Определение ВСУ об обязательном рассмотрении спора судом при наличии третейской оговорки

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,

Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк») про визнання частково недійсними договорів кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2006 року він уклав із АКБ «Укрсоцбанк» договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 61 500 доларів США зі сплатою 12,45% річних, а 11 грудня 2006 року – договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 250 тис. доларів США зі сплатою 12,85% річних. Згодом банк незаконно підвищив процентну ставку за користування кредитом за договором від 27 жовтня 2006 року до 14% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року – до 15% річних. Крім того, договори кредиту містять третейське застереження, яке позбавляє його права на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушених прав. Просив визнати недійсними п.п. 2.6, 2.6.3 договорів, якими банку надано право підвищувати розмір процентної ставки; визнати недійсним п. 6.2 договорів, який містить третейське застереження; визнати за ОСОБА_6 право сплачувати проценти за користування кредитом за договором від 27 жовтня 2006 року із розрахунку 12,45% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року – із розрахунку 12,85% річних на весь час дії договору; заборонити відповідачу підвищувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки, зазначеної в п. 1.1. указаних договорів, на весь час їх дії. Після зміни позовних вимог ОСОБА_6 просив визнати недійсним збільшення АКБ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку процентної ставки, встановленої договорами кредиту від 27 жовтня 2006 року та від 11 грудня 2006 року; зобов’язати банк зарахувати сплачені ним за договорами кошти з 20 жовтня 2008 року в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_6 про визнання частково недійсними договорів кредиту залишено без розгляду.

У червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду і до початку розгляду справи по суті від АКБ «Укрсоцбанк» надійшло заперечення проти вирішення спору в суді.

З таким висновком судів повністю погодитись не можна.

За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди , яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

За змістом позовної заяви ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним п. 6.2 договорів кредиту, відповідно до якого, у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір між сторонами розглядається третейським судом, тобто пункт договору, який містить третейське застереження.

Після зміни позовних вимог в частині інших пунктів договорів, від указаної позовної вимоги у встановленому законом порядку не відмовився і така відмова судом не приймалася.

Тобто ОСОБА_6 оспорює третейську угоду, наявність якої є обов’язковою передумовою для передачі спору на розгляд до третейського суду.

Суд першої інстанції на указану позовну вимогу увагу не звернув, рішення мотивував неможливістю розгляду справи в суді за наявності третейської угоди, хоча остання також є предметом оспорювання.

Зазначене залишилось поза увагою й апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, постановлені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.В. Патрюк

Судді:

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.А. Мазурок

В.С. Перепічай

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11423975