ANTIRAID Posted May 3, 2011 Report Posted May 3, 2011 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 вересня 2009 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю.Л., суддів: Барсукової В.М., Григор`євої Л.І., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в с т а н о в и л а: У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Зазначав, що 30 липня 2004 року він уклав з відповідачем договір позики, за умовами якого передав ОСОБА_2 у власність 44500 грн., а останній зобов`язувався повернути таку ж суму коштів за першою його вимогою, але не раніше семи днів. 31 грудня 2005 року він направив відповідачу телеграму про повернення боргу. Посилаючись на те, що позичальник боргу не повернув, просив стягнути на його користь 44500 грн. основного боргу та 760126 грн. 35 коп. пені, з урахуванням індексу інфляції. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. З ОСОБА_2 на його користь стягнуто 44500 грн. заборгованості за договором позики та 760126 грн. 35 коп. пені за несвоєчасне повернення боргу. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення боргу скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44500 грн. процентів і інфляційних коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з нього процентів і пені та ухвалити нове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 6007 грн. 50 коп. за прострочення повернення суми позики, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Судові рішення в частині стягнення боргу за договором позики сторонами не оскаржуються. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь 760126 грн. 35 коп. пені, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 з 10 січня 2006 року прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому повинен сплатити пеню в зазначеному розмірі. Скасовуючи в цій частині судове рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що сума проценті за користування взятими у борг грошима з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання повинна становити 44500 грн., тобто дорівнювати сумі основного боргу. Однак з таким висновком судів погодитись не можна. Судом установлено, що 30 липня 2004 року сторони уклали в письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 44500 грн., а останній зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму коштів за першою вимогою, та сплатити три проценти від суми позики за кожен день прострочення повернення позики. 31 грудня 2005 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 телеграму з вимогою про повернення взятих у борг коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму згідно з вимогами даного Кодексу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та трьох процентів річних) здійснюється кумулятивно шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми. Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст. ст. 549-552 ЦК України. Зазначена неустойка нараховується у грошовій або майновій формі від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів за договором позики відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України. Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, підлягає застосуванню, та не взяв до уваги, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, суд не перевірив належним чином проведених позивачем розрахунків щодо обрахування пені в сумі 760126 грн. 35 коп. та не взяв до уваги, що згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність один рік. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст.303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів; у рішенні не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовуються такі доводи; змінюючи рішення в частині розміру неустойки, безпідставно вважав, що спірні відносини не врегульовані законом; у рішенні не зазначив наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині заявлених позовних вимог про стягнення неустойки підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в частині заявлених позовних вимог про стягнення неустойки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: В.М. Барсукова Л.І. Григор`єва В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4970889 Quote
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.