Валютные кредиты на авто


Recommended Posts

Нам всем понятно что реально эти кредиты гривневые, но я просматриваю практику и вижу, что суды наше мнение не поддерживают: мнимость - не удовлетваряется, недействительность - тоже, иногда договора расторгаются. Сейчас готовлюсь в суд с авто, как действовать не опредилился до конца. Кто уже заходил в подобные процессы подскажите пож. каким иском удавалось выиграть? есть у Вас положительные решения? Банки по-разному делали выдачу: наличными; счетами; сами конвертировали. Где их правильно поймать? Если не против, давайте вместе выработаем тактику для этих процессов.

Link to comment
Share on other sites

Позволю себе выложить решение из другой темы но подподающее под эту

Справа № 2-3185/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі – Коршак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „УкрСиббанк ” про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним та зробити перерахунок в гривнях та за позовом ПАТ „УкрСиббанк ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсним кредитний договір №11149815000 від 27 квітня 2007 року в сумі 9492 доларів США, зобов’язати відповідача прийняти від позивача суму в розмірі 47935 грн. з розстрочкою платежів на 84 місяці, за таких умов, що місячний платіж буде складатися 570 грн. 65 коп. та у зв’язку з недійсністю кредитного договору. Визнати недійсність договору застави транспортного засобу автомобіля ДЕУ «Ланос», TF69V125 , 2007року випуску, реєстраційний номер В19612 АК від 27 квітня 2007року та договір поруки від 27 квітня 2007 року на вказаному споживчому договорі суму 9492 долари США, де поручителем вказана ОСОБА_2.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася письмово повідомила, що вимоги підтримує, покладається на свого представника ОСОБА_3

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.12.2009 року, судом прийнятий позов від відповідача Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» м. Полтави до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 80057 грн. 65 коп. за кредитним договором №11149815000 від 27 квітня 2007 року, який об’єднаний в одне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові. Проти позову відповідача АКІБ «Укрсиббанк» заперечували, пояснивши, що задоволення позову відповідача не може виключати повністю або частково задоволення первісного позову, а саме визнання недійсним кредитного договору, який суперечить діючому законодавству, оскільки вважають, що позов відповідача є безпідставним та необґрунтованим. Посилались на те, що 27 квітня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКІБ «Укрсиббанк» було укладено кредитний договір, текст якого складений відповідачем містить положення, які значно погіршили становище позивача, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України. А саме, відповідач, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ст.ст. 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України». Тому вважають, що використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною ( такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позивача), що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем-надавачем фінансових послуг в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Крім того, позивач неодноразово надсилав відповідачу листи, в яких просив перевести кредитний валютний договір у долари США по курсу 5,05 грн. в національну валюту України гривню та в деяких листах просив забрати заставлений автомобіль в рахунок погашення кредиту, оскільки значно, в 1,6 разів підвищився курс долару США, що ставить його в скрутне становище, що зарплату, яку він отримував у гривнях значно зменшилась. Однак, відповідач на це не реагував і будь-яких заходів до урегулювання порушень законодавства та погашення кредиту не приймав.

Не дивлячись на те, що необхідно для оплати кредиту та відсотків купувати долари США за курсом 7,9, 8,4, 8,6 грн. відповідач порушив п.9.2, 1.3.1 договору. Без письмового рекомендованого повідомлення в односторонньому порядку неодноразово підвищував з березня 2008 року відсоткову ставку за користування кредитом з 13,55 до 27% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні позов поданий ОСОБА_1 не визнав, свій позов підтримав. Пояснив, що позивач ухиляється від виконання своїх зобов»язань за кредитним договором, згідно якого позивач отримав споживчий кредит у розмірі 9492 ( дев’ять тисяч чотириста дев’яносто два) доларів США зі сплатою 13,5 % річних терміном погашення по 26 квітня 2014 року, а саме в частині погашення кредиту та сплати відсотків за його користування. На теперішній час назва банку змінилась, треба вважати Публічне акціонерне товариство «Уксиббанк»

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКІБ « УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №1114981500 ( далі по тексту кредитний договір).

Відповідно до п.п.1.1,1.5 кредитного договору Банк зобов»язується надати «позичальнику» кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 9492 (дев’ять тисяч чотириста дев’яносто два) долари США на придбання легкового автомобіля, шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок №26206119367200.

Термін погашення по 26 квітня 2014 року у сумі 9492 (дев’ять тисяч чотириста дев’яносто два) долари США, з оплатою відсотків у розмірі 13,5 % річних за фактичний період користування кредитом, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, розрахунки страховою компанією за договором страхування 1788 грн. з відсотковою ставкою 18,5% річних. Сума кредиту 9492 долари США дорівнює еквіваленту 47934 грн. 60 коп. ( сорок сім тисяч дев’ятсот тридцять чотири грн. 60 коп.)

Відповідно наданого пояснення представника відповідача АКІБ «УкрСиббанк» у судове засідання, позивачем було сплачено по погашенню кредиту суму 2834 долари США ( дві тисячі вісімсот тридцять чотири долари США) в тому числі відсотки за користування кредитом в сумі 1045 доларів США, 55 центів. ( одна тисяча сорок п’ять доларів США, 52 цента). Представник банку підтвердив, що відповідач ОСОБА_1 направляв листи про перерахунок доларів на гривну за курсом 5,05 грн. і в погашення заборгованості передавав заставлений автомобіль.

У відповідності зі ст.. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражене в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч.1 ст. 192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу зокрема за зобов’язаннями відповідно до ч.2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобов’язань учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня, як грошова одиниця ( національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території Україні.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролюю який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 с. 3, валюта України єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та 6.2 , Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007р. №200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівку іноземну валюту, як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів ( обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- Сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно підпункту 6.3, пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівку іноземну валюту, як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в’їзд ( вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 визначених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти-суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівку іноземну валюту, як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать ( орендовані, зафрахтовані або ті , що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках, що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п.1 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п.2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою з правом відкривати на території України пункти обміну валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами- резидентами.

Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ індивідуальної ліцензії однієї із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів, що підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу . Надана ліцензія банку не передбачає видачу кредитів в іноземній валюті фізичним та юридичним особам. Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України №2346-Ш «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця ( національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами ( резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. «про системи валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст.. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливої добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушення цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моральні суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність-це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян ( публічного інтересу).

Отже подальше виконання договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України- принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької ( господарської ) діяльності виключно на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем ( надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», про визнання недійсним кредитного договору №11149815000 від 27 квітня 2007 року та договору №11149869000 від 27.04.2007 року на виплату страхових платежів укладених між позивачем та відповідачем договорів застави, поруки в якості забезпечення виконання зобов’язання за зазначеним кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідності із ст.. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Керуючись ст. 99 Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 6 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», ст.ст. 3, 13, 16, 203, 215, 216, 192, ч.1 ст. 524, ч. 3 ст. 533, 546, 548 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ „УкрСиббанк ” про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним та зробити перерахунок в гривнях - задовольнити.

Визнати кредитний договір № 11149815000 від 27.04.2007 року між ПАТ»Укрсиббанк» та ОСОБА_1 недійсним.

Визнати договір застави транспортного засобу від 27.04.2007 року укладений між ПАТ»Укрсиббанк» до ОСОБА_1 недійсним.

Визнати договір споживчого кредиту № 11149869000 від 27.04.2007 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ»Укрсиббанк» недійсним.

Зобов*язати ПАТ»Укрсиббанк» прийняти 47935 грн. переведено в долари США 9492 за курсом 5.05 грн. від ОСОБА_1 з розстрочкою платежів на 84 місяці, за таких умов щомісячний платіж буде складати 570 грн. 65 коп.

Стягнути з ПАТ»Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 сплачені 2834 доларів США у вигляді кредиту, відсотків і пені.

В позові ПАТ „УкрСиббанк ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ :

Link to comment
Share on other sites

КОЛлЕГИ, открыв эту тему я на удивление, получил много писем с просьбой выложить еще решений и образец иска. Иск пока готовлю и обязательно выложу, а также буду информировать про ход дела. Но если уже кто-то в процессе - поделитесь опытом, нам всем интересно!

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show