Определение Апелляционного суда Запорожской области о признании договора поручительства с Приватбанком прекращенным

[у.zaporozhskiy]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1502/2011 р.

Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р.

м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В.

при секретарі Волчановій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію.

В позові зазначав, що 19.03.2007 року між нею та ВАТ КБ «ПриватБанк»було укладено договір поруки № 14.10858/2, із змінами, внесеними додатковою угодою № 1 до договору від 11.12.2007 року, згідно якого вона взяла на себе зобовязання солідарно відповідати перед ПАТ КБ «ПриватБанк»за отриманий ОСОБА_4 кредит у сумі 135000,00 грн. під 17% річних по кредитному договору, укладеному між відповідачами 19.03.2007 року № 14.10858 та додатковою угодою до нього від 11.12.2007 року № 1 У подальшому до вказаного кредитного договору між відповідачами 08.01.2009 року було укладено додаткову угоду № 2, якою внесли зміни до п. 4.1. Розділу 4 «Порядок розрахунків» додаткової угоди № 1 від 11.12.2007 року до кредитного договору № 14.10858 від 19.03.2007 року щодо підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за користування кредитом з 17% до 30%. Вказаною угодою збільшено обєм зобовязання ОСОБА_4 перед банком, що також збільшило обєм відповідальності поручителя перед кредитором, про що ПАТ КБ «ПриватБанк»належним чином її не повідомив та не отримав її згоди на продовження договору поруки на нових умовах, тому вважає, що договір поруки припинив свою дію. Банк порушує права позивача та продовжує вимагати від неї кредитних зобовязань за кредитним договором, їй телефонують з колекторських служб і вимагають погашення заборгованості за кредитом.

Посилаючись на зазначені обставині просив суд визнати припиненим договір поруки № 14.10858/2 від 19.03.2007 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2011 року позов задоволено повністю.

Визнано припиненим договір поруки № 14.10858/2 від 19.03.2007 року укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто солідарно з ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивачки про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, надав оцінку доводам та запереченням сторін.

Суд першої інстанції врахував положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом було встановлено і не заперечується відповідачами факт зміни зобовязання за кредитним договором шляхом укладення між кредитором та позичальником додаткової угоди про суттєве збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 17 % до 30 %, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Посилання апелянта на те, що обсяг зобовязання поручителя було встановлено і він жодним чином не змінився є безпідставними.

За умовами додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки збільшується розмір грошових сум, який має сплачувати позичальник, а при укладенні договору поруки, зміст її полягав у тому, що поручитель брав на себе додаткові обовязки за договором лише на визначених умовах, тобто поручався за платоспроможність та сумлінність позичальника лише в межах, визначених кредитним договором. Збільшення відсоткової ставки без обумовлення такої можливості як у кредитному договорі так і в окремому узгодженні з поручителем не ґрунтується на законі

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими підстави позову, які з посиланням на ч. 1 ст. 559 ЦК України полягали в припиненні договору поруки у звязку зі зміною зобовязання між кредитором і боржником додатковою угодою про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом з 1.2.2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зобовязаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобовязань перед банком.

Якщо покладення такої відповідальності на поручителя унеможливлено, то договорі поруки має бути визнаний припиненим.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК, за якою до способів захисту порушеного права відноситься і припинення правовідношення, а отже доводи апелянта, що позивачка не має право . на звернення до суду суперечить як зазначеній нормі так і загальним засадам цивільного судочинства, , ст. 3 ЦПК за якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 318, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14182150

[у.zaporozhskiy]

Справа № 2-769/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" січня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі - головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бучакчийського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію,

ВСТАНОВИВ

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі відділення «Бердянська філія», ОСОБА_4, в якому просила визнати договір поруки №14.10858/2 від 19.03.2007 року, укладений між нею та ЗАТ комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ комерційний банк «Приватбанк», таким, що припинив свою дію. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19 березня .2007 року між нею та ВАТ КБ «Приватбанк»було укладено договір поруки №14.10858/2, із змінами, внесеними додатковою угодою №1 до договору від 11.12.2007 року, згідно якого вона взяла на себе зобовязання солідарно відповідати перед ПАТ КБ «Приватбанк»за отриманий ОСОБА_4 кредит у сумі 1350000,00 грн. під 17% річних по кредитному договору, укладеному між відповідачами 19.03.2007 року №14.10858 та додатковою угодою до нього від 11.12.2007 року №1. У подальшому до вказаного кредитного договору між відповідачами 08.01.2009 року було укладено додаткову угоду №2, якою внесені зміни до п.4.1 Розділу 4 «Порядок розрахунків»додаткової угоди №1 від 11.12.2007 року до кредитного договору №14.10858 від 19.03.2007 року щодо підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за користування кредитом з 17 % до 30%. Вказаною угодою збільшено об'єм зобовязання ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Приватбанк», що також збільшило об'єм відповідальності поручителя перед кредитором, про що ПАТ КБ «Приватбанк»належним чином її не повідомив та не отримав її згоди на продовження договору поруки на нових умовах, тому вважає, що договір поруки припинив свою дію. Банк порушує права позивача та продовжує вимагати від неї виконання кредитних зобовязань за кредитним договором, їй телефонують з колекторських служб і вимагають погашення заборгованості за кредитом, що змусило її звернутися до суду. Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати припиненим вказаний договір поруки.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги ОСОБА_3, доповіла по їх суті, просила задовольнити повністю.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» Бучакчийський С.В. позов не визнав, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими, оскільки на сьогоднішній день кредитні зобовязання ОСОБА_4 є невиконаними, бо строк дії кредитного договору встановлений до 16.03.2012 року. Пунктом 5 Договору поруки №14.10858 від 19.03.2007 року встановлений обсяг відповідальності поручителя - у випадку невиконання боржником будь-якого обовязку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обовязку. Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання обовязку частково або в повному обсязі. Обсяг відповідальності поручителя викладений в догові поруки і не збільшується автоматично, без підписання додаткових угод до нього, при зміні зобовязань боржника за кредитною угодою. Подальші зміни до Кредитного договору, які вносилися Додатковою угодою №2 від 08.01.2009 року щодо збільшення розміру відсотків річних за користування кредитними коштами, які мали місце після укладення договору поруки, не впливали на розмір відповідальності ОСОБА_3, а тому не повинні були з нею узгоджуватися. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не зявився, 27.10.2010 року надіслав суду заяву про визнання позову, в якій також просив розглянути справу за його відсутності у звязку із зайнятістю на роботі.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позову і наявності підстав для його задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 19 березня 2007 року між ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 14.10858, а 11.12.2007 року додаткову угоду №1 до нього, згідно яких Банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 1350000,00 грн., а боржник зобов'язувався повернути кредит до 16.03.2012 року із сплатою за його користування 17% річних та винагороди, передбаченої договором.

В забезпечення виконання зобовязання, 19.03.2007 року ВАТ КБ «Приватбанк і позивач уклали договір поруки №14.10858/2, а 11.12.2007 року - додаткову угоду до нього №1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобовязалася відповідати перед Кредитором за порушення зобовязання Боржника як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу кредитором, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, як вбачається з п.2,4 Додаткової угоди №1 від 11.12.2007р. до Договору поруки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено і не заперечувалося представником відповідача Бучакчийським С.В., що додатковою угодою №2 до кредитної угоди №14.10858 від 19.03.2007 року з 01.02.2009 року підвищена відсоткова ставка за користування кредитними коштами з 17% річних до 30% річних, тобто майже вдвічі. При цьому дата останнього платежу не змінилася, що суттєво збільшило розмір боргу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Фактично встановивши зміну зобовязання за кредитним договором шляхом укладення між кредитором та позичальником 08 січня 2009 року додаткової угоди № 2 про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 01.02.2009 року із 17% річних до 30 %, річних, без повідомлення та згоди на це поручителя, автоматично збільшено відповідальність поручителя, оскільки остання відповідає за невиконання зобовязань за кредитною угодою, включаючи в тому числі і оплату процентів, нарахованих за користування кредитом.

Тому суд приходить до висновку, що твердження представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»про те, що зобовязання поручителя при зміні без його згоди процентної ставки за користування кредитом, залишилися незмінними, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки суперечать як нормам ст.554 ЦК України, так і п.4 договору поруки та п.п. 2,4 Додаткової угоди №1 до договору поруки від 19.03.2007 року №14.10858. Збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є збільшенням обсягу відповідальності як боржника так і поручителя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при зміні процентної ставки лише за згодою банку та основного боржника, як це передбачено п.2.3.1. Кредитного договору від 19 березня 2007 року, без згоди поручителя, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобовязань перед банком, а тому в силу ч.1 ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється.

Враховуючи наведені обставини, та оцінюючи їх у відповідності до вимог ст..10,60,212 ЦПК України, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_3 законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ч.ч.1,2 ст. 554, ч.1 ст.559 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, задовольнити повністю.

Визнати припиненим договір поруки № 14.10858/2 від 19 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:З. П. Пустовіт

http://reyestr.court.gov.ua/Review/15047043