Постанова ВП ВС про повернення позовної заяви у разі об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

2 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 215/3640/22

Провадження № 11-138заі22 

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року (судді Чиркін С. М., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Мороз Л. Л., Рибачук А. І.),

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позов до Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року у справі «Петухов проти України» встановлено, що покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні є покаранням без перспективи звільнення, що є порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що Верховна Рада України зобов`язана внести належні зміни до Кримінального кодексу України, які урівнюватимуть права осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, щодо пом`якшення призначеного їм покарання або умовно-дострокового звільнення від покарання - на тих самих умовах, що встановлені для осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк.

На думку позивача, державні органи, зокрема Міністерство юстиції України, не ініціюють перед Верховною Радою України вирішення питання про внесення змін до чинного законодавства, які б відновили порушені права осіб, які відбувають покарання у виді довічного ув`язнення, на пом`якшення покарання, що призводить до невиконання рішень Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021.

На підставі наведеного ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність відповідачів завдає йому моральної шкоди, яку оцінює у 9 000 евро.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 жовтня 2022 року передано зазначену позовну заяву на розгляд до Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2022 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з порушенням правила об`єднання позовних вимог.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 з підстави недотримання судом норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування незаконної, на його думку, ухвали суду першої інстанції та ухвалення рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Верховна Рада України зазначила, що скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Глава 2 КАС визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відтак Верховному Суду як суду першої інстанції з урахуванням вимог дотримання інстанційної та виключної підсудності, визначених статтями 22, 27 та 266 КАС, підсудні лише ті із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, які звернені до Верховної Ради України.

Перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, визначено частиною першою статті 20 КАС. Решта адміністративних справ підсудні окружним адміністративним судам (частина друга статті 20 КАС).

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 об`єднав позовні вимоги як до Верховної Ради України, які з урахуванням вимог дотримання інстанційної підсудності, визначеної статтею 22 КАС, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, які мають розглядатись місцевими адміністративними судами як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак відповідно до частини п`ятої цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження декількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано дійшов висновку, що роз`єднання позовних вимог ОСОБА_1 з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки вимоги до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Міркування і твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З огляду на недотримання ОСОБА_1 правил об`єднання позовних вимог, а також відсутність підстав для застосування положень статті 172 КАС суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 цього Кодексу, не допустив порушень норм процесуального права.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Керуючись статтями 169, 172, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: В. В. Британчук Л. Й. Катеринчук Ю. Л. Власов В. С. Князєв І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков Т. А. Чумаченко

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109491936

[ANTIRAID]

Нарешті Велика палата вирішила застосовувати Закон, а не вигадувати не існуючи норми. Суд зазначив, що зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 об`єднав позовні вимоги як до Верховної Ради України, які з урахуванням вимог дотримання інстанційної підсудності, визначеної статтею 22 КАС, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, які мають розглядатись місцевими адміністративними судами як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак відповідно до частини п`ятої цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження декількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.