Постановление ВХСУ о взыскании 3% и индекса инфляции

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2006 р.

№ 32/422

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Ковтонюк Л.В.

суддів: Чабана В.В.

Кота О.В.

за участю представників:

позивача не з'явились,

відповідача Захарченко Ю.В. (дов. від 01.11.05 №545)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006

у справі

господарського суду м. Києва № 32/422

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс”

про стягнення 39 493,14 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (далі –ТОВ “Видавнича група “Експрес”) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” (далі –ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс”) 6213,12 грн., 3% річних та 33280,01 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. В обґрунтування позову ТОВ “Видавнича група “Експрес” послалося на те, що відповідач несвоєчасно виконував свої зобов’язання за умовами договору підряду № 25 від 01.09.2002 на виконання поліграфічних робіт щодо здійснення оплати за виконані позивачем поліграфічні роботи.

Заявою від 04.10.2005 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 5506,70 грн. 3% річних та 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2005 (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” на користь ТОВ “Видавнича група “Експрес” 5506,70 грн. 3% річних, 55,07 грн. державного мита, 16,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що відповідач вчасно не здійснював оплату за виготовлену позивачем поліграфічну продукцію. Вимоги щодо стягнення 3% річних є доведеними. Що стосується вимог про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, то суд зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача обов’язок щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції міг виникнути лише у випадку прострочення платежу за окремий тираж на один місяць чи більший термін. Враховуючи, що позивачем не доведено факту затримки відповідачем оплати окремого тиражу на строк одного місяця чи більше, вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, є необґрунтованими. При цьому суд першої інстанції послався на статті 526, 610, 625 ЦК України та лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 (колегія у складі суддів: Шипка В.В., Дзюбко П.О., Борисенко І.В.) рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2006 скасовано частково. У позові про стягнення 5506,70 грн., 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Постанову вмотивовано тим, що позивачем із свого боку не виконано умов договору, не вчинено дій щодо надання відповідачу калькуляції вартості матеріалів та робіт, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. При цьому суд апеляційної інстанції послався на частину 1 ст. 215, частину 1 ст. 613, ст. 884 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” звернулося з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 повністю, а рішення господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” на користь ТОВ “Видавнича група “Експрес” 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 613 ЦК України, та не застосовано положення ст. ст. 530, 625 ЦК України, судом першої інстанції було дано невірне тлумачення змісту листа-роз’яснення Верховного Суду України

№ 62-97р від 03.04.1997. ТОВ “Видавнича група “Експрес” також вказало на те, що вартість виготовленої ним одиниці продукції зазначена у Додатку № 3 до договору підряду № 25 від 01.09.2002 та у підписаних відповідачем видаткових накладних.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

В судові засідання 26.06.2006 та 04.07.2006 не з’явився представник позивача. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорених судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами 01.09.2003 було укладено договір підряду № 25 на виконання поліграфічних робіт, за умовами пункту 3.6 якого відповідач зобов’язувався протягом 3-х банківських днів з моменту подання замовлення на виготовлення тиражу друкованого засобу оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання робіт за даним договором, та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виготовлення замовлення.

Як з’ясовано судами, позивачем було виготовлено та передано відповідачу поліграфічну продукцію за видатковими накладними, що підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання умов п.3.6 договору № 25 від 01.09.2003 позивач зобов’язаний був надавати відповідачу калькуляції щодо вартості матеріалів та вартості робіт, лише після чого останній повинен був здійснювати платежі.

З цим висновком Вищий господарський суд України не погоджується.

Судами встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, факт отримання відповідачем тиражів виготовленої позивачем поліграфічної продукції.

Відповідно до частин першої, другої ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В цьому зв’язку апеляційною інстанцією не було досліджено доводів позивача про те, що певна інформація про виготовлену ним продукцію, зокрема її ціну, відображено у видаткових накладних, за якими відповідач приймав цю продукцію без зауважень протягом дії договору підряду. При розгляді справи не було забезпечено всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин в сукупності, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Тому постанова суду апеляційної інстанції є такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення місцевого суду суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, вищезгаданою правовою нормою не передбачено обмежень щодо нарахування інфляційних втрат.

Втім, на дану норму матеріального права ні місцевий ні апеляційний господарські суди не звернули уваги, що призвело до прийняття неправомірних судових актів. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2005 у справі № 32/422 скасувати.

Справу № 32/422 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Л.Ковтонюк

Судді:

В.Чабан

О. Кот

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77805