Решение ВСУ об отказе во взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Охрімчук Л.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, закритого акціонерного товариства ”Авіакомпанія “Воларе” (далі – ЗАТ “АК “Воларе”), ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення суми боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів позики та визнання осіб такими, що не відповідають за зобов’язаннями боржника,

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_10 та ЗАТ “АК “Воларе” про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначав, що 20 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_14 укладено договір позики № 1 та договір позики № 2. За умовами вказаних договорів ОСОБА_14 отримав позику в сумі 3 300 000 доларів США та 1 100 555 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ строком до 31 грудня 2008 року. Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_14 за договорами позики №№ 1 та 2 від 20 грудня 2006 року між ним та ЗАТ “АК ”Воларе” 1 вересня 2008 року укладено договір поруки. За умовами вказаного договору ЗАТ “АК ”Воларе” зобов’язалося перед ним відповідати за виконання зобов’язань ОСОБА_14 за договорами позики №№ 1 та 2.

20 грудня 2006 року ним були надані позики: ОСОБА_10 в сумі 1 млн. доларів США терміном на один рік під 2 % річних в місяць та в сумі 1 млн. доларів США строком на один рік під 3 % річних в місяць, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 1 млн. доларів США строком на шість місяців під 24 % річних. Надання позик підтверджується розписками цих осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_14 помер, заповіту не залишив. До першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_14 належать його діти: ОСОБА_7, ОСОБА_10 й ОСОБА_9 та дружина ОСОБА_8

31 грудня 2008 року настав строк для повернення позик за договорами № № 1 та 2 від 20 грудня 2006 року, а також повернення позик та відсотків за договорами від 20 грудня 2006 року боржниками ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 Зобов’язання за договором поруки від 1 вересня 2008 року також не виконане ЗАТ “АК “Воларе”.

Посилаючись на зазначене, просив стягнути з відповідачів 26 904 108 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики № 1 від 20 грудня 2006 року, 9 054 88 грн. 38 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики № 2 від 20 грудня 2006 року, 119 044 грн. 11 коп. річних за договором позики № 1, 40 062 грн. 13 коп. – за договором позики № 2, а також стягнути з відповідачів 9 970 730 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики № 1 від 20 грудня 2006 року, 9 970 730 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики № 2 від 20 грудня 2006 року, 273 402 грн. 74 коп. річних за договором № 1 та 273 402 грн. 74 коп. річних за договором № 2. Також просив стягнути 11 161 150 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за договором № 3 від 20 грудня 2006 року та 389 852 грн. 05 коп. річних за договором № 3.

Не погоджуючись із позовними вимогами, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через представника ОСОБА_15 за довіреностями від 1 квітня 2009 року, від 16 квітня 2009 року та від 16 квітня 2009 року, посвідченими нотаріусами, звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів позики №№1 та 2 від 20 грудня 2006 року та визнання їх такими, що не відповідають за зобов’язаннями боржника.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що договори позики укладені ОСОБА_14 під впливом обману щодо істотних обставин цих договорів. Зокрема, підтвердженням факту отримання грошей є розписки, а в договорі зазначено, що фактом одержання грошей є факт підписання договору. Крім того, вони: ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за договорами позики №№ 1 та 2 є неналежними відповідачами, оскільки після смерті ОСОБА_14 спадщину не прийняли та свідоцтва про прийняття спадщини не отримали.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року позов ОСОБА_6 про стягнення суми боргу задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_6 солідарно з ЗАТ “АК ”Воларе” та ОСОБА_8 (в межах успадкованого нею станом на 7 липня 2009 року майна на суму 65 341 грн. 50 коп.) - борг за договорами позики №№ 1 та 2 від 20 грудня 2006 року з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних у розмірі 24 457 097 грн. 89 коп. та судові витрати; з ОСОБА_10 борг за договором позики від 20 грудня 2006 року в сумі 15 281 000 грн. та судові витрати; з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 (в межах успадкованого нею майна) солідарно борг за договором позики від 20 грудня 2006 року в сумі 7 640 500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів позики відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ ”АК “Воларе”, до якої через представника ОСОБА_16 за довіреностями від 17 червня 2009 року, від 24 березня 2009 року та від 26 березня 2009 року, посвідченими нотаріусами, приєдналися ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що поручитель не поручався за нових боржників – спадкоємців ОСОБА_14

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 20 грудня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 укладені договори позики №№ 1 та 2. За умовами договорів ОСОБА_14 отримав у ОСОБА_6 позику в сумі 3 300 000 доларів США та 1 100 555 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ строком до 31 грудня 2008 року.

Додатковою угодою до договорів позики №№ 1 та 2 від 20 грудня 2006 року, укладеною між ОСОБА_6 та ОСОБА_14 визначені строки повернення позичених грошей: до 30 вересня 2008 року - 500 тис. доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ; до 30 жовтня 2008 року – 1 млн. доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ; до 30 листопада 2008 року –1 млн. 500 тис. доларів США; до 30 грудня 2008 року –1 410 555 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ.

9 липня 2008 року ОСОБА_6 і ОСОБА_14 уклали додаткову угоду до договору позики № 1 від 20 грудня 2006 року, доповнивши його пунктом 20 наступного змісту: “Після повернення позичальником позики позикодавцю в сумі 3 300 000 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ позикодавець повертає позичальнику оригінали трьох розписок: № 1 від 20 грудня 2006 року, підписані ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, № 2 від 20 грудня 2006 року, підписані ОСОБА_10 і ОСОБА_11; № 3 від 20 грудня 2006 року, підписані ОСОБА_10 і ОСОБА_11”

1 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ “АК “Воларе” укладено договір поруки, за умовами якого ЗАТ “АК ”Воларе” зобов’язалась перед ОСОБА_6 відповідати за виконання зобов’язань ОСОБА_14 за договорами позики №№ 1 та 2 від 20 грудня 2006 року відповідно в сумі 3 300 000 тис. доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ та в сумі 1 100 555 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ.

Не повернувши борг, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_14 помер.

11 травня 2009 року дружина ОСОБА_14 – ОСОБА_8 подала до Першої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Діти ОСОБА_14: ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 подали відповідно 11 та 14 травня 2009 року заяви про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця на користь пережившої дружини батька - ОСОБА_8

У зв’язку з цим зверненням спадкоємців Першою Київською нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 514/2009 до майна ОСОБА_14 - жилого будинку № 54, який знаходиться по вул. Дружби в с. Жуківці Обухівського району Київської області, земельної ділянки площею 0,202 га в с. Жуківці, вул. Дружби, 54 та автомобіля марки Mercedes-benz модель 500, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

9 липня 2009 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право ОСОБА_8 на спадщину за законом на автомобіль.

С тягуючи солідарно з ОСОБА_8 та ЗАТ “АК “Воларе” на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами позики, суди виходили із того, що за зобов’язаннями ОСОБА_14 має відповідати солідарно спадкоємець, який прийняв спадщину в межах вартості отриманого майна та ЗАТ “АК “Воларе” у повному обсязі - як поручитель.

Проте з такими висновками судів в частині стягнення боргу з поручителя погодитися не можна, оскільки до встановлених обставин неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення про задоволення в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Встановлено, що за договорами поруки №№ 1 та 2 боржник ОСОБА_14, не повернувши борг ОСОБА_6, помер.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука або застава, встановлена іншою особою ( ч. 1 ст. 523 ЦК України) припиняється після зміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

Виходячи із змісту зазначених правових норм порука припиняється в тій частині, в якій припиняється забезпечене нею зобов’язання і поручитель має нести відповідальність перед кредитором в межах вартості спадкового майна, якщо у договорі поручителя з кредитором поручитель дав кредитору згоду відповідати за нового боржника.

Судами встановлено та вбачається із договору поруки від 1 вересня 2008 року ( а.с. 15 т. 1), що такої згоди поручитель – ЗАТ “АК ”Воларе” кредитору – ОСОБА_6 не давав, хоча засновниками цього товариства були: боржник – ОСОБА_14 з часткою у статутному капіталі у 78 %, він же голова правління на невизначений термін, його син – ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі 10 %, він же заступник голови правління – Генеральний директор на невизначений термін та ОСОБА_11 з часткою у статутному капіталі 12 % ( а.с. 16-29 т. 1).

Тому покладення на ЗАТ “АК ”Воларе” відповідальності за повернення боргу за договорами позики №№ 1 та 2, укладеними ОСОБА_14 є безпідставним.

Крім того, згідно з чч. 1, 3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими договорами та Законом.

Законом України “Про господарські товариства” та статутом цього товариства ( а.с. 16-28 т. 1) таких випадків не передбачено.

Оскільки судами обставини справи, що оскаржуються встановлені повно і правильно, висновки судів ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, проте неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів, застосовуючи положення ст. 341 ЦПК України вважає, що судові рішення у частині стягнення з ЗАТ “АК ”Воларе” як поручителя суми боргу за договорами позики №№ 1 та 2 слід скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові ОСОБА_6

ЗАТ “АК ”Воларе” подало касаційну скаргу на судові рішення у частині покладення на нього обов’язку погасити борг. У іншій частині судовими рішеннями його права та обов’язки не порушуються.

До неї приєдналися відповідачі через свого представника за довіреностями, - тобто вони підтримали доводи касаційної скарги товариства про те, що за цих обставин поручитель не може відповідати по боргах за іншого боржника, якщо він не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

Самостійної касаційної скарги вони не подавали і це їх право, оскільки згідно з ч. 2 ст. 11 та ч. 3 ст. 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Обов’язкові підстави для скасування рішення встановлені у ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Такі підстави у справі відсутні і касатором не наводяться, а ті, що наведені - щодо порушення виключної підсудності є помилковими – частина спірного майна знаходиться у цьому районі, а також у цьому районі знаходиться один із відповідачів, тому підсудність не порушена.

Не надходило й касаційної скарги на судові рішення від позивача щодо відмови йому в позові, а колегія суддів за положеннями ст. 335 ЦПК України перевіряє справу лише в межах доводів касаційної скарги.

Оскільки судові рішення скасовуються у частині стягнення з ЗАТ “АК ”Воларе” суми боргу за договорами позики №№ 1 та 2 та відмовляється у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення цієї суми з товариства, у забезпечення якого ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року накладено арешт на майно товариства, ця ухвала суду згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України втрачає чинність з 21 липня 2010 року – вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 333,335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства ”Авіакомпанія “Воларе”, до якої приєдналися ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року в частині стягнення з закритого акціонерного товариства ”Авіакомпанія “Воларе” як поручителя суми боргу за договорами позики №№ 1 та 2 від 20 грудня 2006 року з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 24 457 097 грн. 89 коп. та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Визнати, що ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно ЗАТ “АК ”Воларе” втратила чинність з дня набрання цим рішенням законної сили.

У решті рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І. Григор’єва

Судді: М.І. Балюк

В.Г. Данчук

В.Й. Косенко

Л.І. Охрімчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10551037