Рішення Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості за відвантажений товар й витрат на правову допомогу


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: [email protected] Код ЄДРПОУ 03499885

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

Справа № 903/883/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників:

від позивача: Мартиненко А.В. - адвокат (договір №109 від 06.05.2019р., ордер АА №1249609 від 17.11.2022р.)

участь представника у судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 19.01.2023р.

від відповідача: Козак А.Ю. - адвокат (дов. від 22.11.2022р., Свідоцтво №343 від 30.08.2007р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус", м. Луцьк

про стягнення 1 191 027,81 грн.,

встановив: 14 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Волинської області за підписом адвоката Кравця Р.Ю. (Адвокатське об`єднання "Кравець і партнери", договір від 06.05.2019р., ордер АА №1244435 від 09.11.2022р.) надійшла здійснена відправленням до суду поштовим зв`язком 10.11.2022р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" від 09.11.2022р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" 2 093 039,05 грн., в тому числі, загальних сум 1 910 940 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей, 157 525,46 грн. інфляційних нарахувань та 24 573,59 грн. трьох відсотків річних.

При цьому:

- посилаючись на рахунок на оплату №74 від 13.05.2022р., товарно-транспортну накладну №70 від 13.05.2022р., довіреність №8 від 13.05.2022р., позивач ініціював стягнення з відповідача 850 500 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарів, 83 739,52 грн. суми інфляційних нарахувань (за період з травня по вересень місяць 2022 року), а також 11 673,99 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 13.05.2022р. по 26.10.2022р.;

- посилаючись на рахунок на оплату №83 від 27.05.2022р., товарно-транспортну накладну №81 від 01.06.2022р., довіреність №10 від 31.05.2022р., позивач просив стягнути з відповідача 1 060 440 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарів, 73 785,94 грн. суми інфляційних нарахувань (за період з червня по вересень місяць 2022 року), а також 12 899,60 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 01.06.2022р. по 26.10.2022р.

Також при поданні позову засвідчувалось на понесенні позивачем витрат, пов`язаних із сплатою судового збору на суму 31 395,60 грн., понесенні витрат, пов`язаних із оплатою наданої професійної правничої допомоги адвоката на суму 9 000 грн., а також на очікуваних витратах товариства по оплаті наданої професійної правничої допомоги на суму 12 600 грн.

Водночас, в долученому до позову клопотанні від 09.11.2022р., посилаючись на положення ст. 81 ГПК України, адвокатський запит від 12.10.2022р. №787 до Державної податкової служби України про витребування інформації, лист ДПС України від 17.10.2022р. №12734/6/99-00-04-02-01-06 про неможливість надання запитуваної інформації, позивач просив суд витребувати у ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" копії матеріалів податкової звітності щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №9063524374 та №9087379482, а також витребувати у Державної податкової служби України інформацію щодо податкової звітності ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №9063524374 та №9087379482.

Ухвалою від 15.11.2022р. за позовом було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням її розгляду в підготовчому судовому засіданні на 12.12.2022р., запропоновано сторонам вчинити ряд дій та надати суду відповідні додаткові матеріали, витребувано у ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" копії матеріалів податкової звітності щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №№9063524374, 9087379482, витребувано у ГУ ДПС у Волинській області інформацію щодо податкової звітності ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №№9063524374, 9087379482.

23 листопада 2022 року ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" звернулось до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалами справи представник товариства-відповідача (адвокат Козак А.Ю.) ознайомився та здійснив фотокопії документів 23.11.2022р.

Інформаційна довідка ГУ ДПС у Волинській області №7178/5/03-20-04-08-05 від 01.12.2022р. щодо податкової звітності ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" про відображення податкового кредиту за податковими накладними №№9063524374, 9087379482, на виконання вимог ухвали від 15.11.2022р., надійшла до суду 06.12.2022р.

Відзив ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" від 07.12.2022р. №07/12-01 на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих заперечення позову документів до суду надійшов 07 грудня 2022 року. Заперечуючи позов та зауважуючи на наявності підстав для повної відмови у задоволенні позову, відповідач засвідчив:

- заборгованість по оплаті товарів, отриманих згідно рахунку №74 від 13.05.2022р., ТТН №70 від 13.05.2022р., довіреність №8 від 13.05.2022р. в сумі 850 500 грн. відсутня, зокрема, з підстав сплати грошових коштів у період, що передував зверненню позивача до суду з позовом (виписки за рахунками за 20.05.2022р. на суму 190 000 грн., за 26.05.2022р. на суму 430 000 грн., за 26.05.2022р. на суму 540 000 грн., за 22.06.2022р. на суму 100 000 грн. із відображеними у платіжних документах призначеннями платежів "Оплата за поліпропілен згідно рах. 74 від 13.05.2022р."), наявна переплата вартості товарів в сумі 409 500 грн. дає підстави віднести її в рахунок часткової оплати вартості товару по наступній поставці (рахунок №83 від 27.05.2022р., ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреність №10 від 31.05.2022р.);

- нарахування з врахуванням неіснуючого боргу 850 500 грн. інфляційних 83 739,52 грн. та 11 673,99 грн. трьох процентів річних здійснені безпідставно;

- згідно рахунку №83 від 27.05.2022р., ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреність №10 від 31.05.2022р. відповідачем було отримано не весь товар. Із загальної визначеної у документах кількості поліпропілену Capilene U77А 10,5т, товариством фактично було отримано 9,2т, решту товару в кількості 1,3т вартістю 105 300 грн. повернуто позивачу (через водія/уповноважену особу Карпюка Ігоря Володимировича), при цьому позивач в подальшому повинен був переробити товарно-супровідні документи на фактично прийнятий відповідачем товар і здійснити коригування податкових зобов`язань;

- позивачем до матеріалів справи не надано видаткової накладної в підтвердження отримання товару відповідачем за рахунком №83 від 27.05.2022р., ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреність №10 від 31.05.2022р.;

- товарно-транспортна накладна №81 від 01.06.2022р. є доказом переміщення товару, однак, не є документом, який підтверджує отримання товарів покупцем;

- податкова накладна, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не надана ним і відсутня у матеріалах справи. Податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та самі по собі без інших доказів не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами;

- у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів в підтвердження факту передачі всього товару позивачем відповідачу на всю суму 1 060 400 грн. з ПДВ згідно рахунку №83 від 27.05.2022р., відповідна сума заборгованості є недоведеною, а нарахування сум інфляційних та відсотків річних від суми боргу 1 060 400 грн. є безпідставним.

Також 07.12.2022р. відповідач звернувся до суду із клопотанням про долучення до справи копій витребуваних декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2022 року з додатками.

Ухвалою, постановленою за результатами проведеного 12.12.2022р. за участю представників сторін підготовчого судового засідання (відображена в протоколі засідання суду), було: встановлено позивачу строк для подання суду та відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву; встановлено відповідачу строк для подання суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.01.2023р.; задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 11.01.2023р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідь ТОВ "Трейдхім" від 16.12.2022р. на відзив ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" із додатками документів надійшла та була зареєстрована судом 19.12.2022р. У відповіді на відзив позивачем:

- засвідчується, що кількість та асортимент товару було погоджено сторонами, що підтверджується рахунком позивача та довіреністю відповідача на отримання товару, часткова ж відмова покупця прийняти товар не свідчить про невиконання позивачем умов поставки. Відмова відповідача від частини товару здійснена з порушенням ст. 690 ЦК України, адже, покупець не має права відмовитися від частини товару, у разі відмови покупець негайно повідомляє про це продавця та зберігає товар у себе, а не передає його третій невідомій особі, як це було зроблено відповідачем, тому всі ризики втрати такого товару має нести відповідач, як такий, що не дотримався вимог закону. Долучені відповідачем документи не підтверджують повернення товару саме позивачу, адже передання товару третій (не встановленій особі) не можна вважати належним поверненням, тим більше, що, за даними позивача, фактично товар повернуто не було, прибутковий ордер оформлено на підставі нормативно-правового акту, який втратив чинність 21.10.2021р. року, "повернення" - односторонній документ, який навіть не надсилався позивачу. Вчинення відповідачем дій у формі відображення в податковій декларації та використання права на всю суму податкового кредиту за рахунком №83 свідчить, що відповідач згідно своїх податкових документів підтвердив здійснення господарської операції в тому обсязі і за тим змістом, як це відображено в податкових документах;

- факт часткових розрахунків відповідача не заперечується, зауважується на зарахуванні переплати в розмірі 409 500 грн. в рахунок погашення заборгованості по оплаті товарів, відпущених у попередні періоди, зокрема, відповідно до рахунку №65 від 04.05.2022р., довіреності №7 від 04.05.2022р., ТТН №0405-22 від 04.05.2022р., накладної №83 від 04.05.2022р., податкової накладної від 04.05.2022р. №9063488603;

- здійснюється донарахування позовних вимог, котрі є похідними від заявленої до стягнення заборгованості 1 060 440 грн. по оплаті товарів, відпущених на підставі рахунку на оплату №83 від 27.05.2022р., ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреності №10 від 31.05.2022р. (на відміну від первинно заявлених сум 73 785,94 грн. інфляційних за період з червня по вересень місяць 2022 року та 12 899,60 грн. трьох відсотків річних за період з 01.06.2022р. по 26.10.2022р. позивачем засвідчується на нарахуванні 110 279,66 грн. інфляційних з червня по листопад 2022 року (на 36 493,72 грн. більше) та нарахуванні 19 610,87 грн. відсотків річних за період з 01.06.2022р. по 11.01.2023р. (на 6 711,27 грн. більше),

- заявляється щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи обставини відповіді на відзив.

29 грудня 2022 року до суду надійшли заперечення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" від 29.12.2022р. №29/12/2022-01 на відповідь позивача на відзив із додатками обґрунтовуючих заперечення документів.

У визначених запереченнях стосовно повернення частини товару відповідач зауважує, що за рахунком №83 від 27.05.2022р. товариством було отримано не весь товар від позивача, вказаний рахунок і накладна мали б бути відкориговані позивачем зважаючи на те, що частина поліпропілену Capilene U77A в кількості 1,3т вартістю 105 300 грн. з ПДВ була раніше повернута позивачу, а самі документи на повернення не підписувались позивачем. Стосовно передачі поліпропілену Capilene U77A в кількості 1,3т вартістю 105 300 грн. з ПДВ невідомій особі - водієві ОСОБА_1 , то його документи і контакти були надані менеджером позивача ОСОБА_2 через якого постійно здійснювались всі поставки товару ТОВ "Трейдхім" для ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус". Передача назад (повернення) даного товару у такій кількості в травні 2022 року мала б бути відображена при наступній поставці, якою відповідно стала поставка товару по рахунку №83 від 27.05.2022р. (в цій частині оспорюється відповідачем). Однак, цього не було здійснено позивачем і, відповідно, первинні документи не підписувались відповідачем та було документально оформлено повернення товару, що стверджується доказами, наданими до відзиву на позов.

Викладене відповідач підтверджує перепискою у месенджері Viber між керівником відповідача ОСОБА_3 та працівником позивача ОСОБА_2 . При цьому зауважує, що про дану ситуацію із поверненням товару відповідач пізніше інформував керівника ТОВ "Трейдхім" ОСОБА_4 , з котрим лише починаючи із 02 червня 2022 року почав спілкуватись напряму і вирішувати питання відносин між сторонами, що також засвідчується Viber перепискою між керівниками позивача і відповідача. Водночас, керівник позивача в подальшому не відреагував на поточну ситуацію, не розібрався в ній та відповідно пред`явив позов на всю суму поставки.

Одночасно із запереченнями на позов відповідачем було заперечено розмір витрат позивача на оплату наданої правничої допомоги, котрі, на переконання ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", не співмірні із складністю справи, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, обсягами наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Ухвалою, постановленою за результатами проведеного 11.01.2023р. за участю представників сторін підготовчого судового засідання (відображена в протоколі засідання суду), було: продовжено (за ініціативою суду) строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів до 15.02.2023р.; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.01.2023р.; встановлено позивачу строк для подання суду та відповідачу пояснень щодо заперечення на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для узагальнення позиції щодо остаточного предмету позовних вимог; задоволено клопотання представника позивача про участь в засіданні 19.01.2023р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13 січня 2023 року до суду від ТОВ "Трейдхім" надійшли письмові пояснення від 12.01.2023р. із додатками документів стосовно обставин, засвідчених відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив.

У письмових поясненнях позивач засвідчує, що твердження відповідача стосовно перебування менеджера ОСОБА_5 (особа через котру здійснювалось часткове повернення товару) у трудових відносинах із товариством-позивачем не відповідає дійсності, зазначена особа ніколи не була працівником ТОВ "Трейдхім", що підтверджується податковими відомостями про нарахування заробітної плати працівникам. Особа, яка називала себе ОСОБА_6 , здійснювала замовлення саме від імені ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", від її ж імені отримувала і рахунки на оплату та повідомляла ТОВ "Трейдхім" про стан оплат.

Зауважено, що долучена в якості доказового матеріалу переписка не містить відомостей, котрі впливають на предмет спору, не має достовірних даних, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на викладене позивачем констатується, що передання частини товару менеджеру позивача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами податкової звітності.

Також 13.01.2023р. до суду від позивача надійшло клопотання від 12.01.2023р. про зменшення пред`явлених до відповідача позовних вимог.

16 січня 2023 року позивач звернувся до суду із клопотанням від 16.01.2023р. про долучення до справи та подальше врахування при розгляді справи доказів понесених ТОВ "Трейдхім" витрат на оплату наданої правничої допомоги на загальну суму 27 600 грн.

18 січня 2023 року до суду від ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" за №18/01/2023-01 від 18.01.2023р. надійшли письмові пояснення відповідача із додатками документів стосовно обставин, викладених позивачем у поясненнях від 12.01.2023р.

У визначений ухвалою від 11.01.2023р. день та час в судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому до початку проведення 19.01.2023р. у справі судового засідання до суду позивачем (за електронним підписом адвоката Мартиненко А.В.) було скероване клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника товариства (з огляду на оголошення повітряної тривоги), не заперечення стосовно закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, здійснення розгляду справи по суті за участю представника ТОВ "Трейдхім" в режимі відеоконференції.

Із клопотанням від 19.01.2023р. (за підписом адвоката Козака А.Ю.) про проведення підготовчого засідання у справі за відсутності представника (з огляду на оголошену повітряну тривогу на всій території України) із одночасним засвідченням наявності підстав для закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, до суду звернувся також і відповідач.

Судом, за результатами розгляду справи за відсутності представників сторін 19.01.2023р. в підготовчому засіданні було встановлено, що усі без виключення засвідчені вище письмові пояснення, заяви та клопотання сторін із відповідними додатками документів були подані у визначені положеннями ГПК України та встановлені ухвалами суду строки, із дотриманням порядку подання.

При цьому, за результатами розгляду клопотання позивача від 12.01.2023р. про зменшення позовних вимог судом було встановлено, що визначеній заяві сторони притаманні ознаки, властиві як для заяви про зменшення, так і для заяви сторони про збільшення позовних вимог. Зокрема з`ясовано, що в порядку зменшення позовних вимог ТОВ "Трейдхім" не підтримує пред`явлені первинно вимоги щодо стягнення з ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" 850 500 грн. заборгованості по оплаті товарів, відпущених відповідно до рахунку на оплату №74 від 13.05.2022р., товарно-транспортної накладної №70 від 13.05.2022р., довіреності №8 від 13.05.2022р., 83 739,52 грн. суми інфляційних (за період з травня по вересень 2022 року), а також 11 673,99 грн. трьох процентів річних (за період з 13.05.2022р. по 26.10.2022р.), нарахованих із суми боргу 850 500 грн. В той же час, в порядку збільшення позовних вимог позивачем ініціюється питання щодо стягнення з відповідача 1 060 440 грн. первинно заявленої заборгованості по оплаті товарів, відпущених відповідно до рахунку на оплату №83 від 27.05.2022р., товарно-транспортної накладної №81 від 01.06.2022р., довіреності №10 від 31.05.2022р., а також збільшених сум нарахованих від цієї заборгованості сум інфляційних 110 279,66 грн. (за період з 01.06.2022р. по 30.11.2022р.) та 20 308,15 грн. трьох процентів річних (за період з 01.06.2022р. по 19.01.2023р.)

Відтак, ухвалою від 19.01.2023р. судом було постановлено:

- долучити до матеріалів справи відзив ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" від 07.12.2022р. №07/12-01 на позовну заяву із додатками документів та із клопотанням про долучення до матеріалів справи копій декларацій з податку на додану вартість за травень і червень 2022 року з додатками, відповідь ТОВ "Трейдхім" від 16.12.2022р. на відзив ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" із додатками документів, заперечення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" від 29.12.2022р. №29/12/2022-01 на відповідь позивача на відзив відповідача із додатками документів, пояснення ТОВ "Трейдхім" від 12.01.2023р. із додатками документів, клопотання ТОВ "Трейдхім" від 16.01.2023р. про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на оплату наданої правничої допомоги на суму 27 600 грн., пояснення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" №18/01/2023-01 від 18.01.2023р. із додатками документів.

- задоволити клопотання ТОВ "Трейдхім" про зменшення пред`явлених до відповідача позовних вимог та здійснювати розгляд справи по суті з врахуванням нової загальної ціни позову 1 191 027,81 грн. (стягнення 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. суми інфляційних нарахувань, 20 308,15 грн. трьох процентів річних).

- підготовче провадження у справі закрити, справу призначити до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.02.2023р., котре, згідно клопотання ТОВ "Трейдхім" від 19.01.2023р., здійснити за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Присутнім в судовому засіданні 16.02.2023р. представником позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені вимоги було підтримано, засвідчено на наявності підстав для задоволення позовних вимог на загальну суму 1 191 027,81 грн. із покладенням на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем судових витрат (сплата судового збору 17 865,42 грн. та оплата наданої професійної правничої допомоги в розмірі 27 600 грн.)

В ході судового засідання (на стадії судових дебатів) представником позивача, у відповідності до ст. 129 ГПК України, було заявлене усне клопотання про надання додаткових доказів для відшкодування додаткових судових витрат по оплаті наданої професійної правової допомоги протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі та про вирішення питання розподілу додаткових судових витрат в судовому засіданні.

Присутній в засіданні суду представник відповідача, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь позивача на відзив, додаткових письмових поясненнях, щодо позову в частині стягнення 105 300 грн. основного боргу заперечив, зауважив на поверненні товару (поліпропілен Capilene U77А) означеною вартістю в кількості 1,3т позивачу, засвідчив на наявності зобов`язань у товариства перед позивачем по оплаті товару, відпущеного згідно ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреності №10 від 31.05.2022р. та фактично отриманого стороною в кількості 9,2т поліпропілену Capilene U77А та регрануляту РЕ в кількості 3,499т на загальну суму 955 140 грн.

Щодо вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних 110 279,66 грн. та трьох відсотків річних 20 308,15 грн. (з огляду на незаперечення розміру зобов`язань на суму 955 140 грн.) представником сторони було засвідчено на частковому погодженні із здійсненими нарахуваннями, однак, не надано суду будь-яких пояснень щодо підставних, на думку сторони, періодів нарахування чи контррозрахунків сум.

Заперечено в повному розмірі представником відповідача було також понесені позивачем витрати на оплату наданої професійної правничої допомоги на суму 27 600 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткову підставність пред`явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін, викладену у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд засвідчує наступне:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну, як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. визначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Судом встановлено, що 13 травня 2022 року ТОВ "Трейдхім" було відвантажено ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" товарно-матеріальні цінності поліпропілен Capilene U77A на загальну суму 850 500 грн. Також 13.05.2022р. ТОВ "Трейдхім" було виписано рахунок на оплату означеного товару за №74. В свою чергу, на отримання здійсненого замовлення від ТОВ "Трейдхім" за рахунком №74 від 13.05.2022р. ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" на ім`я директора товариства Коваля Дмитра Васильовича було виписано довіреність №8 від 13.05.2022р. Товарно-матеріальні цінності - поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. здійснювались постачанням відповідачу відповідно до сформованої останнім товарно-транспортної накладної №70 від 13.05.2022р. із визначенням замовника: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", вантажовідправника: ТОВ "Трейдхім", вантажоодержувача: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", пункту навантаження: м. Київ, вул. Поліська, 15, пункту розвантаження: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" м. Луцьк, вул. Окружна, 34, автомобільного перевізника: ТОВ "Амтек", водія ОСОБА_7 , марки та ідентифікаційних даних автотранспортного засобу, кількості та вартості товару. Завантаження товару та його перевезення здійснювалось автотранспортним засобом, наданим під завантаження безпосередньо ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус".

За означеною господарською операцією ТОВ "Трейдхім" в ЄРПН за №9063524374 було зареєстровано відповідну податкову накладну від 13.05.2022р. Відображенням ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" податкового кредиту за означеною податковою накладною виступають як інформаційна довідка ГУ ДПС у Волинській області від 01.12.2022р. №7178/5/03-20-04-08-05, так і надана суду безпосередньо відповідачем із клопотанням від 07.12.2022р. податкова декларація товариства з податку на додану вартість за травень місяць 2022 року з додатками.

Отримання товарно-матеріальних цінностей (поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн.) відповідно до рахунку на оплату №74 від 13.05.2022р., товарно-транспортної накладної №70 від 13.05.2022р., довіреності №8 від 13.05.2022р. відповідачем та непроведення (за даними позивача) розрахунків по оплаті такого товару виступило підставою для звернення кредитора до суду з відповідним позовом та вимогами про стягнення на користь ТОВ "Трейдхім" із ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" 850 500 грн. основної заборгованості, 83 739,52 грн. суми інфляційних нарахувань (за період з травня по вересень місяць 2022 року), а також 11 673,99 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 13.05.2022р. по 26.10.2022р.

Надання відповідачем у заперечення відповідних позовних вимог із відзивом від 07.12.2022р. №07/12-01 на позовну заяву документів (виписки за рахунками за 20.05.2022р. на суму 190 000 грн., за 26.05.2022р. на суму 430 000 грн., за 26.05.2022р. на суму 540 000 грн., за 22.06.2022р. на суму 100 000 грн. із відображеними у платіжних документах призначеннями платежів "Оплата за поліпропілен згідно рах. 74 від 13.05.2022р.") в підтвердження проведення товариством розрахунків на суму основного зобов`язання 850 500 грн. в подальшому виступила підставою для звернення позивача до суду із клопотанням від 12.01.2023р. про зменшення пред`явлених позовних вимог та задоволення відповідного клопотання судом (ухвала від 19.01.2023р.)

В даному випадку судом зауважується, що проведення розрахунків відповідачем із чітким визначенням останнім в графах платіжних документів призначення платежів не інакше, як "Оплата за поліпропілен згідно рах. 74 від 13.05.2022р.", свідчать про прийняття означеного у рахунку на оплату №74 від 13.05.2022р. та у ТТН №70 від 13.05.2022р. товару - поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. товариством "Компанія "Пласт-Хаус" від ТОВ "Трейдхім".

При цьому, на переконання суду, неврахування позивачем обставини сплати відповідачем суми основної заборгованості 850 500 грн. у травні 2022 року та подальше подання позовної заяви від 09.11.2022р. до суду поштовим зв`язком 10.11.2022р. (зареєстрована судом 14.11.2022р.) щодо стягнення неіснуючого боргу 850 500 грн. із нарахованими на цю суму інфляційними та відсотками річних (відповідно 83 739,52 грн. та 11 673,99 грн.), свідчать не інакше як про неправильність (неправомірність) дій сторони стягувача.

Аналізуючи засвідчену господарську операцію сторін суд також констатує, що заперечення відповідача стосовно останньої, викладені у відзиві від 07.12.2022р. №07/12-01 на позовну заяву, були спрямовані лише на зауваженні відсутності відповідної суми боргу 850 500 грн. у зв`язку з його сплатою та безпідставністю нарахувань інфляційних та відсотків річних. Однак, присутнім в засіданні суду 16.02.2023р. на стадії розгляду справи по суті представником відповідача (адвокат Козак А.Ю.) було засвідчено, що отримання товарно-матеріальних цінностей (поліпропілен Capilene U77A) відповідно до рахунку на оплату №74 від 13.05.2022р., ТТН №70 від 13.05.2022р., довіреності №8 від 13.05.2022р. в травні 2022 року було здійснено ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" частково, а саме в кількості 9,2т, решту товару в кількості 1,3т вартістю 105 300 грн. здійснено поверненням позивачу через ОСОБА_1 . При цьому попереджено позивача про повернення товару та узгоджено із керівництвом ТОВ "Трейдхім" питання зменшення вартості товарів на відповідну суму 105 300 грн. при майбутніх поставках поліпропілену Capilene U77A. Означене врахування повернення товару та коригування вартості майбутньої поставки (на вартість повернутого товару) здійснені позивачем не були.

Також судом встановлено, що 01 червня 2022 року ТОВ "Трейдхім" було відвантажено ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" товарно-матеріальні цінності поліпропілен Capilene U77A та регранулят РЕ на загальну суму 1 060 440 грн. 27 травня 2022 року ТОВ "Трейдхім" було виписано рахунок на оплату означеного товару за №83. В свою чергу, на отримання здійсненого замовлення від ТОВ "Трейдхім" за рахунком №83 від 27.05.2022р. ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" на ім`я директора товариства Коваля Дмитра Васильовича було виписано довіреність №10 від 31.05.2022р. Товарно-матеріальні цінності - поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. та регранулят РЕ в кількості 3,499т вартістю 209 940 грн. (загальна вартість 1 060 440 грн.) здійснювались постачанням відповідачу відповідно до сформованої останнім товарно-транспортної накладної №81 від 01.06.2022р. із визначенням замовника: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", вантажовідправника: ТОВ "Трейдхім", вантажоодержувача: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", пункту навантаження: м. Київ, вул. Поліська, 15, пункту розвантаження: ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" м. Луцьк, вул. Окружна, 34, автомобільного перевізника: підприємець Назаренко Е.В., водія ОСОБА_8 , марки та ідентифікаційних даних автотранспортного засобу, кількості та вартості товару. Завантаження товару та його перевезення здійснювалось автотранспортним засобом, наданим під завантаження безпосередньо ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус".

За означеною господарською операцією ТОВ "Трейдхім" в ЄРПН за №9087379482 було зареєстровано відповідну податкову накладну від 01.06.2022р. Відображенням ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" податкового кредиту за означеною податковою накладною виступають як інформаційна довідка ГУ ДПС у Волинській області від 01.12.2022р. №7178/5/03-20-04-08-05, так і надана суду безпосередньо відповідачем із клопотанням від 07.12.2022р. податкова декларація товариства з податку на додану вартість за червень місяць 2022 року з додатками.

Отримання товарно-матеріальних цінностей (поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. та регранулят РЕ в кількості 3,499т вартістю 209 940 грн., всього на суму 1 060 440 грн.) відповідно до рахунку на оплату №83 від 27.05.2022р., товарно-транспортної накладної №81 від 01.06.2022р., довіреності №10 від 31.05.2022р. відповідачем та непроведення розрахунків по оплаті такого товару виступило підставою для звернення кредитора до суду з відповідним позовом та вимогами про стягнення на користь ТОВ "Трейдхім" із ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" 1 060 440 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарів, 73 785,94 грн. суми інфляційних нарахувань (за період з червня по вересень місяць 2022 року), а також 12 899,60 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 01.06.2022р. по 26.10.2022р.

В подальшому відповідні вимоги було збільшено позивачем (клопотання від 13.01.2023р.) до загальної суми 1 191 027,81 грн., котра складається із 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. інфляційних з червня по листопад 2022 року та 19 610,87 грн. відсотків річних за період з 01.06.2022р. по 11.01.2023р.

З врахуванням означеного клопотання сторони, відповідно до ухвали від 19.01.2023р., розгляд справи по суті здійснюється виходячи із нової загальної ціни позову 1 191 027,81 грн. та із врахуванням суми судового збору 17 865,42 (обраховано в розмірі 1,5% від нової ціни позову).

Здійснюючи висновки стосовно підставності позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу 1 060 440 грн. суд зауважує наступне:

Згідно п.п. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

У викладеній частині судом враховуються правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021р. у справі №910/23097/17.

Крім того, на переконання суду, до спірних правовідносин сторін у даній справі слід застосувати і висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022р. у справі №922/2115/19, відповідно до котрих, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не убачає підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020р. зі справи №922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на піддані якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено обставини за котрих здійснено повне відображення сторонами, зокрема, у податковій накладній ТОВ "Трейдхім" від 01.06.2022р. №9087379482, у податковій декларації ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" з податку на додану вартість за червень місяць 2022 року з додатками (з врахуванням повідомлення ГУ ДПС у Волинській області від 01.12.2022р. №7178/5/03-20-04-08-05) господарської операції відпуску та отримання товарно-матеріальних цінностей (поліпропілен Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. та регранулят РЕ в кількості 3,499т вартістю 209 940 грн. на загальну суму 1 060 440 грн.) згідно та відповідно до рахунку на оплату №83 від 27.05.2022р., ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреності від 31.05.2022р. №10.

У своїй сукупності, як констатується судом, означені документи (рахунок на оплату, довіреність на отримання товару, товарно-транспортна накладна, податкова накладна та декларація по ПДВ) в повній мірі відображають та підтверджують відповідну господарську операцію - відпуск ТОВ "Трейдхім" та отримання ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" поліпропілену Capilene U77A в кількості 10,5т вартістю 850 500 грн. та регранулята РЕ в кількості 3,499т вартістю 209 940 грн., на загальну суму 1 060 440 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи наведену норму Закону суд констатує, що у ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" обов`язок оплати отриманих від ТОВ "Трейдхім" згідно ТТН №81 від 01.06.2022р., довіреності від 31.05.2022р. №10 товарів настав 02 червня 2022 року, тобто наступного дня від дати отримання цінностей.

Проте, ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" свої зобов`язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, його вартість не оплатило, у зв`язку з чим заборгувало позивачу 1 060 440 грн.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку суд вважає, що досягнуті між ТОВ "Трейдхім" та ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" і оформлені шляхом підготовки, виписки та підписання відповідних рахунку, довіреності, товарно-транспортної накладної домовленості, підтверджені в свою чергу в подальшому шляхом виписки, підготовки та реєстрації податкової накладної, податкової декларації з ПДВ, містять в собі ознаки договору поставки у відповідності до котрого позивачем було взято на себе зобов`язання щодо відпуску товарно-матеріальних цінностей, а відповідачем відповідно зобов`язання щодо оплати отриманих товарів.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між ТОВ "Трейдхім" та ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" в усній формі угоди шляхом вчинення сторонами означених вище дій в їх сукупності, відпуск на виконання їх умов відповідачу товарів, отримання товарів ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про повну підтвердженість пред`явлених позовних вимог належними та допустимими доказами, наявність у ТОВ "Трейдхім" правових підстав на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості 1 060 440 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими суду розрахунками, враховуючи клопотання від 12.01.2023р. про зменшення розміру позовних вимог, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, із суми зобов`язань 1 060 440 грн. було нараховано відповідачу 110 279,66 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.06.2022р. по 30.11.2022р. та 20 308,15 грн. трьох процентів річних за період з 01.06.2022р. по 19.01.2023р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми збитків, завданих інфляційними процесами, перевіривши методику та періоди нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до задоволення на суму 20 220,99 грн., з огляду на встановлені та застосовані судом обставини при перевірці нарахувань трьох процентів річних.

Щодо нарахування відсотків не з 01.06.2022р. по 19.01.2023р., а в силу ст. 692 ЦК України та встановленого судом моменту виникнення заборгованості з 02.06.2022р., на думку та переконання суду, підставним буде нарахування трьох процентів річних починаючи з 02.06.2022р. по 19.01.2023р. (із суми зобов`язань 1 060 440 грн.), у зв`язку з чим в позові в частині стягнення з відповідача 87,16 грн. трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахувань.

Судом при цьому засвідчується, що в даній частині позову відповідач контррозрахунків сум відсотків річних та інфляційних втрат суду надано не було, хоча не був позбавлений можливості вчинити відповідні дії.

В аспекті розгляду справи суд засвідчує, що відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи заперечення відповідача, викладені у наданих відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив, письмових поясненнях у справі, суд зауважує наступне:

- щодо здійсненої 20-26.05.2022р. переплати відповідача в розмірі 409 500 грн. судом констатується на правомірності дій позивача, спрямованих на зарахування відповідних коштів в погашення боргових зобов`язань відповідача минулих періодів (підтверджені позивачем належними доказами та не спростовані відповідачем факти відпуску ТОВ "Трейдхім" та отримання ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", подальшої неповної оплати товарно-матеріальних цінностей згідно замовлення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" на придбання у ТОВ "Трейдхім" поліпропілену Capilene U77A від 04.05.2022р., згідно виписаного позивачем 04 травня 2022 року рахунку на оплату товару №65, виданої відповідачем довіреності №7 від 04.05.2022р. та відповідно до товарно-транспортної накладної №0405-22 від 04.05.2022р. з видатковою накладною №83, зареєстрованої позивачем 04.05.2022р. в ЄРПН податкової накладної №9063488603).

- щодо повернення відповідачем товарно-матеріальних цінностей позивачу в кількості 1,3т поліпропілену Capilene U77A судом зауважується на непідтвердженні відповідних дій належними та допустимими доказами, зокрема, матеріалами, котрі є необхідними до створення та оформлення відповідним чином у визначених випадках.

При цьому враховується, що положеннями законодавчих актів України у відповідних випадках означено коло дій та заходів, котрі є необхідними попередньо для вчинення покупцем (отримувачем) повернення товарно-матеріальних цінностей постачальнику, визначення невідповідності товару тощо.

Зокрема, статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1, 2 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Отже, право власності на спірні товарно-матеріальні цінності у даному випадку виникло у відповідача відповідно 01 червня 2022 року.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, пропорційного зменшення ціни. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно ст. 688 ЦК України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

В силу ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Поруч з цим, як унормовано ст. 690 ЦК України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, порядок та строк приймання продукції за якістю регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (Інструкція).

Відповідно до п.п. а) п. 6 Інструкції, приймання продукції по якості при постачанні в інше місто (іногороднє) здійснюється не пізніше 20 днів після доставки продукції органом транспорту у визначене місце; при одногородній поставці, не пізніше 10 днів (п.п. б).

Відповідно до п. 14 Інструкції, приймання продукції за якістю та комплектністю відбувається в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також з супровідними документами, що посвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка була поставлена, а в акті вказується які документи були відсутні.

Згідно з п. 16 Інструкції, у випадку виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поставляється, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам, договору або даним, вказаним в маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції), отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при приймання недоліків. Покупець зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що попереджують погіршення її якості.

Покупець також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двохстороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.

В усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими обов`язковими правилами чи договором для визначення якості передбачено відбір зразків, то особами, що здійснюють приймання продукції обов`язково беруться зразки цієї продукції. Відбір здійснюється у точній відповідності з вимогами нормативних актів, при цьому складається відповідний акт. Один із відібраних зразків залишається у одержувача товару (покупця) другий надається відправнику (виробнику, продавцю), інший, якщо це передбачено стандартами, правилами чи договором, направляється для випробувань у визначені лабораторії чи науково-дослідні інститути. За результатами приймання продукції по якості складається акт (п.п. 26-29 Інструкції).

Приймання товару по якості вважається проведеним своєчасно, якщо перевірка була здійснена відповідно до встановлених п. 6 Інструкції строків.

В даному ж випадку, із позиції відповідача, ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" не було прийнято частину товару, що поставлявся по ТТН №81 від 01.06.2022р. (позиція відзиву на позовну заяву), або ж частину товару, що поставлявся по ТТН №70 від 13.05.2022р. (позиція представника відповідача, висловлена в судовому засіданні під час розгляду справи по суті 16.02.2023р.), таку частину товару в кількості 1,3т вартістю 105 300 грн. було повернуто третій невідомій особі водію, який не є ні працівником позивача, ні особою, що надавала послуги позивачу з перевезення. На переконання суду, самовільне передання товару відповідачем не встановленій особі не може мати жодних наслідків для позивача, оскільки саме відповідачем не дотримано вимог закону з приводу збереження майна у разі відмови від нього.

При цьому зауважується на відсутності будь-яких доказів в підтвердження перебування особи, через котру за твердженнями відповідача здійснювалось повернення товару, у трудових відносинах із постачальником. Визначена відповідачем особа не відображається та не прослідковується в будь-якому наявному у справі документі, що стосується відпуску позивачем, доставки та отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей.

- не приймаються судом до уваги та відхиляються також посилання відповідача на переписку у месенджері Viber між керівником відповідача Ковалем Дмитром Васильовичем та працівником позивача Михайловським Валерієм. При цьому зауважується, що відповідна переписка в повній мірі не дозволяє здійснити відповідну ідентифікацію осіб, що її проводили (здійснювали), відсутні також докази в підтвердження належності телефонних номерів особам, між котрими велось відповідне листування.

В даному випадку судом приймаються до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №1540/3778/18 від 27.11.2019р., відповідно до котрих матеріали листування у соціальних мережах були прийняті судом в якості доказового матеріалу з огляду на наявність доказів факту належності особі номера телефону, з якого було здійснено дзвінок, скріншот сторінки соцмережі Viber, на якому наявна фотокартка особи, якій належить телефон.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають. 

За вищевикладених підстав в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі підтверджено обставини позовних вимог стосовно стягнення суми основної заборгованості 1 060 440 грн., а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ухвалення рішення про часткове задоволення позову, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору на суму 17 865,42 грн.), котрі поніс позивач, слід відшкодувати останньому за рахунок ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" на суму 17 864,11 грн. (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

В частині судових витрат ТОВ "Трейдхім" на загальну суму 27 600 грн. суд засвідчує наступне.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із позовної заяви від 09.11.2022р. та клопотання від 16.01.2022р. ТОВ "Трейдхім", а також із позиції, висловленої адвокатом Мартиненко А.В. в судовому засіданні 16.02.2023р., відповідач просить стягнути з позивача 27 600 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені товариством в зв`язку з розглядом даної справи в господарському суді.

Судом встановлено, що в підтвердження надання адвокатом Мартиненко А.В. ТОВ "Трейдхім" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи суду надано ордер серія АА №1249609 від 17.11.2022р., договір про надання правничої допомоги №109 від 06.05.2019р., додаток №1 до договору від 06.05.2019р. №109, рахунок на оплату від 08.11.2022р. №714, платіжну інструкцію №209 від 08.11.2022р., акт наданих послуг від 09.11.2022р. №514, рахунок на оплату від 12.12.2022р. №796, платіжну інструкцію №243 від 12.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №11, рахунок на оплату від 19.12.2022р. №813, платіжну інструкцію №252 від 22.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №12, рахунок на оплату від 11.01.2023р. №10, платіжну інструкцію №4 від 11.01.2023р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №10,

Дослідивши надані докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги, суд приймає до уваги, що 06 травня 2019 року між Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" та ТОВ "Трейдхім" (замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги №109 з додатком №1, згідно умов котрого адвокатське об`єднання зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику правову допомогу за його запитом, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3 договору, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовникові за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії цього договору.

Адвокатське об`єднання може надати наступні види правничої допомоги:

- надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності;

- підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру;

- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів замовника у якості заявника, потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

- інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатське об`єднання має право на оплату належним чином наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник зобов`язаний: а) своєчасно забезпечувати адвокатське об`єднання всіма необхідними для виконання її обов`язків за цим договором матеріалами та документами; б) своєчасно оплачувати послуги адвокатського об`єднання в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 4.1.-4.5 договору №109 від 06.05.2019р., вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в додатку №1 до даного договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін. Сторони домовилися, що замовником буде внесено аванс у розмірі, що встановлений додатком №1. Тільки після внесення авансованого платежу адвокатське об`єднання розпочинає, надання послуг. Авансований платіж не повертається, якщо будь-яка із сторін вирішила припинити дію договору. Оплата за. цим договором здійснюється протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту надання рахунку, виданого адвокатським об`єднанням. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об`єднання. На підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт про надані послуги. Акт про надані послуги підписується адвокатським об`єднанням у двох примірниках та надсилається замовнику, який зобов`язаний протягом 10 (десять) календарних днів з моменту направлення підписати його або дати мотивовану письмову відмову від підписання, та надіслати один примірник підписаного замовником акту (письмової відмови від писання) на адресу адвокатського об`єднання. У випадку ненадання підписаного акту та/або мотивованої відмови від підписання в термін вказаний в цьому пункті, послуги адвокатського об`єднання вважаються наданими належним чином без будь-яких претензій.

Відповідно до додатку №1 до договору від 06.05.2019р. №109 сторони погодили, що авансований платіж становить 2 500 грн., вартість наступних послуг: підготовка та подача позовної заяви - від 3 000 грн.; підготовка та подача відзиву - від 3 000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача додаткових пояснень - від 2 000 грн.; підготовка та подача пояснень від третьої особи - від 3 000 грн.; підготовка та подача апеляційної скарги - від 3 500 грн.; підготовка та подача касаційної скарги - від 5 000 грн.; підготовка та подача заяви про кримінальне правопорушення від 3 000 грн.; підготовка та подача скарги на дії/бездіяльність органів досудового розслідування - від 2 500 грн.; підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку - від 500 грн.; підготовка та подача звернень, листів тощо - від 1 000 грн.; участь в судовому засіданні на території м. Києва - 2 500 грн.; участь в судовому засіданні поза територією м. Києва від 3 500 грн. + супутні витрати; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в закритому порядку - від 2 500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в загальному порядку - від 1 000 грн.; отримання копій рішень - від 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту - від 1 000 грн.; участь в переговорах тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн.; участь у слідчих та процесуальних діях тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн. участь в переговорах, слідчих та процесуальних діях понад 3 години - від 1 500 грн. за кожну наступну годину; супроводження виконавчого провадження у справі майнового характеру від 10 000 грн. фіксований платіж +10% від фактично стягнутої суми; супроводження виконавчого провадження у справі немайнового характеру - від 15 000 грн.; надання інших послуг - за домовленістю.

Відповідно до ордеру серії АА №1249609 від 17.11.2022р. Мартиненко Анна Василівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №005696 від 28.12.2015р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об`єднанні "Кравець і партнери".

Згідно актів наданих послуг від 09.11.2022р. №514, від 13.01.2023р. №11, від 13.01.2023р. №12, від 13.01.2023р. №10, підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 27 600 грн., в тому числі:

- адвокатський запит ДПС податковий кредит Пласт Хаус - 1 000 грн.;

- позовна заява - 8 000 грн.;

- відповідь на відзив - 6 000 грн.;

- судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 12.12.2022р. - 3 300 грн.

- клопотання про зменшення позовних вимог - 2 000 грн.;

- письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив - 4 000 грн.;

- судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 11.01.2023р. - 3 300 грн.

Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" було виставлено ТОВ "Трейдхім" рахунки на оплату від 08.11.2022р. №714 на суму 9 000 грн., від 12.12.2022р. №796 на суму 3 300 грн., від 19.12.2022р. №813 на суму 6 000 грн. та від 11.01.2023р. №10 на суму 9 300 грн.

Як вбачається із платіжних інструкцій №209 від 08.11.2022р. на суму 9 000 грн., №243 від 12.12.2022р. на суму 3 300 грн., №252 від 22.12.2022р. на суму 6 000 грн. та №4 від 11.01.2023р. на суму 9 300 грн. із призначенням платежу "згідно рахунків від 08.11.2022р. №714, від 12.12.2022р. №796, від 19.12.2022р. №813, від 11.01.2023р. №10" ТОВ "Трейдхім" здійснило оплату АО "Кравець і партнери" наданих останнім послуг на загальну суму 27 600 грн.

Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення витрат в розмірі 27 600 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022р. у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 тощо.

Такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022р. у справі №903/643/21.

Суд засвідчує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача про розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат на 50% з 27 600 грн. до 13 800 грн.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування ТОВ "Трейдхім" за рахунок ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 13 800 грн. Саме витрати у засвідченому судом розмірі, на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості. 

Доводи відповідача про те, що в актах наданих послуг не засвідчено в межах якої справи надаються послуги та про те, що в додатку №1 до договору від 06.05.2019р. №109 не визначено сталої суми за надання певної конкретної послуги, не спростовують факту надання адвокатських послуг адвокатом, що підтверджується наданими до справи доказами, описаними вище.

При цьому, судом враховується прийняття рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог на суму 87,16 грн. (у зв`язку з безпідставністю здійснених нарахувань).

Приймаються до уваги також висновки суду, викладені у даному рішенні, стосовно невірності (неправомірності) дій позивача, котрі полягали у поданні до суду в складі позову вимог, котрі не існували на момент підготовки, підписання адвокатом та пред`явлення до суду позовної заяви (в частині стягнення 850 500 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарів (як встановлено судом, заборгованість була сплачена у травні місяці 2022 року), 83 739,52 грн. суми інфляційних нарахувань (за період з травня по вересень місяць 2022 року), а також 11 673,99 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 13.05.2022р. по 26.10.2022р., відповідно до факту відпуску товарів згідно рахунку на оплату №74 від 13.05.2022р., ТТН №70 від 13.05.2022р., довіреності №8 від 13.05.2022р.)

Судом враховано, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

В даному випадку позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 27 600 грн. та докази їх оплати адвокату. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі усного договору поставки (купівлі-продажу) з врахуванням факту відпуску та отримання товарно-матеріальних цінностей. Тобто, на переконання суду, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.

Фактичними обставинами справи є відпуск товарів та прийняття останніх відповідачем на загальну суму 1 060 440 грн., про що між сторонами було складено двосторонні фінансово-господарські документи. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об`ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань - інфляційних втрат, 3% річних, долучений до позовної заяви, також не є складним та об`ємним.

Заява в основному містить нормативні положення Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого видається, що складення такої відповідного позову не є особливо затратним по часу.

Суд звертає увагу, що судова практика у справах відповідної категорії в господарському судочинстві є усталеною, тому підготовка позовних заяв за наведених фактичних обставин відносин між сторонами не потребує додаткової пошукової роботи стосовно з`ясування позицій касаційного суду.

Суд зазначає, що не має підстав втручатись у відносини клієнта з адвокатом стосовно погодженої вартості наданих послуг. Разом з тим, суд засвідчує, що покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони. Суд також враховує, що справи відповідної категорії не належать до складних, багатоаспектних і затратних по часу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" (м. Луцьк, вул. Окружна, 34, код ЄДРПОУ 37598391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311) 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. інфляційних втрат та 20 220,99 грн. трьох процентів річних, а всього 1 190 940,65 грн., а також 17 864,11 грн. витрат по сплаті судового збору, 13 800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 87,16 грн. трьох процентів річних, в позові відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 24.02.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" ([email protected], ІНФОРМАЦІЯ_1);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт Хаус" ([email protected]; ІНФОРМАЦІЯ_2).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109174201

Link to comment
Share on other sites

Це наша справа. Вона цікава тим, що у позивача окрім документів про відвантаження товару, більше фактично нічого не було. Але спосіб щодо стягнення заборгованості та підтвердження отримання товару є, тому раджу ознайомитись всім як вийти з такої ситуації.

Link to comment
Share on other sites

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: [email protected]Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(ДОДАТКОВЕ)

02 березня 2023 року справа №903/883/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус", м. Луцьк

про стягнення 1 191 027,81 грн.,

встановив:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.02.2023р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" 1 060 440 грн. основної заборгованості, 110 279,66 грн. інфляційних втрат та 20 220,99 грн. трьох процентів річних, а всього 1 190 940,65 грн., а також 17 864,11 грн. витрат по сплаті судового збору, 13 800 грн. зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу, в частині стягнення 87,16 грн. трьох процентів річних в позові відмовлено.

В судовому засіданні 16.02.2023р. представником позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України, було заявлене клопотання про надання додаткових доказів для відшкодування додаткових судових витрат по оплаті наданої професійної правової допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі та вирішення питання відшкодування судових витрат в судовому засіданні.

20 лютого 2023 року до суду надійшла заява ТОВ "Трейдхім" від 17.02.2023р. про ухвалення додаткового рішення, а саме про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. До визначеної заяви долучено рахунок на оплату від 19.01.2023р. №23, платіжну інструкцію №15 від 20.01.2023р., акт наданих послуг від 19.01.2023р. №23, рахунок на оплату від 16.02.2023р. №93, платіжну інструкцію №56 від 16.02.2023р., акт наданих послуг від 16.02.2023р. №53.

Направленою на адресу сторін ухвалою від 21.02.2023р. судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат за клопотанням ТОВ "Трейдхім" було призначено на 02.03.2023р., запропоновано ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус", відповідно до ст. 126 ГПК України, надати письмові пояснення по суті розміру понесених позивачем додаткових судових витрат.

23 лютого 2023 року судом були зареєстровані заперечення ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" щодо розміру витрат ТОВ "Трейдхім" по оплаті наданої професійної правничої допомоги. Відповідні заперечення вмотивовані тим, що заявлений розмір відшкодувань витрат є неспівмірним, завищеним порівняно із складністю справи, не відповідає критерію пропорційності та розумності, а виконані адвокатом роботи, необхідні для надання правничої допомоги у справі, не відповідають заявленій сумі. Сторона відповідача просить суд відмовити у стягненні 3 300 грн. витрат за участь в судовому засіданні 19.01.2023р. у зв`язку з тим, що представник позивача не брала участі в засіданні, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні 16.02.2023р. до суми 1 650 грн.

У визначений день та час сторони повноважних представників в засідання суду не направили.

Судом враховано, що явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 

В даному аспекті судом враховуються також положення ГПК України, зокрема, ст. 244 ГПК України, відповідно до котрої встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи/заяви і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення заяви по суті, беручи до уваги встановлені ст. 244 ГПК України строки розгляду заяви про розподіл судових витрат, суд вважає за можливе та доцільне розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат у відсутності представників сторін.

Оцінюючи подане ТОВ "Трейдхім" клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, зокрема, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд засвідчує, що реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як в даному випадку вбачається із клопотання ТОВ "Трейдхім" про здійснення розподілу судових витрат, останнє просить стягнути на його користь з ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" 6 600 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були додатково понесені ТОВ "Трейдхім" у зв`язку з розглядом судом даної справи.

Судом встановлено, що в підтвердження надання адвокатом Мартиненко А.В. ТОВ "Трейдхім" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи суду в цілому надано ордер серія АА №1249609 від 17.11.2022р., договір про надання правничої допомоги №109 від 06.05.2019р., додаток №1 до договору від 06.05.2019р. №109, рахунок на оплату від 08.11.2022р. №714, платіжну інструкцію №209 від 08.11.2022р., акт наданих послуг від 09.11.2022р. №514, рахунок на оплату від 12.12.2022р. №796, платіжну інструкцію №243 від 12.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №11, рахунок на оплату від 19.12.2022р. №813, платіжну інструкцію №252 від 22.12.2022р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №12, рахунок на оплату від 11.01.2023р. №10, платіжну інструкцію №4 від 11.01.2023р., акт наданих послуг від 13.01.2023р. №10, а також подані додатково до матеріалів заяви ТОВ "Трейдхім" від 17.02.2023р. про ухвалення додаткового рішення рахунок на оплату від 19.01.2023р. №23, платіжну інструкцію №15 від 20.01.2023р., акт наданих послуг від 19.01.2023р. №23, рахунок на оплату від 16.02.2023р. №93, платіжну інструкцію №56 від 16.02.2023р., акт наданих послуг від 16.02.2023р. №53.

Дослідивши надані докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги, суд зауважує, що 06 травня 2019 року між Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" та ТОВ "Трейдхім" (замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги №109 з додатком №1, згідно умов котрого адвокатське об`єднання зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику правову допомогу за його запитом, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3 договору, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовникові за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії цього договору.

Адвокатське об`єднання може надати наступні види правничої допомоги:

- надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності;

- підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру;

- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів замовника у якості заявника, потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

- інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатське об`єднання має право на оплату належним чином наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник зобов`язаний: а) своєчасно забезпечувати адвокатське об`єднання всіма необхідними для виконання її обов`язків за цим договором матеріалами та документами; б) своєчасно оплачувати послуги адвокатського об`єднання в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 4.1.-4.5 договору від 06.05.2019р., вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в додатку №1 до даного договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін. Сторони домовилися, що замовником буде внесено аванс у розмірі, що встановлений додатком №1. Тільки після внесення авансованого платежу адвокатське об`єднання розпочинає, надання послуг. Авансований платіж не повертається, якщо будь-яка із сторін вирішила припинити дію договору. Оплата за. цим договором здійснюється протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту надання рахунку, виданого адвокатським об`єднанням. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об`єднання. На підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт про надані послуги. Акт про надані послуги підписується адвокатським об`єднанням у двох примірниках та надсилається замовнику, який зобов`язаний протягом 10 (десять) календарних днів з моменту направлення підписати його або дати мотивовану письмову відмову від підписання, та надіслати один примірник підписаного замовником акту (письмової відмови від писання) на адресу адвокатського об`єднання. У випадку ненадання підписаного акту та/або мотивованої відмови від підписання в термін вказаний в цьому пункті, послуги адвокатського об`єднання вважаються наданими належним чином без будь-яких претензій.

Відповідно до додатку №1 до договору від 06.05.2019р. №109 сторони погодили, що авансований платіж становить 2 500 грн., вартість наступних послуг: підготовка та подача позовної заяви - від 3 000 грн.; підготовка та подача відзиву - від 3 000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив - від 2 000 грн.; підготовка та подача додаткових пояснень - від 2 000 грн.; підготовка та подача пояснень від третьої особи - від 3 000 грн.; підготовка та подача апеляційної скарги - від 3 500 грн.; підготовка та подача касаційної скарги - від 5 000 грн.; підготовка та подача заяви про кримінальне правопорушення від 3 000 грн.; підготовка та подача скарги на дії/бездіяльність органів досудового розслідування - від 2 500 грн.; підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку - від 500 грн.; підготовка та подача звернень, листів тощо - від 1 000 грн.; участь в судовому засіданні на території м. Києва - 2 500 грн.; участь в судовому засіданні поза територією м. Києва від 3 500 грн. + супутні витрати; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в закритому порядку - від 2 500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в загальному порядку - від 1 000 грн.; отримання копій рішень - від 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту - від 1 000 грн.; участь в переговорах тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн.; участь у слідчих та процесуальних діях тривалістю до 3 годин - від 3 000 грн. участь в переговорах, слідчих та процесуальних діях понад 3 години - від 1 500 грн. за кожну наступну годину; супроводження виконавчого провадження у справі майнового характеру від 10 000 грн. фіксований платіж +10% від фактично стягнутої суми; супроводження виконавчого провадження у справі немайнового характеру - від 15 000 грн.; надання інших послуг - за домовленістю.

Відповідно до ордеру серії АА №1249609 від 17.11.2022р. Мартиненко Анна Василівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №005696 від 28.12.2015р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об`єднанні "Кравець і партнери".

Згідно актів наданих послуг від 19.01.2023р. №23 та від 16.02.2023р. №53 підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 6 600 грн., в тому числі: судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 19.01.2023р. - 3 300 грн.; судове засідання: перша інстанція Господарський суд Волинської області 16.02.2023р. - 3 300 грн.

Адвокатським об`єднанням "Кравець і партнери" було пред`явлено ТОВ "Трейдхім" рахунки на оплату від 19.01.2023р. №23 на суму 3 300 грн. та від 16.02.2023р. №93 на суму 3 300 грн. Як вбачається із платіжних інструкцій №15 від 20.01.2023р. на суму 3 300 грн. та №56 від 16.02.2023р. на суму 3 300 грн. із призначенням платежу "згідно рахунків від 19.01.2023р. №23, від 16.02.2023р. №93" ТОВ "Трейдхім" здійснило оплату АО "Кравець і партнери" наданих послуг на суму 6 600 грн.

Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення додаткових витрат в розмірі 6 600 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022р. у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 тощо.

Такі критерії, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022р. у справі №903/643/21.

Суд засвідчує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача про розмір додаткових витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат на 30% з 6 600 грн. до 4 620 грн.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття судового рішення у справі, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування ТОВ "Трейдхім" за рахунок ТОВ "Компанія "Пласт-Хаус" додаткових витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 4 620 грн. Саме витрати у засвідченому розмірі, на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості. 

Суд відхиляє твердження відповідача про наявність підстав відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 300 грн., що стосуються участі представника в судовому засіданні 19.01.2023р., з огляду на наступне:

Судом засвідчується, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Господарський суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на очікування цього засідання, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19.

При цьому, судом приймається до уваги і те, що через незалежні від представників сторін обставини (оголошення повітряної тривоги в Україні), судове засідання 19.01.2023р. відбулось без участі представників сторін. Однак, представник позивача, у визначений день 19.01.2023р. та встановлений час була готова завчасно зареєструватись та своєчасно прийняти участь у судовому засіданні. 

Судом враховано, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

В даному випадку позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 6 600 грн. та докази їх оплати адвокату. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі усного договору поставки (купівлі-продажу) з врахуванням факту відпуску та отримання товарно-матеріальних цінностей. Тобто, на переконання суду, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.

Фактичними обставинами справи є відпуск товарів та прийняття останніх відповідачем на загальну суму 1 060 440 грн., про що між сторонами було складено двосторонні фінансово-господарські документи. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об`ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань - інфляційних втрат, 3% річних, долучений до позовної заяви, також не є складним та об`ємним.

Суд звертає увагу, що судова практика у справах відповідної категорії в господарському судочинстві є усталеною, тому підготовка позовних заяв за наведених фактичних обставин відносин між сторонами не потребує додаткової пошукової роботи стосовно з`ясування позицій касаційного суду.

Суд зазначає, що не має підстав втручатись у відносини клієнта з адвокатом стосовно погодженої вартості наданих послуг. Разом з тим, суд засвідчує, що покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони. Суд також враховує, що справи відповідної категорії не належать до складних, багатоаспектних і затратних по часу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст.ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт-Хаус" (м. Луцьк, вул. Окружна, 34, код ЄДРПОУ 37598391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311) 4 620 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Наказ на виконання додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове судове рішення

складено 07.03.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

додаткове рішення направити:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" ([email protected], а[email protected]);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пласт Хаус" ([email protected]; [email protected]).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109393377

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show