пеня повинна розраховуватись у гривні

[perevidin]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.

Справа № 34/617

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:

Черкащенко М.М.

Кривда Д.С.

Студенця В.І.,

за участю представників

сторін

позивача –Жадобін В.І.;

відповідача –Шабанов С.В.;

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від

18.01.2011

та на рішення

господарського суду міста Києва

від

11.12.2009

у справі

№ 34/617

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до

Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

про

стягнення заборгованості в сумі 5 657 964, 02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 складає 35 640 411, 70 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі –ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"(далі –ВАТ КБ "Надра") про стягнення заборгованості в сумі 4 657 964,02 дол. США та 16 283,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2009 порушено провадження у справі № 34/617 за позовом ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" до ВАТ КБ "Надра" про стягнення заборгованості в сумі 5 657 964, 02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 складає 35 640 411, 70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 11.12.2009 позов задоволено частково. Суд стягнув з ВАТ КБ "Надра" на користь ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" 4 473 914 доларів 87 центів США основного боргу, 161 714 доларів 64 центів США відсотків, 22 335 доларів 33 цента США комісії по зобов’язаннях, 2 115 грн. 43. коп. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.) від 18.01.2011 апеляційну скаргу ВАТ КБ "Надра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2009 - без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 та рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2009 ВАТ КБ "Надра" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки валютою виконання в кредитній угоді визначено долар США, то і пеня повинна бути нарахована як відсоток від суми не невиконаного зобов"язання у доларах США, а не в гривнях.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 27.04.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 14.07.2007 між ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" (позичальник) та ВАТ КБ "Надра" (банк) було укладено кредитну угоду № EDP2/07/NDR02, за умовами якої позичальник погодився надати відібраним за погодженням з банком критеріями прийнятості Банкам-учасникам частину коштів позики в рамках субсидіарних кредитних угод та на умовах, затверджених банком, для цілей фінансування субкредитів розвитку експорту (субкредити) та лізингового фінансування розвитку експорту (лізингове фінансування) для підприємств-бенефіціарів.

Відповідно до розділу 2.01 позичальник погодився надати субсидіарний кредит банку учаснику на умовах, викладених в кредитній угоді, або на які є посилання у цій кредитній угоді, на суму, що дорівнює 30 000 000 доларів США.

За домовленістю сторін сума субсидіарного кредиту може бути збільшена на суму не більше ніж 30 000 000 доларів США у разі наявності на цей час нерозподілених коштів позики.

Судами встановлено, що ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" на виконання умов договору надав ВАТ КБ "Надра" кредит на загальну суму 4 473 914,87 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями SWIFT-повідомленнями.

Відповідно до розділу 2.16 кредитної угоди сторони встановили, що відповідач сплачує проценти, що нараховуються на основну суму субсидіарного кредиту, вибраного та непогашеного в установлений час, стосовно кожного періоду нарахування процентів за плаваючою ставкою, яка дорівнює базовій ставці LIBOR + Спред субсидіарного кредиту, і становить LIBOR (6 m) + 3,5%. Позичальник протягом трьох банківських днів після отримання від Міжнародного банку реконструкції та розвитку повідомлення про визначення базової ставки LIBOR для доларів США та спред субсидіарного кредиту для кожного Періоду фіксації процентної ставки (періоди з 15 квітня по 14 жовтня та з 15 жовтня по 14 квітня кожного року дії цієї угоди).

Згідно розділу 5.02 кредитної угоди, якщо виникає неспроможність виконати будь-яку умову чи домовленість з боку банка учасника згідно цією угодою, включаючи перелічені у розділі 5.01 випадки, і продовжується протягом 30 днів після надання повідомлення про неї позичальником на адресу банка учасника, тоді у будь-який подальший час протягом її продовження, позичальник може, на свій вибір анулювати право банка учасника здійснювати вибірки з субсидіарного кредитного рахунку та заявити, про розірвання цієї угоди та про те, що основна сума субсидіарного кредиту, не погашена на той час, а також усі інші платіжні зобов’язання за цією кредитною угодою мають бути безумовно та невідкладно сплачені, не дивлячись на те, що які-небудь положення цієї кредитної угоди можуть суперечити цьому.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язання за кредитною угодою, ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" звернувся до ВАТ КБ "Надра" з вимогою № 018-07/824 від 12.02.2009 про погашення заборгованості в сумі 4 473 914,87 доларів США та усіх інших зобов’язань. Проте, відповідач умови спірного договору не виконав, кошти не повернув, на лист не відповів.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ч.1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Судами встановлено, що ВАТ КБ "Надра", всупереч умовам кредитного договору свого зобов’язання не виконав. Станом на момент звернення до суду з позовом, заборгованість ВАТ КБ "Надра" складає 4 657 964, 84 доларів США, з яких 4 473 914,87 доларів США –основний борг, 161 714,64 доларів США –нараховані та несплачені відсотки, 22 335,33 доларів США –комісія за зобов’язаннями за кредитною угодою.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( ч. 2 ст. 199 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ч. 1ст. 546 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( ч. 6 ст.232 ЦК України).

Розділом 2.23 кредитної угоди сторони погодили, що у випадку несвоєчасного погашення банком учасником суми субсидіарного кредиту, нарахованих процентів та комісій, розмір пені становить 0,1% від суми невиконаного платіжного зобов’язання за кожен день прострочення.

ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" нараховано пеню в сумі 16 283,02 грн. за період з 01.02.2009 до 10.02.2009.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 мораторій на задоволення вимог кредиторів продовжено з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням часу введення мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано здійснив перерахунок пені і визначив її розмірі у сумі 2 115,43 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов"язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію ( ч.1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції, що діяла станом до 06.08.2009).

Судами попередніх інстанцій, при розгляді справи встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов"язань за кредитним договором щодо несвоєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, до призначення тимчасової адміністрації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Також ч.2 ст. 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси суб"єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, присудження до виконання обов"язку в натурі.

Виходячи із змісту зазначених норм, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів, а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Доводи ВАТ КБ "Надра" наведені в касаційні скарзі стосовно того, що валютою виконання в кредитній угоді визначено долар США, то і пеня повинна бути нарахована як відсоток від суми не невиконаного зобов"язання у доларах США, а не в гривнях колегією суддів до уваги не приймаються з таких підстав.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов"язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України –гривні.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 у справі № 34/617 –без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Кривда Д.С. Студенець В.І.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/15112357

,

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 № 34/617

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Вербицька О.В.

Буравльов С.І.

при секретарі: Гордієнко Л.М.

За участю представників:

позивача: Ревурко С.В. (дов. № 010-01/5342 від 20.07.2009 )

відповідача : Маціборко І.С. (дов. № 13-11-5932 від 30.03.2010 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку ”Надра»

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2009

у справі № 34/617 (Сташків Р.Б. .....)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку ”Надра»

про стягнення заборгованості в сумі 4657964,02 дол.США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 складає 35640411,70 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – позивач, ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України») до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - відповідач, ВАТ КБ «Надра») про стягнення заборгованості в сумі 4 657 964, 02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 року складає 35 640 411,70 грн. – позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 473 914 доларів 87 центів США основного боргу, 161 714 доларів 64 центів США відсотків, 22 335 доларів 33 цента США комісії по зобов’язаннях, 2 115 грн. 43. коп.. пені, а також 3 342 долара США та 21 грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ КБ «Надра» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 та постановити нове рішення.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що вказане рішення є таким що не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 18.01.2011 року.

18.01.2011. в судове засідання з’явилися представники сторін.

В судовому засіданні представник відповідача усно просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду міста Києва., представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, де просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а спірне рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 14.07.2007 року між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) було укладено Кредитну угоду (Кредитна угода).

Відповідно до Розділу 2.01 Позичальник погодився надати Субсидіарний кредит Банку учаснику на умовах, викладених в Кредитній угоді, або на які є посилання у цій Кредитній угоді, на суму, що дорівнює 30 000 000 доларів США.

За домовленістю сторін сума Субсидіарного кредиту може бути збільшена на суму не більше ніж 30 000 000 доларів США у разі наявності на цей час нерозподілених коштів позики.

В свою чергу, позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредит на загальну суму 4 473 914,87 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями SWIFT-повідомленнями № 330JK.96278JIGO від 15.05.2008 на суму 1 047 361,24 доларів США, 3084PO.93972IGO від 06.05.2008 на суму 647 528,60 доларів США, 1985JK.82978JIGO від 20.03.2008 на суму 92 977,16 доларів США, 1883JK.82154JIGO від 18.03.2008 на суму 199 207,92 доларів США, 1541EL.79128JIGO від 04.03.2008 на суму 200 000,00 доларів США, 966JK.74170JIGO від 12.02.2008 на суму 1 073 523,12 доларів США, 200JK.67632JIGO від 14.01.2008 на суму 199 405,94 доларів США, 9706EL.63153JIGO від 20.12.2007 на суму 1 013 910,89 доларів США.

Відповідно до розділу 2.16 Кредитної угоди сторони встановили, що відповідач сплачує проценти, що нараховуються на основну суму Субсидіарного кредиту, вибраного та непогашеного в установлений час, стосовно кожного періоду нарахування процентів за плаваючою ставкою, яка дорівнює базовій ставці LIBOR плюс Спред Субсидіарного кредиту, і становить LIBOR (6 m) + 3,5 відсотків позичальник протягом трьох банківських днів після отримання від Банку повідомлення про визначення Базової ставки LIBOR для доларів США та Спред Субсидіарного кредиту для кожного Періоду фіксації процентної ставки.

Згідно з розділом 5.02 Кредитної угоди, якщо виникає неспроможність виконати будь-яку умову чи домовленість з боку Банка учасника згідно цією Угодою, включаючи перелічені у Розділі 5.01 випадки, і продовжується протягом 30 днів після надання повідомлення про неї Позичальником на адресу Банка учасника, тоді у будь-який подальший час протягом її продовження, Позичальник може, на свій вибір анулювати право Банка учасника здійснювати вибірки з Субсидіарного кредитного рахунку та заявити, про розірвання цієї угоди та про те, що основна сума Субсидіарного кредиту, непогашена на той час, а також усі інші платіжні зобов’язання за цією Кредитною угодою мають бути безумовно та невідкладно сплачені, не дивлячись на те, що які-небудь положення цієї Кредитної угоди можуть суперечити цьому.

У зв’язку з тим, що відповідач несвоєчасно виконував зобов’язання за договором, позивач звернувся до відповідача з листом № 018-07/824 від 12.02.2009 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 4 473 914,87 доларів США та усіх інших зобов’язань. Проте, відповідач умови спірного договору не виконав, кошти не повернув, на лист не відповів.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.( п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.. 625 ЦК України).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умовам Кредитного договору свого зобов’язання не виконав.

В той же час, факт наявності у Банку заборгованості у сумі 4 657 964, 84 доларів США, з яких 4 473 914,87 доларів США –основний борг, 161 714,64 доларів США –нараховані та несплачені відсотки, 22 335,33 доларів США –комісія за зобов’язаннями за Кредитною угодою позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Відповідно до розділу 2.23 Кредитної угоди у випадку несвоєчасного погашення відповідачем суми Субсидіарного кредиту, нарахованих процентів та комісій, розмір пені становить 0,1% від суми невиконаного платіжного зобов’язання за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована пеня в сумі 16 283,02 грн. за період з 01.02.2009 року до 10.02.2009 року.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені за період з 01.10.2009 до 10.02.2009, а також беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції керуючись статтею 55 ГПК України вірно здійснив перерахунок пені, яка склала 2 115,43 грн.

Що ж стосується посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Кредитним договором щодо несвоєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з твердженням відповідача щодо необґрунтованості нарахування та стягнення судом пені в не гривнях, а не доларах США.

Так, відповідно до умов Кредитної угоди розмір пені становить 0,1 % від суми невиконаного платіжного зобов’язанні за кожен день прострочення.

Відповідно до ч 2 ст. 546 ЦК України – пеня є видом забезпечення виконання зобов’язання, виходячи зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 року , відповідно до вимог ст. 192 ЦК України – розрахунок пені має здійснюватись у грошові одиниці України – гривні.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства також дає можливість зробити висновок, що встановлення максимального розміру пені з розрахунку облікової ставки НБУ можливе лише щодо грошової одиниці України – гривні, оскільки діючим законодавством Національному Банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, отже вказана норма Цивільного кодексу України може бути застосована лише у гривні у випадку прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, на думку апеляційної інстанції, ВАТ КБ «Надра» не довело вимог своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про стягнення заборгованості в сумі 4 657 964, 02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 року складає 35 640 411, 70 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» – без задоволення.

2.Справу № 34/617 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Вербицька О.В.

Буравльов С.І.

[Бонар]

"Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства також дає можливість зробити висновок, що встановлення максимального розміру пені з розрахунку облікової ставки НБУ можливе лише щодо грошової одиниці України – гривні, оскільки діючим законодавством Національному Банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, отже вказана норма Цивільного кодексу України може бути застосована лише у гривні у випадку прострочення грошового зобов’язання. "

Це вже добре .