Определение ВССУ о возможности признания публичных торгов недействительными и надписи нотариуса не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,

Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, Донецька філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відділ державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку, про визнання кредитного договору, іпотечного договору, виконавчого напису недійсними, визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки та акта про проведення прилюдних торгів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 січня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду в порядку ст. 15 ЦК України, ст.ст. 3, 35 Закону України «Про іпотеку», п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з указаним позовом, в якому після неодноразових змін і доповнень просила:

- визнати недійсним договір іпотеки № 201/2008/840/3-KH/46/1 від 11 квітня 2008 року;

- зобовязати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 зняти заборону (зареєстровану в реєстрі за № 3953 від 11 квітня 2008 року) на відчуження предмету іпотеки та вивести з реєстру іпотек квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним виконавчий напис, вчинений 2 квітня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстрований у реєстрі за № 815), згідно з яким звернено стягнення на вказану квартиру;

- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 43,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що відбулися 15 січня 2010 року згідно з протоколом № 17/184/09, і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15 січня 2010 року ;

- визнати недійсним (анулювати) акт про проведення прилюдних торгів, затверджений 2 березня 2010 року, згідно з яким переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_9;

- визнати недійсним (анулювати) свідоцтво про придбання нерухомого майна ОСОБА_9 від 9 березня 2010 року, зареєстроване за № 1336, видане приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10;

- визнати недійсним кредитний договір № 201/2008/840/3-КН/46 від 11 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 і відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі ВАТ КБ «Надра»).

В обґрунтування своїх вимог указувала, що 11 квітня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір та договір іпотеки придбаної за кредитні кошти двокімнатної квартири.

3 лютого 2009 року ОСОБА_6 отримала вимогу банку про наявність заборгованості з пропозицією її погашення і з попередженням про наслідки в разі її невиконання.

У звязку з утворенням заборгованості зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором та її непогашенням 2 квітня 2009 року нотаріусом був вчинений виконавчий напис, на виконання якого 15 січня 2010 року відбулися прилюдні торги з продажу заставленого майна.

Вважаючи, що договори кредиту та іпотеки, вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис і проведені на його виконання прилюдні торги не відповідають вимогам чинного законодавства, позивачка просила визнати їх недійсними.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що умови оспорюваного договору іпотеки відповідають нормам ЦК України та Закону України «Про іпотеку» і підстав визнавати його недійсним відсутні, так само як і відсутні в звязку з цим підстави для задоволення решти позовних вимог.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Таким способом захисту своїх прав скористалася позивачка, предявивши вимоги про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства ( ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Так, ч. 12 ст. 110 ЦПК України передбачено розгляд справ за позовами до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої тосуються такі дії чи акти.

Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса майна (грошей) розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права на вимогу минуло не більше трьох років.

Таким чином, виконавчий напис в розумінні ЦК України не є правочином, недійсність якого може бути встановлена судом, а тому він може бути визнаний лише таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з розділом VII ЦПК України боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення або рішень інших органів (посадових осіб) порушені їх права чи свободи.

В разі обґрунтованості скарги суд своєю ухвалою зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Тобто, в судовому порядку можуть бути оскаржені дії або бездіяльність державного виконавця, які передують укладенню договору про надання послуг з проведення прилюдних торгів, оскільки в подальшому усі дії виконує організація, яка проводить торги.

У ЦПК України та Законі України «Про виконавче провадження» відсутні як правові норми, які б давали право боржникам звертатися з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса та публічних торгів недійсними, як і зазначення умов визнання їх такими, а містяться лише норми визнання публічних торгів такими, що не відбулися.

Разом із тим, оскільки саме в силу того, що придбання майна із прилюдних торгів як цілісна процедура, що включає низку дій з підготовки та проведення торгів та оформлення їх результатів відноситься до угод купівлі-продажу, таку угоду можна визнати недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність угод. Тобто підставою визнання торгів недійсними є порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зокрема, суперечливість змісту правочину ЦК України та іншим актам законодавства

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України договір купівлі-продажу, який укладено за результатами прилюдних торгів, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи у разі порушення правил їх проведення, які суттєво вплинули на результат торгів.

Частина 2 ст. 388 ЦК України не дозволяє власнику майна витребувати майно, яке реалізоване під час проведення прилюдних торгів, проте не є перешкодою для повернення сторін договору: організатора прилюдних торгів та їх переможця, у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним, що відповідає положенням ч. 3 ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

Ухвалюючи рішення, суд зазначеним обставинам оцінки не дав і положення нормативних актів не врахував, не уточнив зміст позовних вимог і фактично розглянув лише вимоги про визнання недійсним договору іпотеки.

Вказані порушення норм матеріального і процесуального права залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не виконав вимог ст.ст. 303, 309 ЦПК України і залишив рішення суду без змін.

За таких обставин постановлені при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно зясувати характер спірних правовідносин, права й обовязки сторін та ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 січня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Гвоздик П.О.

Судді: Горелкіна Н.А. Євграфова Є.П. Завгородня І.М. Іваненко Ю.Г.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18731444