Решение апелляционного суда Херсонской области об отказе ОТП Факторингу во взыскании суммы с поручителя

[ANTIRAID]

02.03.2011

Справа № 22ц-1324 2011 р.

Головуючий в І інстанції Заболотний В.М.

Категорія 27 Доповідач: Прокопчук Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року березня місяця «02»дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого –Прокопчук Л.П.

Суддів –Семиженка Г.В., Базіль Л.В.

при секретарі –Ващенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банком був наданий кредит відповідачу у вигляді кредитної лінії з лімітом 350000 доларів США, а останній зобов’язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами з кінцевим строком погашення –до 28 лютого 2017 року.

В забезпечення належного виконання зобов’язання між банком та ОСОБА_3 був укладений 28 лютого 2008 року договір поруки, згідно з яким поручитель прийняла на себе зобов’язання у випадку невиконання позичальником боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором здійснити виконання їх у повному обсязі.

Крім того, кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 28 лютого 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 і договором іпотеки від 09 квітня 2009 року, укладеним між банком та ОСОБА_4

Позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором і тому станом на 07 жовтня 2009 року утворилася заборгованість, яка складає 2809441,20 грн.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів всю витребувану ним суму та понесені судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року у розмірі 2793016,14 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку в повному об’ємі.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 подали письмові заперечення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав і обов’язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 350000 доларів США і зобов’язувався перед банком сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами з кінцевим строком погашення до 28 лютого 2017 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений 28 лютого 2008 року договір поруки, згідно з яким поручитель взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань.

Крім того, кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 28 лютого 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_2 і договором іпотеки від 09 квітня 2009 року, укладений між банком і ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов’язань щодо щомісячного повернення кредитних коштів і тому утворилася заборгованість станом на 09 жовтня 2009 року у розмірі 2809441,20 грн., а відтак позивач правомірно поставив питання про дострокове повернення кредитних коштів, що узгоджуються з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача не у витребуваній ним сумі, а в розмірі 2793016 грн. 14 коп. суд першої інстанції правомірно керувався роз’ясненнями, даними у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»і стягнув еквівалент гривні за курсом НБУ на день ухвалення рішення.

Доводи апелянта про те, що ухвалюючи таке рішення суд вийшов за межі позовних вимог банку є безпідставними.

Неприйнятними на думку колегії є і доводи апеляційної скарги в частині рішення суду щодо відмови про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з майнового поручителя ОСОБА_4, з якою банком був укладений договір іпотеки 09 квітня 2009 року.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язань іншої особи –боржника, а іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном.

Позивачем не заявлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, тому суд першої інстанції підставно відмовив позивачу у задоволенні його вимог про стягнення боргу солідарно з відповідачів ОСОБА_4 і боржника ОСОБА_1, бо ні умовами договору, ні Законом України «Про іпотеку», ні §6 глави 49 ЦК України не передбачено такої відповідальності майнового поручителя.

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір, укладений банком та боржником ОСОБА_1 28 лютого 2008 року був змінений додатковим договором №1 до договору про надання кредитної лінії від 09 квітня 2009 року в частині розміру фіксованої процентної ставки, яка збільшилася з 5,4% до 6,3%.

Згоди на зміну своєї відповідальності, як поручителя, відповідачка ОСОБА_1 не давала.

На думку колегії у зобов’язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки навіть за наявності на це згоди банку і боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останньою відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Отже, відмовляючи ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у задоволенні його вимог про стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції постановив і в цій частині законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то підстав для її задоволення і скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.П.Прокопчук

Судді: Г.В.Семиженко, Л.В.Базіль

Копія вірна Л.П.Прокопчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14205760