Постанова ВП ВС про належний спосіб захисту у разі протиправного звернення стягнення на іпотеку під час дії мораторію у справі про банкрутство та його залежності від обставин справи

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

Справа № 914/2350/18 (914/608/20)
Провадження № 12-83гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої судді Рогач Л. І.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,
представників учасників:
позивача - Камінської С. М.,
відповідача-1 - Дребот І. А.,
відповідача-2 - не з`явилися,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (головуючий суддя Мирутенко О. Л., судді Кордюк Г. Т., Скрипчук О. С.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 (суддя Морозюк А. Я.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра»

до

1. Акціонерного товариства «Мегабанк»

2. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідії Миколаївни

про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності

в межах справи № 914/2350/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод РЕМА»
до Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра»

про банкрутство.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. 13.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра» (далі - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області (в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра») з позовною заявою до Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк», скаржник), приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності, в якій просило суд (з урахуванням заяви № 112/1602юр від 18.08.2020):

1) визнати протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладене в протоколі № 58 чергового засідання правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019, про прийняття у власність з подальшою реалізацією нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 01.02.2011, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В. за реєстровим номером 506 (далі - іпотечний договір № 506), а саме:

- будівлю парової котельні, що на плані позначена літерою «Р-2», загальною площею 1 118,5 кв. м, реєстраційний номер 13069595 у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14;

- будівлю водонагрійної котельні, що на плані позначено літерою «П-4», загальною площею 2 083,3 кв. м, реєстраційний номер 13068906 у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14;

- будівлю воднево-кисневої станції, що на плані позначена літерою «М-2», загальною площею 1 065,2 кв. м, реєстраційний номер 13067251 у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14;

- будівлю компресорної станції, що на плані позначена літерою «Н-2», загальною площею 1 018,2 кв. м, реєстраційний номер 13068181 у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14;

- будівлю виробничу механо-штампувального цеху, що на плані позначена літерою «Ц-2», загальною площею 3 058,3 кв. м та будівлю заготівельної дільниці, літ. «Ч-1», загальною площею 437,8 кв. м, реєстраційний номер 10086697 у реєстрі прав власності на нерухоме майно;

2) визнати протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладене в протоколі № 58 чергового засідання правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019, про прийняття у власність з подальшою реалізацією рухомого майна, що є предметом застави за договором застави рухомого майна від 06.09.2011 № 05/2011-з (далі - договір застави № 05/2011-з), в порядку, передбаченому статтею 29 Закону України від 18.11.2003 № 1255-ІV«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255-IV);

3) визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 30.12.2019:

- № 50546195 про реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на будівлю парової котельні, літ. «Р-2», що знаходиться в м. Львові на вул. Вулецькій, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 144419246101;

- № 50546328 про реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на будівлю водонагрійної котельні, літ. «П-4», що знаходиться в м. Львові на вул. Вулецькій, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 138750746101;

- № 50546542 про реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на будівлю воднево-кисневої станції, літ. «М-2», що знаходиться в м. Львові на вул. Вулецькій, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 138635246101;

- № 50546668 про реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на будівлю компресорної станції, літ. «Н-2», що знаходиться в м. Львові на вул. Вулецькій, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 150150846101;

- № 50546821 про реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на будівлю виробничу механо-штампувального цеху, літ. «Ц-2», та будівлю заготівельної дільниці, літ. «Ч-1», що знаходяться в м. Львові на вул. Заводській, 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153699546101.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2019 Господарський суд Львівської області у справі № 914/2350/18 виніс ухвалу, згідно з якою відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (в тому числі на задоволення вимог АТ «Мегабанк»). Під час дії вказаного мораторію АТ «Мегабанк» прийняло у власність з подальшою реалізацією нерухоме майно (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) та рухоме майно (що є предметом застави за договором застави № 05/2011-з), власником якого є позивач, а приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. прийняла рішення від 30.12.2019 № 50546195, 50546328,50546542, 50546668, 50546821 про реєстрацію права власності (далі - рішення про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019) об`єктів нерухомого майна за АТ «Мегабанк».

3. Також позивач зазначив, що рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2019 є протиправними, оскільки вчинені: в умовах накладених у період 2016-2019 років органами ДВС арештів на нерухоме майно позивача; без проведення оцінки на момент набуття іпотеки у власність; у зв`язку з відчуженням майна позивача, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019, зокрема, відкрито провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод РЕМА». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». Введено процедуру розпорядження майном ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».

5. 01.02.2019 АТ «Мегабанк» звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою № 80.01-124 з грошовими вимогами до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» на суму 2 069 170,03 дол. США та 12 402 081,75 грн (що разом в гривневому еквіваленті станом на 01.02.2019 складає 69 802 844,79 грн). З указаної заяви слідує наведене у пунктах 6, 7, 9-13 цієї постанови.

6. Між Відкритим акціонерним товариством «Іскра» (далі - ВАТ «Іскра») та ПАТ «Мегабанк» було укладено кредитний договір № 01/2011 від 01.02.2011 про надання кредиту у розмірі 1 500 000 дол. США строком до 31.01.2012 (в редакції додаткової угоди № 25 від 31.10.2016 -у розмірі 1 591 793,91 дол. США строком до 31.12.2016).

7. З метою забезпечення виконання зобов`язань за наведеним вище кредитним договором 01.02.2011 між ВАТ «Іскра» та ПАТ «Мегабанк» укладено іпотечний договір № 506, за яким банку передано в іпотеку нерухоме майно.

8. Суди попередніх інстанцій встановили, що в пункті 5.2 (5.2.1) іпотечного договору № 506 передбачено іпотечне застереження (зокрема, право іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання).

9. Станом на 02.01.2019 заборгованість боржника за кредитним договором № 01/2011 від 01.02.2011 становить 1 611 213,79 дол. США (в тому числі 1 591 793,91 дол. США - залишок кредиту, та 19 419,88 дол. США - проценти за період з 01.11.2016 по 02.02.2019), а також 6 175 736,05 грн неустойки. Також нараховано штраф відповідно до іпотечного договору № 506 у сумі 1 858 523,70 грн. Строк виконання зазначених вимог настав до відкриття провадження у справі про банкрутство.

10. Між ВАТ «Іскра» та ПАТ «Мегабанк» укладено кредитний договір № 08/2011 від 06.09.2011 про надання кредиту в розмірі 1 200 000 дол. США строком до 25.01.2012 (в редакції додаткової угоди № 26 від 31.10.2016 - у розмірі 1 022 436,54 дол. США строком до 31.12.2016).

11. З метою забезпечення виконання зобов`язань за наведеним вище кредитним договором 06.09.2011 між ПАТ «Іскра» та ПАТ «Мегабанк» укладено договір застави № 05/2011-з, за яким банку передано в заставу визначене майно (перелік товарно-матеріальних цінностей наведено в договорі), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14.

12. Станом на 02.01.2019 заборгованість боржника за кредитним договором № 08/2011 від 06.09.2011 становить 457 956,24 дол. США (в тому числі 452 436,54 дол. США - залишок кредиту, та 5 519,70 дол. США - проценти за період з 01.11.2016 по 02.02.2019), а також 3 398 666,85 грн неустойки. Крім того, нараховано штраф відповідно до договору застави № 05/2011-зу сумі 758 613,15 грн. Строк виконання зазначених вимог настав до відкриття провадження у справі про банкрутство.

13. До складу грошових вимог також включено 206 700,00 грн сплаченого судового збору у справі № 914/2032/16.

14. Суди попередніх інстанцій встановили, що ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Іскра», що в свою чергу є правонаступником ВАТ «Іскра».

15. 07.05.2020 АТ «Мегабанк» долучено до матеріалів справи копію витягу з протоколу № 58 чергового засідання правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019 (далі - протокол № 58).

16. На вказаному засіданні правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019 розглядалося питання 2 порядку денного «Про прийняття на баланс іпотечного та заставного майна».

17. У протоколі № 58, зокрема, зазначено, що правління АТ «Мегабанк» вирішило:

«2.2. З метою погашення кредитної заборгованості ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» за кредитними договорами № 01/2011 від 01.02.2011 та № 08/2011 від 06.09.2011 р. прийняти у власність з подальшою реалізацією:

- нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506, в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», за ціною, що визначена відповідно до незалежної оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «САБО МАКРО» від 27.12.2019, та складає 48 922 000,00 грн з ПДВ.

- рухоме майно, що є предметом застави за договором застави № 05/2011-з, в порядку, передбаченому статтею 29 Закону № 1255-IV, за ціною, що визначена відповідно до незалежної оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «САБО МАКРО» від 27.12.2019, та складає 1 245 300,00 грн з ПДВ».

18. У тексті витягу з протоколу № 58 відсутня будь-яка згадка чи будь-яке посилання на існування справи № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».

19. 30.12.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. (як державним реєстратором) були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за АТ «Мегабанк».

20. Підставою виникнення у АТ «Мегабанк» права власності на кожен з об`єктів нерухомого майна вказано іпотечний договір № 506 та договори про внесення змін до нього.

21. По кожному з вищевказаних об`єктів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. (як державним реєстратором) 30.12.2019 були внесені записи про право власності, власником указано АТ «Мегабанк».

22. Також АТ «Мегабанк» разом з відзивом на позов долучено до матеріалів справи: висновок про вартість майна від 27.12.2019, виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «САБО МАКРО» (далі - висновок про вартість майна від 27.12.2019), на який робиться посилання в протоколі № 58; вимогу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» № 80-01-121 від 01.02.2019 та докази її надіслання на адресу ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

23. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладене в протоколі № 58 чергового засідання правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019, про прийняття у власність з подальшою реалізацією рухомого майна, що є предметом застави за договором застави № 05/2011-з, у порядку, передбаченому статтею 29 Закону № 1255-IV (далі - рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна); визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. від 30.12.2019 про реєстрацію права власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24. Суд першої інстанції виходив з того, що дія положення абзацу другого частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не може поширюватися на період процедури розпорядження майном у справі № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», що мав місце з 03.01.2019 (дати відкриття провадження у справі, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника) до 21.10.2019 (дати введення в дію КУзПБ), тобто не може застосовуватися до події, факту, які відбувались у зазначений період, протягом якого розгляд справи здійснювався відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, період спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном (протягом яких діє мораторій на задоволення вимог кредиторів) не може починати обчислюватися раніше 21.10.2019 (дати введення в дію КУзПБ). АТ «Мегабанк» звернуло стягнення на майно позивача 27.12.2019 та 30.12.2019, тобто в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, чим порушено приписи частини чотирнадцятої статті 39, частин першої, третьої, абзацу другого частини шостої статті 41 КУзПБ.

25. Суд відхилив доводи АТ «Мегабанк» щодо неналежності способу захисту, обраного позивачем (визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нерухоме майно), зазначивши, що чинна редакція статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) не передбачає такого способу захисту права або інтересу, як скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав. Натомість позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2019 повністю відповідає визначеним у статті 26 Закону № 1952-IV та частині четвертій статті 37 Закону України «Про іпотеку» способам захисту права або інтересу позивача у відповідних правовідносинах.

26. Стосовно посилань позивача на те, що рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, протиправно прийнято в умовах накладених у період 2016-2019 років органами ДВС арештів на нерухоме майно позивача, суд зазначив, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

27. Спростовуючи аргументи позивача про те, що рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Мегабанк» на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, протиправно прийнято без проведення оцінки на момент набуття іпотеки у власність, суд першої інстанції послався на наявний у матеріалах справи висновок про вартість майна від 27.12.2019, у якому міститься така оцінка.

28. Посилання позивача на відчуження в цьому випадку майна особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, як підстави для визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності суд вважав безпідставними виходячи з того, що майно відчужувалося банком, а не особою, внесеною до Єдиного реєстру боржників. Перехід права власності в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», здійснюється незалежно від волевиявлення власника об`єкта нерухомого майна.

29. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладеного в протоколі № 58 чергового засідання правління АТ «Мегабанк» від 27.12.2019, про прийняття у власність з подальшою реалізацією нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506 (далі - рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність нерухомого майна), суд першої інстанції вказав, що задоволення такої вимоги не забезпечить ефективного поновлення порушеного права позивача. Натомість скасування відповідного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно забезпечує ефективний захист і не потребує в такому випадку додаткового визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність нерухомого майна.

30. Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна, суд виходив з того, що, на відміну від звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно), звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно шляхом прийняття його у власність не мало своїм наслідком здійснення реєстраційних дій про виникнення в АТ «Мегабанк» права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи будь-якому іншому реєстрі. Вказане рухоме майно є виробничим обладнанням, право власності на яке не підлягає державній реєстрації. Однією з ознак права власності на вказане рухоме майно є його перебування на балансі відповідного власника. На думку суду, вказана позовна вимога відповідає способам захисту прав згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), забезпечує ефективний захист порушеного права та інтересу позивача у відповідних правовідносинах.

31. Суд погодився з доводами АТ «Мегабанк» про те, що нотаріуса (як державного реєстратора) безпідставно зазначено як співвідповідача у справі та що він має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Разом з цим суд зауважив, що Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не передбачає процесуальної можливості виключення судом із числа відповідачів особи, зазначеної позивачем у позові як відповідача.

32. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні суду першої інстанції.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

33. Не погодившись із вищенаведеними рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, АТ «Мегабанк» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) у частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

34. На обґрунтування доводів касаційної скарги АТ «Мегабанк» зазначає, щосуди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам скаржника щодо неналежності способу захисту, обраного позивачем. Посилаючись на норми абзаців третього, четвертого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, скаржник стверджує, що скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності прав).

35. Також зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що період спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном (протягом яких діє мораторій на задоволення вимог кредиторів) не може починати обчислюватися раніше 21.10.2019 (дати введення в дію КУзПБ). Зазначає, що такий строк має обчислюватися з 03.01.2019 (дати введення процедури розпорядження майном).

36. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ЛТД ГРУПП» (далі - ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП»), яке станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції було власником нерухомого майна (щодо якого прийняті оскаржувані рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність нерухомого майна та рішення про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019). Як наслідок, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси або обов`язки особи, не залученої до участі у справі.

37.Зазначає, що апеляційний господарський суд розглянув справу неповноважним складом суду, оскільки порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

38.Посилається на те, що суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, яка фактично є новим позовом.

39. Скаржник також посилається на неефективність обраного позивачем способу захисту - визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна.

Позиція інших учасників процесу

40. Від ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) залишити без змін, а касаційну скаргу АТ «Мегабанк» -без задоволення.

41. Позивач стверджує, що його заява про уточнення позовних вимог не є окремою позовною заявою. Зауважує, що ним було здійснено уточнення заявлених вимог у порядку пункту 3 частини другої статті 182 ГПК України, при цьому предмет позову залишився незмінним.

42. Також погоджується з мотивацією судів попередніх інстанцій щодо обчислення періоду спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном (протягом яких діє мораторій на задоволення вимог кредиторів) з 21.10.2019 (дати введення в дію КУзПБ) та щодо належності та ефективності обраних ним способів захисту.

43. Щодо посилання скаржника на прийняття судом апеляційної інстанції рішення про права, інтереси або обов`язки особи, не залученої до участі у справі, позивач зауважує, що суд був позбавлений процесуальної можливості залучити ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП» до участі у справі. При цьому позивач стверджує, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506, було 29.12.2020 відчужено АТ «Мегабанк» на користь ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП». На думку позивача, відчуження вказаного майна призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

44. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 20.07.2021 відкрив касаційне провадження у справі № 914/2350/18 (914/608/20) за касаційною скаргою АТ «Мегабанк» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021.

45. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.12.2021 передав справу № 914/2350/18 (914/608/20) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20.

46. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що приписи статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) вказують на те, що з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

47. Тобто у рішенні суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав, необхідно зазначати про визнання, зміну чи припинення таких прав.

48. Натомість у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20 зазначено, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, зокрема поновлення права власності.

49. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від вказаного вище висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

50. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

51. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02.02.2022 прийняла до розгляду справу № 914/2350/18 (914/608/20) на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

52.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

53. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто в частині задоволених позовних вимог.

Щодо звернення стягнення на рухоме майно позивача

54.Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що однією з ознак права власності на вказане рухоме майно є його перебування на балансі відповідного власника. Отже, відповідним рішенням АТ «Мегабанк» порушило права позивача, і скасування такого рішення забезпечить ефективне поновлення порушених прав. Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з наведеним з огляду на таке.

55.Загальний порядок звернення стягнення на рухоме майно у позасудовому порядку визначений у Законі № 1255-IV.

56.Способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження закріплені статтею 26 Закону № 1255-IV. Зокрема, відповідно до неї:

[Частина перша] Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

[Частина друга] Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

[Частина третя] Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

57. Статтею 26 Закону № 1255-IV, зокрема, встановлено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувача відповідно до законодавства про депозитарну систему України); 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

58. Стаття 27 Закону № 1255-IV передбачає, що:

[Частина перша] Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

[Частина друга] Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (далі - Державний реєстр обтяжень) відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом строку, що визначається згідно з частиною другою статті 28 цього Закону.

59. У статті 28 Закону № 1255-IV вказані правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача.

[Частина перша] Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов`язання, сплати інших сум.

[Частина друга] Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження або іншого строку, встановленого за домовленістю обтяжувача та боржника, зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. У разі отримання предмета обтяження у володіння обтяжувач зобов`язаний до закінчення процедури звернення стягнення вживати заходів щодо збереження відповідного майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

[Частина третя] Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

[Частина четверта] Строк, визначений частиною другою цієї статті, не може бути встановлений за домовленістю обтяжувача та боржника меншим ніж 30 днів, якщо хоча б одним боржником (за забезпеченим обтяженням зобов`язанням, майновим поручителем тощо) за відповідним забезпечувальним обтяженням є фізична особа та/або забезпечене відповідним обтяженням зобов`язання не пов`язане зі здійсненням хоча б одним боржником за таким зобов`язанням підприємницької діяльності, а також не може бути меншим, ніж зазначений у Державному реєстрі обтяжень строк, встановлений обтяжувачем з вищим пріоритетом та боржником.

60. Механізм передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження встановлений статтею 29 Закону № 1255-IV.

[Частина перша] Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

[Частина друга] Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

[Частина третя] Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.

[Частина четверта] Якщо договором не передбачена вартість предмета забезпечувального обтяження (або порядок її визначення) для цілей звернення стягнення, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов`язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним.

[Частина п`ята] У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

61. З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом № 1255-IV. Процедура звернення стягнення на заставлене рухоме майно передбачає активні дії заставодателя, який повинен передати предмет обтяження, якщо той перебуває у його володінні.

62. У разі відсутності активних дій заставодателя (передачі предмета обтяження обтяжувачу) звернення стягнення на предмет обтяження відбувається на підставі рішення суду.

63. При цьому в силу положень частини першої статті 29 Закону № 1255-IV набуття обтяжувачем права власності на предмет обтяження неможливе без попереднього одержання ним цього предмета у володіння.

64. Отже, оскільки процедура звернення стягнення на предмет обтяження пов`язана з передачею рухомого майна у володіння, то якщо такої передачі не відбулось - звернення стягнення на це майно не було здійснене.

65. Тобто щоб підтвердити здійснення звернення стягнення на рухоме майно та набуття обтяжувачем права власності на таке майно необхідно встановити факт його передачі від позивача до АТ «Мегабанк». Такого факту суди попередніх інстанцій не встановили. Натомість у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що спірне рухоме майно знаходиться у його володінні.

66. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна не відповідає процедурі позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановленій Законом № 1255-IV.

67. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна є внутрішнім документом АТ «Мегабанк» як суб`єкта господарювання.

68. Саме по собі вказане рішення не може установлювати обов`язки для третіх осіб (в тому числі для позивача) та бути підставою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Отже, не можна вважати порушеними права ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» внаслідок прийняття цього рішення як такого.

69.На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що АТ «Мегабанк» не звернуло стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за договором застави № 05/2011-з. Власником цього майна є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». Отже, позивачем не доведено, що його права були порушені рішенням АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна.

70.Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» № 58 від 27.12.2019 про прийняття у власність рухомого майна.

Щодо неправомірності звернення стягнення на майно боржника поза межами провадження у справі про банкрутство

71. На думку скаржника, звернення ним стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506, не порушує права позивача. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, яке він передав в іпотеку відповідачеві згідно з іпотечним договором № 506.

73. Аналізуючи, чи має місце порушення, невизнання або оспорювання зі сторони АТ «Мегабанк» права власності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що АТ «Мегабанк» порушило право власності позивача, здійснивши неправомірне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 506. При цьому суди виходили з того, що АТ «Мегабанк» звернуло стягнення на вказаний предмет іпотеки в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

74. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що АТ «Мегабанк» порушило права позивача, але порушення полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 506 поза межами провадження про банкрутство позивача, з огляду на таке.

75.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019, зокрема, відкрито провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».

76. У частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

77.Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

78.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

79. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

80.Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

81. У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

82.Тобто у цій справі правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

83. Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що АТ «Мегабанк» порушило право власності позивача, здійснивши неправомірне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 506, виходячи при цьому з мотивів, наведених вище.

Щодо належного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі

Звернення стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку на підставі іпотечного договору

84. Як установлено судами, між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 01/2011 від 01.02.2011. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 506 від 01.02.2011, за яким відповідачу передано в іпотеку нерухоме майно.

85. Приписами частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

86. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

87. У пункті 5.2 (5.2.1) іпотечного договору № 506 від 01.02.2011 сторони погодили іпотечне застереження, відповідно до якого передбачено право іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

88. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц.

89. На підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі № 506 від 01.02.2011 відповідач (іпотекодержатель) звернув стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.

90.30.12.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. (як державним реєстратором) було здійснено державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за АТ «Мегабанк».

91. Отже, відповідач вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, укладеного з позивачем. Державний реєстратор у встановленому Законом № 1952-IV порядку здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.

Державна реєстрація - офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на майно

92. Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем. Відповідач вважає такий спосіб захисту неналежним.

93. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

94. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

95. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

96. У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

97. Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

98. У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

99.Отже, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк» - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за АТ «Мегабанк» та водночас елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Внаслідок цього право позивача було порушено та між сторонами виник спір про право цивільне.

Належний та ефективний спосіб захисту

100. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

101. У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

102.Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

103. Як зазначено вище, у цій справі суди встановили порушення прав позивача. Як наслідок, суду необхідно встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.

104.Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

105.Разом із цим судом першої інстанції було встановлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за АТ «Мегабанк».

106.Судом також було встановлено, що підставою виникнення у АТ «Мегабанк» права власності на кожен із об`єктів спірного нерухомого майна є іпотечний договір № 506. Іпотекодавцем за цим договором є позивач, а іпотекодержателем - АТ «Мегабанк».

107.Тобто між позивачем та АТ «Мегабанк» наявні договірні відносини (іпотечний договір № 506), які регулюють звернення стягнення на спірне нерухоме майно. АТ «Мегабанк» звернув стягнення на спірне нерухоме майно на підставі зазначеного договору.

108.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

111.Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

112.Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

113.При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майновідомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

116.Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

117. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

118.Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

119.Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірне нерухоме майно та протиправністю дій відповідача щодо позбавлення позивача такого права (звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами провадження у справі про банкрутство). Суди встановили порушення прав позивача відповідачем. У цьому разі відмова у позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, не відповідає завданню господарського судочинства (зокрема, щодо справедливого та своєчасного вирішення судом спорів), визначеному у частині першій статті 3 ГПК України.

120. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України). У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

Щодо застосування частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV

121. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши, що існують різні підходи у судовій практиці Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV стосовно ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

122. В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

123. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

126.Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Процедура вчинення дій державним реєстратором на підставі судового рішення

127. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

128.Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

129. Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

130.Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

131.Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV.

132.Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

133.При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Щодо суті спору в частині звернення стягнення на нерухоме майно

134. Велика Палата Верховного Суду ще раз наголошує на тому, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. У випадку подальшого відчуження нерухомого майна (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) задоволення заявлених позовних вимог є неможливим.

135. У касаційній скарзі АТ «Мегабанк» зазначає, що станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції власником нерухомого майна (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) є ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП». На підтвердження зазначених обставин АТ «Мегабанк» надало до Західного апеляційного господарського суду копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які наявні в матеріалах справи.

136.У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що 29.12.2020 (під час розгляду справи № 914/2350/18 (914/608/20) в суді апеляційної інстанції) АТ «Мегабанк» відчужило зазначене нерухоме майно на користь ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП», про що зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

137. Під час розгляду справи судом касаційної інстанції сторони також підтвердили, що на цей час право власності на нерухоме майно (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) зареєстровано за ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП».

138. Доводи банку у касаційній скарзі про необхідність залучення до участі у справі набувача нерухомого майна - ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП» - як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними. Якщо позивач звернеться до суду з вимогою про витребування нерухомого майна від його кінцевого набувача, про якого містяться відповідні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, такий набувач має бути відповідачем.

139. Отже, увипадку подальшого відчуження АТ «Мегабанк» нерухомого майна (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) скасування рішень про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019 не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача на відповідне нерухоме майно. Більше того, за наявних обставин, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна, на що, зокрема, вказує практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

140. Так, відповідно до рішення у справі «Атіма Лімітед» проти України» (заява № 56714/11) заявник (другий покупець) купив акції у іншої юридичної особи (першого покупця), яка, своєю чергою, купила акції на аукціоні в межах програми приватизації. Прокурор в інтересах Київської міської ради звернувся з позовом до першого покупця з вимогою про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення акцій територіальній громаді. Позов був задоволений, а акції зареєстровані за територіальною громадою. У рішенні ЄСПЛ наголошено, що судові рішення de facto призводять до втручання в майно заявника, і що витребування акцій від заявника могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову. ЄСПЛ, зокрема, постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

141.На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за наведених обставин скасування рішень про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019 не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Отже, у позові у цій частині слід відмовити.

Щодо неналежності приватного нотаріуса (державного реєстратора) як відповідача у спірних правовідносинах

142. Позивач зазначив одним зі співвідповідачів у справі приватного нотаріуса (державного реєстратора). З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

143.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

144.Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

145.Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

146.Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

147.Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з банком чи іншою особою-набувачем майна, що було у заставі (іпотеці) банку, а не з приватним нотаріусом, який виконував функції державного реєстратора.

148. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

149.З огляду на те, що приватний нотаріус (державний реєстратор) є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

150.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

151. Пункт 126 цієї постанови свідчить, що обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

152.Отже, на момент подання позову та прийняття відповідного рішення судом першої інстанції задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019 поновить права позивача та не призведе до стану правової невизначеності щодо спірного нерухомого майна.

153.Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

154.На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

155. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

156. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

157. З огляду на викладене в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) слід скасувати в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Судові витрати

158.За приписами частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

159. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

160. АТ «Мегабанк» за подання апеляційної та касаційної скарг сплачено 18 918 грн та 25 224 грн відповідно. З огляду на висновок за результатами розгляду касаційної скарги та відмову у задоволенні позову судовий збір у розмірі 44 142 грн (18 918 грн + 25 224 грн), сплачений скаржником за подання апеляційної та касаційної скарг, покладається на позивача.

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2020 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) скасувати в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» (адреса: 79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; ідентифікаційний код: 00214244) на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код: 09804119) 44 142 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції у справі № 914/2350/18 (914/608/20) набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л. І. Рогач

Суддя-доповідач  І. В. Ткач
Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 108480607

[ANTIRAID]

Чергове рішення, яке демонструє глибоку некомпетентність суддів і повного нерозуміння правозастосування у справах про банкрутство та дії законів у часі. Застосування законів не на час виникнення правовідносин, укладення самих договорів іпотеки, а на час звернення стягнення повністю руйнує правову визначеність. Судячи з рішення судді визнали суто ручне розуміння та застосування законів, в чергове не виклавши навіть правового висновку.

Для солідності суддя вирішив переписати пів законодавства у самому рішенні, але для суті рішення це не допомогло. Судді повністю відірвані від реальності і не знають, що реєстратори без визнання права власності не реєструють незаконно перереєстроване майно. Знову ж судді у яких дружини та чоловіки працюють нотаріусами вирішили їх захистити зазначивши, що не дивлячись на грубі порушення вони не можуть бути відповідачами, що само по собі абсурдно.

У висновку - належний спосіб захисту залежить від обставин справи і настрою суддів Верховного суду, коли справа дійде до них. Також, у прийнятті цього рішення брала участь суддя Рогач, яка була обрана на посаду голови ВС-КГС, що унеможливлювало її участь у цій справі, тому це рішення не можна вважати законним.

[ANTIRAID]

З окремою думкою суддів ВП ВС щодо незаконності участі судді Рогач Л.І. у розгляді справ у складі Великої палати після її обрання головою ВС-КЦС можна ознайомитись тут - https://forum.antiraid.com.ua/topic/14192-okrema-dumka-suddiv-vp-vs-shhodo-nezakonnosti-uchasti-suddi-rogach-li-u-rozgljadi-sprav-u-skladi-velikoyi-palati-pislja-yiyi-obrannja-golovoju-vs-kcs/