Определение ВСУ о незаконности повышения процентной ставки Укрсоцбанком


ANTIRAID

Recommended Posts

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа – Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду в порядку ст.ст. 651, 1054-1057 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк»), третя особа – Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про визнання неправомірними дій щодо підвищення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 405/348/06-1 від 17 липня 2006 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що 17 липня 2006 року уклав із відповідачем договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого АКБ «Укрсоцбанк» зобов’язався надати йому кредит протягом 2006 року окремими частинами – траншами – у межах максимального ліміту в розмірі 150 тис. доларів США строком із 17 липня 2006 року до 16 липня 2021 року зі сплатою 12,8 % річних. У листопаді 2008 року, до закінчення строку дії договору, АКБ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом із 12,8 % до 15% річних. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2009 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії АКБ «Укрсоцбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі АКБ «Укрсоцбанк» просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання незаконними дій банку щодо підвищення процентної ставки за укладеним із ОСОБА_6 17 липня 2006 року кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не надав доказів належного повідомлення позивача про намір змінити в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом, а також не довів факт зростання вартості грошових ресурсів АКБ «Укрсоцбанк», яка мала б безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Судом установлено, що 17 липня 2006 року ОСОБА_6 укладено кредитний договір з АКБ «Укрсоцбанк», за умовами якого розмір процентної ставки становить 12,8 процентів. Згідно з умовами договору в разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, у тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями правління, комітету з питань управління активами та пасивами, кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного договором (п. 2.11). Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також подати для укладення відповідну додаткову угоду (п. 2.11.1). У разі якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов’язаний протягом зазначеного вище строку підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до договору та повернути її кредитору (п. 2.11.2). У разі якщо позичальник не погодиться з запропонованим кредитором розміром процентів позичальник зобов’язаний протягом указаного вище строку повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) у повному розмірі. Після сплати позичальником зазначених сум дія договорів вважається припиненою (п. 2.11.3).

У матеріалах справи є зворотне поштове повідомлення про те, що адресований ОСОБА_6 лист, відправлений 22 листопада 2008 року АКБ «Укрсоцбанк» , 27 листопада 2008 року отримала уповноважена особа – ОСОБА_7 (а.с. 22, 23).

Крім того, як стверджував ОСОБА_6 у позовній заяві , про підвищення процентної ставки він дізнався в листопаді 2008 року від касира банку під час сплати чергового щомісячного платежу.

У лютому 2009 року він звернувся до банку з письмовою заявою про роз’яснення підстав підвищення процентної ставки, а з позовом до суду ОСОБА_6 звернувся лише в червні 2009 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не з’ясував, з якого часу відбулося підвищення процентної ставки, яким чином повідомлявся позичальник про її зміну, чи пропонував йому банк укласти у зв’язку із цим додаткову угоду, чи здійснював позивач оплату грошових сум за кредитним договором після підвищення процентної ставки, оскільки факт такої сплати ОСОБА_6 поточних платежів згідно з графіком і зарахування їх банком (про що стверджує в касаційній скарзі АКБ «Укрсоцбанк» ) може свідчити про його згоду з новою процентною ставкою.

На ці недоліки не звернув уваги й апеляційний суд.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12615077

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи