Решение Голосеевского райсуда оставленное в силе ВСУ о недействительности повышения процентной ставки Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

Справа №2-2184\09.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

при секретарях Мащенко С.П., Бондарук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про зобов»язання обґрунтувати підвищення процентної ставки по договорах кредиту, визнання незаконним підвищення процентної ставки та визнання нікчемним пункту договорів щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку,

встановив:

17 лютого 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до АКБ СР «Укрсоцбанк» про зобов»язання обґрунтувати підвищення процентної ставки по договорах кредиту, визнання незаконним підвищення процентної ставки та визнання нікчемним пункту договорів щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку,

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договори кредиту 01.06. та 23.08.2006 року за №№10-29\2054, 10-29\2382 про надання у її тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі: 91 246, 00 доларів США, зі сплатою 11,5% річних ; 76 742,00 долари США, зі сплатою 12,5 % річних. Свої зобов»язання за укладеними договорами позивач виконує вчасно та у повному обсязі.

07.11.2008 року позивач отримала від АКБ СР «Укрсоцбанк» листи від 21.10.2008 року щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитами до 14% річних та додаткові угоди щодо підвищення процентної ставки по договорам кредиту №№10-29\2054, 10-29\2382 . В отриманих нею листах і в додаткових угодах не було зазначено інформацію щодо реальної вартості кредиту, обґрунтовані підстави для зміни процентної ставки, правило за яким банк розраховує необхідну зміну процентної ставки за договорами на основі подій, що впливають на вартість ресурсів банку.

Вважає, що такі дії відповідача суперечать умовам п.2.6 укладених нею з відповідачем договорів кредиту. Не погодившись з пропозицією АКБ СР «Укрсоцбанк» щодо підвищення процентної ставки за укладеними з нею договорами кредиту, позивач звернулася до відповідача з проханням надати розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту, надати інформацію щодо подій, які мали безпосередній вплив на вартість ресурсів банку, з зазначенням публічного джерела інформації та діапазону часу, який аналізувався банком, обґрунтувати підвищення номінальної ставки відсотку за кредитами до 14% річних із зазначенням правила, за яким банк розраховує необхідну зміну процентної ставки за договорами. На свої звернення відповіді не отримала.

02.12.2008 року позивач сплатила черговий платіж за договором згідно графіку, однак зарахування чергового платежу відповідачем відбулося за підвищеною ставкою за кредитом. Такі дії відповідача вважає незаконними, просила визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення з 03.11.2008 року процентної ставки по договорам кредиту, перерахувати кредитні умови з цього ж часу, віднести нараховані додаткові відсотки на погашення тіла кредиту, визнати недійсними п. 2.6. укладених нею з відповідачем договорів кредиту.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлений нею позов, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заявлений позов не визнала. Посилаючись на те, що дії банку відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладених договорі кредиту з позивачем, а також виконання останньою умов додаткової угоди, що стосується сплати відсотків у підвищеному розмірі, свідчить про прийняття останньою пропозиції про підвищення процентної ставки. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до АКБ «Укрсоцбанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2006 року між сторонами у справі було укладено договір кредиту 10-29\2054, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування від АКБ СР «Укрсоцбанк» кредитні кошти в сумі 91 426, 00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою 11,5% річних (а.с.23-28).

23.08.2006 року між сторонами у справі було укладено договір кредиту 10-29\2382, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування від АКБ СР «Укрсоцбанк» кредитні кошти в сумі 76 742,00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою 12,5% річних (а.с.17-22).

21.10.2008 року АКБ СР «Укрсоцбанк» було направлено на адресу ОСОБА_1 два листи за №№24.3\700-12,24.3\700-27 з пропозицією підписати додаткові угоди до укладених нею договорів кредиту про підвищення номінальної ставки відсотку за кредитами до 14% річних з 03.11.2008 року (а.с.30,31).

Як видно зі змісту додаткових угод до договорів кредиту №№10-29\2054, 10-29\2382 , укладених сторонами у справі 01.06. та 23.06.2006 року, що були направлені відповідачем на адресу позивача, остання їх не підписала.

Судом також встановлено, що з приводу отриманих листів з пропозиціями підписати додаткову угоду до зазначених вище договорів кредиту, ОСОБА_1 направила на адресу АКБ СР «Укрсоцбанк» з вимогою надати інформацію та повідомити про обставини, що стали підставою для підвищення відсоткової ставки за укладеними нею з банком договорами кредитів. Зазначений лист позивача було отримано відповідачем 19.11.2009 року. Лист аналогічного змісту направлявся позивачем до банку повторно (а.с.12-16,9-10,36).

Відповідно до змісту зазначених листів ОСОБА_1 не погоджувалася на пропозицію АКБ СК «Укрсоцбанк щодо підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.6. договорів кредиту №№10-29\2054, 10-29\2382 , укладених сторонами у справі 01.06. та 23.06.2006 року, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління , Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом визначеного в п. 1.1. цього Договору.

Зважаючи на викладене, позивач у справі, звертаючись до відповідача з зазначеними вище листами діяла в межах умов договору, оскільки бажала переконатися, що дії АКБ СР «Укрсоцбанк» з приводу підвищення відсоткової ставки відповідають вимогам укладених нею з останнім договорів кредиту.

Як видно зі змісту листів відповідача на адресу позивача, вони не містять інформації, яку просила повідомити їй ОСОБА_1. Відсутня така інформація і в наданих суду представником відповідача рішеннях АКБ СР «Укрсоцбанк» про підвищення процентної ставки (а.с.11,105-110).

Посилання представника відповідача на те, що з моменту підвищення процентної ставки за договором кредиту, що був укладений з ОСОБА_1, остання сплачувала відсотки за підвищеною ставкою, що свідчить про прийняття умов додаткової угоди не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до п. 2.5. договору кредиту, повернення заборгованості здійснюється у наступній черговості: спочатку прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а вже потім прострочена заборгованість за кредитом. У судовому засіданні також встановлено, що сплачуючи чергові платежі в грудні місяці 2008 року позивач позбавлена була можливості сплатити відсотки в розмірі 11 % річних, оскільки призначення платежів при погашенні боргу визначається працівниками банку, що вчиняють банківські операції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про прийняття ОСОБА_1 умов додаткових угод про підвищення відсоткової ставки за укладеними нею з АКБ СР «Укрсоцбанк» договорами кредиту не заслуговують на увагу суду, підстави для висновку, що підвищення процентної ставки за договорами кредиту було проведено за згоди позичальника відсутні.

Крім того, дії АКБ СР «Укрсоцбанк» з приводу підвищення відсоткової ставки за укладеними з позивачем договорами кредиту не відповідають вимогам п. 2.6. укладених договорів, оскільки відповідачем не наведено підстав для вчинення таких дій, що визначені в зазначеному пункті договорів, а саме - зміну процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління , Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, за яких кредитор мав би право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом визначеного в п. 1.1. цього Договору.

За правилами ст. 1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах, а ст. 651 цього Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача у справі про надання інформації щодо підстав підвищення процентної ставки по кредиту, сукупну вартість кредиту, та інші питання, що порушувалися позивачем перед відповідачем після отримання повідомлення про підвищення процентної ставки за кредитними договорами ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства, що регулює порядок надання та повернення кредитів. Ненадання відповіді на поставлені позивачем питання у зверненнях останньої на адресу АКБ СР «Укрсоцбанк», підвищення процентної ставки за відсутності обґрунтувань передбачених умовами договору свідчить, що АКБ «Укрсоцбанк» не виконало свої зобов»язання за укладеними договорами з ОСОБА_1, оскільки підвищення відсоткової ставки за договорами було проведено за відсутності підстав передбачених п.2.6. укладених договорів.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку, про неприйняття позивачем у справі пропозиції відповідача укласти додаткову угоду, відповідно вона не може вважатися укладеною.

На думку суду, при наявності висновків суду, що додаткова угода про підвищення відсоткової ставки не укладена сторонами у справі, оскільки не підписана ОСОБА_1, а її дії також свідчать про відсутність згоди останньої на прийняття нею умов викладених у додатковій угоді, відповідач у справі не заявив вимог про розірвання договору кредиту, тому дії АКБ Укрсоцбанк» про нарахування з 03.11.2009 року відсотків за кредитними договорами за підвищеною ставкою, а саме в розмірі 14% суперечать умовам договору та вимогам закону, відповідно є нечинними.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій АКБ «Укрсоцбанк» щодо підвищення процентної ставки за договорами кредиту №№10-29\2054, 10-29\2382 , укладених сторонами у справі 01.06. та 23.06.2006 року підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов»язання перерахувати нараховані проценти та стягнути з відповідача вже сплачені проценти вони підлягають частковому задоволенню, оскільки на виконання рішення щодо визнання неправомірними дій по підвищенню процентної ставки з 03.11.2008 року, відповідач має перерахувати утримані відсотки, однак стягнення зазначеної суми, на думку суду є недоцільним тому, як вона має бути зарахована відповідачем на погашення майбутніх платежів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання недійсними п.2.6. укладених нею з відповідачем договорів кредиту не підлягають задоволенню, з тих підстав, що позивачем у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду належних доказів на підтвердження цих позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про банки та банківську діяльність, ст.ст. 651,653,654, 1054 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,147,208,213,214,215,218 ЦПК України, суд –

вирішив:

позов ОСОБА_1 до АКБ СР «Укрсоцбанк» про зобов»язання обґрунтувати підвищення процентної ставки по договорам кредиту, визнання незаконними підвищення процентної ставки та визнання нікчемними пункту договорів щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії АКБ СР «Укрсоцбанк» про підвищення процентної ставки за договором кредиту №10-29\2054, укладеним ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» 01 червня 2006 року та зобов»язати знизити процентну ставку до розміру 11,5% .

Визнати неправомірними дії АКБ СР «Укрсоцбанк» про підвищення процентної ставки за договором кредиту №10-29\2382 укладеним ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» 23 серпня 2006 року та зобов»язати знизити процентну ставку до розміру 12,5%.

Зобов»язати АКБ СР «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок сплачених грошових коштів на погашення наступних платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції необхідно подати до цього ж суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/6665463

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитними договорами та встановлення нікчемності умов договорів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі – АКБ “Укрсоцбанк”) про визнання незаконним підвищення процентної ставки за укладеними нею з відповідачем кредитними договорами та встановлення нікчемності умов цих договорів щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

Позивачка зазначала, що 1 червня та 23 серпня 2006 року уклала з АКБ “Укрсоцбанк” кредитні договори, за якими отримала в банку суми кредиту під 11,5 та 12,5 процентів відповідно. До закінчення строку дії договорів, в листопаді 2008 року вона отримала від банку листа з пропозицією змінити процентну ставку на 14 процентів та проекти додаткових договорів щодо підвищення процентних ставок. Оскільки листи не несли інформації щодо наявності передбачених договорами підстав для зміни процентної ставки вона звернулася до банку за відповідними роз’ясненнями, а 2 грудня 2008 року здійснила черговий платіж згідно з графіком погашення кредитів. Однак банк здійснений нею платіж зарахував вже за підвищеною ставкою. За таких обставин позивачка просила суд визнати дії банку щодо підвищення з 3 листопада 2008 року процентних ставок за укладеними з нею в 2006 році кредитними договорами незаконними, зобов’язати банк віднести здійснені нею платежі на погашення кредиту за обумовленими в договорах при їх укладенні процентними ставками та визнати недійсними умови договорів, які передбачають право банку змінювати процентну ставку в односторонньому порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії АКБ “Укрсоцбанк” щодо підвищення процентних ставок за укладеними з ОСОБА_6 1 червня та 23 серпня 2006 року кредитними договорами та зобов’язано банк здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_6 платежів, зарахувавши їх на погашення наступних платежів. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і в апеляційному порядку не переглядалося.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі помилково скасоване ним рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, заслухавши пояснення представника АКБ “Укрсоцбанк” ОСОБА_7 на заперечення касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання незаконними дій банку щодо підвищення процентних ставок за укладеними з ОСОБА_6 1 червня та 23 серпня 2006 року кредитними договорами та про зобов’язання банку здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_6 платежів, зарахувавши їх на погашення наступних платежів, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами цих договорів не досягнуто згоди у письмовій формі щодо підвищення розміру процентних ставок за договорами, що відповідно до закону тягне за собою недійсність такої умови договорів та неправомірність дій банку щодо зарахування здійснених нею чергових платежів за новими підвищеними ставками.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивачка після отримання листа банку з пропозицією змінити розмір процентної ставки за укладеними з нею кредитними договорами сплачувала щомісячні платежі з урахуванням зміненої процентної ставки, тобто вчинила дію, яка свідчить про її згоду із запропонованим підвищенням процентної ставки.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Судом встановлено, що 1 червня та 23 серпня 2006 року ОСОБА_6 укладено кредитні договори з АКБ “Укрсоцбанк”, за умовами яких розмір процентної ставки становить 11,5 та 12,5 процентів відповідно. Згідно з умовами кожного із цих договорів у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного договором. Про намір змінити розмір процентів Кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також подати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов’язаний протягом зазначеного вище строку підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до договору та повернути її кредитору. У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованим кредитором розміром процентів позичальник зобов’язаний протягом вказаного вище строку повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному розмірі. Після сплати позичальником зазначених сум дія договорів вважається припиненою.

Також судом встановлено, що 21 жовтня 2008 року банком було направлено позивачці 2 листи з пропозицією підписати додаткові угоди до укладених нею кредитних договорів про підвищення процентних ставок по кожному з договорів до 14 процентів з 3 листопада 2008 року. У зазначений строк позивачка додаткових угод не підписала, так само як і не повернула банку існуючої заборгованості за кредитними договорами. В подальшому позивачка здійснювала поточні платежі згідно з передбаченими кредитними договорами графіками, а банк зараховував як платежі за новою процентною ставкою.

Факт сплати позивачкою поточних платежів згідно з графіком та зарахування їх банком за новою процентною ставкою апеляційний суд розцінив як згоду позивачки з новою процентною ставкою. Однак при цьому апеляційний суд не врахував, що у зв’язку з непідписанням позивачкою додаткових угод, які передбачають новий розмір процентної ставки, умови кредитних договорів про новий розмір процентних ставок є нікчемними і новий розмір процентної ставки застосуванню не підлягає.

Апеляційний суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та не з’ясував чи звертався банк до суду про визнання умов договорів щодо нового розміру процентної ставки дійсними та чи ухвалювалося судом відповідне рішення. Разом з тим, зазначені обставини мають визначальне значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки є передчасним.

Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Є.Ф. Левченко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/9890010