Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций, суды преждевременно установили незаключенность кредитного договора

[у.zaporozhskiy]

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Леванчука А.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», тепер ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь 5 803 грн. 62 коп. боргу за договором кредиту від 10 січня 2007 року та судові витрати.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні договору кредиту не було додержано вимог ч. ч. 2, 3 і 5 ст. 203 ЦК України, тому цей правочин є не вчиненим, крім того, немає доказів про отримання відповідачем суми кредиту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте, з такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені без повного і всебічного з`ясування обставин справи та без належної їх оцінки, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим, ухваленим згідно з законом на основі всебічного і повного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в суді з виконанням вимог процесуального права.

З матеріалів справи видно, що згідно з договором кредиту від 10 січня 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» тепер ПАТ КБ «Приватбанк» в особі «Полтавського головного регіонального управління» надав, а ОСОБА_3 отримав 2 951 грн. 30 коп. споживчого кредиту та зобов'язувався повернути його до 10 січня 2009 року і сплатити 12% річних за користування грошима.

Кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок торгівельно-сервісного підприємства за придбаний товар.

Позивач вважає, що позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 5 803 грн. 62 коп., звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з вимогами 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є укладеним з моменту передання грошей (ч. 2 ст. 1046 ЦК України) і є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу (ст. 526 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи про те, що позивач звернувся в суд з позовом про стягнення боргу за договором кредиту укладеним між банком і відповідачем дія якого не припинена та він не визнаний судом недійсним, тому згідно з законом такий правочин є правомірним і підлягає виконанню.

Крім того, встановивши обставини справи про те, що відповідач не визнає укладення з ним договору і по цьому факту порушена кримінальна справа, не перевірив обставин його укладення, не виконав вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України та не роз'яснив позивачу його право звертатись до суду з позовом про визнання договору недійсним і надання відповідних доказів, про наслідки вчинення чи невчинення ним таких дій, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання суду на матеріали кримінальної справи як на підставу для відмови у задоволенні позову є передчасним, оскільки суд не перевірив та не дав оцінки тим обставинам, чи є матеріали кримінальної справи допустимими доказами для висновку про те, що договір кредиту є не укладеним та про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув, а пославшись на ті обставини, що договір є неукладеним, оскільки немає допустимих доказів про отримання відповідачем суми кредиту, належним чином не перевірив цих обставин та не врахував, що згідно з договором банк зобов'язувався перерахував ці кошти торгівельній організації на придбання товару, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Невиконання судами вимог процесуального права унеможливлює встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин, судові рішення судів першої і апеляційної інстанції потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, ст. 338, ст. ст. 343-345 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє за довіреністю від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді О.В. Кафідова

О.П. Касьян

А.О. Леванчук