Решение Гайсинского райсуда о недействительности договоров кредита, залога, поручительства с Альфа-банком и рассрочкой платежа по остатку

[ANTIRAID]

№ 2-586/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дєдова С.М.,

при секретарях Нечкалюк М.А., Отрошко Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійсним, -

Встановив:

15.06.2010 року заявлено цей позов, в якому позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати недійсними укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 490052687 від 28.11.2007 року та укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» договір поруки № 490052687-П від 28.11.2007 року; зобов’язати відповідача ЗАТ «Альфа-Банк» звільнити з під застави та припинити встановлене обтяження транспортного засобу – легковий автомобіль JEEP PATRIOT 2,4 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом звернення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з відповідною заявою; зобов’язати відповідача ЗАТ «Альфа-Банк» прийняти у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 75 618 грн. 16 коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців з щомісячним платежем 1575 грн. 38 коп., покласти судові витрати на відповідача.

Під час розгляду справи позивачами подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме належним відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке задоволено судом, про що 03.09.2010 року винесено ухвалу, первісного відповідача ЗАТ «Альфа-Банк» замінено на належного відповідача ПАТ «Альфа-Банк».

21.10.2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні подали заяву про зміну позовних вимог, змінили свої позовні вимоги, збільшивши їх, просили суд визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» кредитний договір від 28.11.2007 року № 490052687, договір від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687; укладені між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» договір поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П, договір від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П; звільнити з під застави та припинити встановлене обтяження транспортного засобу – легковий автомобіль JEEP PATRIOT 2,4 , 2007 року випуску, колір – чорний, тип –легковий універсал-В, номер об’єкта 1J8FFF8W37D426412, номер державної реєстрації АВ 0057 АР; зобов’язати відповідача ПАТ «Альфа-Банк» прийняти у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 99 115 грн. 46 коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців з щомісячним платежем 2 064 грн. 91 коп., покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачі посилаються на те що кредитний договір від 28.11.2007 року № 490052687, договір від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 мають бути визнані недійсними у зв’язку з невідповідністю вимогам законодавства дій сторін щодо укладання та виконання спірного кредитного договору та договору про внесення змін і доповнень до нього в валюті, відмінній від гривні України, та на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії ОСОБА_3 Банку України. В свою чергу, недійсність основного зобов'язання (кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687, договору від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687) спричиняє недійсність договорів щодо його забезпечення – договору поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П, договору від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П та встановленої пунктом 4 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 застави придбаного за кредитні кошти транспортного засобу. В свою чергу в разі визнання правочинів недійсними відповідно до положень ст. 216 ЦК України, банк зобов’язаний прийняти від ОСОБА_1 99 115 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав змінені позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала змінені позовні вимоги повністю та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судові засідання по справі не з’явився, надіслав письмові заяви про розгляд та вирішення справи без участі представника відповідача (а.с.а.с. 70, 151), подав письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.а.с.155-157), в якому просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» відмовити повністю та письмово пояснив, що 19.08.2009 р. відбулася державна реєстрація змін найменування Банку, а саме: найменування Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»; відповідно до п. 1.2 Статуту Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав і зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк». Представник відповідача пояснив, що у пункті 1.5. Положення «Про порядок видачі ОСОБА_3 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004р., № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004р., за № 1429/10028, визначено, що «використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк». Відповідно до п. 2.7. договору кредиту «Кредит надається однією сумою в готівковій формі, шляхом видачі кредитних коштів Позичальнику з операційної каси Банку. У день видачі кредитних коштів Позичальнику у валюті кредиту, на суму отриманого кредиту в іноземній валюті Позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу Банку по встановленому курсу Банку на день здійснення операції та не пізніше наступного банківського дня перераховує виручені від продажу валюти кошти за реквізитами.». На думку представника відповідача банк не порушував вимоги постанови Правління НБУ від 14.10.2004р., № 483. Представник відповідача вважав безпідставним твердження позивача про те, що подальше виконання договору на умовах, що діють на даний час є порушенням принципів справедливості та добросовісності, та того, що зміна курсу національної валюти значно погіршують становище позивача, порівняно з відповідачем внаслідок зміни істотних умов, та зміни курсу гривні до долара США. Представник відповідача вказував, що при укладенні спірного договору позивачеві були відомі усі умови договору та не існувало жодних інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. Доводи позову, стосовно того, що позивач не міг передбачити зміну курсу валют та те, що останній вважає цю обставину істотною обставиною для внесення недійсним договору є помилковими. Представник відповідача зазначив, що при укладенні спірного кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все позивач) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши докази по справі, суд визнає, що змінені позовні вимоги необхідно задовольнити повністю з таких міркувань.

Доведено, що 28 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (Далі-Відповідач) укладено кредитний Договір № 490052687. Відповідно до п.2 п.п.2.1 вказаного кредитного договору відповідач «Альфа-Банк» надав позивачу ОСОБА_1 кредит у сумі 36 831,68 доларів США, згідно із п. 2.3 договору строк погашення кредиту - до 28.11.2014 року включно зі сплатою відповідно до п.2.2 договору за користування кредитом - 10,7% річних, а позивач ОСОБА_1 одержує і повертає кредит і сплачує відсотки за користування ним та комісію за управління кредитом у терміни і на умовах, передбачених цим договором. Умовами зазначеного кредитного договору передбачено, що погашення кредиту, відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту - долари США, комісія за управління кредитом і пеня розраховується від суми та у валюті простроченого зобов'язання, а оплата сум комісії та пені здійснюється у гривнях по курсу НБУ на день нарахування. Відповідно до п. 2.4, п. 2.7 кредитного договору, кредит надається на купівлю автомобіля у повній сумі одноразово готівкою з каси Банку – Відповідача. Відповідно до п.2.8 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 та Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього кредитного договору, розрахунки за кредитним договором проводяться позивачем ОСОБА_1 в касу відповідача «Альфа-Банк» щомісячно (28 числа кожного місяця) в доларах США, а саме рівними частинами в сумі 625 доларів США.

Крім того, відповідно до п. 2 спірного кредитного договору банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави на умовах зазначених в частині №1 договору; а згідно із п.4.1 кредитного договору встановлюється застава транспортного засобу в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 перед кредитором ЗАТ «Альфа-Банк».

28.11.2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» та позивачка ОСОБА_2, уклали договір поруки №490052687-П. Відповідно до вказаного договору поруки позивачка ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання боржником ОСОБА_1 обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, а також солідарно на рівні із боржником зобов'язується відповідати перед відповідачем за виконання позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору, включаючи повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків та інших платежів передбачених кредитним договором.

Відповідач повністю виконав умови кредитного договору шляхом надання позивачу ОСОБА_1 через касу банку готівкою грошових коштів в іноземній валюті - долари США в визначеній кредитним договором сумі. Позивач ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору щодо цільового використання кредиту придбав за кредитні кошти легковий автомобіль JEEP PATRIOT 2,4 , 2007 року випуску, колір – чорний, тип – легковий універсал-В, номер об’єкта 1J8FFF8W37D426412, номер державної реєстрації АВ 0057 АР.

Відповідач згідно із пунктом 4 та підпунктом 4.5.1 кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року прийняв у заставу належний боржнику ОСОБА_1 автомобіль JEEP PATRIOT, встановив обтяження вказаного об'єкта застави, про що 29.11.2007 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про приватне обтяження на майнові права позивача ОСОБА_1 щодо легкового автомобіля JEEP PATRIOT.

27.02.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, згідно з яким продовжено термін кредитування до 28.11.2017 року, а також додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору №1, встановлено, що розрахунки за кредитним договором (сплата заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом) проводяться позивачем ОСОБА_1 в касу відповідача «Альфа-Банк» щомісячно в доларах США; комісія за управління кредитом і пеня розраховується від суми та у валюті зобов'язання (долари США), а оплата сум комісії та пені здійснюється у гривнях по курсу НБУ.

27.02.2009 року відповідачем та позивачкою ОСОБА_2 укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 490052687-П від 28.11.2007 року, укладеного між відповідачем та позивачкою, згідно з яким поручитель надав свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за основним договором внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя; за поручителем також залишились зобов'язання солідарно на рівні із боржником відповідати перед відповідачем за виконання позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору, включаючи повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків та інших платежів передбачених кредитним договором.

З грудня 2007 року по листопад 2009 року позивач ОСОБА_1 використовував як засіб платежу готівкову іноземну валюту (долари США) для виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 490052687 від 28.11.2007 року та договором від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, сплативши заборгованоті по кредиту та процентів за користування кредитом на загальну суму 13 815 доларів США.

Спірні правовідносини регламентуються:

- статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_3 банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком;

- згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

- згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;

- згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня;

- відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом;

- статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті;

- згідно із ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом;

- відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів;

- відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України;

- згідно із підпунктами а), в) та е) підпункту 6.1. та підпунктів 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. № 200 (далі Правила), фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.;

- згідно із підпунктом 6.3. пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження;

- відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

- відповідно до п.2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.;

- згідно із ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет), ОСОБА_3 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.;

- відповідно до пп. г) п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; а згідно із підпунктом в) пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

- згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_3 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються;

- відповідно до п.2 п.п.2.1 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 відповідач «Альфа-Банк» надав позивачу ОСОБА_1 кредит у сумі 36 831,68 доларів США на умовах, викладених в договорі, а саме - на умовах цільового використання (придбання транспортного засобу), забезпеченості (передачі придбаного за кредитні кошти транспортного засобу в заставу), строковості, платності, зворотності та інших умовах, передбачених договором;

- відповідно до п.п. 2.7 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 кредит надається на купівлю автомобіля у повній сумі одноразово готівкою з операційної каси банку;

- відповідно до п.п. 2.8 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 та Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього кредитного договору, розрахунки за кредитним договором проводяться позивачем ОСОБА_1 в касу відповідача «Альфа-Банк» щомісячно (28 числа кожного місяця) в доларах США, а саме рівними частинами в сумі 625 доларів США;

- стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним;

- частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має-бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.;

- згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення;

- відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

- частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину;

- згідно із п.1 ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

- ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

- ч.5 ст.43 Закону України «Про забезпеченні вимог кредиторів і реєстрації обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

Судом встановлено, що спір виник з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і проводились обома сторонами в іноземній валюті - доларах США. За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, тому умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

З системного аналізу змісту правових норм чинного законодавства України, закріплених у ст. 99 Конституції України, ст. 192, ст. 524, ч.3 ст. 533 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1 ст. 3Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.п. а), в) та е), п.п. 6.1., 6.2, 6.3, 7.1, п. 7 Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. № 200, вбачається, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, а використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління ОСОБА_3 банку України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені і регламентуються правовими нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ), який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п. 2 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, а тому надання відповідачем ПАТ «Альфа-Банк» позивачу ОСОБА_1 кредиту в доларах США, тобто передача у власність грошових коштів і проведення банком розрахунків з позичальником за своїми зобов'язанням по кредитному договору в іноземній валюті та здійснення позивачем ОСОБА_1 виконання своїх обов'язків по кредитному договору, тобто проведення ним розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору в іноземній валюті, за своєю правовою природою є валютною операцією.

Ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ встановлено, що ОСОБА_3 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором потребує індивідуальної ліцензії ОСОБА_3 банку України, оскільки згідно із пп. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_3 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.2 п.п.2.1 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 відповідач «Альфа-Банк» надав позивачу ОСОБА_1 кредит у сумі 36 831,68 доларів США на умовах, викладених в договорі, а саме - на умовах цільового використання (придбання транспортного засобу), забезпеченості (передачі придбаного за кредитні кошти транспортного засобу в заставу), строковості, платності, зворотності та інших умовах, передбачених договором.;

Відповідно до п.п. 2.7 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 кредит надається на купівлю автомобіля у повній сумі одноразово готівкою з операційної каси банку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 отримав з каси відповідача «Альфа-Банк» суму іноземної валюти готівкою у розмірі, вказаному у п. 2.1 кредитного договору.

Згідно із п.п. 2.8 кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 та Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього кредитного договору, розрахунки за кредитним договором проводяться позивачем ОСОБА_1 в касу відповідача «Альфа-Банк» щомісячно (28 числа кожного місяця) в доларах США, а саме рівними частинами в сумі 625 доларів США. Сторонами також не заперечується та визнається той факт, що з грудня 2007 року по листопад 2009 року позивач ОСОБА_1 використовував як засіб платежу готівкову іноземну валюту (долари США) для виконання своїх зобов'язань за спірним кредитним договором.

Таким чином, кредит в сумі 36 831,68 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились позивачем ОСОБА_1 в доларах США.

Факт надання Відповідачем та повернення позивачем ОСОБА_1 грошових коштів в іноземній валюті не заперечувався представниками сторін у суді.

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача ОСОБА_1 або відповідача ПАТ «Альфа-Банк» відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № 490052687 від 28.11.2007 року та договором від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ. А наявна у Відповідача ОСОБА_5 ліцензія № 61 не дає йому право надавати кредити в іноземній валюті, тобто проводити розрахунки в іноземній валюті. Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В ОСОБА_5 ліцензії Відповідача №61 від 24 березня 1993 року за номером №158 зазначено, що Відповідач може здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якими передбачено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди; надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Як вбачається із Банковської ліцензії № 61, що видана Відповідачу ОСОБА_3 банком України, в перелік операцій, які може здійснювати ЗАТ «Альфа-Банк» не внесено операцій з валютними цінностями.

Дозвіл № 61-5 та додаток до нього, виданий ОСОБА_3 банком України - ЗАТ «Альфа-Банк», датований 31 липня 2008 року - після дати укладання Кредитного договору – 28 листопада 2007 року.

Крім того, вказаний Дозвіл відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, долучені до матеріалів справи ОСОБА_5 ліцензії № 61 та Дозвіл № 61-5 підтверджують, що на момент укладення Кредитного договору Відповідач мав лише ОСОБА_5 ліцензію №61 на право здійснення певних банківських операцій, що зазначені вище і до переліку якого не внесено - проведення валютних операцій.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений Кредитний договір законним.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу Кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має-бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови Кредитного договору суперечать переліченим вище приписам чинного законодавства України, позовні вимоги про визнання недійсними кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 та договору від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 та договору від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687, останні є такими з моменту їх вчинення.

Позов в частині визнання недійсним договорів забезпечення, які оформлені договором поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П, договором від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П та пунктом 4 з відповідними підпунктами кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687 про заставу транспортного засобу також є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави, договором поруки, як визнання недійсним і додаткових зобов'язань.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, в забезпечення виконання позивачем ОСОБА_1 зобов'язань за яким, було укладено договір поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П, договір від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 28.11.2007 року № 490052687-П та встановлено заставу придбаного за кредитні кошти транспортного засобу пунктом 4 з відповідними підпунктами кредитного договору від 28.11.2007 року № 490052687, вказані договори підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 3 вказаного Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Так, згідно зі статтею 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження поділяються на публічні та приватні. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить - застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Згідно із підпунктом 4.5.1 кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року відповідач ПАТ «Альфа-Банк» має право зареєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставу транспортного засобу, що виникла згідно із вказаним спірним кредитним договором. В судовому засіданні встановлено, що відповідач ПАТ «Альфа-Банк» використав передбачене підпунктом 4.5.1 спірного кредитного договору право на встановлення обтяження об'єкта застави, про що 29.11.2007 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про приватне обтяження на майнові права позивача ОСОБА_1 щодо легкового автомобіля JEEP PATRIOT.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а згідно зі ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Оскільки судом визнано недійсним кредитний договір № 490052687 від 28.11.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким позивачем ОСОБА_1 було передано за умовами вказаного кредитного договору відповідачу у заставу легковий автомобіль JEEP PATRIOT, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, зобов'язання сторін за кредитним договором припинилися, то дія застави припинилася, а тому з метою захисту законного права позивача необхідно звільнити з під застави та припинити встановлене обтяження майнових прав ОСОБА_1 на транспортний засіб – легковий автомобіль JEEP PATRIOT.

Як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р., «Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК України суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

За таких обставин суд констатує, що факт визнання спірного кредитного договору недійсним не скасовує зобов’язання позивача повернути банку отримані на підставі цього кредитного договору грошові кошти.

Оскільки змінилась правова форма та назва відповідача (Банку), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 19.08.2009 р., п. 1.2 статуту ПАТ «Альфа-Банк», то стороною у вищевказаному зобов’язанні виступає саме ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ст. 217 Цивільно-процесуального кодексу України – суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивачів 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору).

Викладені в письмовому запереченні представника відповідача доводи про відсутність наявності одночасно умов для визнання кредитного договору недійсним, які передбачені ст.ст.203, 227 ЦК України, є безпідставними, оскільки дані твердження Відповідача повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

Висновки суду, крім пояснень сторін, підтверджуються такими доказами:

- кредитним договором №490052687 укладеним 28.11 .2007 року між ЗАТ закритим «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 з додатком до договору №1 (а.с.а.с.12-16, 24-31);

- договору №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 27.02.2009 року з додатком до договору №1 (а.с.19);

- договором поруки № 490052687-П 28.11.2007 року укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (а.с.а.с.17-18);

- договором №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 490052687-П від 28.11.2007 року укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 27.02.2009 року (а.с.20);

- копією витягу №15740785 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29.11.2007 р., з якого видно, що ЗАТ «Альфа-Банк» 29.11.2007 року встановлено обтяження на майнові права ОСОБА_1 щодо легкового автомобіля JEEP PATRIOT, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про приватне обтяження легкового автомобіля JEEP PATRIOT (а.с.21);

- копіями квитанцій про здійснення операцій, розрахунком погашення за кредитом, виписками по особовим рахункам, підтверджується, що з грудня 2007 року по листопад 2009 року позивач ОСОБА_1 використовував як засіб платежу готівкову іноземну валюту (долари США) для виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 490052687 від 28.11.2007 року та договором від 27.02.2009 року №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року, сплативши заборгованоті по кредиту та процентів за користування кредитом на загальну суму 13 815 доларів США. (а.с.а.с. 42-50, 79, 143, 88-134);

- Банківською ліцензією № 61 та Дозволом № 61-5 підтверджується, що на момент укладення спірного кредитного договору ЗАТ Альфа-Банк» мав лише ОСОБА_5 ліцензію №61 на право здійснення певних банківських операцій, до переліку яких не внесено - проведення валютних операцій. (а.с.а.с.80-87);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АВС052335, виданого 27.11.2007 р. Гайсинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій обл., з якого видно, що власником легкового автомобіля JEEP PATRIOT 2,4 , 2007 року випуску, колір – чорний, тип –легковий універсал-В, номер об’єкта 1J8FFF8W37D426412, номер державної реєстрації АВ 0057 АР є ОСОБА_1, а цей автомобіль передано в заставу за кредитним договором із ЗАТ «Альфа-Банк», відчудження його заборонено (а.с.144).

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Змінені позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним кредитний договір №490052687 укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 28.11.2007 року.

Визнати недійсним договір №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 490052687 від 28.11.2007 року укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 27.02.2009 року.

Визнати недійсним договір поруки № 490052687-П укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 28.11.2007 року.

Визнати недійсним договір №1 про внесення змін та доповнень до договору поруки № 490052687-П від 28.11.2007 року укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 27.02.2009 року.

Звільнити з під застави легковий автомобіль JEEP PATRIOT номер державної реєстрації АВ 0057 АР та припинити встановлене обтяження майнових прав ОСОБА_1 на транспортний засіб – легковий автомобіль JEEP PATRIOT 2,4, 2007 року випуску, колір – чорний, тип –легковий універсал-В, номер об’єкта 1J8FFF8W37D426412, номер державної реєстрації АВ 0057 АР, яке зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №6128076 від 29.11.2007 року.

Наслідком визнання кредитного договору №490052687 від 28.11.2007 року недійсним визначити сплату ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишку заборгованості за кредитним договором у строк до 01 грудня 2014 року рівними щомісячними платежами.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати – 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд Вінницької області.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13103023

[vekt]

Кажется Альфа скандально "влип" на всю Украину.

Все их договора до 31 липня 2008 снесены по обстоятельству, установленному этим решением

Что регулятор на это скажет?

"Як вбачається із Банковської ліцензії № 61, що видана Відповідачу ОСОБА_3 банком України, в перелік операцій, які може здійснювати ЗАТ «Альфа-Банк» не внесено операцій з валютними цінностями.

Дозвіл № 61-5 та додаток до нього, виданий ОСОБА_3 банком України - ЗАТ «Альфа-Банк», датований 31 липня 2008 року - після дати укладання Кредитного договору – 28 листопада 2007 року. "

[у.zaporozhskiy]

Кажется Альфа скандально "влип" на всю Украину.

Все их договора до 31 липня 2008 снесены по обстоятельству, установленному этим решением

Что регулятор на это скажет?

"Як вбачається із Банковської ліцензії № 61, що видана Відповідачу ОСОБА_3 банком України, в перелік операцій, які може здійснювати ЗАТ «Альфа-Банк» не внесено операцій з валютними цінностями.

Дозвіл № 61-5 та додаток до нього, виданий ОСОБА_3 банком України - ЗАТ «Альфа-Банк», датований 31 липня 2008 року - після дати укладання Кредитного договору – 28 листопада 2007 року. "

Я В нашей стране уже во всем сомневаюсь.(((

как бы не повторился случай решением или определением Днепропетровской апелляции.

В Запорожье Проблема с Альфабанком та, что от него вообще никто не приходит.

Поэтому полгода приходится тратить на то что бы истребовать нужные документы.

[у.zaporozhskiy]

Я В нашей стране уже во всем сомневаюсь.(((

как бы не повторился случай решением или определением Днепропетровской апелляции.

В Запорожье Проблема с Альфабанком та, что от него вообще никто не приходит.

Поэтому полгода приходится тратить на то что бы истребовать нужные документы.

http://www.alfabank.com.ua/uploaded_files/...otarized%29.pdf

http://www.alfabank.com.ua/uploaded_files/...otarized%29.pdf

какое-то как всегда разрешение.

а письменного разрешения вообще нет.

http://www.alfabank.com.ua/uploaded_files/...otarized%29.pdf

где оно???

http://www.alfabank.com.ua/about/licenses

а старых вообще нет

эти от 2009 года.

НБУ взял заменил генеральную лицензию и письменное разрешение на разрешение в противоречие закона.

[у.zaporozhskiy]

Наслідком визнання кредитного договору №490052687 від 28.11.2007 року недійсним визначити сплату ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишку заборгованості за кредитним договором у строк до 01 грудня 2014 року рівними щомісячними платежами.

еще и сумму задолженности не обозначили.

сколько он должен возвращать ровными платежами и в какой валюте?