Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію спору про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи, підстави скасування, належного відповідача і способу уникнення пропуску строків позовної давності

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 911/3135/20
Провадження № 12-10гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої судді Рогач Л. І.,

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - не з`явилися,

третя особа-1 - не з`явилися,

третя особа-2 - ОСОБА_2 ,

третя особа-3 - не з`явилися,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 )

на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2021 (суддя Саванчук С. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 (головуючий - Буравльов С. І., судді Шапран В. В., Андрієнко В. В.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - Виконком),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелене шатро» (далі - ТОВ «Зелене шатро», Товариство) в особі ліквідаційної комісії; 2. Головне управління ДПС у Київській області; 3. ОСОБА_4 ,

про скасування реєстраційної дії,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Виконкому про скасування реєстраційної дії № 13571390016000110 від 16 січня 2016 року «Державна реєстрація припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи» (далі - Реєстраційна дія) про припинення юридичної особи ТОВ «Зелене шатро» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

1.2. Позов мотивований порушеннями процедури припинення Товариства, що позбавило ОСОБА_3 можливості заявити до цієї юридичної особи грошові вимоги, які виникли з укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 3.09.2012 (далі - Договір). Зокрема, у судовому рішенні про припинення Товариства не було встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог, а документи для державної реєстрації припинення були подані раніше законодавчо визначеного строку, що свідчить про незаконність Реєстраційної дії.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 8.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суди мотивували свої рішення відсутністю передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про державну реєстрацію) підстав для відмови у здійсненні Реєстраційної дії, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи № 810/5771/15 за позовом Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) до Товариства про припинення юридичної особи суд (уповноважений орган) відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не встановив порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, а ліквідаційній комісії, яку сформувало ОДПІ, заборонено встановлення зазначеного строку.

2.3. На думку судів, з урахуванням вимог частини другої статті 110 ЦК України формування ліквідаційної комісії Товариства зі складу посадових осіб ОДПІ є правомірним та не суперечить вимогам закону, оскільки цей орган був позивачем у справі № 810/5771/15.

2.4. Суди попередніх інстанцій також виходили з того, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) у постанові від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17 перевірив та визнав правомірними дії ОДПІ щодо подання державному реєстратору Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області Скоріній О. М. (далі - Реєстратор) заяви про проведення державної реєстрації припинення Товариства в результаті його ліквідації та внесення нею відповідного запису.

2.5. Окрім цього, суд першої інстанції вказав, що Виконком не є належним відповідачем у цій справі, оскільки Реєстраційна дія вчинена Реєстратором, яка в розумінні статті 53 Закону про державну реєстрацію відповідає за вчинені дії самостійно. При цьому Відділ державної реєстрації Виконкому не є правонаступником Відділу державної реєстрації Ірпінського міського управління юстиції в Київській області з огляду на те, що до матеріалів справи не долучено відповідних доказів.

2.6. Суд першої інстанції зазначив, що у відзиві Виконкому викладено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, однак не встановлював відповідних обставин, оскільки вважав, що самі підстави для задоволення позову відсутні. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові це клопотання не відображав та не розглядав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 17.11.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій вона просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи скаржниці, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди дійшли хибного висновку про законність формування ОДПІ ліквідаційної комісії Товариства, оскільки неправильно застосували частину третю статті 105 та частину другу статті 110 ЦК України, які в сукупності передбачають, що орган державної влади може набути прав комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії, ліквідатора) лише за наявності двох умов: 1) цей орган повинен бути призначений судом, що прийняв рішення про припинення; 2) він повинен бути наділений відповідними повноваженнями. Однак адміністративний суд у справі № 810/5771/15 не призначав ОДПІ ліквідатором Товариства, а законом не передбачалося повноважень контролюючого органу (органу доходів і зборів, податкового органу) на проведення ліквідаційної процедури юридичної особи, припиненої судовим рішенням за його позовом, а тим більше на формування складу такої ліквідаційної комісії.

4.2. Суди неправильно застосували норми частини п`ятої статті 105 ЦК України, частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію та дійшли помилкового висновку про можливість проведення державної реєстрації припинення Товариства в результаті його ліквідації раніше визначеного законом мінімального двомісячного строку на заявлення кредиторами своїх вимог. Скаржниця вважає, що можливість державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації нероздільно пов`язана з можливістю кредиторів заявити свої вимоги до юридичної особи, яка припиняється, у строк не менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, що передбачено частиною п`ятою статті 105 ЦК України, а недотримання цієї передумови унеможливлює вчинення вказаної реєстраційної дії в силу приписів частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію. При цьому недостатність правового регулювання зазначеної процедури не може слугувати підставою для вчинення протиправної реєстраційної дії.

4.3. Суди порушили принцип верховенства права та неправильно застосували норми статті 105 ЦК України та статті 28 Закону про державну реєстрацію без урахування численної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду, яка стосується визначення критеріїв «якості закону» і обов`язку суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону у разі його невідповідності таким критеріям, у зв`язку із чим ухвалили рішення на користь державного органу, який мав усі можливості виправити наявні недоліки, а не позивачки, яка через недоліки судового рішення та закону була позбавлена права на повернення боргу.

4.4. Скаржниця наголошує, що в основу неправильних висновків судів попередніх інстанцій у цій справі покладено висновки КАС ВС про застосування вищевказаних норм права, викладені в постанові від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17, від яких необхідно відступити.

4.5. Суди не надали жодної оцінки тому, що постанова від 30.12.2015 у справі № 810/5771/15 не відповідала вимогам статей 9, 15 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній станом на 12.01.2016, оскільки у ній не було зазначено персонального складу комісії з припинення, її голови або ліквідатора та їх реєстраційних номерів облікових карток платників, порядку та строку заявлення кредиторами своїх вимог. За таких обставин, отримавши 12.01.2016 це судове рішення, Реєстратор зобов`язана була повідомити суд про неможливість його виконання через відсутність зазначених вище відомостей.

4.6. Окрім цього, суди залишили поза увагою, що повідомлення про рішення щодо припинення Товариства було оприлюднено лише 04.04.2016 - через чотири місяці після вчинення Реєстраційної дії, без зазначення відомостей про склад ліквідаційної комісії та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

4.7. Також суди не надали оцінки аргументам позивачки про недотримання ліквідаційною комісією передбаченого статтею 111 ЦК України порядку ліквідації Товариства, зокрема про те, що не було повідомлено учасника юридичної особи ОСОБА_5 про припинення юридичної особи; рахунки у фінансових установах закриті після припинення юридичної особи; інвентаризація майна юридичної особи не проводилась; проміжний та остаточний ліквідаційний баланс не складалися та судом не затверджувалися; документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, архівним установам не передавалися, а продовжують знаходитися у колишнього директора Товариства ОСОБА_4 .

5. Розгляд справи Верховним Судом

5.1. Ухвалою від 06.12.2021 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 22.02.2022 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає за необхідне відступити від висновків КАС ВС, викладених у постанові від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17, які були враховані під час розгляду цієї справи: 1) щодо правомірності формування ліквідаційної комісії зі складу посадових осіб ОДПІ, які не призначались судом; 2) щодо правомірності державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації раніше визначеного законом строку заявлення вимог кредиторами на підставі судового рішення, у якому такі строки визначені не були.

5.2. Ухвала про передачу мотивована, зокрема тим, що норми статей 105, 110 ЦК України передбачають можливість покладення функцій ліквідаційної комісії як на орган управління юридичної особи, так і на орган державної влади. Водночас лише суд у своєму рішенні про припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією має встановлювати, хто саме ці функції здійснює, а відсутність відповідної вказівки в судовому рішенні з урахуванням приписів частини другої статті 19 Конституції України не надає органу державної влади, який звертався з відповідним позовом, можливості самостійно сформувати ліквідаційну комісію.

5.3. Таким чином, на думку колегії суддів, висновки судів щодо законності формування ОДПІ ліквідаційної комісії Товариства ґрунтуються на неправильному застосуванні норм частини третьої статті 105 і частини другої статті 110 ЦК України, а також частини п`ятої статті 38 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про припинення Товариства, та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 25 цього Закону в редакції, чинній на момент державної реєстрації припинення Товариства.

5.4. Також колегія суддів вважає, що відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією визначеного строку на заявлення кредиторами своїх вимог у порядку, передбаченому частиною третьою статті 105 ЦК України, не виключає необхідності його дотримання, оскільки пунктом 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію встановлено, що однією з підстав для відмови у державній реєстрації є подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи раніше строку, встановленого цим Законом. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини дванадцятої статті 17 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент державної реєстрації припинення Товариства, документи, необхідні для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, подаються після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами.

5.5. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що в постанові КАС ВС від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17 відсутні правові висновки щодо юрисдикції спору, але розгляд цієї справи адміністративним судом свідчить про існування правової позиції про необхідність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства.

5.6. Колегія суддів вважає, що спори у справах № 810/2893/17 та № 911/3135/20 є аналогічними і стосуються однієї юридичної особи, а тому з метою формування єдиної правозастосовної практики необхідно також відступити від висновку щодо юрисдикційної належності такого спору адміністративним судам, оскільки справи про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (скасування реєстраційної дії / запису в ЄДР) за позовом кредитора юридичної особи є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

5.7. Ухвалою від 8.06.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 911/3135/20 за касаційною скаргою ОСОБА_3 і призначила її до розгляду.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. У встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

6.2. У поясненнях, наданих до Великої Палати Верховного Суду, ГУ ДПС у Київській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що повністю підтримує правову позицію, викладену КАС ВС у справі № 810/2893/17, та вважає висновки, викладені у цій постанові, зокрема, щодо порядку проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Зелене шатро» преюдиційними.

6.3. У судовому засіданні представники позивачки та ГУ ДПС у Київській області свої доводи, викладені у касаційній скарзі та у поясненнях відповідно, підтримали.

7. Встановлені судами обставини

7.1. До ЄДР 15.09.2004 внесено реєстраційний запис № 13571200000000110 про включення відомостей про юридичну особу - ТОВ «Зелене шатро».

7.2. Відповідно до статуту Товариства єдиним учасником цієї юридичної особи з часткою у статутному капіталі в розмірі 100 % та внеском до статутного фонду в розмірі 5 000 000 грн є ОСОБА_5 .

7.3. ОСОБА_3 (адвокат) та ТОВ «Зелене шатро» (клієнт) 03.09.2012 уклали Договір, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, зокрема, щодо супроводу його господарської діяльності (пункт 1.1 Договору).

7.4. За пунктом 3.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до його повного виконання.

7.5. На виконання умов Договору 30.06.2015 та 30.11.2015 сторони підписали акти приймання-передачі наданих юридичних послуг на суму 124 000 грн.

7.6. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 у справі № 810/5771/15 задоволено позов ОДПІ до Товариства про припинення юридичної особи; припинено юридичну особу - ТОВ «Зелене шатро» та призначено комісію з припинення. У цьому рішенні суд не встановлював порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства.

7.7. 12.01.2016 Реєстратор вчинила реєстраційну дію № 13571130015000110 із внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з її банкрутством, а 16.01.2016 вчинила спірну Реєстраційну дію.

7.8. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі № 810/5771/15 апеляційну скаргу Товариства на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

7.9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі № 810/2893/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, визнано протиправними дії ОДПІ щодо подання Реєстратору заяви про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації від 16.01.2016 та інших документів для державної реєстрації припинення Товариства, визнано протиправним та скасовано в ЄДР вчинений Реєстратором 16.01.2016 запис.

7.10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 у справі № 810/2893/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.02.2020, апеляційні скарги Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції та Реєстратора задоволено; скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду та рішення Київського окружного адміністративного суду і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

7.11. 01.09.2020 року ОСОБА_3 направила на адресу ТОВ «Зелене шатро» претензію з вимогою погасити заборгованість, однак у відповідь директор Товариства Франчук Л. В. повідомила, що на цей час сплата заборгованості неможлива, оскільки 16.01.2016 Реєстратор вчинила запис у ЄДР про припинення Товариства, що не пов`язано з його банкрутством.

8. Позиція Великої Палати Верховного Суду

Щодо юрисдикції

8.1. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

8.2. Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

8.3. Натомість згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

8.4. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

8.5. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

8.6. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

8.7. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

8.8. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.

8.9. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

8.10. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункти 5.7, 5.8), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (пункти 18, 19)).

8.11. Водночас спір у цій справі до публічно-правових не належить, адже Реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію припинення юридичної особи -ТОВ «Зелене шатро», не був законодавчо вповноважений владно керувати діями позивачки, указувати або забороняти їй певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність, а ОСОБА_3 у свою чергу не була зобов`язана виконувати такі вимоги та приписи Реєстратора. Отже, спір у цій справі не відповідає наведеним вище критеріям публічно-правового спору, напрацьованим Великою Палатою Верховного Суду, а ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Схожі правові висновки викладені у пунктах 20, 21, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18.

8.12. Велика Палата Верховного Суду вже робила висновки, що спір про скасування (відміну) державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання його внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору (див. пункти 34, 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).

8.13. Заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

8.14. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків та вважає, що спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Щодо порядку призначення ліквідаційної комісії

8.15. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

8.16. Частиною третьою статті 105 ЦК України серед іншого передбачено, що суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначає комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора юридичної особи, що припиняється.

8.17. За змістом пункту 3 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи у випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями (частина друга статті 110 ЦК України).

8.18. Аналіз частини третьої статті 105 ЦК України в сукупності із частиною другою статті 110 цього Кодексу дозволяє дійти висновку, що орган державної влади, який звернувся з позовом про ліквідацію юридичної особи, може бути призначений її ліквідатором, однак здійснити таке призначення має суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.

8.19. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 38 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про припинення Товариства, суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.

8.20. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.

8.21. Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 у справі № 810/5771/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, задоволено позов ОДПІ до Товариства про припинення юридичної особи, припинено юридичну особу - ТОВ «Зелене шатро» та призначено комісію з припинення.

8.22. Однак суди не встановлювали обставин призначення адміністративним судом ОДПІ ліквідатором Товариства за результатами вирішення адміністративної справи № 810/5771/15, в тому числі шляхом ухвалення додаткової постанови за заявою осіб, які брали участь у вказаній справі, чи з власної ініціативи. Учасники справи не стверджували про існування таких обставин та не посилались на недослідження судами доказів, які можуть це підтвердити.

8.23. Враховуючи, що адміністративний суд за результатами вирішення справи № 810/5771/15 не призначав ОДПІ ліквідатором Товариства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей орган не міг самостійно призначати склад ліквідаційної комісії ТОВ «Зелене шатро» і виконувати функції його ліквідатора, та погоджується з доводами скаржниці і колегії суддів КГС ВС, викладеними у підпунктах 4.1 та 6.2 цієї постанови, про те, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо законності формування ОДПІ ліквідаційної комісії Товариства, а також про необхідність відступлення від схожих висновків КАС ВС про застосування частини третьої статті 105 частини другої статті 110 ЦК України та частини п`ятої статті 38 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про припинення Товариства, викладених у постанові від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17.

Щодо строку заявлення кредиторських вимог

8.24. Окрім порядку призначення ліквідаційної комісії, частина третя статті 105 ЦК України також визначає, що суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

8.25. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п`ята статті 105 ЦК України).

8.26. Частиною шостою статті 105 ЦК України передбачено, зокрема, що кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

8.27. За частиною дев`ятою статті 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

8.28. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

8.29. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина третя статті 110 ЦК України).

8.30. Відповідно до частини одинадцятої статті 111 ЦК України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

8.31. Таким чином, частинами п`ятою та шостою статті 105 ЦК України визначено, що строк подання грошових вимог кредиторами до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, які розглядаються ліквідаційною комісією з надісланням відповіді кредитору протягом 30 днів з дня отримання таких вимог (див. mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 18 постанови Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 908/825/18).

8.32. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент державної реєстрації припинення Товариства, однією з підстав для відмови у державній реєстрації є подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи раніше строку, встановленого цим Законом.

8.33. Частина дванадцята статті 17 Закону про державну реєстрацію в наведеній вище редакції передбачала, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

8.34. Аналіз наведених вище норм Закону про державну реєстрацію дозволяє дійти висновку, що підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, є подання відповідних документів раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами.

8.35. Суди попередніх інстанцій встановили, що постанова Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/5771/15, якою припинено юридичну особу - ТОВ «Зелене шатро», ухвалена без встановлення порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог 30.12.2015, а вже 16.01.2016 Реєстратор вчинила Реєстраційну дію, якою до ЄДР внесено запис про припинення цієї юридичної особи. Тобто з моменту ухвалення судового рішення про припинення Товариства до внесення в ЄДР відповідного запису пройшло лише сімнадцять днів.

8.36. Відмовляючи у задоволенні позову, суди врахували викладені вище обставини, однак дійшли висновку про відсутність передбачених статтею 28 Закону про державну реєстрацію підстав для відмови у вчиненні Реєстраційної дії, оскільки адміністративний суд за результатами розгляду справи № 810/5771/15 відповідно до статті 105 ЦК України не встановив порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, а ліквідаційній комісії, яку сформувало ОДПІ, заборонено встановлення цього строку.

8.37. Подібні висновки про застосування статті 105 ЦК України та статті 28 Закону про державну реєстрацію містяться у постанові КАС ВС від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17.

8.38. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цих висновків, оскільки відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання з огляду на те, що граничні межі цього строку визначені законом.

8.39. Так, частиною п`ятою статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а відповідно до частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію в редакції, чинній на момент державної реєстрації припинення Товариства, подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи (боржника) в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, раніше закінчення строку на заявлення вимог кредиторами є підставою для відмови у державній реєстрації.

8.40. Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів. Разом з тим процедура ліквідації Товариства тривала лише сімнадцять днів, що є порушенням ліквідаційною комісією, яку сформувало ОДПІ, вимог статей 105, 110, 111 ЦК України (у цьому висновку Велика Палата Верховного Суду враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 18 постанови Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 908/825/18).

8.41. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи скаржниці та колегії суддів КГС ВС, викладені у підпунктах 4.2 та 6.3 цієї постанови, зокрема щодо необхідності дотримання у процедурі ліквідації юридичної особи (боржника) визначеного частиною п`ятою статті 105 ЦК України строку на заявлення кредиторами своїх вимог, який не може бути меншим за два місяці від дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, та необхідності відступу від протилежних висновків, викладених у постанові КАС ВС від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17, також знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

Щодо способу захисту та заявленої позовної вимоги

8.42. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.43. У підпунктах 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

8.44. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

8.45. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

8.46. Оцінюючи належність обраного позивачкою способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

8.47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

8.48. Отже, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).

8.49. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

8.50. Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_3 стверджує, що вона має грошові вимоги до ТОВ «Зелене шатро», однак порушення порядку ліквідації Товариства, зокрема щодо недотримання строків, встановлених статтею 105 ЦК України, позбавило її можливості заявити свої вимоги до цієї юридичної особи. Отже, права позивачки були порушені саме ліквідацією Товариства, здійсненою неналежним чином, і відновлення цих прав можливе лише шляхом відміни державної реєстрації припинення цієї юридичної особи, оскільки лише після цього вона зможе заявити свої кредиторські вимоги, звернувшись до юридичної особи в порядку статті 105 ЦК України. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина третя статті 110 ЦК України).

8.51. Способом захисту цього права ОСОБА_3 обрала скасування Реєстраційної дії. При цьому у позовній заяві вона посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, про те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, яке набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

8.52. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не нівелює сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17.01.2012, заява № 36760/06, § 230).

8.53. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

8.54. Сутність гарантованого Конвенцією права позивача на суд і на ефективний засіб юридичного захисту не буде нівельованою, якщо він матиме реальну можливість доступу до суду для захисту цивільних прав та інтересів, які вважає порушеними.

8.55. У контексті цієї справи такий захист може відбутися після ініціювання позивачкою поновлення юридичної особи - боржника шляхом звернення з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

8.56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 зазначено, що Законом про державну реєстрацію встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

8.57. Таким чином, наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Процедура ліквідації юридичної особи може вважатися такою, що не була здійснена належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо.

8.58. Враховуючи, що ліквідація ТОВ «Зелене шатро» була проведена з порушенням чинного законодавства, зокрема щодо порядку призначення ліквідаційної комісії та строків звернення з кредиторськими вимогами, що позбавило позивачку права на пред`явлення своїх вимог до цієї юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, проте з урахуванням висновків, раніше викладених Великою Палатою Верховного Суду, щодо належного способу захисту прав та інтересів у спірних правовідносинах вимоги позивачки слід задовольнити частково, відмінивши державну реєстрацію припинення юридичної особи, а не скасувавши реєстраційну дію.

8.59. При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).

9. Висновки щодо застосування норм права

9.1. Аналіз частини третьої статті 105 ЦК України в сукупності із частиною другою статті 110 цього Кодексу дозволяє дійти висновку, що орган державної влади, який звернувся з позовом про ліквідацію юридичної особи, може бути призначений її ліквідатором, однак здійснити таке призначення має суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.

9.2. За відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.

9.3. Відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання з огляду на те, що граничні межі цього строку визначені законом.

9.4. Так, частиною п`ятою статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а відповідно до частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону про державну реєстрацію (в редакції з 01.01.2016) подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи (боржника) в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, раніше закінчення строку на заявлення вимог кредиторами є підставою для відмови у державній реєстрації.

9.5. Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів.

9.6. Наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

10. Щодо належного відповідача

10.1. У відзиві на позовну заяву Виконком також вказав на те, і з цим погодився суд першої інстанції, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки Реєстраційна дія вчинена Реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, яка в розумінні статті 53 Закону про державну реєстрацію відповідає за вчинені дії самостійно. При цьому Відділ державної реєстрації Виконкому не є правонаступником Відділу державної реєстрації Ірпінського міського управління юстиції в Київській області з огляду на те, що до матеріалів справи не долучено відповідних доказів.

10.2. За частинами першою, третьою, четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

10.3. Законом № 835-VIII від 26.11.2015 було внесено зміни до Закону про державну реєстрацію та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Цим Законом, зокрема були внесені зміни щодо суб`єктів державної реєстрації. Так, відповідно до пункту 14 статті 1 Закону про державну реєстрацію в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015 суб`єктами державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб`єкти.

10.4. Відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, але не пізніше 30.04.2016.

10.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі і Ірпінське міське управління юстиції Київської області.

10.6. Отже, станом на час розгляду справи саме Виконком є суб`єктом реєстраційної дії, а тому саме до нього має бути звернута вимога про внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

11. Щодо позовної давності

11.1. У відзиві на позовну заяву Виконком, серед іншого, просив суд про застосування наслідків спливу позовної давності, мотивуючи це тим, що спірна реєстраційна дія вчинена 16.01.2016, а позов про її скасування подано у жовтні 2020 року, однак оскільки суди в цій справі дійшли висновку про відмову в позові з інших підстав, заява Виконкому залишилась не розглянутою.

11.2. Згідно зі статтями 256, 257, 260 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

11.3. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

11.4. У відповіді на відзив Виконкому позивачка вказувала на те, що договір про надання юридичних послуг, укладений між нею та ТОВ «Зелене шатро», закінчив свою дію 31.12.2019, у зв`язку із чим у вересні 2020 року вона звернулась з претензією про сплату заборгованості. Саме після отримання відповіді на свою претензію, тобто у жовтні 2020 року, вона дізналась про наявність спірної Реєстраційної дії, після чого вона невідкладно звернулась до суду з цим позовом.

11.5. Оскільки про наявність спірного запису про припинення юридичної особи позивачка дізналась у вересні 2020 року, а обставинами цієї справи встановлено порушення порядку ліквідації юридичної особи, то й підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі немає.

12. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12.1. Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12.2. Як установлено в частині першій статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

12.3. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

12.3. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

13. Щодо судових витрат

13.1. За частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

13.2. Згідно з підпунктами «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

13.3. З огляду на викладене та результат вирішення спору судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у справі № 911/3135/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

4. Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене шатро» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68, ідентифікаційний код 30942376), здійснену державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області від 16.01.2016 запис № 13571390016000110.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, будинок 2-А; ідентифікаційний код 05408846) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 459 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л. І. Рогач

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:В. В. БританчукЛ. Й. Катеринчук Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковС. П. Штелик

Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформила суддя Рогач Л. І.

Джерело: ЄДРСР 107834207

[ANTIRAID]

Окрема думка

суддів К. М. Пількова, Ю. Л. Власова, М. І. Гриціва, О. Б Прокопенка, О. М. Ситнік, О. С. Ткачука

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22)

1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.11.2022 задовольнила частково касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); скасувала рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у цій справі; ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнила частково; відмінила державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене шатро» (далі - ТОВ «Зелене шатро», Товариство), здійснену державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - Реєстратор) 16.01.2016 запис № 13571390016000110 (далі - Реєстраційна дія).

2. Велика Палата Верховного Суду ґрунтувала це рішення, зокрема, на тому, що аналіз частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в сукупності із частиною другою статті 110 цього Кодексу дозволяє дійти висновку, що орган державної влади, який звернувся з позовом про ліквідацію юридичної особи, може бути призначений її ліквідатором, однак здійснити таке призначення має суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. За відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.

3. Також Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання, ураховуючи те, що граничні межі цього строку визначені законом.

Так, частиною п`ятою статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а відповідно до частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції з 01.01.2016; далі - Закон про державну реєстрацію) подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи (боржника) в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, раніше закінчення строку на заявлення вимог кредиторами є підставою для відмови в державній реєстрації. Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів.

4. Дійшовши викладених вище висновків, Велика Палата Верховного Суду підтримала доводи Скаржниці та колегії суддів, яка передала цю справу, про незаконність формування Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) ліквідаційної комісії Товариства та необхідність дотримання у процедурі ліквідації юридичної особи (боржника) визначеного частиною п`ятою статті 105 ЦК України строку на заявлення кредиторами своїх вимог, а також відступила від протилежних висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17.

5. Підтримуючи ці висновки, не можемо, однак, погодитись з результатом розгляду справи та висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що належним способом захисту прав та інтересів Позивачки є вимога про відміну державної реєстрації припинення Товариства.

6. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7. У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

8. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

9. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

10. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, по захист якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

12. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

13. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

14. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

15. Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_1 стверджувала, що недотримання процедури ліквідації ТОВ «Зелене шатро» позбавило її можливості заявити до цієї юридичної особи грошові вимоги, які виникли з укладеного між ними договору про надання правничої допомоги від 03.09.2012 (далі - Договір). Відтак, на думку Позивачки, діями Реєстратора порушено її майнове право на отримання від Товариства грошових коштів за надані йому послуги.

16. Способом захисту цього права ОСОБА_1 обрала скасування Реєстраційної дії. При цьому в позовній заяві вона посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 39 постанови від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, про те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, яке набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

17. Слід зауважити, що у справі № 826/10249/18 учасник юридичної особи звертався з позовом до управління юстиції та державного реєстратора, у якому просив, зокрема, визнати дії відповідачів протиправними та скасувати (відмінити) державну реєстрацію припинення юридичної особи, оскільки вважав, що відповідний запис було внесено до ЄДР за заявою осіб, які не мали повноважень на вчинення таких дій, а документи, надані державному реєстратору, сфальшовані.

18. Тобто позивач за результатами вирішення спору у справі № 826/10249/18 прагнув відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка, на його думку, була здійснена незаконно, щоб мати можливість реалізовувати свої права та обов`язки учасника цієї юридичної особи. Це було кінцевою метою звернення до суду.

19. Натомість у цій справі шляхом скасування («відміни» у термінології Закону про державну реєстрацію) державної реєстрації припинення ТОВ «Зелене шатро» ОСОБА_1 намагалась захистити своє сверджуване майнове право на задоволення кредиторських вимог. Тобто ініціюючи цей спір, Позивачка мала на меті не відновлення діяльності Товариства, стосовно чого може мати інтерес його учасник, а отримання грошових коштів за рахунок майна Товариства.

20. У зв`язку із цим звертаємо увагу на висновки, викладені в пункті 33 згаданої вище постанови від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, про те, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки).

21. Його вирішення не захищає права Позивачки як кредитора у грошовому зобов`язанні за Договором.

22. Отже, заявлені ОСОБА_1 вимоги про скасування (відміну) державної реєстрації припинення ТОВ «Зелене шатро» не є ефективним способом захисту її майнових прав на отримання грошових коштів за Договором, що мало слугувати підставою для відмови в їх задоволенні.

23. У контексті спірних правовідносин слід також ураховувати, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься в пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

24. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

25. Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

26. Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної судової влади, який ухвалюється іменем України. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов`язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень. Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 22.06.2017 у справах № 6-1047цс17 та № 2-354/07.

27. У пункті 61 рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

28. Беручи до уваги, що ТОВ «Зелене шатро» припинено постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 у справі № 810/5771/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, необхідність ліквідації Товариства не підлягає сумніву.

29. Разом із цим ОДПІ ліквідувала ТОВ «Зелене шатро» з порушенням встановленої законом процедури, що позбавило ОСОБА_1 можливості заявити до Товариства грошові вимоги, про які йдеться в її позові.

30. У зв`язку із цим варто зауважити, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником (схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала в підпункті 5.33 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та підпункті 6.14 постанови від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

31. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України), а відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

32. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

33. Стаття 56 Конституції України закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

34. Шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

35. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

36. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

37. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

38. Ураховуючи викладене, доходимо висновку про те, що кредитор, якому орган державної влади (його посадові чи службові особи) своїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіяв шкоду, в тому числі позбавивши його можливості заявити грошові вимоги до юридичної особи (боржника) в ліквідаційній процедурі, вправі захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про відшкодування збитків.

39. Розглядаючи позов про відшкодування шкоди, суд мав би дослідити, зокрема, чи існували підстави для вимог кредитора до юридичної особи, чи підлягали вони задоволенню, якби були заявлені, чи достатньо було майна для їх задоволення, тобто мав би з`ясувати, стан, у якому опинився б кредитор, якби не мало місце порушення.

40. Однак в межах цієї справи ОСОБА_1 вимог про відшкодування збитків не заявляла, а суд відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог.

41. Оскільки обрання Позивачкою неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, Велика Палата Верховного Суду не мала надавати оцінку іншим доводам її касаційної скарги (див. підпункт 9.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).

42. Беручи до уваги наведене, вважаємо, що попри встановлені під час касаційного перегляду недоліки оскаржених судових рішень висновки судів попередніх інстанцій про необхідність відмови в задоволенні позову загалом є правильними, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності вирішення ними цього спору по суті, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду мала залишити оскаржені судові рішення без змін з мотивів, викладених у цій окремій думці.

Судді:К. М. Пільков Ю. Л. Власов М. І. Гриців О. Б. Прокопенко О. М. Ситнік О. С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 107719901

[ANTIRAID]

Чергове рогачьовське рішення. Такого натягування знущання з правової визначеності я давно не бачив. Дуже цікаво, що стоїть за цією справою, що потрібно будо так знущатись з правової визначеності та просто цинічного поновлення строків.

Думаю це рішення повинно увійти в підручники, як таке, що демонструє можливість перекрутити будь-що, починаючи від суті спору, способу захисту та доведення строків звернення з позовом. Фактичне зараз можна скасувати будь-яку відміну реєстрації припинення юрособи. Рейдери аплодують стоячи.

Рятує це тільки окрема думка.