Определение ВССУГУД о разделе ипотечного имущества находящегося в кредите при расторжении брака

[у.zaporozhskiy]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: судді Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Диби В.Г.,

Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості майна за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 квітня 2005 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 Під час шлюбу вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано на імя колишнього чоловіка - ОСОБА_4 27 грудня 2005 року ОСОБА_4 за договором кредиту отримав в АКБ «Райффайзенбанк Аваль» (нині ПАТ «ОТП Банк») кредит у сумі 78400 тис. доларів США для купівлі нерухомого майна. 27 грудня 2005 року відповідачем була куплена спірна квартира, яка була зареєстрована на його імя. У цей же день між відповідачем та банком був укладений іпотечний договір, згідно із яким предметом іпотеки була спірна квартира. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 січня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, згоди про поділ спільного майна подружжя вони не досягли. Позивачка просила суд провести поділ вказаної квартири наступним чином: 2/3 частини виділити їй з урахуванням інтересів дитини, яка проживає разом з нею, а 1/3 частини виділити відповідачу та стягнути з нього на її користь компенсацію ринкової вартості 2/3 частки квартири в грошовій формі.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Проведено поділ квартири шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири за кожним та залишено її у спільній частковій власності. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_3 та виділяючи їй Ѕ частину квартири без її реального поділу, суд першої інстанції виходив із того, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, такий поділ відповідає принципу справедливості, при цьому враховуються інтереси дитини і не порушуються майнові права сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив із того, що після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири до теперішнього часу є непогашеною сума кредиту, отриманого відповідачем на придбання квартири, а «ОТП Банк», який видав кредит, заперечує проти переукладання кредитного договору та договору іпотеки із зазначенням у якості позичальників ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України ма йно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець ОСОБА_4 не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Крім того, апеляційний суд вирішуючи спір, не врахував, що згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.

Також судом до спірних правовідносин не застосовано положення ст. 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обовязки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобовязань за кредитом.

При розгляді апеляційної скарги судом апеляційної інстанції також не враховано розяснення Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким суди, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на ці обставини та вимоги закону уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про скасування ухваленого згідно із законом рішення суду першої інстанції та ухвалив неправильне рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин помилкове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2011 року скасувати, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

головуючий Д.Д. Луспеник

судді: Б.І. Гулько

В.Г. Диба

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19514659