Рішення ВС-КАС про визнання протиправним та скасувати рішення ВККСУ щодо первинного кваліфікаційного оцінювання судді КАГС

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ
Іменем України

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №9901/363/19
адміністративне провадження № П/9901/363/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Чиркіна С.М.,
суддів : Єзерова А.А., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Рибачука А.І.

за участю секретаря судового засідання Грабовської Т.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представників позивача: Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення № 383/ко-19 від 05 червня 2019 року, визнання протиправними дій в частині зміни рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 383/ко-19 від 05 червня 2019 року та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. 05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, або комісія), в якому просив:

2. визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року, яким визнано суддю Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді;

3. визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині зміни рішенням ВККС України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року оцінок судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова Сергія Августовича під час проведення первинного кваліфікаційного оцінювання за показниками критерію професійна компетентність та зміни оцінок за критеріями професійна компетентність, особиста компетентність і здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації;

4. зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити первинне кваліфікаційне оцінювання судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова Сергія Августовича на підставі тих оцінок, які були отримані ОСОБА_1 до прийняття рішення ВККС України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року;

5. стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судовий збір, що був сплачений при подачі позовної заяви.

6. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.08.2019 о 17 год. 00 хв. в приміщенні суду.

7. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. На думку позивача оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В першу чергу позивач вважає протиправною змінену відповідачем оцінку критерію «професійна компетентність», яка була отримана за результатами іспиту. Наголосив на відсутності правових та фактичних обставин, які б дозволяли відповідачу змінювати оцінки отримані виключно за результатами складення іспиту. Позивач наголошує, що навіть після змінених оцінок показників критерію, він не міг бути оцінений як некваліфікований, бо лише один з трьох показників був негативно оцінений.

9. Стверджував, що показники критерію «професійна компетентність» можуть бути оцінені виключно за результатами іспиту, в тому числі і кількісні показники цих критеріїв, оскільки єдиним методом визначення цих показників є іспит. В цьому контексті наголосив, що відповідач безпідставно, за результатами співбесіди, змінив оцінку за показниками критерію «професійна компетентність», визначену під час іспиту, шляхом абстрактного визначення загальної оцінки за результатами співбесіди.

10. Позивач вважає протиправною зміну оцінки критерію «особиста компетентність» у зв`язку із відсутністю оцінки за показниками такого критерію взагалі. Наголошує, що посилання на дослідження скасованих судових рішень не є підставою для оцінювання всього критерію, оскільки інформація про скасовані судові рішення є лише однією з чотирьох складових одного з двох показників критерію особиста компетентність.

11. На думку позивача посилання відповідача на пункт 2.6.2. Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 (далі - Порядок), як на підставу зміни оцінки з урахуванням пояснень судді та доданих документів є хибними, оскільки за цим пунктом можлива зміна лише кількісних, а не змістовних чи якісних показників будь-якого критерію оцінювання.

12. Із посиланням на пункт 2.11 Порядку позивач стверджував, що зміст, кількісні та якісні показники анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання визначає Програма іспиту під час кваліфікаційного оцінювання судді. Вважав, що показники критерію «професійна компетентність» можуть бути оцінені виключно за результатами іспиту, в тому числі і кількісні показники цих критеріїв можуть визначатись лише за результатами іспиту.

13. Стверджував, що відповідачем було протиправно змінено оцінку критерію «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації,» оскільки відсутні оцінки показників цього критерію, а мотиви стосуються одного зі складових показників зовсім іншого критерію, тому не можуть бути підставою для зміни оцінки.

14. Також позивач наполягав на невідповідності оскарженого рішення вимогам вмотивованості, бо в ньому відсутні оцінки показників критеріїв, а саме за результатами оцінок показників має визначатись оцінка критерію. Стверджував, що відповідачем один показник використано для оцінки різник критеріїв, проте це не передбачено жодною нормою. Вважав, що мотиви є абстрактними, зміна оцінок відбулась не лише за кількісними, а й за якісними показниками, що не передбачено та без жодних пояснень використано методи оцінювання інші, ніж ті, що визначені нормативним актом.

15. Позивач вважає, що здійснення первинного кваліфікаційного оцінювання щодо судді обраного на посаду безстроково, суперечить вимогам Конституції України та нормам міжнародного права, що мають пріоритет над будь-якими іншими законами чи підзаконними актами України, оскільки грубо порушують гарантії судді щодо перебування на посаді. Надавши необмежені дискреційні повноваження ВККС України щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критеріями без необхідності їх обґрунтування, законодавець порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання відповідача в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.

16. Відповідач позов не визнав надав відзив у якому зазначив, що оцінювання позивача відбувалось, у тому числі, відповідно до Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.

17. Із посиланням на пункт 2.6.2 Порядку зазначив, що остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

18. Відповідач покликався на підпункт 3.17.2 пункту 3.17 Порядку, згідно із яким, однією із стадій співбесіди є послідовне обговорення з суддею (кандидатом) показників (відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді. В цьому контексті вважає, що відповіді судді під час співбесіди, можуть слугувати підставою для зміни попередньо визначених оцінок Колегії за наслідками складеного суддею іспиту та остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів.

19. Відповідач наголосив, що під час співбесіди, при з`ясуванні питання щодо професійної компетентності та ефективності здійснення ним правосуддя, позивач не зміг надати переконливі відповіді на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею правосуддя, відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень, залишив без відповіді уточнювальні питання членів Комісії.

20. Відповідач стверджує, що за таких обставин за результатами проведеної співбесіди, Комісія обґрунтовано дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 некваліфікований та не здатний здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

21. Враховуючи зазначене, Комісія дійшла висновку про те, що за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання, професійний рівень судді Гончарова С.А. не підтверджує можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді.

22. Також відповідач зазначив, що Рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у відповідному суді з обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для перепідготовки, не є остаточним в розумінні загальної процедури кваліфікаційного оцінювання, оскільки воно не тягне юридичних наслідків, пов`язаних зі зміною статусу судді, є організаційним засобом створення судді умов підвищення його професійного рівня та здатності здійснювати правосуддя.

23. На думку відповідача, повноваження Комісії щодо первинного кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу - Комісії як постійно діючого органу у системі судоустрою України.

24. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи зазначені в позовній заяві. Наполягали, що у відповідача не було ані фактичних, ані передбачених законом підстав для прийняття оскарженого рішення.

25. Додатково зазначили, що відповідач невірно визначив кількість розглянутих справ протягом 2012-2018 років та скасованих справ за цей період, оскільки до загальної кількості скасованих справ в суді апеляційної інстанції додав рішення скасовані в суді першої інстанції, без урахування кількості справ розглянутих за цей період в суді першої інстанції.

26. Також позивач стверджував, що надав переконливі відповіді щодо підстав скасування рішень. Зазначив, що скасування були пов`язані в першу чергу зі зміною практики Вищого господарського суду з процесуальних питань, а також зі змінами запровадженими внаслідок прийняття нового процесуального кодексу.

27. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, послався на сталу судову практику зі спірних правовідносин, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням учасників, пов`язаними із наданням та витребовуванням доказів, а також у зв`язку із реорганізацію ВККС.

29. Відповідно до пункту 2 частини три статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи у разі його повторної неявки, незалежно від причин неявки. Відповідач неодноразово не з`являвся в судове засіданні, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

30. Згідно із пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ, що набрав чинності 07 листопада 2019 року, повноваження членів Комісії, зокрема її Голови, припинено. Як зазначено вище, суд неодноразово, з урахуванням позиції позивача, відкладав розгляд справи, проте надмірно тривалий час з листопада 2019 року новий склад Комісії, до формування якого спочатку просив відкласти позивач, не сформований. Отже, неявка уповноваженого представника від ВККСУ спричинена відсутністю сформованого складу Комісії понад три роки. Проте така неявка, в контексті вимог статті 205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

31. Враховуючи наявність усних пояснень уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні, реалізацію останнім права на подання відзиву на позов разом із доказами, приймаючи до уваги думку позивача, який наполягав на розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що задля забезпечення права особи на своєчасний і справедливий розгляд справи він можливий за відсутності відповідача на підставі наявних у суду матеріалів справи.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

32. Верховний Суд (далі - Суд) заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і встановив таке.

33. Указом Президента України № 712 /202 від 13.08.2002 ОСОБА_1 призначений суддею господарського суду Донецької області на п`ять років.

34. Постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 року № 237-VІ ОСОБА_1 обрано безстроково суддею місцевого господарського суду Донецької області.

35. Указом Президента України № 11113/2011 від 09.12.2011 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді господарського суду міста Києва.

36. Постановою Верховної Ради України від 02.10.2012 року № 5324-VІ ОСОБА_1 обрано суддею місцевого Київського апеляційного господарського суду.

37. 20.09.2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення №101/пс-19, яким рекомендувала суддю Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 для переведення на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

38. 15.10.2019 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 2726/0/15-19 про переведення судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова С.А. на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

39. Отже позивач, на час розгляду справи, є суддею Північного апеляційного господарського суду.

40. 22 березня 2016 року відповідачем прийняте рішення № 17/зп-16 про проведення протягом квітня-червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів, затверджено графік його проведення та перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів.

41. У відповідності із цим графіком позивачем був складений іспит.

42. Згідно із екзаменаційною відомістю анонімного письмового тестування та практичного завдання від 13 квітня 2016 року загальна оцінка позивача за показником «знання права» є «кваліфікований», показником «здатність проводити судове засідання» - «потребує підвищення кваліфікації», показником «здатність ухвалювати рішення» - «здатний», показником «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» - «загалом здатний».

43. 05 червня 2019 року відповідачем було проведено співбесіду з позивачем, за наслідками якої складений висновок (т.1 а.с. 103-108)

44. У висновку зазначено, що позивач не зміг надати переконливих відповідей на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею правосуддя; відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень, залишив без відповіді уточнювальні питання членів ВККС України. Тому показник позивача «здатність ухвалювати рішення» був змінений на «нездатний», а за критерієм «професійна компетентність» позивач визнаний некваліфікованим (т.1 а.с. 103).

45. Також у висновку за критерієм «особиста компетентність» позивача визнано некваліфікованим (т.1 а.с 105). На думку колегії позивач не зміг переконливо спростувати наявність великої кількості судових рішень, скасованих вищою інстанцією, та водночас продемонстрував незнання практики Вищого господарського суду України.

46. Також, за критерієм «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації», відповідач дійшов висновку про зміну показника «загалом здатний» на «нездатний». Підставами для цього визначені результати дослідження суддівського досьє та надані під час співбесіди пояснення позивача, за якими встановлено його низький рівень здатності аргументувати позицію з правової точки зору.

47. За усіма іншими критеріями - «соціальна компетентність», «здатність підвищувати фаховий рівень», «відповідність судді етичним критеріям», «відповідність судді антикорупційним критеріям» позивач визнаний позитивно оціненим і є кваліфікованим.

48. В цілому, з урахуванням зміни за результатами співбесіди оцінки трьох критеріїв, позивача визнано некваліфікованим та таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді.

49. На підставі вказаного вище висновку, відповідач 5 червня 2019 року прийняв рішення № 383/ко-19, яким позивача визнано таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді. Також вирішено відсторонити позивача від здійснення правосуддя до проходження повторного кваліфікаційного оцінювання; направити позивача до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки (далі - рішення № 383).

50. Позивач оскаржує рішення № 383/ко-19 в повному обсязі у зв`язку з порушенням його права на одержання суддівської винагороди з урахуванням доплат під час відсторонення та виплат суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

51. Судом вживались визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі витребовувались докази.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ

52. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду, як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

53. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.

54. Спірні правовідносини в першу чергу регулювались Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Закон від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII від 2 червня 2016 року).

55. Згідно із положенням пункту 6 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Вища кваліфікаційна комісія суддів України забезпечує проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

56. Відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону 12 лютого 2015 року №192-VIІІ) кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України і полягає у визначенні професійного рівня судді.

57. Завданнями кваліфікаційного оцінювання є:

58. перевірка здатності судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня;

59. підтвердження професійного рівня судді для обрання на посаду судді безстроково.

60. Кваліфікаційне оцінювання здійснюється прозоро на основі об`єктивних критеріїв з урахуванням заслуг, кваліфікації та сумлінності судді, його вмінь та ефективності роботи, якісних і кількісних показників роботи судді.

61. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

62. професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення),

63. особиста компетентність (здатність виконувати обсяг роботи, самоорганізованість),

64. соціальна компетентність (урівноваженість, стресова стійкість, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.

65. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання судді визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.

66. Статтею 84 цього закону передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України складає вмотивований висновок, на підставі якого приймається одне з рішень, передбачених цим Законом.

67. Водночас стаття 85 Закону №192-VIІІ встановлює наступні етапи кваліфікаційного оцінювання:

68. складення суддею іспиту;

69. дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.

70. Іспит проводиться шляхом складення суддею анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації.

71. Порядок складення іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.

72. Тестові запитання та практичні завдання іспиту для суддів складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

73. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє.

74. На виконання вимог статті 83 Закону № 192-VIІІ рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 за погодженням з Радою суддів України затверджено Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (далі - Порядок).

75. Також рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 жовтня 2015 року № 70/зп-15 за погодженням з Радою суддів України затверджено Положення про порядок складання іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді (далі - Положення).

76. Згідно із Порядком кваліфікаційне оцінювання суддів проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до вимог статей 83-86 Закону, а первинне і повторне кваліфікаційне оцінювання суддів відповідно до пунктів 6 і 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

77. За приписами пункту 2 Порядку система оцінювання складається з критеріїв та показників, які оцінюються з використанням визначених Порядком методів. Порядком передбачено сім критеріїв: 2.1.1. Професійна компетентність, 2.1.2. Особиста компетентність, 2.1.3. Соціальна компетентність, 2.1.4. Здатність підвищувати свій фаховий рівень, 2.1.5. Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, 2.1.6. Відповідність судді етичним критеріям, 2.1.7. Відповідність судді антикорупційним критеріям, та три методи: іспит, дослідження суддівського досьє, співбесіда.

78. 22 березня 2016 року комісією прийнято рішення № 17/зп-16 «Про проведення протягом квітня-червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів», затверджено графік його проведення та перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів.

79. Згідно із статтею 86 Закону № 2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі вмотивованого висновку приймає рішення про:

80. А) підтвердження або не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

81. Б) надання або відмову в наданні рекомендації судді для обрання його на посаду судді безстроково.

82. Тотожні вимоги щодо вмотивованості рішення Комісії закріплені в пункті 4.1. Порядку.

83. Водночас згідно із частиною 2 статті 86 Закону № 2453-VI та пунктом 4.15. Порядку, суддя, який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

84. Отже, Закон № 2453-VI та Порядок зазначають, що рішення Комісії має бути вмотивованим та передбачають право судді оскаржити рішення комісії, яке має бути оціненим у тому числі (…) за критеріями КАС України.

85. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

86. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за приписами частини 2 статті 2 КАС України адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.

87. Колегія суддів звертає увагу, що методологія кваліфікаційного оцінювання судді передбачає критерії кваліфікаційного оцінювання (п. 2.1.), показники відповідності критеріям (п. 2.2.), методи отримання результатів (п. 2.3.), методи визначення показників (п. 2.4), оцінку показників професійного рівня судді (п. 2.5), оцінку критерію при проведенні кваліфікаційного оцінювання (п. 2.6).

88. Так, пункт 2.6. Порядку визначає певні межі оцінки критерію при проведенні кваліфікаційного оцінювання:

89. Згідно із пунктом 2.6.1. Порядку, негативна оцінка критерію визначається негативним оцінюванням більшості його показників.

90. Пункт 2.6.2. Порядку передбачає, що остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

91. Між сторонами існують розбіжності щодо застосування пункту 2.6.2 Порядку в частині можливості зміни комісією раніше визначеної оцінки щодо професійної та особистої компетентності за результатами співбесіди, а також щодо наявності підстав змінювати раніше визначені оцінки.

92. Позивач вважає, що саме невірне трактування відповідачем зазначеної норми призвели до протиправної зміни оцінки «здатність ухвалювати рішення» «нездатний», та визнання позивача за критерієм «професійна компетентність» некваліфікованим, за критерієм «особиста компетентність» визнання некваліфікованим.

93. Відповідач наголошує, що пункт 2.6.2 Порядку передбачає визначення остаточної оцінки з урахуванням можливості зміни попередніх оцінок. Своєю чергою відповіді судді можуть слугувати підставою для зміни попередньо визначених оцінок Комісії за наслідками складеного суддею іспиту

94. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/307/16, при розгляді подібних правовідносин погодився із позицією ВККС щодо наявності у останньої права змінювати попередньо визначені оцінки, оскільки правові засади кваліфікаційного оцінювання судді чітко і послідовно встановлюють оцінку критеріїв, за якою остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 2.6.2 Порядку), та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

95. Водночас такий правовий висновок Верховного Суду, окрім права, передбачає й обов`язок відповідача чітко і послідовно встановлювати оцінку критеріїв, за якими остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію. Відповідно зміна оцінок має відбуватись із дотриманням процедури на підставі встановлених фактів з урахуванням пояснень судді.

96. Згідно із статтею 86 Закону № 2453-VI та пункту 4.1 Порядку, рішення комісії має бути вмотивованим. Враховуючи, що негативна зміна оцінок відбулась саме під час співбесіди та зміст останньої мав вирішальне значення, вона має бути ретельно перевірена та оцінена судом.

97. Колегія суддів вважає, що розмежування в Порядку різних методів визначення різних показників свідчить про встановлення Комісією способу здійснення власних повноважень, яких вона має дотримуватись.

98. Так, згідно із пунктом 3.10. Порядку Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

99. 3.10.1. Складення суддею (кандидатом) іспиту.

100. 3.10.2. Дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.

101. Як зазначено вище відповідачем, показник позивача «здатність ухвалювати рішення» був змінений на «нездатний». В якості мотивів (підстав) зміни цього показника у Висновку та Рішенні № 383 зазначено таке:

102. «під час проведення співбесіди, обговорюючи питання щодо професійної компетентності судді та ефективності здійснення ним правосуддя. ОСОБА_1 не зміг надати переконливих відповідей на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею, правосуддя;

103. відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень; залишив без відповіді уточнювальні питання членів Комісії».

104. Щодо обрахунку показників критерію «професійна компетентність», визначеного пунктом 2.2.1. Порядку у Висновку та Рішенні № 383 відповідача, колегія суддів враховує таке.

105. Пунктом 2.1.1. передбачено, що професійна компетентність є одним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді, складовими якого є:

106. 2.2.1.1. Знання права (рівень правових знань, знання та застосування міжнародно-правових актів, конвенцій тощо).

107. 2.2.1.2. Здатність проводити судове засідання (рівень практичних навичок, аналітичні здібності тощо).

108. 2.2.1.3. Здатність ухвалювати рішення (рівень умінь у застосуванні закону, здатність аргументувати і обґрунтувати позицію з правової точки зору, письмові вміння, базування рішень на законодавстві та фактах, аналітичні здібності тощо).

109. Отже, Порядок визначає не лише показники, але й складові кожного із показників, на підставі яких визначається критерій «професійна компетентність».

110. Як зазначено у відомості та висновку відповідача, за показник «знання права» за результатами складеного анонімного письмового тестування позивач отримав оцінку «кваліфікований».

111. За показник «здатність проводити судове засідання» за результатами складеного практичного завдання суддя ОСОБА_1 отримав оцінку «потребує підвищення кваліфікації».

112. За показник «здатність ухвалювати рішення» за результатами складеного практичного завдання була отримана оцінка «загалом здатний» ухвалювати рішення.

113. Відповідно, перша оцінка є позитивною, друга та третя оцінка - середня, але їх не можна вважати негативними.

114. Отже, зміна під час співбесіди одного з трьох позитивних показників на негативний, не може вважатись більшістю негативних показників всього критерію, оскільки пункт 2.6.1. Порядку чітко встановлює, що негативна оцінка критерію визначається негативним оцінюванням більшості його показників. Два позитивних показника з трьох передбачених є більшістю, відповідно більшість показників є позитивними.

115. З урахуванням підстав наведених відповідачем у висновку щодо зміни показника «здатність ухвалювати рішення», суд вважає також зазначити таке.

116. Порядок не встановлює переліку питань, які члени комісії мають право ставити під час співбесіди, однак вони повинні бути пов`язані з оцінюванням судді. Такий висновок щодо питань під час співбесіди сформований у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/307/16 є слушним і має бути застосований при розгляді цієї справи.

117. Згідно із пунктом 3.17.2 Порядку, під час співбесіди суддя має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту та інформації і документів, що знаходяться у його суддівському досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами суддівського досьє. Таке право є безумовним.

118. Судом за допомогою технічних пристроїв, в якості відеодоказу було відтворено співбесіду, проведену в межах кваліфікаційного оцінювання 05.06.2019.

119. Питання представників ВККС під час співбесіди зводились до з`ясування причин збільшення кількості скасованих рішень та їх підстав у період який безпосередньо передував оцінюванню.

120. Отже, в якості підстав зміни показника - «здатність ухвалювати рішення» відповідач врахував питання, які стосувались загальної кількості скасованих рішень із акцентуванням уваги на 2017 році. Водночас, оскільки питання стосувались певної категорії та певного процесуального питання, ОСОБА_1 надав на них узагальнені відповіді.

121. Також суд звертає увагу, що стаття 93 Господарського процесуального кодексу (ГПК) в редакції до 15.12.2017 року передбачала обов`язкову наявність заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі його пропуску. Проте стаття 265 ГПК в редакції до 15.12.2017 року, яка регламентує тотожні правовідносини передбачала право та можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Отже, внаслідок зміни процесуального законодавства змінились умови вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та саме з цим пов`язана частина скасованих рішень позивача.

122. Водночас питання визначення підсудності справ, пов`язаних із спорами за участі державного реєстратора, існують тривалий час та були неодноразово предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

123. Отже, скасування рішення внаслідок зміни процесуального закону та зміни судової практики щодо підсудності не можна вважати свавільними порушеннями норм матеріального та процесуального права та позивач надав на них відповідь.

124. Застосоване в Рішенні № 383 та Висновку в якості мотиву словосполучення «значним погіршенням якості відправлення ним як суддею» свідчить про порівняння показників за різні періоди. Проте, Рішення № 383 та Висновок не містять порівняльної інформації. Більш того, порівняння інформації не проводилось і під час співбесіди було лише наголошено на погіршенні показників, але без наведення інформації відносно яких показників відбулось погіршення.

125. Колегія суддів також враховує, що згідно із пунктом 2.2.2.1.2. Порядку інформація про «кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування» оцінюється при визначенні показника «Особиста компетентність» та не входить до переліку вихідної інформації, на підставі якої визначається показник «здатність ухвалювати рішення».

126. За такого правового регулювання та встановлених обставин, відповідач при визначенні показника «здатність ухвалювати рішення» та критерію «професійна компетентність» не дотримався розробленої та затвердженої ним методології кваліфікаційного оцінювання, внаслідок чого безпідставно показник «Здатність ухвалювати рішення» оцінив як «нездатний», а також за відсутності визначених Порядком підстав, за критерієм «Професійна компетентність» визнав суддю ОСОБА_1 некваліфікованим.

127. Своєю чергою, не дотримання відповідачем методології кваліфікаційного оцінювання, визначеної Порядком та безпідставної зміни показника, обумовлює висновок про протиправність негативної оцінки відповідачем такого критерію у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання позивача, як «професійна компетентність» .

128. Також у колегії суддів відсутні підстави вважати показники «знання права», «здатність проводити судове засідання» чи «здатність ухвалювати рішення» кількісними показниками. У відповідності до пунктів 2.2.1.1-2.2.1.3 Порядку у цих показниках підлягає визначенню рівень правових знань, знання та застосування міжнародно-правових актів, конвенцій, рівень практичних навичок, аналітичні здібності, рівень умінь у застосуванні закону, здатність аргументувати і обґрунтувати позицію з правової точки зору, письмові вміння, базування рішень на законодавстві та фактах, аналітичні здібності тощо.

129. Щодо тверджень відповідача про відсутність у суду повноважень оцінювати дії, рішення та мотиви їх прийняття, оскільки вони є дискреційними, колегія суддів зазначає таке.

130. У постанові від 16 червня 2022 року, справа № 9901/57/19, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Таким чином, жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів».

131. Отже, дискреційні повноваження комісії передбачають їх реалізацію на підставі визначених законом критеріїв, перелік яких наведений вище.

132. Велика Палата у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі №800/328/17, від 12 та 26 червня 2018 року у справах № 800/248/17 та № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/354/17).

133. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року справі № 9901/623/18 акцентувала увагу на тому, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС у цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

134. Отже, за висновком Великої Палати реалізація дискреційних повноважень може відбуватись на власний розсуд проте в межах закону.

135. Також при розмежуванні дискреційних повноважень та меж судового контролю при розгляді справи Суд вважає за необхідне звернутись до статті 242 КАС України, згідно із якою рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

136. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

137. Своєю чергою, дотримання вимог статті 242 КАС України відбувається з урахуванням вимог статті 244 КАС України, згідно із якою під час ухвалення рішення суд у тому числі (…) вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

138. Відповідно, оцінка судом обґрунтованості оскаржуваного рішення, а також дотримання методології проведення кваліфікаційного оцінювання не є втручанням у її дискреційні повноваження, проте є формою судового контролю за дотриманням вимог законодавства суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскарженого рішення.

139. Наведений підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 9901/932/18.

140. У цій постанові, при розгляді справи за позовом до Вищої ради правосуддя, яка згідно із судовою практикою також наділена певними дискреційними повноваженнями, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оцінка судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.

141. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

142. За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

143. За сталою практикою Європейського суду з прав людини щодо судового контролю за дискреційними адміністративними актами, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів. У будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п.111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства»; п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру»; п. 47-56 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії»).

144. З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим, проте він існує.

145. В цьому контексті Суд наголошує, що такі показники критерію «особиста компетентність», як «здатність виконувати обсяг роботи», «самоорганізованість» оцінюються у тому числі, за кількісними характеристиками.

146. Так, згідно із пунктом 2.2.2. Порядку, показниками критерію «Особистої компетентності» є «здатність виконувати обсяг роботи» (п.2.2.2.1.), «кількість розглянутих справ (2.2.2.1.1.), «кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування» (2.2.2.1.2.), «наявність та кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов`язань, у тому числі переглянутих після встановлення такого порушення Верховним Судом України (2.2.2.1.3.), «кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни» (2.2.2.1.4.)

147. Їх можливо віднести до кількісних показників через придатність до числового відображення та характерне для кількісних показників словесне формулювання - висока, посередня, низька, нижча за середньостатистичну по суду, середньостатистична по суду, вища за середньостатистичну по суду, тощо.

148. Згідно із пунктами 2.4.2.1.-2.4.2.4 Порядку кількісні показники, за якими оцінюється критерій «Особиста компетентність» визначається методом дослідження суддівського досьє та співбесіди.

149. Відповідно до пункту 3.16.1 Порядку дослідження суддівського досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні, доповненні членом Кваліфікаційної палати його даних з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. За результатами дослідження суддівського досьє, член Кваліфікаційної палати складає не пізніше ніж за п`ять днів до засідання доповідь, яка підлягає оголошенню під час співбесіди. Доповідь члена Кваліфікаційної палати за результатами вивчення суддівського досьє згідно з положеннями пунктів 3.16.7, 3.16.7.5.1.-3.16.7.5.4. Порядку складається з урахуванням заслуг, кваліфікації та сумлінності особи, щодо якої проводиться кваліфікаційне оцінювання, його вмінь та ефективності роботи, кількісних та якісних показників роботи судді.

150. Отже, згідно із пунктами 2.2.2., 2.4.2.1.-2.4.2.4, 3.16.7, 3.16.7.5.1.-3.16.7.5.4 Порядку, доповідь члена ВККС для визначення цього критерію має містити інформацію про кількість розглянутих справ, кількість скасованих судових рішень, судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації та судді; кількість скарг на дії судді (кандидата під час перебування на посаді судді), щодо яких проводилась перевірка.

151. Своєю чергою, остаточна оцінка саме таких кількісних показників відповідно до п. 2.6.2 Порядку відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

152. Водночас співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє та розпочинається з оголошення доповіді (п. 3.17.1.1 Положення). За приписами пунктів 3.25, 4.1, 5.7 Порядку, за результатами кваліфікаційного оцінювання складається вмотивований висновок про підтвердження чи непідтвердження кваліфікації судді, на підставі якого приймається вмотивоване рішення щодо можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді. Отже, результат кваліфікаційного оцінювання залежить у тому числі від кількісних показників, що містяться у суддівському досьє.

153. Не зважаючи на дискреційний характер повноважень відповідача з визначення відповідності критерію «особиста компетентність» за результатами дослідження суддівського досьє та співбесіди, для реалізації цих повноважень відповідач, згідно із пунктом 3.16.4. Порядку, має використовувати об`єктивні відомості щодо діяльності судді та суддів відповідного суду.

154. Загальні вимоги закону до рішень суб`єктів владних повноважень, які встановлені пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України, також вимагають від відповідача діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

155. Як вбачається з висновку відповідача від 05 червня 2019 року, при дослідженні суддівського досьє ВККС України виходило з того, що протягом 2012-2018 років Вищим господарським судом України скасовано загалом 150 судових рішень, що становить близько 10 % від 1612 справ, що розглянуті за участі або під головуванням позивача. Така кількість розглянутих справ та скасованих рішень визначена виходячи із зазначеної у висновку інформації: у 2012 році - із розглянутих 50 проваджень скасовано 13 судових рішень, у 2013 році - із 218 проваджень скасовано 16 судових рішень, у 2014 році - із 261 провадження скасовано 24 судових рішень, у 2015 році - із 381 провадження скасовано 24 судових рішень, у 2016 році - із 218 проваджень скасовано 20 судових рішень, у 2017 році - із 275 проваджень скасовано 36 судових рішень, у 2018 році - із 209 проваджень скасовано 17 судових рішень.

156. З огляду саме на такі результати дослідження суддівського досьє та співбесіди, показник позивача «кількість скасованих судових рішень» оцінено як високий по суду.

157. Позивач вважає недостовірними дані, які використовувалися відповідачем під час дослідження його досьє та співбесіди. На підтвердження цього позивачем надані копії довідок Київського апеляційного господарського суду про скасовані судові рішення за період 2012-2018 роки. Згідно з ними відсоток скасованих рішень по суду становить: за 2012 рік - 10,04%, 2013 рік - 7,53%, 2014 рік - 9,89%, 2015 рік - 10,25%, 2016 рік - 10,71%, 2017 рік - 9,86%, 2018 рік - 11,43%, загалом за весь період - 9,87%.

158. Водночас, за інформацією наявною у суддівському досьє, позивачем за період 2012-2018 років позивачем розглянуто 1586 справ та 433 матеріали, що сукупно становить 2019 судових рішень. За інформацією відповідача з них скасовано 150 судових рішень, що становить 7,42%.

159. Отже, згідно із розрахунком статистичної інформації, яку відповідач зазначив у висновку (1612 розглянутих справ), відсоток скасованих рішень складає 9,30 %, у той час як у середньому по суду - 9,87 %. Відповідно незалежно від джерела інформації про кількість розглянутих справ (2019 чи 1612), відсоток скасованих рішень не є вищим, ніж середній по суду, що спростовує протилежні висновки відповідача.

160. Водночас, як зазначено у висновку відповідачем, протягом 2012-2018 років Вищим господарським судом України змінено 8 судових рішень, постановлених за участі позивача, що оцінено як вищий за середньостатистичний по суду.

161. Виходячи з прийняття позивачем за період з 2012-2018 років 1612 судових рішень у справах та окремих матеріалах, змінені рішення становлять 0,49%. Водночас, за даними статистичних довідок Київського апеляційного господарського суду за період 2012-2018 роки, копії яких надані позивачем, показники змінених рішень по суду становлять: за 2012 рік - в суді відсутні відомості через відсутність їх обліку, 2013 рік - 0,7%, 2014 рік - 0,5%, 2015 рік - 0,5%, 2016 рік - 0,5%, 2017 рік - в суді відсутні відомості через відсутність їх обліку, 2018 рік - в суді відсутні відомості через відсутність їх обліку.

162. Отже, зроблені відповідачем розрахунки розглянутих справ протягом 2012-2018 років у кількості 1607 та скасованих рішень, є хибними. Так у розділі 8 суддівського досьє зазначено, що протягом 2012-2018 років позивачем розглянуто 2019 справ, зокрема, 1607 на посаді судді Київського апеляційного господарського суду, 412 справ - на посаді судді Господарського суду міста Києва. Проте відповідачем враховані лише справи, розглянуті за цей період на посаді судді апеляційного суду пропорційно до загальної кількості скасованих рішень.

163. Зазначена помилка призвела до невірного визначення наступного критерію - «Кількість скасованих судових рішень», відсотка скасованих судових рішень від загально розглянутих справ та матеріалів та, як наслідок, безпідставної оцінки рівня скасованих судових рішень як «високий по суду».

164. Так, Комісія зазначила про 150 скасованих рішень протягом 2012-2018 року та співставила їх з 1607 розглянутих протягом цього періоду справ та матеріалів.

165. Згідно із інформацією, зазначеною у розділі 8 суддівського досьє кількість скасованих рішень прийнятих за головуванням позивача на посаді судді Київського апеляційного господарського суду, становить 137 рішень. Інші 13 скасувань стосуються діяльності на посаді судді Господарського суду міста Києва. Проте відповідачем наведена інформація не врахована та вплинула на визначення більшого відсотка скасованих від загальної кількості розглянутих рішень та вплинуло на показник «Кількість скасованих рішень».

166. Також, у висновку комісії, при оцінці показника «Кількість змінених судових рішень» зазначено про 8 змінених Вищим господарським судом України судових рішень, постановлених за участі позивача, та оцінені як вищий за середньостатистичний по суду.

167. Відповідачем не враховано, що 7 з цих судових рішень прийняті позивачем на посаді судді Господарського суду міста Києва, і повинні співставлятись саме з інформацією середньостатистичного показника по Господарському суду міста Києва за відповідний період.

168. Надана позивачем Статистична довідка про змінені судові рішення за 2012-2018 роки по Київському апеляційному господарському суду, свідчить про те, що статистичні дані цього показника за 2012, 2017, 2018 роки по суду відсутні. Наведене унеможливлює оцінку показника «Кількість змінених судових рішень» за 2012-2018 роки.

169. Колегія суддів наголошує, що у суддівському досьє відсутня інформація щодо середньо статистичних показників «Кількість змінених судових рішень» як по Господарському суду міста Києва, так і по Київському апеляційному господарському суду.

170. Відповідно, висновок комісії не містить інформації про середньостатистичне навантаження на суддю та інформацію про змінені рішення.

171. При оцінці показника «Судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді», Комісія дійшла висновку про низький рівень такого показника та, як наслідок, поряд з необґрунтованими оцінками інших показників, негативну оцінку критерію «Особиста компетентність».

172. Проте, на підтвердження такого висновку комісія не навела вихідних показників та розрахунку, оскільки ця інформація відсутня в досьє. Також комісія робила висновок без урахування інформації щодо спеціалізації, яка має беззаперечне значення щодо кількісних та якісних показників.

173. Так, в матеріалах досьє наявний спеціальний розділ щодо спеціалізації і зазначення в ньому встановленої спеціалізації. Рішенням зборів суддів від 03.06.2014 року та наказом Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року позивачу встановлена відповідна спеціалізація. Проте, у висновках інформація про спеціалізацію відсутня та відсутня інформація про її врахування комісією.

174. Також колегія суддів встановила, що в матеріалах суддівського досьє відсутні як наведені Рішення зборів та Наказ щодо спеціалізації, так і статистична інформація щодо рівня навантаженості суддів Київського апеляційного господарського суду відповідної спеціалізації. Як свідчить відповідне Рішення зборів суддів, судді Київського апеляційного господарського суду мають за ним достатньо високий рівень саме персональної спеціалізації, що безумовно впливає на визначення показника «Судове навантаження».

175. Приймаючи до уваги відсутність у висновках відповідача та суддівському досьє статистичної інформації про судове навантаження інших суддів Київського апеляційного господарського суду відповідної спеціалізації, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача на момент прийняття об`єктивної інформації щодо оцінки рівня навантаження позивача протягом 2012-2018 року в порівнянні з іншими суддями цього суду.

176. Як вже зазначалося, дискреційні акти суб`єктів владних повноважень можуть бути предметом перевірки судом на предмет їх обґрунтованості та використання при їх прийнятті об`єктивних відомостей, якщо таке питання є ключовим та поставлене позивачем під сумнів, проте суд в цьому випадку не може підмінити комісію та оцінити навантаження.

177. Водночас на виконання вимог статті 77 КАС України відповідачем не надана об`єктивна інформація щодо кількості скасованих рішень, їх співвідношення з іншими суддями у відповідному суді, та середньостатистичне навантаження. Також відповідачем не спростована надана позивачем інформація щодо хибності та безпідставності показників, які призвели до негативної оцінки показників критерію «особиста компетентність».

178. За такого правового регулювання та встановлених обставин, висновок Комісії про визнання позивача за критерієм «Особиста компетентність» «некваліфікованим» не ґрунтується на належних та допустимих доказах та відповідно не може бути врахований в якості негативної оцінки критерію при прийнятті рішення про результати кваліфікаційного оцінювання

179. Щодо визнання відповідачем ОСОБА_1 «нездатним здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» колегія суддів зазначає таке.

180. Згідно із пунктом 2.2.5.1. Показник - здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації - має містити інформацію про результати попередніх кваліфікаційних оцінювань судді, відображена у суддівському досьє. Проте, спірне кваліфікаційне оцінювання було первинним, відповідно інформація про результати попередніх кваліфікаційних оцінювань судді, не може бути відображена у суддівському досьє.

181. Також відповідно до пункту 2.4.1.4. розділу 2.4 Порядку, методом визначення показника «Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації є виконання практичного завдання.

182. Процедура виконання та оцінювання практичного завдання врегульована пунктами 8.8, 8.42 Положення про іспит. Згідно з ними виконання практичного завдання під час проведення первинного кваліфікаційного оцінювання здійснюється суддями шляхом обговорення на засіданні змодельованої членами Колегії чи Кваліфікаційної палати практичної ситуації, у тому числі з процесуальних питань, з урахуванням інстанції та спеціалізації суддів і суду, у якому працює суддя.

183. За наслідками оцінювання вирішення суддею практичного завдання, Колегія або Кваліфікаційна палата визначає рівень якості виконання суддею практичного завдання, у межах якого в екзаменаційній відомості навпроти кожного з показників проставляються відповідні відмітки. Зокрема за показником «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації» - «здатний», «загалом здатний», «не здатний».

184. Отже, саме екзаменаційна відомість є належним та допустимим доказом, який підтверджує результат оцінювання вирішення суддею практичного завдання. Положення про іспит не передбачає перегляд, уточнення чи будь-яке коригування зазначених у екзаменаційній відомості відміток.

185. Як вбачається зі змісту екзаменаційної відомості від 13 квітня 2016 року, за результатами виконаного позивачем практичного завдання встановлено, що він «загалом здатний здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації».

186. Проте, як зазначено далі у висновку, за результатами дослідження суддівського досьє та пояснень судді, що надані під час співбесіди, встановлено його низький рівень здатності аргументувати позицію з правової точки зору. Враховуючи це, відповідач змінив показник критерію «загалом здатний здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» на «нездатний». Тобто відповідач у 2019 році переглянув результат практичного завдання, виконаного позивачем та оціненого відповідачем у 2016 році.

187. Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 2.4.1.4 Порядку показник «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» оцінюється методом «іспит» (виконання практичного завдання). Застосування методу «співбесіда» при визначенні відповідності судді критерію «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» Порядком не передбачено.

188. Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на пункт 3.17.1.3., як підставу зміну цього показника, з огляду на таке.

189. Пункт 3.17.1.3. Порядку передбачає послідовне обговорення з суддею (кандидатом) показників (відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді. Отже, цей пункт визначає порядок обговорення показників та не містить повноважень щодо їх зміни на підставі цього пункту.

190. Такий висновок слідує зі змісту пунктів 3.17.1.1.-3.17.1.3 Порядку, згідно з якими співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє та складається з таких стадій: оголошення членом Кваліфікаційної палати доповіді за результатами дослідження суддівського досьє; надання судді (кандидату) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею показників (відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді. Обговорення відбувається шляхом доповіді члена Кваліфікаційної палати щодо кожного окремого показника та одночасним наданням судді можливості надати пояснення чи обґрунтувати його.

191. Вказівка у формулюванні цих норм на послідовність дій: оголошення доповіді - пояснення суддею вказаної в ній інформації - обговорення показників відповідно до критеріїв, свідчить про їх пов`язаність між собою. Тобто під час співбесіди обговорюється інформація, яка міститься саме у доповіді.

192. Таке узгоджується з приписами пункту 3.16.1. Порядку, згідно із яким метою дослідження суддівського досьє є визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Під час співбесіди саме ці попередні показники послідовно обговорюються з суддею для остаточного визначення його професійного рівня (п. 3.17.1.3. Порядку).

193. Саме ці показники є кількісними показниками, остаточна оцінка яких з урахуванням пояснень, судді згадується у пункті 2.6.2 Порядку.

194. Згідно із частиною 2 пункту 3.17.1.3 Порядку, обговорення відбувається шляхом доповіді члена Кваліфікаційної палати щодо кожного окремого показника та одночасним наданням судді можливості надати пояснення чи обґрунтувати його.

195. Колегія суддів вважає, що саме обговорення «практичного завдання», як невід`ємної складової показників визначених порядком може вплинути на визначення певного показника.

196. Проте, зміст висновку та співбесіди не містять об`єктивної інформації щодо обговорення практичного завдання.

197. Отже, етап співбесіди не містив обговорення практичного завдання, а також відсутні належні та допустимі докази які спростовують раніше визначену за нього оцінку.

198. Відповідачем під час співбесіди у спосіб, не передбачений Порядком чи Положенням про іспит, змінена оцінка показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації». Можливість оцінки цього показника поза межами іспиту законодавством не передбачена.

199. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що зміна показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» відбулась із порушенням способу визначеного законом і необґрунтовано.

200. За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні показників та критеріїв «професійна компетентність», «особиста компетентність», «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня» відповідач діяв із порушенням порядку та способів визначених законодавством, без з`ясування обставин, які впливають на їх визначення, та за відсутності підстав, необхідних для їх визначення.

201. З підстав, наведених у пунктах 104 -117 цієї постанови, Суд не перебирає на себе повноваження відповідача з оцінки судді на відповідність встановленим законом критеріям, проте перевіряє факти, дотримання методології проходження оцінювання, які мають бути покладені в основу висновків відповідача.

202. В цьому контексті колегія суддів наголошує, що дискреційні повноваження відповідача, у тому числі щодо прийняття рішення про відповідність судді займаній посаді, мають реалізовуватись в порядку та спосіб, визначений законом, на підставі об`єктивної інформації отриманої та оціненої згідно із встановленою методологією. Своєю чергою, застосування хибних фактів та аргументів не може бути виправдано реалізацією дискреційних повноважень.

203. Частина 2 статті 19 Конституції України щодо дій суб`єкта владних повноважень вимагає їх відповідності встановленому законом способу незалежно від характеру повноважень. Відтак дискреційний характер повноважень не означає дозволу їх реалізації у будь-який спосіб, незалежно від вимог законодавства щодо процедури їх вчинення

204. Отже, надання правової оцінки дотриманню відповідачем процедури первинного кваліфікаційного оцінювання судді, використанню при його проведенні достовірних даних не є втручанням у виключні дискреційні повноваження ВККС України.

205. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на неостаточний характер спірного рішення, відсутність у нього юридичних наслідків для позивача, незмінність статусу судді у останнього. Як встановлено судом, на підставі спірного рішення позивача було відсторонено від здійснення правосуддя. Під час такого відсторонення відповідно до частини 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI та пізніш - частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII, позивач не має права на отримання доплат до посадового окладу. Отже, спірне рішення безпосередньо змінює права позивача на отримання доплат до посадового окладу, що може бути самостійним предметом судового захисту поряд з іншим охоронюваним законом інтересом.

206. Отже, враховуючи те, що висновки про невідповідність позивача трьом критеріям, які покладені в основу рішення від 5 червня 2019 року № 383/ко-19, визнані судом помилковими щодо фактів та такими, що ухвалені з порушенням встановленої законом процедури, вказане рішення ВККС України підлягає визнанню протиправним, а відповідні позовні вимоги - задоволенню. При задоволенні частини позовних вимог, що стосуються рішення ВККС України, суд приймає до уваги пункт 1 частини 4 статті 266 КАС України та застосовує визначене ним формулювання.

207. Позовні вимоги про визнання протиправними дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині зміни рішенням ВККС України № 383/ко-19 від 05.06.2019 оцінок є складовою частиною та підставою скасування самого рішення, отже окремо не розглядаються та їх оцінка була надана при вирішені питання щодо правомірності рішення № 383.

208. Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача повноважень та підстав проводити оцінювання судді, обраного безстроково, то зазначені доводи Суд відхиляє, оскільки первинне кваліфікаційне оцінювання і такий наслідок його не проходження як відсторонення судді від посади, ґрунтується на вимогах закону. Питання конституційності закону перед Конституційним Судом України не порушено, та Суд не знаходить підстав для застосування положень частини 4 статті 7 КАС України.

209. Водночас, відповідно до статті 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Відтак, позивач, у разі не згоди із постановою Верховного Суду, має можливість звернутися з конституційною скаргою.

210. Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також за приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

211. Між сторонами існує спір щодо правомірності рішення відповідача № 383 з підстав визначення показників та критеріїв на які вони впливають зокрема «Професійна компетентність», «Особиста компетентність», «Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації», «Здатність ухвалювати рішення». Відповідно, суд надав оцінку рішенню № 383 в контексті фактичних обставин, які впливають на кількісні та якісні показники наведених критеріїв. Водночас в рішенні №383 зазначено, що ОСОБА_1 визнаний таким, що позитивно оцінений і є кваліфікованим за такими критеріями: «Соціальна компетентність», «Здатність підвищувати свій фаховий рівень», «Відповідність судді етичним критеріям», «Відповідність судді антикорупційним критеріям», перелічені критерії позивачем не оспорюються та відповідно, судом не оцінюються.

212. Суд звертає увагу на інформацію, зазначену в рішенні № 383, що суддя ОСОБА_1 чотири рази не з`явився на співбесіду в межах первинного кваліфікаційного оцінювання, посилаючись на тимчасову непрацездатність. В рішенні зазначено, що з урахування відповідних листків непрацездатності розгляд питання відкладався. Водночас пункт 3.22.3. Порядку передбачає, що поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання чи його етапів є тимчасова непрацездатність, наявність інших поважних причин (обставин, настання яких не залежать від волі судді, і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні), що підтверджується відповідними документами. Отже, зі змісту рішення № 383 вбачається, що позивач не з`являвся на співбесіду з поважних причин.

213. Щодо позовної вимоги про зобов`язання комісії завершити первинне кваліфікаційне оцінювання судді Гончарова С.А. на підставі тих оцінок, які були отримані до прийняття рішення ВККС України №383/ко-19 від 05.06.2019, то суд зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки після скасування рішення ВККС України №383/ко-19 від 05.06.2019 процедура щодо оцінювання позивача триває і відповідачу необхідно її завершити відповідно до вимог законодавства.

214. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява №4241/03). Інші доводи не впливають на вирішення справи по суті і Суд не вбачає необхідності у їх оцінці.

215. Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог частини 3 статті 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

216. Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 77, 139, 242, 245, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №383/ко-19 від 05.06.2019 року, яким суддю Київського апеляційного господарського суду Гончарова Сергія Августовича визнано таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд.9, код ЄДРПОУ 37316378) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції у даній справі є Велика Палата Верховного Суду.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022 року

Головуючий суддя: С.М. Чиркін

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Кравчук

Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук

Джерело: ЄДРСР 106716479

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 9901/363/19
провадження № П/9901/363/19

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В. у справі № 9901/363/19

Рішенням Верховного Суду, ухваленим у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від 06.10.2022 у справі № 9901/363/19 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також ВККС, Комісія, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 383/ко-19 від 05.06.2019, визнання протиправними дій в частині зміни рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 383/ко-19 від 05.06.2019 (далі також оскаржуване, спірне рішення) та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Верховного Суду визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення ВККС, яким суддю Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову обґрунтовано, зокрема, тим, що методом визначення показника «Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації» є виконання практичного завдання, яке виконується і оцінюється в межах такого етапу кваліфікаційного оцінювання судді як іспит.

Колегія суддів, підкреслювала, що за наслідками оцінювання вирішення суддею практичного завдання, Колегія або Кваліфікаційна палата ВККС визначає рівень якості виконання суддею практичного завдання, у межах якого в екзаменаційній відомості навпроти кожного з показників проставляються відповідні відмітки. Зокрема за показником «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації» - «здатний», «загалом здатний», «не здатний».

На переконання колегії суддів саме екзаменаційна відомість є належним та допустимим доказом, який підтверджує результат оцінювання вирішення суддею практичного завдання, а Положення про іспит не передбачає перегляд, уточнення чи будь-яке коригування зазначених у екзаменаційній відомості відміток.

Колегія суддів також наголошувала, що показник «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» оцінюється методом «іспит» (виконання практичного завдання), тоді як застосування методу «співбесіда», при визначенні відповідності судді критерію «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» Порядком та методологією кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженого рішенням ВККС від 21.10.2015 №67/зп-15 і погодженим з Радою суддів України, не передбачено.

За висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №9901/363/19, під час співбесіди обговорюється інформація, яка міститься саме у доповіді, зокрема, щодо попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Під час співбесіди саме ці попередні показники послідовно обговорюються з суддею для остаточного визначення його професійного рівня з одночасним наданням судді можливості надати пояснення чи обґрунтувати їх.

У зв`язку з цим у вищевказаному рішенні Суду констатовано, що саме ці показники є кількісними показниками, остаточна оцінка яких з урахуванням пояснень судді, згадується у пункті 2.6.2 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.

Під час розгляду цієї справи Верховний Суд установив, що зміст висновку та співбесіди не містять об`єктивної інформації щодо обговорення практичного завдання, у зв`язку з чим Судом викладено висновок про те, що етап співбесіди не містив обговорення практичного завдання, а також відсутні належні та допустимі докази які спростовують раніше визначену за нього оцінку.

Беручи до уваги викладене вище у рішенні Верховного Суду, ухваленому по суті цього спору, вказано, що відповідачем під час співбесіди у спосіб, не передбачений Порядком та методологією кваліфікаційного оцінювання судді чи Положенням про іспит, змінена оцінка показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації», однак можливість оцінки цього показника поза межами іспиту законодавством не передбачена.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміна показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» відбулась із порушенням способу визначеного законом і необґрунтовано.

На моє переконання, вищенаведені висновки суду є помилковими, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку й навести на її обґрунтування такі мотиви.

Зміст положень пунктів 2.1, 2.1.5 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді засвідчує, що здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня є одним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді.

Показником відповідності судді цьому критерію відповідно до пункту 2.2.5.1 вищезазначеного Порядку є. зокрема, здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Первинним методом визначення цього показника є іспит (пункт 2.4.1 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді), який проводиться згідно з Положенням про порядок складення іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді, затверджене рішенням ВККС від 26.10.2015 №70/зп-15 та погоджене рішенням Ради суддів України від 11.12.2015 № 15.

На етапі кваліфікаційного оцінювання судді «Іспит» показник «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» визначається виконанням практичного завдання (пункти 2.4.1.4, 3.15.1 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді), яке здійснюється суддями шляхом обговорення на засіданні змодельованої членами Колегії чи Кваліфікаційної палати практичної ситуації, у тому числі з процесуальних питань, з урахуванням інстанції та спеціалізації суддів і суду, у якому працює суддя (пункт 8.8 Положення про порядок складення іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді).

За наслідками оцінювання вирішення суддею практичного завдання Колегія або Кваліфікаційна палата визначає рівень якості виконання суддею практичного завдання, у межах якого в екзаменаційній відомості навпроти кожного з показників проставляються відповідні відмітки, зокрема здатність здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації: «здатний», «загалом здатний», «не здатний» (пункти 8.42 та 8.42.3 Положення про порядок складення іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді).

Таким чином, ці показники є кількісними, а їх остаточна оцінка, як це передбачено приписами пункту 2.6.2. Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

При цьому, остаточна оцінка показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання формується на наступних його етапах, якими є дослідження суддівського досьє та співбесіда.

Згідно з пунктом 3.16.1. Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді дослідження суддівського досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні, доповненні членом Кваліфікаційної палати його даних з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Аналізуючи вказану вище норму, можна стверджувати, що на етапі дослідження суддівського досьє визначаються усі попередні показники критеріїв кваліфікаційного оцінювання, у тому числі такий показник як здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Результат дослідження суддівського досьє оформлюється шляхом складання членом Кваліфікаційної палати доповіді, яка підлягає оголошенню під час співбесіди, що вбачається з приписів норм пункту 3.16.6 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.

Водночас, як вбачається з аналізу пунктів 3.17.1 - 3.17.1.2 цього ж Порядку, стадія оголошення вищевказаної доповіді з наданням судді можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в ній інформацію є окремою і самостійною стадією співбесіди. Дійсно, на цій стадії співбесіди обговоренню підлягає лише інформація, відображена у довідці.

Разом з тим, наступним самостійним і окремим етапом співбесіди відповідно до пункту 3.17.1.3 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді є послідовне обговорення з суддею показників (без уточнення їх переліку але відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді.

Таке обговорення відбувається шляхом доповіді члена Кваліфікаційної палати щодо кожного окремого показника, яка не є тотожною доповіді, складеною за результатом дослідження суддівського досьє, і не пов`язана з нею.

Це дає підстави стверджувати про наявність у ВККС повноважень обговорювати у межах цього етапу співбесіди усі без винятку показники критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді, навіть якщо інформація щодо них або окремого показника не була відображена у доповіді, складеною за результатом дослідження суддівського досьє.

Необхідно відзначити й те, що послідовне обговорення з суддею показників (відповідно до критеріїв) здійснюється саме для остаточного визначення професійного рівня судді.

Як один з показників професійного рівня судді пунктом 2.5.5 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді визначено «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації».

Цей же показник одночасно є й показником відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання судді «Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня» й первісно оцінюється за шкалою здатен, загалом здатен, не здатен у межах такого етапу кваліфікаційного оцінювання судді як «Іспит» шляхом виконання суддею практичного завдання.

Проте, в силу вимог пункту 2.6.2 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді остаточна оцінка вищевказаних кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію, тобто під час проведення наступних етапів оцінювання й за їх результатами може бути змінена.

Звертаю увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №800/307/16, при розгляді подібних правовідносин, погодився із позицією ВККС щодо наявності у останньої права змінювати попередньо визначені оцінки, оскільки правові засади кваліфікаційного оцінювання судді чітко і послідовно встановлюють оцінку критеріїв, за якою остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 2.6.2 Порядку).

Ураховуючи вищенаведене, викладений у рішенні Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 9901/363/19 висновок про те, що зміна показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» відбулась із порушенням способу визначеного законом і необґрунтовано - є помилковим та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Помилковим, на мою думку, є й висновок суду про те, що зміна вищевказаного показника одного з критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді могла бути здійснена лише за наслідком обговорення з суддею на співбесіді практичного завдання, оскільки метою проведення стадії співбесіди, у межах якої було змінено попередньо визначену оцінку показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації», є остаточне визначення професійного рівня судді, а не перевірка якості виконання ним практичного завдання.

На цій стадії співбесіди з метою остаточного визначення професійного рівня судді відбувається послідовне обговорення з суддею саме показників (відповідно до критеріїв), а не виконаного ним практичного завдання.

Отже, остаточне визначення і, за необхідності та наявності для цього відповідних підстав, зміна оцінки кожного окремого показника може бути здійснене Комісією за результатом дослідження суддівського досьє і з урахуванням усних пояснень судді, наданих під час співбесіди.

Як засвідчують наявні у справі докази, висновок Комісії про зміну оцінки показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» з «загалом здатний» на «нездатний» ґрунтується на результатах дослідження суддівського досьє та враховує пояснення судді, надані під час співбесіди, відповідно до яких встановлено низький рівень здатності позивача аргументувати позицію з правової точки зору,

Такий спосіб реалізації відповідачем наявних у нього повноважень відповідає приписам пункту 2.6.2 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, згідно з яким остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.

За наведеного, вважаю помилковими й викладені у рішенні суду твердження про відсутність, з огляду на не обговорення на співбесіді практичного завдання, належних та допустимих доказів, які спростовують раніше визначену оцінку за виконання такого завдання.

Підкреслюю, що показником відповідності критерію «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня» є:

- здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації;

- інформація про результати попередніх кваліфікаційних оцінювань судді, відображена у суддівському досьє.

Оскільки як встановив Верховний Суд, розглядаючи цю справу, спірне кваліфікаційне оцінювання було первинним, то зміна попередньої оцінки показника «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації» з «загалом здатен» на «не здатен» за результатами співбесіди зумовила негативну оцінку критерію «здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня» загалом, що відповідає приписам пункту 2.6.1 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання (негативна оцінка критерію визначається негативним оцінюванням більшості його показників).

Беручи до уваги усе вищевикладене, вважаю, що вказаний у оскаржуваному рішенні Комісії висновок про те, що професійний рівень судді ОСОБА_1 не підтверджує можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відповідає фактичним обставинам цієї справи і ґрунтується на нормах закону.

Переконана, що за вказаних вище обставин і правового регулювання спірних правовідносин, оспорюване позивачем рішення комісії, яким його визнано таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді, слід були визнати правомірним та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України й в частині вимог про визнання протиправним та скасування цього рішення.

Суддя Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 107090761

[ANTIRAID]

Це наша справа, рішення вже набрало законної сили. Фактично рішенням встановлено повну некомпетентність членів ВККСУ, проведення виключно упередженого оцінювання, спотворення результатів, здійснення висновків без жодних аргументів та статистичних даних, відверта підробка та низка інших недоброчесних дій. Й при цьому, самі члени ВККСУ не проходили оцінювання.

Все це свідчить про ручне керування оцінюванням суддів. Вважаємо, що рано чи пізно всі причетні до знищення судової гілки влади будуть притягнуті до відповідальності, а всі ці оцінювання будуть визнані недійсними. А окрема думка до цього рішення демонструє той рівень страху та покірності деяких новообраних суддів Верховного суду (без України) та сам результат судової реформи й повну залежність, на мій погляд.