Постановление ВСУ о прекращении поручительства с банком Надра

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

Жайворонок Т.Є.,

Патрюка М.В.,

Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Охтирський хліб» про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі – ВАТ «Комерційний банк «Надра»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «Комерційний банк «Надра») про визнання договору поруки припиненим.

Зазначав, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Охтирський хліб» (далі – ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб») укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, за умовами якого банк надав ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» кредит у межах відкритої мультивалютної кредитної лінії в розмірі 20 млн грн на строк до 16 жовтня 2009 року зі сплатою 17 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, і 11,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 18,9 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, і 13,9 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 17 жовтня 2007 року між ним та ВАТ «Комерційний банк «Надра» укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» своїх обов’язків за кредитним договором.

10 квітня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору від 17 жовтня 2007 року, згідно з якою збільшено процентні ставки до 18,9 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, та 14,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 19,5 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, і 14,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

18 липня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору від 17 жовтня 2007 року, згідно з якою збільшено процентні ставки до 21 % річних за користування кредитом, наданим у гривні; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 23 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, і 16 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

Посилаючись на те, що внаслідок укладення вказаних додаткових угод до кредитного договору відбулося збільшення обсягу відповідальності боржника, а отже, і обсягу відповідальності поручителя, крім того, ці додаткові угоди укладено без його згоди, просив визнати договір поруки, укладений між ним та ВАТ «Комерційний банк «Надра», припиненим.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2011 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано припиненою поруку за договором від 17 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ОСОБА_1; вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2011 року скасовано та залишено в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2011 року.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та залишення в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 16, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2011 року, ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року, ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2012 року та постанови Верховного Суду України від 18 червня 2012 року, від 19 грудня 2011 року та від 21 травня 2012 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Комерційний банк «Надра», третя особа – ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб», про визнання договору поруки припиненим допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, за умовами якого банк надав ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» кредит у межах відкритої мультивалютної кредитної лінії в розмірі 20 млн грн на строк до 16 жовтня 2009 року зі сплатою 17 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, та 11,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 18,9 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, і 13,9 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

За змістом пп. 2.7, 2.7.1, 2.7.2, 3.1.3 зазначеного кредитного договору процентна ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням сторін у разі зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також у разі зміни облікової ставки Національного банку України; про намір змінити розмір процентної ставки банк зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати початку її застосування; процентна ставка змінюється шляхом укладення додаткової угоди до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» своїх обов’язків за цим кредитним договором.

10 квітня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору від 17 жовтня 2007 року, згідно з якою збільшено процентні ставки до 18,9 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, та 14,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 19,5 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, та 14,5 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

18 липня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору від 17 жовтня 2007 року, згідно з якою збільшено процентні ставки до 21 % річних за користування кредитом, наданим у гривні; у разі несвоєчасного повернення кожного траншу у строки, обумовлені додатковими угодами до цього договору, процентна ставка збільшується до 23 % річних за користування кредитом, наданим у гривні, та 16 % річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що в разі збільшення процентної ставки за кредитним договором обсяг відповідальності поручителя не збільшується; крім того, норми ст. 16 ЦК України не передбачають такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом, як припинення поруки.

Разом із тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року й від 4 квітня 2012 року та в ухвалі судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року, наданих ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, містяться висновки про те, що внаслідок збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, яке відбулося без згоди поручителя, збільшується обсяг відповідальності останнього, що є підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України; такий спосіб захисту права поручителя відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, ОСОБА_1 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання боржника за кредитним договором без згоди поручителя, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року й від 4 квітня 2012 року та в ухвалі судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2011 року, які надані ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що внаслідок внесення змін до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбувається, і дійшов висновку про те, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого порушеного права не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, неправильно застосувавши норми ст. 16 та ч. 1 ст. 559 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...68?OpenDocument