Определение апелляционного суда Сумской области о взыскании с Укрпромбанка вклада, % по день решения, пени и 3% годовых

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-589

Головуючий у 1-й інстанції Бойко В.Б.

Категорія 27 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.

УХВАЛА

іменем України

2 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :

головуючого - Маслова В.О.,

суддів - Криворотенка В.І., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача ТОВ «Укрпромбанк» Осипова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні пеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про стягнення заборгованості, пені, збитків, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 10 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ “Український промисловий банк” на користь ОСОБА_1 58 135 доларів США вкладу, 1 098,51 доларів США процентів, 1744 доларів США пені, 250,51 доларів США - 3% річних від простроченої суми та 30 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необгрунтованістю.

Стягнуто з ТОВ “Український промисловий банк” на користь держави 1700 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ “Український промисловий банк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав скаргу з викладених в ній мотивів, заперечення проти скарги представника позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В січні 2009 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 10 липня 2008 року вона уклала з відповідачем ТОВ “Укрпромбанк” в особі працівника Сумській філії ТОВ “Укрпромбанк” договір банківського вкладу НОМЕР_1, згідно умов якого та додаткової угоди до договору, банк прийняв від неї 58135 доларів США строком на 183 дні - з 10 липня 2008 року (дата внесення) до 08 січня 2009 року (дата повернення) з процентною ставкою 12,1% річних. Пунктом 2.1 договору передбачено, що банк зобов'язується нести повну відповідальність за збереження вкладу та нарахованих по ньому процентів, а також повернути повністю вклад разом з відсотками в дату повернення, тобто 08 січня 2009 року. В цей день вона звернулась до банку з вимогою повернути їй суму вкладу з відсотками, але їй відмовили, посилаючись на відсутність коштів. 12 січня вона звернулась до банку з письмовою заявою про повернення коштів, але відповіді не отримала.

Доповнивши та уточнивши вимоги, з врахуванням того, що під час розгляду справи відповідач сплатив їй 12,1 % річних за 183 дні строку банківського вкладу, просила стягнути з відповідача на її користь 58 135 доларів США вкладу, 12,1% річних, починаючи з 08 січня 2009 року по день ухвалення рішення суду - 1098,51 доларів США, 3% річних від простроченої суми за порушення виконання грошового зобов'язання, а також відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» пені в розмірі 3% вартості послуг - 1744 доларів США та 4000 гр. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, відмовивши ОСОБА_1 у поверненні суми вкладу та відсотків по ньому по закінченню строку договору банківського вкладу, відповідач порушив охоронювані законом майнові права позивачки та її права як споживача його фінансових послуг, не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, а відшкодування моральної шкоди в даному випадку не передбачене умовами укладеного між сторонами договору та Законом України «Про захист прав споживачів».

Цей висновок суду відповідає обставинам справи, які судом встановлені вірно, та вимогам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між сторонами в м.Суми було укладено договір банківського вкладу НОМЕР_1, згідно умов якого та додаткової угоди до договору ТОВ “Укрпромбанк” прийняв від позивачки 58 135 доларів США строком на 183 дні - з 10 липня 2008 року (дата внесення) до 08 січня 2009 року (дата повернення) з процентною ставкою 12,1% річних. Пунктом 2.1 договору передбачено, що банк зобов'язується нести повну відповідальність за збереження вкладу та нарахованих по ньому процентів, а також повернути повністю вклад разом з відсотками в дату повернення, тобто 08 січня 2009 року. Банк відмовив позивачці у поверненні суми банківського вкладу та процентів за вкладом по закінченню строку договору банківського вкладу, сплатив їй суму процентів за 183 дні лише після її звернення з позовом до суду.

Постановою Національного банку України від 20 січня 2009 року № 19/БТ щодо відповідача була призначена тимчасова адміністрація та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на період з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року.

Суд першої інстанції обгрунтовано послався на ст. ст. 509, 526, 625 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок- відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що банк не повернув позивачці суму її вкладу 8 січня 2009 року, суд обгрунтовано стягнув з банку суму вкладу 58135 доларів США, а також 12,1 % річних процентної ставки за договором по день винесення рішення - 1098,51 доларів США, та 250,51 доларів США - 3% річних за порушення банком своїх грошових зобов'язань перед позивачкою за період з 8 січня 2009 року по день введення мораторію 21 січня 2009 року - за 13 днів.

Є безпідставними посилання апелянта на те, що вкладник за договором банківського вкладу не є споживачем у розумінні Закону України “Про захист прав споживачів”.

Така позиція апелянта суперечить змісту ч.2 ст. 1058 ЦК України, згідно якої договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу), на який розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд вірно в цій частині врахував роз'яснення, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», згідно яких, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання й зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг тощо).

З огляду на зазначене, суд обрунтовано стягнув з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 1744 доларів США на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначена норма закону передбачає, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначена у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачене законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначена, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Посилання апелянта на те, що суд порушив вимоги ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також п.5.2 договору банківського вкладу, укладеного з позивачкою, згідно яких банк не несе відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, теж є безпідставним. Обов'язок по поверненню вкладу та процентів по ньому настав у банку до введення мораторію, і суд відповідно до вимог закону застосував до банку норми про настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання за період до введення мораторію.

Крім того, ст. 85 вказаного закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а в даній справі іде мова про захист порушеного права позивачки у судовому порядку.

Не обгрунтованими є і доводи апелянта щодо порушення судом підсудності даної справи з врахуванням того, що сторони в п.5.3 договору банківського вкладу визначили, що спори в рамках цього договору вирішуються судом за місцезнаходженням банку, а, оскільки товариство знаходиться в м. Київ, справа не могла бути розглянута Зарічним райсудом м. Суми.

Ст.ст. 93, 95 ЦК України визначають місцезнаходження юридичної особи як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, та визначають філію як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, не є юридичною особою та наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого положення.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; підрозділом банку є структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком; філією банку є відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу укладений з позивачкою у Сумській філії ТОВ “Український промисловий банк” працівником філії від імені юридичної особи.

Отже, хоча ТОВ “Український промисловий банк”, яке є відповідачем в справі, зареєстроване в м. Київ, його філія розташована в м. Суми, позов ОСОБА_1 поданий до Зарічного районного суду м.Суми правомірно, оскільки філія, яка виступила у договорі від імені банку, як юридичної особи, розташована в м. Суми, і саме працівник цієї філії уклав від імені юридичної особи договір банківського вкладу з позивачем.

Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги, зокрема, посилання апелянта на безпідставність стягнення судом на користь позивачки коштів у іноземній валюті, оскільки рішення суду в цій частині відповідає умовам договору про банківський вклад, укладеного між сторонами, та нормам глави 71 ЦК України «Банківський вклад».

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10 березня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий підпис

Судді підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4154463