На недействительность торгов подавать не стоит?

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8039309

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Гнатенка А.В.,

суддів:

Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, спеціалізованої організації товариства з обмеженою відповідальністю “Мультимедія Софт”, відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, відділ опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирська філія товариства з обмеженою відповідальністю “Мультимедія Софт”, Радомишльське відділення відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, про визнання прилюдних торгів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_7, до якої приєдналось відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що 25 листопада 2003 року отримав у відкритому акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України” (далі – ВАТ “Державний ощадний банк України”) кредит на суму 20 тис. грн., в забезпечення повернення яких уклав договір застави належного йому на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1.

15 березня 2005 року у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставленого майна. 18 травня 2005 року державним виконавцем складено акт уцінки описаного майна (будинку), остаточна вартість якого встановлена в сумі 62 754 грн. 16 коп.

24 липня 2006 року відбулися прилюдні торги з продажу вказаного будинку, про що державним виконавцем цього ж дня складено та підписано акт про проведення прилюдних торгів. Будинок придбав ОСОБА_7, якому видано відповідне свідоцтво про придбання майна, за ним визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що в будинку прописані та проживають двоє малолітніх дітей, яких фактично позбавлено житла, і занижено вартість будинку, позивач просив визнати прилюдні торги, відповідні акти виконавчого провадження та правовстановлюючі документи на спірний жилий будинок, видані на ім’я ОСОБА_7, недійсними.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 26 червня 2006 року, за результатами яких було продано ОСОБА_7 жилий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_6 Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на придбаний з торгів жилий будинок. Зобов’язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 жилий будинок, а ОСОБА_6 - ОСОБА_7 сплачені за цей будинок 62 800 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, до якого приєдналось ВАТ “Державний ощадний банк України”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача проведеними прилюдними торгами порушені, проте ним пропущено тримісячний строк оскарження прилюдних торгів, передбачений ст. 48 Закону України «Про іпотеку», а клопотання про його поновлення до суду не заявлено.

Скасувавши рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким прилюдні торги визнано та видані на його підставі правовстановлюючі документи недійсними, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні положення позовної давності – 3 роки, прилюдні торги проведені з порушенням закону, в тому числі інтересів дружини позивача, їхніх малолітніх дітей та умов конкурсу.

Погодитись із такими висновками судів інстанції не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувачі і боржники. Вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у проведенні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заявляти відводи та оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуються іншими правами, наданими вказаним Законом.

Згідно з розділом VII ЦПК України боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб) порушені їх права чи свободи.

У разі обґрунтованості скарги суд своєю ухвалою зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

ОСОБА_6 своїх обов’язків не виконав і своїми правами в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса від 15 березня 2005 року за відкритим 22 березня 2005 року виконавчим провадженням не скористався, дій державної виконавчої служби в передбаченому законом порядку не оскаржував, а пред’явив позов до виконавчої служби та покупця спірного жилого будинку з публічних торгів про визнання їх недійсними з поверненням будинку, що не передбачено законодавством, яке регулює примусове виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), на які посилалися суди.

Права ОСОБА_6, за захистом яких він звернувся до суду, діями відповідачів не порушені. У зв’язку із цим висновки судів першої та апеляційної інстанції є неправильними.

Ураховуючи, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів відповідно до предмета позову, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду України вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_7, до якої приєдналось відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2008 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, спеціалізованої організації товариства з обмеженою відповідальністю “Мультимедія Софт”, відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, відділ опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирська філія товариства з обмеженою відповідальністю “Мультимедія Софт”, Радомишльське відділення відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, про визнання прилюдних торгів недійсними – відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.В. Гнатенко

Судді: М.І. Балюк

В.М. Барсукова

В.Й. Косенко

Д.Д. Луспеник

[у.zaporozhskiy]

еще подтверждение

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4283885

[AntiBank]

ОСОБА_6 своїх обов’язків не виконав і своїми правами в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса від 15 березня 2005 року за відкритим 22 березня 2005 року виконавчим провадженням не скористався, дій державної виконавчої служби в передбаченому законом порядку не оскаржував, а пред’явив позов до виконавчої служби та покупця спірного жилого будинку з публічних торгів про визнання їх недійсними з поверненням будинку, що не передбачено законодавством, яке регулює примусове виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), на які посилалися суди.

Если так на самом деле и было. То должник сам виноват.

Сидел курил бамбук, со всем соглашался и при вынесении нот. надписи и при исполнительном производстве...

А потом спохватился.

Другое дело если он не знал о нот. надписи, не знал о исп. производстве и даже о торгах. Т.е. его лишили этих прав на защиту и опровержение.

Так именно на это надо было давить во всех инстанциях.

А если по всему делу нет ни одного заперечення от должника....

То о чем речь???

Как бы не вижу такого уж ужасающего прецедента.