Рішення ООАС про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку та стягненні витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

Справа № 420/14906/22

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року

м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, 74, м.Львів, 71010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 11.09.2022 року, прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 12.09.2022 року, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетині державного кордону України за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон та документів, що підтверджують навчання, крім випадків передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 вересня 2022 року ОСОБА_1 прибув до Міжнародного автомобільного пропуску «Краківець» для перетину держаного кордону.

11 вересня 2022 року інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи Інсекторів прикордонного контролю відділення інсекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .

Підставою оскаржуваного рішення визначено: «...у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон».

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 прибув до Міжнародного автомобільного пункту пропуску «Шегині» для перетину держаного кордону.

12 вересня 2022 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .

Підставою оскаржуваного рішення визначено: «...у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022»» громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон».

Вважаємо оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 263 КАС України.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що в оскаржуваних рішеннях зазначено, що у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» Позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Також відповідач зазначив, що позивач 11.09.2022 та 12.09.2022 не надав на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон громадянина України призовного віку під час дії воєнного стану - особливого правового режиму, який введено в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської ї проти України, а саме в період коли законодавством України встановлюється особливий режим в`їзду і виїзду та обмежується свобода пересування для громадян.

Як слідує з наданих документів позивач належить до категорії осіб, визначених в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, а тому правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану не наділений.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Наказом НУ «Одеська політехніка» №665-с від 22.08.2022 року «Про направлення на навчання за кордон студента ІШІР», в зв`язку з запрошенням від університету ЕПІТА (Франція), направлено на навчання студента 2-го курсу ІШІР ОСОБА_1 гр. УК-211 до Франції, м.Париж в Школу обчислювальної техніка та передових технологій з 26.09.2022 року по 30.09.2023 рік.

Довідкою про зарахування від 03.06.2022 року Школа комп`ютерної інженерії та технологій повідомлено, що ОСОБА_4 зарахований до навчального закладу на 2022/2023 навчальний рік.

З довідки Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВП/5068 від 08.09.2022 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

Рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип А) майстер сержанта ОСОБА_5 від 11 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України. Із змісту вказаного рішення слідує, що у зв`язку із Законом України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Законом України "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року"" громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Також Рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_6 від 12 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України. Із змісту вказаного рішення слідує, що у зв`язку із Законом України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Законом України "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року"" громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 14 частини 1 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 року № 1710-VI (далі Закон України № 1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 год 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 року № 341/2022, продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 год 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Так, згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 6 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Так, статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення їх призначення на особливий період.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.

В частині першій статті 23 Закону № 3543-XII перелічено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

В абзаці другому частини другої статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відповідно до пунктів 26 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 10.10.2003 направлений на навчання за кордон студента ІШІР», в зв`язку з запрошенням від університету ЕПІТА (Франція), до Франції, м.Париж в Школу обчислювальної техніка та передових технологій з 26.09.2022 року по 30.09.2023 рік. та зарахований до навчального закладу на 2022/2023 навчальний рік.

З довідки Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВП/5068 від 08.09.2022 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

Законодавець не ставить в залежність, зокрема місце (країна) здобування відповідної освіти, а також дату вступу до відповідного навчального закладу, до наявності права відповідної особи не бути призваною на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Необхідним є сам факт перебування на навчанні у відповідному навчальному закладі.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону України № 3543-XII станом на 11-12 вересня 2022 року не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 11-12 вересня 2022 року мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.

Водночас, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано конкретних документів, які повинні були бути подані позивачем для виїзду за кордон, однак не подані. Відповідачем не вказано такого переліку також і під час розгляду справи в суді.

При цьому суд наголошує, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було.

Крім того суд констатує наступне: рішенням голови Державної прикордонної служби, згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2022 року за № 23-7913/0/06-22, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану на виїзд за межі території України не застосовуються до громадян України чоловіків віком від 18 до 60 років, які є здобувачами фахової передвищої та вищої освіти, асистентів стажистів, аспірантів та докторантів, що навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому, листом головнокомандуючого Збройних сил України від 24 березня 2022 року за № 300/1/С/962 вказано територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (які входять до сфери управління Міністерства оборони України) стосовно призовників військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордон, у відповідності до частин 9, 15 статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзацу 18 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією), та надання дозволу відповідного керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду закордон.

Згідно з роз`ясненням, розміщеним на офіційному сайті Держприкордонслужби, для перетину кордону, особа вказана вище має надати документи, які підтверджують їхнє право на виїзд, а саме: Студентський квиток або студентську візу; Перекладені та нотаріально завірені документи, що підтверджують навчання в іноземному виші; Військово-облікові документи із записом про надання відстрочки від призову; Довідку, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів освіти за кордоном.

Суд також зазначає, що в контексті спірних правовідносин Уряд реалізував згадані повноваження шляхом неодноразового внесення змін в Правила № 57 (в період з 24.02.2022 по 11.08.2022 зміни вносилися вісім разів), визначивши переліки додаткових документів, які у разі введення на території України воєнного стану необхідні певним категоріям військовозобов`язаних громадян для перетину державного кордону. Станом на дату прийняття оскарженого рішення Правила № 57 передбачали процедуру перетинання державного кордону в умовах воєнного стану для 18 категорій осіб за умови наявності відповідних документів. В пункті 26 Правил № 57 вказано, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, проте ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Адміністрація Державної прикордонної служби України в розпорядженні щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану від 17.03.2022 № 23-6855/0/6-22-Вих роз`яснила, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Підтверджуючими документами для цієї категорії осіб можуть бути довідки про відстрочку, видані військкоматами.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем у справі, що на паспортний контроль при виїзді з України позивач надав: копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, копію довідки для виїзду за кордон №ВП/5068 від 08.09.2022 року, копію довідки про зарахування ОСОБА_1 до школи комп`ютерної інженерії та технологій «ЕПІТА», та ін.

При цьому, з аналізу довідки Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВП/5068 від 08.09.2022 року судом встановлено, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а у відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не було заперечень щодо виїзду позивача за кордон.

Відтак, суд дійшов до висновку, що керівник Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за наслідками вивчення облікової справи та документів позивача про навчання у вищому навчальному закладі, який знаходиться за межами України, прийняв рішення про те, що позивач не призивається на військову службу під час мобілізації, а має право на відстрочку у зв`язку із навчанням та може виїжджати з метою навчання за кордон. Проте посадова особа органу державного прикордонного контролю без будь-яких пояснень проігнорувала це рішення уповноваженої законом посадової особи за місцем обліку військовозобов`язаного та прийняла рішення про тимчасове обмеження позивача в праві виїзду з України.

Статтею 78 частиною 1 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись судом якщо обставини визнаються сторонами та в суду не виникає сумніву в їх достовірності, відтак, обставини щодо подання під час проходження паспортного контролю саме зазначених документів та відсутність у посадової особи держприкордонслужби обґрунтованих підстав вважати їх підробленими - судом не доводяться.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією а законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню на предмет його відповідності наведеним критеріям суд зазначає, що таке рішення прийняте без дотримання принципу рівності перед законом, є необґрунтованим та непропорційним.

Зважаючи на викладене та наведені вище мотиви суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішень про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку позивачу, а тому, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття таких рішень керуючись релевантними нормами законодавства, такі підлягають скасуванню.

Разом з тим, що стосується вимоги позовної заяви зобов`язального характеру, то суд зазначає таке.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина 3 статті 6 Закону № 1710-VI).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №1710-VI прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред`явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.

Таким чином, надання дозволу на перетин кордону належить до виключної компетенції відповідача, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Разом із цим варто зазначити, що прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на перетин державного кордону приймається працівниками прикордонного контролю в кожному конкретному випадку за наслідками вивчення наданих особою до перевірки документів з урахуванням чинних на момент прийняття такого рішення правил перетину кордону.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача на те, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Судом встановлено, що позивач станом на 11.09.2022 та 12.09.2022 року мав право на перетин державного кордону України, і це є достатнім для захисту його порушеного права.

Крім цього позивач не позбавлений права звернутися до іншого пункту пропуску для перетину кордону з метою виїзду за межі України, а відтак суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетині державного кордону України за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон та документів, що підтверджують навчання, крім випадків передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України є обґрунтованими, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 661,60 грн., оскільки позовні вимог були задоволені частково.

Щодо відшкодування судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 8000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів: копії рахунку №579 від 27.09.2022 року; копії квитанції №9282-7510-3522-0898 від 28.09.2022 року; копії акта №357 від 13.10.2022 року; позивач сплатив кошти в загальній сумі 8000,00 грн. на оплату правової допомоги.

Надана правова допомога складається з підготовки та подачі позовної заяви.

На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, а також враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, 74, м.Львів, 71010, код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 11.09.2022 року, прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2;

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 12.09.2022 року, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 661,6 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

Джерело: ЄДРСР 108111199

[ANTIRAID]

Це наша справа. Чергове рішення про незаконність дій ДПСУ яка порушує не тільки конституційні права громадян, а й власні внутрішні роз'яснення. Суд зазначив, що законодавець не ставить в залежність, зокрема місце (країна) здобування відповідної освіти, а також дату вступу до відповідного навчального закладу, до наявності права відповідної особи не бути призваною на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Необхідним є сам факт перебування на навчанні у відповідному навчальному закладі.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону України № 3543-XII станом на 11-12 вересня 2022 року не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 11-12 вересня 2022 року мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.