинення іпотеки на квартиру за ТОВ «Інвесткомм»; від 22 травня 2021 року про припинення обтяження щодо квартири, зареєстроване за ТОВ «Інвесткомм»; від 04 лютого 2021 року про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 ; від 25 червня 2021 року про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 ; від 05 липня 2021 року про державну реєстрацію обтяжень (іпотеки) щодо квартири.

5.12. На цей час у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа № 752/13486/20 за позовом ТОВ «Інвесткомм» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Інвесткомм» про визнання права власності на квартиру.

5.13. Наказом від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 Міністерство юстиції України скасувало рішення про реєстрацію прав та обтяжень щодо нерухомого майна від 15 січня 2021 року № 56167762, від 22 травня 2021 року № 58287519, від 04 лютого 2021 року № 5642477, прийняті державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., від 22 червня 2021 року № 5962179, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В. В., від 05 липня 2021 року № 59100531, № 59100164, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., - щодо квартири АДРЕСА_1 . Вказані дії нотаріуси вчиняли як державні реєстратори.

5.13.1. Підставою для прийняття зазначеного вище наказу став висновок центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства від 07 вересня 2021 року.

5.13.2. Висновок мотивовано тим, що рішення про припинення іпотеки та припинення обтяження прийняті державним реєстратором на підставі заяв, до яких не додано жодних підтверджуючих документів.

5.13.3. Також у висновку вказано, що рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 прийнято державним реєстратором на підставі документів, які не дають змогу встановити перехід права власності на квартиру від ТОВ «Інвесткомм» до ОСОБА_2 .

5.13.4.Таким чином, на переконання центральної колегії Міністерства юстиції України, зазначені рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті державним реєстратором з порушенням вимог законодавства, а решта оскаржуваних рішень підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування попередніх.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо застосування пункту 1 частини другої та пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV

6.1. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

6.2. Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

6.3. Відносини, пов`язані з набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) і Господарським кодексом України (далі - ГК України).

6.4. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

6.5. Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

6.6. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

6.7. Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

6.8. Отже, за змістом чинного законодавства, зокрема Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.

6.9. Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

6.10. Законом № 1952-IV регулюються правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

6.11. Так, відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття наказу) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

6.12. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

6.13. За змістом пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

6.14. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).

6.15. Тобто державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.

6.16. Разом із цим Закон № 1952-IV, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.

6.17. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої та частиною десятою статті 37 Закону № 1952-IV рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

6.18. За загальним правилом захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.

6.19. Оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути швидким та зручним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий контроль у відповідній сфері.

6.20. Вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.

6.21. Вирішуючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, суди захищають порушені права власності, свободи та інтереси, а також забезпечують правову визначеність.

6.22. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, основними завданнями Міністерства юстиції України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук.

6.23. Приписами статті 37 Закону № 1952-IV встановлено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України.

6.24. Відповідно до положень частини другої статті 37 Закону № 1952-IV [тут і далі, якщо не вказано зворотне, - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (видання наказу)] Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

6.25. Отже, Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав у разі наявності судового спору щодо відповідного нерухомого майна.

6.26. Водночас Міністерство юстиції України відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV відмовляє у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

6.27. Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23).

7. Щодо відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

7.1. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила, що має намір відступити від правового висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 та від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20 про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.

7.2. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23) вже відступила від правового висновку, викладеного Касаційним адміністративним судом у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17 (пункт 44), від 10 серпня 2021 у справі № 240/1127/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 та від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20.

7.3. Велика Палата Верховного Суду відповідно до своєї усталеної практики, формулюючи відступ від висновку щодо застосування норми права, відступає від висновку, а не від судового рішення в конкретній справі. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 та від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21).

7.4. У разі коли Велика Палата Верховного Суду вже відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зробленого в судовому рішенні Верховного Суду, то відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду. Тому відсутні підстави повторно відступати від вказаного правового висновку.

8. Щодо суті спору

8.1. У липні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

8.2. У березні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ «Інвесткомм», в якому просив визнати за ним право власності на цю квартиру.

8.3. У подальшому, у липні 2021 року, ТОВ «Інвесткомм» звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора щодо вчинення державної реєстрації прав відносно зазначеної вище квартири.

8.4. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23) сформулювала висновок про те, що наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Міністерства (пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV).

8.5. У справі, яка розглядається, станом на час подання ТОВ «Інвесткомм» скарги до Міністерства юстиції України вже існував судовий спір щодо квартири АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України не мало права розглядати скаргу ТОВ «Інвесткомм». У цьому випадку питання законності рішень державних реєстраторів у сукупності з іншими обставинами справи має вирішуватися виключно в судовому порядку.

8.6. Отже, наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням вимог Закону № 1952-IV. Таким чином, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про скасування цього наказу.

8.7. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про законність наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 та, як наслідок, про відмову в позові ОСОБА_7 .

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

9.2. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

10. Щодо розподілу судових витрат

10.1. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.2. Ураховуючи те, що касаційні скарги підлягають задоволенню, судовий збір за розгляд справи в касаційному суді покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги ОСОБА_3 , подану адвокатом Лозинською Ольгою Леонідівною, та ОСОБА_1 , подану адвокатом Артюховим Дмитром Сергійовичем, задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасувати.

3. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року залишити в силі.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по908 грн кожному в рахунок відшкодування судових витрат за розгляд справи у Верховному Суді.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 908 грн кожному в рахунок відшкодування судових витрат за розгляд справи у Верховному Суді.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Ткачук

Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. Л. Булейко О. В. Кривенда

Ю. Л. Власов М. В. Мазур

І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв

М. І. Гриців С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна О. В. Ступак

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 118689104

[ANTIRAID]

Чергова справа про скасування неправомірного наказу Мін'юсту. Шкода, що посадові особи Мін'юсту не несуть відповідальність за свої діє. Суд погодився з рішенням першої інстанції де зазначено:

2.1. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що на час розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «Інвесткомм» у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , тобто розглядався спір щодо того ж нерухомого майна. Ця обставина відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952-IV виключала можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора.