Решение Богуславского райсуда о взыскании индекса инфляции и 3% годовых за несвоевременное исполнение решения суда

[ANTIRAID]

Справа №2-30/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року.

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чумаченка О.В.,

при секретарі ТкаченкоН.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, який обґрунтовує тим, що згідно рішення Богуславського районного суду від 08.05.1998 року відповідач зобов'язаний був сплатити йому 9493,46 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди з урахуванням інфляції. Однак відповідач виконував свої зобов"язання за вищевказаним рішенням суду частинами і повністю виконав його лише 29.09.2006 року. Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, яке виникло на підставі вищевказаного рішення суду, позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, просить стягнути з нього 2590,55 грн. в рахунок 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, позивач, посилаючись на те, що через несвоєчасну сплату відповідачем боргу, постійними сварками з ним через це, він змушений був неодноразово звертатсь до державної виконавчої служби, прокуратури та суду з цього приводу, він постійно відчував негативні переживання та душевні страждання, які негативно впливали на стан його здоров"я, йому заподіяна моральна шкода на суму 1000 грн., яку він також просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, свої позовні вимоги підтримав, зменшивши розмір нарахувань за прострочення грошового зобов"язання, які він просить стягнути з відповідача, з 2590,55 грн. до 2300 грн. Обґрунтовуючи змешення розміру позовних вимог, позивач послався на те, що при поданні позову розрахунок позовних вимог в частині стягнення нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, був ним зроблений на підставі довідки ДВС від 17.11.2006р., в якій були вказані числа та суми перерахованих йому із депозитного рахунку ДВС на його рахунок сум, які вносив відповідач на депозитний рахунок ДВС. Оскільки в судовому засіданні відповідач надав квитанції, з яких вбачається, що він в 2006 році в рахунок сплати боргу за рішенням суду №2-260/98, перерахував 6753,49 грн. не двома платежами відповідно 10.07.2006р. та 29.09.2006р., як вказано в довідці ДВС, а чотирма платежами (07.03.2006р. -500 грн., 11.04.2006р. - 1250 грн., 13.06.2006р. - 1500 грн. та 7.08.2006 р. - 3503,49 грн.) він зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання до 2300 грн. Позивач вказує, що не сварився із відповідачем з приводу несвоєчасного виконання ним своїх зобов'язань, оскільки не бажає його бачити і уникає спілкування з ним, але просить стягнути з нього моральну на суму 1000 грн., посилаючись на те, що з вини відповідача під час ДТП загинула його дочка, і в зв'язку з цим він та його дружина постійно переносять душевні страждання і в нього в зв'язку з цим погіршився стан здоров'я.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що він взагалі не згідний із рішенням Богуславського районного суду від 08.05.1998 року, згідно з яким він зобов'язаний був сплатити позивачу 9493,46 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди з урахуванням інфляції, оскільки при його винесенні не було враховано, що він на той час вже сплачував позивачу за вироком суду 50, 20 та 150 грн. Крім того, оскільки в рішенні суду не вказано на протязі якого часу він зобов'язаний був його виконати, то він не повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання вказаного рішення. Моральну шкоду він не визнає тому, що в 2006 році він, маючи намір повністю розрахуватись із ОСОБА_1, пропонував йому через державних виконавців передати кошти готівкою і щоб останній написав йому розписку про те, що він не має до нього більше претензій але позивач відмовився приймати від нього кошти особисто і наполіг на тому, щоб ці кошти йому були перераховані через депозитний рахунок ДВС.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішення Богуславського районного суду від 08.05.1998 року з відповідача було стягнуто на користь позивача 9493,46 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди з урахуванням інфляції. З 1998 року по квітень 2001 року за вказаним рішенням суду відповідач сплатив позивачу лише 2739,97 грн. Решту суму боргу, що становила 6753,49 грн., відповідач сплатив позивачу лише в 2006 році шляхом здійснення чотирьох платежів (ІНФОРМАЦІЯ_1)

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, в тому числі у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Після набрання рішенням Богуславського районного суду від 08.05.1998 року про стягнення з відповідача на користь позивача 9493,46 грн. між позивачем та відповідачем виникло правовідношення за яким відповідач зобов'язаний був сплатити гроші позивачу, а позивач мав право вимагати від відповідача виконання ним цього обов'язку. Тобто між сторонами виникло грошове зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому посилання відповідача на те, що він не виконував тривалий час рішення з об'єктивних причин оскільки не мав для цього коштів, не звільняють його від відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відовідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та нарахування згідно з індексом інфляції за весь час прострочення починаючи з 10.07.2003 року до остаточного розрахунку відповідача за рішенням суду від 08.05.1998 року.

Суд, перевіривши розрахунок нарахувань 3% річних від простроченої суми та нарахування згідно з індексом інфляції за весь час прострочення, здійснених позивачем, враховуючи, що відповідач не оспорював строк цих нарахувань, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 2300 грн. як нарахувань за несвоєчасне виконання рішення суду від 08.05.1998 року підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

При нарахуванні 3% річних від простроченої суми судом враховується слідуюче:

Заборгованість відповідача за період з 10.07.2003р. по 7.03.2006р. становила 6753,49 грн., виплата прострочена на 2 роки та 265 днів, і нараховані 3% річних від простроченої суми в розмірі 552 грн. З 07.03.2006р. по 11.04.2006р. заборгованість становила 6253,49 грн., виплата прострочена на 35 днів, нараховано 3% - в розмірі 18 грн. З 11.04.2006р. по 13.06.2006р. заборгованість - 5003,49 грн., прострочено на 63 дні, нараховано 26 грн. З 13.06.06р. по 7.08.06р. заборгованість - 3503,49 грн., прострочено на 55 днів, нараховано 16 грн. Всього за період з 10.07.2003р. по 7.08.2006р. нараховано 3% річних від простроченої суми в розмірі 612 грн.

Суд перевіривши правильність нарахувань у зв"язку з інфляцією, розмір якої за період з 1998 року по серпень 2006 року підтверджений довідкою НОМЕР_1, виданою відділом статистики у Богуславському районі, вважає, що розрахунки зроблені позивачем в цій частині правильно.

Приймаючи до уваги, що лише за період з 10.07.2003р. по 1.01.2006 р. нарахування по індексу інфляції по простроченій сумі становлять 1701,86 грн., то разом із нарахованими 3% річних на суму 612 грн. загальна сума нарахувань становить 2313,86 грн., тобто на 13 грн. 86 коп більше ніж просить стягнути позивач.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на суму 1000 грн. не підлягають задоволенню оскільки вимоги позивача грунтуються на простроченні відповідачем виконання грошового зобов"язання, яке виникло на підставі рішення суду від 08.05.1998 року, а законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна простроченням виконання грошового зобов"язання.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2300 грн. в рахунок 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення виконання рішення Богуславського районного суду від 08.05.1998 року.

В решті позовних віимог відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно до ст.4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, втановленому ч.4 ст 295 ЦПК України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/845604