Постанова ВС-КЦС про припинення іпотеки у зв'язку зі смертю боржника відмінного від іпотекодавця й відсутністю згоди на заміну боржника

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 756/15167/18
провадження № 61-2778св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Півторак Тарас Олегович,та Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України про визнання зобов`язань припиненими та вилучення записів про обтяження і заборону відчуження нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено іпотечний договір № 028/15-13, за умовами якого позивачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним з АКБСР «Укрсоцбанк» договором від 15 січня 2007 року № 028/25 про надання невідновлювальної кредитної лінії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, про що 08 вересня 2015 року АТ «Укрсоцбанк» повідомив її син ОСОБА_3 .

Однак 19 січня 2018 року позивачка дізналася, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білан С. В. перебуває виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 17817, про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним між нею та банком договором іпотеки № 028/15-13, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за період з 10 грудня 2014 року до 30 травня 2017 року у сумі 1 815 617,76 грн.

Банк не визнає, що внаслідок непред`явлення банком у визначений законом шестимісячний строк після смерті позичальника ОСОБА_2 вимог про погашення наявної заборгованості, а також за відсутності у позичальника спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті, що унеможливлює покладення на іпотекодавця обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором.

З огляду на це ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила:

- визнати припиненим з 17 березня 2016 року зобов`язання за договором № 028/25-8 про надання невідновлювальної кредитної лінії, укладеним 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 ;

- визнати припиненим з 17 березня 2016 року іпотечний договір № 028/15-13, укладений 15 січня 2007 року між нею і АКБСР «Укрсоцбанк», про передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 16790828 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 16790881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що смерть боржника в основному зобов`язанні не є підставою для припинення іпотеки з огляду на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а під час розгляду справи установлено наявність у ОСОБА_2 спадкоємців першої черги: чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 .

Чоловіка спадкодавця відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України суди вважали таким, що прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, а сина спадкодавця - ОСОБА_3 - спадкоємцем, який повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_2 .

Крім того, враховуючи звернення банку в межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника, до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позову ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки. При вирішенні спору суди виходили також з того, що правове значення для додержання кредитором строку на пред`явлення вимог до боржника має дата пред`явлення такої вимоги, зокрема дата звернення до нотаріуса, а не дата заведення нотаріусом спадкової справи за такою заявою.

ОСОБА_1 не є стороною договору кредиту № 028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 , тому, враховуючи можливість переходу спірних правовідносини у порядку правонаступництва до спадкоємців боржника, які не були залучені до участі у справі, вимоги позову про визнання цього кредитного договору припиненим є безпідставними.

У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід відмовити як у похідних вимогах.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що майновий поручитель ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті боржника ОСОБА_2 , та не встановив, чи прийняли спадщину спадкоємці ОСОБА_6 , а також чи надавала ОСОБА_1 згоду на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано припиненими з 17 березня 2016 року зобов`язання за договором № 028/25-8 про надання невідновлювальної кредитної лінії, укладеним 15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 .

Визнано припиненим з 17 березня 2016 року іпотечний договір № 028/15-13, укладений 15 січня 2007 року між нею і АКБСР «Укрсоцбанк», про передання в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано запис № 16790828 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано запис № 16790881 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, не є особою, що прийняла спадщину в розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, і відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 перед банком не має жодних юридичних підстав.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не звертались. Отже, спадщина у встановленому законом порядку не прийнята.

Доказів того, що ОСОБА_1 надавала згоду на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками у порядку частини першої статті 523 ЦК України матеріали справи не містять.

Відтак, зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки мають бути визнані припиненими, а запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна має бути виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

26 лютого 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Півторак Т. О., який діє в інтересах АТ «Сенс Банк», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника АТ «Сенс Банк» мотивована тим, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо поручитель не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

За змістом статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який постійно проживав з нею на час її смерті, а також її син - ОСОБА_3 , не звертались до нотаріуса із заявами про відмову від спадщини. Натомість ОСОБА_3 повідомив кредитора про смерть боржника саме як спадкоємець останньої.

Враховуючи, що кредитор у межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника звернувся до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позову ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки.

Крім того, квартира, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 15 січня 2007 року № 028/15-13, набута у власність ОСОБА_1 під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , тому є їх спільною сумісною власністю як подружжя.

Тобто ОСОБА_3 є як майновим поручителем за кредитним договором ОСОБА_6 , який надавав згоду на іпотеку його дружиною ОСОБА_1 квартири, так і спадкоємцем - новим боржником, що прийняв спадщину після смерті боржника ОСОБА_2 , а тому його згода та згода ОСОБА_1 на забезпечення виконання основного зобов`язання - не потрібна.

Також до Верховного Суду 27 березня 2024 року від імені Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України у порядку самопредставництва ОСОБА_7 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 441/1647/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 12 вересня 2020 року у справі № 761/42332/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України мотивована тим, що така підстава для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитними договором, відсутня у статті 17 Закону України «Про іпотеку». При цьому спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 , який постійно проживав з нею на час її смерті, а також ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини, а також те, що банк у межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника звернувся до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , позовні вимоги є безпідставними.

ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, тому не може порушувати питання про його припинення.

Вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є належним способом захисту порушеного права, крім того пред`явлені до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, яке не є належним відповідачем у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 до суду не подала.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 756/15167/18 за касаційною скаргою представникаАТ «Сенс Банк» - адвоката Півторака Т. О.та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року поновлено Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції Українистрок на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, прийнято касаційну скаргу Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України до провадження у справі № 756/15167/18, відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції Українипро зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/25-8, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 301 280,00 дол. США строком до 14 лютого 2018 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами (а. с. 167-171).

На забезпечення виконання вказаного зобов`язання 15 січня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № 028/15-13, за умовам якого вона передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134,5 кв. м, що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 23 лютого 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2018 року є запис № 16790828, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2016 року, індексний номер 31765181, про внесення відомостей до Державного реєстру іпотек щодо виникнення іпотеки на підставі договору про внесення змін, серія та номер 7045, укладеного 23 листопада 2011 року.

Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 листопада 2018 року в розділі актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень міститься запис № 16790681, внесений державним реєстратором ДП «Сетам» Хибою А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2016 року, індексний номер 31765181, щодо заборони на відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки, серія та номер 028/15-13, укладеного 15 січня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 15 липня 2015 року Головним управлінням реєстрації населення у Натанії, держава Ізраїль, ОСОБА_8 , ім`я батька ОСОБА_9 , ім`я матері ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 08 вересня 2015 року він повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про смерть ОСОБА_2 .

Зі змісту вимоги (претензії) ПАТ «Укрсоцбанк» від 02 березня 2016 року № 08.306-297/3290, поданої до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 04 березня 2016 року, відомо, що банку відповідно до заяви ОСОБА_3 від 08 вересня 2015 року стало відомо про смерть ОСОБА_2 , яка за життя була позичальником за договором кредиту від 15 січня 2007 року № 028/25-8, і її заборгованість на 02 березня 2016 року становила у гривневому еквіваленті 1 815 617,76 грн, а тому банк просив долучити цю вимогу до матеріалів спадкової справи.

Листом від 25 березня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» досилало на адресу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори вимогу, скріплену печаткою банку, та повідомляло, що лист ОСОБА_3 банк одержав 16 вересня 2015 року.

31 березня 2016 року державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори за заявою кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» завів спадкову справу № 351/2016 до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

04 вересня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білан С. В. вчинив виконавчий напис, згідно з яким звернено стягнення на предмет іпотеки за укладеним між позивачкою і банком договором іпотеки № 028/15-13, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за період з 10 грудня 2014 року до 30 травня 2017 року в сумі 1 815 617,76 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі № 756/1569/18 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований в реєстрі за №17817 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.

Предметом позову є вимоги про визнання припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, вилучення записів про обтяження і заборону відчуження нерухомого майна.

Підставами позову ОСОБА_1 зазначила те, що у зв`язку із непред`явленням банком у визначений законом шестимісячний строк після смерті позичальника ОСОБА_2 вимог про погашення наявної заборгованості, а також відсутності у позичальника спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті, неможливо покласти на іпотекодавця обов`язок виконання зобов`язання за кредитним договором.

Щодо доводів касаційної скарги АТ «Сенс Банк» в частині визнання припиненим кредитного зобов`язання

Задовольняючи позовні вимоги про визнання припиненим зобов`язання, що випливає з кредитного договору, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 15 січня 2007 року, суд апеляційної інстанції керувався вимогами статті 608 ЦК України та виходив з того, що такі зобов`язання припинено внаслідок смерті ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1281 ЦК України передбачено порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Так, відповідно до вказаної норми спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, за змістом вказаних положень цивільного законодавства зобов`язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою, вони допускають правонаступництво в порядку спадкування і зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини.

З огляду на це, вимога ОСОБА_1 про визнання припиненим кредитного зобов`язання - договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15 січня 2007 року № 028/25-8, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю останньої не підлягає задоволенню, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Встановлено, що на виконання вимог статті 1281 ЦК України з метою виконання спадкоємцями ОСОБА_2 її зобов`язань, банк в межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про її (боржника) смерть, звернувся до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять відомостей про те, що зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором припинилось належним виконанням відповідно до статті 599 ЦК України.

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій частині.

Натомість суд першої інстанції, встановивши обставини звернення кредитора до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, а також те, що про її смерть банку стало відомо від сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для визнання припиненим основного зобов`язання та застосування до спірних правовідносин статті 608 ЦК України.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині ухвалена унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, тому підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1 про визнання припиненим кредитного зобов`язання.

Щодо доводів касаційної скарги АТ «Сенс Банк» в частині визнання припиненим іпотечного договору

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, за правилами статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Подібні за змістом норми містяться у Законі України «Про іпотеку», зокрема стаття 17 регламентує, що іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Також підставу для припинення застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

За змістом статті 1282 ЦК України у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

При цьому слід враховувати, що зобов`язання за договором іпотеки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

Також у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду підтримано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), відповідно до яких на іпотекодавця може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника.

Велика Палати Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від вказаних висновків, відхиливши мотиви Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка вважала найбільш розумним тлумачення частини першої статті 523 ЦК України те, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника, тому частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду констатувала про неможливість виключення із випадків правонаступництва боржника відповідно до статті 523 ЦК України, колегія суддів, виходить з того, що підстава для припинення застави (іпотеки), встановленої іншою особою, виникає після заміни боржника у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, а саме універсального правонаступництва, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

ОСОБА_1 не давала згоди на забезпечення виконання зобов`язання іншою особою ніж померлою ОСОБА_2 .

Зазначене підтверджується як змістом цього позову, так і відсутністю у іпотечному договорі відповідних умов.

Суд апеляційної інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_2 спадщина у встановленому законом порядку не прийнята, спадкоємці ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) із заявами про прийняття спадщини не звертались, а ОСОБА_4 не є особою, що прийняла спадщину в розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України.

Водночас те, що на момент вирішення цього спору суд апеляційної інстанції не встановив обставин прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_2 , не вказує про відсутність спадкоємців та можливість прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у подальшому.

Таким чином, незалежно від того, чи прийнято спадщину після смерті ОСОБА_2 , для визнання іпотеки припиненою відповідно до положень частини першої статті 523 ЦК України врахуванню підлягає те, що іпотекодавець не надала згоди відповідати за виконання зобов`язання іншою особою ніж померлою ОСОБА_2 .

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, апеляційний суд правомірно констатував про наявність підстав для припинення іпотеки відповідно до статті 523 ЦК України у зв`язку з тим, що доказів надання ОСОБА_1 згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками матеріали справи не містять.

Встановивши підстави для визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, апеляційний суд обґрунтовано скасував записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою та заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , оскільки такі вимоги є похідними від припинення іпотеки.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправомірності скасування вказаних записів.

Доводи касаційної скарги АТ «Сенс Банк» про відсутність підстав для припинення іпотеки у зв`язку з тим, що кредитор у межах шестимісячного строку після того, як йому стало відомо про смерть боржника звернувся до нотаріуса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , необґрунтовані.

Посилання заявника на те, що квартира, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 15 січня 2007 року № 028/15-13, набута у власність ОСОБА_1 під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , тому є їх спільною сумісною власністю як подружжя, не впливає на можливість припинення іпотеки відповідно до статті 523 ЦК України, оскільки визначальним у такому випадку є відсутність згоди іпотекодавця на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками.

З огляду на це, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції щодо визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим та вилучення записів про обтяження і заборону відчуження нерухомого майна підлягає залишенню без змін.

Щодо доводів касаційної скарги Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права не може бути звернена до державного реєстратора. Державний реєстратор, зокрема і нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк». Тому в задоволенні позовних вимог до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Колегія судів враховує відповідні доводи касаційної скарги Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині визнання припиненим основного зобов`язання із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції;

касаційна скарга Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції Українипідлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині вимог, пред`явлених до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, з ухваленням у справі нового рішення у цій частині про відмову ОСОБА_1 у позові.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За змістом частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на це, враховуючи кількість вимог, які підлягають задоволенню, та повторний перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також часткове задоволення касаційної скарги банку, з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання останньою позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 7 048 грн.

Крім цього, з ОСОБА_1 на користь Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у суді касаційної інстанції у розмірі 5 638,40 грн

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Півторак Тарас Олегович,таДепартаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в частині визнання припиненим основного зобов`язання скасувати, залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року в цій частині.

У іншій частині вимог ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в частині вимог, пред`явлених до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції Українискасувати, ухвалити у справі нове рішення.

У позові ОСОБА_11 до Департаменту державної реєстрації та нотаріату про визнання зобов`язань припиненими та вилучення записів про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_11 судові витрати на сплату судового збору в сумі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України судові витрати на сплату судового збору в сумі 5 638,40 (п`ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

Джерело: ЄДРСР 119940844

[ANTIRAID]

Це наша справа. Якихось шість років знадобилось аби довести очевидні речі. За цей час навіть Великій палаті прийшлось визнати, що земля кругла і зобов'язання припиняються зі смертю. Шкода, що випадкові люди, які потрапили до найвищої інстанції, замість підвищення рівня знань та досвіду поступово не рухались сходами, а відразу спливли й зараз тренуються на життях українців. Хоча суд і не визнав кредит припиненим у зв'язку зі смертю позичальника, що дуже дивно, але іпотеки врешті припинив. 

Суд зазначив:

Таким чином, незалежно від того, чи прийнято спадщину після смерті ОСОБА_2 , для визнання іпотеки припиненою відповідно до положень частини першої статті 523 ЦК України врахуванню підлягає те, що іпотекодавець не надала згоди відповідати за виконання зобов`язання іншою особою ніж померлою ОСОБА_2 .

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, апеляційний суд правомірно констатував про наявність підстав для припинення іпотеки відповідно до статті 523 ЦК України у зв`язку з тим, що доказів надання ОСОБА_1 згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками матеріали справи не містять.

Встановивши підстави для визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, апеляційний суд обґрунтовано скасував записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою та заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , оскільки такі вимоги є похідними від припинення іпотеки.