Постанова ВП ВС про належного відповідача у справах щодо перерахунку пенсій суддям Вищих спеціалізованих судів у відставці

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

Справа № 640/26846/20

Провадження № 11-97апп22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В. (далі - голова ліквідаційної комісії) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року (суддя Федорчук А. Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (судді Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаль М. І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії і

ВСТАНОВИЛА:

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 01 липня 2020 року протиправними;

- зобов`язати відповідача видати довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.

Вимоги мотивував тим, що оскаржувана відмова відповідача у видачі йому довідки згідно з його заявою від 01 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначає, що 13 січня 2020 року у Вищому адміністративному суді України він отримав довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного утримання судді у відставці, розраховану відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII).

За бланкетними нормами цих пунктів суддівська винагорода призначається і виплачується судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453?VI). Однак 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, зокрема пункт 25 цього Закону.

Відтак, на думку позивача, за приведеними у відповідність з конституційним порядком положеннями Закону № 1402-VIII з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 цього Закону (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду -

50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року).

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453?VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас Рішенням від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

З огляду на це Рішення Конституційного Суду України суди попередніх інстанцій визнали, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій послалися на правовий висновок щодо застосування норм права, сформований у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.

За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

3. Голова ліквідаційної комісії не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає помилковими висновки цих судів про право позивача на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року через те, що саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, а відтак суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом.

Вважає, що Закон № 1402-VIII встановлює порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість Вищий адміністративний суд України з 15 грудня 2017 року перебуває у стані ліквідації і не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону № 1402-VIII. Ці положення закону забороняють видачу позивачеві запитуваної ним довідки.

Додає, що суддівська винагорода суддів Вищого адміністративного суду України, які на сьогодні працюють на посадах у Вищому адміністративному суді України, відповідно до пункту 7 Закону № 1402-VIII обчислюється у порядку, визначеному Законом № 2453-VI. Вказаними положеннями цього Закону керувався відповідач, коли видавав позивачу довідку від 13 січня 2020 року.

Відповідач також зазначив, що на виконання рекомендації пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Верховна Рада України мала невідкладно привести положення законодавства України у відповідність із цим Рішенням, однак на момент розгляду справи правовий статус суддів спеціалізованих судів, які перебувають у стані ліквідації, законодавчо не врегульований.

Не погоджується і вважає хибним використання судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, висловленої в рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (стосовно права суддів у відставці, які не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020), оскільки спори в тій (зразковій) справі та у справі, яка розглядається, не є подібними, зокрема відмінними є суб`єктний склад, предмет та підстави позову.

Крім того, наголошує на допущенні судами попередніх інстанцій методологічних погрішностей при проведенні розрахунку розміру суддівської винагороди працюючого судді за відповідною посадою, а саме недоладно взято за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2118 грн, тоді як абзацом четвертим статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено в розмірі 2102 грн.

Звертає увагу, що позивач та суди попередніх інстанцій і при обрахунку суддівської винагороди відповідно до положень Закону № 1402-VIII непередбачено застосували регіональний коефіцієнт 1,25, тоді як за положеннями частини десятої статті 135 цього Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Аналогічним доводам апеляційної скарги суд апеляційної інстанції оцінки не надав.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) ухвалою від 29 червня 2021 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 16 серпня 2022 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги голови ліквідаційної комісії справу за її позовом на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).

Таке рішення обґрунтував тим, що спірні правовідносини в цій справі містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики за цією категорією справ.

Касаційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, коли задовольняв позовні вимоги, взяв до уваги відомості про те, що голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII.

13 січня 2020 року Вищий адміністративний суд України видав ОСОБА_1 довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).

Відповідно до цієї довідки посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України як складова суддівської винагороди, з якої обраховується щомісячне довічне грошове утримання, складає 37 836 грн. Розмір складової суддівської винагороди обраховувався на підставі встановленого розміру посадового окладу для судді місцевого суду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та коефіцієнта 1,2 для судді вищого спеціалізованого суду.

Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відповідь на це звернення Вищий адміністративний суд України листом від 02 липня 2020 року № 157/12-14/20 повідомив, що посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року із застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15*2102,00*1,2=37 836,00), тобто посадовий оклад станом на 01 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу була видана довідка № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У листі також повідомлялося, що судді Вищого адміністративного суду України отримують суддівську винагороду, яка згідно із частиною другою статті 133 Закону № 2453-VI складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; що в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ. Водночас видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстав немає.

5. КАС ВС проаналізував підходи судів першої інстанції до вирішення заявленого спору. Зокрема, звернув увагу на те, що, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з положень частини першої статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набув чинності 30 вересня 2016 року, про те, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим, ніж 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2?р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

6. Суд касаційної інстанції послався на аналіз судової практики щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, зазначив, що виявив їх різне застосування та трактування, що, своє чергою, унеможливлює ефективний захист особи внаслідок застосування закону, визнаного неконституційним.

Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені згадані нижче судові рішення.

7. Те, як на практиці застосовуються ці положення закону, касаційний суд продемонстрував на прикладах із судової практики судів першої та апеляційної інстанцій.

Приміром, у справах № 640/408/21, 640/1064/21, 640/10609/21, 640/11147/21, 640/13234/21, 640/16655/21, 640/809/21, 320/4440/22 суди задовольняли позовні вимоги позивача / позивачів і виклали правову позицію про те, що позивача / позивачів звільнили у відставку з посади судді касаційної інстанції та відрахували зі штату Вищого адміністративного суду України; станом на момент звернення із заявою про видачу нової довідки про розмір грошового забезпечення цей суд не ліквідований, тому саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за відновлення порушених прав позивача та надати запитувану довідку.

Водночас суди попередніх інстанцій зважили на доводи відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні Закону № 1402-VIII, але разом із цим зазначили, що внесення відповідних змін до законодавства не може бути підставою для порушення права позивача / позивачів на отримання довічного грошового утримання в належному розмірі.

Суди вказали, що натепер система судоустрою законодавцем змінена і функціонування Вищого адміністративного суду України чинним законодавством не передбачене. Але це не може бути підставою для позбавлення права позивача / позивачів на одержання довічного грошового утримання в належному розмірі, з урахуванням саме того суду, з якого він вийшов у відставку. При цьому суди відзначили, що згідно зі статтею 37 Закону № 1402-VIII у складі Верховного Суду діють Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд; ці суди за своїми функціями є судами касаційної інстанції відповідної спеціалізації. Отже, фактично КАС ВС виконує ті ж функції суду касаційної інстанції, які виконував Вищий адміністративний суд України до припинення його діяльності.

Відтак суди дійшли висновку, що відповідним судом, до якого передано всі без винятку функції Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції, є КАС ВС. Тому розмір довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою судді КАС ВС.

Зазначали також, що неврегулювання на законодавчому рівні питання видачі довідок про розмір суддівської винагороди у випадку ліквідації такої судової установи, як Вищий адміністративний суд України, не може бути перешкодою в отриманні для суддів, які звільнилися у відставку до моменту припинення діяльності цього суду, довідок про розмір суддівської винагороди виходячи з базового посадового окладу судді Верховного Суду, адже фактично судді у відставці перебувають на рівні суддів касаційної інстанції.

Суди звернули увагу на те, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 наголосив, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. За таких обставин неузгодженість чинного законодавства у прирівнянні посад суддів вищих спеціалізованих судів та посад суддів Верховного Суду не є підставою для відмови в наданні довідки, адже позивач має гарантоване статтею 142 Закону № 1402-VIII право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді.

Отже, з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2?р/2020, позивач набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Фактичною підставою для реалізації зазначеного права є довідка про розмір суддівської винагороди, яка повинна видаватися судом, з якого позивач пішов у відставку, тобто в цьому випадку Вищим адміністративним судом України.

У справах № 640/6376/21, 640/10223/21, 640/12623/21, 320/3077/21 суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, позивач / позивачі набув / набули право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Воднораз підставою для реалізації зазначеного права є довідка про розмір суддівської винагороди, яка повинна видаватися судом, з якого позивач пішов у відставку, тобто в цьому випадку Вищим адміністративним судом України.

Разом із цим суди відхилили доводи відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України перебуває у стані припинення, оскільки, як зазначає сам відповідач, ліквідація наразі ще не завершена. Тобто в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Вищий адміністративний суд України продовжує існувати і підстав для видачі позивачу відповідної довідки будь-яким іншим судом нема. Проте погодилися з твердженнями відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні Закону № 1402-VIII.

Суди визнали, що на сьогодні систему судоустрою законодавець змінив, відповідно до змін чинне законодавство не передбачає функціонування Вищого адміністративного суду України. Однак констатували, що це не може бути підставою для позбавлення права позивача на одержання довічного грошового утримання в належному розмірі, з урахуванням саме того суду, з якого він вийшов у відставку.

При цьому суди зазначили, що застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суди визнали обґрунтованими доводи позивача / позивачів щодо необхідності розрахунку суддівської винагороди від посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2453-VI систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України (частина друга статті 31 Закону № 2453-VI). Згідно із частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Із цього суди підсумували, що закони № 2453-VI і № 1402-VIII передбачають вищі спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції. На підставі частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий адміністративний суд України є вищим спеціалізованим судом.

Узагальнюючи, суди попередніх інстанцій виснували, що позивач має право на перерахунок пенсії виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

8. З огляду на ці та інші подібні рішення КАС ВС дійшов висновку про те, що судами неоднаково застосовуються положення Закону № 1402-VIII, зокрема, при вирішенні питання щодо видачі головою ліквідаційної комісії довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці.

9. Велика Палата ухвалою від 08 вересня 2022 року прийняла до розгляду цю справу, а ухвалою від 26 жовтня 2022 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на10 листопада 2022 року.

10. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

11. Велика Палата дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453?VI (положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року № 2-р/2020).

Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року.

Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

За матеріалами справи голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515?VIII.

13 січня 2020 року Вищий адміністративний суд України видав ОСОБА_1 довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону № 1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).

Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відповідь на це звернення Вищий адміністративний суд України листом від 02 липня 2020 року № 157/12-14/20 повідомив, що посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року із застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15*2102,00*1,2=37 836,00), тобто посадовий оклад станом на 01 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу була видана довідка № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Незгода позивача з відмовою у видачі нової довідки зумовила його звернення до суду із цим позовом до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В., яка, виступаючи від імені цього суду, підписувала спірну довідку.

12. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.

Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйова Л. В. Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Згідно із частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення перше частини четвертої статті 48 КАС України).

Велика Палата зауважує, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України, а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, тобто вирішив питання про обов`язок саме цього суду.

Вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В. задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: В. В. Британчук К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

Л. Й. Катеринчук Т. А. Чумаченко

Г. Р. Крет С. П. Штелик

Л. М. Лобойко

Джерело: ЄДРСР 109303277

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.

Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйова Л. В. Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Згідно із частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення перше частини четвертої статті 48 КАС України).

Велика Палата зауважує, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України, а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, тобто вирішив питання про обов`язок саме цього суду.

Вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Золотнікова О. С., Григор`євої І. В., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

у справі № 640/26846/20 (провадження № 11-97заі22) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (далі - голова ліквідаційної комісії, ВАСУ відповідно) ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Короткий виклад історії справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 01 липня 2020 року;

- зобов`язати відповідача видати довідку, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 13 січня 2020 року у ВАСУ він отримав довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного утримання судді у відставці, розраховану відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII). За бланкетними нормами цих пунктів суддівська винагорода призначається і виплачується судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453?VI). Однак 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, зокрема пункт 25 цього Закону. Відтак, на думку позивача, з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року). Проте відповідач відмовив у видачі позивачу нової довідки відповідно до положень Закону № 1402-VIII.

На переконання ОСОБА_1 , оскаржувана відмова відповідача у видачі йому довідки згідно із заявою від 01 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства. До того ж посилання голови ліквідаційної комісії на необхідність звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за довідкою, на думку позивача, є безпідставним, оскільки його особова справа знаходиться у ВАСУ, який не ліквідований. При цьому в рекомендованих судах позивач не працював і на час виходу у відставку їх взагалі не існувало.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 01 липня 2020 року; зобов`язав голову ліквідаційної комісії Соловйову Л. В. видати ОСОБА_1 довідку, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,25) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суди обох інстанцій констатували, що відповідно до пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Водночас Рішенням від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію, викладену в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді, не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суди обох інстанцій дійшли висновку про зобов`язання голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 видати відповідну довідку.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій послалася на неправильне застосування судами норм матеріального права. На думку скаржниці, суди дійшли помилкового висновку про право позивача на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року через те, що саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що розмір суддівської винагороди позивача має обчислюватися відповідно до Закону № 1402-VIII, а за основу має бути взятий посадовий оклад у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

Відповідачка зауважила, що Закон № 1402-VIII установлює порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. ВАСУ з 15 грудня 2017 року перебуває в стані припинення та не є вищим спеціалізованим судом згідно з положеннями Закону № 1402-VIII. Відтак, на думку скаржника, твердження про право суддів ВАСУ у відставці на отримання довідок із зазначенням посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону № 1402-VIII є безпідставним.

Скаржниця зазначила, що оскільки ВАСУ не припинено, ліквідаційна процедура триває, судді ВАСУ перебувають у складі цього суду, їх не було переведено або призначено на посади суддів судів, створених на підставі Закону № 1402-VIII, то їх гарантії, зокрема щодо отримання суддівської винагороди, визначаються відповідно до положень Закону № 2453-VІ, як це передбачено пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. На переконання відповідача, «відповідною» посадою для суддів ВАСУ у відставці є посада судді ВАСУ, суддівська винагорода якого визначається відповідно до положень статті 133 Закону № 2453-VI. Водночас, визначаючи базовий посадовий оклад у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суди попередніх інстанцій не вказали, посадовий оклад якого працюючого судді відповідно до вимог Закону № 1402-VIIIними взято за основу - судді апеляційної інстанції, судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності чи судді Вищого антикорупційного суду, та не обґрунтували, чому при визначенні посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, не підлягають застосуванню положення Закону № 2453-VI(з урахуванням відсилочної норми пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII). Крім цього, на час розгляду справи правовий статус суддів спеціалізованих судів, які перебувають у стані ліквідації, законодавчо не врегульований.

Голова ліквідаційної комісії наполягає, що при видачі позивачеві довідки про суддівську винагороду для обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ВАСУ керувався не положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, на який покликаються суди попередніх інстанцій, а пункту 7 цього розділу, і предметом спору є не наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а можливість видачі відповідачем довідки про суддівську винагороду із зазначенням посадового окладу, обчисленого відповідно до вимог Закону № 1402-VІІІ.

Відповідачка указала на помилковість посилання судами попередніх інстанцій на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (стосовно права суддів у відставці, які не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020), оскільки справа, яка розглядається, є відмінною від указаної зразкової справи як за суб`єктним складом, так і за характером спірних правовідносин.

Скаржниця також наголосила на допущенні судами попередніх інстанцій методологічних помилок при проведенні розрахунку розміру суддівської винагороди працюючого судді за відповідною посадою, а саме взяття за основу прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2118 грн, оскільки абзацом четвертим статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 грн. Крім цього, при обрахунку суддівської винагороди відповідно до положень Закону № 1402-VIII суди помилково застосували регіональний коефіцієнт 1,25, однак за положеннями частини десятої статті 135 цього Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На час розгляду справи позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 лютого 2023 року частково задовольнила касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 та скасувала рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, а справу направила на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування прийнятого рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, ВАСУ припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453?VI (положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020). Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року. Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, ВАСУ.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Так, голова ВАСУ наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю ВАСУ ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515?VIII.

13 січня 2020 року ВАСУ видав ОСОБА_1 довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).

Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ВАСУ із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відповідь на це звернення ВАСУ листом від 02 липня 2020 року № 157/12-14/20 повідомив, що посадовий оклад судді ВАСУ складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року із застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15*2102*1,2=37 836), тобто посадовий оклад станом на 01 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу було видано довідку № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Незгода позивача з відмовою у видачі нової довідки зумовила його звернення до суду із цим позовом до голови ліквідаційної комісії ВАСУ ОСОБА_2, яка, виступаючи від імені цього суду, підписувала довідку.

Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)). Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України (далі - ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені. Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії ВАСУ ОСОБА_2 Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Згідно із частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення перше частини четвертої статті 48 КАС України).

Отже, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме ВАСУ, а не голову його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії ВАСУ, тобто вирішив питання про обов`язок саме цього суду.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказане вище порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки спір у цій справі необхідно було вирішити по суті заявлених позовних вимог, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою голови ліквідаційної комісії ВАСУ у видачі судді ВАСУ у відставці довідки про суддівську винагороду, розраховану відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, яким визнано неконституційним, зокрема, пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідачем у публічно-правовому спорі є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з пунктом 7 частини першої цієї статті суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 9901/374/19, статус суб`єкта владних повноважень мають не лише органи державної влади чи місцевого самоврядування зі статусом юридичної особи, а і їх посадові та службові особи й інші суб`єкти, перелік яких не є вичерпним. Характерною ознакою суб`єкта владних повноважень як відповідача в адміністративній справі є наявний у нього необхідний обсяг компетенції виконувати публічно-владні управлінські функції і приймати в межах її реалізації рішення або вчиняти дії , які тягнуть виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків юридичних і фізичних осіб.

Виходячи з наведеного голова ліквідаційної комісії ВАСУ як посадова особа, до якої в цій справі заявлено вимоги позивачем і до повноважень якої належить вчинення дій щодо видачі / невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є належним відповідачем у справі, що виключає необхідність скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Звертаємо також увагу, що згідно із частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як убачається зі змісту касаційної скарги голови ліквідаційної комісії ВАСУ на рішення судів попередніх інстанцій, скаржник не посилався в касаційній скарзі на неправильне визначення ОСОБА_1 відповідача в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі на підставі пунктів 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з посиланням скаржника на: необґрунтоване врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у зразковій справі № 620/1116/20; застосування Закону № 1402-VIII, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин; відсутність судової практики щодо вказаної категорії справ.

Згідно з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року Велика Палата прийняла цю справу до розгляду для вирішення виключної правової проблеми (неоднакового застосування судами положень Закону № 1402-VIII при вирішенні питання щодо видачі саме головою ліквідаційної комісії довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді ВАСУ у відставці) з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду, помилково пославшись на положення частини третьої статті 341 КАС України, дійшла хибного висновку про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не розв`язавши виключну правову проблему, для вирішення якої було прийнято справу Великою Палатою.

Судді Великої Палати

Верховного Суду О. С. Золотніков
І. В. Григор`єва
К. М. Пільков
О. М. Ситнік
І. В. Ткач
В. Ю. Уркевич

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479965

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж. М.

на постанову від 16 лютого 2023 року у справі № 640/26846/20 (провадження

№ 11-97апп22) за позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В. (далі - голова ліквідаційної комісії) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Короткий виклад обставин справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 1 липня 2020 року протиправними;

- зобов`язати відповідача видати довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118 * 50 * 1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.

Вимоги мотивував тим, що оскаржувана відмова відповідача у видачі йому довідки згідно з його заявою від 1 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

На думку позивача, за приведеними у відповідність з конституційним порядком положеннями Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII) з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 цього Закону (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційноїінстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Голова ліквідаційної комісії не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 серпня 2022 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги голови ліквідаційної комісії справу за її позовом на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таке рішення обґрунтував тим, що спірні правовідносини в цій справі містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ.

Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені згадані нижче судові рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку також і про те, що судами неоднаково застосовуються положення Закону № 1402-VIII, зокрема, при вирішенні питання щодо видачі головою ліквідаційної комісії довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

З 15 грудня 2017 року в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

За матеріалами справи голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515?VIII.

13 січня 2020 року Вищий адміністративний суд України видав ОСОБА_1 довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453?VI) (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).

Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, 1 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відповідь на це звернення Вищий адміністративний суд України листом від 02 липня 2020 року № 157/12-14/20 повідомив, що посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року із застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15 * 2102,00 * 1,2 = 37 836,00), тобто посадовий оклад станом на 1 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу була видана довідка № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Незгода позивача з відмовою у видачі нової довідки зумовила його звернення до суду із цим позовом до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Не погоджуючись із позицією більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, вважаю за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд дійшов висновку, що виключною правовою проблемою є застосування статей 135 та 142 Закону № 1402-VIII, а саме: питання щодо захисту права судді Вищого адміністративного суду України у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.

Приймаючи рішення в цій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов заявлено не до тієї особи, а тому відповідно до частини третьої статті 48 КАС судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Погоджуючись із висновком про те, що спірні правовідносини виникли між суддею касаційного суду у відставці та судом, у якому він здійснював правосуддя, маю переконання, що Велика Палата Верховного Суду не виконала в повній мірі свій обов`язок, щодо вирішення виключної правової проблеми, на підставі якої прийняла справу до свого провадження.

За висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21) довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд України про розмір і складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд також звернув увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену в Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 (абз. шостий пункту 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Разом з тим у цій справі ключовим питанням є визначення статусу судді-позивача.

02 червня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Конституції України щодо норм про організацію та функціонування національного судоустрою (Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року). Згідно з новою редакцією частини третьої статті 125 Конституції України саме Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

На відміну від попереднього законодавства, згідно з яким Верховний Суд України не мав повноважень суду касаційної інстанції (вони були передані вищим спеціалізованим судам у результаті попередньої судової реформи), Закон № 1402-VIII передбачає, що Верховний Суд, серед інших повноважень, знову виконуватиме функцію касаційної інстанції (частина друга статті 36), і складатиметься з Великої Палати Верховного Суду, Касаційного адміністративного суду, Касаційного господарського суду, Касаційного кримінального суду, Касаційного цивільного суду (частина друга статті 37).

Будь-яких інших касаційних судів системою судоустрою України не передбачено. Отже, суддями суду касаційної інстанції є судді Верховного Суду.

Ураховуючи, що позивач є суддею касаційного суду у відставці, немає підстав для незастосування щодо нього положень частин третьої, четвертої статті 142 та пункту 3 частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII.

При вирішенні справи необхідно було б врахувати, що неврегулювання в Законі № 1402-VIII спірного питання ставить позивача в ситуацію правової невизначеності та невиправдано покладає на нього непропорційний тягар наслідків невиконання державою своїх обов`язків з матеріального забезпечення судді у відставці.

Така бездіяльність не може і не повинна мати негативні наслідки для позивача (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21).

Висновки

Велика Палата Верховного Суду правильно виснувала про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, однак мотивувальну частину постанови варто було б доповнити висновком про те, що, оскільки позивач є суддею касаційного суду у відставці, до нього мають бути застосовані положення частин третьої, четвертої статті 142 та пункту 3 частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду Ж. М. Єленіна

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109491937