Решение Словянского горрайонного суда о недействительности допсоглашения с УББ о смене валюты кредита и обязательстве провести перерасчет

[ANTIRAID]

Справа № 2/243/43/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі - Карпенко О.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Кравець І.В., Меденцевой Н.І., Бухонського Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду № 12 у м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» про визнання додаткової угоди від 27 листопада 2007 року до кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року недійсною; застосування наслідків недійсності правочину; стягнення з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 149550,69 доларів США та 124990,00 грн.; розірвання кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

13.09.2012 р. до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_5 з позовом до ПАТ «Український бізнес банк» про визнання додаткової угоди від 27 листопада 2007 року до кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року недійсною; застосування наслідків недійсності правочину; стягнення з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 149550,69 доларів США та 124990,00 грн.; розірвання кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 стягнення судових витрат, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним:

04.10.2007р. між нею та ПАТ «Український бізнес банк» був укладений кредитний договір № 263-Р, згідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 2374000,00 грн. зі сплатою 24% річних, з кінцевим терміном повернення до 03.10.2017р.

27 листопада 2007 року між сторонами була укладена Додаткова угода до кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007р., згідно до якої банк переводить частку виданого кредиту із національної валюти в іноземну - долари США шляхом конвертації по курсу НБУ 5,05 грн., що на дату укладання додаткової угоди склало 100000,00 доларів США.

Згідно п. 2 додаткової угоди від 27.11.2007р. було внесено зміни в розділ І «Предмет договору» в п.п. 2.1, 2.3, 4.1, 4.4., 7.2. Відповідно до змін, внесених до п. 1.1. Кредитного договору, банк зобов'язався надати ОСОБА_5 в тимчасове користування довгостроковий мультівалютний кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії згідно до п. 1.2 в доларах США - 100000,00 доларів США та в гривнях - 1869000,00 гривен до 03.10.2007 року на купівлю нерухомості, а також, згідно до п. 2.3. зобов'язався відкрити позивачу судний рахунок НОМЕР_1 для видачі кредиту в доларах США. Також цією додатковою угодою від 27.11.2007р. було внесено зміни до п. 4.3., якими банк зобов'язав її в день видачі кредиту (кредит був наданий 04.10.2007р.) сплатити банку комісію за супроводження кредитного договору за жовтень 2007 року в розмірі 1% від суми наданого кредиту та щомісячно за супроводжування кредитного договору сплачувати комісію 2750,00 грн., починаючи з грудня 2007 року.

При укладанні зазначеної додаткової угоди від 27.11.2007р. та при її виконанні відповідач ввів її в оману, не виконав жодних дій по наданню позивачу кредиту в іноземній валюті, незаконно зобов'язав позивача сплатити комісію в сумі 23740,00 грн. Додаткова угода змінила лише обов'язки позивача по поверненню кредиту, оскільки після укладання Додаткової угоди позивач повинен був повертати кредит, отриманий у національній валюті України - гривні, в іноземній валюті - доларах США, що свідчить також і про те, що внаслідок укладання Додаткової угоди було змінено тільки виконання зобов'язань за кредитним договором, а не валюту самого кредитного договору.

Грошові кошти за кредитним договором були отримані позивачем в сумі 2374000,00 грн., з них 51000,00 була отримана через касу банку, а 2323000,00 в безготівковій формі на рахунок АТЗТ «Фірма Мебель», зазначені гроші відповідачем не вилучалися, кредит у доларах США не надавався. Підписуючи спірну додаткову угоду, сторони погодили зміну валюти кредиту за договором, але відповідач ввів позивача в оману змінивши фактично тільки валюту виконання зобов'язань за кредитним договором.

Тому волевиявлення на укладання додаткової угоди про зміну валюти виконання зобов'язань позивач не надавав. Додаткова угода від 27.11.2007р. до кредитного договору викладена у двозначній формі, так, як текстом цієї угоди передбачено перевід частини кредиту в іншу валюту і одночасно передбачені зміни зобов'язань відповідача в кредитному договорі щодо видачі частини кредиту в доларах США з 04.10.2007р., які останній не виконав, однак при цьому зобов'язав позивача сплатити комісію та змінив валюту виконання зобов'язань позивача на валюту, в якій кредитні кошти не надавалися.

Також в спірній угоді передбачена та незрозуміло з яких підстав, з якого часу, та на яку суму і у якій конкретній валюті, нарахована та нараховується відповідачем комісія. Вважає, що такими діями відповідач істотно порушив умови договору та внаслідок завданої саме цим позивачу шкоди, позивач значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007р. Із за збільшення курсової різниці між національною валютою України та доларом США, а також із збільшенням зобов'язань позивача на суму сплати одноразово та щомісячно комісійної винагороди відповідачу загальний обсяг щомісячних зобов'язань по кредитному договору позивачу було значно збільшено, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором.

Це надало банку право звернутися до суду та звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на частину іпотеки. Рішення суду було виконано позивачем в добровільному порядку, зазначене майно було реалізовано та кошти передані відповідачу. На реалізацію нерухомого майна позивач не розраховувала при укладанні договору кредиту, але це сталося саме з-за укладання додаткової угоди 27.11.2007 року, так, як у зв'язку зі зміною вартості долара з 5,05 грн. на суму, більшу ніж 8 грн., зобов'язання позивача з основного боргу збільшилися близько на 300000,00 грн. та близько 150000,00 грн. по процентам за користування кредитними коштами.

Просила суд визнати додаткову угоду від 27 листопада 2007 року до кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 недійсною; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 149550,69 доларів США та 124990,00 грн.; розірвати кредитний договір № 263-Р від 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 стягнути з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5. судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, за участю її представника ОСОБА_1, на задоволені позовних вимог наполягала (а.с. 76), також надала письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначила наступне: при укладанні додаткової угоди від 27.11.2007р. та при її виконанні відповідач ввів її в оману, не виконав жодних дій по наданню позивачу кредиту в іноземній валюті - доларах США, незаконно зобов'язав її сплатити комісію в сумі 23740,00 грн., що додаткова угода змінила лише обов'язки позивача по поверненню кредиту, що внаслідок укладання Додаткової угоди було змінено тільки виконання її зобов'язань за кредитним договором, а не валюта самого кредитного договору. Також вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язання, а кредитна угода діє до 03.10.2017 року, відповідач умови додаткової угоди не виконав до теперішнього часу, так, як не видав кредит в іноземній валюті, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності не настав до теперішнього часу (а.с. 66).

Представник позивача ОСОБА_1. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, дав пояснення, які співпадають із викладеним як у позові, так і в письмових поясненнях позивача.

Представник відповідача Бухонський Д.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, суду пояснив наступне: за умовами додаткової угоди від 27.11.2007р. не вносилися зміни по частині обов'язків клієнта виконання умов кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007р. та зазначена додаткова угода не вплинула на права ОСОБА_5., яка була згодна з умовами додаткової угоди та підписала її; що додаткова угода була вигідна ОСОБА_5. так, як укладання додаткової угоди потягло зменшення процентної ставки по частині кредиту в національній валюті з 24% на 19,9% річних; процентна ставка в іноземній валюті - доларах США - на момент підписання додаткової угоди була ще нижче - 15% річних; підсумкова розрахункова сума була зменшена на 394129,31 грн. 06.11.2009 р. з ОСОБА_5 була укладена додаткова угода на зменшення відсоткової ставки на прострочену частину кредиту, згідно до якої відсоткова ставка з простроченого кредиту зменшилася з 39,8% відсотків річних до 19,9% у гривні, з 30% відсотків річних до 15,0% у доларах США, що свідчить про те, що банк значно зменшив витрати клієнта і свої доходи. За увесь період дії кредитного договору ОСОБА_5 не виконує умови погашення кредиту згідно графіку, має заборгованість. Укладання додаткової угоди 27 листопада 2007 р. було економічно вигідно для ОСОБА_5., яка не дотримується строків оплат, не виконує графік погашення та умови кредитного договору, а зміна курсу іноземних валют обумовлена внутрішніми та зовнішніми факторами економіки України, за які ПАТ «Український бізнес банк» не несе відповідальності. Також представник відповідача висказав незгоду із висновками експертизи, зазначивши, що експерт врахував 42 платежі позивача на загальну суму 115500,00 грн., які були враховані банком, хоча фактично було здійснено позивачем та враховано банком 44 платежі на суму 121000,00 грн.

Представник відповідача Меденцева Н.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, дала пояснення, які співпадають із викладеним іншим представником, суду також пояснила, що додаткова угода від 27 листопада 2007 року була вигідна тільки ОСОБА_5 і не вигідна ПАТ «Український бізнес банк», але пояснити чому ПАТ «Український бізнес банк» уклав таку невигідну для себе угоду та заперечує в судовому засіданні проти визнання її недійсною пояснити не змогла, додатково пояснила, що експерт при проведенні експертизи помилився, коли зазначив, що банк не врахував платежі в сумі 31351,85 грн., так, як ці платежі були враховані банком і віднесені на розрахунки ОСОБА_5 по іншим кредитним договорам.

Представник відповідача ОСОБА_2. в судовому засіданні також не визнала позовні вимоги, проти їх задоволення заперечувала, дала пояснення, які співпадають із викладеним іншими представниками відповідача, наполягала на застосуванні строку позовної давності, пояснюючи, що з часу укладання Додаткової угоди 27 листопада 2007 року на час звернення позивача до суду з цим позовом сплив строк позовної давності; також вважає, що у зв'язку із винесенням судового рішення по справі за позовом ПАТ «Український бізнес банк» про звернення стягнення на заставлене майно, ОСОБА_5 не має права звертатися до суду із позовом про визнання Додаткової угоди недійсною.

Судом встановлені наступні обставини справи:

04 жовтня 2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 263-Р, згідно до якого ПАТ «Український бізнес банк» зобов'язався передати ОСОБА_5 у тимчасове користування кредит у вигляді непоновлюємої кредитної лінії у сумі 2374000,00 грн., а ОСОБА_5 зобов'язалася повернути кредит та сплатити комісії банку та проценти за користування кредитом, кредит надається з 04.10.2007р. по 03.10.2017р. За умова кредиту 51000,00 грн. видається грішми через касу банку, а 2323000,00 грн. перераховуються на судний рахунок НОМЕР_2 який банк зобов'язується відкрити ОСОБА_5. Процентна ставка була встановлена у розмірі 24% річних (а.с. 4-6).

Згідно планового графіка погашення кредиту початком періоду зазначено 04.10.2007 року, кінцева дата погашення кредиту - 04.10.2017 року, загальна сума платежів складає 5289084,49 грн. (а.с. 7-8).

27 листопада 2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 була укладена Додаткова угода до кредитного договору від 04 жовтня 2007 року № 263-Р, згідно до якої банк переводить частку виданого кредиту з національної валюти - гривна в сумі 505000,00 грн. в іноземну валюту - долари США шляхом конвертації за курсом НБУ 5,05 грн., що на дату укладення додаткової угоди складає 100000,00 доларів США. За новими умовами банк зобов'язався надати ОСОБА_5 у тимчасове користування довгостроковий мультівалютний кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії, а ОСОБА_5 зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії банку та проценти за користування кредитом. Сума кредиту склала : 100000,00 доларів США та 1869000,00 гривен. Процентна ставка за користування кредитом складає: 15% річних за користування кредитом в доларах США, 19,9% річних - за користування кредитом у гривні. Банк також зобов'язався відкрити ОСОБА_5 судний рахунок НОМЕР_1 для видачі кредитних коштів у доларах США (а.с. 9, 45).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 13.10.2011 року позов ПАТ «Український бізнес банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений, з ОСОБА_5. була стягнута заборгованість по кредитом та відсоткам, було звернуто стягнення на нерухоме майно. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5. про поновлення строку звернення до суду та визнання недійсним п. 4.3. кредитного договору було відмовлено, при чому суд зазначив, що відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_5. також у зв'язку із пропуском нею строку позовної давності (а.с. 15-18, 49-54).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2012 року рішення Слов'янського міськрайонного суду від 13.10.2011 року було скасовано в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, було звернуто стягнення на 2/10 частини нежилого приміщення; з мотивувальної частини рішення були виключені висновки суду про відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_5. у зв'язку з пропуском позовної давності (а.с. 19, 55-59).

З висновку проведеної по справі судово-економічної експертизи слідує наступне: в наслідок дослідження наданих документів за кредитним договором № 263-Р від 04.10.2007р. встановлено, що ОСОБА_5 повинна була сплатити ПАТ «Український бізнес банк» без урахування додаткової угоди від 27.11.2007 року) станом на 01.10.2012 року 3334621,50 грн., з яких тіло кредиту складає 2167405,03 грн., відсотки - 1167216,47 грн.; фактично сплатила 2062825,52 грн., з яких враховані банком 1614303,87 грн. (сума комісій 133299,78 грн.), перерахована сума сплачених доларів за курсом НБУ складає 417169,80 грн.; банк не врахував 31351,85 грн.; за додатковою угодою ОСОБА_5 було сплачено станом на 01.10.2012 р. 1530102,07 грн., з яких 104500,00 - комісія за супроводження кредитного договору, 5059,78 грн. - комісія з мирової угоди від 03.04.2012р., проценти за кредитом 1218883,95 грн., тіло кредиту 201658,34 грн.; у доларах США 61217,31 грн., з яких 11666,62 доларів США - тіло кредиту, 49550,69 доларів США - проценти за кредитом. У тексті висновку експерт зазначив, що згідно додаткової угоди від 03.04.2012 року залишок боргу в доларах США в сумі 88333,38 доларів США був переведений в національну валюту - гривну за курсом УМВР 8,035 гривен за один долар США і склав 709802,88 грн. Надання відповіді на питання чи вплинула додаткова угода від 27.11.2007 року на права та обов'язки ОСОБА_5. за кредитним договором № 263-Р від 04.10.2007 року не входить до компетенції експерта-економіста (а.с. 96-127).

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються наступним законодавством України:

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст поняття кредитний договір визначено у ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно до ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України; Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Згідно до ст. 2 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено право Національного банку України видавати індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно до ст. 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" передбачена можливість банків здійснювати на підставі банківської ліцензії наступні операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про банки і банківську діяльність" до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами визнаються наступні обставини: укладання між ПАТ „Український бізнес банк" ОСОБА_5 Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року на суму 2374000,00 грн; отримання ОСОБА_5 04 жовтня 2007 року кредиту в сумі 2374000.00 грн. у повному обсягу.

Позивачем не визнається правомірність додаткової угоди до Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року, укладеної між ПАТ „Український бізнес банк" та ОСОБА_5 27 листопада 2007 року.

Під час судового розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 2374000,00 грн., згідно якого ПАТ „Український бізнес банк" зобов'язався надати ОСОБА_5 2374000,00 грн. в кредит терміном на 10 років, з 04.10.2007 року по 03.10.2017 року, а ОСОБА_5 зобов'язалася протягом з 04.10.2007 року по 03.10.2017 року повернути отриманий кредит, також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 24,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

04.10.2007 року ПАТ „Український бізнес банк" свої умови за договором кредиту № 263-Р виконав у повному обсязі, відкривши ОСОБА_5 судний рахунок № 223362367 та перерахувавши на нього ОСОБА_5 гроші в сумі 2323000,00 грн. та виплативши готівкою через власну касу 51000,00 грн., що є повною сумою кредиту; ОСОБА_5 04.10.2007 року отримала кредит за договором № 263-Р повністю, у сумі 2374000,00 грн.

Таким чином, встановлено, що 04.10.2007 року ПАТ „Український бізнес банк" свої умови за договором кредиту № 263-Р виконав повністю.

Протягом з 04.10.2007 року по 27.11.2007 року ОСОБА_5 належним чином виконувала умови договору № 263-Р, про що свідчить відсутність нарікань до неї з боку ПАТ „Українській бізнес банк" та відсутність надання іншої інформації суду.

27 листопада 2007 року між цими сторонами була укладена Додаткова угода до кредитного договору, згідно до якої банк переводить частку виданого кредиту з національної валюти - гривна в сумі 505000,00 грн. в іноземну валюту - долари США шляхом конвертації за курсом НБУ 5,05 грн., що на дату укладення додаткової угоди складає 100000,00 доларів США. За новими умовами банк зобов'язався надати ОСОБА_5 у тимчасове користування довгостроковий мультівалютний кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії, а ОСОБА_5 зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії банку та проценти за користування кредитом. Сума кредиту склала : 100000,00 доларів США та 1869000,00 гривен. Процентна ставка за користування кредитом складає: 15% річних за користування кредитом в доларах США, 19,9% річних - за користування кредитом у гривні. Банк також зобов'язався відкрити ОСОБА_5 судний рахунок НОМЕР_1 для видачі кредитних коштів у доларах США

Зазначена додаткова угода оформлена належним чином та підписана сторонами договору. Разом з тим, суд вважає, що зазначення у додатковій угоді «банк переводить частину виданого кредиту з національної валюти - гривна (505000,00 грн.) в іноземну валюту - долари США шляхом конвертації за курсом НБУ 5,05 грн., що на дату укладання угоди складає 100000,00 доларів США фактично не є зміною валюти кредитного договору (або зміною валюти частини кредитного договору), так, як фактично грошові кошти в сумі 505000,00 грн. у ОСОБА_5. банком не вилучалися, гроші в сумі 100000,00 доларів США фактично ОСОБА_5. не видавалися, валютний судний рахунок банком на ім'я ОСОБА_5. не відкривався.

Виконання ПАТ „Український бізнес банк" цієї додаткової угоди в судовому засіданні не було доведено, факт передання ОСОБА_5 грошей саме в сумі 100000,00 доларів США не доведений.

Наслідком укладання додаткової угоди від 27.11.2007 року фактично став частковий перевід виконання зобов'язань ОСОБА_5 перед банком з національної валюти України - гривни в іноземну валюту долари США.

Таким чином, додатковою угодою до кредитного договору № 263-Р від 31.03.2008 р. були змінені тільки обов'язки позивача по справі ОСОБА_5, яка, починаючи з 27.11.2007 року, повинна повертати отриманий в національній валюті України - гривні - 04.10.2007 року кредит частково в іноземній валюті - доларах США.

Змінення внаслідок укладання додаткової угоди процентів за користування кредитом та штрафних санкцій не було основною метою укладання додаткової угоди від 27.11.2007 р. і пов'язано зі зміною сторонами частково валюти кредитного договору, є похідним.

За період з 27.11.2007 року по 03.04.2012 року курс гривні по відношенню до доларів США змінився з 5,05 грн. за 1 долар США на 8,0355 грн. за 1 долар США.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства), ч. 3 ст. 203 ЦК України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) та ч. 5 ст. 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Додаткова Угода від 27 листопада 2007 до Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року фактично є не угодою про зміну валюти кредитного договору, а угодою про зміну валюти виконання кредитної угоди, так, як відповідач ПАТ „Український бізнес банк" свої обов'язки по наданню ОСОБА_5. кредиту в іноземній валюті не виконав (і не збирався виконувати), кредит ОСОБА_5 був наданий (і отриманий нею) 04.10.2007 року у гривні, але ПАТ „Український бізнес банк" вимагає від ОСОБА_5. виконання зобов'язань по цьому ж кредитному договору частково в іноземній валюті - доларах США.

Діючим законодавством передбачена можливість за взаємною згодою зміни валюти виконання зобов'язань.

ОСОБА_5 була підписана додаткова угода про часткову зміну валюти кредиту по договору про іпотечний кредит, заяв та угод про зміну валюти виконання зобов'язань по договору про іпотечний кредит ОСОБА_5 не підписувала, волевиявлення на укладання додаткової угоди про зміну валюти тільки виконання зобов'язань не виказувала.

З наданих сторонами пояснень в суді слідує, що ОСОБА_5 отримує доходи у національній валюті України (гривні), кредит отримала також у національній валюті України (гривні), для виконання валютних зобов'язань за кредитним договором примушена кожного разу спочатку покупати іноземну валюту - долари США - у відповідача ПАТ „Український бізнес банк", а потім придбаними доларами США погашати кредит, відповідно до чого суд приходить до висновку про те, що виконання ОСОБА_5 в односторонньому порядку Додаткової Угоди від 27 листопада 2007 до Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року стосовно зміни валюти виконання зобов'язань буде порушення принципу розумності, справедливості, добросовісності, у зв'язку з чим суд не може погодитися із позицією відповідача стосовно того, що дії ПАТ „Український бізнес банк" при укладанні додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства України.

Визнання недійсною Додаткової Угоди від 27 листопада 2007 до Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року стосовно зміни валюти виконання зобов'язань, яка є окремою частиною правочину - Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року відповідно до ст. 217 ЦК України не має наслідком недійсність інших частин недійсною Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року і самого договору в цілому, так, як можна припустити, що Кредитний Договір № 263-Р від 04 жовтня 2007 року був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (Додаткової угоди).

За таких умов суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання Додаткової Угоди від 27 листопада 2007 року до Кредитного Договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року, укладеної між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» - недійсною, а в частині позовних вимог стосовно розірвання кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року, укладеного між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 потрібно відмовити.

Стосовно заявлених вимог стосовно застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 149550,69 доларів США та 124990,00 грн. суд виходить з наступного: відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В даному конкретному випадку в разі визнання недійсним додаткової угоди від 27.11.2007 р., то одним з наслідків визнання її недійсною настає повернення до первісних умов кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007р., тому відповідач повинен не повертати позивачеві гроші, виплачені на виконання додаткової угоди, а здійснити їх зарахування за умовами первісної кредитної угоди № 263-Р від 04.10.2007 р.

Але, у зв'язку з тим, що відповідачем не були враховані усі виплати позивача за кредитною угодою, а саме: виплати: від 29 лютого 2008 року на суму 2750 грн. (заявка на переказ готівки № 17); від 31 березня 2008 року на суму 2759,00 грн. (заявка на переказ готівки № 2272); від 04 листопада 2010 року на суму 3566,62 грн. (заявка на переказ готівки № 9266); від 27 квітня 2011 року на суму 3300,00 грн. (заявка на переказ готівки № 9944); від 02 червня 2011 року на суму 3100,00 грн. (заявка на переказ готівки № 86); від 02 червня 2011 року на суму 110,00 грн. (заявка на переказ готівки № 87); від 30 червня 2011 року на суму 3176,00 грн. (заявка на переказ готівки № 186); від 20 липня 2011 року на суму 3099,23 грн. (заявка на переказ готівки № 269), то відповідач зобов'язаний зарахувати ці платежі.

Зазначений висновок слідує з наступного: за висновком експертизи відповідачем не було зараховано до платежів за Кредитною угодою № 263-Р здійснені позивачем платежі на загальну суму 31351,85 грн. (а.с. 121).

Відповідачем суду надані платіжні квитанції позивача на загальну с суму 31351,85 грн., з яких слідує, що платежі від 29 лютого 2008 року на суму 2750 грн. (заявка на переказ готівки № 17); від 31 березня 2008 року на суму 2759,00 грн. (заявка на переказ готівки № 2272); від 04 листопада 2010 року на суму 3566,62 грн. (заявка на переказ готівки № 9266); від 27 квітня 2011 року на суму 3300,00 грн. (заявка на переказ готівки № 9944); від 02 червня 2011 року на суму 3100,00 грн. (заявка на переказ готівки № 86); від 02 червня 2011 року на суму 110,00 грн. (заявка на переказ готівки № 87); від 30 червня 2011 року на суму 3176,00 грн. (заявка на переказ готівки № 186); від 20 липня 2011 року на суму 3099,23 грн. (заявка на переказ готівки № 269) на загальну суму 21851,85 грн. здійснені позивачем на виконання умов кредитної угоди № 263-Р від 04.10.2007 року, а платіж від 20 березня 2009 року на суму 9500,00 грн. (заявка на переказ готівки № 8050) здійснений на виконання умов кредитного договору № МР003 від 01.04.2008р.

За таких умов суд приймає пояснення представника відповідача Меденцевоїй Н.І. про те, що платежі на загальну суму 31351,85 грн. були здійснені позивачем на виконання умов іншої, ніж № 263-Р, кредитної угоди, тільки в частині платежу від 20 березня 2009 року на суму 9500,00 грн. (заявка на переказ готівки № 8050), а інші платежі на загальну суму 21851,85 грн. відповідачу необхідно зарахувати до виплат позивача за кредитним договором № 263-Р від 04.10.2007 р. з дати здійснення кожного платежу.

Суд також приходить до висновку про необхідність відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача усіх понесених позивачем по справі та підтверджений документально судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 202, 203, 215, 217, 509, 524-526, 1048-1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. 19, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» про визнання додаткової угоди від 27 листопада 2007 року до кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року недійсною; застосування наслідків недійсності правочину; стягнення з ПАТ «Український бізнес банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 149550,69 доларів США та 124990,00 грн.; розірвання кредитного договору № 263-Р від 04.10.2007 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Визнати Додаткову Угоду до Кредитного договору № 263-Р від 04 жовтня 2007 року, укладену між Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» та ОСОБА_5 27 листопада 2007 року - недійсною та застосувати наслідки недійсності правочину.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» здійснити перерахунок внесених за Кредитним Договором № 263-Р від 04 жовтня 2007 року платежів, здійснених відповідно до Додаткової Угоди до нього від 27 листопада 2007 року.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» здійснити з дати сплати зарахування до платежів на погашення заборгованості за кредитним договором № 263-Р від 04 жовтня 2007 року наступні платежі, здійснені ОСОБА_5:

· від 29 лютого 2008 року на суму 2750 грн. (заявка на переказ готівки № 17);

· від 31 березня 2008 року на суму 2759,00 грн. (заявка на переказ готівки № 2272);

· від 04 листопада 2010 року на суму 3566,62 грн. (заявка на переказ готівки № 9266);

· від 27 квітня 2011 року на суму 3300,00 грн. (заявка на переказ готівки № 9944);

· від 02 червня 2011 року на суму 3100,00 грн. (заявка на переказ готівки № 86);

· від 02 червня 2011 року на суму 110,00 грн. (заявка на переказ готівки № 87);

· від 30 червня 2011 року на суму 3176,00 грн. (заявка на переказ готівки № 186);

· від 20 липня 2011 року на суму 3099,23 грн. (заявка на переказ готівки № 269).

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2013 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Рішення не набрало законної сили

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М.О.Гусинський

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30139703