Решение Тячивского райсуда о взыскании индекса инфляции и 3% годовых за время не исполнения решения суда

[ANTIRAID]

Справа № 2 – 65/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2010 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого: судді Ляшко С.М.

при секретарі: Пальонна М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлана» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми.

В своєму позові позивач просить суд с тягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 46253,81 грн. в якості інфляційних за період з 01.01.2003 року до 01.02.2010 року включно, стягнути з відповідача на користь позивача 6922,2 грн. в якості 3% річних та судові витрати в якості сплаченого державного мита та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2002 року по справі № 2-1880/01 було стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь TOB «Світлана» грошові кошти у загальному розмірі 38169,85 грн. Рішення суду набрало законної сили, на примусове виконання якого був виданий виконавчий лист 27.12.2002 року ВДВС Тячівського РУЮ було відкрито виконавче провадження. 23.06.2004 року ВДВС закрив виконавче провадження у зв'язку із неможливістю його виконання через відсутність майна у боржника. 22.05.2005 року виконавче провадження було повторно відкрито за заявою стягувача, яке триває по сьогоднішній день.

Протягом всього часу існування заборгованості (майже сім календарних років) боржником було відшкодовано суму грошових коштів у розмірі 6000.00 грн. Станом на момент звернення до суду залишок заборгованості складає 32169.85 грн. За час існування невиконаного зобов'язання відповідача по справі грошова одиниця України значно знецінилась, що підтверджується таблицею індексів інфляції Держкомстату, доданою до позовної заяви. За наведених вище обставин позивач висуває боржнику вимогу про стягнення інфляційних та процентів річних відповідно до положень чинного законодавства України.

Обґрунтованість заявленого позову підтверджується правовою позицією Вищого Господарського Суду України (з посиланням на матеріали справ, розглянутих Верховним Судом України), який у своєму у інформаційному листі № 01-8/685 від 20.11.2008 року вказав, що діюче законодавство не виключає можливості звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням збільшилась в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Згідно ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Враховуючи вище наведене, позивач вважає за необхідне звернутись до суду за захистом порушених прав внаслідок невиконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання та його знецінення протягом семи календарних років після прийняття відповідного рішення суду. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, від 16.01.2003 р. N 435-ІV, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням всього вище наведеного вважають, що до стягнення з боржника підлягає сума інфляційних згідно наведеного нижче розрахунку:

(32169,85 грн. х 243,78 %) – 32169,85 грн. = 46253,81 грн., де

32169,85 грн. - залишок заборгованості відповідача станом на момент звернення до суду за захистом порушених прав;

243,78 % - індекс інфляції в період з початку 01.01.2003 року до 01.02.2010 року включно (визначений на підставі офіційних даних Держкомстату згідно рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97),

а також сума 3 % річних:

32169,85 грн. х 3 % / 365 х 2618 = 6922,2 грн., де

32169,85 грн. - залишок заборгованості відповідача на момент звернення до суду за захистом порушених прав;

3 % - річні проценти від простроченої суми;

365 - кількість календарних днів на рік;

2618 - кількість прострочених календарних днів з 01.01.2003 року до 05.03.2010 року.

Щодо строку позовної давності з урахуванням дати виникнення заборгованості, то необхідно зазначити, що він у даному випадку є триваючим, оскільки з кожним днем прострочення виконання зобов'язання розрахунок суми позовних вимог буде збільшуватись на один календарний день. Відповідно кожен наступний день сума заборгованості вже буде більшою на відповідний коефіцієнт індексу інфляції за цей день. Таким чином кожного дня невиконаного зобов’язання розпочинається перебіг нового терміну позовної давності.

Представник-позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини неявки, тому суд вважає, що справу слід розглянути у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника-позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2002 р., стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Світлана» 37791,85 грн. причиненої шкоди та 378 грн. сплаченого державного мита на р/р 2601301411457 в Львівському центральному відділенні ПІБ МФО 325633, ЗКПО 138249555.

Протягом всього часу існування заборгованості відповідачем було відшкодовано суму грошових коштів у розмірі 6000.00 грн.

За час існування невиконаного зобов'язання відповідача по справі грошова одиниця України значно знецінилась, що підтверджується таблицею індексів інфляції Держкомстату. За наведених вище обставин позивач висуває відповідачу вимогу про стягнення інфляційних та процентів річних відповідно до положень чинного законодавства України.

З урахуванням вище наведеного до стягнення з ОСОБА_1 підлягає сума інфляційних згідно наведеного нижче розрахунку:

(32169,85 грн. х 243,78 %) – 32169,85 грн. = 46253,81 грн., де

32169,85 грн. - залишок заборгованості відповідача станом на момент звернення до суду за захистом порушених прав;

243,78 % - індекс інфляції в період з початку 01.01.2003 року до 01.02.2010 року включно (визначений на підставі офіційних даних Держкомстату згідно рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97),

а також сума 3 % річних:

32169,85 грн. х 3 % / 365 х 2618 = 6922,2 грн., де

32169,85 грн. - залишок заборгованості відповідача на момент звернення до суду за захистом порушених прав;

3 % - річні проценти від простроченої суми;

365 - кількість календарних днів на рік;

2618 - кількість прострочених календарних днів з 01.01.2003 року до 05.03.2010 року.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що з ОСОБА_1, слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» заборгованість у розмірі 53176,01 грн., та судові витрати у розмірі 782,70 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 625 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» заборгованість у розмірі 53176,01 грн., та судові витрати у розмірі 782,70 грн.

Заява про оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Суддя Тячівського районного суду: ОСОБА_3

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8308478