Постанова ВП ВС щодо способу захисту права на користування земельною ділянкою на якій здійснене самочинне будівництво

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 916/1174/22

провадження № 12-39гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участюсекретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023

(головуючий суддя Поліщук Л. В., судді Богатир К. В., Таран С. В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 (суддя Шаратов Ю. А.)

за позовом Южненської міської ради Одеського району Одеської області

до 1) Громадської організації «Безприбуткове товариство «Спортивно-риболовний клуб «Сичавський курінь», 2) Березівської міської ради Одеської області

про припинення права власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. У червні 2022 року Южненська міська рада Одеського району Одеської області (далі - Южненська міська рада та/або позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації «Безприбуткове товариство «Спортивно-риболовний клуб «Сичавський курінь» (далі - СРК «Сичавський курінь») і Березівської міської ради Одеської області (далі - Березівська міська рада) про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Сичавської сільської ради, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 53-й км, будинок 2-В, загальною площею 202,4 м2 (далі - спірний об`єкт нерухомості), який зареєстрований за СРК «Сичавський курінь».

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва за СРК «Сичавський курінь».

3. Позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомості є самочинно збудованим, оскільки під його будівництво не була відведена земельна ділянка, дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався, проєкт не затверджувався. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набула права власності на нього.

4. Також зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17 скасовано право власності Южненської міської ради на спірний об`єкт нерухомості та жодним чином не визнано право власності СРК «Сичавський курінь» на вказаний об`єкт. Отже, рішення про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за СРК «Сичавський курінь» прийнято без законних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Справа № 504/4534/17 (про визнання спірного об`єкта нерухомості безхазяйною нерухомою річчю та його передачу в комунальну власність)

5. 05.03.1999 між ОСОБА_1 (покупцем) та Акціонерним виробничо-комерційним підприємством «Хермес» (постачальником) укладено договір купівлі-продажу № 16 (далі - договір купівлі-продажу № 16), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, встановити та передати за плату 11 літніх будинків покупцю для експлуатації (пункт 1.1); ціна одного літнього будинку з урахуванням поставки та установлення складає 10 000 грн (пункт 2.1); вартість договору складає 110 000 грн (пункт 2.2).

6. 20.08.1999 між сторонами договору купівлі-продажу № 16 складено акт приймання-передачі (далі - акт приймання-передачі від 20.08.1999), відповідно до якого на виконання умов вказаного договору постачальник передав, а покупець прийняв літні будинки, розташовані на земельній ділянці у прибережній зоні на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Також підписанням цього акта сторони підтвердили факт поставки та установлення літніх будинків у кількості 11 штук.

7. 10.06.2013 розпорядженням Комінтернівської районної ради Одеської області № 16/2013-РР було створено робочу групу по виявленню безхазяйного майна.

8. 27.06.2013 цією робочою групою складено акт № 14 обстеження рухомого та нерухомого безхазяйного майна на території Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів), згідно з яким було виявлене безхазяйне майно - спірний об`єкт нерухомості.

9. 10.07.2013 постійною комісією з питань транспорту, зв`язку, ЖКГ та будівництва Комінтернівської районної ради Одеської області складено висновок № 6/6 про затвердження акта № 14 від 27.06.2013 про обстеження безхазяйного нерухомого майна (спірного об`єкта нерухомості) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

10. 19.07.2013 Комінтернівською районною радою Одеської області прийняте рішення про затвердження акта № 14 від 27.06.2013 про обстеження безхазяйного нерухомого майна (спірного об`єкта нерухомості) і передачу його на зберігання КП «ЖКГ «Комінтернівське» Комінтернівської районної ради Одеської області.

11. 17.09.2013 було виготовлено технічний паспорт на спірний об`єкт нерухомості.

12. 08.11.2013 взято на облік безхазяйне нерухоме майно (спірний об`єкт нерухомості) та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13. 10.08.2016 Сичавською сільською радою Комінтернівського району Одеської області було прийнято рішення «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність об`єкта безхазяйного майна, зокрема спірного об`єкта нерухомості» (пункт 1.2).

14. 20.08.2016 Сичавською сільською радою Комінтернівського району Одеської області подано оголошення в газеті «Слава Хлібороба».

15. 31.08.2016 за актом приймання-передачі правовстановлюючої документації на об`єкти безхазяйного нерухомого майна від Лиманської районної ради Одеської області до Сичавської сільської ради були передані технічний паспорт та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного майна.

16. У листопаді 2017 року Сичавська сільська рада Лиманського району Одеської області, за участю заінтересованої особи - Лиманської районної ради Одеської області, звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про визнання спірного об`єкта нерухомості безхазяйною нерухомою річчю та його передачу в комунальну власність територіальної громади в особі Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області.

17. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2018 у справі № 504/4534/17, з урахуванням ухвали від 23.05.2018 (про виправлення технічних описок, допущених в описовій та резолютивній частинах рішення), заяву було задоволено. Передано у комунальну власність територіальної громади в особі Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області безхазяйну нерухому річ (спірний об`єкт нерухомості) загальною площею 202,4 м2.

18. Постановою Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17 апеляційну скаргу СРК «Сичавський курінь» задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2018 скасовано. Відмовлено в задоволенні заяви Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання спірного об`єкта нерухомості безхазяйним та передачу його в комунальну власність.

Справа № 916/1174/22

19. 12.06.2018 державним реєстратором Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області Харьковською Н. П. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 26620243 про право комунальної власності територіальної громади в особі Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області на спірний об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576569851227).

20. Підставами для державної реєстрації стали зазначені рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2018 та ухвала цього суду від 23.05.2018 (про виправлення технічних описок) у справі № 504/4534/17.

21. Южненська міська рада є правонаступником щодо майна, прав і обов`язків Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області.

22. 30.07.2021 Южненською міською радою прийнято рішення № 532-VIII «Про включення об`єкта нерухомого майна - Спортивно-рибацький клуб «Сичавський курінь» до переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області» (далі - рішення Южненської міської ради від 30.07.2021 № 532-VIII). Цим рішенням до переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області включено спірний об`єкт нерухомості.

23. 18.08.2021 державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Петренко А. А. внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 43648455 про право комунальної власності Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області на спірний об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 1576569851227).

24. Підставою для державної реєстрації зазначено рішення Южненської міської ради від 30.07.2021 № 532-VIII.

25. 05.11.2021 державним реєстратором Березівської міської ради Шевченком Д. В. внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 44946770 про право приватної власності СРК «Сичавський курінь» на частку в розмірі 1 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1576569851227) - спірного об`єкта нерухомості.

26. Підставою для державної реєстрації зазначено постанову Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17.

27. 05.11.2021 проведено державну реєстрацію припинення права комунальної власності Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області на спірний об`єкт нерухомості. Відомості до реєстру внесені державним реєстратором Березівської міської ради Шевченком Д. В. за рішенням від 10.11.2021 № 61478237.

28. 18.02.2022 державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Петриком В. Д. (індексний номер рішення 6335143) проведено реєстрацію змін розділу щодо спірного об`єкта нерухомості, дата державної реєстрації - 17.02.2022. Змінено назву та вид нерухомого майна з нежитлового об`єкта нерухомого майна Спортивно-рибацький клуб «Сичавський курінь» на об`єкт житлової нерухомості Група будівель спортивно рибацький клуб «Сичавський курінь». Змінено загальну площу об`єкта нерухомості з 202,4 м2 на 306,2 м2. В описі об`єкта видалено: Назва об`єктів (будинків, господарських будівель та споруд) Спортивно-рибацького клубу, що складаються з літер: «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л» - літні будинки; «М», «Н», «О» - навіси; «П» - вбиральня; № 1-4 - огорожа.

29. Відповідно до зміненого опису спірного об`єкта нерухомості його загальна площа становить 306,2 м2, що складається з: А-1 - літній будинок загальною площею 24,7 м2, Б-1 - літній будинок загальною площею 24,4 м2, В-1 - літній будинок загальною площею 17,2 м2, Г-1 - літній будинок загальною площею 17,5 м2, Д-1 - літній будинок загальною площею 17,2 м2, Е-1 - літній будинок загальною площею 17,2 м2, Ж-1 - літній будинок загальною площею 17 м2, З-1 - літній будинок загальною площею 17,1 м2, И-1 - літній будинок загальною площею 17,3 м2, Й-1 - літній будинок загальною площею 17 м2, К-1 - літній будинок загальною площею 17,5 м2, Л-1 - літній будинок загальною площею 23,3 м2, М-1 - літній будинок загальною площею 23,3 м2, Н-1 - літній будинок загальною площею 29,6 м2, О-1 - літній будинок загальною площею 25,9 м2, А1-1 - навіс, Б1-1 - навіс, В1-1 - навіс, Г1-1 - навіс, Д1-1 - навіс, З1-1 - навіс, И1-1 - душ, И2-1 - душ, К1-1 - навіс, К2-1 - душ, Л1-1 - навіс, М1-1 - навіс, Н1-1 - навіс, Н2-1 - душ, П-1 - туалет, Й1-1 - навіс, № 1 - хвіртка, № 3 - огорожа, № 4 - огорожа, № 5 - колодязь, № 6 - огорожа, № 7 - ворота.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції

30. Господарський суд Одеської області рішенням від 21.10.2022 у справі № 916/1174/22 у задоволенні позову відмовив повністю. Мотивував рішення так.

31. Земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомості, відноситься до земель комунальної власності Южненської територіальної громади в особі Южненської міської ради.

32. Суд першої інстанції виснував, що спірний об`єкт нерухомості збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, і без належно затвердженого проєкту. Отже, вказаний об`єкт вважається самочинним будівництвом згідно із нормами частини першої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

33. Як наслідок, в силу приписів частини другої статті 376 ЦК України СРК «Сичавський курінь» як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набув права власності на нього. Набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості СРК «Сичавський курінь» відповідно до норм частини третьої статті 376 ЦК України можливе лише у випадку визнання цього права за рішенням суду та за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

34. Місцевий господарський суд зауважив, що у справі № 504/4534/17 судом встановлено обставину того, що спірний об`єкт нерухомості не є безхазяйним, але при цьому не встановлювались обставини набуття СРК «Сичавський курінь» права власності на спірний об`єкт нерухомості та не перевірялась правомірність такого набуття, зокрема наявність чи відсутність факту самочинного будівництва.

35. Постановою Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17 не визнавалось право власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості. Вказана постанова не є судовим рішенням про визнання (набуття) цього права у розумінні частини третьої статті 376 ЦК України та пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

36. Також відсутня обставина надання СРК «Сичавський курінь» земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як необхідна умова для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України.

37. Як наслідок, є неправомірною і такою, що порушує права Южненської міської ради як землевласника, реєстрація 05.11.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17.

38. Щодо порушеного права Южненської міської ради суд першої інстанції зазначив, що позов у цій справі поданий Южненською міською радою саме на захист свого права комунальної власності на землю, а не як особою, щодо якої було припинено право власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки реєстрація права власності СРК «Сичавський курінь» на вказаний об`єкт нерухомості, який є самочинним будівництвом, перешкоджає Южненській міській раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт знаходиться. Отже, з огляду на наявність порушеного права позивача він має право на його судовий захист, зокрема, шляхом обраного ним способу, що відповідатиме нормам частини першої статті 15, частини першої, пункту 7 частини другої статті 16, частини першої статті 391 ЦК України, частини другої, пункту «д» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

39. Разом із цим місцевий господарський суд зауважив, що 18.02.2022, тобто до подачі позову, державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Петриком В. Д. проведено реєстрацію змін розділу щодо спірного об`єкта нерухомості - змінено назву та вид нерухомого майна, його опис, а також загальну площу з 202,4 м2 на 306,2 м2. Отже, спірний об`єкт нерухомості площею 202,4 м2 вже не існує як об`єкт цивільних прав та щодо нього у СРК «Сичавський курінь» відсутнє зареєстроване право власності. А відтак припинення права власності щодо цього об`єкта є неможливим.

40. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до СРК «Сичавський курінь».

41. Господарський суд Одеської області також відмовив у задоволенні позову до Березівської міської ради через те, що вона не є належним відповідачем за заявленою позовною вимогою, оскільки не є особою, право власності якої оспорюється.

Стислий виклад постанови суду апеляційної інстанції

42. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2023 у справі № 916/1174/22 апеляційні скарги Южненської міської ради та Березівської міської ради залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 у справі № 916/1174/22 змінив з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 у справі № 916/1174/22 залишив без змін. Мотивував постанову так.

43. Ані позивач, звертаючись з позовом, ані суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі та вказуючи про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права шляхом припинення права власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості, не вказали, з яких саме підстав, передбачених статтею 346 ЦК України або передбачених іншим законом, право власності СРК «Сичавський курінь» на вказаний об`єкт може бути припинено.

44. Апеляційний господарський суд виснував, що самочинне будівництво, правовий режим якого визначений у статті 376 ЦК України, не може бути підставою для припинення права власності.

45. При вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції не врахував, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

46. Південно-західний апеляційний суд дійшов висновку, що, виходячи з обставин цієї справи, вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

47. Отже, Южненською міською радою при зверненні із цим позовом про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості за особою, за якою це право зареєстровано, обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

48. Не погодившись із рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Южненська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 916/1174/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу

49. Позивач зауважує, що апеляційним господарським судом не надано оцінки договору купівлі-продажу № 16 та акта приймання-передачі від 20.08.1999. Договір купівлі-продажу № 16 є договором поставки рухомого майна, а не договором підряду. Отже, договір купівлі-продажу № 16 та акт приймання-передачі від 20.08.1999 не можуть вважатись належними доказами, оскільки не підтверджують наявність у СРК «Сичавський курінь» права власності на спірний об`єкт нерухомості.

50. Зазначає, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою, а порушення прав Южненської міської ради полягає в наданні тимчасовим спорудам титулу об`єкта нерухомості.

51. Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 19.12.2022 у справі № 359/3951/17, від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, від 08.08.2022 у справі № 521/639/23, від 03.08.2023 у справі № 727/4058/20, від 21.12.2022 у справі № 926/54/22, стверджує, що припинення права власності може бути самостійною вимогою та належним способом захисту порушених прав.

52. З посиланням на пункти 28-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 923/705/18 позивач стверджує, що вимога про припинення права власності має наслідком скасування реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за СРК «Сичавський курінь».

53. З посиланням на пункти 6.24, 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначає, що положення статті 376 ЦК України передбачають способом захисту не лише знесення об`єкта самочинного будівництва, а й оформлення права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, за власником земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщений. При цьому позивач вважає знесення спірного об`єкта нерухомості недоцільним, а отже, неефективним та неналежним способом захисту порушених прав.

54. Позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не надав правової оцінки діям державного реєстратора та не спростовав висновок суду першої інстанції про те, що у справі № 504/4534/17 не встановлювалися обставини набуття СРК «Сичавський курінь» права власності на спірний об`єкт нерухомості та не перевірялась правомірність такого набуття, зокрема наявність чи відсутність факту самочинного будівництва.

Позиція інших учасників процесу

55. Від Березівської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Березівська міська рада просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 916/1174/22 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

56. Березівська міська рада звертає увагу на неподібність (за предметом спору і суб`єктним складом учасників) обставин справ № 263/18985/19, № 926/54/22 та справи № 916/1174/22.

57. Вважає помилковими твердження позивача про те, що вимога про припинення права власності має наслідком скасування реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

58. Березівська міська рада зауважує, що для вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості необхідне судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності. Позивач таких вимог у цій справі не заявив.

59. Звертає увагу, що постанови Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 19.12.2022 у справі № 359/3951/17, від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, від 08.08.2022 у справі № 521/639/23, від 03.08.2023 у справі № 727/4058/20, від 21.12.2022 у справі № 926/54/22, якими позивач обґрунтовує твердження про те, що припинення права власності може бути самостійною вимогою та належним способом захисту порушених прав, натомість підтверджують, що належними є вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності.

60. Доводи позивача про те, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою, спростовуються письмовими доказами, доданими самим позивачем до позовної заяви та наявними в матеріалах справи.

61. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду від СРК «Сичавський курінь» не надходило.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

62. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 22.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 916/1174/22.

63. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 27.06.2023 передав справу № 916/1174/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

64. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

65. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19 за позовом заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до фізичної особи та державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області Лясевича Р. В. про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності зазначив: «Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

При цьому згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункти 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).

Установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».

66. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені вище висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду слід розуміти (читати) так, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, та припинення її права власності на такий об`єкт є належними способами захисту порушеного права.

67. Втім Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком та вважає за необхідне відступити від нього виходячи з такого.

68. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно як за особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і за власником (користувачем) земельної ділянки.

69. Аналіз вказаної норми чинного законодавства дає підстави стверджувати, що оскільки мова йде про вже збудований об`єкт або який будується, а особа, яка здійснила (здійснює) будівництво без відповідного дозволу, не набуває право власності на такий об`єкт, його доля не може бути невирішеною. Такий об`єкт або має перейти у власність осіб, які мають права на нього претендувати, або бути знесений.

70. У цьому контексті задоволення вимоги про припинення права власності на самочинно збудований об`єкт не вирішує питання законності існування нерухомої речі, а відтак не може захистити право власника землі у разі, якщо воно порушується самочинним будівництвом.

71. З огляду на зазначені вище норми законодавства Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає в цьому разі належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, вчинення дій, що передбачені положеннями статті 376 ЦК України, а саме звернення до суду з позовом про знесення такого майна (самочинного будівництва) особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

72. Отже, оскільки наразі існує різний підхід Верховного Суду до розуміння та тлумачення положень статті 376 ЦК України та статті 152 ЗК України під час розгляду аналогічних спорів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 916/1174/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування положень зазначених статей у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, стосовно того, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, та припинення її права власності на такий об`єкт є належними способами захисту порушеного права.

73. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

74. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09.08.2023 прийняла до розгляду справу № 916/1174/22 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

75. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

76. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва прав власника (користувача) відповідної земельної ділянки

77. Суд першої інстанції зазначив, що позов у цій справі поданий Южненською міською радою саме на захист права комунальної власності на землю. Реєстрація права власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості перешкоджає Южненській міській раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт знаходиться. Натомість Южненська міська рада вважає, що порушення її прав полягає в наданні тимчасовим спорудам титулу об`єкта нерухомості. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.

78. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

79. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

80. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

81. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

82. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

83. Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

84. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

85. Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

87. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

88. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

89. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

90. Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

91. Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

92. Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

93. Отже, здійснення СРК «Сичавський курінь» самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Южненської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

Щодо можливих способів захисту прав власника (користувача) відповідної земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва

94. Суд першої інстанції виснував, що позивач має право на судовий захист, зокрема шляхом обраного ним способу (припинення права власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості), що відповідатиме нормам частини першої статті 15, частини першої, пункту 7 частини другої статті 16, частини першої статті 391 ЦК України, частини другої, пункту «д» частини третьої статті 152 ЗК України. Натомість апеляційний господарський суд виснував, що вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а Южненською міською радою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

95. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

96. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

97. Велика Палата Верховного Суду вчергове нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

98. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

99. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

101. Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

102. Отже, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 ЦК України.

103. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

104. Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

105. Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

106. Натомість суд першої інстанції вважав вимогу про припинення права власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості належною. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

107. Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

108. Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

109. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

110. Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Щодо суті спору

114. Позивач, зокрема, стверджує, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою.

115. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини (зокрема, виготовлення технічного паспорта на спірний об`єкт нерухомості; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (спірного об`єкту нерухомості) та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), на підставі яких кваліфікували спірний об`єкт нерухомості як нерухоме майно.

116. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

117. У силу положень частини третьої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів (договір купівлі-продажу № 16, акт приймання-передачі від 20.08.1999) над іншими (технічний паспорт на спірний об`єкт нерухомості, витяг про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна тощо).

118. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження позивача про те, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою.

119. Позивач просить суд припинити право власності СРК «Сичавський курінь» на спірний об`єкт нерухомості. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.

120. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

121. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

122. Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

123. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

124. Як вказано вище (пункт 109), реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

125. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

126. 05.11.2021 державним реєстратором Березівської міської ради Шевченком Д. В. внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 44946770 про право приватної власності СРК «Сичавський курінь» на частку в розмірі одного нежитлового об`єкта нерухомого майна - спірного об`єкта нерухомості.

127. Підставою для державної реєстрації зазначено постанову Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17.

128. Вказаною вище постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу СРК «Сичавський курінь» задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2018 скасовано. Відмовлено в задоволенні заяви Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання спірного об`єкта нерухомості безхазяйним та передачу його в комунальну власність.

129. Тобто постанова Одеського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 504/4534/17 не є рішенням суду про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

130. Таким чином, судовими рішеннями не встановлено, що СРК «Сичавський курінь» є власником спірного об`єкта нерухомості.

131. Отже, вимога про припинення права власності СРК «Сичавський курінь» не відповідає належному способу захисту, оскільки право власності цього суб`єкта на спірний об`єкт нерухомості не виникло (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Право власності на спірний об`єкт самочинного будівництва не могло бути зареєстроване за будь-якою особою інакше, ніж у визначеному статтею 376 ЦК України порядку.

132. Якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

133. Южненська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості (частина п`ята статті 376 ЦК України).

134. У випадку задоволення зазначеної вище вимоги Южненська міська рада набуде право власності на спірний об`єкт нерухомості. Судове рішення про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за Южненською міською радою з огляду на положення пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості).

135. Южненська міська рада може подати позов про знесення спірного об`єкта нерухомості (частина четверта статті 376 ЦК України).

136. Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

139. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує.

140. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо неналежності відповідача - Березівської міської ради

141. Позивач зазначив одним зі співвідповідачів у справі Березівську міську раду. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

142. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

143. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

144. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

145. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146)).

146. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

147. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з СРК «Сичавський курінь», за яким зареєстровано право власності на об`єкти самочинного будівництва, а не з Березівською міською радою.

148. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та що відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 149)).

149. Оскільки Березівська міська рада є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

Щодо відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

150. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, зокрема, зазначив, що «установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».

151. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на положення статті 376 ЦК України, кваліфікував спірну нежитлову будівлю як самочинно побудовану.

152. Натомість у пунктах 112, 113, 125 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

154. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

155. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у пункті 150 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

156. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

157. Згідно із частинами першою та другою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

158. Зважаючи на викладене в мотивувальній частині цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу Южненської міської ради необхідно лишити без задоволення, а постановуПівденно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 у справі № 916/1174/22 - без змін.

Судові витрати

159. Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу Южненської міської ради без задоволення, судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 916/1174/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції у справі № 916/1174/22 набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько С. І. Кравченко Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік І. В. Желєзний Є. А. Усенко Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 115377100

[ANTIRAID]

15 листопада 2023 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Ситнік О. М.

Справа № 916/1174/22

Провадження № 12-39гс23

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави заявлених вимог

1. У червні 2022 року Южненська міська рада Одеського району Одеської області (далі ? Южненська міська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації ?Безприбуткове товариство ?Спортивно-риболовний клуб ?Сичавський курінь? (далі ? СРК ?Сичавський курінь?, громадська організація) і Березівської міської ради Одеської області (далі ? Березівська міська рада) про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Сичавської сільської ради, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 53-й км, будинок 2-В, загальною площею 202,4 м2 (далі - спірний об`єкт нерухомості), який зареєстрований за СРК ?Сичавський курінь?.

2. Позовні вимоги Южненської міської ради мотивовані порушенням її прав як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва за СРК ?Сичавський курінь?.

2.1. Позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомості є самочинно збудованим, оскільки під його будівництво не була відведена земельна ділянка, дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався, проєкт не затверджувався. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набула права власності на нього.

2.2. Також позивач зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 504/4534/17 скасовано право власності Южненської міської ради на спірний об`єкт нерухомості та жодним чином не визнано право власності СРК ?Сичавський курінь? на вказаний об`єкт. Отже, рішення про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за СРК ?Сичавський курінь? прийнято без законних підстав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Господарський суд Одеської області рішенням від 21 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

3.1. Суд першої інстанції виснував, що відповідач 1 як особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна - Спортивно-риболовний клуб ?Сичавський курінь?, не набув права власності на нього.

3.2. Господарський суд Одеської області зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 не визнавалось право власності відповідача 1 на зазначене нерухоме майно і вона не є судовим рішенням про визнання (набуття) цього права в розумінні частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV.

3.3. Окрім того, місцевий господарський суд зауважив, що реєстрація права власності відповідача 1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду

від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 на зазначене нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, перешкоджає позивачу реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт знаходиться.

3.4. За наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що

реєстрація 05 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності відповідача 1 на нежитловий об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1576569851227) на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 є неправомірною і такою, що порушує право комунальної власності позивача на земельну ділянку.

3.5. Водночас місцевий господарський суд звернув увагу, що 18 лютого 2022 року (до подачі позову) державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області проведено реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1576569851227), зокрема змінено назву та вид нерухомого майна з нежитлового об`єкта нерухомого майна ? СРК ?Сичавський курінь? на об`єкт житлової нерухомості ? група будівель ?Спортивно-рибацький клуб ?Сичавський курінь?, а також змінено загальну площу об`єкта нерухомості з 202,4 м2 на 306,2 м2 і його опис, із зазначенням інших літер, номерів та їх площ.

3.6. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до відповідача 1, оскільки об`єкт нерухомого майна ? СРК ?Сичавський курінь? площею 202,4 м2 вже не існує як об`єкт цивільних прав та щодо нього у відповідача 2 відсутнє зареєстроване право власності, а відтак припинення права власності стосовно цього об`єкта є неможливим.

3.7. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 2, оскільки Березівська міська рада є неналежним відповідачем за заявленою позовною вимогою, тому що не є особою, право власності якої оспорюється.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27 березня 2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року змінив з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року залишив без змін.

4.1. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач при зверненні із цим позовом про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості за особою, за якою це право зареєстровано, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

4.2. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що виходячи з обставин цієї справи вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого об`єкта нерухомого майна відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Короткий зміст вимог, підстав касаційного оскарження та доводів скаржника

5. Южненська міська рада не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року, подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5.1. На обґрунтування визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 295/1377/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 та від 21 грудня 2022 року у справі № 926/54/22 щодо обрання належного способу захисту своїх прав. Крім того, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 18 червня 2019 року у справі № 923/705/18 позивач акцентує увагу на тому, що при обранні належного способу захисту порушених прав, Южненська міська рада враховувала висновки Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Саме тому позивач обрав спосіб захисту у виді припинення права власності, що тягне за собою скасування реєстрації права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем 1.

5.2. Южненська міська рада також звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду (пункт 152 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц) зазначила, що відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

5.3. Крім того, скаржник звертає увагу на правові висновки щодо комплексного застосування положень статті 41 Конституції України, статей 328, 331, частин другої, четвертої, п`ятої статті 376 ЦК України і статті 2 Закону № 1952-IV, викладені у пунктах 6.24-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 916/2791/13, з урахуванням чого зазначає, що положення статті 376 ЦК України передбачають способи захисту не лише у виді знесення об`єкта самочинного будівництва, а й можливості оформлення права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, за власником земельної ділянки, на якій даний об`єкт розміщений.

5.4. Також скаржник із посиланнями на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену постанові від 18 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та положення статей 328, 376 ЦК України зауважує, що знесення спірного об`єкта самочинного будівництва є недоцільним, а отже не може вважатися ефективним та належним способом захисту порушених прав. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не надав правової оцінки діям державного реєстратора та не спростував висновок суду першої інстанції про те, що в судовій справі № 504/4534/17 не встановлювалися обставини набуття СРК ?Сичавський курінь? права власності на це нерухоме майно та не перевірялась правомірність такого набуття, зокрема, наявність чи відсутність факту самочинного будівництва.

Короткий зміст доводів інших учасників

Доводи Березівської міської ради

6. Березівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6.1. Відповідач 2 звертає увагу на неподібність (за предметом спору і суб`єктним складом учасників) обставин справ № 263/18985/19, № 926/54/22, № 916/1174/22 та вважає помилковими твердження позивача про те, що вимога про припинення права власності має наслідком скасування реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6.2. Крім того, Березівська міська рада зауважує, що для вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості необхідне судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності. Позивач таких вимог у цій справі не заявив.

6.3. Також відповідач 2 звертає увагу, що постанови Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 921/318/22, від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 521/639/23, від 03 серпня 2023 року у справі № 727/4058/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 926/54/22, якими позивач обґрунтовує твердження про те, що припинення права власності може бути самостійною вимогою та належним способом захисту порушених прав, натомість підтверджують, що належними є вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності. Водночас доводи позивача про те, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою, спростовуються письмовими доказами, доданими ним самим до позовної заяви та наявними в матеріалах справи.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

7. Ухвалою від 27 червня 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду передав справу № 916/1174/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

7.1. Ухвала Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду мотивована наявністю різних підходів Верховного Суду до розуміння та тлумачення положень статті 376 ЦК України, статті 152 ЗК України під час розгляду аналогічних спорів та необхідністю відступу від висновку щодо застосування положень зазначених статей у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, стосовно того, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, та припинення її права власності на такий об`єкт є належними способами захисту порушеного права.

8. 09 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла до розгляду справу № 916/1174/22 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

9. 15 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишила без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 - без змін.

10. Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована таким:

10.1. Самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

10.2. Здійснення СРК ?Сичавський курінь? самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Южненської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

10.3. Застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

10.4. Відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

10.5. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

10.6. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

10.7. Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

10.8. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

10.9. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

10.10. Вимога про припинення права власності СРК ?Сичавський курінь? не відповідає належному способу захисту, оскільки право власності цього суб`єкта на спірний об`єкт нерухомості не виникло (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Право власності на спірний об`єкт самочинного будівництва не могло бути зареєстроване за будь-якою особою інакше, ніж у визначеному статтею 376 ЦК України порядку.

10.11. Якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

10.12. Южненська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості (частина п`ята статті 376 ЦК України), позов про знесення спірного об`єкта нерухомості (частина четверта статті 376 ЦК України). У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує.

10.13. Зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з СРК ?Сичавський курінь?, за яким зареєстровано право власності на об`єкти самочинного будівництва, а не з Березівською міською радою. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та що відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

11. Погоджуємося загалом із висновками більшості суддів щодо залишення касаційної скарги Южненської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 - без змін. Проте, на нашу думку, сформовані у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови висновки щодо можливості набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фактично виключно у спосіб передбачений статтею 376 ЦК України викладені безальтернативно, що може спричинити правову невизначеність у питанні набуття права власності на самочинно збудоване майно та в свою чергу ускладнить правозастосування подібних спорах.

12. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Подібне положення закріплено у частині першій статті 11 ГПК України.

13. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

14. Юридична визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

15. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).

16. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

17. Принцип правової (юридичної) визначеності має досить широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

18. Європейський суд з прав людини зауважує, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року№ 20166/92, § 36 у справі ?S.W. v. THE UNITED KINGDOM?).

19. Однак, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови щодо можливості набуття права власності на самочинно збудоване майно категорично зазначила:

?111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.?.

?125. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.?.

20. Водночас із обставин цієї справи вбачається, що Южненська міська рада звертаючись до суду з позовом до СРК ?Сичавський курінь? та Березівської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, з-поміж іншого, посилалася на факт набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю, умови та підстави реалізації якої урегульовані статтею 344 ЦК України.

21. Статтею 328 ЦК України, яка регламентує підстави набуття права власності, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

22. Перелік підстав набуття права власності як свідчить текстуальне тлумачення наведеної норми не є вичерпним.

23. Проте застосований Великою Палатою Верховного Суду безальтернативний підхід до розуміння положень статті 376 ЦК України щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно повністю не враховує можливість набуття особою права власності на таке майно з інших підстав визначених цивільним законодавством. Зокрема, набуття права власності в порядку визначеному статтею 335 ЦК України, якою закріплено набуття права власності на безхазяйну річ, в т.ч. на безхазяйні нерухомі речі, а також статтею 344 ЦК України, якою урегульовано набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

24. Таке тлумачення положень статті 376 ЦК України на практиці може бути сприйняте учасниками цивільного/господарського обороту як виняткове та таке, що виключає можливість набуття права власності на самочинно збудоване майно на підставі норм статей 335, 344 ЦК України, що навряд чи дозволяє зробити вирішення спорів щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно прогнозованими та відповідає правовій визначеності.

25. Окрім того, наведене може мати наслідком формування різної судової практики вирішення спорів щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно, в той час як єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства, а касаційний суд не повинен бути джерелом невизначеності судової практики і його судові рішення мають бути розумно передбачуваними.

26. Відповідно до приписів частини першої статті 316 ГПК України, частини першої статті 417 Цивільного процесуального кодексу України, частини шостої

статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

27. Тож застосування норм статті 376 ЦК України у спосіб, викладений у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови, не сприятиме забезпеченню розумної передбачуваності судових рішень у спорах щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно та в майбутньому може зумовити необхідність їх уточнень або конкретизації.

28. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України"). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

29. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України ?Про судоустрій і статус суддів? Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

30. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

ВИСНОВКИ

31. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови мала викласти висновки щодо застосування статті 376 ЦК України з урахуванням існування в цивільному законодавстві інших підстав набуття права власності, перелік яких не є вичерпним (стаття 328 ЦК України), або ж зробити застереження про поширення такого висновку на спори з подібними правовідносинами.

Судді: О. О. Банасько

О. М. Ситнік

Джерело: ЄДРСР 115445769

[ANTIRAID]

Велика палата прийшла до наступних висновків, створивши чергову невизначеність:

110. Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.