Постанова ВП ВС щодо наслідків порушення порядку реалізації майна банкрута та його повернення боржнику і застосування двосторонньої реституції супереч гудимівській односторонній (нова судова практика)

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 910/2592/19

Провадження № 12-41гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,

Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,

представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ − Тарасюка Олега Ігоровича, Черковського Богдана Ігоровича,

Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ − Лисенка Сергія Володимировича,

Товариства з обмеженою відповідальністю ″Перевага-фінанс″ − Панчука Юрія Анатолійовича,

ліквідатора Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ арбітражного керуючого Куліченка М. В. (особисто),

Акціонерного товариства ″Державний експортно-імпортний банк України″ − Головіної Оксани Іванівни, Зимненка Євгенія Віталійовича,

Акціонерного товариства ″Асвіо банк″ − Коломієць Тетяни Михайлівни,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″, 2) Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю ″Перевага-фінанс″, 4) ліквідатора Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича,

5) Акціонерного товариства ″Державний експортно-імпортний банк України″

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня

2023 року (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Отрюх Б. В., Остапенко О. М.)

у справі

за заявою Акціонерного товариства ″Асвіо банк″

до Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″,

про визнання недійсним рішення та зобовязання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами

за заявою Акціонерного товариства ″Державний експортно-імпортний банк України″

до 1) Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″, 2) арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, 3) Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута,

за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю ″ЮПіЕм Сейлз Ої″

(UPM Sales Oy, Республіка Фінляндія)

до 1) Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, 2) Товариства

з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″, 3) Приватного

акціонерного товариства ″Бліц-інформ″, 4) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни, 5) арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, 6) приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни,

7) державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревича Андрія Валентиновича

про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів

купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтва про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобовязання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства

у межах справи № 910/2592/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ″Украгрофрут″

до Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″

про банкрутство.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. У справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ (далі ПрАТ ″Бліц-інформ″, боржник) ліквідатор боржника Куліченко М. В. здійснив продаж майна банкрута шляхом проведення аукціону, під час організації якого в оголошенні про проведення другого повторного аукціону з продажу майна було встановлено термін подачі заявок учасниками (потенційними покупцями) на участь в аукціоні 7 (сім) днів (з урахуванням вихідних) з моменту публікації оголошення, а Акціонерне товариство ″Асвіо банк″ (далі АТ ″Асвіо банк″) не було допущене до участі в його проведенні

через недоплату ним гарантійного внеску в сумі 65 коп., оскільки сплатило

49 588 637,00 грн замість установлених 49 588 637,65 грн гарантійного внеску.

2. АТ ″Асвіо банк″, Акціонерне товариство ″Державний експортно-імпортний банк України″ (далі АТ ″Укрексімбанк″), Компанія з обмеженою відповідальністю ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ (UPM Sales Oy) (далі компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″) з результатами другого повторного аукціону з продажу майна банкрута не погодилися, стверджуючи, що він організований та проведений з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство). Зокрема, оскільки потенційного учасника не було допущено до участі в аукціоні, майно відчужено за найнижчою з можливих цін, в оголошенні про проведення аукціону зазначено невиправдано короткий термін для подання заявок особам, які зацікавлені в придбанні майна, ліквідатор обрав неефективний спосіб реалізації майна шляхом його продажу у складі єдиного лота.

3. Суд першої інстанції за результатом нового розгляду справи відмовив у задоволенні вимог заяв АТ ″Асвіо банк″, АТ ″Укрексімбанк″ та компанії ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ з посиланням на наявність у потенційних учасників аукціону достатнього часу для подання заявок, підтвердження сплати гарантійного внеску, ознайомлення з майном та відсутність у АТ ″Асвіо банк″ реальних намірів брати участь у другому повторному аукціоні.

4. Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяв АТ ″Асвіо банк″,

АТ ″Укрексімбанк″ та визнав недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результати оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, дійшовши висновку, що недопуск організатором аукціону до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″ відбувся з порушенням законодавства, що в подальшому суттєво вплинуло на формування ціни, за якою відбувся продаж майна.

5. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ (далі ″Палп Мілл

Прінт″), Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″

(далі ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″), ТОВ ″Перевага-фінанс″, ліквідатора ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченка М. В., АТ ″Укрексімбанк″, мала вирішити питання:

− яка правова природа аукціону з реалізації майна боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство?

− яке коло осіб може звертатися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство?

− чи є ефективним способом захисту порушених прав особи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство?

− які правові наслідки визнання результатів аукціону та договору

купівлі-продажу майна боржника недійсними?

6. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника. Водночас суд вважає помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог позову АТ ″Укрексімбанк″ у частині визнання недійсними договорів

купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) та зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні.

Короткий зміст і підстави наведених у позовах вимог

7. Господарський суд міста Києва здійснює провадження у справі

№ 910/2592/19 за заявою ТОВ ″Украгрофрут″ до ПрАТ ″Бліц-інформ″ про банкрутство, відкрите ухвалою від 13 березня 2019 року.

8. Постановою від 19 червня 2019 року Господарський суд міста Києва визнав ПрАТ ″Бліц-інформ″ банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

9. У період з листопада 2019 року по березень 2020 року до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ПрАТ ″Бліц-інформ″ надійшли:

− 26 листопада 2019 року позовна заява АТ "Асвіо банк", в якій банк просив:

1) визнати недійсним рішення ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ в частині недопуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в другому повторному

аукціоні з продажу майна боржника ПрАТ ″Бліц-інформ″, призначеному на

18 листопада 2019 року, яке оформлене протоколом від 12 листопада 2019 року про визначення учасників аукціону; 2) визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна боржника ПрАТ ″Бліц-інформ″ частинами, проведеного 18 листопада 2019 року, оформленого протоколом від 18 листопада 2019 року. На обґрунтування заявлених вимог АТ "Асвіо банк" зазначило, що аукціон з продажу майна боржника проведений із грубим порушенням вимог Закону про банкрутство (потенційного учасника не допущено до участі в аукціоні, майно відчужене за найнижчою з можливих цін за лот, порушено порядок підготовки до аукціону), а отже, в силу вимог частини третьої статті 55 цього Закону рішення про визначення учасників аукціону від 12 листопада 2019 року та результати аукціону підлягають визнанню судом недійсними.

− 02 грудня 2019 року та 05 березня 2020 року позовні заяви АТ "Укрексімбанк", в яких банк просив: 1) визнати недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута; 2) визнати недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладені між ПрАТ ″Бліц-інформ″ та ТОВ ″Палп

Мілл Прінт″ за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″; 3) визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, видані 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною (далі приватний нотаріус Мурська Н. В.);

4) визнати недійсним свідоцтво про придання нерухомого майна на аукціоні, видане 27 грудня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною (далі приватний нотаріус Скутельник І. А.); 5) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором приватним нотаріусом Мурською Н. В.; 6) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревичем Андрієм Валентиновичем; 7) визнати за ПрАТ ″Бліц-інформ″

право власності на обєкти нерухомого майна; 😎 зобовязати ТОВ ″Палп

Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-Інформ″ нерухоме та рухоме

майно, реалізоване на другому повторному аукціоні з продажу майна

ПрАТ ″Бліц-інформ″, проведеному 18 листопада 2019 року ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″. На обґрунтування позовних вимог

АТ ″Укрексімбанк″ зазначило, що другий повторний аукціон з продажу майна боржника відбувся 18 листопада 2019 року з численними порушеннями норм чинного законодавства України, всупереч судовим рішенням, з грубим порушенням прав та охоронюваних законом інтересів забезпеченого кредитора (на час проведення оспорюваного аукціону майно боржника перебувало під арештом, ліквідатором обраний неефективний спосіб реалізації майна боржника шляхом його продажу у складі єдиного лота, повторний аукціон проведений з порушенням частини третьої статті 65 Закону про банкрутство щодо порядку визначення початкової вартості майна на аукціоні, початкова вартість майна необґрунтована й непогоджена із заставним кредитором АТ ″Укрексімбанк″, в оголошенні про проведення оспорюваного аукціону зазначено невиправдано короткий термін для подання заявок особам, які зацікавлені в придбанні майна боржника, цінні папери, які входили до складу лоту, реалізовані непрофесійним учасником ринку цінних паперів, проведена ліквідатором інвентаризація активів боржника не містить повних та обєктивних відомостей щодо фактичної наявності майна, ліквідатором виставлений на продаж обєкт нерухомості за відсутності присвоєння земельній ділянці, на якій він розташований, кадастрового номеру).

− 09 січня 2020 року позовна заява компанії ″ЮПіЕм Сейлз Ої″, в якій кредитор просив: 1) визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″, оформлені протоколом від 18 листопада 2019 року; 2) визнати недійсними договори купівлі-продажу майна

ПрАТ ″Білц-інформ″, укладені за результатами проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″ від 18 листопада 2019 року;

3) визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна на

аукціоні, видані 28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Мурською Н. В.;

4) скасувати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про право власності ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., щодо придбання майна за результатами проведення другого повторного аукціону з продажу майна

ПрАТ ″Бліц-інформ″ від 18 листопада 2019 року; 5) застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу шляхом повернення сторонами в натурі всього, що вони одержали на виконання договорів; 6) зобовязати ліквідатора Куліченка М. В. вжити заходів з відновлення права власності ПрАТ ″Бліц-інформ″ на майно, яке було відчужене за результатами другого повторного аукціону

з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″ від 18 листопада 2019 року, та його повернення до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства. На обґрунтування позовних компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ зазначила, що другий повторний аукціон та підготовка до нього були проведені з порушеннями (відчужено майно, що знаходиться під арештом, продаж цінних паперів здійснено непрофесійним учасником фондового ринку, порушено вимоги щодо змісту оголошення про проведення аукціонів, ліквідатором допущені порушення під час підготовки та проведення аукціону), що призвели до протиправного відчуження майна боржника на користь одного з кредиторів за вкрай низькою ціною, що суперечить меті проведення продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″ та інтересам кредиторів боржника.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

10. 18 вересня 2019 року ліквідатор ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченко М. В. та

ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ уклали договір на організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону).

11. Згідно з рішенням комітету кредиторів ПрАТ ″Бліц-інформ″ від 27 вересня 2019 року, оформленим протоколом засідання комітету кредиторів від

27 вересня 2019 року у справі № 910/2592/19, затверджено продаж майна боржника у складі єдиного лота, з метою реалізації активів банкрута за найвищою ціною та залучення широкого кола інвесторів, враховуючи характеристики майна та специфічне призначення останнього; затверджено початкову вартість реалізації майна у розмірі 774 822 463,31 грн, яка визначена згідно зі звітами субєкта оціночної діяльності, а також затверджено умови проведення аукціону з продажу майна боржника.

12. 27 вересня 2019 року на вебсайтах Вищого господарського суду України

(далі ВГСУ) та Міністерства юстиції України (далі Мінюст) організатор аукціону розмістив оголошення про проведення аукціону з продажу

майна боржника основних засобів (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо), який призначено на

31 жовтня 2019 року (12:00). Початкова вартість активів визначена у розмірі

774 822 463,31 грн. Проте зазначений аукціон не відбувся у звязку з відсутністю учасників, про що на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту опубліковано повідомлення від

04 жовтня 2019 року.

13. 07 жовтня 2019 року організатор аукціону на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту розмістив оголошення про проведення повторного аукціону з продажу майна боржника, який призначено на 11 листопада 2019 року. Початкова вартість майна була зменшена на 20 відсотків відповідно до частини третьої

статті 65 Закону про банкрутство та становила 619 857 970,65 грн. Зазначений аукціон не відбувся у звязку з відсутністю учасників, про що на вебсайтах

ВГСУ та Мінюсту опубліковано повідомлення від 16 жовтня 2019 року.

14. 17 жовтня 2019 року організатор аукціону розмістив на вебсайтах ВГСУ

(о 14:45) та Мінюсту (о 15:11) оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника, призначеного на 18 листопада 2019 року. Початкова вартість майна була зменшена ще на 20 відсотків відповідно

до частини третьої статті 65 Закону про банкрутство та становила

495 886 376,50 грн. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано

до 13:00 24 жовтня 2019 року.

15. Відповідно до протоколу ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ про визначення учасників аукціону від 12 листопада 2019 року до організатора аукціону надійшли такі заяви про участь в аукціоні: АТ ″Асвіо банк″, Товариства з обмеженою відповідальністю ″Старваген″ (далі ТОВ ″Старваген″), ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, Товариства з обмеженою відповідальністю ″Арумтек″ та Товариства з обмеженою відповідальністю ″В 123″ (далі ТОВ ″В 123″).

16. Розглянувши подані заяви на предмет відповідності вимогам статей 60,

61 Закону про банкрутство, організатор аукціону допустив до участі в аукціоні трьох учасників: ТОВ ″Старваген″, ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ і ТОВ ″В 123″.

17. Організатор аукціону відмовив у допуску до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″ на тій підставі, що гарантійний внесок сплачений та зарахований на

рахунок біржі не в повному обсязі, який передбачено в оголошенні про проведення аукціону. АТ ″Асвіо банк″ сплатило гарантійний внесок в розмірі

49 588 637,00 грн замість установлених 49 588 637,65 грн.

18. Повідомлення про прийняте організатором аукціону 12 листопада 2019 року рішення (копія протоколу) було направлено заявникам (потенційним покупцям) 15 листопада 2019 року на електронні адреси.

19. 18 листопада 2019 року відбувся другий повторний аукціон з продажу майна боржника, за результатами якого згідно з протоколом № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна боржника від 18 листопада 2019 року переможцем аукціону стало ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ як учасник, що запропонував найбільшу ціну в розмірі 49 588 637,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого під час первинного розгляду справи

20. Ухвалою від 16 грудня 2020 року Господарський суд міста Києва, окрім іншого, в задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк″, АТ "Асвіо банк" та компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої" відмовив повністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої під час первинного розгляду справи

21. Постановою від 16 червня 2021 року Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року в

частині відмови у задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк″, компанії ″ЮПіЕм

Сейлз Ої″, АТ ″Асвіо банк″ у справі № 910/2592/19 залишив без змін.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції, прийнятої під час первинного розгляду справи

22. Постановою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року та ухвалу Господарського

суду міста Києва від 16 грудня 2020 року у справі № 910/2592/19 (в частині відмови в задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк", АТ "Асвіо банк" та компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої"). Справу у скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів та не встановили обставин щодо: 1) наявності чи відсутності достатнього часу на подання заявок на

участь в оскаржуваному аукціоні з урахуванням необхідності підтвердити надходження гарантійного внеску на рахунки, зазначені в повідомленні

про проведення аукціону; 2) наявності чи відсутності інших підстав для недопуску

АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні, окрім посиланням на недоплату

ним 65 копійок гарантійного внеску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом нового розгляду справи

24. 31 серпня 2022 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/2592/19, яким відмовив у задоволенні заяв АТ ″Укрексімбанк″, АТ ″Асвіо банк″ та компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої″.

25. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у потенційних учасників аукціону було достатньо часу для подання заявок, підтвердження сплати гарантійного внеску, ознайомлення з майном, що виставлялось на аукціон, а у АТ ″Асвіо банк″ були відсутні реальні наміри брати участь в другому повторному аукціоні з продажу майна боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом нового розгляду справи

26. Постановою від 04.04.2023 Північний апеляційний господарський

суд рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року

у справі № 910/2592/19 скасував у частині позовних вимог АТ ″Асвіо банк″

та в частині позовних вимог АТ ″Укрексімбанк″; прийняв у цій частині

нове рішення, яким заяву АТ ″Асвіо банк″ задовольнив повністю,

заяву АТ ″Укрексімбанк″ задовольнив частково; визнав недійсним рішення

ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ в частині недопуску

АТ ″Асвіо банк″ до другого повторного аукціону з продажу майна

ПрАТ ″Бліц-інформ″, призначеного на 18 листопада 2019 року, оформлене протоколом від 12 листопада 2019 року про визначення учасників аукціону; визнав недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″, що відбувся 18 листопада 2019 року, оформлені протоколом проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна боржника

від 18 листопада 2019 року № 1; в іншій частині позовних вимог відмовив.

27. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що організатор аукціону, не допустивши АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні лише через недоплату гарантійного внеску у розмірі 65 коп. при оплаті суми гарантійного внеску

понад 49 млн грн діяв очевидно неправомірно, з огляду на що визнав наявними підстави для визнання недійсним рішення ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ через недопуск АТ ″Асвіо банк″ до участі у другому повторному аукціоні, оформленому протоколом від 12 листопада 2019 року.

28. Також суд апеляційної інстанції визнав неспроможними й такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, висновки місцевого господарського суду про те, що факт недоплати гарантійного внеску може свідчити про відсутність реальних намірів АТ ″Асвіо банк″ брати участь в аукціоні з придбання непрофільного для банку активу. Апеляційний господарський суд зауважив, що недопуск організатором торгів до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″ відбувся з порушенням законодавства, що в подальшому суттєво вплинуло на формування ціни продажу майна. Ціна продажу склала 49 588 637,20 грн, тобто у меншому ніж 10 % розміру від початкової вартості, та фактично дорівнювала сумі гарантійного внеску, що свідчить про штучний характер участі інших учасників в аукціоні та відсутність між ними конкуренції, що унеможливлює формування найвищої ціни продажу як головної мети аукціону.

29. Крім того, апеляційний господарський суд з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах ″Волчлі проти Франції″ та ″ТОВ ″Фріда″ проти України″ зазначив, що висновок місцевого господарського суду про те, що потенційний учасник аукціону, який сплатив сорок девять з половиною мільйонів гривень як гарантійний внесок, не допускається до участі в аукціоні з підстав недоплати всього 65 копійок, суперечитиме практиці ЄСПЛ щодо надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, зокрема процедури допуску до аукціону з продажу майна боржника.

30. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) дійшов висновку, що задоволення позовних вимог у частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника матиме правовий наслідок відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна боржника, а тому позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна боржника, належить залишити без задоволення. З тих же мотивів апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та повернення боржнику майна, що було реалізоване на спірному аукціоні.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і доводів касаційних скарг

(ТОВ ″Палп Мілл Прінт″)

31. 02 травня 2023 року ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення

в частині: задоволення апеляційних скарг АТ ″Асвіо банк″ і АТ ″Укрексімбанк″, скасування рішення суду першої інстанції, прийняття нового судового рішення про задоволення повністю заяви АТ ″Асвіо банк″ та задоволення частково

заяви АТ ″Укрексімбанк″, визнання недійсним рішення ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ в частині недопуску АТ ″Асвіо банк″ до другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″, визнання недійсними

результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″, що відбувся 18 листопада 2019 року, розподілу судового збору за результатами апеляційного перегляду справи, та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяв.

32. ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ в якості підстав касаційного оскарження

постанови суду апеляційної інстанції посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що при винесенні оскаржуваної

постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 215,

216 ЦК України, частини третьої статті 55, статті 58, частини шостої

статті 61 Закону про банкрутство, та не застосував до спірних правовідносин норми статей 15, 16, 387, 388, 1212 ЦК України, а також не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

33. ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ стверджує, що непідтвердження надходження гарантійного внеску на відповідний рахунок, у тому числі через його несплату як повністю, так і частково, є окремою та самостійною підставою для прийняття рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні. Рішення

ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ про відмову в допуску до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″ прийнято відповідно до вимог статті 61 Закону про банкрутство.

34. Окрім того, як зауважує ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, у постанові від 06 липня

2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, за яким позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах, а також усі інші заявлені вимоги не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, тоді як обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

35. До того ж щодо АТ ″Асвіо банк″ прийнято рішення про відмову в допуску до участі в аукціоні, а тому воно не має права оскаржувати результати аукціону. Визнання недійсним рішення про відмову в допуску до участі в аукціоні не є належним способом захисту АТ ″Асвіо банк″, оскільки не може призвести до повторного проведення аукціону, який уже відбувся.

(ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″)

36. 10 травня 2023 року ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року залишити в силі.

37. ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ стверджує, що вона діяла у чіткій відповідності до спеціального закону, не допустивши АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні через неповну сплату ним гарантійного внеску, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції. Висновок суду, який ґрунтується виключно на практиці ЄСПЛ, щодо надмірного формалізму при вирішенні спорів між субєктами господарювання не відповідає статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

38. Крім того, з урахуванням визначеної нею підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування практики ЄСПЛ

як єдиного джерела права у вирішенні спорів між субєктами господарювання, в тому числі у випадку встановлення в діях учасників господарських правовідносин надмірного формалізму один до одного; щодо порядку дій організатора аукціону у випадку недоплати заявником гарантійного платежу, розмір якого визначений частиною другою статті 61 Закону про банкрутство, оскільки вказано лише про можливість прийняття рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні, якщо на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, зазначені в повідомленні про проведення аукціону.

(ТОВ ″Перевага-фінанс″)

39. 12 травня 2023 року ТОВ ″Перевага-фінанс″ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

40. ТОВ ″Перевага-фінанс″ як на підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої статті 61 Закону про банкрутство без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми у подібних правовідносинах.

41. ТОВ ″Перевага-фінанс″ стверджує, що суд першої інстанції при новому розгляді справи врахував обовязкові висновки Верховного Суду та належним чином дослідив обставини відмови АТ ″Асвіо банк″ у допуску до участі в аукціоні та встановлення строків на подання заявок на участь в аукціоні. Водночас апеляційний господарський суд на порушення вимог частини пятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України не дослідив зібраних у справі доказів, зокрема доказів на підтвердження правомірності чи неправомірності встановлення організатором аукціону строку на подання заявок на участь у другому повторному аукціоні з продажу майна банкрута, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року під час попереднього розгляду цієї справи. Натомість суд апеляційної інстанції як на підстави скасування рішення місцевого господарського суду від 31 серпня 2022 року послався на непідтверджене належними і допустимими доказами та положеннями законів припущення як щодо безпідставності недопуску до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″, так і щодо того, що в разі його допуску до участі в аукціоні ціна продажу майна боржника була б вищою.

42. Окрім того, як зауважує ТОВ ″Перевага-фінанс″, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з посиланням на рішення ЄСПЛ у справах ″Волчлі проти Франції″ і ″ТОВ ″Фріда″ проти України″, правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки обставини, зазначені в рішеннях ЄСПЛ, у своїй сукупності дійсно давали беззаперечні підстави допускати наявність надмірного формалізму в діях органів державної влади.

(АТ ″Укрексімбанк″)

43. 15 травня 2023 року АТ ″Укрексімбанк″ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського

суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ ″Укрексімбанк″ щодо

визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між ПрАТ ″Бліц-інформ″ та ТОВ ″Палп Мілл Прінт″

за результатами проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного

аукціону, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна

на аукціоні, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх

обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону, визнання за

ПрАТ ″Бліц-інформ″ права власності на обєкти нерухомого майна, зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на другому повторному аукціоні з продажу майна ПрАТ ″Бліц-інформ″, проведеного 18 листопада 2019 року ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту. Прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги АТ ″Укрексімбанк″ задовольнити в повному обсязі.

44. АТ ″Укрексімбанк″ як на підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду наводить обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм права, а саме статей 20, 55,

58 Закону про банкрутство, статей 12, 15, 16, 205, 215, 650, 655 ЦК України,

статей 26, 37 Закону України ″Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень″, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

45. На переконання АТ ″Укрексімбанк″, під час розгляду справи апеляційний господарський суд не врахував, що відповідно до статті 20 Закону про банкрутство, як і в статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства

(далі КУзПБ), законодавцем наділено кредиторів у справі про банкрутство повноваженнями на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними окремих угод боржника, які були вчинені після відкриття провадження у справі про банкрутство. Закон про банкрутство в редакції, чинній на час проведення спірного аукціону, передбачав як спосіб захисту інтересів кредитора його звернення з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство з подальшим поверненням майна до ліквідаційної маси боржника (частини перша, друга

статті 20 цього Закону). Визнання недійсним правочину у цьому випадку за заявою кредитора визначає спеціальні правові наслідки: кредитор за недійсним правочином зобовязаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

46. АТ ″Укрексімбанк″ з посиланням на частину третю статті 55 Закону про банкрутство вважає, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

47. Також АТ ″Укрексімбанк″ зазначає, що запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого судового рішення реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

48. Окрім того, АТ ″Укрексімбанк″ стверджує, що строк на подання заяв на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заяв та сплати гарантійних внесків. Визначення в оголошенні про проведення аукціону строку для вчинення визначених Законом про банкрутство потенційними учасниками (покупцями) дій з подачі заяв на участь в аукціоні забезпечує можливість залучення до участі в аукціоні широкого кола потенційних покупців, і як наслідок, гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, яка дозволяє реалізувати майно

боржника за максимальною ціною. Водночас ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ як організатором аукціону встановлено короткий проміжок часу на подання заяв на участь в аукціоні протягом 5 робочих днів, ще й з обмеженням часу подачі заяв у будні дні, тобто для потенційних учасників другого повторного аукціону було відведено всього 20 годин у робочі дні для подачі заяв, що фактично дорівнює 2,5 робочого дня, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

(Ліквідатор ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченко М. В.)

49. 16 травня 2023 року ліквідатор ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченко М. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення апеляційних скарг АТ ″Асвіо банк″ і АТ ″Укрексімбанк″, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року та залишити в силі зазначене рішення місцевого господарського суду.

50. Ліквідатор ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченко М. В. зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм частин шостої, восьмої статті 49, частин третьої, пятої статті 51, статті 56, частини третьої статті 60, частин першої другої, шостої статті 61 Закону про банкрутство, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, оскільки несплата потенційним учасником аукціону гарантійного внеску у визначеному Законом про банкрутство розмірі має правовим наслідком визначену цим Законом обґрунтовану відмову в допуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні.

51. Окрім того, за твердженням ліквідатора ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченка М. В., з урахуванням приписів статті 56 Закону про банкрутство AT ″Асвіо банк″ мало право на захист порушеного права шляхом стягнення з організатора аукціону штрафу, визначеного цією статтею, а не шляхом оскарження результатів аукціону.

52. Також ліквідатор ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченко М. В. посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, за яким позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах, а також усі інші заявлені вимоги не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, натомість ефективною вимогою є вимога про витребування заставного майна на користь боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ТОВ ″Палп Мілл Прінт″)

53. ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ надало до суду відзив на касаційні скарги, в

якому просить касаційну скаргу АТ ″Укрексімбанк″ залишити без задоволення, касаційну скаргу ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ задовольнити, касаційну скаргу ТОВ ″Перевага-фінанс″ задовольнити частково в частині вимог про скасування постанови суду апеляційної інстанції про задоволення апеляційних скарг АТ ″Укрексімбанк″ та АТ ″Асвіо банк″ та скасування рішення суду першої інстанції, прийняття нового рішення, розподілу судових витрат.

(ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″)

54. ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ направила відзив на касаційні скарги, в якому просить у вимогах АТ ″Укрексімбанк″ та АТ ″Асвіо банк″, викладених у відповідних касаційних скаргах, відмовити.

(ТОВ ″Перевага-фінанс″)

55. ТОВ ″Перевага-фінанс″ у відзиві на касаційну скаргу АТ ″Укрексімбанк″ просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги банку.

(АТ ″Укрексімбанк″)

56. АТ ″Укрексімбанк″ також надало відзив на касаційні скарги, в якому

просить касаційні скарги ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, ліквідатора ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченка М. В., ТОВ ″Перевага-Ффінанс″ і ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ залишити без задоволення.

57. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 ГПК України, не скористалися.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

58. 22 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження

за касаційними скаргами ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, ТОВ ″Перевага-фінанс″, ліквідатора ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченка М. В., АТ ″Укрексімбанк″ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, обєднав їх в одне касаційне провадження, призначив справу до розгляду в судому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги.

59. Ухвалою від 13 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України.

60. Передаючи справу № 910/2592/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, або для уточнення зазначеного висновку щодо правовідносин у спорі за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

61. Ухвалою від 16 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду справу № 910/2592/19 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

62. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. За частинами другою, третьою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

64. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

65. Предметом судового розгляду у цій справі під час первинного її розгляду судами були вимоги заяв АТ "Асвіо банк", АТ "Укрексімбанк" та компанії ″ЮПіЕм Сейлз Ої″.

66. Постановою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову суду апеляційної

інстанції від 16 червня 2021 року та ухвалу місцевого господарського суду

від 16 грудня 2020 року у справі № 910/2592/19 (у частині відмови в задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк", АТ "Асвіо банк" та компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої"). Справу у скасованій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Верховний Суд у пункті 34 постанови від 20 жовтня 2021 року щодо заяв

АТ "Укрексімбанк", які надійшли до суду 02 грудня 2019 року та 05 березня

2020 року, із урахуванням того, що задоволення заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство матиме наслідок у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, а також беручи до уваги те, що позовна заява про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, не може бути задоволена без розгляду питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, дійшов висновку про те, що заяви АТ "Укрексімбанк" дублюють одна одну і по суті є однією заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

68. Ухвалене у цій справі за результатами її нового розгляду рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у частині розглянутих вимог заяви компанії ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ в апеляційному порядку нею не оскаржувалося, а лише переглядалося апеляційним господарським судом у частині вимог заяв АТ "Укрексімбанк" та заяви АТ "Асвіо банк". При цьому суд першої інстанції врахував, що за висновком Верховного Суду в постанові

від 20 жовтня 2021 року у цій справі заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута дублюють, одна одну і по суті є однією заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута. Водночас апеляційний господарський суд відхилив вимоги АТ "Укрексімбанк" у частині визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, оскільки задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство матиме правовий наслідок у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута. З тих самих мотивів суд апеляційної інстанції відхилив вимоги банку в частині визнання права власності та повернення боржнику майна, що було реалізоване на спірному аукціоні.

69. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського

суду від 04 квітня 2023 року лише в частині вимог заяв АТ "Укрексімбанк"

та заяви АТ "Асвіо банк", розгорнутий зміст яких наведений у пункті 9 цієї постанови.

Щодо правової природи торгів з продажу майна боржника стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство

70. Згідно із частинами першою, третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

71. За частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

72. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, на час розгляду справи урегульовані КУзПБ, що набрав чинності 21 квітня 2019 року та був введений у дію 21 жовтня 2019 року.

73. Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу ″Прикінцеві та перехідні положення″ КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

74. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу (абзац другий

пункту 4 розділу ″Прикінцеві та перехідні положення″ КУзПБ).

75. Оспорюваний аукціон з продажу майна боржника, результати якого

оскаржуються у цій справі, проведений 18 листопада 2019 року в період

дії КУзПБ, тоді як оголошення про проведення цього аукціону було

опубліковане 17 жовтня 2019 року, тобто у період здійснення регулювання умов та порядку провадження у справі про банкрутство боржника нормами Закону про банкрутство (в редакції від 19 січня 2013 року).

76. Оскільки оголошення про проведення оспорюваного аукціону було опубліковано в період дії Закону про банкрутство, оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень цього Закону.

77. Згідно із частинами першою, пятою статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

78. Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (частина перша статті 50 Закону про банкрутство).

79. Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

80. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

81. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору

купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

82. Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невідємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону).

83. Передбачені законодавством особливості процесу щодо проведення аукціону розкриваються у регламентованих Законом про банкрутство діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон повязує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

84. Подібна правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (див., зокрема, постанови Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня

2016 року у справі № 904/9284/14, постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 02 жовтня 2019 року у справі № 5006/5/39б/2012, від 20 травня 2021 року у справі № 910/24368/14, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/987/16, від 27 квітня 2021 року

у справі № 5023/5836/12, від 07 жовтня 2021 року у справі № 922/3059/16,

від 25 листопада 2021 року у справі № 5023/5622/12, від 26 січня 2022 року у справі № 909/1060/16(909/386/20), від 14 червня 2022 року у справі № 15/68-10, від 26 липня 2023 року у справі № 926/767-б/15).

85. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655, частини першої статті 656 ЦК України, які відносять купівлю-продаж на публічних торгах (аукціоні) до договору купівлі-продажу.

86. Отже, торги у формі аукціону у справі про банкрутство за своєю суттю є передбаченою законодавством послідовністю дій (процедур), вчинених учасниками аукціону з метою продажу майна боржника. Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з: 1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону),

3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів.

87. Тобто процедура проведення аукціону на практиці обєднує в собі, зокрема, етапи:

1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника;

2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору

купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону).

88. Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за

статтею 55 Закону про банкрутство,що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 904/3388/15, від 11 серпня 2020 року у справі № 924/1708/14, від 13 серпня 2020 року у справі

№ 922/600/17, від 27 січня 2021 року у справі № 910/18250/16, від 07 жовтня 2021 року у справі № 922/3059/16, від 29 червня 2022 року у справі

№ 23/334-б (910/3657/21), від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

Щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника

89. За частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

90. Одним із питань, яке належить зясувати суду під час вирішення спору про визнання результатів аукціону недійсними, є питання наявності порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону.Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

91. Частиною першою статті 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

92. Закон про банкрутство не встановлює коло осіб, які вправі вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону.

93. Водночас Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ

про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня

2019 року у справі № 5006/5/39б/2012 виснував, що вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника),

2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власниками майна, що виставляється на аукціон. Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, з такими вимогами звертатися не можуть.

94. Тобто Верховний Суд визначив коло субєктів, які мають право на оскарження аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство та укладеного за його результатами договору із застосуванням поєднання двох критеріїв, які дозволяють зясувати наявність в особи такого права, а саме: 1) статусу особи, яка оскаржує аукціон; 2) зацікавленості цієї особи у продажі майна за найвищою ціною.

95. Згодом судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 травня

2021 року у справі № 910/24368/14 уточнила сформований нею у постанові

від 02 жовтня 2019 року у справі № 5006/5/39б/2012 правовий висновок щодо кола осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна банкрута, включивши до кола таких субєктів уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника.

96. Окрім того, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ

про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) дійшов висновку, що, окрім наведених вище осіб, правом оскаржувати результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута наділено також особу, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні),

у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою

усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

97. Також судова палата для розгляду справ про банкрутство у

пункті 59, підпунктах 59.1, 59.2 постанови від 30 листопада 2021 року у справі

№ 910/21182/15 (910/16832/19) врахувала сформований Верховним Судом

у складі Касаційного господарського суду правовий висновок у постанові

від 17 червня 2021 року у справі № 922/605/15 щодо можливості захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, під час розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.

98. У зазначеній справі на підставі системного аналізу положень частини восьмої статті 44, статей 60, 61 Закону про банкрутство зроблено висновок, що відмова у визнанні заявника учасником торгів може бути оскаржена саме в межах справи про банкрутство, охоплюється поняттям "спорів, які виникають при проведенні аукціонів", які мають розглядатися із застосуванням приписів статті 56 Закону про банкрутство у випадку встановлення порушень з боку організатора аукціону. Враховуючи, що законодавцем нормами Закону про банкрутство визначено спосіб захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, та відповідальність організатора аукціону, питання порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні має встановлюватися саме в рамках розгляду такого спору в межах справи про банкрутство як ″спір, що виникає при проведенні аукціонів″.

99. Визнання недійсними результатів аукціону за наявності неоскарженого та нескасованого в установленому законом порядку рішення організатора аукціону щодо визначення учасників порушує встановлений законом порядок та рівність прав інших учасників, які подали в передбаченому порядку заяви на участь, визнані учасниками оспорюваного аукціону та взяли в ньому участь.

100. Отже, можливість оскарження особою результатів проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника перебуває в залежності від наявності порушеного права чи інтересу такої особи під час продажу майна боржника. До осіб, які можу звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать:

1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника);

2) кредитори;

3) зареєстровані учасники аукціону;

4) особи, які вважають себе власниками майна, що виставляється на аукціон;

5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

6) особа, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених цим Законом дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону для участі такої особи в аукціоні;

7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

101. Велика Палата Верховного Суду вважає сформований судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду підхід до визначення кола субєктів, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника, обґрунтованим, таким, що враховує особливості провадження у справі про банкрутство та характер завдань, які переслідує застосована до боржника ліквідаційна процедура, в межах якої здійснюється реалізація майна боржника задля задоволення вимог кредиторів. Тому не вбачає підстав для уточнення чи відступу від наведених висновків Верховного Суду щодо кола осіб, які можуть оскаржити результати аукціону з реалізації майна боржника.

102. Також Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу, що висновки Верховного Суду у цій справі щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору зроблені в контексті регулювання спірних правовідносин нормами Закону про банкрутство та не є автоматично застосовними до правовідносин, що регулюються КУзПБ, статтею 73 якого визначено, що правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою: 1) боржника, 2) арбітражного керуючого, 3) кредитора або 4) особи, інтереси якої були при цьому порушені.

103. У справі, яка переглядається, АТ ″Укрексімбанк″ та компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ оспорили результати аукціону як кредитори ПрАТ ″Бліц-інформ″, тоді як

АТ ″Асвіо банк″ оскаржило разом з вимогами про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, також рішення організатора аукціону щодо недопуску цього банку до аукціону.

104. З огляду на викладене, АТ ″Укрексімбанк″, компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ та

АТ ″Асвіо банк″ вправі звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника.

Щодо ефективності способів захисту прав та інтересів субєктивних цивільних прав (субєктів господарювання) і завдань суду під час розгляду справи

105. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

106. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту субєктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

107. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів субєктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються із частиною другою статті 16 ЦК України.

108. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої

статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Подібне нормативне регулювання містить

абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України, відповідно до якого права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

109. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі

№ 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі

№ 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц,

від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)

110. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

111. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

112. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову обєднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

113. Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

114. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

115. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

116. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

117. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

118. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у звязку із судовим рішенням тощо.

Щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство

119. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 905/813/20,

від 09 березня 2023 року у справі № 908/3077/21, від 04 травня 2023 року у справі № 910/8259/16 (905/1126/21)).

120. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

121. Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19,

від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

122. У цій справі Великій Палаті Верховного Суду належить вирішити

питання щодо ефективності заявлених вимог позивачів про визнання недійсними результатів проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника як способу захисту порушених прав.

123. Суд враховує, що провадження у справі про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження. Провадження у справі про банкрутство

є самостійним видом судового провадження, який характеризується

особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, субєктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 травня

2023 року у справі № 910/8259/16 (905/1126/21)).

124. З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

125. Закон про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.

126. Одним з таких способів захисту є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору

купівлі-продажу в порядку, визначеному частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство.

127. Утім предявлення в межах справи про банкрутство позову з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника не завжди може забезпечувати ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з цими вимогами до суду на захист своїх порушених прав.

128. Так, аналіз судової практики щодо оспорення результатів проведеного у справі про банкрутство аукціону з продажу майна банкрута (з визначенням його переможця) та договорів купівлі-продажу майна боржника дозволяє виокремити такі можливі варіативні правові ситуації, за яких з-поміж іншого:

1) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону не укладався, а продавець в особі ліквідатора не передавав йому майно;

2) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, однак продавець в особі ліквідатора майно йому не передав;

3) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, продавець передав йому придбане на аукціоні майно, яке перебуває у власності переможця аукціону на момент виникнення спору;

4) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, продавець передав йому придбане на аукціоні майно, яке переможець аукціону на момент виникнення спору відчужив іншій особі тощо.

129. Окрім того, на аукціоні з продажу майна боржника у справі про банкрутство може відбутися відчуження майна, яке належить іншій особі на праві власності.

130. Тож на практиці на момент оспорення результатів проведеного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника останнє може перебувати у власності: 1) боржника; 2) переможця аукціону;

3) іншої особи.

131. Тому важливим під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

132. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 18 січня 2023 року у справі

№ 488/2807/17, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

133. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

134. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

135. У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на предявлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно зясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

136. З огляду на викладене, з урахуванням субєктного складу учасників спору, змісту доводів та вимог касаційних скарг, підстав, за яких ухвалою від 13 липня 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, під час перегляду в касаційному порядку ухвалених судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень Велика Палата Верховного Суду вирішує питання щодо ефективності способу захисту порушеного права особи, яка не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного за результатами проведеного аукціону у справі про банкрутство, зокрема, кредитора або власника, майно якого відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, тощо.

Щодо ефективності такого способу захисту прав як визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника із застосуванням наслідків недійсності правочину у випадку перебування майна боржника за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство у власності боржника чи переможця аукціону

137. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215235 ЦК України) (зобовязально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).

138. На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна.

139. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не повязані зобовязально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права.

140. У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобовязально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобовязально-правовий.

141. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.

142. Натомість реституція це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.

143. Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту субєктивного цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

144. Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями

статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин

за участю власника і першого покупця (набувача) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц,

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі

№ 910/7606/17, від 11 липня 2018 року у справі № 910/8955/16, від 06 серпня 2019 року у справі № 910/1922/18, постанови Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 757/57019/17-ц,

від 24 червня 2021 року у справі № 331/4782/18).

145. Отже, якщо власник передав майно за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину має предявлятися в разі, якщо майно залишається в набувача за таким правочином. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним чи застосування наслідків його недійсності, якщо він є нікчемним.

146. Тож якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у

справі № 914/2350/18(914/608/20).

147. З огляду на викладене у провадженні у справі про банкрутство не може застосовуватися речово-правовий спосіб захисту для повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні, яке перебуває за результатом проведеного аукціону у власності боржника чи переможця аукціону, а предметом спору є саме правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

148. Якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону. Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

149. Предявлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та статті 216 ЦК України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права власника майна, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника

150. За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

151. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

152. У такому разі визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна не забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна є неможливим з огляду на те, що власник майна не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша

статті 658 ЦК України), оскільки сторонами спору в такому випадку є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 14/325"б"). Зазначене виключає можливість застосування власником майна правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

153. Натомість якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388

ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

154. Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах (аукціоні), і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння не потребує оскарження результатів аукціону (торгів) чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу майна (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19,

від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

155. Ураховуючи наведене, у разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. Для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі

№ 908/976/19).

156. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону

(див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).

157. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на аукціоні (торгах), слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

158. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду принагідно зауважує, що під час розгляду таких спорів (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника) суд вправі за заявою сторони спору вжити заходи забезпечення позову в порядку, визначеному главою 10 ″Забезпечення позову″ розділу ІІ ГПК України.

Щодо кола осіб, які можуть заявляти вимогу про витребування майна у справі про банкрутство

159. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц та від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).

160. У справі про банкрутство право звернення в інтересах боржника з віндикаційним позовом до третіх осіб, у тому числі з підстав визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, належить виключно ліквідатору боржника (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 23 квітня 2019 року у справі № Б-19/207-19).

161. Натомість учасники справи про банкрутство вправі оскаржити до суду дії (бездіяльність) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі з повернення майна у ліквідаційну масу боржника (частина одинадцята статті 41 Закону про банкрутство), а комітет кредиторів за поданим клопотанням − усунути ліквідатора від виконання ним своїх обовязків у разі їх невиконання або неналежного виконання (частина третя статті 114 Закону про банкрутство).

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону з реалізації майна та договору купівлі продажу майна боржника недійсними

162. За частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

163. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, − відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

164. Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю.

165. Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано.

166. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

167. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

168. Вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому статтею 216 ЦК України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину за допущене іншою стороною порушення (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2022 року

у справі № 924/637/20, від 12 квітня 2023 року у справі № 16/89).

169. Реституція спрямована на відновлення status quo ante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобовязана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

170. За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обовязком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобовязані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у звязку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

171. Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України);

2) додатковий відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у звязку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього

Кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою

статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України) (див. пункти 6670 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

172. Закон про банкрутство не містить порядку повернення майна боржника до ліквідаційної маси боржника за результатом визнання судом недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

173. Так само в Законі про банкрутство відсутні положення, які визначали б особливості виконання сторонами договору купівлі-продажу обов'язку щодо повернення отриманого ними за недійсним правочином під час провадження у справі про банкрутство у співставленні із загальними нормами цивільного законодавства.

174. Водночас суд ураховує, що провадження у справі про банкрутство як самостійний вид судового провадження, що характеризується специфічністю цілей та завдань, які переслідує таке провадження, одним із своїх завдань визначає, зокрема, задоволення вимог не окремо визначеного кредитора, а сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу.

175. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

176. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (див. висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/9535/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15).

177. Тобто головним завданням конкурсного процесу є забезпечення виключно колективної форми задоволення вимог усієї сукупності кредиторів за рахунок рівномірного розподілу поміж ними майна (конкурсної маси) боржника в порядку черговості та унеможливлення індивідуального задоволення вимог окремого визначеного кредитора поза межами конкурсної процедури. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства.

178. Одним із проявів цих механізмів є звернення кредитора, який позбавлений можливості задовольнити наявні в нього грошові вимоги до боржника інакше, як в межах провадження у справі про банкрутство, до суду із позовом з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

179. Такий позов кредитора фактично направлений на наповнення ліквідаційної маси боржника, а інтерес кредитора як особи, яка оскаржує результати аукціону, полягає у відчуженні повернутого в ліквідаційну масу майна боржника за максимально високою ціною та задоволенні за рахунок цього майна наявних грошових вимог до боржника.

180. Тож хоча положення Закону про банкрутство не визначають правовим наслідком необхідність повернення відчуженого майна боржнику у разі визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, однак з урахуванням цілей та завдань провадження у справі про банкрутство очевидним є те, що предявлення подібних вимог своєю метою має повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні з порушенням вимог закону, до ліквідаційної маси для його подальшої справедливої реалізації на новому аукціоні за якомога найвищою ціною та задоволення за рахунок нього вимог кредиторів.

181. Схожі за своїм змістом правові наслідки закріплені законодавцем у

статті 20 Закону про банкрутство, положення якої передбачають наслідком визнання недійсним правочину боржника повернення майна у ліквідаційну масу боржника. Подібна норма наразі закріплена у статті 42 КУзПБ.

182. Подібного характеру інтерес мають також зареєстровані учасники аукціону та особи, які не є "зареєстрованим учасником аукціону" (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), особи, які не були допущені до участі в аукціоні (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), які зацікавлені у поверненні в ліквідаційну масу боржника його майна відчуженого з порушенням закону задля можливості подальшого придбання такого майна при дотриманні прозорих і конкурентних процедур його продажу на аукціоні.

183. Так само наявний інтерес у поверненні майна боржника в ліквідаційну масу в уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка зацікавлена у продажі майна боржника за найвищою ціною, оскільки порушення встановленого порядку підготовки чи проведення аукціону може перешкодити продажу майна банкрута за найвищою ціною, що матиме наслідком недостатність отриманих коштів для покриття всіх вимог кредиторів, а отже, унеможливить відновлення підприємницької діяльності боржника або отримання власниками корпоративних прав залишку активів після його ліквідації. До того ж, за частиною пятою статті 41 Закону про банкрутство на засновників (учасників, акціонерів) боржника у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобовязаннями, а розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою абзац перший частини пятої статті 41 Закону про банкрутство.

184. Отже, у разі предявлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору.

185. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Протилежне застосування статті 216 ЦК України порушуватиме засади пропорційності та покладатиме на відповідача (покупця, переможця аукціону) непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

186. До того ж інший підхід до застосування статті 216 ЦК України зумовлює необхідність звернення переможця аукціону до суду із зустрічним позовом або окремим позовом з вимогою про стягнення з боржника сплачених коштів за майно, придбане на аукціоні, який був визнаний недійсним.

187. Розгляд вимоги відповідача у наступному окремому позові також невиправдано поставить його у становище, коли він вже зобовязаний за судовим рішенням повернути майно, однак позивачем у первинній справі, який хоча і має в силу закону обовязок так само здійснити повернення одержаного ним за правочином, такий обовязок може бути не виконаний без окремого судового рішення через те, що він не забезпечений примусом держави.

188. Окрім того, цей підхід не враховує принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, уже встановлених у розглянутій справі.

189. Ураховуючи наведене, тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

190. У цьому випадку на обовязок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми Закону про банкрутство, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку (див. mutatis mutandis постанову судової палати для розгляду справ по банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня

2021 року у справі № 904/1907/15, в якій хоча висновки сформульовані на підставі тлумачення норм КУзПБ, однак нормативне регулювання в цій частині є подібним із тим, яке містить Закон про банкрутство).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

191. АТ ″Укрексімбанк″ та АТ ″Асвіо банк″ у поданих до суду заявах не погоджуються з результатами оспорюваного аукціону з продажу майна банкрута, стверджуючи, зокрема, що потенційного учасника (АТ ″Асвіо банк″) не було допущено до участі в аукціоні, майно відчужене за найнижчою з можливих цін, в оголошенні про проведення аукціону зазначено невиправдано короткий термін для подання заявок особам, які зацікавлені в придбанні майна, ліквідатор обрав неефективний спосіб реалізації майна шляхом його продажу у складі єдиного лота.

192. Апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду справи визнав недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результати оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, зазначивши, що недопуск організатором аукціону до участі в аукціоні АТ ″Асвіо банк″ відбувся з порушенням законодавства, що в подальшому суттєво вплинуло на формування ціни, за якою відбувся продаж майна.

193. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно наявності підстав для визнання недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника. Водночас суд вважає помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог позову АТ ″Укрексімбанк″ у частині визнання недійсними договорів

купівлі-продажу майна боржника на відкритих торгах (аукціоні) та зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні.

Щодо обраного способу захисту позивачами у цій справі

194. У справі, яка переглядається, на момент звернення позивачів із заявами про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та укладених за його наслідком договорів купівлі-продажу майна боржника спірне майно належить на праві власності ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ (переможець аукціону), з яким ПрАТ ″Бліц-інформ″ (боржник) укладено договори купівлі-продажу майна боржника.

195. З огляду на викладене обраний спосіб захисту у вигляді вимог про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону й договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права позивачів.

Щодо вимог про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договорів купівлі-продажу майна боржника

196. Розглядаючи заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суду належить перевірити обставини його організації та проведення відповідно до положень розділів III, IV Закону про банкрутство.

197. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціону).

198. Отже, до предмета доказування у разі оскарження результатів аукціону входить з'ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема: порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42); особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50); порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59); допуску до участі в аукціоні (стаття 61); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63); порядку проведення аукціону, повторного, другого повторного аукціонів (статті 64 68).

199. Порушення порядку організації будь-якого з наведених елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 904/3388/15, від 11 серпня 2020 року у справі № 924/1708/14, від 13 серпня 2020 року у справі

№ 922/600/17, від 27 січня 2021 року у справі № 910/18250/16, від 07 жовтня 2021 року у справі № 922/3059/16).

200. Тому при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (див. висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у

справі № 5027/398-б/2012, від 27 квітня 2021 року у справі № 5023/5836/12,

від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

201. 20 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв постанову у справі № 910/2592/19, якою направив її на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних доказів у справі та не встановили обставин щодо:

1) наявності чи відсутності достатнього часу на подання заявок на участь в оскаржуваному аукціоні з урахуванням необхідності підтвердити надходження гарантійного внеску на рахунки, зазначені в повідомленні про проведення аукціону;

2) наявності чи відсутності інших підстав для недопуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні, окрім посиланням на недоплату ним 65 копійок гарантійного внеску.

Щодо наданого часу на подання заявок на участь в оспорюваному аукціоні

202. Відповідно до частини першої статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

203. Метою аукціону як способу реалізації майна боржника є передусім відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.

204. Така мета може бути досягнута у разі забезпечення участі в аукціоні з продажу майна боржника якомога широкого кола осіб (потенційних покупців майна).

205. Законодавством передбачено певні гарантії публічності проведення аукціонів з продажу майна боржника, зокрема, шляхом обов'язкової публікації оголошень про проведення аукціону на визначених Законом про банкрутство вебсайтах у мережі ″Інтернет″ та шляхом зазначення в імперативних приписах статті 59 цього Закону докладного змісту таких оголошень задля розширення кола потенційних покупців та сприяння більшій конкуренції під час проведення аукціону, що спрямовано на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною.

206. Згідно із частиною першою статті 59 Закону про банкрутство оголошення про проведення аукціону на вебсайті повинно містити відомості, зокрема, про порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах.

207. Положеннями частини першої статті 58 Закону про банкрутство урегульовано порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону, зокрема, що організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на вебсайті державного органу з питань банкрутства та ВГСУ (при проведенні електронних торгів також на своєму вебсайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

208. Тлумачення частини першої статті 58, частини першої статті 59 Закону про банкрутство свідчить, що законодавцем не визначено строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, а в імперативному порядку визначено близький до цього строк 15 робочих днів з моменту публікації оголошення про проведення аукціону на вебсайті державного органу з питань банкрутства та ВГСУ до дня початку аукціону (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у

справі № 911/1902/17).

209. За статтями 60, 61 Закону про банкрутство для набуття статусу учасника аукціону з продажу майна банкрута, особа (фізична чи юридична), яка виявила бажання взяти участь в аукціоні, повинна пройти процедуру реєстрації виконавцем аукціону (ліквідатором або залученим ним організатором аукціону) відповідно до вимог цього Закону та сплатити гарантійний внесок в розмірі десяти відсотків від початкової вартості майна, що є предметом продажу на аукціоні.

210. Тому строк на подання заявок на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заявок та сплати гарантійних внесків.

211. Тож навіть якщо законодавцем не визначено імперативно строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, такий строк очевидно повинен бути розумним та достатньо тривалим для забезпечення можливості широкого кола учасників прийняти участь в аукціоні.

212. Тому при визначенні в оголошенні про проведення аукціону строку вчинення потенційними учасниками дій з подачі заявок на участь в аукціоні необхідно зважати на приписи частини першої статті 58 Закону про банкрутство та встановлювати строк, який гарантує можливість залучення до участі в аукціоні якомога більшого кола потенційних покупців і не викликає жодних розумних сумнівів у будь-кого у протилежному (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі

№ 911/1902/17).

213. Частиною восьмою статті 49 Закону про банкрутство передбачено заборону замовнику та організатору встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

214. Обмежені строки для подання заявок учасниками аукціону за наявності встановлення законодавцем обов'язкового 15-денного строку робочих днів для підготовки до проведення аукціону організатором торгів є дискримінаційною умовою, передбаченою організатором аукціону та ліквідатором з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону щодо їх волевиявлення на участь в аукціоні та надання переваг "заздалегідь повідомленим та підготовленим" учасникам аукціону, які пов'язані з особами, що організовують та проводять такий аукціон. Така умова організації аукціону підтверджує порушення організатором аукціону та ліквідатором вимог частини восьмої

статті 49 Закону про банкрутство (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16, від 01 жовтня 2020 року у

справі № 915/4/16).

215. У справі, яка переглядається, оголошення про проведення оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, який призначено на 18 листопада

2019 року, було опубліковано на вебсайті ВГСУ 17 жовтня 2019 року о 14:45, а на вебсайті Мінюсту 17 жовтня 2019 року о 15:11. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано до 13:00 24 жовтня 2019 року.

216. Тобто на подачу заявки на участь в аукціоні та сплату гарантійного внеску було встановлено 5 робочих днів (час прийому заявок у робочі дні з 09:00 до 13:00).

217. Отже, у потенційних учасників аукціону було лише 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) на подачу до організатора аукціону заявок на участь в оспорюваному аукціоні.

218. Суд звертає увагу, що закріплена у частині першій статті 58 Закону про банкрутство вимога щодо строку (не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону) оприлюднення оголошення про проведення аукціону насамперед має на меті надати потенційним учасникам аукціону достатньо часу для ознайомлення з об'єктом продажу, збору документів, необхідних для подання заявки на участь в аукціоні, сплати гарантійного внеску за участь в аукціоні. Іншими словами має за мету залучення до участі в майбутньому аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців.

219. Надмірно стислі (обмежені) строки подачі заявок на участь в аукціоні порівняно з тими, які закріплені у частині першій статті 58 Закону про банкрутство, дотриманню наведених гарантій не сприяють, адже не дозволяють стверджувати про можливість обізнаності у такий строк широкого кола осіб щодо наявної пропозиції з продажу майна боржника.

220. За цих умов встановлені організатором оспорюваного аукціону в цій справі строки для пред'явлення учасниками заявок 5 робочих днів на участь в аукціоні, за наявності встановлення законодавцем обов'язкового 15-денного строку, є такими, що об'єктивно не можуть бути розцінені як розумні

та спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону, а саме реалізації майна боржника за найвищою ціною (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у

справі № 910/3638/15-г, від 23 січня 2020 року у справі № 910/18250/16,

від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

221. Таке порушення не може залишатися поза увагою, адже в цілому має безпосередній вплив на реалізацію майна боржника за максимальною ціною, яка може бути отримана у разі участі в аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців та існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, чому обмежені строки подачі заявок на участь в аукціоні не сприяють.

222. Суд першої інстанції допущене організатором оспорюваного аукціону під час підготовки його проведення порушення щодо визначених ним строків для пред'явлення учасниками заявок на участь в аукціоні та його вплив на результати проведеного аукціону залишив поза належною увагою, зауваживши, що майно боржника виставлялося на аукціон не вперше, а оголошення про проведення аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону (оспорюваний аукціон) були опубліковані не пізніше як за 15 робочих днів до початку аукціону.

223. Утім, зазначивши, що оголошення про проведення аукціонів, у тому числі другого повторного (оспорюваного), були опубліковані не пізніше як за 15 робочих днів до початку аукціону, місцевий господарський суд не звернув увагу на встановлений в оголошенні строк на подачу заявки на участь в аукціоні та сплату гарантійного внеску, який, зокрема, для оспорюваного аукціону було встановлено в 5 робочих днів із часом прийому заявок на протязі чотирьох годин протягом дня.

224. Водночас апеляційний господарський суд взагалі не надав оцінки доводам заяви в цій частині.

225. Слід звернути увагу на те, що встановлений організатором аукціону в оголошенні строк у 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) не сприяє можливості залучення до участі в аукціоні якомога широкого кола потенційних покупців та забезпеченню гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону.

226. З урахуванням наведеного суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у потенційних учасників було достатньо часу для подання заявок на участь в аукціоні, який зроблений, у тому числі, із посиланням на відсутність у справі відомостей щодо потенційних учасників, які не змогли взяти участь в оскарженому аукціоні, адже наведене жодним чином не спростовує факту обмеженості встановленого організатором аукціону строку на подання потенційними покупцями (учасниками) заявок на участь в аукціоні та можливості його впливу на: 1) обізнаність широкого кола осіб стосовно наявної пропозиції з продажу майна боржника, 2) їх участь в аукціоні, 3) реалізацію майна боржника за максимально високою ціною.

Щодо наявності / відсутності підстав для недопуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в оспорюваному аукціоні з огляду на недоплату ним 65 коп. гарантійного внеску

227. За частиною третьою статті 60, частиною другою статті 61 Закону про банкрутство до заяви на участь в аукціоні, зокрема, повинна додаватися копія документа про сплату гарантійного внеску. Розмір гарантійних внесків становить десять відсотків початкової вартості.

228. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону (частина восьма статті 49 Закону про банкрутство).

229. Відповідно до частини другої статті 98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.

230. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (частина третя статті 98 Закону про банкрутство).

231. Тобто реалізація арбітражним керуючим своїх прав та вжиті ним заходи під час виконання повноважень у справі про банкрутство мають відповідати меті, з якою йому надаються відповідні права та обов'язки у справі про банкрутство.

232. Як зазначалося вище, 17 жовтня 2019 року організатор аукціону на вебсайтах ВГСУ (о 14:45) та Мінюсту (о 15:11) опублікував оголошення про проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного аукціону з продажу майна боржника основних засобів (нерухомості, незавершеного будівництва, транспортних засобів, будівельних матеріалів тощо), у якому визначена загальна вартість відчужуваного майна боржника в розмірі 495 886 376,50 грн. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано до 13:00 24 жовтня 2019 року.

233. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації, яка була викладена в оголошенні про проведення аукціону, розмір гарантійного внеску становив десять відсотків початкової вартості лоту і складав 49 588 637,65 грн.

234. Із установлених обставин справи вбачається, що АТ "Асвіо банк" як гарантійний внесок сплатило 49 588 637,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

235. 22 жовтня 2019 року АТ "Асвіо банк" подало заяву на участь в аукціоні, за наслідком розгляду якої 12 листопада 2019 року організатором аукціону було прийнято рішення про недопуск його до участі в оспорюваному аукціоні через недоплату ним гарантійного внеску в розмірі 65 коп.

236. 18 листопада 2019 року відбувся оспорюваний аукціон, за наслідком якого переможцем аукціону визнано ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, якому відчужено майно боржника за ціною 49 588 637,20 грн.

237. Суд вчергове акцентує увагу, що відчуження майна банкрута за найвищою ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, можливе за умови залучення до участі в аукціоні якомога більшої кількості потенційних покупців.

238. Ліквідатор боржника з урахуванням положень статті 98 Закону про банкрутство зобов'язаний використати всі свої повноваження при реалізації майна боржника таким чином та у спосіб, який унеможливлює обмеження потенційної кількості учасників аукціону та забезпечує його відчуження за найвищою ціною (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № Б8/078-12 (911/3091/21)).

239. Положення статті 49 Закону про банкрутство не встановлюють обовязку організатора аукціону чи замовника аукціону, яким є ліквідатор, повідомляти потенційних учасників про недоліки поданих заяв на участь в аукціоні, а за статтею 61 Закону про банкрутство до участі в аукціоні допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукціоні і документи, що додавалися до них, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення торгів.

240. Утім, діючи добросовісно та розсудливо, ліквідатор задля відчуження майна боржника за найвищою ціною має сприяти можливості залучення до участі в аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців і, як

наслідок, реалізувати майно боржника за максимальною ціною.

241. Проте, як свідчать установлені обставини справи, ліквідатор боржника Куліченко М. В. під час проведення оспорюваного аукціону наведене не врахував та, незважаючи на: 1) звернення АТ "Асвіо банк" із заявою про участь в аукціоні 22 жовтня 2019 року, тоді як в опублікованому 17 жовтня 2019 року на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту оголошенні граничний строк для подачі заявок був визначений до 13:00 24 жовтня 2019 року, 2) недоплату гарантійного внеску в сумі 65 коп. при сплачених 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн, 3) відсутність інших недоліків, окрім недоплати 65 коп. суми гарантійного внеску, які могли бути підставою для відмови в допуску до участі в аукціоні, 4) наявність у

АТ "Асвіо банк", зважаючи на виконання ним всіх вимог Закону про банкрутство, за винятком недоплати 65 коп. гарантійного внеску, наміру взяти участь в аукціоні, 5) обовязок ліквідатора сприяти залученню максимальної кількості учасників аукціону, не створювати перешкод потенційним учасникам в участі аукціоні не повідомив АТ "Асвіо банк" (не вжив заходів щодо повідомлення), за наявності часу на усунення недоліків (заява подана за два дні до спливу граничного строку подачі), про наявні недоліки поданої ним заяви про участь в аукціоні з продажу майна боржника, внаслідок чого йому організатором аукціону відмовлено в допуску до участі в аукціоні.

242. За цих умов з урахуванням 1) встановлення організатором аукціону досить незначного строку для подачі потенційними учасниками заявок на участь в аукціоні пять робочих днів із часом прийому заявок протягом 4 год у день (з 09:00 до 13:00), 2) недобросовісності поведінки організатора аукціону та ліквідатора боржника, які попри відсутність встановленої Законом про банкрутство заборони на повідомлення потенційного учасника про недоліки поданої заяви, задля забезпечення можливості участі в аукціоні більшої кількості учасників та реалізації майна за максимальною ціною не повідомили

АТ "Асвіо банк" про їх наявність − недопуск банку як потенційного учасника, який недоплатив 65 коп. гарантійного внеску (сплатив 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн),до участі в оспорюваному аукціоні не може вважатися розумним, таким, що унеможливлював обмеження залучення до участі у справі якомога більшої кількості потенційних покупців та мав на меті відчуження майна боржника за максимально високою ціною.

243. До того ж за наслідком проведення оспорюваного аукціону майно боржника було реалізоване практично в сумі визначеного в оголошенні про проведення аукціону розміру гарантійного внеску 49 588 637,20 грн (на 45 коп. менше суми гарантійного внеску), тоді як початкова вартість майна боржника була визначена в сумі 495 886 376,50 грн, що опосередковано додатково підтверджує відсутність у діях ліквідатора будь-якого сприяння можливості залучення до участі в аукціоні більш широкого кола потенційних покупців, що мало своїм результатом негативний вплив на ціну реалізації майна відчуження майна за мінімальною ціною.

Щодо порушення засад рівності та дискримінації учасників аукціону, інших порушень порядку проведення аукціону

244. Згідно із частиною восьмою статті 49 Закону про банкрутство замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

245. За положеннями частин першої, другої статті 61 Закону про банкрутство рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах / про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймаються за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні.

246. Організатор аукціону протягом пяти днів з дня підписання протоколу про визначення учасників аукціонів повідомляє всіх заявників про результати розгляду представлених заяв на участь в аукціоні шляхом відправлення заявникам у письмовій чи електронній формі копій цього протоколу (частина четверта статті 61 Закону про банкрутство).

247. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що 17 жовтня 2019 року організатор аукціону на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту опублікував оголошення про проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного аукціону з терміном подачі заявок на участь в аукціоні до 13:00 24 жовтня 2019 року.

248. 12 листопада 2019 року організатор аукціону розглянув подані потенційними учасниками заяви на участь в аукціоні за наслідком чого, як установив суд першої інстанції під час первинного розгляду справи, 15 листопада 2019 року направив заявникам (потенційним покупцям) на електронні адреси повідомлення про прийняте рішення за наслідком розгляду представлених ними заяв на участь в аукціоні.

249. Розгляд організатором аукціону представлених заяв потенційних учасників аукціону через 18 днів після закінчення строку подання заяви та надіслання потенційним учасникам рішення за наслідком розгляду їх заяв за три календарних дні (15 листопада 2019 року пятниця) напередодні вихідних днів до проведення оспорюваного аукціону (18 листопада 2019 року понеділок) є дискримінаційними діями, вчиненими організатором аукціону з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону.

250. Такі дії за своїм наслідком на практиці унеможливлюють реалізацію механізму скасування аукціону організатором, адже згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону про банкрутство організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку. Подібне свідчить про недотримання організатором аукціону вимог частини восьмої статті 49 Закону про банкрутство.

251. Окрім того, з установлених обставин справи та предмета вимог заявників убачається, що сформований ліквідатором лот продажу поєднував у собі різної природи (призначення) та територіального розміщення майно (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо), що не сприяло залученню до участі в аукціоні більш широкого кола учасників та формуванню високої ціни продажу майна.

252. Однак ліквідатор боржника, незважаючи на те, що сформоване ним у складі одного лота майно не було відчужено за результатом призначеного аукціону на 31 жовтня 2019 року, який не відбувся через відсутність учасників, продовжив реалізацію майна боржника, поєднаного у складі цього ж лота, шляхом виставлення його на продаж на повторному аукціоні, призначеному на 11 листопада 2019 року (не відбувся через відсутність учасників), та другому повторному аукціоні (оспорюваний аукціон).

253. Такі дії ліквідатора спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута, а отже, реалізації основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута відчуження майна за максимально високою ціною, яка в цьому разі не була досягнута навіть наближено, оскільки майно боржника було відчужено за ціною на 45 коп. менше розміру гарантійного внеску 49 588 637,20 грн при оціночній вартості 774 822 463,31 грн, тобто в 14 разів менше оціночної вартості. А тому формування ліквідатором лоту шляхом поєднання в ньому майна з високою реалізаційною мобільністю майна та майна вужчого вжитку не може бути визнане таким, що відповідає принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не призводить до отримання найвищої ціни за це майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі N 910/2526/14, від 13 лютого 2020 року у справі № 4/86-Б-10).

254. Отже, наведене свідчить про допущення під час підготовки, організації оспорюваного аукціону з реалізації майна ПрАТ "Білц-інформ″ низки порушень, які у своїй сукупності спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута і, як наслідок, недосягнення основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута його відчуження за найвищою ціною.

255. З огляду на викладене апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції про відмову в частині вимог заяв АТ "Асвіо банк", АТ ″Укрексімбанк″ та обґрунтовано визнав недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результати оспорюваного аукціону з продажу майна боржника.

256. Водночас, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″ у частині визнання недійсними укладених з переможцем аукціону договорів купівлі-продажу за результатом оспорюваного аукціону з продажу майна боржника.

257. Суд звертає увагу, що частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а тому визнання результатів аукціону недійсними тягне визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 909/548/16 (909/31/22)).

258. За наведеного, у разі встановлення наявності підстав для визнання недійсними результатів аукціону суд не може обмежуватися лише констатацією недійсності результатів аукціону та з урахуванням абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство за наслідком визнання результатів аукціону з продажу майна боржника недійсними має задовольняти вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного з переможцем аукціону.

Щодо застосування двосторонньої реституції

259. Також, із урахуванням наведених вище висновків у цій постанові, підлягає задоволенню судом вимога АТ ″Укрексімбанк″ про зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, яка фактично є реституційною вимогою, заявленою за наслідками визнання судом недійсними укладених за результатом оспорюваного аукціону договорів купівлі-продажу майна боржника.

260. Водночас, оскільки зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставини справи вбачається виконання сторонами оспорюваних договорів купівлі-продажу майна та відсутність обставин, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, а сторони про них не стверджували, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, задовольняючи позовну вимогу про зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, суд має також стягнути з ПрАТ ″Бліц-інформ″ на користь ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ (переможець аукціону) сплачені переможцем аукціону кошти в сумі 49 588 637,20 грн за договорам купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсним. Тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна боржника та задоволення реституційної вимоги заяви АТ ″Укрексімбанк″.

Щодо решти вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″

Щодо визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні

261. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ ″Укрексімбанк″ в частині вимог про визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні.

262. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України ″Про нотаріат″ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

263. За підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону про банкрутство за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 Закону про банкрутство. Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

264. Тобто нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (див. близькі за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

265. З огляду на викладене, визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19,постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 16/89).

Щодо визнання за боржником права власності на обєкти нерухомого майна

266. Так само відсутні підстави для задоволення заяви АТ ″Укрексімбанк″ в частині визнання за боржником права власності на обєкти нерухомого майна, оскільки визнання недійсними результатів аукціону й укладених за його наслідком договорів купівлі-продажу майна боржника та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобовязання переможця аукціону повернути боржнику відчужене на оспорюваному аукціоні майно, в повній мірі приводить до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, зокрема визнання права власності на майно.

Щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону

267. Відсутні також підстави для задоволення вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″ у частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону, виходячи з таких міркувань.

268. Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України ″Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень″ (у редакції, чинній на момент нового розгляду справи судами) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком:

− державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, − відповідні права чи обтяження припиняються (абзац 2);

− державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, − відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав (абзац 3).

269. Звідси, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними результатів аукціону та укладених з переможцем аукціону договорів купівлі-продажу майна боржника, права та обтяження, а саме право власності боржника та обтяження іпотекою майна боржника, повертаються у попередній стан.

270. За наведеного, визнання недійсними у судовому порядку результатів оспорюваного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника є достатнім способом захисту порушених прав боржника та правовою підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. подібний висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 712/4755/21).

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

271. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

272. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у законодавстві України відсутній принцип, згідно з яким пізніший висновок Верховного Суду відміняє його попередній висновок. Єдиний механізм узгодження правозастосування, який передбачає процесуальний закон, це механізм відступу від висновку щодо застосування норм права, зокрема на користь висновку Великої Палати Верховного Суду у разі, якщо йому суперечить висновок касаційного суду.

273. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. подібний правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

274. З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням особливостей процедури банкрутства та способів захисту учасників справи про банкрутство, вважає за необхідне відступити від висновків, сформульованих у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, зазначивши таке.

275. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у зясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

276. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

277. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

278. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

279. Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

280. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

281. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

282. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги АТ ″Укрексімбанк″, зміну мотивувальної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 шляхом її викладення в редакції цієї постанови, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 у частині відмови АТ "Укрексімбанк" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна боржника, укладених за результатом оспорюваного аукціону та зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення позову. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду залишає без змін.

283. Водночас касаційні скарги ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, ТБ ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, ТОВ ″Перевага-Фінанс″, ліквідатора ПрАТ ″Бліц-інформ″ Куліченка М. В. суд залишає без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

284. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

285. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, − на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

286. Системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов'язані з розглядом справи за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (див. подібний висновок, викладений в додаткових ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 911/2902/19, від 02 червня 2021 року у справі № 906/977/19, ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 5017/2833/2012, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/2115/19, від 14 липня 2021 року у справі N 904/1169/17).

287. Сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство є продавець, переможець аукціону та організатор цього аукціону (див. висновок, сформований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 14/325 "б", від 18 серпня 2020 року у справі № 5023/4363/12 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 5006/5/39б/2012).

288. Ураховуючи, що за результатом розгляду касаційної скарги АТ ″Укрексімбанк″ Великою Палатою Верховного Суду скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 у частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі продажу майна боржника, укладених за результатом оспорюваного аукціону та застосування наслідків недійсності правочину з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову, витрати банку зі сплати судового збору за подання позову, апеляційних та касаційних скарг, підлягають покладенню на ПрАТ ″Бліц-інформ″ (продавець) та ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ (покупець, переможець аукціону).

Висновки щодо застосування норм матеріального права

Щодо правової природи торгів з продажу майна боржника, стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство (статті 49, 50 Закону про банкрутство, статті 650, 655, 656 ЦК України)

289. Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невідємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

290. Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з:

1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону), 3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів.

Тобто процедура проведення аукціону на практиці обєднує в собі, зокрема, етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство,що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника (стаття 55 Закону про банкрутство)

291. До осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), 2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон, 5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, 6) особа, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні) у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні, 7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

Щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство (статті 15, 16 ЦК України, стаття 20 ГК України, стаття 55 Закону про банкрутство, статті 387, 388 ЦК України)

292. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна боржника у зясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

293. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними (стаття 216 ЦК України, частина третя статті 55 Закону про банкрутство)

294. Тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальності ″Палп Мілл Прінт″, Товарної біржі ″Українська міжрегіональна спеціалізована″, Товариства з обмеженою відповідальністю ″Перевага-фінанс″, ліквідатора Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ Куліченка Максима Валерійовича залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства ″Державний експортно-імпортний банк України″ задовольнити частково.

3. Змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 шляхом її викладення в редакції цієї постанови.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 скасувати в частині відмови Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між Приватним акціонерним товариством ″Бліц-інформ″ та Товариством з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону з продажу майна Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) Приватному акціонерному товариству ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

5. Визнати недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладені між Приватним акціонерним товариством ″Бліц-інформ″ та Товариством з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону з продажу майна Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″, а саме:

− договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3269, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3276, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3272, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3273, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3275, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3315, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3270, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3274, від 28 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 3271;

− договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року № 1128/01БДА-19/01БВ;

− договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року (майно, що відчужується дебіторська заборгованість).

6. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ (ідентифікаційний код 41790727) передати (повернути) Приватному акціонерному товариству ″Бліц-інформ″ (ідентифікаційний код 20050164) нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на другому повторному аукціоні з продажу майна Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″, проведеному 18 листопада 2019 року Товарною біржею ″Українська міжрегіональна спеціалізована″ за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України (публікації № 63576, 64168).

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ (вул. Кіото, 25, м. Київ, 02156, ідентифікаційний код 20050164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ (вул. Гагаріна, 16, офіс 26, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код 41790727) сплачені як переможцем аукціону кошти в сумі 49 588 637,20 грн (сорок девять мільйонів пятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 20 копійок) за договорами купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсними.

8. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 залишити без змін.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ″Палп Мілл Прінт″ (вул. Гагаріна, 16, офіс 26, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код 41790727) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України″ (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за подання позову до суду, 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг, 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

10. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ″Бліц-інформ″ (вул. Кіото, 25, м. Київ, 02156, ідентифікаційний код 20050164) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України″ (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за подання позову до суду, 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг, 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідачВ. Ю. УркевичСудді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний І. В. Желєзний О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. ШевцоваВідповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформив суддя Банасько О. О.

Джерело: ЄДРСР 118520069

[ANTIRAID]

Велика палата у цій справі сформувала нову правову позицію щодо наслідків порушення умов аукціону з продажу майна банкрута та повернення цього майна банкруту, а також застосування двосторонньої реституції без відповідної заяви і повернення сплачених коштів банкрутом покупцю цього майна на відміну від раніше сформованою гудимівської правової позиції з односторонньої реституції. Але якщо відверто, то порушення про яке говорить суд, на мою думку не відбулось і ліквідатор діяв правильно, але схоже права Укрексімбанку вище за Закон.

Суд виснував:

Тобто процедура проведення аукціону на практиці обєднує в собі, зокрема, етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство,що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

293. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

294. Тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Уркевича В. Ю., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Шевцової Н. В.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23), ухваленої за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт», Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевага-Фінанс», ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» арбітражного керуючого Куліченка М. В., Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року

за заявою Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами,

за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», арбітражного керуючого Куліченка М. В., Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована», Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута,

за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю «ЮПіЕм Сейлз Ої» (UPM Sales Oy, Республіка Фінляндія) доТоварної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована», Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт», Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н. В., арбітражного керуючого Куліченка М. В., приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревича А. В. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтва про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства

у межах справи № 910/2592/19 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофрут» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про банкрутство

Коротка історія справи

1. У межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (далі - ПрАТ «Бліц-Інформ») із позовними заявами звернулися Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк»), Акціонерне товариство «Асвіо Банк») (далі - АТ «Асвіо Банк») та Компанія ЮПіЕм Сейлз Ої.

2. АТ «Укрексімбанк» просило суд визнати недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута; визнати недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладені між ПрАТ «Бліц-Інформ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» (далі -ТОВ «Палп Мілл Прінт») за результатами проведення другого повторного аукціону; визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державними реєстраторами; визнати за ПрАТ «Бліц-Інформ» право власності на об`єкти нерухомого майна; зобов`язати ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-Інформ» нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на другому повторному аукціоні.

3. На обґрунтування позовних вимог АТ «Укрексімбанк» стверджувало, що другий повторний аукціон з продажу майна боржника відбувся 18 листопада 2019 року з численними порушеннями норм чинного законодавства України, всупереч судовим рішенням, з грубим порушенням прав та охоронюваних законом інтересів забезпеченого кредитора.

4. АТ «Асвіо Банк» у позові просило визнати недійсним рішення Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована» (далі - Товарна біржа) у частині недопуску АТ «Асвіо Банк» до участі в другому повторному аукціоні, оформлене протоколом від 12 листопада 2019 року про визначення учасників аукціону; визнати недійсними результати другого повторного аукціону.

5. На обґрунтування позовних вимог АТ «Асвіо Банк» зазначає, що аукціон з продажу майна боржника проведений із грубим порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), а отже, в силу вимог частини третьої статті 55 цього Закону рішення Товарної біржі про визначення учасників аукціону від 12 листопада 2019 року та результати аукціону підлягають визнанню судом недійсними.

6. Компанія ЮПіЕм Сейлз Ої у позовній заяві просило визнати недійсними результати другого повторного аукціону; визнати недійсними договори купівлі-продажу майна ПрАТ «Білц-Інформ», укладені за результатами проведення другого повторного аукціону; визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні; скасувати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про право власності ТОВ «Палп Мілл Прінт»; застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу шляхом повернення сторонами у натурі всього, що вони одержали на виконання договорів; зобов`язати ліквідатора Куліченка М. В. вжити заходів з відновлення права власності ПрАТ «Бліц-Інформ» на майно, яке було відчужене за результатами другого повторного аукціону, та його повернення до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства.

7. Позовна зава Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої обґрунтована тим, що як другий повторний аукціон, так і підготовка до нього були проведені з грубим порушенням законодавства України, що призвело до протиправного відчуження майна боржника на користь одного з кредиторів за вкрай низькою ціною, що суперечить меті проведення продажу майна ПрАТ «Бліц-Інформ» та інтересам кредиторів боржника.

8. Справа розглядалася судами неодноразово.

9. Господарський суд міста Києва ухвалою від 16 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року, окрім іншого, в задоволенні заяв АТ «Укрексімбанк», АТ «Асвіо Банк» та Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої відмовив повністю.

10. Постановою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував судові рішення судів попередніх інстанційу справі № 910/2592/19 (у частині відмови в задоволенні заяв АТ «Укрексімбанк», АТ «Асвіо Банк» та Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої). Справу у скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

11. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів та не встановили обставин щодо: 1) наявності чи відсутності достатнього часу на подання заявок на участь в оскаржуваному аукціоні з урахуванням необхідності підтвердити надходження гарантійного внеску на рахунки, зазначені в повідомленні про проведення аукціону; 2) наявності чи відсутності інших підстав для недопуску АТ «Асвіо Банк» до участі в аукціоні, окрім посиланням на недоплату ним 65 копійок гарантійного внеску.

12. За результатами нового розгляду 31 серпня 2022 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/2592/19, яким відмовив у задоволенні заяв АТ «Укрексімбанк», АТ «Асвіо Банк» та Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої.

13. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у потенційних учасників аукціону було достатньо часу для подання заявок, підтвердження сплати гарантійного внеску, ознайомлення з майном, що виставлялось на аукціон, а в АТ «Асвіо Банк» були відсутні реальні наміри брати участь в другому повторному аукціоні з продажу майна боржника.

14. Постановою від 04.04.2023 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі № 910/2592/19 скасував у частині позовних вимог АТ «Асвіо Банк» та в частині позовних вимог АТ «Укрексімбанк»; прийняв у цій частині нове рішення, яким заяву АТ «Асвіо Банк» задовольнив повністю, заяву АТ «Укрексімбанк» задовольнив частково; визнав недійсним рішення Товарної біржі в частині недопуску АТ «Асвіо Банк» до другого повторного аукціону, оформлене протоколом від 12 листопада 2019 року про визначення учасників аукціону; визнав недійсними результати другого повторного аукціону, оформлені протоколом проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна боржника від 18 листопада 2019 року № 1; в іншій частині позовних вимог відмовив.

15. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що організатор аукціону, не допустивши АТ «Асвіо Банк» до участі в аукціоні лише через недоплату гарантійного внеску у розмірі 65 копійок при оплаті суми гарантійного внеску понад 49 000 000,00 грн, діяв очевидно неправомірно, з огляду на що визнав наявними підстави для визнання недійсним рішення Товарної біржі через недопуск АТ «Асвіо Банк» до участі у другому повторному аукціоні, оформленому протоколом від 12 листопада 2019 року.

16. Також суд апеляційної інстанції визнав неспроможними й такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, висновки місцевого господарського суду про те, що факт недоплати гарантійного внеску може свідчити про відсутність реальних намірів АТ «Асвіо Банк» брати участь в аукціоні з придбання непрофільного для банку активу. Апеляційний господарський суд зауважив, що недопуск організатором торгів до участі в аукціоні АТ «Асвіо Банк» відбувся з порушенням законодавства, що в подальшому суттєво вплинуло на формування ціни продажу майна. Ціна продажу склала 49 588 637,20 грн, тобто у меншому ніж на 10 % розмірі від початкової вартості, та фактично дорівнювала сумі гарантійного внеску, що свідчить про штучний характер участі інших учасників в аукціоні та відсутність між ними конкуренції, що унеможливлює формування найвищої ціни продажу як головної мети аукціону.

17. Крім того, апеляційний господарський суд з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Волчлі проти Франції» і «ТОВ «Фріда» проти України» зазначив, що висновок місцевого господарського суду про те, що потенційний учасник аукціону, який сплатив сорок дев`ять з половиною мільйонів гривень як гарантійний внесок, не допускається до участі в аукціоні з підстав недоплати всього 65 копійок, суперечитиме практиці ЄСПЛ щодо надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, зокрема процедури допуску до аукціону з продажу майна боржника.

18. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що задоволення позовних вимог у частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника матиме правовий наслідок відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна боржника, а тому позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна боржника, належить залишити без задоволення. З тих же мотивів апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та повернення боржнику майна, що було реалізоване на спірному аукціоні.

19. ТОВ «Палп Мілл Прінт», Товарна біржа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перевага-Фінанс» (далі - ТОВ «Перевага-Фінанс»), ліквідатор ПрАТ «Бліц-Інформ» Куліченко М. В. і АТ «Укрексімбанк» не погодилися з постановою суду апеляційної інстанції та звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

20. Ухвалою від 22 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами вказаних осіб, а ухвалою від 13 липня 2023 року Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

21. Передаючи справу № 910/2592/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, або для уточнення зазначеного висновку щодо правовідносин у спорі за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

22. Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 лютого 2024 року касаційні скарги ТОВ «Палп Мілл Прінт», Товарної біржі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевага-Фінанс» (далі - ТОВ «Перевага-Фінанс»), ліквідатора ПрАТ «Бліц-Інформ» Куліченка М. В. залишила без задоволення, частково задовольнила касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк», змінила мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 шляхом її викладення в редакції цієї постанови, а також скасувала вказану постанову в частині відмови АТ «Укрексімбанк» у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між ПрАТ «Бліц-Інформ» і ТОВ «Палп Мілл Прінт» за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ «Бліц-Інформ», зобов`язання ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-Інформ» нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, ухваливши в цій частині нове судове рішення - про задоволення вказаних вимог, стягнула з ПрАТ «Бліц-Інформ» на користь ТОВ «Палп Мілл Прінт» сплачені як переможцем аукціону кошти в сумі 49 588 637,20 грн за договорами купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсними, в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 залишила без змін, вирішила питання про розподіл судових витрат.

Причини незгоди з постановою Великої Палати Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, про таке.

24. Предметом судового розгляду у цій справі під час первинного її розгляду судами були вимоги заяв АТ «Асвіо Банк», АТ «Укрексімбанк» та Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої.

25. Постановою від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову суду апеляційної інстанції від 16 червня 2021 року та ухвалу місцевого господарського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 910/2592/19 (у частині відмови в задоволенні заяв АТ «Укрексімбанк», АТ «Асвіо Банк» та Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої). Справу у скасованій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Верховний Суд у пункті 34 постанови від 20 жовтня 2021 року щодо заяв АТ «Укрексімбанк», які надійшли до суду 02 грудня 2019 року та 05 березня 2020 року, із урахуванням того, що задоволення заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство матиме наслідок у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, а також беручи до уваги те, що позовна заява про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, не може бути задоволена без розгляду питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, дійшов висновку про те, що заяви АТ «Укрексімбанк» дублюють одна одну і по суті є однією заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

27. Ухвалене у цій справі за результатами її нового розгляду рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у частині розглянутих вимог заяви Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої в апеляційному порядку нею не оскаржувалося, а лише переглядалося апеляційним господарським судом у частині вимог заяв АТ «Укрексімбанк» та заяви АТ «Асвіо Банк». При цьому суд першої інстанції врахував, що за висновком Верховного Суду в постанові

від 20 жовтня 2021 року у цій справі заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, дублюють одна одну і по суті є однією заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута. Водночас апеляційний господарський суд відхилив вимоги АТ «Укрексімбанк» у частині визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, оскільки задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство матиме правовий наслідок у вигляді визнання недійсними в силу закону правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута. З тих самих мотивів суд апеляційної інстанції відхилив вимоги банку в частині визнання права власності та повернення боржнику майна, що було реалізоване на спірному аукціоні.

28. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду переглянула в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського

суду від 04 квітня 2023 року лише в частині вимог заяв АТ «Укрексімбанк»

та заяви АТ «Асвіо Банк».

29. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року переглянула постанову суду апеляційної інстанції в тому числі щодо вимог АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), зобов`язання ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-інформ» нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні, визнання за боржником права власності на об`єкти нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону.

30. Разом з тим вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не мала розглядати справу в частині вказаних вимог АТ «Укрексімбанк», оскільки Верховний Суд постановою від 20 жовтня 2021 року справу № 910/2592/19 у цій частині вимог АТ «Укрексімбанк» на новий розгляд до суду першої інстанції не передавав.

31. Так, у резолютивній частині постанови від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд постановив ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року (в частині відмови у задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута; відмови у задоволенні заяви АТ «Асвіо Банк» про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами; відмови Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої у задоволенні позовної заяви про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року у справі № 910/2592/19 скасувати. Справу № 910/2592/19 у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

32. При цьому в пункті 34 постанови від 20 жовтня 2021 року Верховний Суд урахував, що задоволення заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута матиме наслідок, відповідно до частини третьої статі 55 Закону про банкрутство, у вигляді визнання недійсними, в силу закону, правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, а також беручи до уваги те, що позовна заява про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, не може бути задоволена без розгляду питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, та дійшов висновку про те, що заяви АТ «Укрексімбанк» дублюють одна одну і по суті являються одною заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

33. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заяви АТ «Укрексімбанк» є однією заявою з одною вимогою - про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, оскільки правочини, укладені за результатами аукціону з продажу майна банкрута, визнаються недійсними в силу закону за наслідками визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

34. Звідси, Верховний Суд направив справу № 910/2592/19 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в частині вимог АТ «Укрексімбанк» лише щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

35. У разі якщо Верховний Суд, визнаючи в пункті 34 постанови від 20 жовтня 2021 року у справі № 910/2592/19 дві заяви АТ «Укрексімбанк» однією і тією самою заявою, мав на увазі просто об`єднання двох заяв АТ «Укрексімбанк» з різними позовними вимогами із збереженням усіх вимог кожної заяви, то суд касаційної інстанції зазначив би про всі вимоги такої заяви, як Верховний Суд зазначав про всі вимоги заяви АТ «Асвіо Банк» про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами та заяви Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої, оскільки справа № 910/2592/19 була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції в частині всіх вимог Компанії ЮПіЕм Сейлз Ої, а саме: про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства.

36. Звідси, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не мала розглядати справу № 910/2592/19 в частині вимог АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), зобов`язання ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-інформ» нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні, визнання за боржником права власності на об`єкти нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону, оскільки справа № 910/2592/19 у частині вказаних вимог Верховним Судом постановою від 20 жовтня 2021 року на новий розгляд до суду місцевого господарського суду не направлялася.

Щодо осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року також зазначила, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) дійшов висновку, що правом оскаржувати результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута наділено також особу, яка не є «зареєстрованим учасником аукціону» і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою всіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу «зареєстрованого учасника аукціону» та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

38. Також судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у підпунктах 59.1, 59.2 пункту 59 постанови від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) врахувала сформований Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду правовий висновок у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 922/605/15 щодо можливості захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, під час розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.

39. У зазначеній справі на підставі системного аналізу положень частини восьмої статті 44, статей 60, 61 Закону про банкрутство зроблено висновок, що відмова у визнанні заявника учасником торгів може бути оскаржена саме в межах справи про банкрутство, охоплюється поняттям «спорів, які виникають при проведенні аукціонів», які мають розглядатися із застосуванням приписів статті 56 Закону про банкрутство у випадку встановлення порушень з боку організатора аукціону. Враховуючи, що законодавцем нормами Закону про банкрутство визначено спосіб захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, та відповідальність організатора аукціону, питання порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні має встановлюватися саме в рамках розгляду такого спору в межах справи про банкрутство як «спір, що виникає при проведенні аукціонів».

40. Визнання недійсними результатів аукціону за наявності не оскарженого та не скасованого в установленому законом порядку рішення організатора аукціону щодо визначення учасників порушує встановлений законом порядок та рівність прав інших учасників, які подали в передбаченому порядку заяви на участь, визнані учасниками оспорюваного аукціону та взяли в ньому участь.

41. Отже, можливість оскарження особою результатів проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника перебуває в залежності від наявності порушеного права чи інтересу такої особи під час продажу майна боржника. До осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема, особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

42. У справі, яка розглядається, АТ «Укрексімбанк» та компанія «ЮПіЕм Сейлз Ої» оспорили результати аукціону як кредитори ПрАТ «Бліц-інформ», а АТ «Асвіо Банк» - як особа, яку не було допущено до аукціону.

43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року дійшла висновку, що АТ «Укрексімбанк», компанія «ЮПіЕм Сейлз Ої» та АТ «Асвіо Банк» вправі звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника.

44. Погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду про наявність у АТ «Асвіо Банк» права на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними результатів аукціону не можна з огляду на таке.

45. Так, відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

46. Вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власниками майна, що виставляється на аукціон.

47. Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, з такими вимогами звертатися не можуть.

48. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 5006/5/39б/2012.

49. Такий висновок ґрунтується на тому, що у разі порушення вимог закону оскаржувати таке порушення шляхом звернення до суду із вимогами про визнання недійсним результатів аукціону можуть лише ті особи, які є зацікавленими у продажі майна за найвищою ціною.

50. До осіб, які є зацікавленими, Верховний Суд відніс також зареєстрованих учасників аукціону, оскільки під час підготовки та проведення аукціону можуть бути допущені порушення, що можуть вплинути на результати аукціону.

51. За вказаним правовим висновком інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні та не були зареєстровані і не змогли взяти участь в аукціоні, не можуть оскаржувати результати аукціону шляхом пред`явлення вимоги про визнання недійсними результатів аукціону.

52. Крім того, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 910/24368/14 вказав на те, що Верховний Суд у справі № 5006/5/39б/2012, визначаючи коло суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону та договору, укладеного за його результатами, в порядку частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, застосував змішаний критерій, встановивши суб`єктів, управнених на оскарження аукціону, як за їх статусом (зареєстровані учасники аукціону, особа, яка вважає себе власником виставленого на продаж майна), так і за ознакою «зацікавленість у продажу майна за найвищою ціною» для оцінки за критерієм юридичної заінтересованості обґрунтування порушеного права (інтересу) особи, яка оспорює аукціон.

53. Тобто коло суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство та укладеного за його результатами договору, визначається поєднанням двох критеріїв, які дозволяють з`ясувати наявність в особи такого права, а саме: 1) статус особи, яка оскаржує результати аукціону; 2) зацікавленість цієї особи у продажі майна за найвищою ціною.

54. Водночас особи, які здійснили дії, спрямовані на набуття статусу учасника аукціону, бажали взяти участь в аукціоні, мали свій інтерес: вони сподівались, взявши участь в аукціоні, придбати відповідне майно. Оскільки такий інтерес є правомірним, то він має бути захищений від посягань на нього.

55. Відповідальність організатора аукціону перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні, передбачена у статті 56 Закону про банкрутство.

56. Відповідно до статті 56 Закону про банкрутство у разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило зацікавленій особі взяти участь або перемогти на аукціоні, організатор аукціону зобов`язаний сплатити такій особі штраф у розмірі гарантійного внеску.

57. Стягнення штрафу з організатора аукціону і є належним способом захисту правомірного інтересу зацікавлених осіб.

58. Водночас у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що звернення в межах справи про банкрутство із заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка не є «зареєстрованим учасником аукціону», і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), може бути визнано ефективним способом захисту порушеного права такої особи у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу «зареєстрованого учасника аукціону» та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

59. Таким чином, особа, яку не допустили до участі в аукціоні з продажу майна боржника через дії такої особи, зокрема несплату або недоплату гарантійного внеску, та за відсутності перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні не належить до суб`єктів, які мають право оскаржити результати аукціону з продажу майна боржника та договір, укладений з переможцем аукціону.

60. Належним способом захисту законного інтересу такої особи є стягнення з організатора аукціону штрафу у розмірі гарантійного внеску, як це передбачено статтею 56 Закону про банкрутство.

61. Такий висновок підтверджується, в тому числі, позицією Верховного Суду у постановах від 17 червня 2021 року у справі № 922/605/15, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19), на які послалася Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 лютого 2024 року.

62. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2024 року послалася на вказані постанови Верховного Суду, але неправильно інтерпретувала правові висновки, викладені в них, що призвело до безпідставного розширення кола осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.

63. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду без належного обґрунтування самостійно доповнила висновки, викладені у вказаних постановах Верховного Суду, та заначила, що до осіб, які можу звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема, особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

64. Такий висновок у вказаних постановах Верховного Суду відсутній, а також порушує усталену практику Верховного Суду та норми Закону про банкрутство, зокрема статтю 56, яка недвозначно визначає, що в разі якщо порушення порядку підготовки та проведення аукціону перешкодило зацікавленій особі взяти участь або перемогти на аукціоні, організатор аукціону зобов`язаний сплатити такій особі штраф у розмірі гарантійного внеску.

65. Ані норми Закону про банкрутство, ані правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 17 червня 2021 року у справі № 922/605/15 та від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19), не включають до кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, особу, яку не було допущено до участі в аукціоні через її власні дії та за відсутності перешкод з боку організатора аукціону, навіть за умови скасування рішення такого організатора про визначення учасників аукціону в частині недопуску до аукціону.

66. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2024 року фактично відступила від правових висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах, однак не зазначила про такий відступ та не навела підстав для викладення нового висновку.

67. Надання можливості оскаржити результати аукціону особі, яку не було допущено до аукціону через її власні дії, за відсутності перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні не є виправданим і суперечить меті продажу майна боржника, оскільки така особа не виявила належної обачності та розумності при вчиненні дій, необхідних для участі в аукціоні, з власної вини, а також така особа не зацікавлена у продажі майна за найвищою ціною.

Щодо часу на подання заяв на участь в оспорюваному аукціоні

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року зазначила, що у справі, яка розглядається, оголошення про проведення оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, який призначено на 18 листопада 2019 року, було опубліковано на вебсайті Вищого господарського суду України 17 жовтня 2019 року о 14:45, а на вебсайті Міністерства юстиції України - 17 жовтня 2019 року о 15:11. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано до 13:00 24 жовтня 2019 року.

69. Тобто на подачу заявки на участь в аукціоні та сплату гарантійного внеску було встановлено 5 робочих днів (час прийому заявок - у робочі дні з 09:00 до 13:00).

70. Отже, у потенційних учасників аукціону було лише 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) на подачу до організатора аукціону заявок на участь в оспорюваному аукціоні.

71. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що закріплена у частині першій статті 58 Закону про банкрутство вимога щодо строку (не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону) оприлюднення оголошення про проведення аукціону насамперед має на меті надати потенційним учасникам аукціону достатньо часу для ознайомлення з об`єктом продажу, збору документів, необхідних для подання заявки на участь в аукціоні, сплати гарантійного внеску за участь в аукціоні. Іншими словами - має за мету залучення до участі в майбутньому аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців.

72. За цих умов встановлені організатором оспорюваного аукціону в цій справі строки для пред`явлення учасниками заявок - 5 робочих днів на участь в аукціоні, за наявності встановлення законодавцем обов`язкового 15-денного строку, є такими, що об`єктивно не можуть бути розцінені як розумні та спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону, а саме реалізації майна боржника за найвищою ціною (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 910/3638/15-г, від 23 січня 2020 року у справі № 910/18250/16, від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

73. Встановлений організатором аукціону в оголошенні строк у 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) не сприяє можливості залучення до участі в аукціоні якомога широкого кола потенційних покупців та забезпеченню гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону.

74. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що у потенційних учасників було достатньо часу для подання заявок на участь в аукціоні, який зроблений, у тому числі, із посиланням на відсутність у справі відомостей щодо потенційних учасників, які не змогли взяти участь в оскарженому аукціоні, адже наведене жодним чином не спростовує факту обмеженості встановленого організатором аукціону строку на подання потенційними покупцями (учасниками) заявок на участь в аукціоні та можливості його впливу на: 1) обізнаність широкого кола осіб стосовно наявної пропозиції з продажу майна боржника, 2) їх участь в аукціоні, 3) реалізацію майна боржника за максимально високою ціною.

75. Вважаємо такі висновки Великої Палати Верховного Суду необґрунтованими з огляду на таке.

76. У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17, на яку у постанові від 13 лютого 2024 року послалася Велика Палата Верховного Суду, зроблено висновок про те, що тлумачення частини першої статті 58, частини першої статті 59 Закону про банкрутство свідчить, що законодавцем не визначено строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, а в імперативному порядку визначено близький до цього строк - 15 робочих днів з моменту публікації оголошення про проведення аукціону на вебсайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України до дня початку аукціону.

77. За статтями 60, 61 Закону про банкрутство для набуття статусу учасника аукціону з продажу майна банкрута, особа (фізична чи юридична), яка виявила бажання взяти участь в аукціоні, повинна пройти процедуру реєстрації виконавцем аукціону (ліквідатором або залученим ним організатором аукціону) відповідно до вимог цього Закону та сплатити гарантійний внесок в розмірі десяти відсотків від початкової вартості майна, що є предметом продажу на аукціоні.

78. Тому строк на подання заявок на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заявок та сплати гарантійних внесків.

79. Визначення в оголошенні про проведення аукціону строку для вчинення визначених Законом про банкрутство потенційними учасниками (покупцями) дій з подачі заявок на участь в аукціоні є одним із засобів забезпечення можливості залучення до участі в аукціоні широкого кола потенційних покупців і як наслідок - гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, яка дозволяє реалізувати майно боржника за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.

80. Тож навіть якщо законодавцем не визначено імперативно строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, такий строк очевидно повинен бути розумним та достатньо тривалим для забезпечення можливості широкого кола учасників взяти участь в аукціоні, оскільки метою продажу майна боржника на аукціоні є його реалізація за найвищої конкуренції для отримання найвищої ціни продажу задля задоволення вимог кредиторів боржника.

81. Тому при визначенні в оголошенні про проведення аукціону строку вчинення потенційними учасниками дій з подачі заявок на участь в аукціоні необхідно зважати на приписи частини першої статті 58 Закону про банкрутство та встановлювати строк, який гарантує можливість залучення до участі в аукціоні якомога більшого кола потенційних покупців й не викликає жодних розумних сумнівів в будь-кого у протилежному.

82. Тобто у вказаній постанові суд касаційної інстанції виклав загальний висновок про те, що, незважаючи на невизначення законодавцем імперативного строку для подання заяв потенційними покупцями на участь в аукціоні, такий строк очевидно повинен бути розумним та достатньо тривалим для забезпечення можливості широкого кола учасників взяти участь в аукціоні.

83. При цьому в зазначеній постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17 відсутній висновок про те, що строк у 5 робочих днів є нерозумним та недостатнім для забезпечення можливості широкого кола учасників взяти участь в аукціоні.

84. Разом з тим не можна вважати строк у 5 робочих днів, відведений для подання заяв на участь в аукціоні в межах 15 робочих днів до дня початку аукціону, недостатнім, оскільки організатору аукціону до моменту проведення аукціону необхідно опрацювати всі заявки та додані документи, прийняти відповідні рішення та організувати проведення аукціону.

85. Указане узгоджується із положеннями частини першої статті 54 Закону про банкрутство, відповідно до якої організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку з негайним розміщенням повідомлення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, із зазначенням причин.

86. Таким чином, встановлення строку у 5 робочих днів в межах загального строку у 15 робочих днів з моменту публікації оголошення про проведення аукціону на вебсайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України до дня початку аукціону надає можливість організатору аукціону розглянути всі заяви, прийняти відповідні рішення щодо них та за наявності для цього підстав скасувати аукціон за десять дні до його початку.

87. Окремо звертаємо увагу, що у справах № 910/3638/15-г, № 910/18250/16, № 911/1902/17, на постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, від 23 січня 2020 року та від 06 жовтня 2022 року відповідно в яких послалася Велика Палата Верховного Суду, визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута відбулось не виключно з підстав надання обмеженого часу для подання заяв на участь в аукціоні, а за сукупністю інших суттєвих порушень, допущених при проведенні аукціону.

88. Так, у справі № 910/3638/15-г ліквідатором при визначенні організатора аукціону не було здійснено належної оцінки документів, наданих торгуючою організацією на підтвердження її спроможності бути організатором спірного аукціону, оскільки організатор аукціону не відповідає критерію щодо пов`язаності осіб, а є заінтересованою особою стосовно замовника аукціону - ліквідатора. Вказана обставина і стала підставою для висновків судів про порушення ліквідатором вимог Закону про банкрутство при проведенні конкурсу з визначення організатора аукціону. І лише як на додаткову обставину суди звернули увагу, що організатором аукціону були встановлені строки для пред`явлення учасниками заявок на участь в аукціоні, які об`єктивно не можуть бути розцінені як розумні та спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону, а саме реалізації майна боржника за найвищою ціною, оскільки вказані строки складали лише 2 робочі дні на подачу до організатора аукціону заявок на участь.

89. У справі № 910/18250/16 встановлено відсутність інформації стосовно природи виникнення дебіторської заборгованості та її стягнення, пов`язаність засновника та керівника організатора аукціону із переможцем аукціону з продажу майна банкрута, а також те, що у потенційних учасників аукціону було лише три години на подачу до організатора аукціону заявок на участь в аукціоні.

90. У розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі № 910/2592/19 судами попередніх інстанцій було встановлено, що строк розміщення оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника у 15 робочих днів був дотриманий.

91. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили обставин звернення АТ «Асвіо Банк» або інших осіб до організатора аукціону із будь-якими заявами та скаргами щодо того, що часу на підготовку документів, сплату гарантійного внеску та подання заяви на участь в другому повторному аукціоні з продажу майна боржника недостатньо.

92. Апеляційний господарський суд, зокрема, визнаючи недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, не вказав, що підставою для такого рішення було надання потенційним учасниками оскаржуваного аукціону недостатнього часу на подання заявок на участь у другому повторному аукціоні з продажу майна боржника.

93. Звідси, вважаємо, що встановлення строку для подання заяв на участь в аукціоні у 5 робочих днів не може бути підставою для визнання недійсними результатів аукціону у цій справі.

94. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

95. Обставини справи № 910/2592/19 встановлені на підставі доказів, досліджених та оцінених як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

96. Водночас Велика Палата Верховного Суду вдалася до переоцінки доказів, встановлення та доведення обставин справи в частині строку, визначеного для подання заяв на участь в аукціоні.

Щодо недопуску АТ «Асвіо Банк» до участі в оспорюваному аукціоні через недоплату гарантійного внеску

97. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові також зазначила, що суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації, яка була викладена в оголошенні про проведення аукціону, розмір гарантійного внеску становив десять відсотків початкової вартості лоту і складав 49 588 637,65 грн.

98. Із установлених обставин справи вбачається, що АТ «Асвіо Банк» як гарантійний внесок сплатило 49 588 637,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

99. 22 жовтня 2019 року АТ «Асвіо Банк» подало заяву на участь в аукціоні, за наслідком розгляду якої 12 листопада 2019 року організатором аукціону було прийнято рішення про недопуск його до участі в оспорюваному аукціоні через недоплату ним гарантійного внеску в розмірі 65 копійок.

100. Положення статті 49 Закону про банкрутство не встановлюють обов`язку організатора аукціону чи замовника аукціону, яким є ліквідатор, повідомляти потенційних учасників про недоліки поданих заяв на участь в аукціоні, а за статтею 61 Закону про банкрутство до участі в аукціоні допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукціоні і документи, що додавалися до них, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення торгів.

101. Утім, на думку Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 лютого 2024 року, діючи добросовісно та розсудливо, ліквідатор задля відчуження майна боржника за найвищою ціною має сприяти можливості залучення до участі в аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців і, як наслідок, - реалізувати майно боржника за максимальною ціною.

102. Проте, як свідчать установлені обставини справи, ліквідатор боржника Куліченко М. В. під час проведення оспорюваного аукціону наведене не врахував та не повідомив АТ «Асвіо Банк» (не вжив заходів щодо повідомлення), за наявності часу на усунення недоліків (заява подана за два дні до спливу граничного строку подачі), про наявні недоліки поданої ним заяви про участь в аукціоні з продажу майна боржника, внаслідок чого йому організатором аукціону відмовлено в допуску до участі в аукціоні.

103. Звідси Велика Палата Верховного Суду вважала, що за цих умов з урахуванням 1) встановлення організатором аукціону досить незначного строку для подачі потенційними учасниками заявок на участь в аукціоні - п`ять робочих днів із часом прийому заявок протягом 4 год на день (з 09:00 до 13:00), 2) недобросовісності поведінки організатора аукціону та ліквідатора боржника, які попри відсутність встановленої Законом про банкрутство заборони на повідомлення потенційного учасника про недоліки поданої заяви, задля забезпечення можливості участі в аукціоні більшої кількості учасників та реалізації майна за максимальною ціною не повідомили АТ «Асвіо Банк» про їх наявність ? недопуск банку як потенційного учасника, який недоплатив 65 копійок гарантійного внеску (сплатив 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн), до участі в оспорюваному аукціоні не може вважатися розумним, таким, що унеможливлював обмеження залучення до участі у справі якомога більшої кількості потенційних покупців та мав на меті відчуження майна боржника за максимально високою ціною.

104. З такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з таких підстав.

105. Як правильно зазначила Велика Палата Верховного Суду, положення статті 49 Закону про банкрутство не встановлюють обов`язок організатора аукціону чи замовника аукціону, яким є ліквідатор, повідомляти потенційних учасників про недоліки поданих заяв на участь в аукціоні.

106. Згідно із частиною п`ятою статті 51 Закону про банкрутство організатор аукціону виконує, зокрема, такі функції: приймає заявки на участь в аукціоні; визначає учасників торгів.

107. Відповідно до частини шостої статті 60 Закону про банкрутство організатор аукціону зобов`язаний забезпечити конфіденційність відомостей, що містяться в поданих заявах на участь в аукціоні.

108. За змістом статті 61 Закону про банкрутство рішення про допуск заявників до участі в торгах приймається організатором аукціону.

109. Частиною восьмою статті 49 Закону про банкрутство передбачено заборону замовнику та організатору встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

110. Таким чином, законодавець усунув ліквідатора від процедури організації аукціону, приймання та розгляду заяв на участь в аукціоні.

111. Залучення незалежного організатора аукціону (абзац 3 частини шостої статті 49 Закону про банкрутство) є передумовою конкурентного та відкритого аукціону.

112. Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що ліквідатор боржника не повідомив АТ «Асвіо Банк» (не вжив заходів щодо повідомлення) про наявні недоліки поданої ним заяви про участь в аукціоні з продажу майна боржника не відповідають Закону про банкрутство, згідно з нормами якого ліквідатор позбавлений можливості приймати та розглядати заяви на участь в аукціоні, а організатор аукціону зобов`язаний забезпечити конфіденційність відомостей, що містяться в поданих заявах на участь в аукціоні.

113. Звідси організатор аукціону, забезпечуючи конфіденційність відомостей, що містяться в поданих заявах на участь в аукціоні, не має права повідомляти такі відомості жодній особі, в тому числі ліквідатору, з метою недопущення дискримінації учасників аукціону.

114. Відповідно до частини третьої статті 60 Закону про банкрутство до заяви на участь в аукціоні повинні додаватися копії, зокрема, документа про сплату гарантійного внеску. Розмір гарантійних внесків становить десять відсотків початкової вартості (частина друга статті 61 Закону про банкрутство).

115. Як установили суди, АТ «Асвіо Банк» як гарантійний внесок сплатило 49 588 637,00 грн, тобто не у визначеній сумі, а менше на 65 копійок. Доказів доплати гарантійного внеску АТ «Асвіо Банк» не надало.

116. При цьому, як установлено судом першої інстанції, кожен з допущених до аукціону учасників сплатив гарантійний внесок у повній сумі - 49 588 637,65 грн та в строк, передбачений в оголошенні про проведення аукціону.

117. Згідно зі статтею 61 Закону про банкрутство рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону. Розмір гарантійних внесків становить десять відсотків початкової вартості.

118. Вказані нормативні приписи є імперативними і спрямовані на встановлення певного порядку участі осіб в аукціоні (зокрема, забезпечення гарантій реального придбання майна та сплати його вартості переможцем). Відповідно, недотримання порядку (обов`язкових умов) допуску до участі в аукціоні тягне за собою неможливість участі особи в аукціоні (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 922/4587/13).

119. Відсутність доказів про сплату гарантійного внеску у встановленому порядку та розмірі свідчить про порушення порядку організації аукціону та є самостійною підставою для визнання його результатів недійсними.

120. Звідси як несплата гарантійного внеску в повному обсязі, так і недоплата частини гарантійного внеску, незалежно від розміру такої недоплаченої частини, є підставою для відмови потенційному учаснику в допуску до участі в аукціоні.

121. У випадку, якщо допуск до участі в аукціоні здійснено за умови несплати чи недоплати гарантійного внеску, то це є порушенням порядку підготовки та проведення аукціону і є самостійною підставою для визнання його результатів недійсними.

Щодо порушення засад рівності та дискримінації учасників аукціону, інших порушень порядку проведення аукціону

122. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року зазначила, що 12 листопада 2019 року організатор аукціону розглянув подані потенційними учасниками заяви на участь в аукціоні, за наслідком чого, як установив суд першої інстанції під час первинного розгляду справи, 15 листопада 2019 року направив заявникам (потенційним покупцям) на електронні адреси повідомлення про прийняте рішення за наслідком розгляду представлених ними заяв на участь в аукціоні.

123. Розгляд організатором аукціону представлених заяв потенційних учасників аукціону через 18 днів після закінчення строку подання заяви та надіслання потенційним учасникам рішення за наслідком розгляду їх заяв за три календарних дні (15 листопада 2019 року - п`ятниця) напередодні вихідних днів до проведення оспорюваного аукціону (18 листопада 2019 року - понеділок) є дискримінаційними діями, вчиненими організатором аукціону з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону.

124. Такі дії за своїм наслідком на практиці унеможливлюють реалізацію механізму скасування аукціону організатором, адже згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону про банкрутство організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку. Подібне свідчить про недотримання організатором аукціону вимог частини восьмої статті 49 Закону про банкрутство.

125. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 910/2592/19 підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд визначив те, що: 1) суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили фактичні обставини щодо наявності чи відсутності достатнього часу на подання заявок на участь в оскаржуваному аукціоні, з урахуванням необхідності підтвердити надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону; 2) обмежившись посиланням на недоплату АТ «Асвіо Банк» всього 65 копійок гарантійного внеску, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі і не встановили фактичні обставини справи щодо наявності чи відсутності інших підстав для недопуску АТ «Асвіо Банк» до участі в аукціоні.

126. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

127. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду не мала всупереч вказаним вимогам процесуального законодавства встановлювати обставини дискримінаційних дій Товарної біржі щодо дати надіслання потенційним учасникам аукціону рішення про наслідки розгляду їх заяв, оскільки вказані обставини не були підставами прийняття судових рішення судів попередніх інстанцій.

128. Більше того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року неможливо встановити, на підставі яких доказів суд касаційної інстанції дійшов висновку про дискримінацію Товарною біржею осіб, які бажали взяти участь в аукціоні, та чи досліджувалися такі докази судами попередніх інстанцій.

129. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2024 року також зазначила, що сформований ліквідатором лот продажу поєднував у собі різної природи (призначення) та територіального розміщення майно (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо), що не сприяло залученню до участі в аукціоні більш широкого кола учасників та формуванню високої ціни продажу майна.

130. Ліквідатор боржника, незважаючи на те, що сформоване ним у складі одного лота майно не було відчужено за результатом призначеного аукціону на 31 жовтня 2019 року, який не відбувся через відсутність учасників, продовжив реалізацію майна боржника, поєднаного у складі цього ж лота, шляхом виставлення його на продаж на повторному аукціоні, призначеному на 11 листопада 2019 року (не відбувся через відсутність учасників), та другому повторному аукціоні (оспорюваний аукціон).

131. Такі дії ліквідатора, на думку Великої Палати Верховного Суду, спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута, а отже, реалізації основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута - відчуження майна за максимально високою ціною, яка в цьому разі не була досягнута навіть наближено, оскільки майно боржника було відчужено за ціною на 20 коп. більше розміру гарантійного внеску 49 588 637,20 грн при оціночній вартості 774 822 463,31 грн, тобто в 14 разів менше оціночної вартості.

132. А тому формування ліквідатором лота шляхом поєднання в ньому майна з високою реалізаційною мобільністю майна та майна вужчого вжитку не може бути визнане таким, що відповідає принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не призводить до отримання найвищої ціни за це майно.

133. Щодо цих висновків Великої Палати Верховного Суду зазначаємо таке.

134. Відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

135. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням комітету кредиторів ПрАТ «Бліц-Інформ» від 27 вересня 2019 року (протокол засідання комітету кредиторів у справі № 910/2592/19 від 27 вересня 2019 року) затверджено продаж майна ПрАТ «Бліц-Інформ» у складі єдиного лота, з метою реалізації активів банкрута за найвищою ціною та залучення широкого кола інвесторів, ураховуючи характеристики майна та специфічне призначення останнього; у свою чергу комітет кредиторів затвердив початкову вартість реалізації майна ПрАТ «Бліц-Інформ» у розмірі 774 822 463,31 грн, яка визначена згідно зі звітами суб`єкта оціночної діяльності, а також затверджено умови проведення аукціонів з продажу майна ПрАТ «Бліц-Інформ».

136. Звідси у нормі частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство законодавець визначає обов`язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом, і тільки після того, якщо продати майно у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

137. На розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21 червня 2018 року у справі № 914/701/17).

138. Відтак у випадку обрання ліквідатором способу реалізації майна боржника у складі повторного та другого повторного аукціонів цілісним майновим комплексом такі дії ліквідатора, за відсутності порушення інших норм Закону про банкрутство, що врегульовують процедури продажу, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними результатів аукціону.

139. Крім того, метою аукціону як способу реалізації є відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції.

140. Звідси висновок Великої Палати Верховного Суду про допущення під час підготовки, організації оспорюваного аукціону з реалізації майна ПрАТ «Бліц-Інформ» низки порушень, які у своїй сукупності спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута і, як наслідок, недосягнення основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута - його відчуження за найвищою ціною, - є необґрунтованим.

141. Підсумовуючи, вважаємо, що у цій справі відсутні обґрунтовані підстави для визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ «Бліц-Інформ», що відбувся 18 листопада 2019 року, та договорів купівлі-продажу майна банкрута, укладених між ПрАТ «Бліц-Інформ» і ТОВ «Палп Мілл Прінт» за результатами проведення вказаного аукціону.

142. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду мала касаційні скарги ТОВ «Палп Мілл Прінт», Товарної біржі, ліквідатора ПрАТ «Бліц-Інформ» арбітражного керуючого Куліченка М. В. задовольнити, касаційну скаргу ТОВ «Перевага-Фінанс» задовольнити частково, касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у справі № 910/2592/19 скасувати в частині задоволення апеляційних скарг, а рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі № 910/2592/19 в частині, які була скасована вказаною постановою, залишити в силі.

Судді: В. Ю. Уркевич Ю. Л. Власов Ж. М. Єленіна Л. Ю. Кишакевич С. Ю. Мартєв О. В. Ступак Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 118627069

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА (частково збіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О.

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року

у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт», Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована», Товариства

з обмеженою відповідальністю «Перевага-фінанс», ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» - арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Сотнікова С. В., Отрюха Б. В., Остапенка О. М.

у справі за заявами Акціонерного товариства «Асвіо банк» про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами; Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута; Компанії

з обмеженою відповідальністю «ЮПіЕм Сейлз Ої» (UPM Sales Oy, Республіка Фінляндія) про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтва про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства, - у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофрут» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» про банкрутство

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позицій заявників

У справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» (далі - ПрАТ «Бліц-інформ», боржник) ліквідатор боржника Куліченко М. В. здійснив продаж майна банкрута шляхом проведення аукціону, під час організації якого в оголошенні про проведення другого повторного аукціону з продажу майна встановлено термін подачі заявок учасниками (потенційними покупцями) на участь в аукціоні 7 (сім) днів (з урахуванням вихідних) з моменту публікації оголошення, а Акціонерне товариство «Асвіо банк» (далі - АТ «Асвіо банк») не було допущене до участі в його проведенні через недоплату ним гарантійного внеску в сумі 65 коп., оскільки сплатило 49 588 637,00 грн замість установлених 49 588 637,65 грн гарантійного внеску.

АТ «Асвіо банк», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк»), Компанія з обмеженою відповідальністю «ЮПіЕм Сейлз Ої» (UPM Sales Oy) (далі - компанія «ЮПіЕм Сейлз Ої»)

з результатами другого повторного аукціону з продажу майна банкрута не погодилися, стверджуючи, що його організовано та проведено з порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). Зокрема, оскільки потенційного учасника не було допущено до участі в аукціоні, майно відчужено за найнижчою

з можливих цін, в оголошенні про проведення аукціону зазначено невиправдано короткий термін для подання заявок особам, зацікавленим у придбанні майна, ліквідатор обрав неефективний спосіб реалізації майна шляхом його продажу

у складі єдиного лота.

Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

31 серпня 2022 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні заяв АТ «Укрексімбанк», АТ «Асвіо банк» та компанії «ЮПіЕм Сейлз Ої».

Суд першої інстанції зробив висновок, що у потенційних учасників аукціону було достатньо часу для подання заявок, підтвердження сплати гарантійного внеску, ознайомлення з майном, що передавалося на аукціон, а в АТ «Асвіо банк» не було реальних намірів брати участь у другому повторному аукціоні з продажу майна боржника.

Постановою від 04 квітня 2023 року Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року

у частині вирішення позову АТ «Асвіо банк» та позову АТ «Укрексімбанк»; ухвалив у цій частині нове рішення, яким заяву АТ «Асвіо банк» задовольнив повністю, заяву АТ «Укрексімбанк» задовольнив частково; визнав недійсним рішення Товарної біржі «Українська міжрегіональна спеціалізована» (далі - ТБ «УМС»)

в частині недопуску АТ «Асвіо банк» до другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ «Бліц-інформ», призначеного на 18 листопада 2019 року, оформленого протоколом від 12 листопада 2019 року про визначення учасників аукціону; визнав недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ «Бліц-інформ», що відбувся 18 листопада 2019 року, оформленого протоколом проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна боржника від 18 листопада 2019 року № 1; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Апеляційний господарський суд зробив висновок, що організатор аукціону, не допустивши АТ «Асвіо банк» до участі в аукціоні лише через недоплату гарантійного внеску в розмірі 65 коп. при оплаті суми гарантійного внеску

понад 49 млн грн, діяв очевидно неправомірно, з огляду на що визнав установленими підстави для визнання недійсним рішення ТБ «УМС» щодо недопуску АТ «Асвіо банк» до участі у другому повторному аукціоні, оформленому протоколом від 12 листопада 2019 року.

Апеляційний господарський суд наголосив на тому, що недопуск організатором торгів до участі в аукціоні АТ «Асвіо банк» відбувся з порушенням законодавства, що надалі істотно вплинуло на формування ціни продажу майна. Ціна продажу склала 49 588 637, 20 грн, тобто менше ніж 10 % розміру початкової вартості, та фактично дорівнювала сумі гарантійного внеску, що доводить штучний характер участі інших учасників в аукціоні та відсутність між ними конкуренції, а також унеможливлює формування найвищої ціни продажу як головної мети аукціону. Недопуск до участі в аукціоні потенційного учасника аукціону, який сплатив понад 49 млн грн як гарантійний внесок, з підстав недоплати лише 65 копійок суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо надмірного формалізму, який впливає на справедливість процедури, зокрема процедури допуску до аукціону з продажу майна боржника.

Суд апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) зробив висновок, що задоволення позову в частині вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника матиме правовий наслідок відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство у виді визнання недійсними за законом правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна боржника, а тому позов про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна боржника, потрібно залишити без задоволення. З тих же міркувань апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання права власності та повернення боржнику майна, що реалізоване на спірному аукціоні.

ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» (далі - ТОВ «Палп Мілл Прінт»), ТБ «УМС», Товариство з обмеженою відповідальність «Перевага-фінанс» (далі - ТОВ «Перевага-фінанс»), ліквідатор ПрАТ «Бліц-інформ» Куліченко М. В., АТ «Укрексімбанк», не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, подали до Верховного Суду касаційні скарги.

ТОВ «Палп Мілл Прінт», ТБ «УМС», ліквідатор ПрАТ «Бліц-інформ» Куліченко М. В. у касаційних скаргах просили скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 року.

ТОВ «Перевага-фінанс» у касаційній скарзі просило оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АТ «Укрексімбанк» у касаційній скарзі просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову АТ «Укрексімбанк» щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між ПрАТ «Бліц-інформ» і ТОВ «Палп Мілл Прінт» за результатами проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного аукціону; визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону; визнання за

ПрАТ «Бліц-інформ» права власності на об`єкти нерухомого майна; зобов`язання ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-Інформ» нерухоме та рухоме майно, реалізоване на другому повторному аукціоні з продажу майна ПрАТ «Бліц-інформ», проведеному ТБ «УМС» 18 листопада 2019 року. Також заявник просив ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині, яким позов АТ «Укрексімбанк» задовольнити повністю.

Ухвалою від 13 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задля перегляду (відступу від) висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року

у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), про те, що позов про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективним (правомірним) способом захисту інтересу та права позивача, або для уточнення зазначеного висновку щодо правовідносин у спорі за позовом особи, яка не є кредитором боржника, проте вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

Постановою від 13 лютого 2024 року Велика Палата Верховного Суду залишила касаційні скарги ТОВ «Палп Мілл Прінт», ТБ «УМС», ТОВ «Перевага-фінанс», ліквідатора ПрАТ «Бліц-інформ» Куліченка М. В. без задоволення; касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задовольнила частково.

Велика Палата змінила мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року, виклала її в редакції цієї постанови.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року скасувала в частині відмови АТ «Укрексімбанк» у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між ПрАТ «Бліц-інформ» і ТОВ «Палп Мілл Прінт» за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону

з продажу майна ПрАТ «Бліц-інформ», зобов`язання ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-інформ» нерухоме та рухоме майно, що реалізоване на оспорюваному аукціоні, ухвалила в цій частині нове судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду визнала недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладені між ПрАТ «Бліц-інформ»

і ТОВ «Палп Мілл Прінт» за результатами проведення 18 листопада 2019 року другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ «Бліц-інформ», а саме: договори купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстровані в реєстрі за № 3269, № 3276, № 3272, № 3273, № 3275, № 3315, № 3270, № 3274, № 3271; договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року № 1128/01БДА-19/01БВ; договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 28 листопада 2019 року (майно, що відчужується, - дебіторська заборгованість).

Зобов`язала ТОВ «Палп Мілл Прінт» передати (повернути) ПрАТ «Бліц-інформ» нерухоме та рухоме майно, реалізоване на другому повторному аукціоні з продажу ПрАТ «Бліц-інформ», проведеному 18 листопада 2019 року ТБ «УМС».

Стягнула з ПрАТ «Бліц-інформ» на користь ТОВ «Палп Мілл Прінт» сплачені як переможцем аукціону кошти в сумі 49 588 637,20 грн за договорами купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсними.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року залишила без змін.

Вирішила питання розподілу судових витрат.

Верховний Суд навів такі аргументи на обґрунтування ухваленої постанови. Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, відповідно у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Така природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності певних підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами про визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства.

Процедура проведення аукціону на практиці об`єднує, зокрема, такі етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють безпосередньо порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство,що спричиняє визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що до осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), 2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон, 5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, 6) особа, яка не є «зареєстрованим учасником аукціону» і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного

з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні) у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу «зареєстрованого учасника аукціону»

та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні, 7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі

в аукціоні).

Стосовно ефективності (правомірності) обраного способу захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника наразі перебуває у його власності, тоді ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону,

є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

? якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

?якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правові висновки, викладені в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), щодо вибору ефективного (правомірного) способу захисту прав та інтересів, розмежувала, у якому випадку ефективним (правомірним) способом захисту євизнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника, а коли - такому способу відповідатиме пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача.

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону з реалізації майна боржника та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними, то Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач - особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, - пред`являючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У такому випадку переможець аукціону

є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

Стосовно суті пред`явленого позову Велика Палата Верховного Суду врахувала, що встановлені організатором оспорюваного аукціону в цій справі строки для пред`явлення учасниками заявок - 5 робочих днів на участь в аукціоні, за наявності встановлення законодавцем обов`язкового 15-денного строку, є такими, що не є розумними та спрямованими на досягнення основної мети проведення аукціону, реалізації майна боржника за найвищою ціною. Таке порушення не може залишатися поза увагою, адже в цілому має безпосередній вплив на реалізацію майна боржника за максимальною ціною, яка може бути отримана у разі участі в аукціоні найширшого кола потенційних покупців та існування реальної конкуренції між учасниками аукціону. Цьому обмежені строки подачі заявок на участь в аукціоні не сприяють.

З урахуванням: 1) встановлення організатором аукціону досить стислого строку для подачі потенційними учасниками заявок на участь в аукціоні - 5 робочих днів із часом прийому заявок протягом 4 год у день (з 09:00 до 13:00), 2) недобросовісності поведінки організатора аукціону та ліквідатора боржника, які попри відсутність встановленої Законом про банкрутство заборони на повідомлення потенційного учасника про недоліки поданої заяви, задля забезпечення можливості участі в аукціоні більшої кількості учасників та реалізації майна за максимальною ціною, не повідомили АТ «Асвіо банк» про їх наявність ? недопуск банку як потенційного учасника, який не доплатив 65 коп. гарантійного внеску (сплатив 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн), до участі в оспорюваному аукціоні не може вважатися розумним, таким, що унеможливлював обмеження залучення до участі у справі якнайбільшої кількості потенційних покупців та мав на меті відчуження майна боржника за максимально високою ціною.

Також за наслідком проведення оспорюваного аукціону майно боржника реалізоване практично в сумі визначеного в оголошенні про проведення аукціону розміру гарантійного внеску - 49 588 637, 20 грн (на 45 коп. менше суми гарантійного внеску), тоді як початкова вартість майна боржника визначена в сумі 495 886 376, 50 грн. Наведене опосередковано додатково підтверджує брак у діях ліквідатора будь-якого сприяння можливості залучення до участі в аукціоні якнайширшого кола потенційних покупців. Це мало своїм результатом негативний вплив на ціну реалізації майна - відчуження майна за мінімальною ціною.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведене підтверджує, що під час підготовки, організації оспорюваного аукціону з реалізації майна

ПрАТ «Бліц-інформ» допущені порушення, які спричинили негативні наслідки у виді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута і, як наслідок, недосягнення основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута - його відчуження за найвищою ціною.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про визнання недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ «Асвіо банк» до аукціону та результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника. Водночас вважала помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» у частині визнання недійсними укладених з переможцем аукціону договорів купівлі-продажу за результатом проведення оспорюваного аукціону з продажу майна боржника.

Також Велика Палата Верховного Суду застосувала двосторонню реституцію як наслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна боржника та задоволення реституційної вимоги АТ «Укрексімбанк».

У частині вимог про визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні, визнання за боржником права власності на об`єкти нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про відмову

в задоволенні цих вимог, оскільки визнання недійсним у судовому порядку результатів оспорюваного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника є достатнім способом захисту порушених прав боржника.

ІІІ. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІ

З наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в цілому погоджуюся.

Водночас не погоджуюся в частині висновків про застосування з ініціативи суду двосторонньої реституції, тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає

у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, ЦК України розрізнює оспорювані правочини, які можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, та нікчемні правочини, які є недійсними за законом та не підлягають визнанню такими судом, і залежно від цього наслідки укладення цих договорів та порядок застосування таких наслідків.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція, застосування якої спрямоване на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке відновлення становища сторін, що існувало попередньо, може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Відтак ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу).

За загальним правилом, застосування наслідків недійсності правочину відбувається на підставі рішення суду за результатами вирішення відповідної позовної вимоги. Як виняток, приписи частини п`ятої статті 216 ЦК України надають можливість суду з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності лише щодо нікчемного правочину. Отже, законодавець не надав суду такої можливості суду в разі визнання оспорюваного правочину недійсним.

Вочевидь відповідач, який зазвичай заперечує проти позову про визнання правочину недійним, не пред`являтиме зустрічний позов про повернення отриманого позивачем за таким правочином в разі задоволення первісного позову. Пред`явлення такого зустрічного позову відповідачем послаблюватиме його процесуальну позицію, оскільки може бути опосередковано оцінено судом як фактичне визнання обґрунтованості ресцисорного позову.

Самий висновок суду про недійсність правочину призводить до припинення існування у відповідача (отримувача майна за такою угодою) правової підстави такого набуття. В разі добровільного неповернення майна після такого висновку суду в отримувача за недійсним правочином виникатиме статус особи, яка протиправно отримала (зберегла) майно без достатньої правової підстави (частина третя статті 1212 ЦК України). Тож учасник цивільного обороту, діючи добросовісно та розважливо, має без самостійного рішення суду повернути усе одержане за недійсним правочином добровільно. І лише у разі виникнення спору такий має вирішуватися судом на підставі самостійного позову.

Переконаний, що Велика Палата Верховного Суду не врахувала такий фундаментальний для судового процесу в господарській справі принцип, як його диспозитивність.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів

у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває у безпосередній залежності від вимоги, адресованої судові про відправлення правосуддя. Відтак межі судового розгляду судів усіх інстанцій корелюються підставами та предметом пред`явленого позивачем позову. Переконаний, суд не повинен, за загальним правилом, здійснювати пошук фактичних і правових підстав такої вимоги й застосовувати такий спосіб захисту, про який немає сформульованої у відповідній формі вимоги сторони.

Виходячи зі змісту наведеної норми права, суд (за загальним правилом та якщо про це немає прямої норми права) не має права вийти за межі позовних вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватно-правових відносинах.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути сформульована як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено здійсненням правочину.

Така вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред`явлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у виді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Застосування судами з власної ініціативи наслідків недійсності до оспорюваних правочинів, якщо таких вимог не заявлено, і вони не були предметом розгляду, або ж якщо заявлено лише вимогу про односторонню реституцію і питання про двосторонню реституцію також не було предметом судового розгляду, за умови, що інша сторона (відповідач) не заявила її під час розгляду справи шляхом подання зустрічного позову чи іншої заяви про застосування таких наслідків, буде суперечити частині першій статті 14 ГПК України.

Із загального правила обмеженості повноважень суду сформульованими позовними вимогами є законодавчо сформульовані винятки.

Перший з них, полягає, зокрема, в тому, що суд має повноваження з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності винятково нікчемного правочину, що безпосередньо передбачено в частині п`ятій статті 216 ЦК України.

Другий з описаних виняток передбачений у трудовому законодавстві: відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тож незалежно від того, чи сформулював позивач вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд має повноваження на власний розсуд вирішити таке правове питання, поновлюючи працівника на посаді.

Третій виняток передбачений у сімейному законодавстві. Зокрема, згідно

із частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно ухвалює рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Підсумовуючи викладене, наголошую, що будь-яка можливість відступу від принципу диспозитивності, яка надає повноваження суду вирішити та застосовувати певний засіб правового захисту з власної ініціативи, а не відповідно до пред`явленого позову, має бути окремо застережена в чинному законодавстві.

Суд не вправі розширювати свої повноваження щодо застосування того способу захисту, про який не просила сторона у відповідному процесуальному зверненні - позові, адресованому суду.

Вочевидь такі вимоги не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання й іншого засадничого принципу судового процесу - принципу змагальності сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом,

а також кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Переконаний, що суд вправі застосувати з власної ініціативи наслідки недійсності винятково стосовно нікчемного правочину, як це врегульовано у частині п`ятій статті 216 ЦК України.

Наслідки недійсності оспорюваного правочину, зокрема й реституція, визначені однозначною умовою закону - в частині другій статті 216 ЦК України. Відповідно до цього припису в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Обов`язок кожної сторони повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала за правочином, визнаним недійсним, безпосередньо передбачений законом, а тому не вимагає констатації цього обов`язку в судовому рішенні. Втім, вимога про примусове застосування реституції є самостійним способом захисту цивільних прав. Тож якщо така вимога не сформульована стосовно повернення одержаного за недійсним правочином, який належить до категорії оспорюваних, та не пред`явлена зацікавленою стороною до суду у виді позову, тоді суд з власної ініціативи категорично не вправі її застосовувати.

У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним, а не нікчемним, суд має виходити зі змісту позову, його предмета та підстав. Якщо спору з приводу таких наслідків між сторонами немає, то суд не має правових підстав зобов`язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України.

Такий підхід є цілком застосовним у практиці Верховного Суду.

Зокрема, подібні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21), яка замість двосторонньої реституції, тобто повернення обох сторін у попередній стан, задовольнила позов про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові цілком обґрунтовано виснувала про можливість застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним, якщо лише позивач пред`явив позов з вимогою про повернення йому майна в порядку реституції, а відповідач таких вимог не формулював.

На відміну від усталеного у практиці Верховного Суду підходу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23) зробила протилежний висновок, саме про можливість застосування саме двосторонньої реституції у випадку визнання договору недійсним, навіть якщо інша сторона правочину не заявляла відповідної вимоги, втім не відступила від своїх висновків, викладених

у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20

(провадження № 12-58гс21).

ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ АВТОРА ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Погоджуючись із більшістю висновків Великої Палати Верховного Суду, переконаний, що суд касаційної інстанції не має повноважень розв`язувати ті правові питання, які не становили предмет розгляду в судах усіх інстанцій, та з приводу яких сторони не висловили своїх міркувань, не навели аргументів та контраргументів.

З наведених підстав висловлюю свою незгоду із застосуванням Великою Палатою Верховного Суду двосторонньої реституції у цій справі та зі стягненням із ПрАТ «Бліц-інформ» на користь ТОВ «Палп Мілл Прінт» сплачених як переможцем аукціону коштів у сумі 49 588 637,20 грн за договорами купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсними, оскільки позову з відповідними вимогами не було пред`явлено.

Суддя С. О. Погрібний

Джерело: ЄДРСР 118689110

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Ткача І. В., Банаська О. О., Єленіної Ж. М., Ткачука О. С.

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)

Велика Палата Верховного Суду постановою від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 задовольнила касаційну скаргу керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор), скасувала рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у цій справі, ухвалила нове рішення, яким позов задовольнила частково.

Витребувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт капітал» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5 242,2 м2, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54.

У решті позову Велика Палата Верховного Суду відмовила.

Частково не погоджуємось із викладеним у мотивувальній та резолютивній частинах указаної вище постанови. Керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висловлюємо окрему думку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПАТ «НАК «Надра України», Компанія), правонаступником якого на цей час є НАК «Надра України», створене згідно з Указом Президента України № 802 від 14.06.2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ) № 1128 від 14.07.2000 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України».

Пунктом 4 постанови КМУ № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» визначено передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно Українського державного проектного інституту «Укрдіпрогеолбуд», м. Полтава, з наступним його перетворенням у дочірнє підприємство НАК «Надра України».

Спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та ПАТ «НАК «Надра України» від 27.04.2001 № 16 «Про передачу УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії» затверджено акт приймання-передачі майна УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до статутного фонду НАК «Надра України».

Постановою КМУ від 22.05.2019 № 640 «Питання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» змінено тип ПАТ «НАК «Надра України» з публічного на приватне та перейменовано його в Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПрАТ «НАК «Надра України»).

Відповідно до наказу Держгеонадр від 15.06.2020 № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником», зокрема зобов`язано НАК «Надра України» вчинити правочин щодо відчуження спірного майна.

14.08.2020 між НАК «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (далі - ТОВ «ГК «Інвестсервіс») укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

За актом приймання-передачі від 02.09.2020 майно передано до статутного капіталу ТОВ «ІК «Комфорт капітал». ТОВ «ГК «Інвестсервіс», передавши майно оціночною вартістю 42 148 836,00 грн, отримало частку (корпоративні права) в ТОВ «ІК «Комфорт капітал» на таку саме суму, і майно на час розгляду справи судами перебуває у власності останнього.

Стислий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, зокрема, зауважила, що до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання. Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України «Про управління об`єктами державної власності» (пункти 109, 110).

Водночас корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду. Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності. У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю (пункти 112-114).

Держгеонадра (служба) не наділена законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна. Єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ (пункти 125, 126).

Обмеження на відчуження державного майна, переданого до статутного фонду Компанії, закріплені в статутах, чинних на час реєстрації права приватної власності (24.10.2016), спірного наказу (15.06.2020) та укладення договору купівлі-продажу майна (14.08.2020). Статутами, затвердженими постановами КМУ від 31.08.2011 № 912 та від 22.05.2019 № 640, визначено, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватись у порядку, встановленому законодавством та цим статутом. При цьому державне майно, у тому числі нерухоме, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплене за Компанією на праві господарського відання (пункти 130-132).

Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений Господарським кодексом України (далі - ГК України) та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина друга статті 145 ГК України). КМУ не приймав рішення про зміну режиму спірного майна, у зв`язку із цим зміна форми власності з державної на приватну не відбувалась. Отже, правовий режим майна ПАТ «НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації (пункти 135-137).

У пункті 255 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власника - держави в особі КМУ, витребування такого майна у державну власність від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності Компанії, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Стосовно позовної давності Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Прокурор звернувся до суду з позовом у липні 2021 року в межах позовної давності, оскільки прокуратурі та позивачу - КМУ стало відомо про незаконне рішення Нотаріуса у квітні 2021 року під час розслідування кримінального провадження від 22.05.2020 № 42020170000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (пункт 267).

Підстави та мотиви для викладення окремої думки

Щодо правового статусу майна

Указом Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (далі - Указ Президента України № 802/2000 від 14.06.2000), з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр та поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах постановлено Кабінету Міністрів України, зокрема:

- здійснити в установленому порядку заходи щодо створення у місячний строк НАК «Надра України»; затвердити статут Компанії;

- забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, визначити: відкриті акціонерні товариства, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії; державні та казенні підприємства, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства, з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії;

- затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності;

- вирішити в установленому порядку питання щодо закріплення у державній власності 100 відсотків акцій Компанії, а також недопущення відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передачі в управління будь-яким особам.

Тобто відповідно до Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, до статутного фонду НАК «Надра України» мали передаватись відповідні пакети акцій.

Цей Указ було прийнято з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр та поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах.

Із системного аналізу Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 слідує, що останній не містить інформації про передачу державного майна у приватну власність, натомість у ньому зазначено про затвердження переліку державного майна, яке необхідно передати у користування НАК «Надра України».

Кабінет Міністрів України постановою № 1128 від 14.07.2000 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» на виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, зокрема:

- утворив НАК «Надра України»;

- постановив НАК «Надра України» разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади у місячний термін подати пропозиції щодо: проекту статуту Компанії; переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії, а також державних і казенних підприємств, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії; переліку державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності.

Надалі Кабінет Міністрів України постановою № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України»» на виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, зокрема, постановив:

- Фонду державного майна передати у місячний термін до статутного фонду НАК «Надра України» 100 відсотків акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Укргеолреммаш»;

- передати до статутного фонду НАК «Надра України» майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії. У додатку 3, зокрема, було зазначено Український державний проектний інститут «Укрдіпрогеолбуд» (м. Полтава).

У пункті 5 постанови КМУ № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України»» встановлено, що 100 відсотків акцій НАК «Надра України» закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається.

На виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 Кабінет Міністрів України постановою № 1460 від 27.09.2000 року «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» затвердив першу редакцію статуту НАК «Надра України».

Відповідно до пункту 5.4 статуту НАК «Надра України», затвердженого постановою КМУ від 27.09.2000 № 1460, майно, що є державною власністю і передане Компанії в користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства України. Власником майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України», є держава в особі Кабінету Міністрів України.

У подальшому змінені редакції статуту НАК «Надра України» також містили обмеження щодо розпорядження майном.

У статуті НАК «Надра України» в редакції постанови КМУ від 22.05.2019 № 640 зі змінами станом на 24.12.2019 зазначено: державне майно, у тому числі нерухоме майно, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплюється за Компанією на праві господарського відання (пункт 22 статуту).

Компанія є власником майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону, меті діяльності Компанії та цьому Статуту. Майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим Статутом (пункт 23 статуту).

Тобто починаючи з первісної редакції й надалі статут НАК «Надра України» містив обмеження щодо відчуження майна, що було передане до статутного капіталу НАК «Надра України».

Слід зазначити, що передумовою видання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 та прийнятих на його виконання нормативних актів була, зокрема, трансформація нормативного регулювання відносин власності, яка розпочалася з набранням чинності Закону України «Про власність», Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду», Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про Державну програму приватизації».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент створення НАК «Надра України») майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Згідно із частиною першою статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений ГК України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина друга статті 145 ГК України).

Відповідно до частини третьої статті 145 ГК України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами.

Отже, метою створення НАК «Надра України» було підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр, сприяння залученню інвестицій. Для реалізації такої мети Указом Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 та постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 14.07.2000 було визначено, що для формування статутного капіталу НАК «Надра України» передаються пакети акцій акціонерних товариств, що належать державі. Держава в умовах відсутності відповідного законодавчого регулювання по суті намагалася створити певного роду холдингову структуру, об`єднавши в НАК «Надра України» пакети акцій перетворених державних та казенних підприємств, а також акціонерних товариств, що належали державі.

Перерозподіл державної власності через створення НАК «Надра України» згідно з чинним на момент створення Компанії законодавством не повинен був призводити до зміни правового режиму такого майна. Відносно цього майна діяли обмеження щодо вільного розпорядження, які були встановлені для державного майна. За загальним правилом майно, що перебувало у державній власності, закріплювалося за підприємством на праві повного господарського відання.

Зміна правового статусу державного майна могла відбуватися внаслідок процедури приватизації, за результатами якої право власності на державне майно переходило до приватних суб`єктів. У статуті НАК «Надра України» встановлювалися обмеження щодо розпорядження майном, у тому числі й тим, що передавалося до статутного фонду Компанії.

На момент створення НАК «Надра України» спірне майно перебувало у державній власності. Уповноважені державні органи (Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України) не приймали рішення про зміну режиму спірного майна, зміну форми власності з державної на приватну.

Щодо розгляду справи по суті

У пункті 254 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, витребування такого майна у державну власність від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності Компанії, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

З цього приводу вважаємо за необхідне зазначити таке.

Статтею 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Однак суди попередніх інстанцій відмовили в позові з огляду на те, що прокурором та позивачем не доведено порушення прав позивача.

Суди не дослідили обставин добросовісності / недобросовісності набувача нерухомого майна. Зазначені обставини мають значення для вирішення питання щодо витребування такого майна (статті 387 або 388 ЦК України як правова підстава для витребування нерухомого майна), тобто встановлення зазначених обставин є необхідним для правильного вирішення справи.

Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити ці обставини.

Також у пункті 266 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокуратурі та позивачу - Кабінету Міністрів України стало відомо про незаконне рішення приватного нотаріуса у квітні 2021 року під час розслідування кримінального провадження від 22.05.2020 № 42020170000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Як наслідок Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звернувся до суду з позовом у липні 2021 року в межах позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц).

Суди попередніх інстанцій відмовили в позові через його необґрунтованість. Тобто суди попередніх інстанцій не досліджували докази, якими прокурор обґрунтовував пропуск позовної давності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дослідили докази щодо добросовісності / недобросовісності набувача, не забезпечили належної обґрунтованості судового рішення стосовно доводів прокурора / позивача щодо встановлення обставини, з якими пов`язується поважність пропуску позовної давності.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора та прийняла нове рішення, не встановивши всіх необхідних для цього обставин справи.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду повинна була касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 скасувати, справу № 917/1212/21 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій окремій думці.

Судді І. В. Ткач

О. О. Банасько

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 120426350