Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи про відшкодування моральної шкоди пов'язаної з незаконними діями працівників МВС

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

13 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 2-534-03

Провадження № 14-161свц23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

за участю секретаря судового засідання - Войтовича С. М.,

представника відповідача -ОСОБА_1 ,

розглянула у судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами судового рішення (ухвали) Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року у справі за заявою ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Міністерство внутрішніх справ України, Державне казначейство України, про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 мільйонів гривень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) та Державного казначейства України моральної шкоди, заподіяної при розслідуванні кримінальної справи №08-6086.

Свої вимоги він обґрунтовував тим, що 15 квітня 1999 року проти нього було порушено кримінальну справу, проведено обшук та виїмку його майна, документів, печаток, грошей, а його взято під варту. 12 квітня 2000 року кримінальну справу щодо нього закрили, проте 28 грудня 2000 року постанова про закриття кримінального провадження була скасована. У наведеному заявник вбачав завдання йому моральної шкоди, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідачів 5 мільйонів гривень.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2003 року та ухвалою Верховного Суду України від 09 вересня 2005 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що попереднє слідство у справі проводилося не працівниками Міністерства внутрішніх справ України, а слідчим відділом Васильківського міського відділу внутрішніх справ. Моральна шкода, завдана позивачеві незаконними діями працівників цього підрозділу вже відшкодована у розмірі 10 тисяч гривень на підставі ухвали Васильківського міського суду Київської області від 19 грудня 2002 року.

Зміст та мотиви заяви

13 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою у порядку пункту 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в якій просить скасувати рішення Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року та ухвалити нове рішення про стягнення з МВС України та Державного казначейства України моральну шкоду у розмірі 5 мільйонів грн та 4 млрд Євро з метою втілення в життя програми допомоги людям на 997 мільярдів доларів США.

Заява мотивована тим, що рішенням ЄСПЛ від 19 жовтня 2023 року у справі «Погребний та інші проти України» (Caseof Pogrebnyy and othersv. Ukraine) встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та те, що діями правоохоронних органів України йому була завдана моральна шкода.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання щодо постановлення судом окремої ухвали

27 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із клопотанням винести окрему ухвалу щодо злочинів проти дітей та багатодітних України. При цьому просив: направити окрему ухвалу «для виконання керівництву СБУ, керівництву ДБР, в Міжнародний кримінальний суд в Гаагу по геноциду дітей, багатодітних України, в Міжнародний суд ООН по геноциду дітей, багатодітних України, по справі державного зрадника України, керівника ОЗУ «Васильківські мародери» про негайне взяття всіх вищевказаних осіб в тому числі і працівників, генералів МВС України, членів ОЗУ «Васильківські мародери» під варту... По негайному арешту всього їхнього майна, коштів, власності, для забезпечення в подальшому цивільних позовів до членів даного ОЗУ «Васильківські мародери» та проведення слідства з притягненням до відповідальності всіх цих осіб з їхніми співучасниками злочинів з МВС України. Та негайного припинення геноциду дітей, багатодітних..»

Підстави постановлення судом окремої ухвали визначені у статті 262 ЦПК України. Зокрема, частиною першою унормовано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Частини друга-четверта цієї статті встановлюють випадки постановлення окремої ухвали щодо дій або бездіяльності адвоката або прокурора, державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, свідка, експерта чи перекладача.

У справі, що розглядається, заявник просить переглянути судове рішення 2003 року про відмову у відшкодуванні моральної шкоди за виключними обставинами. Наведені у клопотанні доводи не стосуються обставин цієї справи, тому не можуть бути підставою для постановлення Великою Палатою Верховного Суду окремої ухвали і у задоволенні клопотання ОСОБА_2 належить відмовити.

Клопотання про розгляд справи за відсутності заявника

11 грудня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності.

Ураховуючи те, що доводи щодо перегляду судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_2 виклав у своїй заяві, інших пояснень чи уточнень у судовому засіданні щодо цієї заяви Велика Палата Верховного Суду не потребує, тому клопотання заявника підлягає задоволенню.

Клопотання про видачу закордонного паспорта та повернення спадщини

03 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із клопотанням, в якому просив «Міністерство внутрішніх справ України з його керівництвом та слідчими, з Міністерством юстиції України та його керівництвом, з СБУ та його керівництвом, з Міністерством закордонних справ України та його керівництвом, з Міністерством юстиції Франції та його керівництвом та іншими особами в шестимісячний термін видати ОСОБА_2 новий закордонний паспорт. Повернути ОСОБА_2 всю викрадену в нього спадщину по кримінальній справі № 08-6086 від його спадкодавця ОСОБА_2 з Франції за участю окремих працівників МВС та їхніх співучасників на загальну суму в 45 мільярдів Євро за період з 1999р. по 2024р. та оформити в установленому законом порядку заново спадщину померлого у Франції ОСОБА_2 на його законного спадкоємця ОСОБА_2 під судовим контролем по цьому всіх суддів Великої Палати Верховного Суду по даній справі».

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідно до положень національного законодавства, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо оформлення і видачі паспортів, закликання до спадщини, оформлення спадкових прав. Тому у задоволенні клопотання ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо залучення до участі у справі третіх осіб

26 січня 2024 року громадська організація «Спілка багатодітних Київщини» звернулася до Великої палати Верховного Суду із клопотанням про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Тобто треті особи можуть бути залучені до участі у справі виключно судом першої інстанції і до початку розгляду справи по суті спору.

Натомість спір у справі № 2-534/2003 вже було розглянуто по суті у вересні 2003 року і в результаті судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій ухвалені відповідні судові рішення. Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення, яке набрало чинності, за виключними обставинамина підставі пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, тому не наділена процесуальним правом на залучення третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до участі у процедурі перегляду рішень національних судів після ухвалення рішення ЄСПЛ.

Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання громадської організації «Спілка багатодітних Київщини» про залучення до участі у справі, як третьої особи.

Клопотання про забезпечення позову

01 березня 2024 року від громадської організації «Спілка багатодітних Київщини» до Великої палати Верховного Суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій спілка просить «з метою забезпечення позову та негайного припинення геноциду дітей, багатодітних негайно письмово всіма суддями Велико Палати Верховного Суду звернутися в міжнародний кримінальний суд в Гаагу, в міжнародний Суд ООН з усіма матеріалами даної справи для взяття під варту працівників МВС України».

11 березня 2024 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому він просить Велику Палату Верховного Суду звернутися по даній заяві до урядів іноземних держав, а також до суддів Міжнародного Кримінального Суду в Гаазі, та всіх суддів Міжнародного Суду ООН.

Частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені у статті 150 ЦПК України. Частиною третьою цієї норми наголошено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову ОСОБА_2 у цій справі є відшкодування моральної шкоди. Проте заявники мають намір забезпечити позов шляхом звернення до іноземних урядів та міжнародних організацій.

З наведеного вбачається, що вимоги заявників у клопотаннях про забезпечення позову стосуються обставин, які у цій справі не досліджувалися, спір із цього приводу у даній справі не вирішувався, що виключає можливість задоволення їх клопотань. Отже, у задоволенні клопотань громадської організації «Спілка багатодітних Київщини» та ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

Клопотання про залишення заяви ОСОБА_2 без руху

05 березня 2024 року Міністерство внутрішніх справ України через систему «Електронний суд» подало клопотання, в якому просило заяву ОСОБА_2 про перегляд Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами рішення Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення недоліків поданої заяви.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для залишення заяви ОСОБА_2 без руху відсутні, тому у клопотанні Міністерства внутрішніх справ України слід відмовити.

Мотиви, якими керувалася Велика Палата Верховного Суду при вирішенні заяви

Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача та з дотриманням передбачених законодавством меж і підстав перегляду судових рішень за виключними обставинами, а саме у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення останньою міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, - дійшла таких висновків стосовно аргументів позивача, викладених у заяві про перегляд судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) і статті 46 Конвенції Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною.

У главі 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.

Згідно зі статтею 41 Конвенції якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Звернувшись із заявою про перегляд судового рішення, ОСОБА_2 висловив прохання забезпечити йому на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Погребний та інші проти України» права на такий захід індивідуального характеру як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону № 3477-IV відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

Отже, застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною.

Для цього слід враховувати Рекомендацію № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

- коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що: а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

У рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, чи з самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.

Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, можливий, якщо у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення Україною зобов'язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.

19 жовтня 2023 року ЄСПЛ за результатами розгляду заяви № 42419/04 ухвалив рішення у справі «Погребний та інші проти України» (Case of Pogrebnyy and others v. Ukraine). ОСОБА_2 (далі - перший заявник) скаржився на порушення Україною статті 8 Конвенції. На думку заявника таке порушення було зумовлено тим, що працівники міліції вилучили та не повернули його особисті, а також фінансові документи, які вилучені в ході розслідування кримінальних справ.

ЄСПЛ погодився з доводами заявника і вказав, що «вилучення документів, які часто необхідні у повсякденному житті… становлять втручання у приватне життя… Не беручи до уваги стверджуване вилучення паспорта … заявника для виїзду за кордон, оскільки не зовсім зрозуміло, чи був такий паспорт йому виданий, Суд зазначає, що вилучене в нього посвідчення водія також було документом, необхідним для щоденного використання. Таким чином, його вилучення становило тривале втручання в особисте життя заявника». Ці обставини, на думку ЄСПЛ, підтверджують порушення статті 8 Конвенції.

Крім того, відповідно до пунктів 61-67 рішення ЄСПЛ заявник подав інші скарги, а саме, за статтями 3 та 5 Конвенції (затримання та тримання під вартою), за пунктом 1 статті 6 Конвенції (тривале невиконання судових рішень), за статтями 1 та 3 Першого протоколу (неповернення особистих речей та гуманітарної допомоги, незаконне накладення арешту на майно, позбавлення права проголосувати під час виборів у 1999, 2004, 2006р.р.), за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції (обмеження свободи пересування), за статтею 34 Конвенції (відмова судів надсилати йому копії документів), за статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції (відновлення кримінальної справи).

Розглянувши ці скарги заявника у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, Європейський суд зазначив, що вони не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, зазначених у Конвенції. Європейський суд вирішив, що ця частина заяви має бути оголошена неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (пункт 68 рішення ЄСПЛ).

При цьому ЄСПЛ не вказав на необхідність вжиття державою додаткових до присудженої ним справедливої сатисфакції заходів індивідуального характеру. Крім того, з Рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи за позовом про відшкодування моральної шкоди, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду цієї справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.

Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року.

За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1 частини третьої статті 429 ЦПК України).

З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду вважає заяву про перегляд судових рішень необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Керуючись статями 255, 258 - 261, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд Великою Палатою Верховного Суду ухвали Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року за виключними обставинами - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

М. І. Гриців С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна О. В. Ступак

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко Є. А. Усенко

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 118071707

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила:

19 жовтня 2023 року ЄСПЛ за результатами розгляду заяви № 42419/04 ухвалив рішення у справі «Погребний та інші проти України» (Case of Pogrebnyy and others v. Ukraine). ОСОБА_2 (далі - перший заявник) скаржився на порушення Україною статті 8 Конвенції. На думку заявника таке порушення було зумовлено тим, що працівники міліції вилучили та не повернули його особисті, а також фінансові документи, які вилучені в ході розслідування кримінальних справ.

ЄСПЛ погодився з доводами заявника і вказав, що «вилучення документів, які часто необхідні у повсякденному житті… становлять втручання у приватне життя… Не беручи до уваги стверджуване вилучення паспорта … заявника для виїзду за кордон, оскільки не зовсім зрозуміло, чи був такий паспорт йому виданий, Суд зазначає, що вилучене в нього посвідчення водія також було документом, необхідним для щоденного використання. Таким чином, його вилучення становило тривале втручання в особисте життя заявника». Ці обставини, на думку ЄСПЛ, підтверджують порушення статті 8 Конвенції.

При цьому ЄСПЛ не вказав на необхідність вжиття державою додаткових до присудженої ним справедливої сатисфакції заходів індивідуального характеру. Крім того, з Рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи за позовом про відшкодування моральної шкоди, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду цієї справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.

Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року.