Решение Васильковского райсуда об отказе Приватбанку в досрочном взыскании задолженности

[ANTIRAID]

Справа № 2-714\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року

м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кочевої І.В.,

при секретарі – Кара Р.Т.,

за участю представника позивача - Кузьмінова Д.В., що діє за довіреністю,

представника відповідача, що діє за ордером – Паскал П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 , що був укладений між сторонами 27.10.2006 року у розмірі 46228 грн. 88 коп. та судові витрати в сумі 565 грн. 56 коп. – судовий збір та 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушує умови кредитного договору щодо повернення чергової частини суми кредиту, що є значним порушенням зобов’язань, а тому, посилаючись на положення ст.ст.1050, 1054 ЦК України вимагає повернення відповідачем усієї суми заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Відповідач, що був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки дострокове стягнення вказаної позивачем суми, з підстав, вказаних позивачем, не передбачено діючим між сторонами кредитним договором та вказаними позивачем статтями ЦК України. Суду пояснив, що відповідач дійсно укладав кредитний договір з позивачем, але зараз він не спроможний виконувати у повному обсязі свої зобов’язання за кредитним договором, дійсно має заборгованість, але здійснює платежі регулярно, хоча і не в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що дійсно між позивачем та відповідачем 27 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір НОМЕР_1 , відповідно до якого відповідачу було надано кредит: 9600 доларів США для купівлі автомобіля та 2876,10 доларів США на сплату страхових платежів, на строк з 27.10.2006 року по 26.10.2011 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяці на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 14% від суми виданого кредиту щомісячно, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення моніторингу. Період сплати встановлено з 27 по 4 число кожного місяця. Щомісячний платіж встановлений в сумі 227,80 доларів США.

Вказане не оспорювалося представником відповідача, підтверджено наявною у справі завіреною належним чином копією кредитного договору.

П.2.3 Договору передбачено право позивача при порушенні відповідачем умов договору на власний розсуд змінити умови договору – зажадати від позивальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення (п.2.3.3)

Доказів того, що позивач скористався вказаним правом та на власний розсуд змінив вказаним чином умови договору – суду не надано.

Крім того, п.2.3.3 договору, укладеного між сторонами передбачено право позивача розірвати договір у судовому порядку, або в односторонньому порядку. При цьому, в останній день дії договору відповідач зобов’язався повернути позивачу суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором.

Позовних вимог щодо дострокового розірвання кредитного договору позивачем не висувалося, доказів розірвання договору в односторонньому порядку суду не надано.

Крім того, кредитним договором передбачено також дострокове повернення відповідачем кредиту в повному обсязі, винагороди, відсотків за фактичний строк його користування у разі отримання повідомлення про таку вимогу від позивача. Доказів направлення такої вимоги відповідачу позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд не має змоги вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем та вирішити питання про дострокове розірвання кредитного договору.

Відповідно до ст.1050, ст.1054 ЦК України, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо дострокового стягнення з відповідача усієї заборгованості за кредитним договором, не передбачено можливості дострокового стягнення суми боргу за кредитним договором.

Ч.1 ст.1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Ст.625 ч.2 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем суду надано розрахунок заборгованості відповідача, з якого видно, що відповідач здійснює платежі, але не в повному обсязі, тобто порушує взяті на себе зобов’язання по кредитному договору. Але оскільки позивачем не висунуто вимог про розірвання кредитного договору, та про стягнення з відповідача суми боргу, відповідно до ст.625 ЦК України з відповідним розрахунком, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову на підставах, заявлених позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд покладає на позивача.

На підставі виклепаного, керуючись ст. ст.ст.526, 533, 552, 610-612, 614, 618, 623, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 82, 208, 209, 214 -215 ЦПК

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Кочева І.В.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/4630145