Рішення Голосіївського районного суду Києва про визнання зобов`язання за кредитним договором з Альфа-Банком (Сенс банк) припиненим у зв'язку з позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки

[ANTIRAID]

Справа № 752/4900/23
Провадження № 2/752/4152/23

РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)

20 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Машкевич К.В.

при секретарі - Гненик К.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить суд визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором №800001539 від 23.08.2007, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило назву на AT «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800001539.

В цей же день, 23 серпня 2007 року, між ЗАТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило назву на AT «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №800001539-И. Предметом іпотеки за договором є земельна ділянка, загальною площею 0,1000 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер земельної ділянки: 5123755100:02:005:0200.

31.05.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5123755100:02:005:0200 було зареєстровано за AT «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714 на підставі свідоцтва, серія та номер: 519, виданого 31.05.2021 року, приватним нотаріусом Могила М.М. Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, про що внесено відповідний номер запису про право власності 42259379 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58481851 від 01.06.2021, приватним нотаріусом Могила Марина Михайлівна, Одеський районний нотаріальний округ.

Таким чином, власником застовного майна наразі є AT «Альфа-Банк», зазначене майно перейшло до відповідача шляхом завершення позасудового врегулювання вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання.

З 30.11.2022 року AT «Альфа-Банк» змінило свою назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

Відповідач самостійно обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору і оскільки банк звернув стягнення на предмет іпотеки відповідним позасудовим шляхом, то з урахуванням застереження, що міститься в іпотечному договорі, наявні підстави для визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором №800001539 від 23.08.2007.

На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

03.04.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач позовну заяву з додатками отримав, у встановлений ухвалою строк відзив на позовну заяву не подав.

Суд, відповідно до статей 223, 280, 281 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800001539, згідно умов якого позивач отримав кредит в розмірі 24500,00 дол. США, що еквівалентно 123725,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,75% річних. Дата остаточного повернення по кредиту - 23.08.2027.

В цей же день, 23 серпня 2007 року, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №800001539-И. Предметом іпотеки за договором є земельна ділянка, загальною площею 0,1000 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер земельної ділянки: 5123755100:02:005:0200.

Згідно п. 3.3. іпотечного договору заставна вартість іпотеки визначається сторонами у сумі 123730,00 грн, що на момент здійснення оцінки майна становить 24501,00 дол. США.

Відповідно до п. 4.1.4. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути на предмет іпотеки стягнення згідно з цим Договором та законодавством України.

Згідно умов п. 6.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким, вважатиметься, зокрема, застереження, що міститься у пункті 6.3. цього договору.

Пункт. 6.3.1. іпотечного договору передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього Договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана Іпотекодержателем згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», при цьому, у разі прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення у спосіб, зазначений у цьому пункті, у вимозі про усунення порушень, Іпотекодержателем зазначається дата переходу права власності на предмет іпотеки.

Після переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, є недійсними.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 31.05.2021 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5123755100:02:005:0200 було зареєстровано за AT «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714 на підставі свідоцтва, серія та номер: 519, виданий 31.05.2021 року, приватним нотаріусом Могила М.М. Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, про що внесено відповідний номер запису про право власності 42259379 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58481851 від 01.06.2021, приватним нотаріусом Могила Марина Михайлівна, Одеський районний нотаріальний округ.

В подальшому AT «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «СЕНС БАНК».

Судом встановлено, що власником застовного майна наразі є АТ «СЕНС БАНК», вказане майно перейшло до відповідача шляхом завершення позасудового врегулювання вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання.

Положеннями ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно із ч.1 ст. 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини, що виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті З ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення цих зобов`язань боржник або інша особа може надати, а банк прийняти забезпечення у вигляді застави, поручительства або в іншому вигляді.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України). Метою іпотеки є надання кредитору додаткового до основного права вимоги звернення стягнення на майно.

Правовий механізм існування іпотеки як окремого інституту в зобов`язальних правовідносинах регулюється спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто в разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом з боржником і треті особи.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги (частина перша статті 6 Закону «Про іпотеку»).

Диспозитивність регулювання акцесорних відносин виявляється в узгодженні сторонами в договорі: обсягу забезпечення майнових інтересів кредитора, який може бути узгоджений сторонами у відповідному договорі; строку дії іпотечного договору, впродовж якого може бути здійснено суб`єктивне цивільне право кредитора та виконано обов`язок іпотекодавцем.

Отже, за своєю природою іпотека сама по собі або разом з іншими забезпечувальними заходами покликана забезпечити виконання зобов`язань боржником у повному обсязі, а тому кредитор вправі та зобов`язаний здійснювати свої правомочності таким чином, щоб таке забезпечення було справедливим та здійснювалось з урахуванням інтересів обох сторін кредитного договору, не допускаючи створення заборгованості, що штучно перевищує забезпечувальні заходи.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Нормами ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду по справі №761/36873/18 від 22 лютого 2022 року зробила такий висновок. «Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.». «Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено. Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).». «Велика Палата Верховного Суду вважає, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.». «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.».

Судом встановлено, що на підставі застереження про задоволення вимог банку, як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, відповідач зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1000 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123755100:02:005:0200.

Відповідач самостійно обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору і оскільки банк звернув стягнення на предмет іпотеки відповідним позасудовим шляхом, то з урахуванням застереження, що міститься в іпотечному договорі та норм чинного законодавства, суд вважає наявними правові підстави для визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором №800001539 від 23 серпня 2007 року.

Згідно положень статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 202, 509, 526, 575, 628, 1054 ЦК України, статтями 1, 3, 6, 33, 36 ЗУ «Про іпотеку», статтями 2-5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим, задовольнити.

Визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором №800001539 від 23.08.2007, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 111652114

[ANTIRAID]

Це наша справа. В чергове довели, що навіть банкірам, хоча вони і носять хабарі у суди, закон потрібно виконувати і борги не можуть існувати вічно. Дотримання прямої норми Закону в чергове доведене на практиці з банком країни-агресора.

Суд зазначив, що:

Судом встановлено, що власником застовного майна наразі є АТ «СЕНС БАНК», вказане майно перейшло до відповідача шляхом завершення позасудового врегулювання вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що на підставі застереження про задоволення вимог банку, як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, відповідач зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1000 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123755100:02:005:0200.

Відповідач самостійно обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору і оскільки банк звернув стягнення на предмет іпотеки відповідним позасудовим шляхом, то з урахуванням застереження, що міститься в іпотечному договорі та норм чинного законодавства, суд вважає наявними правові підстави для визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором №800001539 від 23 серпня 2007 року.