Решение Тернопольского межрайсуда оставленное в силе апелляцией об отказе Укрсоцбанку в признании действительным договора заключенного устно

[ANTIRAID]

16.02.2012 Справа №2-8526/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-8526/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

при секретарі Бурячинській Д.Д.

з участю представника банку - Левенцової О.А.

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору кредиту укладеного усно 02 червня 2006 року,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеним усно 02 червня 2006 року договору кредиту між банком та ОСОБА_3 на наступних умовах: сума кредиту 40300,00 доларів США, розмір процентної ставка 11,5 % річних; строк кредитування 180 місяців; форма кредиту-готівка; мета кредитування- ремонт житла; щомісячне погашення кредиту рівними частинами до десятого числа кожного місяця; щомісячне погашення процентів за кредитом до десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти; забезпечення: договір іпотеки трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, заставною вартістю 254 530,00 грн., укладений з майновим поручителем ОСОБА_4; обов'язкове страхування предмету іпотеки в страховій компанії, що входить до переліку страхових компаній пріоритетного співробітництва, за умов наявності ліміту страхової відповідальності.

В обґрунтування вимог вказує, що 02 червня 2006 року між ОСОБА_3 та банком було укладено кредитний договір №770/38-171. В забезпечення виконання зобов'язань за договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року встановлено факт неукладеності кредитного договору №770/38-171 від 02.06.2006 року між ОСОБА_3 та банком .

Посилаючись на те, що фактично між сторонами спору виникли кредитні зобов'язання та ОСОБА_3 виконував перед банком зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів банк просить задовольнити позов.

У судовому зсіданні представники банку підтримала позовні вимоги, зіславшись на доводи викладені у заяві.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 не укладав кредитного договору, коштів не отримував та будь-яких дій щодо виконання договору не здійснював. У позові просить відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 02 червня 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 770\38-171, згідно умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 40 300 доларів США, із сплатою 11, 5% річних, з визначеним в. п.1.1. порядком погашення кредитної заборгованості до 20 травня 2021 року, з наступною метою: капітальний ремонт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

02 червня 2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, що стверджується договором іпотеки посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1735\86 .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до банку про визнання недійсними договорів кредиту №770\38-171 та іпотеки від 02.06.2006 року відмовлено.

У мотивувальній частині рішення суду від 28 жовтня 2010 року встановлено факт не укладення договору кредиту №770\38-171 від 02.06.2006 року між ОСОБА_3 та банком. Вказаний факт в силу вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з вимогами ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Прийняттям виконання за договором кредиту є використання кредиту на капітальний ремонт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1., сплата кредиту, комісійної винагороди та процентів.

Позивачем не представлено суду жодних доказів, що відповідачем виконувалися ці дії. Так, у справі відсутні докази того, що саме відповідач ОСОБА_3 сплачував кредит та проценти за користування ним, у тому числі, платіжні доручення щодо сплати кредиту,комісії та процентів.

Згідно із вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту ст. 1054 ЦК вбачається, що істотними умовами кредитного договору, окрім розміру кредиту, є строк його дії, а також інші умови, як мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Доводи банку про те, що ОСОБА_3 був ознайомлений із всіма істотними та іншими умовами договору, заперечується ОСОБА_3, а іншими доказами ці обставини позивачем не підтверджуються.

Сам по собі факт отримання ОСОБА_3 в банку 40300,00 доларів США, за заявкою на видачу готівки від 02.06.2006 року, не доводить факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору кредиту укладеного усно 02 червня 2006 року слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи представника банку, з посиланням на заяву від 10.12.2009 року згідно якої ОСОБА_3 отримав кредит на споживчі потреби і у останнього виникли труднощі в проплаті періодичних платежів, як на підтвердження укладення договору кредиту, оскільки із змісту заяви вбачається, що її підписано не ОСОБА_3, а гр. ОСОБА_5 Вказаний факт встановлений рішеннями Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року та 05 квітня 2011 року, які вступили у законну силу,а тому в силу вимог ст. 61 ЦПК України при розгляді даної справи доказуванню не підлягає.

Суд вважає безпідставними посилання банку на запит на отримання кредиту від 26.05.2006 року, анкету позичальника від 26.05.2006 року, заяву на видачу готівки від 02 червня 2006 року за №1050, лист -запит на проведення кредитної операції від 29.05.2006 року як на підтвердження факту укладення усно між сторонами спору договору кредиту, так як вказані документи в силу вимог ч.2 ст. 218 ЦК України не підтверджують факту виникнення кредитних відносин, подальше виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору та погодження всіх істотних умов договору кредиту.

Крім того, запит на отримання кредиту, анкета позичальника та лист -запит на проведення кредитної операції від 29.05.2006 року можуть підтверджувати лише намір відповідача отримати кредит. За умовами кредитного договору такі дії вчиняються не на виконання договору, а до отримання кредиту .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст.202,203, 215,218 1055,1056 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору кредиту укладеного усно 02 червня 2006 року відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуюча-підпис:

З оригіналом згідно

Суддя Тернопільського міськрайонного суду І.М. Черніцька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23969672

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-492/12

Провадження № 22-ц/1990/492/12

Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Доповідач - Шевчук .М.Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Ткача З. Є., Міщія О. Я.,

при секретарі - Мельничук С.П.

з участю сторін - сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору кредиту, укладеного усно 2 червня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору кредиту укладеного усно 02 червня 2006 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким визнати дійсним договір кредиту, укладений усно 2 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки прийняте без врахування фактичних обставин справи. В обгрунтування вимог зазначає, суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт укладення кредиту та отримання позичальником кредитних коштів що підтверджується численними документами, які є в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила, рішення суду вважає законним .

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що не може бути визнано дійсним договір, який не є укладеним.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 770438-171, згідно умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 40 300 доларів США, із сплатою 11,5% річних, з визначеним в п.1.1. порядком погашення кредитної заборгованості до 20 травня 2021року, з наступною метою: капітальний ремонт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

02 червня 2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 яка належить на праві власності ОСОБА_2, що стверджується договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1735/86 .

Вищезазначені договори були оскаржені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання недійсними договору кредиту №770\38-171 та договору іпотеки від 02.06.2006 року відмовлено.

У мотивувальній частині рішення суду від 28 жовтня 2010 року встановлено факт не укладення договору кредиту №770\38-171 від 02.06.2006 року між ОСОБА_1 та банком.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказаний факт в силу вищезазначеної норми закону доказуванню не підлягає.

Відповідно до змісту ч.1 ст.215 ЦК України, визнати дійсним можна тільки укладений договір. Оскільки оспорюваний договір рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року визнано не укладеним, суд підставно відмовив в позові.

Посилання апелянта на те, що отримання позичальником кредитних коштів підтверджується численними документами, що є підставою для визнання договору дійсним, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не грунтуються на законі.

Згідно із ст.3 ЦПК України, усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає ст.16 ЦК України.

При розгляді спору про визнання правочину дійсним суд встановив, що згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року, договір кредиту №770\38-171 від 02.06.2006 року між ОСОБА_1 та банком визнано не укладеним, тобто як юридичний факт договір не відбувся, а тому вірно відмовив в позові.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постановлене рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зібраним доказам, а тому підстав для скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст 307, 308, 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23870155