Постановление Луганского окружного админсуда о отмене постановления об открытии исполнительного производства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 року

Справа № 812/841/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі: Іванович К.В.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194 , -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194.

В судовому засіданні 14 лютого 2013 року позивач надав доповнення до позову, у якому просив визнати постанову про відкриття провадження від 17.08.2012 незаконною.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 14.01 2013 ним було отримано копію постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області від 17.08.2012 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №1215 від 22.03.2012 про звернення стягнення на автомобіль марки Skoda Superb 1.8Т, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.

Зазначений автомобіль був наданий позивачем у заставу ЗАТ «ОТП Банк» відповідно до умов договору застави автотранспортного засобу №PCL-903/021/2008 від 21.03.2008, який був укладений в забезпечення виконання ним боргових зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту.

Позивач не погоджується із прийнятою постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки вважає, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тому відповідач, перш ніж відкрити провадження, повинен був перевірити наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження та відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки таке звернення може бути вчинено тільки на підставі рішення суду.

У зв'язку із чим позивач просив визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області Колоскової Л.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194 незаконними; визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом надання суду письмових заперечень проти позову не скористався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2008 між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №CL-903/021/2008, відповідно до якого банк надає ОСОБА_1 (Позичальник) кредит, а Позичальник приймає його на умовах, викладених у договорі.

Також 21.03.2008 між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір застави автотранспортного засобу №PCL-903/021/2008, предметом застави якого є легковий автомобіль марки Skoda Superb 1.8Т, державний номер НОМЕР_1 (а.с.9-11).

22.03.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виданий виконавчий напис №1215 від 22.03.2012, яким звернено стягнення на легковий автомобіль марки Skoda Superb 1.8Т, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (а.с.8).

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області Колосковою Л.В. на підставі виконавчого напису від 22.03.2012 №1215 17.08.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.7).

Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовзання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року у справі №3-134гс11.

Щодо визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження незаконними суд виходить з наступного.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Тобто, виконавчий напис нотаріуса як виконавчий документ підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Проте, державний виконавець при здійснені виконавчих дій зобов'язаний використовувати надані йому права та допускати до примусового виконання рішення органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом. Тобто державний виконавець при допуску до примусового виконання нотаріального напису до примусового виконання повинен з'ясувати наявність обмежень щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом здійснення нотаріального напису у вигляді стягнення на заставлене майно.

Оскільки у судовому засіданні достовірно було встановлено, що звернення стягнення на предмет обтяження не може бути здійснено шляхом складання виконавчого напису нотаріусом та відповідач не впевнився у наявності таких обмежень, постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2013 прийнята з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття провадження за таким написом нотаріуса є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194 задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області Колоскової Л.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194 протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 ВП№35691194.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29451444