Постановление ВХСУ об отказе Укринбанку во взыскании в связи с не предоставлением документов подтверждающих задолженность по овердрафту

[ANTIRAID]

Справа № 8/58-1253

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р.

у справі господарського суду Тернопільської області №8/58-1253

за позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс"

про стягнення 36 442,59 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс" і просило суд стягнути з останнього 24 975,47 грн. боргу, 5 202,83 грн. процентів за користування кредитом та 6 264,29 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором про надання овердрафту №91/07-ОВ від 11.07.2007р. щодо повернення у визначений договором строк овердрафту та сплати процентів.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.09.2009р. (суддя І.М.Гирила) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 24 975,47 грн. заборгованості по кредиту, 5202,83 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 3 169,74 грн. пені. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3094,55 грн. відмовлено з тих підстав що, пеня в цій частині нарахована без врахування вимог ч.6 ст.232 ГК України.

В частині задоволених позовних вимог рішення суду ґрунтується на положеннях ст.ст.526, 625, 1048 ЦК України, ст.ст.232, 343 ГК України та мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов договору про надання овердрафту щодо неповернення у встановлений договором строк суми кредиту.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. (головуючий, суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Вказана постанова мотивована тим, що позивач не забезпечив явку представника у судове засідання, вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів на підтвердження підставності позовних вимог не подав, причини неявки чи неможливості подання витребуваних доказів суду не обґрунтував.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, визначальною причиною спору у справі стало невиконання відповідачем умов договору про надання овердрафту №91/07-ОВ від 11.07.2007р. щодо повернення у визначений договором строк овердрафту та сплати процентів. У зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 24 975,47 грн. боргу, 5 202,83 грн. процентів за користування кредитом та 6 264,29 грн. пені.

Статтями 99, 101 ГПК України, встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановив, що подані позивачем у справі докази, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, є недостатніми для вирішення спору.

Так, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що між сторонами укладено договір про надання овердрафту №91/07-ОВ від 11.07.2007р. за умовами якого, позивач зобов'язується надати відповідачу овердрафт з лімітом заборгованості за овердрафтом у розмірі 25 000,0 грн. для поповнення оборотних коштів відповідача з метою здійснення діяльності, передбаченої установчими документами, на термін з 11.07.20078р. по 10.07.2008р. включно з необмеженою сумою обороту по рахунку за овердрафтом, із розрахунку фактичної календарних кількості днів в році, котрі підлягають оплаті на дату платежів по процентах за овердрафтом та в день повного розрахунку за цим договором.

Відповідно до статті 1 договору, рахунком за овердрафтом визначено рахунок відповідача №26008000075001 в банку. По дебету цього рахунку мало відбуватися надання овердрафту шляхом оплати платіжних документів позичальника понад фактичний залишок коштів на цьому рахунку. Погашення овердрафту здійснюється за рахунок надходжень по кредиту цього рахунку.

Згідно п.5.1. договору, банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт відповідно до умов п.п.3.1., 3.3. договору; вести облік заборгованості за овердрафтом, по процентах, комісіях та інших платежах, пов'язаних з поверненням та обслуговуванням овердрафту.

Згідно п.1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №137 від 19.04.2005р., овердрафт –це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картрахунку або встановленого ліміту кредитування.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позивачки та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч.1 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу .

Отже, за відсутності коштів на рахунку, надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує про виконання ним свого зобов'язання за договором про надання овердрафту, а саме надання відповідачу протягом обумовленого договором терміну необмеженої суми обороту по рахунках за овердрафтом. На підтвердження цього позивачем надано виписки по рахунках відповідача.

Проте, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що надані позивачем банківські виписки, так само як і лист відповідача №2 від 18.03.2009р. (а.с.60), підтверджують лише факт оплати платіжних доручень. Оскільки у цих банківських виписках не виведено фактичного залишку коштів по рахунку, по якому відбувалося надання овердрафту, то визначити факт того, що оплата платіжних документів відповідача відбувалася за рахунок саме надання овердрафту, а не за рахунок залишкових коштів на рахунку відповідача, не уявляється можливим.

Оскільки факт виконання позивачем свого зобов'язання за договором входить до предмету доказування у справі, суд апеляційної інстанції, керуючись наданими йому процесуальними правами, своїми ухвалами від 19.11.2009р. (а.с.87), від 24.12.2009р. (а.с.102), від 04.02.2010р. (а.с.104), зобов'язав позивача подати належні докази виконання банком умов договору, конкретизований розрахунок позовних вимог, письмові пояснення до виписок про рух коштів. Ухвалою від 04.02.2010р. явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою.

Проте, у судові засідання 04.02.2010р. та 04.03.2010р. позивач і відповідач, повідомлені належним чином про час і місце судових засідань, не з’явилися. Витребувані судом апеляційної інстанції документи на підтвердження підставності позовних вимог, а саме документи, які необхідні для визначення розміру наданого позивачем овердрафту та розміру заборгованості відповідача, у т.ч. заборгованості по процентах та розміру пені, а отже і для правильного вирішення даного спору по суті, позивачем не надані без зазначення причин невиконання покладених на нього судом обов’язків. У зв’язку з цим суд апеляційної інстанції залишив позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Згідно п.3 ч.1 ст.105 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю і залишити позов без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, за змістом названої норми, підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов’язаний з’ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об’єктивно оцінити їх поважність.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції поважних причин неподання позивачем витребуваних судом доказів не встановив. З’ясуванню цих причин перешкоджало і не з’явлення позивача у судові засідання.

Відповідно до ст.47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами ст.38 ГПК України якщо подані сторонами документи є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств, організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

В силу вказаної норми обов’язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовом, що є предметом розгляду у даній справі, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на виконання ним свого зобов'язання за договором про надання овердрафту, а відтак і повинен це довести.

Отже, апеляційної інстанції мав процесуальне право витребувати у позивача необхідні докази для встановлення розміру наданого ним відповідачу овердрафту та суми заборгованості, заявленої до стягнення, і відповідно застосувати статтю 81 ГПК України у разі їх неподання.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Керуючись ст.ст.125, 129 Конституції України, ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. у справі №8/58-1253 - без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя М.В.Кузьменко

Суддя І.М.Васищак

Суддя В.М.Палій

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10257990