Рішення ВС-КАС про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 124/2021 від 27.03.2021 року в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року №513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України»

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ
Іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №П/9901/97/21
адміністративне провадження № П/9901/97/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представників позивача -адвокатів Лещенка О.В., Кравця Р.Ю.,

представника відповідача Президента України - Пантюхової Л.Р.,

представника третьої особи Конституційного Суду України - Гребінника Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 9901/97/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Конституційний Суд України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та предмет спору

1. 29 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач, Президент України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Конституційний Суд України (далі - третя особа), у якій просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 27 березня 2021 року №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України» (далі - оскаржуваний Указ № 124).

Стислий виклад позицій позивача, відповідача та третьої особи

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, після видання Указу Президента України від 17 вересня 2013 року позивач склав присягу судді Конституційного Суду України, після чого понад 7 років працював суддею цього Суду, а тому позивач вважає, що відповідач позбавлений законодавчої можливості скасовувати власний акт індивідуальної дії про його призначення, який вичерпав свою дію. Скасування акту індивідуальної дії про призначення особи на посаду судді після його реалізації та вичерпання своєї дії порушує стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, на що указано в аналогічних правових позиціях судів касаційної інстанції у справі №5/573 (провадження № К-31177/09) та у справі №9901/286/19.

2.1. Позивач наголошує на безпідставному та необґрунтованому посиланні відповідача в оскаржуваному Указі на нормативно-правові акти. Зокрема, Закон України «Про національну безпеку України» не передбачає ні повноважень, ні права Президента України на скасування Указу Президента України про призначення суддею Конституційного Суду України. Так само, як і Заява Верховної Ради України у зв`язку із сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності від 17 лютого 2021 року № 1240-ІХ не надає відповідачу права на скасування Указу Президента України про призначення судді Конституційного Суду України, позаяк сам по собі юридичний факт призначення позивача суддею Конституційного Суду України Януковичем В.Ф. у 2013 році не є загрозою для національної безпеки чи оборони України чи законодавчою підставою для скасування рішення про призначення позивача.

2.2. Незаконність та протиправність прийнятого відповідачем Указу, на думку позивача, не тільки підтверджується відсутністю у законодавстві можливості скасування виданого суб`єктом владних повноважень власного акту індивідуальної дії, а й відсутністю у спеціальному Законі Україні «Про Конституційний Суд України» такого порядку й таких повноважень у відповідача. За змістом приписів цього Закону після призначення суддею Конституційного Суду України та складення присяги суддя цього Суду не може бути звільнений суб`єктом призначення, що є гарантією його незалежності від цього органу призначення. Водночас юридичні факти для припинення повноважень чи звільнення з посади судді Конституційного Суду України, визначені приписами статей 20 та 21 означеного Закону, не настали, а відтак, на переконання позивача, оскаржуваний Указ є очевидно незаконним.

3. 27 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду через канцелярію суду надійшов письмовий відзив Президента України, від імені якого в порядку самопредставництва діє Пантюхова Л.Р., у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки уважає їх безпідставними, а справу такою, що підлягає закриттю, оскільки, на думку відповідача, даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3.1. В обґрунтування відзиву зауважено, що під головуванням Президента України Володимира Зеленського 19 березня 2021 року відбулося чергове засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), на якому, серед іншого, було розглянуто питання розслідування справ про державну зраду. Зокрема, у зв`язку із рішенням суду, який визнав екс- ОСОБА_2 винним у вчинені державної зради, на даному засіданні РНБО було обговорено питання щодо проведення аудиту та аналізу всіх його указів за часи перебування на посаді Президента стосовно наявності в них рішень, які можуть загрожувати безпеці та інтересам України. З огляду на зазначене, Службою безпеки України було розпочато моніторинг виданих екс-Президентом ОСОБА_3 нормативно-правових актів, за наслідком якого листом від 26 березня 2021 року №99/147 подано Президенту України пропозицію про доцільність скасування в рамках чинного законодавства України, зокрема, указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України», підписаного ОСОБА_3 .

3.2. Вказану пропозицію обґрунтовано тим, що цей суддя, серед інших, надалі голосував за рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020. Прийняття такого рішення мало наслідком втрати чинності ряду норм антикорупційного законодавства (скасування кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, позбавлення НАЗК ряду повноважень щодо протидії корупції тощо) та призвело до дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні, дискредитації нашої держави на міжнародній арені щодо вжиття реальних та дієвих заходів із протидії корупції, чим створено потенційну загрозу державній безпеці України.

3.3. На підставі цієї інформації Служби безпеки України Президент України видав оскаржуваний Указ № 124, який на його переконання, прийнятий ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

3.4. Твердження позивача про протиправність скасування Указу Президента України про призначення позивача на посаду, який є актом індивідуальної дії та який вичерпує свою дію після його реалізації, що виключає правову можливість після їх виконання (реалізації) подальше скасування цим же суб`єктом видання, на думку відповідача, спростовується практикою Конституційного Суду України, суддею якого є позивач (зокрема, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі № 1-9/2020 (197/20).

3.5. Одночасно сторона відповідача просила врахувати, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 березня 2018 року у справі №800/120/14, характер формування Конституційного Суду України є політичним, а статус цього органу є відмінним від судів загальної юрисдикції.

4. У відповіді на відзив адвокати позивача зауважили щодо правових підстав видання оскаржуваного Указу, що, по-перше, норми частини другої статті 102, пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України, статті 3 Закону України «Про національну безпеку України» не містять жодних положень, які б стосувалися видання Президентом України указів, тим більше указів про скасування указів, що стосуються статусу суддів Конституційного Суду України, по-друге, норми частини третьої статті 106 Конституції України та статті 13 Закону України «Про національну безпеку України», хоч і передбачають повноваження Президента України на видання указів, однак обмежують його повноваження умовами про те, що такі укази мають бути видані на основі та на виконання як Конституції України, так і законів України, а застосований Президентом України закон вимагає, щоб загрози національній безпеці були визначені в Стратегії національної безпеки України. У свою чергу у Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, не йдеться ні про загрози спричинені узурпацією влади у 2010 - 2014 роках ОСОБА_4 , ні про загрози прийняття Конституційним Судом України будь-яких рішень. Тобто в законодавчому порядку не було визнано ті загрози, на які є посилання в оскаржуваному указі, що, на думку позивача, свідчить про порушення законності.

4.1. Щодо фактичних підстав видання оскаржуваного Указу у цій відповіді зауважено, що вони не відповідають вимогам законодавства та мають наслідком втручання у права позивача, оскільки з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України», у порушення основоположних принципів:

(1) ні Президент України, ні будь-який інший орган, який був причетний до видання оскаржуваного Указу не вказують жодних порушень у призначенні та перебуванні позивача на посаді;

(2) сам по собі факт призначення ОСОБА_5 позивача на посаду судді Конституційного Суду України не доводить відсутності у нього відданості демократичним принципам державної організації або його причетність до корупції, а тим більше після шести років припинення президентських повноважень ОСОБА_3 не може нести будь-яких загроз;

(3) втручання в права позивача лише за фактом призначення його ОСОБА_3 на посаду судді Конституційного Суду України свідчить про політичне зловживання з метою помсти та дискримінацію за ознакою призначення на посаду;

(4) без встановлення будь-якої вини лише за фактом участі в прийнятті колегіального рішення тільки до позивача, в порівнянні з іншими особами, які також приймали участь у прийнятті рішення, було застосовано адміністративний захід у формі оскаржуваного Указу, який спричинив наслідки у формі фактичного відсторонення від правосуддя, що свідчить про непряме притягнення судді до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням рішення і є порушенням законності та проявом політичної помсти за рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року у справі № 13-р/2020.

4.2. У цій відповіді на відзив адвокати позивача наголошували, що оскаржуваним Указом було здійснено втручання в права позивача, захищені статтею 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже, по-перше, це вплинуло на його стосунки у сфері професійної діяльності, по-друге, асоціювання позивача в оскаржуваному Указі із узурпацією влади та зазначення його як загрози національній безпеці непоправно впливає на його ділову репутацію, по-третє, виокремлення лише позивача та визнання його загрозою, в тому числі через прийняте колегіальне судове рішення, є проявом дискримінації.

5. На вимогу Суду представником Президента України Пантюховою Л.Р. надано додаткові пояснення щодо відповідності оскаржуваного Указу критеріям, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, у яких зауважено на безпідставності доводів позивача в частині відсутності у Президента України повноважень на видання оскаржуваного Указу, позаяк, на переконання відповідача, такі повноваження закріплені у частині третій статті 106 Конституції України, відповідно до якої Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України, та у статті 13 Закону України «Про національну безпеку України», згідно з приписами якої Президент України здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони та видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

5.1. Відповідач наголошує на необґрунтованості доводів позивача про те, що намір видати оскаржуваний Указ Президента України мав бути закріплений у Стратегії національної безпеки України, яка за визначенням, закріпленим у Законі України «Про національну безпеку України», є документом, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки. Оскільки предметом у даному спорі є акт індивідуальної дії, який виданий з метою недопущення створення окремими суддями Конституційного Суду України загрози державної незалежності та національної безпеки України, а також для захисту прав і свобод людини і громадянина, то, на переконання відповідача, посилання позивача на необхідність закріплення видання оскаржуваного Указу Президента України у Стратегії є некоректним.

5.2. На думку відповідача, не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо дискримінації позивача за ознакою призначення на посаду із посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України». Так, відповідач наполягає, що оскаржуваний Указ став наслідком аудиту Указів Президента України, підписаних В.Януковичем, а також встановлення Службою безпеки України фактів, які можуть свідчити про загрозу безпеці та інтересам України (лист Служби безпеки України, який містить інформацію про голосування позивачем за рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020). З урахуванням наведеного, а також підкреслюючи, що означене рішення Конституційного Суду України підтримано, з-поміж інших суддів, призначених за квотами Верховної Ради України та з`їздом суддів України, лише двома суддями цього суду, які були призначені В. Януковичем, в тому числі і ОСОБА_1 , відповідач уважає, що відсутні будь які ознаки дискримінації щодо позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваного Указу лише відносно цих двох суддів.

5.3. За таких обставин, відповідач уважає, що оскаржуваний Указ відповідає усім критеріям правомірності рішення, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, а права позивача обмежені в обсязі, необхідному для захисту національної безпеки та державної незалежності України, тобто з дотриманням балансу, а наслідки для особи у вигляді скасування призначення є пропорційними загрозам, створеним позивачем під час своєї професійної діяльності.

6. 26 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли пояснення на позов від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Конституційного Суду України, у яких наголошено, що згідно із статтею 153 Конституції України, зокрема, статус суддів Конституційного Суду України визначається Конституцією України та законом, вирішення питання щодо припинення повноважень суддів Конституційного Суду України з підстав, установлених Конституцією України та у спосіб, передбачений нормами Конституції України і Закону України «Про Конституційний Суд України».

6.1. Повідомлено Суду що до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указів Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607/2020, «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 26 лютого 2021 року № 79/2021, «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» від 27 березня 2021 року № 124/2021.

Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі № П/9901/97/21 за цією позовною заявою та з урахуванням особливостей провадження, визначених статтею 266 КАС України, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.

8. Цією ж ухвалою витребувано у сторони відповідача у строк, встановлений для надання відзиву належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, а також засвідчені належним чином копії Указу Президента України від 27 березня 2021 року № 124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України» та Указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України».

9. Указана ухвала виконана шляхом надання разом з відзивом (вх. П/9901/97/21-Д3 від 27 квітня 2021 року) завіреної копії оскаржуваного Указу №124/2021 та листа Служби безпеки України від 26 березня 2021 року № 99/147.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Президента України, від імені якого діяли уповноважені особи в порядку самопредставництва, про закриття провадження у справі з підстав неналежності цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

11. Усною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 04 червня 2021 року, відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі третьої особи Служби безпеки України, у зв`язку з необґрунтованістю клопотання.

12. На виконання усної ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, занесеної до протоколу судового засідання від 30 червня 2022 року, представником Конституційного Суду України надані завірені належним чином копії розпоряджень виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України від 30 квітня 2021 року №34/01/2021-ОД та від 06 травня 2021 року №37/01/2021-ОД про зупинення нарахування та виплати будь-яких видатків за рахунок Конституційного Суду України, в тому числі і суддівської винагороди, а також копій актів про недопущення ОСОБА_1 на територію цього Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Президента України про зупинення провадження у справі №9901/97/21 до вирішення Конституційним Судом України справи №1-4/2021(133/21) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указів Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607, «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 26 лютого 2021 року № 79, «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» від 27 березня 2021 року № 124.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Президента України, від імені якого діяли уповноважені особи в порядку самопредставництва, про закриття провадження у справі з підстав відсутності спору.

15. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники вимоги позовної заяви підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

16. Представник Президента України в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні вимог позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просила урахувати, що станом на момент вирішення цієї справи судом строк повноважень ОСОБА_1 , як судді КС України, закінчився, його трудові відносини із Конституційним Судом України припинені, у зв`язку з чим, на думку сторони відповідача, фактично відпав предмет позову.

17. Представник Конституційного Суду України при вирішенні цього спору поклався на розсуд суду.

Установлені обставини та зміст спірних правовідносин

18. Указом Президента України Януковича В.Ф. від 17 вересня 2013 року №513/2013 призначено Касмініна Олександра Володимировича суддею Конституційного Суду України (т.1, а.с. 15).

19. Строк повноважень суддів Конституційного Суду України на момент призначення позивача на посаду судді цього Суду визначався статтею 9 чинного на той час Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2012 року № 4711-VI, та складав дев`ять років без права бути призначеним повторно.

20. 19 вересня 2013 року ОСОБА_1 на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України склав Присягу судді Конституційного Суду України (т.1, а.с. 16).

21. 19 вересня 2013 року № 243/13 Голова Конституційного Суду України ОСОБА_6 прийняв розпорядження, яким відповідно до статті 17 Закону України «Про Конституційний Суд України» розпорядився вважати ОСОБА_1 таким, що вступив на посаду судді Конституційного Суду України з 19 вересня 2013 року (т.1, а.с. 17).

22. З того часу позивач виконував повноваження судді цього Суду і строк перебування його на цій посаді мав закінчитися 19 вересня 2022 року.

23. 27 жовтня 2020 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №1-24/2020(393/20) № 13-рп/2020 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституцій України окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6- 101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48- 51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами та статтю 366-1 Кримінального кодексу України (URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/13_p_2020.pdf).

24. 26 березня 2021 року за № 99/147 Службою безпеки України направлено лист Президенту України, який зареєстрований в Офісі Президента України 26 березня 2021 за вх. № 113/15783-01 (т.1, а.с. 57), у якому Президента повідомлено, що на виконання протокольного доручення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня цього року, та у зв`язку з набранням законної сили вироком суду про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111 (державна зрада) Кримінального кодексу України, у Службі безпеки України розпочато моніторинг виданих ОСОБА_3 як колишнім Президентом України нормативно - правових актів. Так, у першу чергу Служба безпеки України вважала за доцільне звернути увагу на укази, підписані ОСОБА_3 , в тому числі «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України» від 17 вересня 2013 року № 513. Вказана першочерговість, за поясненням Служби безпеки України, обумовлена тим, що зазначені судді надалі голосували за рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020.

24.1. У цьому листі наголошено, що прийняття такого рішення мало наслідком втрату чинності ряду норм антикорупційного законодавства (скасування кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, позбавлення НАЗК ряду повноважень щодо протидії корупції тощо) та призвело до дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні, дискредитації нашої держави на міжнародній арені щодо вжиття реальних та дієвих заходів із протидії корупції, чим створено потенційну загрозу державній безпеці.

25. На підставі цієї інформації Служби безпеки України Президент України видав оскаржуваний Указ № 124 з метою гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення державної незалежності і національної безпеки, керуючись національними інтересами України, відповідно до Закону України «Про національну безпеку України», згідно з яким демократичний конституційний лад є одним із фундаментальних національних інтересів України, а також беручи до уваги Заяву Верховної Ради України у зв`язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності, затверджену Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2021 року № 1240-ІХ, в якій підкреслено, що узурпація влади у 2010 - 2014 роках ОСОБА_4 призвела до підриву основ національної безпеки і оборони України, порушення прав і свобод людини, зважаючи на те, що окремі судді Конституційного Суду України, призначені ОСОБА_4 , продовжуючи виконувати свої повноваження, створюють загрозу державній незалежності та національній безпеці України, що порушує Конституцію України, права і свободи людини і громадянина, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17 частини першої статті, частини третьої статті 106 Конституції України, статей 3 і 13 Закону України «Про національну безпеку України», яким скасував, зокрема, Указ Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України».

26. Розпорядженням виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України від 30 квітня 2021 року № 34/01/2021-ОД у зв`язку із набранням чинності цим Указом, тимчасово зупинено, зокрема, ОСОБА_1 виплату винагороди судді Конституційного Суду України до вирішення справи Верховним Судом за поданим цим суддею позовом про оскарження Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» від 27 березня 2021 року № 124/2021 в частині, що стосується його статусу, а також зупинено використання ним державного майна та службових транспортних засобів (т.1, а.с. 171).

27. Розпорядженням виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України від 06 травня 2021 року № 37/01/2021-ОД внесено зміни до розпорядження в.о. обов`язків Голови Конституційного Суду України від 30 квітня 2021 року № 34/01/2021-ОД, слово «виплату» замінено словами «нарахування й виплату», а також доповнено словами «та здійснення інших видатків за рахунок бюджетних призначень Конституційного Суду України» (т.1, а.с. 172).

28. Згідно актів недопущення до адміністративної будівлі Конституційного Суду України ОСОБА_1 не допускався на територію Суду співробітниками структурного підрозділу Управління державної охорони України (т.1, а.с. 173-191).

29. Уважаючи Указ Президента України від 27 березня 2021 року № 124/2021 незаконним та таким, що порушує право на проходження публічної служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

30. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.

31. Спір у цій справі виник у зв`язку із скасуванням Президентом України Указу Президента України про призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України.

32. Статтею 6 Конституції України установлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

33. Конституційний Суд України (Велика палата) у Висновку від 20 листопада 2019 року № 6-в/2019 підкреслив, що із принципом поділу державної влади нерозривно пов`язані, зокрема, такі засадничі положення Основного Закону України: Україна є демократичною і правовою державою (стаття 1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8) (абзац вісімнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. У Рішенні від 20 червня 2019 року № 6-р/2019 Конституційний Суд України (Велика палата) наголосив на тому, що імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. <…> Здійснення державної влади на засадах її функціонального поділу на законодавчу, виконавчу та судову завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади <…> (абзаци перший, другий пункту 5 мотивувальної частини).

36. Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції.

37. Приписи Конституції України, якими визначено статус Конституційного Суду України та його суддів викладені в редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).

38. Зміни, запроваджені цим Законом з метою деполітизації та забезпечення незалежності судової влади, стосувалися, серед іншого, перегляду конституційних повноважень Верховної Ради України та Президента України у сфері правосуддя відповідно до міжнародних стандартів.

39. Конституційний Суд України з огляду на його правову природу виокремлений у самостійну та відмінну від судів інституцію, що обумовило і відмінність статусу суддів цього Суду.

40. Статтею 148 Конституції України визначено, що до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з`їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

41. Повноваження Президента України щодо формування складу Конституційного Суду України передбачено статтею 106 Конституції України, у пункті 22 частини першої якої вказано, що Президент України призначає на посади третину складу Конституційного Суду України.

42. За змістом пункту 31 статті 106 Конституції України Президент України, крім визначених у цій статті повноважень, здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією України.

43. Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

44. За приписами статті 149 Конституції України (у редакції Закону № 1401-VIII) незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду України гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю Конституційного Суду України у будь-який спосіб забороняється. Суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

45. Законом № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 149-1, якою окремо встановлено підстави для звільнення з посади судді Конституційного Суду України, окремо - щодо припинення його повноважень.

46. Так частиною першою статті 149-1 Конституції України установлено, що повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі: 1) закінчення строку його повноважень; 2) досягнення ним сімдесяти років; 3) припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої держави; 4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним злочину; 6) смерті судді Конституційного Суду України.

47. Частиною другою статті 149-1 Конституції України установлено, що підставами для звільнення судді Конституційного Суду України з посади є: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності; 3) вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов`язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

48. Частиною третьою статті 149-1 Конституції України установлено, що рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України Суд ухвалює щонайменше двома третинами від його конституційного складу.

49. Законом № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 151-2, згідно якої рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

50. У результаті змін до Конституції України прийнято Закон України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).

51. Статтею 1 Закону № 2136-VIII визначено статус Конституційного Суду України, відповідно до якого Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

52. Засади діяльності Суду визначені статтею 2 цього Закону, за змістом якої Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

53. За приписами статті 18 Закону № 2136-VIII статус судді Конституційного Суду України визначають Конституція України та цей Закон. Особа набуває статусу судді Конституційного Суду з дня, що є наступним за днем призначення на посаду. Повноваження судді Конституційного Суду та гарантії його діяльності не можуть бути обмежені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

54. Частиною другою статті 20 Закону № 2136-VIII обумовлено, що припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках, перелік яких наведено у частині першій цієї статті, що відповідає переліку, визначеному у частині першій статті 149-1 Конституції України, є підставою для припинення з ним трудових відносин, про що Голова Суду видає розпорядження.

55. За приписами частини першої статті 21 Закону № 2136-VIII рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду Суд ухвалює щонайменше двома третинами від його конституційного складу у випадках настання підстав, визначених у цій же частині статті 21 Закону № 2136-VIII, що кореспондує виключному переліку підстав, визначених у статті 149-1 Конституції України.

56. Проект Закону № 2136-VIII був предметом оцінки Європейської комісії «За демократію через право» (далі - Венеціанська Комісія) за зверненням Президента України, за результатами якої Комісією схвалено висновок щодо проекту закону «Про Конституційний Суд України» № 870/2016, прийнятий на 109 Пленарній сесії 9-10 грудня 2016 року у м. Венеція (URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/870_2016_2016_12_12.pdf). 

57. У пункті 26 цього висновку Венеціанська Комісія позитивно оцінила нове положення про те, що Президент, парламент і з`їзд суддів, відповідно, не мають права звільняти суддів Конституційного Суду України, оскільки це усуває небезпеку тиску на суддю. Тому положення цього Закону в тій частині, що суддя цього Суду може бути звільнений тільки за рішенням щонайменше двох третин від загальної кількості суддів самого Конституційного Суду України сприйняті як такі, що відповідають міжнародним стандартам.

58. Отже за змістом приписів частини третьої статті 149-1 Конституції України та частини першої статті 21 Закону № 2136-VIII після призначення суддею Конституційного Суду України та складення присяги суддя цього Суду не може бути звільнений суб`єктом призначення, що є гарантією його незалежності від цього органу призначення.

59. Юридичні позиції щодо визначення повноважень Президента України виключно Конституцією України висловлені в рішеннях Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, 15.09.2009 N21-рп/2009, від 10.04.2003 N7-рп/2003, від 07.04.2004 N9-рп/2004, від 16.05.2007 N1-рп/2007.

60. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував й на те, що повноваження Президента України визначаються виключно Основним Законом України і не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом.

61. Суд конституційної юрисдикції наголосив, що Основним Законом України передбачено обов`язковість існування одних органів державної влади і можливість утворення інших, чітко визначено суб`єктів і порядок формування кожного органу державної влади, сферу його діяльності та/або предмет відання. В Основному Законі України закріплено виключний перелік посадових осіб, у призначенні та звільненні яких безпосередньо бере участь Президент України, що свідчить про неможливість розширення на законодавчому рівні цього переліку. Визначення в Конституції України найменування органу державної влади, його кількісного складу, порядку формування, суб`єктів призначення/обрання та звільнення його членів та/або керівника тощо унеможливлює зміну засад діяльності такого органу інакше ніж шляхом внесення змін до Основного Закону України.

62. Реалізація повноважень Президента України стосовно формування складу Конституційного Суду України здійснюється виключно шляхом видання Указів про призначення суддів Конституційного Суду України.

63. Іншого способу реалізації Президентом України конституційних повноважень, пов`язаних з формуванням Конституційного Суду України, в тому числі й шляхом скасування раніше виданих актів з кадрових питань (у даному випадку стосовно призначення судді Конституційного Суду України на цю посаду), Основним Законом України не передбачено.

64. Варто зауважити, що оскаржуваний Указ № 124 не призвів ні до звільнення ні до припинення повноважень позивача, як судді Конституційного Суду України, в порядку та спосіб, визначених статтею 149-1 Конституції України та статтями 20 і 21 Закону № 2136-VIII (рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду, ухвалене щонайменше двома третинами від його конституційного складу Конституційного Суду України, або розпорядження Голови Суду про припинення з позивачем трудових відносин), оскільки не утворив підстав, установлених цими нормами, з настанням яких Конституція України та Закон № 2136-VIII пов`язують необхідність застосування такого порядку та способу.

65. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19).

66. Тотожний підхід був застосований судом касаційної інстанції у справі № 5/573 (провадження № К-31177/09), предмет спору в якій, як і у справі, що розглядається, стосувався оскарження акта індивідуальної дії, яким скасовано Указ Президента України від 25 березня 2004 року № 368/2004 про призначення суддею Конституційного Суду України. У цій справі суд дійшов висновку, що оскільки Указ Президента України про призначення особи суддею Конституційного Суду України виконано, а саме: позивачка прийнявши присягу, вступила на посаду судді Конституційного Суду України і приступила до виконання обов`язків, то цей Указ вичерпав свою дію і не може бути скасованим після його виконання.

67. Колегія суддів не бачить перешкод для поширення цих висновків на спірні правовідносини, які також виникли з приводу оскарження індивідуального акта разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання.

68. Не спростовують такого висновку й посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №9-р/2020, та низку інших рішень Конституційного Суду України. З цього приводу колегія суддів зазначає, що вищезгадані Рішення Конституційного Суду України дійсно ухвалені щодо актів індивідуальної дії, однак ці справи були розглянуті КСУ у межах процедури конституційного провадження й такі акти не були скасовані, а були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. Вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України (в тому числі й актів індивідуального характеру) прямо передбачена Основним Законом України (стаття 150) серед повноважень Конституційного Суду України, який, до того ж, на відміну від справи, що розглядається, не виступав суб`єктом прийняття таких актів і у тих випадках, коли не йшлося про скасування виданих раніше власних індивідуальних актів після їх виконання.

69. У цій справі судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду судді Конституційного Суду України Указом Президента України від 17 вересня 2013 року №513/2013, на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 19 вересня 2013 року склав Присягу судді Конституційного Суду України та з того часу безперервно (більше семи років) виконував повноваження судді Конституційного Суду України.

70. Скасування Указу Президента про призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України створює ситуацію повної правової невизначеності не тільки щодо визначення його статусу протягом цих семи років, а також щодо наслідків такого акту для легітимності рішень Конституційного Суду України, у складі якого він приймав участь як суддя цього Суду.

71. За таких обставин Указ Президента України від 27 березня 2021 року №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України» спричинив перешкоджання у здійсненні позивачем повноважень судді Конституційного Суду України, що є втручанням у право позивача на проходження публічної служби (судді Конституційного Суду України) та гарантії незалежності, закріплені Конституцією України та Законом № 2136-VIII.

72. Сам по собі факт призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_3 не є підставою для звільнення судді Конституційного Суду України чи припинення його повноважень за приписами статті 149-1 Конституції України та статей 20 та 21 Закону № 2136-VIII.

73. Реалізація Президентом України державної політики у сфері безпеки і оборони, відповідно до статей 3 та 13 Закону України «Про національну безпеку України» не дозволяє йому підміняти порядок призначення та звільнення суддів Конституційного Суду України, встановлений Конституцією України та Законом № 2136-VIII.

74. Також Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо підстав прийняття оскаржуваного Указу № 124, які головним чином ґрунтуються на тому, що судді Конституційного Суду України, призначені на посади указами, підписаними ОСОБА_3 , в тому числі і ОСОБА_1 , надалі голосували за рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020, прийняття якого мало наслідком втрату чинності ряду норм антикорупційного законодавства (скасування кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, позбавлення НАЗК ряду повноважень щодо протидії корупції тощо).

75. Суд враховує, що указане вище рішення Конституційного Суду України набуло великого суспільного резонансу та викликало загострення внутрішньої політичної ситуації на національному рівні та отримало жорстку критику Венеціанської Комісії, якою за зверненням Президента України здійснено оцінку конституційної ситуації, спричиненої рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-рп/2020, та ухвалено два висновки:

1) терміновий спільний висновок від 09 грудня 2020 № 1012/2020 CDL-PI(2020)018 Венеціанської Комісії та Генерального директорату з прав людини та верховенства права (DGI) Ради Європи щодо законодавчої ситуації навколо антикорупційних механізмів після рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 (URL:https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/?pdf=CDL-PI(2020)018-e);

2) терміновий висновок № 1012/2020 CDL-AD(2020)039 «Щодо реформування Конституційного Суду», ухвалений 11 грудня 2020 року на 125-му пленарному онлайн-засіданні(URL:https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-PI(2020)019-e) (далі - Висновок № 1012/2020 CDL-AD(2020)039).

76. У контексті спірних правовідносин дотичними до цієї справи є висновки Венеціанської Комісії, викладені у пунктах 33 та 37 Висновку № 1012/2020 CDL-AD(2020)039, де відповідаючи на поставлені Президентом України питання (в частині надання висновку щодо ухвалення рішення суддями Конституційного Суду України за наявності можливого конфлікту інтересів, щодо додержання цим Судом процедури розгляду справи та ухвалення рішення, зокрема стосовно його обґрунтованості та дотримання меж конституційного подання), Комісія підкреслила, що Рішення Конституційного Суду України є остаточні та обов`язкові. Його рішення не бездоганні, однак остаточні, навіть коли їх можна вважати за помилкові.

77. Цей принцип закріплений устатті 151-2 Конституції України, згідно із яким рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

78. Тому, попри обставини, викладені у Висновку (в частині визнаних Комісією порушень), Венеціанська Комісія, наголосила, що принцип верховенства права вимагає того, щоби рішення №13-р/2020 було виконане, пославшись при цьому на спільний лист Голів Венеційської комісії та GRECO, за змістом якого скасування рішення Конституційного Суду та звільнення всіх його суддів були б неконституційні та суперечили б принципу верховенства права (пункт 37 Висновку № 1012/2020 CDL-AD(2020)039).

79. Перевіряючи оскаржуваний Указ на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що Указ № 124 не відповідає пункту 1 частини другої цієї статті, а саме прийнятий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо розподілу судових витрат

80. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).

81. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

82. Частиною сьомою вказаної статті визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

83. Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

84. При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 908, 00 гривень, що підтверджується квитанцією №53139 (дата здійснення операції: 29 березня 2021).

85. Ураховуючи, що цей позов підлягає задоволенню, сплачений судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Президента України.

86. У судовому засіданні представниками позивача була оголошена заява про подання до Суду в порядку статті 143 КАС України клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу із визначенням остаточного розрахунку таких витрат.

87. Ураховуючи зазначене, питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у цьому рішенні не вирішується.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Конституційний Суд України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 124/2021 від 27 березня 2021 року «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року №513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) судовий збір у розмірі 908,00 гривень, сплачений згідно з квитанцією №53139 (дата здійснення операції: 29.03.2021).

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2022 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько,

М.В. Білак,

А.В. Жук,

А.Г. Загороднюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 107090521

[ANTIRAID]

Це наша справа. Колегія касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду дуже ретельно з посиланням на рішення Конституційного суду України та висновки Венеційської комісії вказала на протиправність Указу Президента України, який грунтувався на листі СБУ та незгоді з рішенням Конституційного суду України в прийнятті якого брав участь суддя.

Суд встановив, що за відсутності й штучному відстороненню судді в.о. голови КСУ та представника України у Венеційській комісії пана Головатого, рішення які за цей час прийняв Конституційний суд України не можна вважати легітимними.

Таким чином на сьогодні є всі підстави для підозр у вчинені низки злочинів особам, які активно сприяли відстороненню та здійснювали приховання злочину, на мій погляд, а саме:

в.о. Голови КСУ Сергію Головатому;

екс-представнику Президента у КСУ доценту Федору Веніславському;

заступнику керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв’язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань Артему Яблонському;

детективам НАБУ Дуда Н.О., Павлущик В.В. Корнелюк М.В. Сав`юк М.І, Шмітько В.В, Прокопенко Б.О., Вороніжський Я.В., Плюшкін А.Ю., Олійник Ф.В. Хижняк М.М. Жукова В.І., Гудз В.М.

прокурорам САП Броневицький С.С., Козачина С.С., Макар О.І., Подгорець С.В., Дроботова Є.В., Касьян А.О.

Слідчому судді ВАКС Дубас В.М.

Суддям АП ВАКС Михайленко Д.Г., Боднар С.Б., Панаїд І.В.