Постановление ВХСУ об отмене постановления госисполнителя о взыскании исполнительного сбора

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р.

Справа № 32/306

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач),

суддів Міщенка П.К., Хандуріна М.І.,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 27.12.2010 року);

від третьої особи-1:не з'явились;

від третьої особи-2:не з'явились;

від ДВС України:не з'явились;

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен",

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2011 року, та ухвалу Господарського суд міста Києва від 4 липня 2011 року,

за скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на дії Державної виконавчої служби України,

у справі № 32/306,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (м. Київ),

до Комунального підприємства "Київський метрополітен" (м. Київ),

треті особи:

1. Київська міська державна адміністрація (м. Київ),

2. Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (м. Київ),

про стягнення 120 725 679 грн. 94 коп.,

в с т а н о в и в :

У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі за текстом ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі за текстом КП "Київський метрополітен") про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 від 31.08.2006 року у сумі 120 725 679 грн. 94 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі № 32/306 позов задоволено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року затверджено укладену між сторонами Мирову угоду від 28.12.2010 року.

У травні 2011 року КП "Київський метрополітен" звернулось зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (з квітня 2011 року створена Державна виконавча служба України (далі за текстом ДВС України)), у якій просить визнати дії органу виконання рішень неправомірними та скасувати Постанову органу виконання рішень ВП № 22970555 від 04.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору. В обґрунтування поданої скарги КП "Київський метрополітен" послалось на ту обставину, що, оскільки Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 03.12.2010 року, то закінчення цього виконавчого провадження мало проводитись згідно з нормами закону, які діяли на момент прийняття цих документів, а тому орган виконання судових рішень, при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору, не мав жодних правових підстав посилатись на ч. 2 ст. 25 та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" оскільки ці статті набрали чинності з 09.03.2011 року. Крім того, КП "Київський метрополітен" у поданій ним скарзі вважає, що ним не було порушено строку на добровільне виконання наказу Господарського суду міста Києва, оскільки підприємство зверталось до місцевого господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення, про що було повідомлено орган виконання судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у справі № 32/306 (суддя Ковтун С.А.) відхилено скаргу КП "Київський метрополітен" на дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що доводи скарги КП "Київський метрополітен" не є правомірними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 32/306 (головуючий суддя Вербицька О.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" без задоволення. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що постанову про стягнення виконавчого збору прийнято виконавчою службою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, КП "Київський метрополітен" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 32/306 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу КП "Київський метрополітен" на дії державного виконавця. В обґрунтування касаційної скарги КП "Київський метрополітен" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. На думку скаржника, оскільки наказ № 32/306 видано Господарським судом міста Києва 18.11.2010 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 03.12.2010 року, то закінчення виконавчого провадження мало здійснюватись згідно норм закону, які діяли на момент прийняття цих документів. Скаржник вказує, що ним не було порушено строку на добровільне виконання рішення, оскільки після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження КП "Київський метрополітен" в межах наданого строку звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення, про що повідомило заступника міністра юстиції України директора департаменту ДВС Міністерства юстиції України Стадніка Г.В. За наведених підстав відповідач вважає, що підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору не було.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу КП "Київський метрополітен" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 18.10.2011 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук В.Ю., судді: Міщенко П.К., Хандурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник КП "Київський метрополітен" касаційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 32/306 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу КП "Київський метрополітен" на дії державного виконавця.

Інші учасники судового провадження уповноважених представників в судові засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дати, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення представників в судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників позивача, третіх осіб та ДВС України.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковим задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі № 32/306 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до КП "Київський метрополітен" (за участю третіх осіб: Київської міської державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві) про стягнення 120 725 679 грн. 94 коп. позов задоволено повністю.

03.12.2010 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мазуром Г. І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 22970555, що отримана відповідачем 14.12.2010 року.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження запропоновано боржнику добровільно виконати рішення Господарського суду міста Києва протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

22.12.2010 року КП "Київський метрополітен" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 20.12.2010 року (вих. № 1435-Н) про відстрочення виконання рішення суду.

Того ж дня відповідач звернувся до заступника міністра юстиції України - директора департаменту державної виконавчої служби Стадніка Г.В. з Листом від 20.12.2010 року (вих. № 1434-Н), у якому просив зупинити виконання наказу № 32/306, виданого Господарським судом міста Києва 18.11.2010 року.

В подальшому, у грудні 2010 року, сторони звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про затвердження мирової угоди.

Листом від 24.01.2011 року за № 23059-0-33-10/25-17 заступник директора департаменту ДВС начальник відділу примусового виконання рішень відмовив у задоволенні клопотання КП "Київський метрополітен" про зупинення виконання наказу, за відсутності правових підстав.

Поряд з цим, КП "Київський метрополітен" звернулось до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. з Листом (вих. № 516-НЮ), у якому вдруге просило вирішити питання щодо зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року Заява КП "Київський метрополітен" про відстрочення виконання судового рішення залишена без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі № 32/306 затверджено мирову угоду від 28.12.2010 року, укладену між ПАТ "Альфа-Банк" та КП "Київський метрополітен".

15.03.2011 року КП "Київський метрополітен" звернулось до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. з Листом (вих. № 98-НЮ), у якому просило, у зв'язку із затвердженням 02.02.2011 року Господарським судом міста Києва мирової угоди, закінчити виконавче провадження № 22970555 з примусового виконання наказу № 32/306 від 18.11.2010 року про стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь позивача 120 725 679 грн. 94 коп.

04.05.2011 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мазур Г.І. прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12072567 грн. 99 коп.

05.05.2011 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 22970555 та виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 29970555 від 04.05.2011 року в окреме провадження з посиланням на ч. 2 ст. 25 та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка набрала законної сили з 09.03.2011 року).

З приводу правомірності прийняття органом ДВС Постанови про стягнення виконавчого збору від 04.05.2011 року і виник цей судовий спір.

Як свідчать матеріали справи, господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що КП "Київський метрополітен" звернулось зі скаргою, у якій просить визнати дії органу виконання рішень неправомірними та скасувати Постанову органу виконання рішень ВП № 22970555 від 04.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій, що виконавчою службою правомірно не було вжито заходів щодо зупинення або не зупинення виконання наказу місцевого господарського суду. Так, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент подачі Листа від 20.12.2010 року (вих. № 1434-Н)), звернення відповідача 22.12.2010 року із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду не має наслідком обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Відтак, такі посилання скаржника є необґрунтованими.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання виконавчою службою встановленого Законом України "Про виконавче провадження" порядку при прийнятті постанови від 04.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору, з огляду на наступне.

Протягом часу виконавчого провадження № 22970555 до Закону України "Про виконавче провадження" вносились зміни, що впливали на правове регулювання спірних відносин, а тому, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, господарським судам попередніх інстанцій слід було застосувати як норми названого Закону, чинні на час порушення виконавчого провадження постановою від 03.12.2010 року, так і норми, які діяли на час підписання сторонами і затвердження господарським судом мирової угоди, а також на час прийняття у межах виконавчого провадження постанов від 04.05.2011 року та від 05.05.2011 року.

За приписами Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" надає боржнику надано можливість виконати судове рішення самостійно у встановлений для добровільного виконання строк, оскільки, у разі його невиконання, судове рішення буде виконано в примусовому порядку, що, в свою чергу, буде мати негативні наслідки для боржника.

Згідно наведеного в Законі України "Про виконавче провадження" переліку заходів примусового виконання рішення, такими заходами є: 1) звернення стягнення на майно боржника (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження, після закінчення строку на добровільне виконання наказу і до 09.03.2011 року); 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як вже встановлено вище, боржник звернувся до органу ДВС України із заявою про закриття виконавчого провадження 15.03.2011 року, в той час як мирову угоду Господарським судом міста Києва (підписану сторонами у справі 28.12.2010 року) за поданою 29.12.2010 року до господарського суду першої інстанції заявою було затверджено 02.02.2011 року.

Затвердження мирової угоди, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закриття виконавчого провадження. Тобто, по суті, затвердження господарським судом мирової угоди є закінченням примусового виконання рішення, оскільки з цього моменту рішення боржником виконується добровільно, без вчинення органом ДВС заходів для його виконання. При цьому, слід відзначити відсутність передбачених чинним законодавством підстав, які б зумовлювали відстрочення закриття виконавчого провадження за наведених обставин.

Поряд з цим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, затвердження місцевим господарським судом (підписаної сторонами) мирової угоди тягне за собою лише ті правові наслідки, які були передбачені чинним на той момент законодавством, і зміна цього законодавства в подальшому не може бути підставою для застосування будь-яких інших наслідків щодо вже вчинених дій сторін, ніж ті, які були встановлені чинними на момент затвердження мирової угоди правовими нормами.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що копію ухвали Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року було направлено сторонам та органу ДВС для організації виконання 14.03.2011 року; боржником отримано нарочно 14.03.2011 року. При цьому, слід відзначити, що нормами чинного ГПК України встановлено строки направлення копій процесуальних документів (3 дні), з чого вбачається порушення місцевим господарським судом цих вимог, що, в свою чергу, спричинило негативні наслідки.

Так, боржник майже півтора місяці до 14.03.2011 року (тобто і до вступу в чинність нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 09.03.2011 року) був позбавлений можливості звернутись до ДВС України із заявою про закінчення виконавчого провадження. Крім того, слід відзначити, що органом ДВС України постанову про закриття виконавчого провадження прийнято 05.05.2011 року і про стягнення виконавчого збору 04.05.2010 року (тобто більше ніж через 3 місяці після прийняття місцевим господарським судом ухвали від 02.02.2011 року та майже через 2 місяці після звернення боржника із заявою про закриття виконавчого провадження).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що сторонами було підписано мирову угоду 28.12.2010 року і цю мирову угоду затверджено Господарським судом міста Києва 02.02.2011 року, і в цей час положення ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", які почали діяти з 09.03.2011 року та якими обґрунтовано постанову ДВС України від 04.05.2011 року, ще не діяли, що, в свою чергу, унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин. За наведених підстав, ці норми помилково були застосовані місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи, та органом ДВС України під час прийняття постанови від 04.05.2011 року.

Згідно ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент затвердження мирової угоди місцевим господарським судом ухвалою від 02.02.2011 року, до 09.03.2011 року), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

В будь-якому разі, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, стягнення виконавчого збору (як вбачається з постанови від 04.05.2011 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", так і станом на дату затвердження мирової угоди постановою господарського суду першої інстанції від 02.02.2011 року), пов'язане з передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" фактично здійсненими під час виконавчого провадження заходами примусового виконання рішення.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою відсутність здійснення органом ДВС заходів примусового виконання рішення (як то звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, тощо), що, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, в свою чергу, не дає підстав для стягнення виконавчого збору.

Згідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами вірно встановлено фактичні обставини справи, однак невірно застосовано наведені правові норми, виходячи з наданих ст. 1119 ГПК України повноважень, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування прийнятих господарськими судами попередніх інстанцій ухвали від 04.07.2011 року та постанови від 02.08.2011 року у справі № 32/306, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення скарги КП "Київський метрополітен" (вих. № 175-НЮ від 20.05.2011 року) на дії державного виконавця, оскільки підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2011 року та ухвалу Господарського суд міста Києва від 4 липня 2011 року у справі № 32/306 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким вимоги скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (вих. № 175-НЮ від 20.05.2011 року) на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. неправомірними. Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 04.05.2011 року скасувати.

В решті вимог скарги відмовити.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді:П.К. Міщенко

М.І. Хандурін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18757891

[Obelix]

Та ВХСУ просто охренел от суммы 12 лимонов ни за кой хрен? Вот вам фиг

Такое у нас избирательное правосуде...по принципу "Если нельзя, но очень нужно - то можно"

В особо тяжелых случаях можно даже конституцию переписать...ахуле

[ANTIRAID]

Та ВХСУ просто охренел от суммы 12 лимонов ни за кой хрен? Вот вам фиг

Такое у нас избирательное правосуде...по принципу "Если нельзя, но очень нужно - то можно"

В особо тяжелых случаях можно даже конституцию переписать...ахуле

Вот и я о том же. Но нам только плюс, будем использовать, а если откажут, то вот основания для пересмотра по неодинаковому применению.