Постанова ВААС, якою залишено в силі рішення Рівненського ОАС щодо протиправності мобілізації заброньованого, скасування наказу командира частини про зарахування до списків особового складу та зобов'язано розглянути рапорт про звільнення

[ANTIRAID]

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року

Львів

Справа № 460/3374/24 пров. № А/857/16098/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Ільчишин Н. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 460/3374/24 (головуюча суддя Поліщук О. В., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 31.05.2024) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «МК «Галичина» про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2024 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «МК «Галичина» про визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 № 92 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2024 № 34 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.02.2024; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.02.2024.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 31 січня 2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження військово-лікарської комісії для продовження дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка надана йому строком на шість місяців (до 17.02.2024) згідно наказу Міністерства економіки України від 18.08.2023 № 11462. З відповідним висновком військово-лікарської комісії позивач 02 лютого 2024 року з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомивши про те, що є заброньованою особою, однак незважаючи на це, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 №92, позивача було призвано за загальною мобілізацією на військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 № 34 зараховано до списків особового складу цієї військової частини.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 №92 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2024 № 34 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.02.2024. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.02.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1221,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2442,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, адже оскаржено наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 лише 29.03.2024, тоді як згідно ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Крім того, відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 , також подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог даної апеляційної скарги вказано, що з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову. Станом на дату видачі наказу Мінекономіки про бронювання (18.08.2023) у позивача був відсутній військово-обліковий документ, що унеможливлює постановку на спеціальний військовий облік, позаяк ТОВ «МК «Галичина» не провело звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов`язаних зазначених у списку їх військово-обліковим документам. Крім того, на переконання апелянта, дія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 № 92 вичерпана його виконанням, тому після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу», яким не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Станом на дату звернення позивача до суду в нього завершилась дія бронювання, що на думку апелянта є підставою для відмови в позові.

Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги, в яких висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційних скарг та стягнути з апелянтів на користь позивача витрати на професійну справничу допомогу.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за військово-обліковою спеціальністю № 956241-А за посадою маляр будівельних робіт, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 31.08.2004.

Наказом Міністерства економіки України від 18.08.2023 № 11462 «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «МК «Галичина» заброньовано на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/С/22510 від 17.08.2023).

Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 17.02.2024.

У витязі з наказу Мінекономіки від 18.08.2023 № 11462 зазначено номер військово-облікової спеціальності (профіль) ОСОБА_1 : 956 (Спеціальності з будівництва, ремонту та експлуатації споруд і будов; будівельних робіт).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 92 від 02.02.2024 призвано ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 34 від 02.02.2024 (по стройовій частині) рядового ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини з 02.02.2024 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки. Підстава: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 з рапортом про виключення його зі списків особового складу військової частини, як такого що мобілізований всупереч чинного законодавства та без згоди на це. До рапорту були долучені копії наказу Міністерства економіки України від 18.08.2023 № 11462 та витягу з цього ж наказу.

Відповідного рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 17.02.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято не було.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває наразі.

Крім того, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).

Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація), строк якої неодноразово продовжувався та яка триває наразі.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до положень статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Загальна мобілізація, згідно з частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 статті 4 Закону №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом №3543-XII.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 24 Закону №3543-XII визначено, що бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до положень статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; 2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань; 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовозобов`язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 (надалі - Порядок №76).

Згідно з п. 2 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).

Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться згідно з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487).

Відповідно до пункту 20 вищевказаного Порядку, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Таким чином, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.

Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

В той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника); особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що існує пряма заборона призивати на військову службу резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації, якщо вказані особи є заброньованими в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на період мобілізації.

Позиція ІНФОРМАЦІЯ_2 ґрунтується на тому, що згідно п. 10 Порядку №76 зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач не навів жодної норми, яка б надавала йому повноважень оцінювати правомірність прийняття наказів Мінекономіки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації чи ставити під сумнів відомості зазначені у ньому та, відповідно, за наслідками такої оцінки приймати рішення про наявність підстав для їх виконання або залишення без виконання.

Щодо суті порушення, то орган ІНФОРМАЦІЯ_4 стверджує, що у обліковій картці позивача до військового квитка серії НОМЕР_4 та витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-облікову спеціальність позивача зазначено як 790037-А (водій, перевезення автомобільним транспортом).

З матеріалів справи видно, що згідно наказу Міністерства економіки України від 18.08.2023 № 11462 «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «МК «Галичина» ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 17.02.2024.

Бронювання позивача відбувалось на підставі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 31.08.2004, яке є військово-обліковим документом позивача.

У витязі з наказу Мінекономіки від 18.08.2023 № 11462 зазначено номер військово-облікової спеціальності (профіль) ОСОБА_1 : 956 (Спеціальності з будівництва, ремонту та експлуатації споруд і будов; будівельних робіт), що в повній мірі узгоджується з обліковими даними ОСОБА_1 які містяться у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 від 31.08.2004 та у якому зазначена військово-обліково спеціальність 956241-А: маляр будівельних робіт.

Таким чином, станом на момент включення позивача до списків працівників, які підлягають бронюванню, його облікові дані відповідали інформації, що визначена у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 від 31.08.2024, яке є військово-обліковим документом.

Орган ІНФОРМАЦІЯ_4 вказує, що під час уточнення військово-облікових даних було з`ясовано, що у ОСОБА_1 були відсутні особисті військово-облікові документи. Позивач повідомив про втрату тимчасового посвідчення та у зв`язку з цим 06.02.2024 написав заяву про видачу військового квитка, який було виготовлено 07.02.2024. Таким чином позивач не міг бути заброньованим, оскільки в нього був відсутній військово-обліковий документ.

З цього приводу колегія суддів вказує, що наявність наказу Мінекономіки від 18.08.2023 № 11462, яким позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців, свідчить про те, що надання відстрочки від призову позивачу погоджене Генеральним штабом Збройних Сил України за наявності тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 31.08.2004.

Крім того, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 10.04.2024 у справі №451/486/24 накладено штраф на начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах особливого періоду (військового стану), що виразилися в призові ОСОБА_1 з порушеннями вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач відповідно до вимог ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і як наслідок, безпідставно з 02.02.2024 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано скасовано накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 №92 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2024 №34 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із рапортом від 17.02.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби. Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення прийнято не було.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, судом першої інстанції вірно враховано факт відсутності законних підстав для мобілізації позивача, та відповідно зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення.

Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 про пропуск позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року про відкриття провадження вказано, що за результатами перевірки матеріалів адміністративного позову в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, зокрема, що позов подано у строк, установлений законом (стаття 122 КАС України).

Так, позивач 20.03.2024 звернувся до суду з позовною заявою про скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2024 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2024. Вказані накази не містять відміток про ознайомлення позивача з ними, а тому апеляційний суд не вбачає підстав вважати строк звернення до суду з позовною заявою пропущеним.

Щодо заявлених позивачем клопотань про стягнення з апелянтів на його користь витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 09.02.2024, ордеру від 03.03.2024 №1449077, квитанцій до платіжних інструкцій №57 від 12.09.2024, №2 від 30.08.2024, №1 від 30.08.2024, рахунку на оплату №14 від 12.09.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3249

Згідно розрахунків витрат на правничу допомогу, викладених у відзивах на апеляційні скарги, розмір витрат на правничу допомогу складає по 8000 грн. за складання кожного відзиву.

Аналізуючи надані позивачем документи, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 8000 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №460/3374/24 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин

Джерело:
ЄДРСР 122812828

[ANTIRAID]

Це наша справа. Шкода, що керівника ТЦК лише оштрафували, хоча є всі підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень з позбавленням волі строком до 12 років. Крім того, що позов задоволено, стягнуті ще витрати на правову допомогу чим нанесено пряму шкоду керівником ТЦК не тільки репутації ЗСУ, а й матеріальному становищу. Так буває, коли керівники ТЦК ставлять себе вище за Закон та Генеральний штаб ЗСУ

Суд зазначив:

Відповідно до статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що існує пряма заборона призивати на військову службу резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації, якщо вказані особи є заброньованими в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на період мобілізації.

Позиція ІНФОРМАЦІЯ_2 ґрунтується на тому, що згідно п. 10 Порядку №76 зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач не навів жодної норми, яка б надавала йому повноважень оцінювати правомірність прийняття наказів Мінекономіки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації чи ставити під сумнів відомості зазначені у ньому та, відповідно, за наслідками такої оцінки приймати рішення про наявність підстав для їх виконання або залишення без виконання.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач відповідно до вимог ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і як наслідок, безпідставно з 02.02.2024 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .