Постановление ВС-КГС о взыскании ущерба с компании WOG за заправку бензином вместо дизеля

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

25 липня 2019 року

місто Київ

справа № 161/626/17
провадження № 61-31017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2017 року у складі судді Рудської С. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у подальшому уточненою, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ»), у якій просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування завданих матеріальних збитків у сумі 34 055, 99 грн та відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 03 червня 2016 року здійснив заправку свого автомобіля марки «БМВ», д/н НОМЕР_1 , обладнаного дизельним двигуном, на автозаправній станції «ВОГ», що знаходиться у м. Києві, Наддніпрянське шосе, 8. Зупинившись біля колонки та повідомивши заправнику, що він заправляє дизельне пальне, він вирушив на касу, назвав номер колонки та повідомив, що заправляється на 250, 00 грн, розрахувався, сів в авто і поїхав. Від`їхавши від заправки приблизно 5-6 км, він зупинився на стоянці, проте надалі завести двигун не зміг, оскільки виявилося, що його автомобіль знаходиться у несправному стані. Він був вимушений викликати евакуатор і звернутися на СТО для проведення ремонту автомобіля. З`ясувалося, що працівник АЗС заправив його авто замість дизельного пального бензином марки А-95. Він відразу звернувся до АЗС для врегулювання спірної ситуації, проте начальник АЗС категорично відмовилася визнати помилку АЗС, поводилася з ним грубо, у зв`язку з чим він був змушений викликати поліцію та написати відповідну заяву. На підставі його заяви працівниками поліції проведено перевірку та з`ясовано, що заправку його автомобіля здійснював працівник ОСОБА_2 .

У зв`язку з помилкою працівника заправки він був змушений здійснити ремонт автомобіля на суму 4 023, 84 грн та 29 348, 15 грн, користувався послугами евакуатора на суму 684, 00 грн. Тобто внаслідок продажу невідповідного пального йому завдані матеріальні збитки на суму 34 055, 99 грн. Крім того, внаслідок пошкодження його транспортного засобу діями відповідача, йому були спричинені душевні хвилювання через незаконність та несправедливість по відношенню до нього. Він був змушений звертатися до керівництва АЗС, відлучився від справ, став дратівливим, що вплинуло на його родинні стосунки, стосунки з колегами та друзями.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданих збитків 33 371, 99 грн, 2 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, а разом 35 371, 99 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався міркуваннями доведеності неправомірності поведінки відповідача, факту заподіяння умисними діями працівників відповідача матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» відхилено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач на обґрунтування позову надав докази, які свідчать про те, що діями працівників відповідача йому завдано шкоди, внаслідок заправки його автомобіля невідповідним пальним. У свою чергу, відповідач не надав доказів, які свідчили б про відсутність у діях його працівників вини у заподіянні шкоди позивачу. Даних про проведення службової перевірки та результатів такої перевірки відповідачем суду не надано. Службова записка оператора АЗС ОСОБА_3 , який, так само як і інші працівники АЗС, не був допитаний як свідок в судовому засіданні, оскільки таких клопотань представником відповідача не заявлялось при розгляді справи, не може бути належним доказом того, що автомобіль позивача було заправлено бензином замість дизельного пального на його ж прохання.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права. Заявник зазначив, що надані позивачем докази не доводять того факту, що в автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , працівником відповідача помилково залито бензин марки А-95, а не дизельне паливо. Окрім цього, також не доведено, що рідина в автомобілі позивача за своїми характеристиками була бензином марки А-95 і була заправлена саме на АЗС відповідача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач зазначив про необґрунтованість касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у користуванні позивача ОСОБА_1 перебуває автомобіль BMW-520D, д/н НОМЕР_1 , з дизельним двигуном.

03 червня 2016 року ОСОБА_1 прибув на автомобілі на АЗС «ВОГ», належну відповідачу ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», розташовану за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8.

03 червня 2016 року ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за адресою: Київська область, м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8, здійснило продаж бензину автомобільного А-95-Євро-5 на суму 250, 00 грн.

Продаж зазначеного виду пального саме позивачу підтверджується також роздруківкою з рахунку бонусної карти «Прайд» № 777777022600047 , належної ОСОБА_1

Саме працівником відповідача було заправлено бензином автомобіль з дизельним двигуном, яким користується позивач, і зазначена обставина не була спростована відповідачем.

Відповідно до рапорту інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві роти № 1 батальйону № 2 лейтенанта поліції Ю. М. Власенка від 03 червня 2016 року, під час здійснення ним патрулювання м. Києва надійшов виклик за адресою: Наддніпрянське шосе, 8 АЗС «ВОГ». Прибувши за адресою, особа, яка здійснила виклик, повідомила, що з працівниками АЗС у нього виник конфлікт у зв`язку з тим, що працівник відповідача ОСОБА_2 заправив транспортний засіб позивача бензином А-95 замість дизельного пального. Працівники АЗС «ВОГ» надавати будь-які пояснення у письмовій формі категорично відмовилися.

Згідно з актом прийому автомобіля на сервіс, виданого АВТ «Баварія» від 03 червня 2016 року, та актом замовлення на виконання робіт АВТ «Баварія» від 03 червня 2016 року, автомобіль BMW-520D, д/н НОМЕР_1 , помилково заправлений бензином та доставлений на сервіс автомобілем-евакуатором.

З наданої представником відповідача службової записки оператора АЗС № 33 ТОВ «ВОГ Рітейл» (м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8) ОСОБА_3 випливає лише те, що ОСОБА_1 здійснив на зазначеній АЗС заправку свого автомобіля пальним на суму в 250, 00 грн, скориставшись при цьому своєю карткою «Прайд». Проте, дана службова записка не містить відомостей про те, що позивачем було замовлено саме бензин марки А-95, а не дизельне пальне.

З наданого позивачем акта виконаних робіт від 05 червня 2016 року № 355150 АВТ «Баварія» суди встановили, що за замовленням від 03 червня 2016 року № 2188570 проведені роботи з ремонту автомобіля позивача на суму 4 023, 84 грн, яка була ним сплачена.

Відповідно до рахунку фактури від 05 червня 2016 року № 220530 АВТ «Баварія» необхідно виконати роботи щодо заміни насосу високого тиску у автомобілі позивача, вартість яких складає 29 348, 15 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами (далі - Правила).

Згідно з пунктом 11 Правил шкода, завдана життю, здоров`ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством.

Відповідно до пунктів 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри).

Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

Судами першої та другої інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивач 03 червня 2016 року звернувся до відповідача з приводу заправки свого автомобіля марки «BMW-520D», д/н НОМЕР_1 , з дизельним двигуном на АЗС «ВОГ», що знаходиться у м. Києві, Наддніпрянське шосе, 8.

За загальною нормою наведених Правил заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом, що покладає відповідальність за заправлення відповідного палива саме на працівника відповідача.

Суд виходить з того, що заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки призвело до виходу з ладу автомобіля позивача.

До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню відповідні правила Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж.

Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач довів обґрунтованість пред`явлених вимог.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам статей 212, 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів завдання матеріальної та моральної шкоди позивачу та її розміруфактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У відносинах за участі споживача суд зобов`язаний тлумачити усі сумніви на користь цього учасника як слабшої сторони у таких правовідносинах.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83301840

[ANTIRAID]

Суд указал, что постановлением Кабинета Министров Украины от 20 декабря 1997 года № 1442 утверждены Правила розничной торговли нефтепродуктами, которые, в частности, определяют порядок розничной торговли бензином, дизельным топливом, керосином, маслами, смазками (далее - Правила). Согласно пункту 11 Правил ущерб, причиненный жизни, здоровью потребителя или его имуществу вследствие использования нефтепродуктов ненадлежащего качества, подлежит возмещению субъектом хозяйствования в полном объеме и в порядке, установленном законодательством.

По общей норме приведенных Правил заправка автомобилей производится оператором АЗС или под его наблюдением, что возлагает ответственность за заправку соответствующего топлива именно на работника ответчика. Суд исходит из того, что заправка автомобиля, оборудованного дизельным двигателем, бензином с точки зрения действующего законодательства является продажей продукции с дефектом, поскольку привело к выходу из строя автомобиля истца.

Таким образом Верховный суд оставил в силе решения судов нижестоящих инстанций о правомерном взыскании нанесенного ущерба. Стоит отметить, что ответчик не предоставил доказательств того, что истец просил заправить бензин, а также материалы служебного расследования.