Рішення Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості за договором укладеним спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами та підтвердження прийнятих та наданих послуг

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 Справа № 914/3052/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Рекламне агенство «Акваріум», м. Львів

про стягнення 172 336,70 грн

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: Мартиненко А. В.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» до Приватного підприємства «Рекламне агенство «Акваріум» про стягнення 172 336,70 грн

Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз у відрядженні з 10.01.2023 по 13.01.2023 (включно), розгляд справи № 914/3052/22, призначений на 10.01.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 16.01.2023 підготовче засідання відкладено на 24.01.2023.

24.01.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.02.2023.

Ухвалою суду від 07.02.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 13.02.2023 та відкладено підготовче засідання на 21.02.2023.

21.02.2023 підготовче засідання відкладено на 09.03.2023 з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 09.03.2023 підготовче засідання відкладено на 21.03.2023.

Ухвалою суду від 21.03.2023 відмовлено Приватному підприємству «Рекламне агенство «Акваріум» у задоволенні клопотання про витребування документів, поданого разом із запереченнями (на відповідь на відзив) від 06.02.2023 та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.04.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 розгляд справи по суті відкладено на 27.04.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

В судове засідання 24.04.2023 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції. Дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Крім того, повідомив, що докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладення між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами та підтвердження прийнятих та наданих послуг, де при цьому, відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 130 000,40 грн - основного боргу, 37 899,50 грн - інфляційного збільшення заборгованості та 4 436,80 грн - 3% річних.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву та судових засіданнях відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що будь-яких договорів між Приватним підприємством «Рекламне агенство «Акваріум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» на виконання послуг або надання робіт, зокрема розміщення реклами, укладено не було, як і не було погоджено обсяг послуг, термін їх виконання, їх вартість, строки надання та строки оплати. Зазначив, також, що не отримував від позивача рахунків на оплату, крім того звернув увагу, що у рахунках відсутня інформація про особу, яка їх підписала, зокрема її прізвище, ім`я, по батькові та посада, а також інформація про правову підставу виставлення рахунку, а саме відповідний договір. Враховуючи наведене, в задоволенні позову просить відмовити.

Обставини справи.

26.11.2021 керівником Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» (відповідач) Галиною Сорокою, з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надіслано уповноваженому представнику ТзОВ «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» (позивач) електронного листа із замовленням-бронюванням площин для реклами на 2022 рік, та надання згоди на оплату послуг за цінами позивача.

30.12.2021 на виконання замовлення ТзОВ «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» виставлено рахунок № 318 на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах у січні 2022 на суму 108 674,40 грн.

17.01.2022 на виконання замовлення ТзОВ «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» виставлено підписаний електронним цифровим підписом рахунок № 6 на оплату послуг з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах у лютому 2022 на суму 94 797,36 грн.

31.01.2022 позивачем та відповідачем, на підтвердження факту надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах у січні 2022, підписано електронним цифровим підписом акт наданих послуг № 15 на суму 108 674,40 грн.

01.02.2022 для виконання замовлення ТзОВ «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» виставлено рахунок № 25 на оплату послуг з переклейки макету у лютому 2022 на суму 6 084,00 грн.

28.02.2022 позивачем та відповідачем, для підтвердження факту надання послуг з переклейки макету у лютому 2022, підписано електронним цифровим підписом акт наданих послуг № 39 на суму 6 084,00 грн, а також акт наданих послуг № 30 на суму 94 797,36 грн - для підтвердження факту надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах у лютому 2022.

ПП «Рекламне агенство «Акваріум» здійснено часткову оплату, зокрема, 05.05.2022 сплачено 26 084,00 грн за рахунком № 6 від 17.01.2022; 01.07.2022 сплачено 40000,00 грн за рахунком № 318 від 31.12.2021; 10.08.2022 сплачено 13 471,36 грн, з яких: 8 674,00 грн сплачено за рахунком № 318 від 31.12.2021 та 4 797,36 грн сплачено за рахунком № 6 від 17.01.2022, загалом-79555,36 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 130 000,40 грн - основного боргу, 37 899,50 грн - інфляційного збільшення заборгованості та 4 436,80 грн - 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 2, 5 ст. 205 ЦК України).

За загальним правилом, відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору про надання послуг у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами за яким позивач мав надати відповідачу послуги з розміщення реклами, а відповідач, відповідно, мав оплатити надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 209 555,76 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг, в яких було визначено як вид послуг, що надані, так і їх вартість, тобто було досягнуто згоди з істотних умов.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії примірників електронних документів - електронного листа від 26.11.2021, акту наданих послуг № 15 від 31.01.2022 з протоколом накладення ЕЦП; акту наданих послуг № 30 від 28.02.2022 з протоколом накладення ЕЦП; акту наданих послуг № 39 від 28.02.2022 з протоколом накладення ЕЦП (електронний носій з оригіналами зазначених документів долучено до матеріалів справи).

Суд звертає увагу на те, що положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про електронні довірчі послуги", саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до роз`яснення Міністерства цифрової трансформації України, електронний підпис дає змогу засвідчити згоду підписувача із змістом електронного документа, ідентифікувати підписувача, а також є підставою для виникнення юридичних фактів та є достовірними доказами в суді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг, що свідчить про пред`явлення вимоги про оплату.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої палати від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Посилання відповідача щодо неукладення між сторонами договору є безпідставним. Матеріалами справи підтверджуються факти відправлення відповідачем листів, підписання електронним цифровим підписом актів наданих послуг, часткова оплата за рахунками, що свідчить про укладення договору в спрощений спосіб та отримання відповідачем послуг за таким договором.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14).

Застосовуючи даний стандарт поведінки Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18 наголосив на тому, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of

fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого законом обов`язку щодо оплати за отримані послуги з розміщення реклами, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 4 436,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 37 899,50 грн у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди. Контрозрахунку проведених нарахувань відповідач не подав.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що такий розраховано вірно, а відтак, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 4 436,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 37 899,50 грн - підлягає до задоволення.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати за отримані послуги - підтверджена матеріалами справи та становить 130 000,40 грн - основного боргу, 37 899,50 грн - інфляційного збільшення заборгованості та 4 436,80 грн - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рекламне агенство «Акваріум» (79057, м. Львів, вул. Залізняка, 13, ідентифікаційний код 36462603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Лайв Маркетинг» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, корп. 5, ідентифікаційний код 43452159) - 130 000,40 грн - основного боргу, 37 899,50 грн - інфляційного збільшення заборгованості, 4 436,80 грн - 3% річних та 2 585,05 грн - судового збору.

Рішення складено 08.05.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Джерело: ЄДРСР 110689055

[ANTIRAID]

Це наша справа. Самі обставини справи дуже цікаві та фактично дають змогу бути впевненими в належності доказів у разі підписання документів ЕЦП та обміну кореспонденцією через електронну пошту. Рішення суду набрало чинності та вже виконано.

Суд зазначив, що відповідно до ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про електронні довірчі послуги", саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до роз`яснення Міністерства цифрової трансформації України, електронний підпис дає змогу засвідчити згоду підписувача із змістом електронного документа, ідентифікувати підписувача, а також є підставою для виникнення юридичних фактів та є достовірними доказами в суді.

У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої палати від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Посилання відповідача щодо неукладення між сторонами договору є безпідставним. Матеріалами справи підтверджуються факти відправлення відповідачем листів, підписання електронним цифровим підписом актів наданих послуг, часткова оплата за рахунками, що свідчить про укладення договору в спрощений спосіб та отримання відповідачем послуг за таким договором.