Постанова об'єднаної палати ВС-КГС про відмову уповноваженій особі ФГВФО у визнанні договору нікчемним і застосуванні недійсності правочину

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/653/18

Об `єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Булгакової І. В., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Пількова К. М., Селіваненка В. П., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Бондаренко М. Г.,

відповідача - Слуцької Н. С.,

третіх осіб - Гудової О. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Янів Х. І. , Цурка Н. О.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (судді: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 (суддя Котельницька В. Л.) у справі № 920/653/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна і Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012",

про визнання договору купівлі-продажу недійсним і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И Л А:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Грошової Світлани Василівни (далі - уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-" (далі - ТОВ "-Еліт Буд-") про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1608 (далі - договір від 28.05.2015), і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд-" на об`єкти нерухомості згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви.

Позов обґрунтовано тим, що договір від 28.05.2015 є нікчемним із підстав, визначених у пунктах 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, уклавши цей правочин у межах річного терміну до дня введення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ", банк: у порушення вимог, наведених у постанові Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого контролю за діяльністю банку" (далі - постанова НБУ № 293/БТ), провів розрахунок за договором не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, що призвело до ненадходження коштів до позивача і свідчить про безоплатність правочину; здійснив відчуження власних активів, що не призвело до підвищення ліквідності чи платоспроможності банка, натомість стало безпосередньою причиною приведення ПАТ "УПБ" до неплатоспроможності, а також унеможливило виконання позивачем своїх зобов`язань перед іншими кредиторами; уклав спірний договір із пов`язаною особою банка. Позивач також зазначив, що оскільки спірний договір укладено із порушенням вимог нормативно-правового акта НБУ (у цьому випадку постанови НБУ № 293/БТ), згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України такий договір є недійсним.

1.2. ТОВ "-Еліт Буд-" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позову, наголошуючи, зокрема, що постанова НБУ № 293/БТ має гриф "Банківська таємниця", отже є документом обмеженого доступу, про наявність якого відповідачеві не було та не могло бути відомо; ця постанова не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії і має персоніфікований характер, чинність та юридична сила цієї постанови спрямована передусім на ПАТ "УПБ", якому вона адресована; невідповідність договорів постановам НБУ як окрему підставу для визнання договорів нікчемними чи недійсними у законодавстві не передбачено; транзакція з перерахунку коштів згідно зі спірним договором була внутрішньобанківською, тобто проведеною шляхом перерахування коштів з одного рахунку, відкритого у ПАТ "УПБ", на інший, а отже не потребувала застосування кореспондентського рахунку, позаяк такий використовується лише у разі проведення міжбанківських розрахунків; банк за продаж майна, яке є предметом спірного договору, отримав грошові кошти у сумі 21 115 587,14 грн, перераховані згідно з платіжним дорученням від 28.05.2015 № 204. Водночас відповідач акцентував на недоведеності того, що відповідач є пов`язаною із ПАТ "УПБ" особою та що укладення спірного договору купівлі-продажу призвело до неплатоспроможності ПАТ "УПБ" і унеможливило виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Крім того, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час укладення спірного договору; перерахування коштів відбулося 28.05.2015, тобто до початку введення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" - 29.05.2015.

1.3. Від ТОВ "-Еліт Буд-" до суду першої інстанції надійшло клопотання про застосування позовної давності до заявлених вимог.

1.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у поясненнях у справі підтримав позовні вимоги; наголосив, що договір від 28.05.2015 має ознаки нікчемності, передбачені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та ознаки недійсності правочину.

1.5. Від позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення цього строку.

1.6. Відповідач подав до суду заперечення на заяву позивача про поновлення позовної давності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 (суддя Котельницька В. Л.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (судді: Дідиченко М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.), у позові відмовлено.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із недоведення позивачем визначених у пунктах 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознак нікчемності договору від 28.05.2015 і недоведення наявності підстав для визнання цього договору недійсним з огляду на положення статті 215 Цивільного кодексу України.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір від 28.05.2015 посвідчено нотаріально, як того вимагають положення статті 657 Цивільного кодексу України, та зареєстровано в реєстрі правочинів і Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, що відповідає положенням статті 210 цього Кодексу; зазначений договір вчинено повноважними особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; такий правочин було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та виконано у повному обсязі.

Відхиляючи доводи позивача, зокрема про порушення сторонами під час укладення спірного договору вимог постанови НБУ № 293/БТ, суди зазначили, що ця постанова має гриф "Банківська таємниця", є актом індивідуальної дії та стосується виключно позивача; наслідком порушення положень такого акта може бути лише застосування до банка-порушника заходів впливу за недотримання банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, однак не визнання правочину недійсним.

Спростовуючи доводи позивача про те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором проведено через внутрішній рахунок банка, натомість згідно з постановою НБУ № 293/БТ передбачено обов`язок ПАТ "УПБ" під час дії особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, суди встановили, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, яка мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ", а саме ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке у період укладення договору та здійснення оплати було кредитором позивача, адже мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ"; згідно з платіжним дорученням від 28.05.2015 № 204 на рахунок позивача було перераховано 21 115 587,14 грн; проведення розрахунків через кореспондентські рахунки здійснюється лише у разі проведення міжбанківських розрахунків, натомість розрахунок за договором від 28.05.2015 проведено у межах одного банку, що не потребує застосування кореспондентського рахунку.

Суди визнали помилковими твердження позивача про те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 № 204 із перерахування коштів, тому реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність, оскільки укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним.

Суди зазначили, що проведення банком операції із перерахування коштів із поточного рахунку ТОВ "Розвиток-2012" у ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому таке обґрунтування нікчемності договору є помилковим.

Суди також відхилили як недоведені твердження позивача про те, що відповідач є пов`язаною із ПАТ "УПБ" особою, та звернули увагу, що ПАТ "УПБ" віднесено до категорії проблемних 30.04.2015, тобто майже за місяць до укладення спірного договору банк уже був проблемним; згідно з постановою Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 (далі - постанова НБУ від 28.05.2015) ПАТ "УПБ" віднесено до категорії неплатоспроможних, тобто у день укладення договору купівлі-продажу, отже укладення цього договору не могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або унеможливити виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами; причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірного договору та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним позивач не довів.

Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Стосовно клопотання відповідача про застосування позовної давності та клопотання позивача про поновлення цього строку, які були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, суди виходили із того, що наслідки спливу позовної давності застосовуються судом за заявою відповідача лише у разі встановлення наявності порушеного права позивача, чого у наведеному випадку суди не виявили.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" вважає порушення норм матеріального і процесуального права. Скаржник наголошує, зокрема, що суди безпідставно, на його думку, відхилили доводи банку щодо нікчемності спірного договору з підстави, визначеної у пункті 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за змістом якої правочин є нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 № 204 із перерахування коштів і власне перерахувати такі кошти, отже реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.

Скаржник також вважає необґрунтованим відхилення доводів позивача щодо нікчемності спірного договору з підстави, визначеної у пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, на його думку, наслідком укладення спірного правочину стало зниження обсягу високоліквідних коштів, що унеможливило виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.

Крім того, скаржник акцентує, що банк уклав спірний договір із пов`язаною особою банку; цей договір укладено із порушенням вимог постанови НБУ № 293/БТ, яка є нормативно-правовим актом та обов`язковою до виконання; зважаючи на встановлення у постанові НБУ № 293/БТ обмежень щодо діяльності банку, зокрема не здійснювати відчуження будівель і споруд, банк не мав права укладати спірний договір, отже такий договір укладено із порушенням банком господарської компетенції, що згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання зазначеного договору недійсним. Водночас скаржник наголошує, що суди не надали належної оцінки доказам у справі, та зауважує про порушення судами статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "-Еліт Буд-" просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, акцентуючи, зокрема, що постанова НБУ № 293/БТ є актом індивідуальної дії, документом з обмеженим доступом, про її наявність відповідачеві не було та не могло бути відомо, до того ж невідповідність договорів постановам НБУ згідно з вимогами чинного законодавства не є окремою підставою для визнання їх недійсними чи нікчемними; у цьому випадку банк отримав кошти за договором від 28.05.2015 і така транзакція була внутрішньобанківською, тобто проведеною у межах одного і того самого банку, що не потребує застосування кореспондентського рахунку, оскільки такий рахунок використовується лише у разі проведення міжбанківських розрахунків; майно за спірним договором набуто позивачем на підставі реалізації своїх прав як заставодержателем, а отже заборона на відчуження будівель і споруд у цьому разі не діє; твердження позивача, що відповідач є особою, пов`язаною із ПАТ "УПБ", не доведені та ґрунтуються на припущеннях; спірний договір укладено із дотриманням вимог законодавства та його виконано; позивач звернувся із цим позовом після спливу позовної давності, що за змістом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім цього відповідач із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 наголошує, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону.

3.3. Від ТОВ "-Еліт Буд-" також надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

3.4. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення, в яких фонд підтримав доводи касаційної скарги ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ".

3.5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до Верховного Суду із заявою про заміну позивача його правонаступником, яка датована 14.05.2020. Зазначена заява судом касаційної інстанції отримана 15.05.2020.

3.6. Від ПАТ "УПБ" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме копії договору № 80/7-3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.

3.7. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення у справі.

3.8. Від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" також надійшли пояснення у справі.

4. Встановлені судами обставини справи

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" - продавцем і ТОВ "-Еліт Буд-" - покупцем укладено договір купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрований у реєстрі за № 1608, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві належні продавцеві на праві власності:

1) 1/2 частку виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд. 14, корпус 1, до складу яких входять: дільниця з виробництва металопластикових вікон (літ. Ц-І) загальною площею 898,8 м2; дільниця з виробництва металопластикових вікон (літ. У-І) загальною площею 198,7 м2; навіс (літ. у) (далі - об`єкт нерухомості-1);

2) 93/200 часток будівель і споруд, розташованих за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд. 14, до складу яких входять: склад вапна (літ. д1) загальною площею 2 164,1 м2; склад цементу (літ. д5) загальною площею 114,0 м2; трансформаторна підстанція (літ. ж2) загальною площею 77,0 м2; матеріальний склад (літ. З) загальною площею 334,8 м2; залізнична вагова (літ. з4) загальною площею 4,9 м2; заправка (літ. Р) загальною площею 84,9 м2; трансформаторна підстанція (літ. ж1); адміністративно-побутовий корпус (літ. Б1-ІІ) загальною площею 769,4 м2; прибудова (літ. г2-ІІ) загальною площею 42,4 м2; склад ніздрюватого бетону (літ. Г) загальною площею 6 878,6 м2; склад силікатної цегли (літ. г1) загальною площею 43,3 м2; перехід (літ. г3) загальною площею 86,0 м2; перехід (літ. г4) загальною площею 114,9 м2; склад піску (літ. д2) загальною площею 478,9 м2; відділення грохочення (літ. д3) загальною площею 576,0 м2; приймальня піску (літ. д4) загальною площею 267,2 м2; склад піску (літ. д6) загальною площею 26,3 м2; адміністративно-побутовий корпус цеху ніздрюватого бетону (літ. Е-ІІ) загальною площею 1 670,2 м2; адміністративно-побутовий корпус цеху силікатної цегли з переходом та буфетом (літ. И-ІІ, и1 и2) загальною площею 1 472,6 м2; вбиральні (літ. з1, з2); градирня (літ. М1) загальною площею 90,2 м2; компресорна (літ. X) загальною площею 410,6 м2; депо (літ. X1) загальною площею 150,6 м2; прохідна (літ. Э1) загальною площею 23,4 м2; прохідна (літ. Э2) загальною площею 25,7 м2; сарай (літ. Э3); огорожа (№ 1 -5) (далі - об`єкт нерухомості-2);

3) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху ніздрюватого бетону (літ. А-І, а) загальною площею 12 545,10 м2, розташованої за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Погранична (вул. Прикордонна), буд. 14 (далі - об`єкт нерухомості-3);

4) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху силікатної цегли з прибудовами (літ. Б) загальною площею 7 545,40 м2, розташованої за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Погранична (вул. Прикордонна), буд. 14 (далі - об`єкт нерухомості-4), (разом і далі - об`єкти нерухомості).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору зазначені частки об`єктів нерухомості належать продавцеві на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого у реєстрі за № 6655.

Проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості-1 за продавцем у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.11.2013 індексний номер 13477250, номер запису про право власності 3554910, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно 14308159101.

Проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості-2 за продавцем у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.11.2013 індексний номер 13478413, номер запису про право власності 3555261, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно 14251159101.

Проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості-3 за продавцем у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.11.2013 індексний номер 3480139, номер запису про право власності 3555815, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно 222776959101.

Проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості-4 за продавцем у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.11.2013 індексний номер 13481324, номер запису про право власності 3556177, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно 222836359101.

За змістом пунктів 2.1 - 2.3 договору від 28.05.2015 продаж часток об`єктів нерухомості, які є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і становить 21 115 587,14 грн, у тому числі ПДВ - 20 % - 3 519 264,52 грн. Покупець сплачує договірну ціну у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця № 361075783 , відкритий у ПАТ "УПБ", ідентифікаційний код отримувача ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, після укладення цього договору, але не пізніше ніж 28.05.2016. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості об`єктів нерухомості третіх осіб. Надходження договірної ціни, зазначеної у пункті 2.1 договору, на рахунок продавця, наведений у пункті 2.2 цього договору, є єдиним і достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань за цим договором щодо оплати часток об`єктів нерухомості.

У пункті 2.5 договору зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці від 28.05.2015 № 01-10/1549, наданій ПАТ "УПБ", балансова вартість цих об`єктів нерухомості становить 17 596 322,62 грн.

Частки об`єктів нерухомості вважаються переданими від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі цих часток об`єктів нерухомого майна (пункт 2.6 договору).

Крім того, під час вирішення спору суди попередніх інстанцій установили, що також підтверджено матеріалами справи, що згідно з платіжним дорученням від 28.05.2015 № 204 (#23054447) ТОВ "Розвиток-2012" перерахувало на рахунок позивача, зазначений у пункті 2.2 договору купівлі-продажу від 28.05.2015, грошові кошти у сумі 21 115 587,14 грн (призначення платежу - оплата за ТОВ "-Еліт Буд-" згідно з договором доручення № 1/810-ДР від 28.05.2015 вартість нерухомого майна в м. Суми, вул. Прикордонна, 14, згідно з договором купівлі-продажу). Згідно з відміткою банку на цьому платіжному дорученні банківську операцію проведено банком 28.05.2015. Тобто, як з`ясували суди, за придбану за спірним договором нерухомість оплату здійснило ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке на час укладення договору мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ".

За актом приймання-передачі до договору від 28.05.2015 об`єкти нерухомості, які становлять предмет цього договору, передані у власність відповідача.

Відповідно до постанови НБУ № 293/БТ ПАТ "УПБ" віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного у ній, для ПАТ "УПБ" установлено обмеження, зокрема не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд позивача, окрім відчуження майна, що перейшло у власність позивача на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, визначеною за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, включеним до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, який відповідає критеріям, наведеним в абзацах 2-6 пункту 7 постанови Правління НБУ від 25.09.2014 № 602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України".

У пункті 5 постанови НБУ № 293/БТ зазначено про заборону ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, а за змістом пункту 6 цієї постанови позивача зобов`язано під час дії особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

Згідно з постановою НБУ від 28.05.2015 ПАТ "УПБ" віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність, постанову НБУ № 293/БТ.

На підставі цієї постанови НБУ від 28.05.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", згідно з яким із 29.05.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці із 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Пантіну Л. О.

Згідно з постановою Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ", прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "УПБ".

28.08.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку", за змістом якого припинено здійснення тимчасової адміністрації позивача з 28.08.2015; відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "УПБ" у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банку відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіної Л. О. 28.08.2015; розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" із відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання із 31.08.2015 по 30.08.2016; призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації позивача Пантіну Л. О . , делеговано їй повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені у статтях 37, 38, частинах 1, 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на один рік по 30.08.2016.

Уповноважена особа Фонду згідно з наказом від 29.05.2015 № 26/ТА створила комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ", за результатами роботи якої було виявлено, що під час укладення, у тому числі, договору від 28.05.2015 порушено законодавство України та не дотримано обмежень, встановлених НБУ, а саме - договір від 28.05.2015 укладено із порушенням вимог постанови НБУ № 293/БТ, згідно з якою банку заборонено передавати у забезпечення третім особам майно та активи; розрахунок за договором було здійснено із застосуванням прямих кореспондентських рахунків, а не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у НБУ, що суперечить вимогам постанови НБУ № 293/БТ, відповідно до якої усі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у НБУ; банк, уклавши договір купівлі-продажу, узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину; банк, уклавши договір купівлі-продажу, прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність", що прямо зазначено у пункті 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 12.08.2015 № 01-10/3857 про нікчемність, зокрема, договору від 28.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за № 1608. У повідомленні про нікчемність банк як підстави нікчемності зазначив пункти 2, 3, 6, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

4.2. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ", заявлені до ТОВ "-Еліт Буд-", про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомо майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1608, і застосування наслідків недійсності цього нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд" на об`єкти нерухомості згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви.

5. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 920/653/18 зі здійсненням розгляду справи у судовому засіданні.

5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 справу № 920/653/18 разом із касаційною скаргою ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зазначену ухвалу аргументовано наявністю різної судової практики щодо застосування судовими палатами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а також частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.12.2019 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Ткач І. В., Селіваненко В. П., Пільков К. М., Катеринчук Л. Й., Булгакова І. В., Баранець О. М., Львов Б. Ю.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.01.2020 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Ткач І. В., Селіваненко В. П., Пільков К. М., Булгакова І. В., Баранець О. М., Львов Б. Ю.

5.3. Ухвалою від 14.01.2020 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. (головуючий), Баранця О. М., Булгакової І. В., Львова Б. Ю., Пількова К. М., Селіваненка В. П., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г. прийняв до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/653/18, призначив касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні.

5.4. З метою дотримання постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами), від 20.05.2020 № 392, Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розгляд касаційної скарги згідно з відповідними ухвалами відкладався та у справі оголошувалися перерви. Зокрема, згідно з ухвалою від 15.05.2020 у справі оголошувалася перерва до 05.06.2020.

5.5. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.06.2020 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Ткач І. В., Селіваненко В. П., Пільков К. М., Катеринчук Л. Й., Булгакова І. В., Львов Б. Ю.

6. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

6.2. Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору від 28.05.2015, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

При цьому згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на зазначене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, позовна вимога уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" про визнання недійсним нікчемного правочину - договору від 28.05.2015 не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту, що обґрунтовано врахував суд апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду справи.

За змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зважаючи на зазначене та беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3156/17, колегія суддів, погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину у зв`язку із невідповідністю заявленого позивачем позову способам захисту цивільних прав, встановленим законом.

6.3. Водночас оскільки у цьому спорі, окрім визнання недійсним нікчемного правочину, заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суди попередніх інстанцій правомірно досліджували обставини нікчемності спірного правочину, позаяк за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц).

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність у цьому випадку передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору від 28.05.2015 , з чим погоджується і об`єднана палата.

6.4. За змістом частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Під час вирішення спору господарські суди попередніх інстанцій визнали недоведеними позивачем обставини, які за змістом пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору від 28.05.2015) могли би свідчити про нікчемність спірного договору.

6.5. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доводи позивача стосовно безоплатності відчуження майна за спірним договором купівлі-продажу (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а отже і безоплатності самого правочину через те, що банк провів розрахунок за договором не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, суди попередніх інстанцій відхили, як такі, що не підтверджені матеріалами справи.

Здійснюючи судовий розгляд, суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "УПБ" на виконання умов спірного договору на підставі платіжного доручення від 28.05.2015 № 204, яке було виконано банком у цей же день, на власний рахунок отримало грошові кошти у сумі 21 115 587,14 грн, а отже зазначений договір не передбачав безоплатної передачі майна і банк, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату.

Суди попередніх інстанцій наголосили, що вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на позивача, оскільки за змістом пункту 1 глави 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035, у редакції, чинній на час укладення спірного договору, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів; згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Тобто кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку відповідачем і проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій також визнали необґрунтованими і відхилили твердження позивача про те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення із перерахування коштів, тому реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.

Як акцентували господарські суди, укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Проведення банком платіжної операції із перерахування коштів із поточного рахунку ТОВ "Розвиток-2012" в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493. До того ж чинне законодавство та спірний договір не забороняють виконання обов`язку з оплати придбаного майна за покупця третьою особою, що відбулося у цьому випадку.

Водночас, як установили суди, позивач у повідомленні про нікчемність договорів, направлених відповідачеві, зазначив про нікчемність спірного договору купівлі-продажу лише з підстав, передбачених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак не у пункті 1 частини 3 статті 38 цього Закону.

Отже, наведені обґрунтування нікчемності договору купівлі-продажу у зазначеному випадку не отримали підтвердження.

6.6. Об`єднана палата звертає увагу, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Постанова НБУ № 293/БТ згідно зі статею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності відповідача про встановлені для банку обмеження позивач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність договору купівлі-продажу.

Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.

Зважаючи на викладене, об`єднана палата погоджується із висновком попередніх судових інстанцій про недоведеність у цьому випадку безоплатності вчиненого сторонами спірного договору купівлі-продажу.

6.7. Разом із тим господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення спору встановили, що укладення договору від 28.05.2015 не призвело до неможливості виконання банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, у зв`язку з чим відхилили як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, твердження позивача про нікчемність спірного договору з підстави, зазначеної у пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Попередні судові інстанції установили, що ПАТ "УПБ" було віднесено до категорії проблемних 30.04.2015, а отже майже за місяць до укладення спірного договору банк уже був проблемним, 28.05.2015 ПАТ "УПБ" згідно з постановою Правління НБУ № 348 віднесено до категорії неплатоспроможних, а з 29.05.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, тобто на наступний день після укладення спірного договору купівлі-продажу, тому укладення такого договору вже не могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або унеможливити виконання ним грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору купівлі-продажу та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним позивач не довів, а суди не установили.

6.8. Крім цього, господарські суди першої та апеляційної інстанцій відхилили твердження скаржника про обмеження господарської компетенції ПАТ "УПБ", а саме заборону відчуження будь-яких будівель і споруд, про що зазначено у постанові НБУ № 293/БТ.

Як установили господарські суди, у постанові НБУ № 293/БТ наведено обмеження, зокрема щодо здійснення будь-якого відчуження будівель і споруд банку, крім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, не нижчою від визначеної за результатами оцінки; у пункті 1.2 спірного договору сторони зазначили, що частки об`єктів нерухомості належать продавцеві на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого у реєстрі за № 6655, а отже майно за оспорюваним договором позивач набув на підставі реалізації своїх прав як заставодержателя, тому дія заборони на відчуження будівель і споруд на цей випадок не поширюється, а отже спірний договір не суперечить і зазначеному обмеженню.

6.9. Суди попередніх інстанцій також надали оцінку аргументам позивача про порушення положень пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо укладення банком правочину з пов`язаною особою банку і невідповідність його вимогам законодавства та відхилили їх за недоведеністю і необґрунтованістю.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ТОВ "-Еліт Буд-" не є пов`язаною з банком особою в розумінні положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; те, що інформація про відповідача як пов`язану з банком особу була направлена НБУ з урахуванням вимог зазначеної норми, є недоведеним; на дату вчинення спірного правочину зазначене товариство не мало грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ", не надавало жодного забезпечення чи поруки за виконання ПАТ "УПБ" своїх зобов`язань перед третіми особами, воно також не було ні акціонером, ні кредитором банку.

6.10. Як уже зазначалося, позивач вважав, що спірний договір купівлі-продажу є не лише нікчемним, а й має бути визнано недійсним судом як оспорюваний правочин, оскільки він не відповідає положенням постанови НБУ № 293/БТ.

Проте дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання договору від 28.05.2015 недійсним згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з чим у цьому випадку погоджується і об`єднана палата.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 1 зазначеного Закону банківське регулювання - це одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

У статті 56 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно -правові акти НБУ набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта НБУ вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ.

Нормативно-правові акти НБУ можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в тому числі у формі адміністративного регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Водночас об`єднана палата звертає увагу, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), натомість акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, у свою чергу, акт застосування норм права адресований конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, акт застосування норм права - конкретну ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, на той час як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку із припиненням існування конкретних правовідносин.

Згідно з постановою НБУ № 293/БТ, про недотримання положень якої зазначає позивач також як про підставу недійсності спірного договору, ПАТ "УПБ" було віднесено до категорії проблемних. При цьому віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "УПБ", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України до спірного правочину в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ як акта законодавства немає. Наведене обґрунтовано врахували суди під час вирішення цього спору.

Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що договір від 28.05.2015 укладено із дотриманням встановленої законом форми щодо такого виду договорів, він відповідає волі сторін, вчинений повноважними особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, і повністю виконаний.

6.11. Отже, з огляду на викладене об`єднана палата погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про необґрунтованість позовних вимог у частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через недоведеність позивачем визначених у пунктах 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознак нікчемності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", і недоведеність наявності підстав для визнання цього договору недійсним.

Стосовно клопотання відповідача про застосування позовної давності та клопотання позивача про поновлення цього строку, які були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, суди попередніх інстанцій правомірно виходили із того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності, тобто лише у разі встановлення наявності порушеного права позивача, чого проте суди попередніх інстанцій у наведеному випадку не установили.

6.12. Поза тим, ураховуючи зазначене та зважаючи на викладені положення законодавства, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у свою чергу, вважає наявними підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 29.05.2019 у справі № 910/939/16, від 12.11.2019 у справі № 917/720/18.

6.13. Стосовно заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну позивача його правонаступником об`єднана палата зазначає про таке.

Під час розгляду об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/653/18, яким було відмовлено у позові ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд-" на спірні об`єкти нерухомості від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшла заява про заміну позивача його правонаступником у зв`язку з тим, що згідно з договором від 24.02.2020 № 80/7-3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладеним між ПАТ "УПБ" - продавцем і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" - покупцем, це товариство набуло у власність майнові права щодо нерухомого майна (зокрема щодо виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: Сумська обл., вул. Прикордонна (Погранична), 14), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому стосовно зазначеного майна.

У статті 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1608, і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд-" на спірні об`єкти нерухомості.

Спірні правовідносини у цій справі з огляду на предмет спору мають немайновий характер, стосуються обов`язку сторін під час укладення зазначеного договору дотримуватися вимог закону, необхідних для чинності правочину.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, у позові було відмовлено через його необґрунтованість і недоведеність.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Установлені судами у цій справі обставини не свідчать, що на час звернення із заявою про заміну позивача його правонаступником ПАТ "УПБ" мало відповідні правові вимоги, спір у цій справі не був вирішений на користь позивача, і підстав для скасування оскаржених судових рішень суд касаційної інстанції не виявив, що виключає можливість правонаступництва ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" у цьому випадку, а отже підстав для задоволення заяви про заміну позивача правонаступником немає.

Водночас об`єднана палата зазначає, що позивачем у справі є та особа, яка подала позов або в інтересах якої подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; обставини щодо наявності/відсутності порушеного права позивача внаслідок укладення спірного договору суди попередніх інстанцій досліджували саме стосовно ПАТ "УПБ", однак порушень прав цього товариства суди не встановили, як і не виявили у цьому випадку ознак нікчемності спірного договору, невідповідності його вимогам закону, а отже і правових підстав для задоволення позову.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

7.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не отримали підтвердження, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем вимог законодавства та не спростовують установленого судами; таким твердженням суд апеляційної інстанції уже надав оцінку та аргументовано їх відхилив, а отже підстав для зміни чи скасування ухвалених у справі судових рішень об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не виявила.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також відхиляє посилання на постанови Вищого господарського суду України з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас об`єднана палата погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

8. Розподіл судових витрат

8.1. За змістом статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

8.2. Оскільки підстав для скасування оскаржених постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/653/18 залишити без змін.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну позивача його правонаступником відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді: І. В. Булгакова

Л. Й. Катеринчук

Б. Ю. Львов

К . М. Пільков

В. П. Селіваненко

І. В. Ткач

Н. Г. Ткаченко

Джерело: ЄДРСР 89910800

[ANTIRAID]

Суд зазначив, що до діяльності банку, який визнано проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Правовий акт НБУ про визнання банку проблемним, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "УПБ", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України до спірного правочину в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ як акта законодавства немає. Наведене обґрунтовано врахували суди під час вирішення цього спору.