Рішення Господарського суду м. Києва про стягнення з Документальний сервіс УА авансу за невиконанні роботи, 3% річних, індексу інфляції та витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021

Справа № 910/20335/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Всеукраїнської громадської організації "УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ХІРУРГІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРВІС УА"

про стягнення 7229,28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ХІРУРГІВ" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРВІС УА" про стягнення 7229,28 грн, з яких: 6614,40 грн - сума основного боргу, 277,83 грн - 3% річних, 337,05 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №70939/Г про надання робіт (послуг) від 06.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20335/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

02.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

10.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

12.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання у якому позивачем надані пояснення щодо адреси відповідача, на яку були направлені вимоги про виконання умов договору та повернення суми авансу.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29.12.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 21.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477124077.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРВІС УА" (виконавець, відповідач) та Всеукраїнською громадською організацією "УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ХІРУРГІВ" (замовник, позивач) укладений договір №70939/Г про надання робіт (послуг), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи (послуги) по науково-технічному опрацюванню документів на замовлення замовника. Перелік робіт вказаний в Калькуляції (що є невід`ємною частиною Договору).

Згідно калькуляції на виконання робіт по науково-технічному опрацюванню документів додаток №1 до договору №70939/Г від 06.06.2019 року передбачено виконання ТОВ "ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРВІС УА" наступні роботи і операції:

Проведення експертизи практичної і наукової цінності з поаркушним переглядом, визначення і уточнення фондової незалежності документів;

Систематизація справ, формування справ із документів та переформування справ;

Складання заголовків справ;

Нумерація аркушів у справах;

Оформлення обкладинок справ та завірчих аркушів;

Приймання, здавання справ після завершення робіт з упорядкування документів;

Складання описів справ;

Складання передмови;

Складання актів про виділення документів до знищення;

Організація доставки матеріалів, або справ для виконання палітурних робіт;

Палітурні роботи разом з матеріалами;

Узгодження у Держархіві;

Друкування та оформлення описів разом з витратними матеріалами;

Проставлення архівних шифрів на обкладинці справ з проставлень штемпелів;

Організація пакування та вивізу макулатури з наданням відповідного акту.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані належним чином виконані роботи (послуги) та оплатити їх згідно умов договору (п. 1.2. договору).

У відповідності до п.2.1. договору вартість робіт за договором відповідає сумі Калькуляції на виконання робіт (що є невід`ємною частиною Договору), та складає 8268,00 грн (вісім тисяч двісті шістдесят вісім грн, 00 коп.) без ПДВ (виконавець є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%). Остаточна вартість робіт уточняється (за потреби) після закінчення всіх видів робіт, і, в разі невідповідності остаточній вартості, узгоджується Додатковою угодою підписаною сторонами.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник, згідно Договору, зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок "виконавця" аванс у розмірі 80% від вартості робіт в сумі 6614,40 грн без ПДВ.

Місцем виконання робіт (послуг) є м.Київ, Кловський узвіз, буд.1З-А, а термін виконання робіт не більше 30-ти робочих днів з моменту виконання замовником п.2.2. (п.3.1., п.3.2. договору).

Разом з тим, згідно п.4.1. договору виконавець: зобов`язаний якісно та в строк виконати роботи (послуги); зобов`язаний вчасно надавати документи (Акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні) примірник замовника), інші; зобов`язаний заздалегідь попередити замовника про перенесення строків виконання робіт та складнощі при поточному виконанні робіт, вирішення яких потребує втручання замовника

Згідно із п.4.2. договору замовник: зобов`язаний вчасно проводити платежі згідно умов договору; зобов`язаний на час виконання робіт надати представникам виконавця окреме приміщення для виконання робіт, передбачених договором; зобов`язаний представити документи в повному обсязі за період 2008-2017 роки та зосередити їх одному місці; зобов`язується надати виконавцю копію свідоцтва платника ПДВ (за наявності), копію документу що підтверджує реєстрацію юридичної особи, для оформлення виконавцем документів; зобов`язаний вчасно оформлювати Акти приймання-здачі виконаних роботи (послуг).

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач зазначає, що на виконання вимог п.2.2. договору перерахував на користь відповідача аванс у розмірі 80% у сумі 6614,40 грнбез ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №294 від 10.06.2019, однак відповідач роботи у строки встановлені договором не виконав.

Позивач звернувся до позивача із листом вих.№1 від 22.07.2020, у якому вимагав виконати взяті на себе зобов`язання за договором №70939/Г від 06.06.2019.

У відповідь на вказану вище вимогу, відповідач листом вих.320-08/20 від 20.08.2020 повідомив про можливість виконання робіт до кінця 2020 року.

Позивач зазначає, що направив відповідачу вимогу вих.№2 від 03.09.2020 про повернення сплаченого авансу у сумі 6614,40 грн у строк до 15.10.2020.

Також позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№3 від 30.09.2020, у якій вимагав терміново повернути сплачену суму авансу у сумі 6614,40 грн.

Оскільки відповідач роботи у строки передбачені договором не виконав, суму авансу на вимогу позивача не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 6614,40 грн - суми основного боргу, а також нарахованих 3% річних у сумі 277,83 грн та інфляційних нарахувань у сумі 337,05 грн (період нарахування з 23.07.2019 по 15.12.2020).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір є змішаним і містить елементи договорів про надання послуг та підряду.

За приписами частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 837 та 901, 903 ЦК України за договорами підряду та послуг одна сторона є зобов`язаною виконати певну роботу, а інша - сплатити її вартість.

Договір , відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що позивач взяв на себе зобов`язання перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 80% від вартості робіт в сумі 6614,40 грн без ПДВ.

У свою чергу відповідач зобов`язався виконати роботи у строк не більше 30-ти робочих днів з моменту виконання позивачем п.2.2. (сплати авансу у сумі 6614,40 грн).

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання вимог п.2.2. договору позивач платіжним дорученням №294 від 10.06.2019 перерахував на користь відповідача аванс у розмірі 80% у сумі 6614,40 грнбез ПДВ.

У відповідності до погоджених сторонами у договорі строків, відповідач мав виконати роботи у строк до 24.07.2019 включно.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач у передбачені договором строки роботи не виконав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлено відповідачу вимоги вих.№2 від 03.09.2020 та вих.№3 від 30.09.2020 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 6614,40 грн (вимоги направлені на поштові адреси відповідача).

Вимога вих.№2 від 03.09.2020 отримана відповідачем 21.09.2020 та вимога вих.№3 від 30.09.2020 - 08.10.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Надіслання відповідачу листа про повернення коштів і подання до суду позову свідчить, що позивач виявив бажання повернути перерахований аванс, доказів використання якого відповідачем на час звернення позивача до суду із цим позовом надано не було.

Необхідно зазначити, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

З огляду на наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт за договором №70939/Г від 06.06.20219, враховуючи вимоги позивача про повернення суми сплаченого авансу, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для повернення суми попередньої оплати у розмірі 6614,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 277,83 грн та інфляційних нарахувань у сумі 337,05 грн (період нарахування з 23.07.2019 по 15.12.2020), то суд зазначає наступне.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, тому у разі прострочення боржника перед кредитором щодо виконання зобов`язання нараховуються 3% річних від простроченої суми згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 23.07.2019 по 15.12.2020.

Однак, як встановлено судом вище позивач направив відповідачу першу вимогу вих.№2 від 03.09.2020, у якій просив повернути суми попередньої оплати у розмірі 6614,40 грн у строк до 15.10.2020. Зазначена вимога отримана відповідачем 21.09.2020.

Таким чином, відповідач мав повернути позивачу аванс у сумі 6614,40 грн у строк вказаний у вимозі, а саме до 15.10.2020.

З урахуванням вище наведеного, зобов`язання відповідача виконання робіт припинилося, при цьому, у останнього виник обов`язок повернути суму попередньої оплати, тобто йдеться про грошове зобов`язання відповідача.

Враховуючи зазначене, нарахування 3% річних слід здійснювати за період з 16.10.2020 по 15.12.2020.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З огляду на вище зазначене, нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з листопада 2020 року.

За розрахунком суду 3% річних становлять 33,07 грн та інфляційні втрати у сумі 85,99 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ХІРУРГІВ".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги №241 від 09.12.2020; копію додатку №1 до договору, копію рахунку №799 від 09.12.2020 на суму 10000,00 грн; копію акту надання послуг №643 від 10.12.2020 на суму 10000,00 грн; копію платіжного доручення №200 від 10.12.2020.

Наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №003249 від 23.12.2014 підтверджується, що Кравець Ростислав Юрійович є адвокатом.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то витрати позивача на оплату правничої допомоги підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 9314,15 грн.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Так, згідно із актом надання послуг №643 від 10.12.2020 загальна вартість послуг адвоката (вивчення справи, підготовка та подання до суду позовної заяви) становить 10000,00 грн.

Разом з тим, акт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, затрачений ним час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось), враховуючи здійснення розгляду цієї справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/20335/20 до 3500,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРВІС УА" (03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУРІННОГО ПЕТРА, будинок 2-А, ідентифікаційний код 42753749) на користь Всеукраїнської громадської організації "УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ХІРУРГІВ" (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 13-А, КАБІНЕТ 904, ідентифікаційний код 35481714) основний борг у сумі 6614,40 грн, 3% річних у сумі 33,07 грн, інфляційні втрати у сумі 85,99 грн, витрати на правову допомогу у сумі 3500,00 грн та судовий збір у сумі 1957,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.03.2021.

Суддя С.О. Турчин

Джерело: ЄДРСР 95605451

[ANTIRAID]

Це наша справа, суд визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення авансу за невиконаний договір підряду, та витрати на правову допомогу. Єдине вражає внутрішнє переконання суду щодо розміру витрат на правову допомогу. З 10 000 грн офіційно перерахованої суми, суд задовільнив за внутрішнім переконанням 3500 грн.